Исследование аспектів застосування атомної енергії для проблем енергопостачання районів Крайнього Севера

Дослідження аспектів застосування атомної енергії для решения.

проблем енергопостачання районів Крайнього Севера.

Виконала учениця 11 «Р» класса.

531 школы.

Убранцева Екатерина.

Москва 2004 г.

План:

1. Запровадження: — економічна ситуація північних районів Росії, необхідність ефективного електропостачання; - складності по дорозі розвитку; можливі і найперспективніші способи подолання виникаючих проблем; 2. Можливі проекти станцій. Аспекти їх деятельности;

— АЕС з реактором природною безпеки БРЕСТ;

— Блочно-транспортабельная атомна станція «Унитерм»;

— Плавуча атомна електростанція; 3. Біологічні і екологічні аспекти використання атомної энергии:

— радіаційна ситуація у Північних районах;

— круговорот хімічних сполук, у экосистемах;

— біологічне вплив випромінювання на клітини вищих ссавців організмів; - дані медичних досліджень; - відповідність природному радіаційного фону; - хімічні забруднення, можливі наслідки; 4. Проект ПАЭС — шляху мінімалізації загальних впливів; - Положення щодо екологічної безпеки; - Основні предвидящиеся проблеми експлуатації ПАЭС. Розробка рішень; - Доцільність використання ПАЭС; 5. Укладання. Выводы.

Дослідження аспектів застосування атомної енергії для проблем енергопостачання районів Крайнього Севера.

1 Запровадження (слайд 1) З розвитком людства подальший технічний прогрес вимагає все великих витрат енергії. Тому щоразу піднімаючись нові щабель розвитку, людина намагається застосувати знання на допомогу пошуку нових джерел постачання та створення нових проектів із використанню вже відкритих. У наш час гостро постає питання відмови від традиційного способу отримання енергії шляхом спалювання вуглеводнів. Дедалі частіше звучать застереження екологів про забруднення атмосфери пилом, двоокисом сірки, вуглецю, окислами азоту NO та багатьма іншими отруйними сполуками, що утворюються при переробці нафти і вугілля. З іншого боку, прогнози геологів теж втішають. За підрахунками, загалом, нафти на виявлених родовищах, за збереження темпів споживання, вистачить приблизно поки що не років. Разом з цим електрику настільки увійшло життя людини, що повноцінне розвиток господарства і промисловості, ефективне часом з’являтимуться нові територій вимагає доступу до электроэнергии.

1.1. Складнощі по дорозі розвитку. Можливі і найперспективніші способи подолання виникаючих проблем. У нашій країні особливо проблемними регіонами є північні території. Такими вважаються (або до ним прирівнюються) райони що лежать на землях, схильних до вічній мерзлоті. Якщо врахувати, що південна кордон її поширення починається від Кольського півострова, спускається до Байкалу і закінчується Комсомольську-на-Амурі, розумієш йдеться майже про половині країни. У багатою гидроресурсами Сибіру та гірських районах енергетичні проблеми успішно вирішуються експлуатацією гідроелектростанцій, проте, околицях що прилягають до узбережжю Північного Льодовитого океану такий варіант втрачає свої переваги (через замерзання взимку річок), а місцями нездійсненний через занадто малого перепаду висот (який буде необхідний діяльності гідростанції). Практично всі оті регіони й перебувають у зоні децентрализированного енергопостачання т.к. енергетична система країни охоплює лише 15% країни. І тоді водночас оті регіони й мають третьої частиною світових запасів нікелю, десятої частиною міді кобальту. Тут є більшість російських родовищ алмазів, золота, майже половину ділової деревини, близько 80% запасів нафти, практично весь природного газу з урахуванням родовищ на шельфі морів, що прилягають до узбережжю. Для ефективне використання цих ресурсів необхідна енергетична база, якої у багатьох важливих регіонах у тому. Будівництво електростанцій на органічному паливі за умов полярного клімату і вічної мерзлоти стає економічно невиправданим, занадто довгий термін їх окупності, ще родовища нафти і є можуть перебуває в значній відстані від місць, де потрібно електроенергія. Отже, в численні прибережні райони паливо завозиться морем. (слайд 2).

1.2. Складнощі по дорозі розвитку електроенергетики Крайнього Севера.

Вочевидь, що залежність району від періодичних поставок неспроможна дозволити регіонам повинна розвиватися у повному масштабі. У цього проекту далі розглядається кілька радикальних способів отримання енергії у нужденних областях (чи як мінімум найнаближеніші до них підхожих місцях), що дозволить відкрити нові перспективи розвитку об'єктів розташованих на Крайній Півночі. Нині питання товароі енергопостачання вирішується питання з допомогою підвезення з Північного Морському Шляхи палива й продовольства. Для цього використовується надводний атомний криголамний флот, вимагає, проте, на цей час певної модернізації. З урахуванням гаданого входження у 2005 року атомного криголама «50 років Перемоги» він складатися з п’яти судів, троє фахівців з яких до 2006 року вичерпають призначений ресурс. У доповнення до цих перевезенням розглядаються підводні перевезення вантажів, які, тим щонайменше, зараз залишилося лише на початкових стадіях розробки. Відомо, що у складних кліматичні умови з цілий рік холодним кліматом живе понад 10 млн. людина. І можна приблизно оцінити потребную потужність енергозабезпечення. На думку академіка Моїсєєва для створення Півночі рівня життя і технології потрібно 18 т. умовного палива на рік людини; а среднероссийского — близько 6. Зрозуміло, що стільки палива на Північ завезти неможливо. Ще й тому в березні 1995 року висловив низку міністерств, державних організацій що з науковим радою «нетрадиційна енергетика» спробували розробити пропозиції в Федеральну програму розвитку енергозабезпечення північних територій п’ять років з допомогою поновлюваних і місцевих видів палива. По результатам розрахунків, виконаних для підготовки програмних засобів, точно, що завезення палива приводить до підвищення вартості вироблюваної електроенергії у середньому до 15−30 центів за кВт-ч.

|Год |Сумарний введення |Джерело |Потужність, | | |потужностей, МВт | |МВт | | | | | | |1996 — |603 |Малі ветроэлектростанции|100 | |1998 | | | | | | | |134 | | | |Малі ГЕС | | | | | |169 | | | |Сонячні колектори | | | | | | | | | |Малі ТЕЦ на деревних |60 | | | |відходах | | | | | |130 | | | |Малі ТЕЦ на торфі | | | | | |2 | | | |ГеоТЭС | | | | | |1 | | | |Фотоелектричні | | | | |установки | | | | | |3,2 | |1999 — |246 |Биоэнергетические | | |2000 | |установки | |.

За цією статистикою найбільшу потужність дають сонячні колектори, які тим щонайменше безсилі для постійного використання, як основного джерела. У разі, коли половину року становить полярна ніч, вони вимагатимуть витрат за обслуговування, аби дати у своїй ніякого внеску до енергетику. Тому не будемо докладно на фотоелектричних і сонячних станціях. Які не дивлячись інші гідності який завжди актуальні в умовах, тому не зможуть забезпечити райони безперебійним електропостачанням. Найбільш серйозно з станцій використовують «нетрадиційні» джерела конструкторських бюро розглядаються приливні станції (висота припливів в певних місцях узбережжя Північного Льодовитого океану сягає кількох метрів) й геотермальні для західних районів (переважно Камчатки). Але за всіма цим, досить оптимістичним підрахунками, з урахуванням сонячних колекторів і фотоелектричних станцій, відновлювані джерела енергії може становити в енергозабезпеченні Півночі лише незначну частку. (слайд 4) Вище показано, що підвезення до віддаленим ТЕС палива дуже дорогий і складний. Може запитати, чи можливий організація місцевих теплових станцій на місцевому ж паливі: відомо що північний шельф багатий пальними вуглеводнями. Насправді так, можлива. Такі проекти існують, проте далекі від завершення. Нині складно вести мову про перевагах таких проектів, чи недоліках. У цього огляду стоїть сказати про головних проблемах, завдань, які розробниками. Передусім забезпечення постійного підводного автоматичного обслуговування станції незалежно від сезонної зміни товщини льоду. Не другорядним по важливості й складності є процес перекачування сировини й забезпечення надійності цією системою. У історії всього людства було достатньо прикладів які дозволяють недооцінити небезпека витоків нефти.

У наведеній таблиці видно, що станції з альтернативним джерелом енергії здатні забезпечувати лише необхідний мінімум підтримки життя і виробництва. За цих умов логічно звернутися до використанню атомної енергетики. Вже відомо, що вони можуть задовольнити самих різноманітних споживачів у своїй допоможе істотно знизити обсяги північного завезення палива, забезпечуючи потреби у теплі і електроенергії. Атомні енергетичні установки є найперспективнішими для віддалених регіонів зі значними промисловими і побутовими споживачами енергії. Це безпечні, надійні і екологічно чисті джерела, однією з важливих переваг яких перед традиційними стане заміщення важкодоступного органічного палива на паливному балансі регіону. Їх розміщення віддалених районах призведе до виключенню складної схеми доставки органічного палива й витрат за його придбання та транспортування, що стане однією з важливих способів вирішення соціально-економічні проблеми. Розробники проектів стверджують, запропоновані рішення екологічно чисті і несуть у собі фатальною небезпеки. 2. Можливі проекти станцій. Аспекти своєї діяльності. Нині найбільш реалістичні такі проекти АЭС:

2.1. АЕС з реактором природною безпеки БРЕСТ. (слайд 5) Ця розробка пропонує створення АЕС з пристанционным паливною циклом і комплексом із переробки радіоактивних відходів. Створення реактора полягає в філософії природною безпеки. Тобто. безпеку забезпечується не збільшенням інженерних бар'єрів і систем, а використанням фундаментальних фізичних і хімічних властивостей і закономірностей, властивих палива, теплоносителю та інших компонентами реактора. Використання свинцю як теплоносія виключає аварії, пов’язані з кипінням, проявом пустотного ефекту реактивності (що з можливої неоднорідністю рідких теплоносіїв, не що виключатимуть бульбашок з пором), втратою охолодження активної зони, пожежами й вибухами. Така АЕС забезпечує: — «спалювання» радіоактивних відходів та їх поховання без порушення природного радіаційного балансу; - створення на плутоній, накапливаемом палива АЕС першим етапом енергетики великого масштабу, де немає обмежень за ресурсів дешевого палива; - виключення з ядерної енергетики з ядерної енергетики технологій збагачення урану й виведення плутонію, найнебезпечніших для поширення ядерної зброї. АЕС типу БРЕСТ спроектовані на потужність 300 МВт і 1200 МВт. Вони передбачають значний обсяг капітального будівництва й їх створення в необжитих районах який завжди доцільно і проблематично,.

2.2. Блочно-транспортабельная атомна станція «Унитерм». (слайд 6) Установка забезпечує виробництво електричної й теплової енергії (до 6 МВт і 17 Гкал/час відповідно) за дуже невисокою її собівартості. Транспортабельная станція дуже простою в експлуатації, не вимагає обслуговування під час роботи і спроможна працювати без перевантаження палива до 20 лет.

2.3. Плавуча атомна електростанція. (слайд 7) Нещодавно мінатом Росії затвердив технічний проект плавучої атомної станції малої потужності з урахуванням освоєних суднових технологій, з двома реакторними установками КЛТ-40С. У цьому проект електрична потужність плавучого енергоблоку становить 77 МВт, потужність теплофикации — 84 Гкал/час. Будівництво плавучого енергоблоку можливо на «Севмашпредприятии» (р. Северодвинск). Розміщення таких станцій має вирішити проблеми енергетики у багатьох північних районах. Зокрема для розміщення атомних станцій малої потужності час розроблено майданчики у містах Северодвинск (Архангельська обл.), Дудинка (ДолганоНенецький АТ, Красноярський край), Вилючинск (Камчатська обл.), Певек (Чукотський АТ). Спорудження АТЕС ММ з урахуванням плавучого енергоблоку з реакторними установками КЛТ-40С м. Северодвинск включено в Федеральну цільову програму «Енергоефективна економіка». ПАЭС розраховані використання ядерних установок АБВ-67 і КЛТ-40, які втілили досвід експлуатації і технологію виготовлення морських реакторів. КЛТ-47 вже зовсім не новий реактор, встиг підтвердити свої характеристики і надійність протягом ніж 25 років при експлуатації на атомних криголамах. У цьому останні сучасні модифікації, що заторкнули зокрема охолоджувальною системи підвищили її безопасность.

3. Біологічні і екологічні аспекти використання атомної енергії Варто розглянути аргументи, наведені ними на спростування традиційних обвинувачень екологів. Передусім сумніви природозащитников засновані на вплив штатних радіоактивних викидів на тендітну екосистему крайнього севера.

3.1. Радіаційна ситуація Північних районів Спочатку треба дати хоча б коротку характеристику радіоактивної ситуації у Північних районах. У цьому відзначимо, що Арктичний регіон Росії у силу своїх географічних і соціологічних особливостей значною мірою піддається небезпеки радіоактивного забруднення і рівень цій небезпеці невпинно зростає. Це значною мірою пов’язані з наявністю у регіоні великого кількості військових об'єктів що з ядерною зброєю та ядерного палива. Нині окремі території Арктичного регіону Росії ставляться до екологічно несприятливих. Можна виокремити такі джерела потенційну небезпеку радіоактивного забруднення навколишнього середовища з прикладу регіону Кольського півострова: (слайд 8) — атомний криголамний флот;. Північний флот, оснащений підводними і надводними кораблями з ядерними енергетичними настановами й що має ядерну зброю; (Через війну експлуатації військового і цивільного атомних флотів, які базуються в.

Мурманської і Архангельської областях, щорічно утворюється близько тисячі кубічних метрів твердих і 5000 м³ рідких радіоактивних відходів.). судноремонтні і суднобудівні заводи як громадянського, і військового профілю й українські підприємства, займаються переробкою й утилізацією радіоактивних відходів та списаних підводних човнів (Судна «Лотта»,.

«Серебрянка», «Лепсе», «Володарский» і «Имандра», які використовуються для зберігання радіоактивних відходів та відпрацьованого палива);. пункти поховання радіоактивних відходів (на Кольському півострові, перебуває п’ять місць для утилізації ядерних відходів); — випробувань ядерної зброї на Новій Землі; (вже проведено 132 ядерних вибуху, у реалізації — у атмосфері і побачили 8-го — у Баренцовому і Карському морях.). наслідки випадання радіоактивних опадів після аварії на Чернобыльской.

АЕС, які позначаються навіть у цих районах, ніж доводиться практична необоротність недопустимість аварій;. енергетичні ядерні установки, у тому числі — Кольская и.

Билибинская атомні станції;. видобуток й естественно-радиоактивного сировини (лопарит, беделлит, перовскит);. РИТЭГи (радиоизотопные термоэнерго-генераторы). Українці, які з експлуатації установки становлять небезпеку аварійного радіоактивного опромінення як людини і тварин, чи наземних і морських ділянок території. І, всупереч Європейським закону Росії про радіаційній безпеці доступ сторонніх осіб до багатьох РИТЭГам необмежений. Мурманська область за кількістю ядерних реакторів душу населення переважає всі інші області й країни. Тут поширені об'єкти, які застосовують різні ядерні технології. На 58 підприємств і закладах області використовуються різні радиоизотопные прилади технологічного контролю. У Мурманську на РТП «Атомфлот» базуються 9 судів з 13-ту водо-водяними реакторами під давлением.

3.2. Круговорот хімічних сполук, у екосистемах Усі перелічені підприємства призводить до появи у навколишньому середовищі техногенних радіонуклідів, вплив яких здоров’я вивчено слабко. Але впливом цих викидів на середу слід зважати на. У перший чергу він буде згубно позначатися на унікальної флорі і фауні північних узбереж і морів. Конче важливо, що відбувається міграція радіонуклідів екологічними ланцюгах. Протягом часу довгої арктичною зими (сніжний покрив більш 9 місяців) газо-аэрозольные викиди будуть частково осідати на сніг. Під час ж бурхливої арктичною весни все накопичені взимку близько сніжному покриві радіонукліди перетворяться на залповий скидання радіоактивності. Який шлях цих радіоактивних потоків в арктичною екосистемі? Радіонукліди, які із атмосфери, поступово накопичуються в почвенно-растительном покрові. У результаті накопичення нуклідів відбувається їх радіоактивний розпад, міграція вглиб грунтів та частковий змив поверхневими водами у річки, озера і моря. Досить потужним є забруднення радіонуклідами морів при різноманітних похованнях РАТ (радіоактивних відходів). Багато морські організми здатні накопичувати в собі радіоактивні речовини, навіть якщо вони у дуже низької концентрації. Слід зазначити, деякі радіонукліди свинца-210 і полония-210, вступають у організм за їжею. Вони концентруються у рибині і молюсках, тому люди, споживають багато риби та інших морепродуктів, можуть одержати щодо високі дози внутрішнього опромінення. Навіть незначні, здавалося б, кількості довгоживучих радіонуклідів, завдяки високого рівня накопичення та концентрації, з одного боку, і підсумовування ефекту дії низці поколінь, з іншого боку, здатні до негативним результатам. Відомо, що арктичні народи від цього отримували значні дози внутрішнього опромінення через ланцюжок ягель-олень-человек. Це першу чергу пояснюється концентрацією радіоактивні речовини у цій трофічної кайдани й посадили важко протекающим висновком радіоактивного стронцію з кістковій тканині організму людини. Проте, принаймні повнішого вивчення зазначених процесів люди навчилися контролюватиме їх і допускати наступу несприятливих наслідків використання ядерного топлива.

3.3. Біологічна вплив випромінювання Останніми роками помітно збільшилася увагу до питань безпеки і на довкілля ядерних реакторів. У країнах заходу будівництво ведеться за умов жорсткого адміністративного контролю уповноважених органів прокуратури та громадськості. Це з різними аспектами ядерної енергетики, в тому числі такі як можливість поширення ядерної зброї. Проте, основна полеміка зосереджена навколо потенційно можливого впливу іонізуючого випромінювання на населення, у результаті аварій, але навіть при нормальної роботі реакторів, оскільки неможливо повністю зупинити витоку радіоактивності в довкілля. Щоб оцінити би потенційно небезпечним, пов’язану з «відпливом радіоактивності, передусім, необхідно розглянути вплив іонізуючого випромінювання на організм людини тощо вищих ссавців тварин, шкода що у аналізованої унікальної середовищі Крайньої Півночі буде непоправним. Вплив іонізуючого випромінювання на живі організми пов’язані з ушкодженнями їхнім виокремленням клітини молекул внаслідок на них потоків заряджених частинок. Ці ушкодження класифікуються як соматичні і генетичні. Соматичні ушкодження — це ушкодження, виникаючі у облученном організмі, а генетичні ушкодження зачіпають статеві клітини (гамети) і тому можуть проводити майбутні покоління. Щоб осягнути механізм впливу іонізуючого випромінювання на живої організм, необхідно розглянути структуру і функції клітини. Майже всі клітини складаються з ядра, оточеного ядерної оболонкою, яка відокремлює його від цитоплазми. Цитоплазма оточена клітинної мембраною, формує зовнішню кордон клітини. Цитоплазма і що в ній органоиды, відповідальні за обмін речовин, у клітині, тобто освіту білків і видалення продуктів розпаду. Ядро відповідально за управління метаболической активністю клітини, яку здійснювався хромосомами — ниткоподібними образованьями, що перебувають з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), тобто з ланцюжка генів. Передача енергії клітинному речовини відбувається внаслідок низки послідовних взаємодій випромінювання з окремими молекулами. Тобто. взаємодії заряджених часток отримують за молекулами біологічної тканини, в що вони глибоко проникають. Глибина ця залежить від типу зарядженої частки. Альфа частки вражають зовнішні верстви, бета-излучение — проникає глибше, а гама частки проникають на достатню глибину тканини, щоб вразити жизненно-важные органи. Отже, у сумі ураженими виявляються як зовнішні верстви тканини, а й досить товстий шар клітин. У цьому енергія, передана молекулам при кожному взаємодії, щодо велика. Позаяк результат впливу іонізуючого випромінювання безпосередньо залежить від поглинутою одиницею маси облученной тканини (так звана поглинута доза випромінювання), те й щодо невеличке кількість енергії, проникшее в тіло у формі такого випромінювання, може викликати значне пошкодження клітин. (слайд 9) Біологічні впливу іонізуючого випромінювання можна розділити на прямі й опосередковані. При прямому вплив проходження зарядженої частки викликає розрив хімічних зв’язків в біологічно важливою молекулі, а саме білок чи нуклеїнова кислота. У цьому нормальне функціонування молекули може порушуватися. Непряме вплив пов’язані з руйнацією простіших молекул, наприклад води. Що призводить до появи хімічно активних іонів. І йдеться не тільки у тому, що з подальшої міграції цих іонів у клітині може бути уражені складніші елементи, але у результаті їхні рекомбінації можуть утворюватися хімічні отрути, перекис водню приміром. При опроміненні клітини найчутливіші до радіаційним ушкодженням макромолекул ДНК. Ці молекули складаються з генів й утворюють хромосоми, управляючі всієї діяльністю клітинам. Виражається ця чутливість в тому, значно пришвидшується, проти природними темпами, процес мутацій. Мутації - це «заборонені» сполуки, що у молекулі ДНК під час ділення клітини (у своїй процесі відбувається поділ молекул які мають спадкову інформацію на дві нових клітини, і це процес вимагає однозначності перетинів поміж азотистими сполуками). Такі мутації, природно, несприятливі, оскільки можуть відбутися гені, управляючому виробленням будь-якого життєво необхідного ферменту. У цих умовах ушкоджена клітина не життєздатною і швидко вмирає, тому разі, якщо опромінення була висока, кількість загиблих клітин настільки зросте, що це сприятиме освіті небезпечних та обширних ушкоджень органів тіла. Але це єдина небезпека. Навіть якщо його доза випромінювання була досить висока, аби навести до смерті через великого ушкодження клітин, певне запаздывающее вплив все-таки може проявитися в плин життя опроміненого організму. Як першочергові можна назвати зменшення тривалість життя і підвищення ймовірності ракових захворювань. Останній ефект, коли він виникає, виявляється лише після латентного періоду, котрі можуть тривати роками. Особлива небезпека подібного прояви у тому, що істинний механізм канцерогенного впливу випромінювання досі незрозумілий. Він то, можливо обумовлений мутаціями внутрішньоклітинних вірусів й інші мутації можуть передаватися багато покоління вірусів, до появи у організмі клінічних можна побачити змін (зростання ракових клітин). Крім шкоди, що приносить опромінення безпосередньо подвергшемуся організму, існують наслідки що й наступних поколіннях. Ушкодження зародкових клітин, що дають початок гаметам, можуть призвести при заплідненні до утворення мутантной зиготи. Багато випадках ці мутації будуть летальны і приведуть до негайної загибелі зиготи. За інших випадках мутант може вижити протягом ембріонального періоду, але цьому в нього можуть розвинутися фізичні вади, такі як альбинизм приміром. Майже всі мутації шкідливі і призводять до зменшення тривалість життя організму. У кінцевому підсумку мутанти гинуть під час природного отбора.

3.4. Результати медичних досліджень Не можна заперечити згубність надмірного випромінювання на людини, проте, певною мірою небезпека випромінювання реакторів перебільшена. Як ілюструючого прикладу можна навести результати медичних спостережень за членами екіпажів атомних криголамів, обслуговуючих судів і участі персоналу бази Атомфлота, найбільш стичних з судновий енергетикою. За 40 років проведення обстежень було зроблено огляд більш 9000 людина, у цьому числі з заглибленими клінічними дослідженнями понад тисячу людина. Більше висока захворюваність спостерігалася у судноводіїв, відчувають сильне нервно-психическое напруга. У персоналу, обслуговуючого безпосередньо ЯЭУ і яке зазнає більшою мірою впливу наявного випромінювання, захворюваність значно ниже.

3.5. Відповідність викидів АЕС природному фону При нормальної експлуатації АЕС населенню проектувальники встановлюють дозові межі «не більше природного фону». Тому радіаційне вплив ПАЭС на населення й довкілля у разі на повинен, як кажуть проектувальники, вносити помітного внеску до природний радіаційний фон. Фахівці стверджують, що з порівнянні рівня радіаційних доз від атомних енергетичних реакторів (наземних і морських) з дозами від природного природного фону вони мізерно малі й дають внесок менш 1%. Наводяться такі розрахунки. Через те, що радіоактивні елементи входять до складу грунту, мінералів, морської води, атмосфери з урахуванням нерівномірності їх розподілу по території Землі та значущості коливань природного фону щодо одного і тому місці (вдвічі і більше) — загальна кількість радіонуклідів на землі й у воді океанів — багато мільярдів кюрі. У середньому доза опромінення людини природними джерелами становить 2,4 мЗв/рік. До цього слід додати внесок медичними процедурами, дають збільшення дози поки що не 30%. Отже, що це будівництво реакторів, зрозуміло не пренебрегающее безпекою, менш небезпечне населенню, ніж лікарські обследования.

3.6. Хімічні забруднення та його можливі наслідки Проте, навіть самим проектом визначається деяка «дырявость» захисної оболонки, завдяки тому, що її герметичність досягається лише на рівні, що забезпечує швидкість витоку радіоактивної середовища з захисної оболонки в середу (тобто. межі борту ПАЭС) порядку 1% від неї обсягу. Це забезпечить вихід радіоактивності в довкілля при аваріях, що з разуплотнением першого контуру. На разі витоків води з першого контуру можуть призвести до того що, що регіон станції буде забруднене як стронцієм-90 і цезієм-137, а й тритієву водою, що за своїми властивостями близька до звичайної воді, легко входить у біогеохімічні цикли впливає негативно на біосферу. Одне з найважливіших аспектів створення ПАЭС є розгляд наслідків її експлуатації і мінуси можливих аварій для довкілля. Передусім, це можливі наслідки викиду про «інертних» радіоактивних газів (ИРГ). У разі Арктики можливо вплив цих ИРГ на електропровідність атмосфери. Наприклад, далеко ще не зрозумілі наслідки викиду такого звичайного ИРГ, як криптон-85. Криптон-85, наявний АЕС, різко збільшує електропровідність атмосфери. Наслідки таких викидів непередбачувані. Чи можна гарантувати, що вони не порушать тендітний радіаційний баланс? Арктичні магнитосферные бурі, пов’язані з обуреннями іоносфери, зовні виражаються у вигляді відомих полярного сяйва. Не чи будуть викиди ИРГ від плавучих АЕС у Арктиці тієї останньою краплиною, яку підуть безповоротні зміни в «світової кухні погоди», якої називають Арктику? У Арктиці досить найменшого обурення іоносфери, щоб змінилися її параметри. Ці можуть на кліматичних особливостях як Арктики, але віддалені від неї регіонів планети. Так приміром фахівці з фізиці атмосфери попереджають про небезпечність, що з особливостями циркуляций повітряних арктичних мас у Північному півкулі. Відомо, що є регулярні прориви холодних повітряних мас з Арктики на тисячі кілометрів південніше узбережжя Північного океану (в Північної Євразії — мінімум до 50° с.ш.). Це відома метеорологам закономірність, звана широтной циркуляцією. Значення такий широтной циркуляції у зв’язку з антропогенними змінами клімату різко наростає. У результаті забруднення з Арктики можуть переноситися в низькі широти. Але ці проблеми перебувають у стадії вивчення. Крім випромінювання присутній проблема утилізації рідких i твердих радіоактивних відходів, які виникають при штатної роботі АЕС. Попри всю різноманітність перелічених вище джерел небезпеки приймаються всіх заходів скорочення їхнього впливу на природу. Проте, необхідність її подальшого розвитку регіону спонукає для пошуку нових способів використання атомної енергії - безпечніших. 4 Проект Плавучої АЭС.

4.1. Шляхи мінімалізації загальних впливів. Вище були розібрані джерела потенційну небезпеку, затверджені до уваги розробки систем безпеки. Розробники стверджують, що підходи до спорудження станцій значно зменшують як кількості відходів, і можливості їх витоку. З наявних матеріалів проекту, все рідкі й тверді радіоактивні відходи під час експлуатації зберігаються на плавучому енергоблоці і транспортуються спеціальними судами на базові сховища при заводських ремонтах. Для збору тимчасової зберігання низькоактивних і середньоактивних відходів на ПЭБ є спеціальні цистерни і контейнери, розміщені захисних боксах. У частковості в аналізованому проекті ці відходи передаватимуться для подальшої переробки нафти і утилізації на базу Мурманського морського пароплавства. Перевантаження активних зон передбачається здійснювати з періодичністю раз на 3 року розміщенням відпрацьованого ядерного палива (ВЯП) у сховищі самої плавучої АЕС упродовж межремонтного періоду (10−12 років). З урахуванням наявності на борту шести паливних завантажень можна забезпечити роботу АЕС без вивезення палива на протягом 15−16 років, що дозволяє спростити обслуговування. Порівняйте, звичайні наземні АЕС вимагають вивезення палива кожні 3−4 года.

4.2. Положення щодо екологічної безпеки Положення за безпеку розробники формулюють у таких пунктах: — станція не вимагає евакуації населення як засобу захисту під час тяжких авариях;

— Станція не створюють радіоактивних відходів для користувачів і площадки;

— Станція створена з урахуванням освоєної і перевіреної тривалої експлуатацією технологии;

— Зовнішня інфраструктура енергоблоку минимальна.

4.3. Основні предвидящиеся проблеми експлуатації ПАЭС. Розробка рішень. Можна тим щонайменше виділити й проблеми в експлуатації ПАЭС: — Необхідність підготовки висококваліфікованих кадрів виключення їхнього плинності. Це з проблемами оплати праці; - збільшення природного фону; - Складність та висока вартість обслуговування. Проект є ще на стадії розробки та поступово передбачається вирішити зазначені проблеми, яких розробники додають що й погану інформованість громадськості про розвиток підходів до спорудження АЕС. У частковості стверджується, що розробка саморегульованих і самозащищенных реакторів, використання самосрабатывающих і пасивних захисних систем, надійних локализирующих систем, підвищена надійність і ресурс устаткування, живучість установок істотно знижують як ймовірності аварій, продовжує їх наслідки. У нових установках, куди планується переорієнтувати проект ПАЭС, завдяки низці заходів значно зменшується і кількість газоподібних, рідких i твердих радіоактивних отходов.

4.4. Доцільність використання ПАЭС У доповіді було розглянуто аспекти використання атомних електростанцій, і з економічної, і з екологічної точок зору. При виборі проекту неодмінно треба враховувати потреби району й його природні особливості (як і за будь-якому будівництві). За підсумками всього розглянутої можна виокремити такі примущества проекту ПАЭС як і загальних і у конкретних умовах. — Плавуче виконання — спосіб підвищення якості, економію газу й і скоротити терміни постройки;

— Устаткування станції має великий ресурс, що у купе з максимальною простотою і надійністю модульного принципу строительсва дозволяє уникнути заводських капітальних ремонтів протягом усього терміну службы.

— зниження энергонапряженности активних зон, мають энергозапас все термін їхньої служби, по крайнього заходу, у станцій нижнього низки мощностей;

— саморегулируемость і саме захищеність реакторів з допомогою негативних зворотного зв’язку із високим рівнем природною циркуляції, дозволяє істотно спростити автоматику і це створює передумова використанню систем дистанційного управління станцией;

— малоактивируемые матеріали як елементів конструкцій, і біологічного захисту. 5. Укладання. Висновки. При виборі типу станцій енергопостачання необхідний комплексний аналіз економічних, технічних, екологічних чинників. З викладеного вище можна дійти невтішного висновку у тому, що найбільші перспективи в районах Крайньої Півночі Росії мають атомних електростанцій. Проте приймаючи постанову по типі створюваної АЕС, треба враховувати особливості конкретних проектів. (слайд 10) Створення АЕС типу БРЕСТ ускладнене тим, будь-які будівельні проекти — у умовах крайнього Півночі доводиться реалізовувати за умов вічної мерзлоти. Такі умови вимагають дорогих технологій і складних інженерних рішень. І у процесі експлуатації зберігаються складності пов’язані з кліматичної обстановкою. Такі станції можна буде будувати в регіонах які набрали значний рівень добробуту і темп розвитку. АЕС «Унитерм», що має невеличкий потужністю, можна використовувати як «стартова», у початковій стадії освоєння території. Проект ПАЭС, доречний під час використання їх у будь-яких умов і єдине обмеження — це «плавучість» станції: енергетичні блоки розміщені понтонах. Тому станція постачає електрикою лише райони, дуже віддалених від узбережжя. Зате ПАЭС будуватися заводу, і далі може транспортуватися в нужденний район, уникаючи складнощів, що з капітальним будівництвом. Це дозволяє також провести складання і налагодження складних систем в пристосованих умовах. Потужність станції дозволяє забезпечити енергією динамічно розвиваючий регіон. По миновании потреби ПАЭС то, можливо переправлена на нову роботу, або повернуто до пункту базування і законсервирована.

Безумовно, пам’ятаймо, що будь-який радіоактивне забруднення, навіть якщо вона призводить до негайним трагічним наслідків, є небезпечним. Океан — це надзвичайно ємна система, але поступово маленькі окремі забруднення, накопичуючись в океані, можуть у перспективі викликати зміни в екологічній ситуації. Саме тому слід приділяти першочергову увагу я питанням безпеки атомних объектов.

Список використаної литературы:

— «„Курськ“ — операція „подьем“» — збірник матеріалів операції з подъему.

АПК «Курськ». Москва, видавництво «Русь» 2003 г.

— Зігфрід Ауст «Атомна енергія» переведення з німецького Гуткина, під редакцією Сурдина 1994 г.

— Камерон І. «Ядерні реактори» Переклад з англійської Блинкина під редакцією Новикова. Москва, Энергоатомиздат, 1987 г.

— Хлопкин М. С. «Сторінки життя» (із серії «Творці ядерної ери») Москва,.

«ИздАТ» 2003 г.

— доповідь організації Bellona Foundation «Північний флот. Потенційний ризик радіоактивного забруднення регіону». 1996 рік. Взято із сайту організації: internet.

— матеріали сайту internet ;