Сучасні форми та системи оплати праці

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

План |№ — |Стор.| — |Розділ I: Теоретична частина. — | — |Вступ — | — | |3 — | |Заробітна плата як основний мотив продуктивної діяльності. — | |1.1 — |4 — | |Основи планування заробітної плати. — | |1.2 — |4 — | |Чинники системи оплати роботи, що впливають на вибір її форми. — | |1.3 — |6 — | |Оплата роботи керівників. — | |1.4 — |8 — | |Схема укладення контрактів із керівниками підприємств… Читати ще >

Сучасні форми та системи оплати праці (реферат, курсова, диплом, контрольна)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИ.

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНЖЕНЕРНО-ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ.

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ ТА УПРАВЛІННЯ.

КУРСОВА РОБОТА із дисципліни «Економіка підприємства» на задану тему: «Сучасні системи та форми оплати праці.».

Черкаси 2000 р.

План |№ | |Стор.| | |Розділ I: Теоретична частина. | | | |Вступ | | | | |3 | | |Заробітна плата як основний мотив продуктивної діяльності. | | |1.1 | |4 | | |Основи планування заробітної плати. | | |1.2 | |4 | | |Чинники системи оплати роботи, що впливають на вибір її форми. | | |1.3 | |6 | | |Оплата роботи керівників. | | |1.4 | |8 | | |Схема укладення контрактів із керівниками підприємств. | | |1.5 | |11 | | |Оцінка сучасного стану організації нормування і оплати роботи на | | |1.6 |Україні. |12 | | |Структура заробітної плати | | |1.7 | |14 | | |Розділ II: Характеристика підприємства. | | | | |19 | | |Характеристика спільного підприємства «ІHТЕРОПТ, ЛТД. «| | |2.1 | |19 | | |Аналіз фінансово — господарсьокої діяльності підприємства. | | |2.2 | |24 | | |Заробітня плата — на підприємстві. | | |2.3 | |27 | | |Розділ III: Розрахунково-аналітична частина. | | | | |30 | | |Розділ IV: Заключна частина. | | | | |49 | | |Список літератури | | | | |50 | | |Додатки | | | | |51 |.

Розділ I: Теоретична частина.

Вступ.

Робоча сила, як трактується в курсі економіки, — це сукупність фізичних й розумових можливостей людини, її здатність до роботи. У умовах ринкових відносин «здатність працювати» робить робочу силу товаром. Алі це не звичайний товар. Його відмінність від інших товарів складається до того, що він, по-перше, створює вартість більше, ніж коштує сам, по-друге, без нього неможливо здійснити будь-яке виробництво, по третє, від нього багато в чому залежить ступінь (ефективність) використання основних й оборотних виробничих фондів.

як ж змусити робочу силу працювати найбільше ефективно? Відповідь на це запитання лежить в основі будь-якої кадрової політики. І на першому місці по важливості серед чинників, що впливають на ефективність використання робочої сили, стоїть система оплати роботи. Саме заробітна плата, а найчастіше лише вон, є тією причиною, що змушує робітника працювати. Тому значення даної проблеми важко переоцінити.

1.1 Заробітна плата як основний мотив продуктивної діяльності.

«Заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, якої за трудовим договором власник чи уповноваженийним орган виплачує працівниковіза виконану ним роботу.».

(ЗУ «Про оплату праці»).

Сформована за довгі рокта система управління економікою призвела до виникнення феномену відчуженості трудящих від засобів виробництва. Виражається це до того, що прибутки трудових колективів й окремих робітників практично не залежали й не залежать від ефективності використання ресурсів. У силу цого трудящі ставляться перед тим не хазяйновито. У цих умовах як ніколи гостро стоїть запитання, на який економічна наука й практика не дали дотепер відповіді: як зацікавити людей, спонукати їхні працювати ефективно, заощаджувати живу й матеріалізовану працю, своєчасно й якісно виконувати свої задачі.

1.2 Основи планування заробітної плати.

Заробітна плата — сукупність винагород у грошовій чи (й) натуральній формі, отриманих робітниками за фактично виконану роботу, а й за періоди, що включаються в робочий годину. Ос-кільки джерелом виплати заробітної плати є національний дохід, то розмір фонду заробітної плати трудового колективу, шкірного робітника повинний бути поставлений у пряму залежність від досягнутих кінцевих результатів. Планування заробітної плати винне забезпечити: ріст обсягу виробленої продукції (послуг, робіт), підвищення ефективності виробництва й його конкурентноздатності; підвищення матеріального добробуту трудящих.

Планування фонду заробітної плати включає розрахунок суми фонду й середньої заробітної плати як всіх робітників підприємства, то й по категоріях працюючих.

Вихідні дані для планування фонду заробітної плати:. виробнича програма в натуральному й вартісному вираженні й її трудомісткість;. склад й рівень кваліфікації робітників, необходимых для виконання програми;. чинна тарифна система;. застосовувані форми й системи оплати роботи;. норми й зони обслуговування, а також законодавчі акти по роботи, що регулюють заробітну плату (рід виплат й доплат, що враховуються при оплаті праці).

До складу фонду включається основна й додаткова заробітна плата. До основної переносити оплата роботи за виконані роботи. Вона включає відрядну заробітну плату, тарифний фонд заробітної плати, премії.

До додаткової заробітної плати відносяться такі виплати робітникам підприємств, що проводяться не було за виконану роботу, а відповідно до чинного законодавства (доплати за роботу в нічний годину, бригадирам, за скорочений робочий день підліткам й матерям, що годують, оплата чергових й додаткових відпусток, виконання державних обов «язків, оплату за навчання учнів).

У плановий фонд заробітної плати не включаються доплати за відхилення від нормальних умів роботи (Плата понаднормові роботи, простої, шлюб й т.п.).

На практиці використовуються різноманітні методи формування фонду оплати роботи як у цілому по підприємству, то й по структурних підрозділах. Слід зазначити, що щонайкраще цю завдання може вирішувати нормативний метод формування фонду оплати роботи. Саме даний метод використовує більшість компаній у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Проте він може діяти лише при наявності таких умов:

. по-перше, нормативи повинні бути стабільні, довгострокові, змінюватися лише у випадку впливу на об'єм виробництва чинників, не заговорили українською у «язаних з трудовими умовами колективу;

. по-друге, нормативи формування фонду оплати роботи повинні бути не індивідуальні, а групові. Механізм регулювання витрат на оплату містить такі елементи: порядок визначення нормованого розміру витрат на оплату роботи, що включаються в собівартість продукції; порядок оподатковування витрат на оплату роботи, що перевищують нормативний розмір.

У країнах з розвинутою ринковою економікою в якості найважливішого засобу досягнення рівноваги в області зайнятості й підвищення економічної ефективності виробництва багато спеціалістів рекомендують переходити до гнучкої заробітної плати. На рівні народного господарства под цим розуміється зміну заробітної плати в залежності від динаміки економічних показників розвитку країни в цілому (валового національного продукту, продуктивності роботи, інфляції, зовнішньоторговельного балансу), але в рівні підприємства — зв’язок заробітної плати із результатами його господарської діяльності, ефективністю виробництва, що дуже ефективно реалізується через колективний договір.

У ньому необхідно чітко сформулювати принципи, порядок оплати роботи всіх категорій працюючих, установити пряму залежність розміру оплати роботи від досягнутих кінцевих результатів.

1.3 Чинники системи оплати роботи, що впливають на вибір її форми.

Для досягнення високих кінцевих результатів оплату роботи керівників, спеціалістів, робітників в умовах ринкової економіки доцільно будувати на таких принципах.

По-перше, основним критерієм диференціації заробітної плати по підприємствах, робітникам винен бути кінцевий результат їхньої роботи. Підвищення заробітної плати варто робити лише в міру зростанню кінцевих результатів роботи колективу.

По-друге, необхідно забезпечувати ріст продуктивності, що випереджає, роботи в порівнянні із зростанням заробітної плати, бо це є неодмінною умовою нормального розвитку виробництва, продуктивних сил. Нагадаємо, що однією із головних завдань економічного регулювання в Японії є контролю над індексом вартості робочої сили.

По-третє, доцільно сполучити індивідуальну й колективну зацікавленість й відповідальність у результатах праці.

По-четверте, механізм оплати роботи винен стимулювати підвищення кваліфікації робітників, враховувати умови праці.

По-п «яте, системи оплати роботи повинні бути простими, зрозумілими усім робітникам.

При виборі системи оплати роботи доцільно враховувати форму власності, розмір підприємства, його структуру, характер виробленої продукції (послуг), а також особливості домінуючих у колективі цінностей й цілей. При цьому необхідно насамперед матір на увазі функціональні обов «язки керівників. Їхня головна завдання полягає до того, щоб забезпечити неухильний ріст обсягу виробництва (послуг) високоякіснї продукції при мінімальних витратах ресурсів на основі прискорення науково-технічного прогресу, використання передового досвіду. У центрі уваги керівників повинні бути запитання соціального розвитку колективу, умови роботи й побуту робітників.

Крім того, вирішуючи запитання оплати роботи, потрібно матір на увазі такі чотири чинники:. фінансове положення підприємства;. рівень вартості життя;. рівень заробітної плати, що виплачують конкуренти за таку ж роботу;. рамки державного регулювання в цій області.

На практиці використовуються дві форми оплати роботи — відрядна й погодинна, а також змішана. Перша заснована на визначенні відрядних розцінок із урахуванням розряду виконуваної роботи й тарифної ставки Першого розряду. Відрядна заробітна плата робітників заснована на оплаті роботи в прямій залежності від його результатів, виражених у зробленій продукції, чи виконаних операцій.

При погодинній формі оплати роботи заробіток залежить від розряду робочого й кількості відпрацьованих часів. Застосування погодинної оплати роботи може стимулювати високоефективну працю лише при наявності нормованих завдань, тобто погодинна заробітна плата винна виплачуватися за умови виконання встановленого обсягу робіт чи випуску визначеної кількості продукції із високою якістю.

У годину чиста відрядна й почасова оплати роботи використовується вкрай рідко. Існуючі методи оплати роботи засновані на використанні різних систем преміювання. При цьому показниками преміювання, як правило, є досягнення чи перевиконання денної норми виробітки, обслуговування, суміщення різноманітних видів діяльності, рівень кваліфікації, а також умови праці.

Системи оплати роботи повинні перебувати в постійному розвитку. Адміністрації підприємства разом з профспілковою організацією треба систематично оцінювати ефективність засобів на оплату праці.

1.4 Оплата роботи керівників.

У умовах ринкових відносин окремі підприємства приступили до впровадження нових систем оплати роботи керівників.

Так, на ряді підприємств будівельного комплексу, сільського господарства, автотранспорту заробітна плата керівників знаходиться в прямій залежності від її середнього рівня у робітників підприємств.

У умовах зростанню цін на підприємствах сільського господарства й будівельних матеріалів доцільно ширше використовувати натуральні показники в преміюванні. Так, на деяких підприємствах по виробництву будматеріалів заробітна плата керівників з переходом до ринку поставлено пряму залежність від приросту обсягу продукції в натуральному вираженні, її якості й постачань по договорах, що негайно позначилося на їхній діяльності.

На деяких заводах заробітна плата керівників знаходиться в прямій залежності від рівня матеріального добробуту керованих ними колективів. Заробітна плата генеральний директор зростає п’ять відсотків за кожний відсоток підвищення оплати роботи всіх працюючих, а при зниженні - знижується. У директорів комплексів це ж співвідношення. На рівні підкомплексів співвідношення дорівнює 3:1, але в рівні продуктивного циклу — 1,5:1.На окремих підприємствах відмовилися від гарантованої винагороди своєї діяльності. Вищі керівники оплачуються по частці із прибутку, утворюваному трудовим колективом под їхнім керівництвом.

У країнах з розвинутою ринковою економікою винагорода вищих керуючих включає так називані пакети винагород, що складаються, як правило, із окладів, премій, бонусів, системи участі в прибутках, акціонерному капіталі, а також усілякі пільги й привілеї, що підкреслюють високий статус службовців цієї ланки керівництва.

У промисловості США керуючі нижньої ланки (так називані розпорядники робіт — майстри, начальники груп й т.д.) у середньому мають річний прибуток у 1,5 рази вище, ніж промислові робітники, хоча дрібні адміністратори можуть одержувати таку ж винагороду, як робочий середньої кваліфікації.

Прибуток керуючого середньої ланки, як правило, майже в 2,5 рази вище, ніж робітників, й це розірвання за останні рокта збільшується частково через ті, що фірми влаштовують дійсне «полювання «за компетентними й перспективними керівниками й спеціалістами, привертаючи їхні підвищеними окладами. Вищі управляючі звичайно одержують компенсацію упродовж свого працю в 3- 5 а багато десятків разів более високу, ніж рядові особини найманої роботи у виробництві й керівництві.

Матеріальне стимулювання керівників заговорили українською у «язується в першу чергу із показниками максимізації прибутків — более пріоритетним, ніж валовий обсяг реалізації. Цей показник як вважається дотепер, відбиває кінцевий результат господарської діяльності керівників, відповідно до які організовується їхнє преміювання. На премії припадає досить істотна частина прибутків: у головних керівників й голів заради директорів 25−35% в Генерального керуючого відділенням із оборотом біля 500 млн. 20−25%, у керуючого відділенням із оборотом 150 млн. — 15%, у керівника відділення генеральної дирекції - 10−15%: у керуючого заводом, регіональною збутовою конторою, ревізора — 7,5%. разом із окладами смердоті складають досить солідні суми.

Премії керуючим можуть виплачуватися як готівкою, то й в акціях компанії, а частіше усього в змішаній формі в різноманітній пропорції. Велика частина прибутків менеджерів вищої ланки реалізується у формі значних пакетів акцій своєї компанії. Часто акції, що входять у премію, видаються не відразу. Це робиться у тому, щоб «прив «язати «керуючого до фірми, оскільки у випадку відходу із неї він втрачає декларація про одержання невиплаченої премії, що залишилася.

На окремих фірмах, в організаціях, спроможних до самовідновлення, винагороди використовуються для заохочення новацій. До їхнього числа усе частіше ставляться пакети акцій под успішну майбутню діяльність чи якісь міри, що забезпечують одержання визначеного відсотка прибутку із нової продукції чи нового виду бізнесу.

Проте на думку окремих фахівців з керівництва, при оцінці роботи менеджерів недостатньо враховувати результати господарської діяльності. Так, наприклад, Уолтер Ристон вважає, що було б б важливо оцінити, наскільки ключові менеджери спроможні управляти людьми. Тому частина оцінки керуючих грунтується на результатах опитуванння їхній підлеглих. Від цого залежать, зокрема, розрахунки їхніх премій.

У умовах переходу до ринкових відносин для вирішення задачі підвищення ефективності виробництва, конкурентноздатності продукції, що випускається, основною формою оплати роботи керівників, спеціалістів винна бути контрактна система. Тому виростає роль колективного договору.

1 1.5 Схема укладення контрактів із керівниками підприємств.

Розглянемо схему укладення контракту із керівником підприємства. Будьякий контракт, як й трудовий договір, має дві сторони — наймач (роботодавець) й тієї, що наймається (робітник). Власник, запрошуючи керівника на роботу, перед «являє йому найвищі вимоги й, в тієї ж годину, він винен гарантувати йому достатньо високий рівень якості життя, високий ступінь самостійності в сфері управління, можливість діяти в умовах визначеного підприємницького ризику. Це припускає необхідність здійснення визначеного контролю із боці власника й наявність відповідальності сторін контракту.

Для упорядкування контракту можна використовувати Рекомендації по укладенню трудового договору (контракту) у писемній формі й Зразковій формі трудового договору (контракту) з робітником, затверджені постановою Міністерства Праці від 14 июля 1993 року.

Укладення трудового контракту може бути виконано у такий спосіб:

1) загальні положення (найменування сторін, реквізити, термін дії, умови іспитового терміну);

2) предмет контракту (найменування виконуваної роботи і визначення трудових функцій);

3) обов «язку роботодавця (інформаційне, технічне забезпечення робітника, бібліотечний день, підвищення кваліфікації);

4) порядок прийняття і оцінки роботи;

5) оплата роботи (терміни виплати, авансові виплати, заохочувальні виплати);

6) режим робочого години (гнучкий графік, робота у визначені часи, вихідні, відпустки й порядок їхнього надання, порядок оплати);

7) соціальні гарантії (додаткові виплати до відпустки, по лікарняному аркушу, вол «язання по працевлаштуванню по закінченню роботи, медичне, санаторно-курортне обслуговування, транспортні послуги, оплата житла, надання житла, погашення кредиту в житло-будівельному кооперативі і ін.);

8) обов «язки сторін по виконанню умів контракту й відповідальність за їхнє порушення (дисциплінарні санкції, відшкодування матеріального збутку, розірвання контракту);

9) умови розірвання чи пролонгації трудового контракту (розірвання — у випадку порушення контракту, ліквідації підприємства, закінчення терміна, підписання акту про прийняття роботи, дострокове виконання роботи, угода сторін; пролонгація — якщо робота не завершено, припинена із причин, що не залежать, обговореним у контракті, у випадку захворювання і ін.); порядок розгляду спорів.

Контракт складається в писемній формі в двох примірниках. Один примірник залишається в роботодавця, другий — у робітника. Контракт є підставою для виникнення трудових відношень між сторонами контракту із дня, встановленого в ньому. Роботодавець видає наказ про зарахування робітника на роботу на підставі даного контракту й повідомляє його под розписку робітника.

1.6 Оцінка сучасного стану організації нормування і оплати роботи на Україні.

Реформування раніше діючих систем управління економікою на Україні спричинило значні прорахунки й серйозні помилки, зокрема, в організації нормування і оплати роботи. Це насамперед проявилося (ще на початковому етапі реформ) у виборі цілей, методів й засобів практичного розв’язання організаційно економічних проблем, орієнтованих на ефективну роботу підприємства.

При виборі цілей реформування організації і оплати роботи визначилось два цілком різних підходи: перший полягав у тому, щоб усі запитання організації роботи й її оплати зосередилися в центрі; другий, — на рівні підприємства. Останні здобули право вирішення практично віх питань організації роботи й її оплати на рівні окремого підприємства. Наслідки такі: й до того і в іншому випадку був виключений вплив на рівень оплати регулюючого впливу ринку роботи, виключене урахування галузевих й територіальних інтересів роботодавців й робітників у питаннях про «єктивного встановлення рівня й динаміки оплати роботи робітників, а також підтримки необходимых співвідношень в оплаті праці.

У ході підготовки до переходу на ринкові відносини серед управлінської еліти панує думка, що норми як такі втрачають своє значення, оскільки смердоті виконують головною мірою функцію регулювання заробітної плати. Подібне твердження спростовується досвідом країн з розвинутою ринковою економікою: правильно організувати заробітну плату на підприємстві неможливо без її основного елементу — нормування роботи, що дозволяє встановити співвідношення між обсягом витрат роботи й розміром її оплати в конкретних організаційно-технічних умовах.

На практиці господарювання склалися, щонайменше, дві тенденції. Перша — це знецінювання робочої сили, що відбулося фактично, призвело до того, що заробітна плата не може виконувати свої відтворювальні функції, тобто забезпечувати робітнику умови для нормальної життєдіяльності. Так, реальна зарплата за останні рокта (1992;1998 р.м.) знизилася более ніж на 60%. Знецінювання робочої сили відбулося на фоні різкого зростанню цін. Подальші можливості зростанню цін вичерпані, й ріст заробітної плати може здійснюватися лише за рахунок зниження норм прибутку. Фактично це означає неможливість протягом визначеного періоду досягнення нормальної ціни робочої сили.

Друга — це процес виникнення й поглиблення невиправданої диференціації заробітної плати. Якщо 1992;го році співвідношення в рівнях зарплати 10% робітників з найбільше низькою заробітною платою й 10% робітників з найвищою зарплатою було б 1:6, то даний годину це співвідношення досягає 1:20. Невиправдана диференціація спостерігається по усім категоріям працюючих, по підприємствам однієї галузі, однієї територї, по однойменних підприємствах ринкових форм власності і у рамках однієї із форм власності.

Тенденції знецінювання робочої сили й невиправданої диференціації в оплаті роботи досягли 1998;го році такого розмаху, що мимоволі дійдеш висновку про зникнення в економіці України заробітної плати як економічної категорії, про перетворення її в якийсь соціальну виплату робітнику, не заговорили українською у «язану ані із кількістю, ані із якістю результатів праці.

Дієздатність підприємства можлива лише на базі тісної взаємодії й координації робіт трьох управлінь: проектної, технологічного і організації нормування праці.

1.7 Структура заробітної плати.

Структура заробітної плати схематично показано додатку № 1.

До фонду заробітної плати належить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

До фонду основної заробітної плати належить заробітна плата, нараховувана за виконану роботу відповідно довстановлених норм роботи (норми години, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки) за відрядними розцінками, тарифними ставками робітників та посадовими окладами службовців.

До основної заробітної плати включено також суми авторського гонорару працівників мистецтва, редакцій газет та журналів, телеграфних агенств, видавництв, радіо, телебачення та інших підприємств й оплата їхні роботи, що здійснюється за ставками авторської винагороди, нарахованої на певному підприємстві.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установленої норми, за трудові успіхи та винахідливість й за особливі умови праці.

До фонду додаткової заробітної плати входять надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством (за високу кваліфікаційну майстерність, за класність водіям, персональні надбавки, за знання іноземної мови тощо).

До фонду додаткової заробітної плати також належати оплата щорічних й додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, премії за виробничі результати, включаючи премії за економію матеріальних ресурсів тощо.

До інших заохочувальних та компенсаційних виплат належати виплати у вигляді винагород за підсумками роботи за рік, винагороди за винаходи й раціоналізаторські пропозиції, матеріальна допомога, вартість путівок на лікування та відпочинок тощо.

За законом України «Про оплату роботи» встановлена державна соціальна гарантія у вигляді мінімальної зарплати, Яка є обов’язковою на всій територї України для підприємств всіх форм власності. Мінімальна заробітна плата — це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче від якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну чи погодинну норму роботи (обсяг робіт). З 1- го июля 1998 р. встановлено розмір мінімальної заробітної плати — 55 грн.

Якщо ж зарплата виплачується у розмірі нижчому, ніж законодавчо встановлена, то, відповідно до з статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, вимог законодавства про працю тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, яким надано право прийняття на роботу, громадян — власників підприємств чм уповноважених ними осіб від п’яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Штрафи накладаються районними (міськими) судами за заявами прокуратури, Державної інспекції роботи, Мінпраці чи профспілок.

У основу утворення фонду оплати роботи закладені:

— відрядно-преміальна;

— почасово-преміальна;

— контрактна;

Фонд оплати роботи складається із двох основних частин:

— Фонд заробітної плати ;

— фонд матеріального заохочення .

Фонд заробітної плати — постійна частина складає 20%-40% від фонду оплати роботи (без контрактантів).

До складу фонду заробітної плати включаються нарахування суми оплати роботи в грошовій й натуральній формах за відпрацьоване й не відпрацьований годину за тарифом (окладом), що стимулюють доплати й надбавки, компенсаційні виплати, заговорили українською у «язані із режимом й умовами роботи. До фонду заробітної плати включають:. Оплата за відпрацьований годину: заробітна плата, нарахована робітникам по тарифних ставках й окладів за відпрацьований годину; заробітна плата, нарахована робітникам за виконану роботу із відрядних розцінок;. вартість продукції, виданої в порядку натуральної плати;. стимулюючі доплати й надбавки до тарифних ставок й окладів (за фахову майстерність, суміщення професій й посад й т.д.);. компенсаційні виплати, заговорили українською у «язані із режимом й умовами роботи;. доплати за роботу в шкідливих чи небезпечних умовах й на важких роботів;. доплати за роботу в нічний годину;. оплата роботи у вихідні й святкові дні;. оплата понаднормової роботи;. оплата роботи кваліфікованих робочих, керівників, спеціалістів, звільнених від основної роботи й що залучаються для підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації робітників;. оплата послуг робітників бухгалтерії по них письмових доручень робітників по перерахуванню страхових внесків з заробітної плати;. виплата різниці в окладах при тимчасовому заступництві;. оплата роботи осіб, прийнятих на роботу з сумісництвом;. оплата роботи робітників несписочного складу;. Оплата за невідпрацьований годину:. винагорода за підсумками роботи за рік, річні винагороди;. оплата щорічних й додаткових відпусток (без грошової компенсації за невикористану відпустку);. додаткові виплати при наданні щорічного від пуску (понад нормальні відпускні суми відповідно до законодавства);. оплата додатково наданих (понад передбачених законодавством) відпусток робітників;. оплата пільгових часів підлітків;. оплата навчальних відпусток, наданих робітникам, що навчаються в навчальних заставах;. оплата на період навчання робітників, спрямованих на фахову підготовку, підвищення кваліфікації чи навчання іншим професіям;. оплата роботи робітників, що залучаються до виконання державних чи суспільних обов «язків;. оплата по місцю основної роботи робітників, що залучаються на сільськогосподарські і інші роботи;. суми, виплачені за невідпрацьований годину робітникам, що вимушено працювали неповний робочий годину із ініціативи адміністрації;. оплата робітникам-донорам за дні обстеження, здачі крові й відпочинку, наданого после шкірного дня здачі крові;. оплата простоїв не із звинувачуй робітника;. оплата протягом години змушеного прогулу.

Фонд матеріального заохочення — перемінна частина складає 60% - 80% від фонду оплати роботи (без контрактантів).

У фонд матеріального заохочення включаються:. щомісячна премія за виконання показників господарської діяльності;. премія за якість продукції, що випускається;

До складу фонду матеріального заохочення включаються нараховані щомісячні премії за виконання показників господарської діяльності, одноразові заохочувальні виплати із Фонду матеріального заохочення підрозділів, а також заохочувальні виплати із фонду Генерального директора.

Оплата роботи тарифи, окладами, що стимулюють доплати й надвишки, компенсаційні виплати, заговорили українською у «язані із режимом й умовами роботи, виплати із фонду матеріального заохочення регламентуються окремими положеннями.

Відповідно до з статтею 24 Закону «Про оплату роботи» заробітна плата має виплачуватись у рядки, встановлені колективним договором, але й не рідше двох разів на місяць через проміжок години, що не перевищує шістнадцять календарних днів.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається із вихідним, святковим чи неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Заробітна плата працівників підприємств на територї України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на територї України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов’язань й розписок чи у будь-якій іншій формах забороняється.

РОЗДІЛ 2: Характеристика підприємства.

2.1. Характеристика спільного підприємства «ІHТЕРОПТ, ЛТД. «.

Спільне українсько-американське підприємство у формі товариства із обмеженою відповідальністю «ІHТЕРОПТ, ЛТД. », подальшому Підприємство, створено відповідно до Установчого договору про створення та спільну діяльність між обласною оптово-торгівельною конторою Черкаської Облспоживспілки, Жашківською міжрайбазою Облспоживспілки, КорсуньШевченківською міжрайбазою Облспоживспілки, Уманською міжрайбазою Облспоживспілки, Черкаською міжрайбазою Облспоживспілки, Черкаською шкіргалантерейною фабрикою, Чигиринською хутровою фабрикою та фірмою «W. J. Export — Import Inc. », м. Hью-Йорк, США, від «6 июля «1992 року шляхом про «єднання грошових й майнових вкладів його учасників із метою одержання прибутків.

Учасниками Підприємства (котрі надалі називаються «Учасниками ») є його засновники. Підприємство є юридичною особою згідно із законодавством України. Підприємство набуло права юридичної особини із дня його державної реєстрації 6 июля 1992 року у виконкомі Черкаської міської Заради народних депутатів. Підприємство відповідає по своїх вол «язаннях всім майном, що йому належить. Учасники несуть збитки у межах своїх внесків. Збитки Підприємства відшкодовують за рахунок резервного фонду, а й у випадку, якщо коштів в резервному фонді не вистачає, за рахунок інших коштів, що їхнього має Підприємство, а при браку й цих коштів — за рахунок реалізації майна Підприємства чи додаткових внесків Учасників. Підприємство не відповідає за вол «язаннями Учасників, а Учасники не було за вол «язаннями Підприємства.

Офіційними мовами Підприємства є українська та англійська мови.

Метою створення Підприємства є розвиток міжнародного співробітництва у сфері виробництва промислових та продовольчих товарів, товарів народного споживання, торгівлі, техніки, науки та культури.

Предметами діяльності Підприємства є:

— виробництво, переробка, закупівля й реалізація (до того числі у формі бартеру) продукції виробничо-технічного призначення, товарів народного споживання, сільськогосподарської та харчової продукції, зокрема продукції рослинництва й тваринництва, вирощування тварин;

— оптова та роздрібна реалізація продукції власного й невласного виробництва, комісійна та комерційна торгівля, до того числі через мережу власних магазинів, торгівельних точок, складів, баз, консигнаційних складів тощо;

— будівництво, ремонтно-будівельне виробництво, виконання будівельних та пошукових, оздоблювальних та сантехнічних робіт, виробництво будівельних матеріалів та конструкцій, супутних виробів;

— транспортне-експедиційне обслуговування, до того числі міжнародні перевезення та ремонт транспортних засобів;

— надання всіх видів побутових послуг, прокат, лізинг;

— видавничо-поліграфічна та рекламно-інформаційна діяльність, виробництво кіно-, відео-, аудіопродукції та її тиражування;

— товарообмінні (бартерні) операції у відповідності із діючим законодавством;

— операції по імпорту та експорту товарів, робіт, послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

— комерційна, торгівельно-закупівельна, заготівельна та посередницька діяльність;

— проведення правових, екологічних, науково-технічних, соціальноекономічних та інших видів досліджень, експертиз й оцінок проектів, реконструкції про «єктів, науково-дослідницьких робіт та їхні впровадження;

— проведення та доля в міжнародному, культурному, спортивному обмінах, виставках, ярмарках, аукціонах, претензіях, спортивно-масових та видовищних заходах;

— туристично-ексурсійні послуги, організація турів для вітчизняних та іноземних громадян на територї України та за її межами, надання туристам широкого комплексу послуг;

— лікувально-оздоровча діяльність, застосування нетрадиційних методів лікування;

— брокерські та дилерські послуги, проведення біржових операцій у власних інтересах й інтересах інших осіб;

— надання комерційних та посередницьких послуг, платних сервісних послуг громадянам, підприємствам, організаціям, установам;

— маркетинг, пошук ділових партнерів у власних інтересах й інтересах третіх осіб;

— будівництво та експлуатація готельного господарства;

— залучення та надання на договірних засідках фінансових коштів, про «ектів інтелектуальної власності, майна та окремих майнових прав громадянам та юридичним особам;

— навчання українській та іноземним мовам;

— постачання, монтаж, сервісне обслуговування обладнання та навчання роботі на ньому обслуговуючого персоналу замовника;

— організація професійної освіти спеціалістів підприємств й організацій відповідно правилам та прийомам роботи на новій техніці й із новими технологічними процесами, впровадженими Підприємством.

Згідно зі своїми метою й завданнями Підприємство має право:

— створювати на територї України та за її межами філії та представництва, а також дочірні підприємства згідно із діючим законодавством; філії й представництва Підприємства діють від його імені на підставі положень про них, затверджених Підприємством, а дочірні підприємства — на підставі затверджених Підприємством статутів;

— вступати у договірні відносини із державними, кооперативними, індивідуальними, сімейними, приватними, колективними та іншими підприємствами, організаціями й громадянами, а також бути посередником між ними у зв «язку із виконанням робіт, що належати до предмета діяльності Підприємства;

— наймати персонал Підприємства на умовах контрактів й на інших умовах, установлених діючим законодавством, самостійно встановлювати форми системи й розміри оплати роботи та інші види доходів осіб, що працюють за наймом;

— продавати та перепродавати безоплатно іншим підприємствам, організаціям й громадянам, обмінювати, здавати в оренду, давати позики чи у безоплатне тимчасове користування приміщення, споруди, устаткування, транспорт, інвентар та інші матеріальні ціності, що належати Підприємству, а також списувати їхнього із балансу;

— передавати на договірних засідках матеріальні й грошові ресурси іншим підприємствам, організаціям й громадянам, що виконують роботи та послуги для Підприємства;

— користуватися банківським кредитом на договірній комерційній основі; надавати банку на договірній основі право використовувати свої вільні кошти та встановлювати проценти за їхні використання;

— здійснювати випуск та реалізацію цінних паперів;

— реалізувати свою продукцію, майно за цінами й тарифами, встановленими самостійно чи на договірній основі, а й у випадках, передбачених законодавством України, за державними цінами й тарифами;

— відряджати на територію України та за її межі працівників Підприємства та інших організацій, котрі виконують роботи та послуги для Підприємства;

— організовувати тимчасові підрядні колективи із працівників Підприємства та інших громадян для виконання конкретних робіт на умовах підрядного договору;

— здійснювати зовнішньоекономічну діяльність у порядку, встановленому законодавством України, зокрема створювати спільні підприємства за участю іноземних інвесторів;

— входити у склад асоціацій та інших добровільних про «єднань, діяльність які відповідає інтересам Підприємства;

— здійснювати інші дії, не заборонені чинним законодавством.

Майно Підприємства складають основні та оборотні кошти, а також інші ціності, котрі належати йому на правах власності й вартість які відображена в самостійному балансі Підприємства.

Підприємство є власником майна:

— переданого йому Учасниками у власність;

— продукції, виробленої Підприємством в результаті господарської діяльності;

— одержаних доходів;

— іншого майна, придбаного на законних підставах.

Для забезпечення діяльності Підприємства за рахунок вкладів Учасників створено статутний фонд у розмірі 10 724 625 (десять мільйонів сімсот двадцять чотири тисячі шістсот двадцять п «ять) карбованців.

Підприємство створює резервний (страховий) фонд у розмірі 25 відсотків від Статутного фонду. Резервний фонд формується за рахунок щорічних 5- процентних відрахувань від суми чистого прибутку до досягнення фондом вказаного розміру.

Підприємство формує також інші фонди, необхідні для його діяльності, порядок створення та використання які визначається зборами Учасників.

Основним узагальнюючим показником фінансових результатів діяльності Підприємства є прибуток, що утворюється із надходжень від господарської діяльності после покриття матеріальних та інших прирівняних перед тим витрат, зокрема витрат на оплату роботи. Чистий прибуток залишається в повному розпорядженні Підприємства.

Розподіл прибутку між Учасниками здійснюється за підсумками роботи за рік пропорційно їхні часткам у Статутному фонді.

Вищим органом Підприємства є Збори Учасників, що складаються із Учасників Підприємства чи із призначених ними представників.

Учасники мають на Зборах кількість голосів пропорційно до розміру їхні часток у Статутному фонді.

Голова Зборів обирається терміном п’ять (п «ять) років, його повноваження можуть бути достроково припинені за рішенням Зборів Учасників.

Дирекція здійснює керівництво поточною діяльністю Підприємства згідно до рішень Зборів та Генерального директора й под його безпосереднім керівництвом та контролем.

До складу Дирекції входять Генеральний директор, що призначається та звільнюється із посади Зборами Учасників.

Генеральний директор призначається терміном п’ять (п «ять) років. Його повноваження можуть бути припинені достроково за рішенням Зборів Учасників Підприємства.

Контроль за фінансовою та господарчою діяльністю Підприємства здійснює Ревізійна Комісія, котра складається із 3 (трьох) членів, що визначаються Зборами Учасників Підприємства.

2.2 Аналіз фінансово — господарської діяльності підприємства.

Основними видами діяльності підприємства у 1998;99 рр. був зовнішня торгівля, Яка займає в загальному обсязі товарообігу 90%. Це видно із таблиці 1.

Таблиця 1: «Аналіз товарообігу й валового прибутку за період 1998;99 рр. по СП «Інтеропт ЛТД». |Рік |Т/обіг |У тому |Валовий |У тому | | |всього грн.|числі від |дохід |числі від | | | |зовнішньоекономічної діяльності |всього грн.|ЗЕД | |1998 |2 545 560 |2 375 191 |746 090 |736 334 | |1999 |1 352 146 |1 164 327 |320 990 |306 527 |.

На протязі 1998;99 рр. підприємство експортувало с/г продукцію в країни Європи, а також США, Ізраїль, Алжир. Основною продукцією експорту є гарбузове насіння. Його заготівлею, переробкою, та експортом підприємство займається протягом 7 років. За цей годину у підприємства склалися міцні ділові стосунки із зарубіжними партнерами, що зацікавлені у співробітництві, а інвестуванні своїх вільних коштів в розвиток підприємства. За 1998;99 рр. було б укладено 21 зовнішньо-економічну угоду. Формою оплати по даних угодах є попередня оплата. Це дає змогу підприємству своєчасно закуповувати та переробляти продукцію не залучаючи кредитних коштів, що в кінцевому результаті відображається на показниках діяльності підприємства. За раз в раз свого існування ані в одному звітному періоду діяльність підприємства не був збитковою. Для аналізу взято основні показники протягом двох останні рокта. Ці рокта не є найкращими за своїми показниками. Це видно по прибутку підприємства, дані про який наведені в таблиці 2.

Аналізуючи показники діяльності видно, що різко знизився товарообіг у 1999 році. Це зниження спричинила політика уряду щодо експорту товарів агропромислового комплексу. Було введено тимчасові заборони на вивіз фуражних зернових. Через це виконання деяких валютних контрактів було б прострочено. Це негативно сказалося на показниках діяльності підприємства, а ще через падіння курсу гривні збільшились від'ємні курсові різниці по експортних операціях. Із-за цого зменшився прибуток підприємства.

Таблиця 2: Основні показники фінансово-господарської діяльності підприємства.

СП «Інтеропт ЛТД» м. Черкаси за період 1998;1999рр. |Основні показники |1 9 9 8 р. тис.грв. |1 9 9 9 р. тис.грв. | | 1. Товарообіг, |2545.6 |1352.2 | |2. Валовий дохід |746.1 |321.0 | |3. Витрати обігу |505.2 |249.8 | |4. Курсові різниці від | | | |операцій із іноземною |-59.9 |-24.4 | |валютою (+,-) | | | |5. Прибуток |181.0 |46.8 | |6. Використано прибутку |142.6 |42.4 | |7. Чистий прибуток |38.4 |4.2 | |8. Власні обігові кошти |74.2 |21.8 | |9. Основні засоби |350.6 |357.8 | |10. Амортизаційні |27.4 |32.6 | |відрахування | | | |11. Фонд оплати роботи |90.6 |72.6 | |12. Чисельність |22 чол. |17 чол. | |працюючих | | | |13. Середньомісячна |0.343 |0.356 | |зарплата | | |.

Це спричинило зменшення власних обігових коштів підприємства із 74.2 тис грн 1998;го р. до 21.8 тис. грн 1999;го р.

За результатами діяльності підприємства у 1998 р. згідно рішення зборів засновників прибуток був розподілений таким чином:

А) створення фонду матеріального заохочення 8.4 тис грн.

Б) нарахування дивідентів 30 тис. грн. до того числі фірмі W.J. «ExportImport» 58%, що складає 17.4 тис. грн, засновникам із української сторони 12.6 тис. грн із розрахунку 1.4 тис. грн на шкірного засновника.

З нарахованих дивідентів згідно закону про оподаткування прибутку підприємств було б утримано податок у розмірі 30% від нарахованих сум.

У 1999р. через зменшення прибутку дивіденди засновникам не нараховувались, а одержаний чистий прибуток у розмірі 4.2 тис. грн був спрямований на матеріальне заохочення працівників підприємства.

Станом на 1 января 2000 р. на підприємстві значитися основних фондів по первісній вартості становить 357.8 тис. грн. Нараховано зносу по основних фондах на суму 112.6 тис. грн, відсоток зносу основних фондів складає 31%.

2.3 Заробітна плата — на підприємстві.

Згідно колективного договору в СП «Інтеропт» ЛТД заробітна плата виплачується двічі на місяць: 7-го та 22-го числа. У основному заробітна плата нараховується згідно посадових окладів, котрі затверджені штатним розкладом по підприємству. Умови запровадження та розміри надбавок, до посадових окладів, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних виплат встановлено підприємством самостійно у колективному договорі. При цьому дотримуються усі норми й гарантії передбачені законодавством про оплату роботи. Робота підприємства носити сезонний характер. Це пов’язано із заготівлею та переробкою с/г продукції. На підприємстві укладаються трудові домов із робітниками на сезонні роботи. У наказі про приймання на роботу обов’язково указується, що цей працівник приймається на сезонну роботу. Договір із сезонними працівниками укладається на термін, що не перевищує тривалості сезону. Для цих працівників застосовується законодавство про тимчасових працівників. До сезонних працівників підприємства належати заготовачі, переборщики насіння, складські працівники. На сезонних працівників поширюються умови й правила, передбачені колективним договором згідно із КЗпП (тривалість робочого години, години відпочинку, оплати роботи, матеріального стимулювання, охорони роботи, тощо).

Трудовий договір з сезонними працівниками укладається в письмовій формі, при цьому обов’язково робиться запис у трудові книжки працівників. При укладанні із працівником трудового договору дирекція підприємства доводити до відома працівника умови оплати роботи, розміри, порядок й терміни виплати заробітної плати. Оплата роботи сезонних працівників здійснюється згідно встановлених розцінок в залежності від кількості заготовленої та переробленої сировини, а складських працівників згідно посадових окладів. У залежності від результатів діяльності підприємства за певний період директором встановлюються надбавки, доплати, премії. Усі це оговорюється в колективному договорі. На сезонних працівників поширюються норми законодавства про оплату роботи на рівні із працівниками, зайнятими роботою повний рік.

1 Таблиця 3: Структура заробітної плати за 1999 рік по СП «Інтеропт» ЛТД.

(грн).

У таблиці № 3 показано структуру заробітної плати по підприємству, із якої видно, що заробітна плата сезонних робітників складає 37% від основної заробітної плати, нарахованої за 1999 рік.

Крім того цим працівникам нараховувалися премії у розмірі 30% від заробітної плати у прибуткових періодах. Також виплачувалися і інші заохочувальні виплати, а саме:

— одноразові заохочення при закінченні сезону;

— матеріальні допомоги.

Колективним договором по підприємству не передбачалося виплачувати заробітну плату натурою.

На підприємстві працюють два працівники за сумісництвом. Тривалість роботи таких працівників не перевищує чотирьох часів на день й загальна тривалість роботи за межі не перевищує половини місячної норми робочого години. З таких працівників вираховується прибутковий податок із прибутку за ставкою 20%. Підприємство не пізніше, як через 30 днів после виплати сумісникам заробітної плати надсилає до податкових органів відомості про виплачені суми доходів й суми утриманого із них податку.

На підприємстві проводилася оплата роботи за надурочний годину за погодинною системою оплати роботи. Така оплата проводилася в подвійному розмірі годинної ставки. За відрядною системою оплати роботи за роботу в надурочний годину виплачувалися доплати у розмірі 100% тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, оплата роботи якого здійснювалася за погодинною системою, за усі відпрацьовані надурочні години.

Працівникам, котрі перебували у трудових відносинах із підприємством згідно Закону України «Про відпустку» надавалися щорічні основні відпустки. Тривалість відпусток розраховувалась в календарних днях не менш як 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується із дня укладання трудового договору.

Розділ III: Розрахунково-аналітична частина.

ВИХІДНІ ДАНІ.

Таблиця 1.

Дані про сферу застосування та умови виробництва приладу.

Номер варіанта даних відповідає останній цифрі номери залікової книжки студента.

|Показники |Позначення |Дані | | | |9,0 | |1.Прогноз потреби виробництва| | | |у вимірах, млн. вимірів на |Вв |50 | |рік | | | |2Прогнозний період насичення | | | |ринкової потреби у приладах, |Тн |5 | |років | | | |3.Передвиробничі витрати | | | |(капітального характеру), тис.| | | |грошових одиниць | | | |-науково-дослідні роботи |Кн.д. |10 | |-конструкторські розробки |Кк.р. |6 | |-технологічне проектування |Кт.п. |4 | |-придбання додаткового |Кс.об. |12 | |обладнання |Кр.н. |- | |-створення нових робочих | | | |місць |Кн.х. |8 | |-витрати невиробничого | | | |характеру (реклама, тощо) | | |.

Таблиця 2.

Експлуатаційні характеристики приладів.

(через ризику вказані характеристики базового зразка).

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номери залікової книжки студента.

|Показники |Позначення|Дані | | | | | |1.Годинна технічна | | | |продуктивність приладу, вимірів|Пг |16/12 | |у годину | | | |2.Коефіцієнт міжзмінних втрат | | | |робочого години у зв’язку із | | | |ремонтами й технічним |Кб |0,96/0,96 | |обслуговуванням (цілодобові | | | |втрати години) | | | |3.Коефіцієнт внутрізмінних | | | |втрат робочого години | |0,94/0,91 | |4. Розряд оператора |Кв.з |¾ | |5. Потужність | |400/ 800 | |електроспоживання, Вт |Ро |8/8 | |6. Нормативний рядків служби, |Пс | | |рокта | |2 | |7. Змінність використання, |Тс | | |змін | | | |8. Норматив витрат на поточні |Чз | | |ремонти й обслуговування та | | | |експлуатаційні матеріали на | |3/8 | |1000 часів роботи приладу, | | | |відсотків від його вартості | | | | |Нт.о. | |.

Таблиця 3.

Економічні нормативи діяльності підприємства на рік початку виробництва нового приладу.

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номери залікової книжки студента.

|Показники |Позначення|Дані | | | | |2,7 | | | | |1 |2 | |4 | | | | | |Показники цеху-виробника | |1. Фонд оплати роботи виробничого| | | | | | | |персоналу, т.г.од. | | | | | | | |- тарифний фонд |Фт.р | |386 | | | | |- доплати за відпрацьований годину |Фдп | |52 | | | |.

Таблиця 4.

Норми витрат матеріалів (матеріали основні).

Номер варіанта даних відповідає останній цифрі номери залікової книжки студента.

|Матеріали |Одиниця |Дані| | | |0 | |1. Сталь листова |кг |11 | |2. Латунь листова |кг |5 | |3. Прокат стальний|кг |9 | | |кг |3 | |4. Прокат латунний|кг |3 | | |кг |4 | |5. Полістирол |р |50 | |6. Стеклотекстоліт|кг |5 | | |кг |8 | |7. Припій |кг |3 | |8. Гетинакс |кг |2 | |9. Дюраль листова |кг |1 | |10. Алюмінієве |м |90 | |литво |м |11 | |11. Капрон |кг |2 | |12. Лакі й фарби |кг |3 | |13. Дріт |кг |1 | |Кабель | | | |15. Розчини | | | |16. Кислоти | | | |17. Луги | | |.

Таблиця 5.

Застосування покупних виробів.

Таблиця 6.

Дані про трудомісткість робіт Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі залікової книжки студента.

|Види робіт |Середній|Норми трудомісткості за варіантами, | | | |нормогодин | | |розряд | | | | |4 | |1. Розкрійні |2 |4 | |2. Штампувальні |4 |2 | |3. Ливарні |3 |1 | |4. Зварювальні |3 |3 | |5. Термічні |4 |12 | |6. Слюсарні |3 |9 | |7. Механообробні |3 |5 | |8. Монтажні |4 |16 | |9. Складальні |4 |14 | |10. Регулювальні |5 |6 | |11. Випробувальні|4 |35 |.

Таблиця 7.

Дані про спеціальне оснащення.

Номер варіанта даних відповідає передостанній цифрі номери залікової книжки студента.

|Вид оснащення |Кількість одиниць /Чо/ за варіантами | | |4 | |1. Литтєві форми |3 | |2. Пристосування для| | |механічної обробки |6 | |3. Штампи |7 | |4. Монтажне |6 | |оснащення | |.

Таблиця 8.

Нормативи трудових й матеріальних витрат на одиницю оснащення.

(для всіх варіантів).

|Вид |Трудомісткість |Витрати |Трудомісткість | |оснащення |проектування, |матеріалів, |виготовлення, | | |нормогодин |г.од. |нормогодин | |1. Литтєві форми |16 |30 |12 | |2. Штампи |20 |40 |10 | |3. Пристосування |12 |20 |8 | |для механічної | | | | |обробки |4 |10 |2 | |4.Монтажне | | | | |оснащення | | | |.

І. АНАЛІЗ ПРОДУКТИВНОСТІ ВАРІАНТІВ ПРИЛАДІВ.

Мета аналізу — оцінити ступінь підвищення експлуатації продуктивності модернізованого приладу порівняно із базовим зразком, й тому усі показники розраховуються для двох варіантів приладу: нового (н), й базового (б).

Розрахункова кількість днів експлуатації приладів на рік, роб. днів.

Чд.е = Чр. д (Кб, де Чр. д — число робочих днів у році;

Кб — коефіцієнт цілодобових втрат робочого години (табл. 2).

Кдн = 0.96, Кдб = 0.96.

Чд.е.н = 260 * 0.96 = 250 дн.

Чд.е.б = 260 * 0.96 = 250 дн.

Розрахунковий (ефективний) змінний фонд години експлуатації приладів, годин.

Тз.е = Тз (Кв.д, де Тз — тривалість робочої зміни (8 годин).

Кв.д — коефіцієнт внутрізмінних втрат робочого години (табл. 2).

Квдн = 0.94, Квдб = 0.91.

Тзен = 8 * 0.94 = 7.52.

Тзеб = 8 * 0.91 = 7.28.

Ефективний річний фонд години роботи приладів, годин.

Фр = Чд. е (Тз.е (Чз, де Чз-змінність роботи підприємств-споживачів приладів (табл. 2).

Чз = 2.

Фрн = 250 * 7.52 * 2 = 3760 год.

Фрб = 250 * 7.28 * 2 = 3640 рік Річна експлуатаційна продуктивність варіантів приладу, виміри в рік :

Пр. е = Пг. т (Фр, де Пг.т. — годинна технічна продуктивність приладу для базової моделі (табл. 2).

Пгтн = 16.

Пгтб = 12.

Прен = 16 * 3760 = 60 160 вимірів у рік.

Преб = 12 * 3640 = 43 680 вимірів у рік.

Коефіцієнт підвищення технічної продуктивності приладу после модернізації.

(інтенсивний фактор):

Кт.п. = Пнг.т./ Пбг.т.

Ктп = 16 / 12 = 4/3 коефіціент підвищення продуктивності Коефіцієнт підвищення використання фонду години нового приладу (екстенсивний фактор):

Кф.ч. = Фнр / Фбр

Кфч = 3760 / 3640 = 1.032.

Інтегральний коефіцієнт підвищення продуктивності приладу после модернізації :

Кін. = Кт.п. (Кф.ч.

Кін = 1.3 / 1.032 = 1.3416.

ІІ. ПРОГНОЗ РИНКОВОЇ ПОТРЕБИ І ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДІВ.

Мета цого розділу — обгрунтувати найважливіші підприємницькі рішення, спрогнозувати ринкову потребу у «своєму» товарі й вирішити, якими темпами доцільно насичувати ринок, тобто, в які обсягах слід виробляти товар. Якщо має місце товар технологічного призначення, то прогноз його ринкової потреби здійснюється, виходячи із прогнозу розвитку технологій, для забезпечення які призначений даний товар. У даному випадку ринкову потребу в приладах треба пов‘язувати із прогнозною оцінкою виробництва у вимірах. Оцінка річної потреби виробництва у вимірах наведена в табл.1 (величина ОВ).

Потреба в базовому та модернізованому варіантах приладу в обраному сегменті ринку його застосування, одиниць.

Рп = Вв / Пр. е.

Вв = 60 млн.

Рпн = 60млн. / 60 160 = 997 од.

Рпб = 60 млн. / 43 680 = 1373 од. Виходячи з запланованого години насичення ринку приладами (величина ТП, що наведена в табл.1), середньорічний випуск приладів :

Тп = 5.

— для модернізованого варіанта.

Внр = Рнп / Тп.

Внр = 997 / 5 = 199 од/рік.

— для базового варіанта.

Вбр = Внр* Кін.

Вбр = 199 * 1.3416 = 268 од./рік.

ІІІ. РОЗРАХУНКИ ВИТРАТ НА ПІДГОТОВКУ ВИРОБНИЦТВА ПРИЛАДУ.

При виробництві багатьох видів продукції та послуг мають місце значні витрати передвиробничого характеру, пов’язані із підготовкою підприємства до випуску саме цого виду продукції чи послуг. Сюди належати: витрати на науково-дослідні, конструкторські чи технологічні розробки, направлені на створення нового виду продукції; витрати на обладнання й оснащення для процесів її виробництва; витрати на створення робочих місць, на придбання об'єктів права (патентів, авторських прав, товарних знаків чи зразків й т.ін.) та інформації («ноу-хау»), на оплату консультацій, організаційних зусиль та інші витрати.

На практиці такі витрати передвиробничого характеру можуть бути дуже значними, й тому доцільно їхні відокремлювати в окрему підсистему обліку та нарахування, із тим, щоб ці витрати можна було б «адресно» списувати на собівартість саме того виду продукції чи послуг, зазаради якого смердоті були здійснені. Такий спеціальний (цільовий) характер їхні використання є обов‘язковою ознакою подібних витрат. Метою виконання даного розділу роботи є засвоєння методів розрахунку загальних витрат передвиробничого характеру, пов‘язаних із розробкою, підготовкою та освоєнням виробництва нових видів продукції.

Вагомою часткою витрат, пов’язаних із освоєнням виробництва нових видів продукції, є витрати на технологічне забезпечення нових виробничих процесів. У даному випадку перехід підприємства на випуск модернізованого варіанта приладу потребує значних одночасних витрат, пов’язаних із проектуванням й виготовленням нових засобів технологічного оснащення виробництва: литтєвих форм, штампів, пристосувань для механічної обробки, монтажу й т.ін. Для оцінки необходимых для этого средств розробляємо відповідний кошторис грошових витрат.

Таблиця 9.

Кошторис витрат на проектування й виготовлення спеціального оснащення.

|Вид оснащення |Кільк. |Витрати на оснащення, г. од | | |одиниць| | | | |Проектування|Матеріали|Оплата за |Накладні |Разом | | | | | |виготовленн|витрати | | | | | | |я |виробника | | | |Чод | | | |Вн | | | | |Ввр |Вм |Воп | | | |1. Литтєві форми |8 |215.05 |240 |114.06 |171.36 |740.47| |2. Пристрої для |9 |302.16 |360 |107.1 |160.65 | | |механічної | | | | | |929.91| |обробки |13 |262.12 |260 |123.76 |185.64 | | |3. Штампи |10 |67.75 |100 |23.8 |35.70 | | |4. Монтажне | | | | | |831.52| |оснащення | | | | | | | | | | | | | |227.25|.

2729.15 Величина витрат на комплект певного виду оснащення складає, г. одиниць Ввр.= Тп. о (Чод (Пг ((1+ Ндп/100)((1+ Нд. з/100) ((1+ Нс. з/100)((1+ Нн. к/100), де Тп. о — трудомісткість проектування одиниці оснащення, нормогодин (табл.8);

Чод — число одиниць оснащення, одиниць (табл.7);

Пг — середньогодинна оплата роботи конструктора (0,7−0,8 р. од);

Ннк — норматив накладних витрат проектних підрозділів (30% - 60%);

Нлп — норматив доплат при оплаті роботи конструкторів (5−15%) ;

Нд.з — норматив додаткової оплати роботи конструкторів (10−15%) ;

Нс.з — норматив відрахувань на соціальні заходь, що діє на даний момент виконання розрахунків, 37,5%.

Тп.о = 16, 20, 12, 4.

Пг = 0.7 грн/год.

Ннк = 50%.

Нлп = 10%.

Нд.з = 10%.

Впрлиттєві форми = 16 * 8 * 0.7 * 2.4% = 215 грн.

Впрпристрої для хутро. обробки = 20 * 9 * 0.7 * 2.4% = 302 грн.

Впрштампи = 12 * 13 * 0.7 * 2.4% = 262 грн.

Впрмонтажне оснащення = 4 * 10 * 0.7 * 2.4 = 67 грн.

Витрати на матеріали для виготовлення певного виду оснащення :

Вм = Чод (Вм.о де Вм. о — витрати на матеріали на одиницю оснащення (табл.8).

Вмо = 30, 40, 20, 10 (табличні дані).

Вмлиттєві форми = 8 * 30 = 240 грн.

Вмпристрої для мех. обробки = 9 * 40 = 360 грн.

Вмштампи = 13 * 20 = 260 грн.

Вммонтажне оснащення = 10 * 10 = 100 грн. Витрати на оплату роботи робітникам за виготовлення певного виду оснащення, р. од. :

Воп = Тв.о.(Чод (Пр ((1+(Ндп /100)) ((1+(Нд.з /100)) * (1+(Не.з /100)), де Тв. о — трудомісткість виготовлення одиниці оснащення, нормогодин (табл.8) ;

Ін — середньогодинна оплата роботи робітника інструментального виробництва (0,7−0,8 г. од.).

Тво = 12, 10, 8, 2.

Воплиттєві форми = 12 * 8 * 0.7 * 1.7 = 114.24 грн.

Вопприлади для хутро. обробки = 10 * 9 * 0.7 * 1.7 = 107.1 грн.

Вопштампи = 8 * 13 * 0.7 * 1.7 = 123.76 грн.

Вопмонтажне оснащення = 2 * 10 * 0.7 * 1.7 = 23.8 грн.

Накладні витрати виробника :

Вн = Воп ((Нн.в /100), де Нн. в — норматив накладних витрат (150%-200%).

Розрахунки величини Ввр, Вм, Воп й Вн проводяться за всіма видами оснащення, передбаченими в таблиці 8. Підсумком розробки кошторису витрат на проектування й виготовлення спеціального технологічного оснащення є загальна сума цих витрат — Кс.ос.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру, що пов’язані із модернізацією, підготовкою та освоєнням виробництва нового приладу, визначаємо на основі складання загального кошторису цих витрат.

Таблиця 10.

Загальні витрати підприємства передвиробничого характеру.

|Елементи витрат |Позначення |Сума, ц.р. | | | |од | |Науково-дослідні роботи |Кн.д. |10.000 | |Конструкторські розробки |Кк.р. |6.000 | |Технологічне проектування |Кт.п. |4.000 | |Придбання додаткового обладнання |Кс.об. |12.000 | |Створення нових робочих місць |Кр.н. |******* | |Витрати невиробничого характеру (реклама, |Кн.х. |8.000 | |тощо) | | | |Проектування й виготовлення спеціального |Кс.ос. |2729.15 | |технологічного оснащення | | | |Разом: |Кп.в |42 729.15 |.

IV. НОРМАТИВИ ВИТРАТ НА УТРИМАННЯ ТА.

ЕКСПЛУАТАЦІЮ МАШИН І ОБЛАДНАННЯ.

(УЕМО).

Вагома частина виробничих витрат пов’язана із витратами на утримання й експлуатацію машин й обладнання (УЕМО).Саме така ситуація має місце в машинобудуванні. Велика питома ваги цих витрат у собівартості продукції та складний (комплексний) характер обумовлюють необхідність виділення обліку й нарахування цих витрат в окрему підсистему загальної системи обліку й нарахування виробничих витрат.

Таблиця 11.

При розробці кошторису із таб.3 беруться усі тих показники, котрі стосуються витрат на утримання та експлуатацію машин, обладнання та виробниче оснащення. Нарахування на соціальні заходь здійснюються згідно із нормативами, котрі діють одну годину виконання розрахунків. Інші витрати (резерв коштів), згідно із практикою виробничої діяльності, беруться в розмірі 2−3% від суми попередніх позицій кошторису.

На собівартість продукції цеху виробника приладу ці витрати переносяться непрямим методом — за допомогою спеціального нормативу переносу витрат пропорційно визначеній ознаці, що прямим способом характеризує ту чи іншу позицію цеху. У якості такої прямої ознаки на практиці найчастіше використовуються прямі витрати на оплату роботи виробничого персоналу в собівартості продукції, чи її трудомісткість.

Норматив переносу витрат на УЕМО визначається, виходячи із річної суми цих витрат (Воб.р) й відповідних річних показників діяльності цеху. Наприклад, якщо береться метод переносу витрат на УЕМО пропорційно оплаті роботи виробничого персоналу (найчастіше це є основна заробітна плата виробничого персоналу), то норматив витрат складатиме:

Ноб. = Воб.р./(Фт.р.+Фд.п.) * 100%.

Фт.р.= 320 000.

Фд.п = 26 000.

Ноб. = 543 125 / (320 000+26000) * 100% = 156.9%.

V. НОРМАТИВИ ЗАГАЛЬНОЦЕХОВИХ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ.

Кошторис загальноцехових непрямих витрат, як й кошторис витрат на УЕМО, розробляється, виходячи із планових нормативів діяльності цеху на рік початку виробництва нового приладу. Інформація щодо цих нормативів наведена в табл. 3 вихідних даних.

Таблиця 12.

Кошторис річних загальноцехових непрямих витрат |Елементи витрат |Позначення |Сума, | | | |т.г.од | |1. Оплата роботи загальноцехового персоналу: |Фор |67 | |- інших робітників | | | |- адміністративно-управлінського персоналу | | | |2. Нарахування на заробітну плату | |25.125 | |3. Амортизація | |21 | |4. Енергія | | | |- електроенергія |Егп |31 | |- вода |Вгп |9 | |5. Ремонт й технічне обслуговування майна: |Роб |45 | |- будинків та споруд | | | |- цінного господарчого інвентаря | | | |6. Зношування малоцінних та | |7 | |швидкозно-шувальних предметів | | | |загальногосподарчого призначення | | | |7. Послуги інших підрозділів | |18 | |8. Інші витрати | |4.462 | |Разом річних витрат |Пц |223.125 |.

При розробці кошторису із таблиці 3 беруться усі тих планові витрати цеху, котрі не ввійшли до кошторису витрат на УЕМО.

На собівартість продукції та послуг загальноцехові непрямі витрати найчастіше переноситися пропорційно прямим витратам на оплату роботи виробничого персоналу цехів. Норматив переносу витрат :

Нц. = Вц.р./(Фт.р.+Фд.п.) (100%.

Нц = 223 125/346000 * 100% = 64%.

VI. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ МАТЕРІАЛЬНИХ ВИТРАТ.

До прямих матеріальних витрат у собівартості продукції та послуг належати витрати на матеріальні та енергетичні ресурси, котрі безпосередньо використовуються при виготовленні саме цієї продукції (послуг) й для які можливе обгрунтування норм витрат цих ресурсів на одиницю продукції. Це сировина та основні матеріали, із які виробляється продукція, покупні вироби, паливо та енергія, що використовуються в процесів виготовлення продукції.

Норми витрат прямих матеріальних ресурсів наведені в таблицях 4 й 5 вихідних даних.

Таблиця 13.

Розрахунок прямих матеріальних витрат |Найменування |Одиниця |Ціна |Норма |Витрати | |матеріалу |виміру |одиниці |витрат, |Г.од./ви| | | |г.од. |одиниць |ріб | |І. Матеріали основні (Мо) | | | |1988.8 | |1. Сталь листова |Кг |1.4 |11 |15.4 | |2. Латунь листова |Кг |12 |5 |60 | |3. Прокат стальний |Кг |1.5 |9 |13.5 | |4. Прокат латунний |Кг |9 |3 |27 | |5. Полістирол |Кг |6 |3 |18 | |6. Стеклотекстоліт |Кг |29.6 |4 |118.4 | |7. Припій |Кг |15 |50 |750 | |8. Гетинакс |Кг |12.5 |5 |625 | |9. Дюраль листова |Кг |18 |8 |144 | |10. Алюмінієве литво |Кг |7.5 |3 |22.5 | |11. Капрон |Кг |20 |2 |40 | |12. Лакі й фарби |Кг |10 |1 |10 | |13. Дріт |М |1.6 |70 |112 | |14. Кабель |М |3 |11 |33 | |ІІ. Матеріали допоміжні | | | |9.84 | |технологічні (Мд.т.) | | | | | |1. Розчини |Кг |1.12 |2 |2.24 | |2. Кислоти |Кг |1.7 |3 |5.1 | |3. Луги |Кг |2.5 |1 |2.5 | |ІІІ. Покупні вироби (Пв.) | | | |464.5 | |1. Конденсатори |Прим |0.8 |50 |40 | |2. Резистори |Прим |0.5 |60 |30 | |3. Діоди |Прим |0.3 |15 |4.5 | |4. Транзистори |Прим |1 |17 |17 | |5. Мікросхеми |Прим |1.3 |15 |19.5 | |6. Роз'єднувачі |Прим |3 |3 |9 | |7. Перемикачі |Прим |9.5 |5 |47.5 | |8. Реле |Прим |15 |4 |60 | |9. Датчики |Прим |10.2 |1 |10.2 | |10.Індикатори |Прим |8.3 |8 |66.4 | |11. Трансформатори |Прим |50 |2 |100 | |12. Вимірювальні прилади |Прим |30 |2 |60 | |13. Електродвигуни |Прим | | | | |14. Кріплення |Кг |0.2 |2 |0.4 | |ІV. Енергія технологічна | | | | | |(паливо) (Ет) | |0.2 | |3.28 | |V. Відходи (Вп) | | | |40 | |Разом матеріальних витрат | | | |2506.42 |.

Розрахунок прямих витрат на енергію технологічну — витрати на випробування готового приладу под навантанженням:

Ет = Пс ((Трег+Твип) (Цілий / 1000, г. од. де Пс — потужність споживання приладу, Вт (табл. 2).

Трег й Твип — норми години відповідно на регулювання та випробування приладу, нормогодин (табл. 6).

Цілий — ціна 1 кВт. рік. електроенергії (може бути узята умовна ціна 0,15грн/кВт).

Пс = 400 Вт.

Трег = 6.

Твип = 35.

Цілий = 0.2 грн./квт.год.

Ет = 400 * (35 + 6) * 0.2 / 1000 = 3.28 грн.

У собівартість продукції прямі матеріальні витрати включаються із урахуванням вартості відходів, що повертаються — утилізуються чи використовуються на інші потреби. При виконанні даної роботи вартість таких відходів (Вп) береться укрупнене в розмірі 2−5% від суми витрат на М. При розрахунках собівартості продукції величина Вп віднімається від загальної суми витрат.

VIІ. РОЗРАХУНКИ ПРЯМИХ ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ.

Для розрахунку прямих витрат на оплату роботи розраховуємо трудомісткість й тарифну оплату робіт по виготовленню приладу.

Таблиця 14.

Розрахунок трудомісткості й тарифної оплати робіт по виготовленню приладу | |Середній |Годинна |Планова трудо |Оплата за | |Види робіт |розряд |та-рифна |місткість, |тарифом, | | | |став-ка, |нормогодин |г.од./виріб | | | |г.од | | | |Розкрійні |2 |0.5 |4 |2 | |Штампувальні |4 |0.75 |2 |1.5 | |Ливарні |3 |0.6 |1 |0.6 | |Зварювальні |3 |0.6 |3 |1.8 | |Термічні |4 |0.75 |12 |9 | |Слюсарні |3 |0.6 |9 |5.4 | |Механообробні |3 |0.6 |5 |3 | |Монтажні |4 |0.75 |16 |12 | |Складальні |4 |0.75 |14 |10.5 | |Регулювальні |5 |0.95 |6 |5.7 | |Випробувальні |4 |0.75 |35 |26.25 | |Разом |по |виробу |Твир = 107 |Отар = 77.75|.

Величини годинних тарифних ставок (Тт.с.) для оплати робіт різних тарифних розрядів беруться за даними підприємства на якому проводився аналіз.

Витрати із основної заробітної плати робітникам за виготовлення приладу :

Зо = Отар ((1+Ндп/100) г. од./виріб, де Ндп — норматив доплат за відпрацьований годину, %.

Зо = 77.75 * (1 + 0.08 / 100) = 77.8 грн.

Для цеху-виробника приладу цей норматив на плановий рік складає:

Ндп = (Фдп: Фтр) * 100%, де Фдп та Фтр — планові річні фонди оплати виробничого персоналу цеху відповідно тарифний й доплат за відпрацьований годину, тис. грн. од.

Ндп = 26 000 / 320 000 = 0.08.

Додаткова заробітна плата робітникам за виготовлення приладу складає :

Зд = Зо (Ндз /100 г. од./виріб, де Ндз — норматив додаткової заробітної плати, %.

Зд = 77.8 * 10.4 / 100 = 8.09 грн.

Його величина на плановий рік складає:

Ндз = (Фдз: (Фтр + Фдп)) * 100%,.

де Фдз — річний фонд доплат за невідпрацьований годину виробничого персоналу цеху, тис. грн. од.

Фдз = 36 000.

Ндз = 36 000 / 346 000 * 100% = 10.4%.

Обов’язкові нарахування на оплату роботи виробничого персоналу для формування державних фондів соціальних заходів у собівартості приладу складуть :

Вс.з = (Зо+Зд)(Нс.з г. од./виріб, де Нсз — державний норматив відрахувань на соціальні заходь, %. Нсз = 0.375%.

Вс.з = (77.8 + 8.09) * 0.375 = 32.2 г. од./виріб,.

VIII. РОЗРАХУНКИ ІНШИХ ПРЯМИХ ВИТРАТ.

До інших прямих витрат собівартості продукції відносять витрати, що прямо пов’язані із виробництвом конкретного виду продукції й не стосуються процесів виробництва інших видів продукції, а чи не ввійшли у склад прямих матеріальних витрат й витрат на оплату праці.

У даній ситуації до інших прямих витрат відносимо витрати, пов’язані із підготовкою процесів виробництва нового приладу. Загальна величина всіх витрат був визначена при виконанні розділу ІІІ - підсумок розробки кошторису витрат на підготовку виробництва нового приладу (величина Кп. в, т.г.од.).

На собівартість одиниці продукції смердоті переносяться прямим методом — пропорційно обсягу продукції :

Вп.в. = Кп.в. / (Вр (Там) г. од./од. продукції де Вр — річний випуск продукції, одиниць.

Там — термін погашення (амортизації) витрат, років.

При незначних торбах Кп.в. смердоті погашаються протягом одного року випуску продукції, а при значних — за более довгостроковий період, але й не понад терміну виробництва продукції (норматив Тн у табл.1).

Там = 2 роки.

Вп.в. = 42 729.15: (199 * 2) = 107.3.

IX. РОЗРАХУНКИ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ.

На підприємстві серед непрямих витрат виділяють :

— витрати на утримання та експлуатацію машин й обладнання — Воб;

— загальноцехові витрати — Вц;

— загальновиробничі (заводські) витрати — Взв;

— позавиробничі витрати — Вп.в.

Витрати на УЕМО в собівартості приладу визначаємо через норматив переносу цих витрат на основну оплату роботи виробничого персоналу чи пропорційно трудомісткості його виготовлення. як й перший то й другий варіанти планового нормативу були визначені в розділі ІV. При використанні Першого варіанта (норматив Н1об):

Воб = Зо (Ноб /100 г. од / од. продукції Ноб = 156.9% Зо = 77.8 грн.

Воб = 77.8 * 156.9: 100 = 122.06 г. од / од. продукції.

При використанні іншого варіанта нормативу (норматив Н2об) витрати на УЕМО складатимуть :

Воб = Твир (Ноб / 100 г. од / од. продукції де Твир — загальна планова трудомісткість виготовлення приладу, нормогодин (визначена в розділі VII).

Воб = 107 * 156.9 / 100 = 167.8 г. од / од. продукції.

Загальноцехові непрямі витрати в собівартості приладу визначаємо через норматив їхнього переносу пропорційно величині Зо. Планова величина цого нормативу був обгрунтована у розділі V. (норматив Нц). Розмір загальноцехових витрат у собівартості приладу складає :

Пц = Зо (Нц /100 г. од / од. продукції.

Нц = 64%.

Пц = 77.8 * 64% / 100 = 49.79 г. од / од. продукції.

Загальновиробничі витрати в собівартості продукції найчастіше визначаються через норматив їхні переносу, а також пропорційно прямим витратам на оплату роботи виробничого персоналу чи пропорційно цеховій собівартості продукції. У першому випадку :

Взв = Сц (Н (з.в /100 г. од / од. продукції де Нз. в = Вз.в.р /(Фт.р + Фдп) (100% = 43 у іншому випадку :

Взв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г. од / од. продукції.

Згідно із даними таблиці 3 видно, що на підприємстві, де виготовляють прилад застосовується метод переносу на собівартість продукції загальновиробничих витрат пропорційно цеховій собівартості окремих видів продукції .

Сц = Мо + Мд.т.+Пв+Ет (Вп +Зо+Зд+Вс. з+Вп. в+Воб+Вц г. од.

Сц = 77.8 + 8.09 + 1988.8 + 9.84 + 464.5 + 3.28 — 40 + 107.3 + 122.06 +.

49.79 = 2791.5 г. од.

Тоді:

Взв = 2791.5 * 43 / 100 = 1200.35 г. од / од. продукції.

Позавиробничці витрати в собівартості окремих видів продукції визначаємо пропорційно її виробничій собівартості, що складає.

Св = Сц+Вз.в г. од./ од. продукції.

Св = 2791.5 + 1200.35 = 3991.85 г. од./ од. продукції.

Норматив переносу позавиробничих витрат наведень у таблиці 3 — величина Нп. в, %. Позавиробничі витрати в собівартості приладу складають.

Вп.в = Св (Нп.в /100 г. од./ од. продукції.

Нпв = 8%.

Вп.в = 3991.85 * 8 / 100 = 319.35 г. од./ од. продукції.

З урахуванням цих витрат визначаємо повну собівартість приладу:

Сп=Св + Вп. в г. од. / од. продукцції.

Сп = 3991.85 + 319.35 = 4311.2 г. од./ од. продукції.

Х. РОЗРОБКА ПЛАНОВОЇ КАЛЬКУЛЯЦІЇ СОБІВАРТОСТІ ПРИЛАДУ.

Калькуляція собівартості є стандартним економічним документом, що офіційно визначає величину й склад собівартості того чи іншого виду продукції (послуги, замовлення).

Таблиця 15.

Калькуляція собівартості виготовлення виробу.

«Прилад вимірювальний» (планова).

| |Позначення |Сума, г. од. |Питома ваги, %| |Статті витрат | | | | |I. Прямі матеріальні витрати | | | | |1. Сировина й основні матеріали|Мо |1988.8 |46.1 | | |Мд.т |9.84 |0.2 | |2. Матеріали допоміжні |Пв |464.5 |10.8 | |технологіч-ні |Ет |3.28 |0.1 | |3. Покупні вироби |Вп |40 |0.9 | |4. Енергія, паливо технологічні| | | | | | | | | |5. Відходи (вираховуються) |Зо |77.8 |1.8 | |ІІ. Прямі витрати на оплату | | | | |роботи |Зд |8.09 |0.2 | |6. Основна заробітна плата |Вс.з |32.2 |0.7 | |виробничого персоналу | | | | |7. Додаткова заробітна плата | | | | |виробничого персоналу |Вп.в |107.3 |2.5 | |8. Нарахування на оплату роботи | | | | |ІІІ. Інші прямі витрати | | | | |9. Витрати на підготовку |Воб |122.06 |2.8 | |виробництва виробу |Пц |49.79 |1.2 | |ІV. Непрямі витрати | | | | |10. Утримання та експлуатація| | | | |машин й обладнання | | | | |11. Цехові витрати | | | | |разом цехова собівартість |Сц |2903.66 |67.4 | |12.Загальновиробничі витрати |Вз.в |1200.35 |27.8 | |Разом виробнича собівартість |Св |4104.01 |95.2 | |13. Позавиробничі витрати |Вп.в |319.35 |7.4 | |Разом повна собівартість |Сп |43.112 |100% |.

ХІ. ОБГРУНТУВАННЯ ПРОЕКТНОЇ ЦІНИ ПРИЛАДУ.

При обгрунтуванні проектної ціни товару насамперед треба врахувати, що вон має об'єктивні обмеження (нижню (Цнж) та верхню (Цвр) межі. Нижня межа визначається із умови дотримання інтересу підприємства-виробника. Ціна товару винна забезпечувати йому достатній /нормальний/ рівень прибутку для покриття капіталовкладень, що були здійснені для розробки й організації виробництва товару та забезпечення підприємницького інтересу. Виходячи із середнього рівня рентабельності у сфері приладобування (Рс,%), визначаємо рівень прибутку.

Пн = Сп (Рс / г. од. / од. продукції.

Рс = 0.25%.

Пн = 4311.2 * 0.25 = 1077.8 г. од./ од. продукції.

Нижня межа проектної ціни модернізованого придаду складає:

Цнж = Сп + Пн г. од. / од. продукції.

Цнж = 4311.2 + 1077.8 = 5389 г. од. / од. продукції.

Верхня межа проектної ціни товару визначається із умів дотримання інтересів споживачів товару. Ціна товару винна бути не вище, ніж ціна товарів-конкурентів чи товару-попередника із урахуванням зміни його споживчих властивостей (продуктивності, рядок служби, експлуатаційних витрат й т.ін.Ця умова може бути виправлена у такий спосіб :

Цвр = Цкон +/- Деф, г. од. / од. продукції, де Цкон (ціна конкуруючого зразка товару Деф — додатковий ефект (+) у сфері використання товару внаслідок поліпшення споживчих якостей його нового зразка чи зниження (-), якщо на ринок пропонується товар із гіршими споживчими якостями, ніж зразок-конкурент.

Цвр = 6466.8 + 2952.62 = 9419.42 г. од. / од. продукції.

Для визначення величини Деф розробляємо кошторис витрат на експлуатацію приладів .

Витрати на річну оплату роботи оператора складають:

Воп=Гт.с (Фр ((1+Ндп / 100) ((1+Ндз / 100) ((1+Нс.з / 100), г. од. де Гт. с — годинна тарифна ставка оператора, г. од. / годину.

Фр — річний фонд години використання приладу (див. розділ I).

Гнт.с. = 0.6 г. од. / годину Гбт.с. = 0.75 г. од. / годину.

Фнр = 3760 Фнт.с. = 3640.

Вноп = 0.6 * 3760 * (1+ 10/100) * (1+ 10/100) * (1+ 37.5/100) =.

= 0.6*3760 * 1.1 * 1.1 * 1.375= = 3753.42 г. од.

Вбоп = 0.75 * 3640 * (1 + 10/100) (1+ 10/100) (1+ 37.5/100) =.

= 0.75 * 3640 * 1.1 * 1.1* 1.375 = 4542.04 г. од.

Річні витрати на електроенергію для живлення приладу складають:

Вів = Пс / 1000 (Фр (Цілий, р. одиниць де Пс — потужність споживання приладу, Вт (табл 2).

Цілий — ціна 1 кВт. рік електроенергії (розділ VI).

Псн = 400 Вт Псб = 800 Вт.

Цілий = 0.2 кВт. Год.

Внел = 400/1000 * 0.2 * 3760 = 0.08 * 3760 = 300.8 р. одиниць.

Вбел = 800/1000 * 0.2 * 3640 = 0.16 * 3640 = 582.4 р. одиниць.

Річні витрати на поточний ремонт, технічне обслуговування та експлуатаційні матеріали визначаються, виходячи із нормативу цих витрат на 1000 часів роботи приладу (норматив Нт. о, табл. 2).

Вт.о = Кбал (Нт.о (Фр / (100(1000), г. од., де Кбал — балансова вартість приладу у споживача, г. од.

Вт.он = 5927.9 * 3 * 3760 / (100 * 1000) = 668.67 г. од.

Втоб = 7113.48 * 8 * 3640 / (100 * 1000) = 2071.45 г. од.

Кбалн = Цнж (Кт г. од.

Кт = 1.1 г. од.

Кбалн = 5389 * 1.1 = 5927.9 г. од.

Кбалб = Цкон (Кт г. од., де Кт — коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат (1,1).

Кбалб = 6466.8 * 1.1 = 7113.48 г. од.

Річні витрати на амортизацію приладу визначаються.

Вам = Кбал (Нам / 100, г. од. де Нам — річна норма амортизації приладу.

Нам = 15%.

Вамн = 5927,9 * 15/100 = 889.19 г. од.

Вамб = 7113,48 * 15/100 = 1067,02 г. од.

Таблиця 16.

Кошторис річних витрат на експлуатацію приладу.

|Елементи витрат |Позначення |Величини за варіантами, г. од./рік | | | |База |проект | |1. Оплата роботи | | | | |опе-ратора-приборист|Воп |4542.04 |3753.42 | |а (із урахуваннями) | | | | |2. Амортизація |Вам |1067.02 |889.19 | |3. Електроенергія |Вів |582.4 |300.8 | |4. Поточний ремонт, | | | | |технічне | | | | |обслугову-вання та |Вт.о |2071.45 |668.67 | |експлуата-ційні | | | | |матеріали |Він |165.26 |112.24 | |5. Інші витрати | | | | |Разом витрат |Вік |8428.17 |5724.32 |.

Визначаємо додатковий ефект у сфері використання товару.

Деф = Цкон ((Кін (Кб — 1) + Ве, г. од. / од. продукції де Кін — інтегральний коефіцієнт зростання продуктивності модернізованого приладу (визначений в розділі I) ;

Кб — коефіцієнт зростання рядок служби ;

Вік — зміну поточних експлуатаційних витрат споживача при використанні модернізованого варіанту приладу замість його базового зразка за рядків його служби, г. одиниць.

Деф = 6466.8 * (1.3416 * 1 — 1) + 743.56 = 2952.62 г. од. / од. продукції.

Визначаємо коефіцієнт Кб :

Кб = (1 / Тсб + Єн) / (1 / Тсн + Єн), де Тсб й Тсн — рядки служби базового та нового зразків приладу.

(табл.2).

Єн — нормативний коефіцієнт окупності капіталовкладень (0,15).

Тсб = Тсн = 8 років.

Єн = 0.15.

Кб = (1/8 + 0.15)/(1/8 + 0.15) = 1.

Визначаємо величину Вік :

Вік = (Векб — Векн) ((1/ Тсн + Єн) г. од. де Векб й Векн — річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового й модернізованого варіантів приладу (табл. 16).

Вік = (8428.17 — 5724.32) * (1/8 + 0.15) = 743.56 г. од.

Визначаючи величину проектної ціни приладу, приймаємо компромісний варіант, коли мають місце рівнозначні ефекти у споживача й виробника приладу.

Цпр = Цнж+(Цвр-Цнж) / 2 г. од.

Цпр = 5389 + (9419.42 — 5389) / 2 = 7404.21 г. од.

ХІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ НОВОГО ПРИЛАДУ.

Визначена конкретна величина проектної ціни модернізованого приладу дозволяє зробити аналіз очікуваного ефекту від переходу на випуск й використання нового варіанту приладу замість базового зразка як для сфери виробництва, то й для сфери споживача.

Для підриємства-виробника перехід на випуск нового варіанту приладу якщо ефективним лише до того випадку, якщо підприємство від продаж нових приладів якщо матір більший прибуток ніж від продаж базових зразків.

Річний економічний ефект від зростання прибутку виробника :

Еф.в = (Пн — Пб) (Врн — Єн (Кп.в, г. одиниць, де Пн й Пб — прибуток від реалізації відповідно нового й базового зразків приладів, г. одиниць ;

Врн — річний випуск модернізованого приладу, одиниць (розділ ІІ);

Кп.в — капіталовкладення виробника, пов’язані із модернізацією та підготовкою виробництва приладу (розділ ІІІ).

Евф = (3093.01 — 1293.36) * 199 — 0.15 * 2729.15 = 357 720.98 р. од.

Очікуваний прибуток від реалізації модернізованого варіанта приладу:

Пн = Цпр — Сп, г. од. ,.

Пн = 4709.71 — 4311.2 = 398.51 г. од. а від реалізації базового варіанту ;

Пб = Цкон (Рб /(1 + Рб), г. од. Рб = 0.25.

Пб = 6466.8 * 0.25 / (1+ 0.25) = 1293.36 г. од.

Для споживача використання модернізованого варіанта приладу замість базового зразка якщо ефективним у тому випадку, якщо наведені витрати розрахунку на одиницю кінцевої продукції (роботи, послуги) будуть зменшуватися. У даному випадку одиниці кінцевої продукції використання приладу е один вимір.

Витрати споживача однією вимір складають:

Вод = (Кбал (Єн + Вік) / Пр. е, г. од., де Пр. е — річна експлуатаційна ефективність приладу (розділ І).

Водн = (5927.9 * 0.15 + 743.56) / 60 160 = 0.027 г. од.

Водб = (7113.48 * 0.15 + 743.56) / 43 680 = 0.041 г. од.

Кбал в цьому випадку розраховується виходячи із проектної ціни приладу.

Річний економічний ефект споживача від використання одного модернізованого приладу замість базового складає :

Еф.с.р = (Водб — Водн) (Пр.ен, г. од.

Еф.с.р = (0.041 — 0.027) * 60 160 = 842.24 г. од.

Річний економічний ефект від використання річного обсягу випуску нових приладів у сфері споживання складає :

Еф.с = Еф.с.р (Врн, г. од.

Еф.с = 842.24 * 199 = 167 605.76 г. од.

Розділ IV: Заключна частина.

Висновок до другої частини:

На підприємстві, що бралося в основі при виконанні курсової роботи домінує оплата роботи згідно посадових окладів, а друга форма оплати роботи — відрядна. Відрядна форма оплати роботи використовується відносно сезонних працівників. Оплата роботи згідно посадових окладів використовується відносно до управлінського персоналу.

По-перше: треба змінити систему оплати роботи постійних працівників. На мою думку відрядна оплата роботи найбільш ефективна. Вона спонукає працівника виконувати більший об'єм роботи, адже чим понад він зробить, тім понад заробітну плату він отримає. Тобто розмір заробітної плати прямо пропорційний об'єму виконаної роботи.

По-друге: на мою думку відрядна оплата роботи ефективно спрацювала б й по відношенню до управлінського персоналу, коли б їхня зарплата збільшувалася з збільшенням виробництва, а також збільшенням зарплати підлеглих.

По-третє: різні премії та інші заохочувальні виплати можна було б б проводити у вигляді акцій підприємства. Це б стимулювало працівників до підвищення продуктивності роботи та якимсь чином «прив'язувало» їхні до саме цого підприємства.

Висновок до третьої частини:

Модернізований прилад має більший очікуваний прибуток від продаж, ніж базовий варіант цого ж приладу, крам того робить більшу кількість вимірів. Також витрати споживача однією вимір новим приладом майже в двічі менше, отже й експлуатація приладу якщо набагато дешевше. По іншим показникам модернізований варіант приладу теж обходити свого попередника, тобто на мою думку цілком доцільно налагоджувати випуск модернізованого варіанту приладу. Він не лише более ефективний в експлуатації, але й і приносити деякий прибуток.

Література: 1. Андрійчук У. «Економіка аграрних підприємств» — Київ, 1996 2. Бойчик І. «Економіка підприємства» — Львів, 1998. 3. Репчикова І. «Менеджмент» — Москва, 1995. 4. Ємельянов А. «Економіка» — Київ, 1998. 5. Чепурина І. «Економічна теорія» — Київ, 1998. 6. Григорчук І. Заробітна плата працівників народного господарства України.

// Посередник, — 1996, № 3 7. Кімм. Аналіз продуктивності роботи на підприємстві // Економіка України,.

1994, № 11 8. Писаренко Б. Методичні основи ринкового механізму стимулювання продуктивності роботи // Вісник ЖІТІ, 1998, № 7 9. Ріжків З. Стимулювання працівників підприємства // Голос України, 1996,.

9 жовтня 10. Сова У. Продуктивність роботи й кваліфікація працівників // Праця й зарплата, 1998, № 9 11. Теплицький А. Формування партнерських трудових відносин // Персонал,.

1998, № 5 12. Чурікова А. Від стимулів — до мотивації // Вісник ЖІТІ, 1997, № 9 13. Чепурина І. Стимулювання працівників підприємства // Діло, 1995, № 25 14. Шевченка Л. Ринок роботи: аналіз економічних концепцій // Економіка.

України, 1994, № 4.

Показати весь текст

Заповнити форму поточною роботою