Облік виробничих запасів

Виробничі запаси — актив, за яким існує ймовірність того, що підприємство в майбутньому отримає економічну вигоду.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси на підприємстві включають:

сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби;

товари у вигляді матеріальних цінностей, що придбані та утримуються підприємством з метою подальшого продажу;

малоцінні та швидкозношувані предмети, що використовуються протягом не більше одного року;

інші матеріальні цінності.

Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх найменування.

Придбані або вироблені запаси зараховані на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику, за винятком непрямих податків;

суми непрямих податків у зв’язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

транспортно-заготівельні витрати;

інші витрати, які безпосередньо пов’язані з придбанням запасів і доведенням їх до відповідного стану.

При відпуску запасів у виробництво, продаж та іншому вибутті оцінка їх здійснюється за методом собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО).

Для обліку й узагальнення інформації про наявність і рух запасів, що належать підприємству, призначено рахунок 20 «Виробничі Запаси». У його структуру включено субрахунки для обліку окремих видів запасів:

• 201 — «Сировина і матеріали».
• 203 — «Паливо».
• 204 — «Тара й тарні матеріали».
• 205 — «Будівельні матеріали».
• 207 — «Запасні частини».
• 209 — «Інші матеріали».

Оборотами за дебетом рахунку 20 «Виробничі запаси» відображають операції, пов’язані з:

нарахуванням запасів;

відображенням в обліку сум витрат, які пов’язані з придбанням запасів та включаються до їхньої первісної вартості;

до оцінкою запасів.

Оборотами за кредитом рахунку 20 відображають операції, пов’язані з:

витрачанням запасів на виробництво продукції;

вибуття запасів у зв’язку з реалізацією;

уцінкою запасів.

Запаси — активи, які утримуються для подальшого продажу за умов, звичайної господарської діяльності, перебувають процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва, утримуються споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також утримання підприємством.

На субрахунку 201 «Сировина і матеріали» відображається наявність та рух сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється.

На субрахунку 203 «Паливо» обліковується наявність та рух палива, що придбається підприємством для технічних потреб виробництва.

На субрахунку 204 «Тара та тарні матеріали» відображається наявність і рух всіх видів тари, крім тари яка використовується як господарський інвентар.

На субрахунку 205 «Будівельні матеріали» — відображається рух будівельних матеріалів, та інших матеріальних цінностей, які необхідні для використання в будівельно монтажних роботах.

На субрахунку 207 «Запасні частини» — відображається рух придбаних для власного використання запасних частин.

Всі товарні і грошові документи: накладні;рахунки; довіреності та інші, підлягають обов’язковому обліку бухгалтерською і комерційною службою підприємства в спеціальних журналах (журнали обліку накладних, надходження товарів). Придбавши товари у постачальника за відпускними цінами, постачальник повинен надати покупцю податкову накладну.

Згідно з п. 6 П (С)БО-9 МШП — це предмети, «що використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більше одного року».

На баланс підприємства їх зараховують за первісною вартістю.

Облік на підприємстві малоцінних і швидкозношуваних предметів регламентовано П (С)БО-9 «Запаси». Перш ніж відобразити в бухгалтерському обліку МШП, їх необхідно визнати активом. Це можна зробити, якщо існує Ймовірність одержання підприємством у майбутньому економічних вигод, пов’язаних із їх використанням. Тільки після цього придбані або виготовлені МШП зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Таким чином ведеться облік МШП на фірмі.

Первісною вартістю є:

для придбаних МШП — їх собівартість;

для виготовлених власними силами — собівартість їх виробництва, яку визначають відповідно до П (С)БО-16;

для внесених до статутного капіталу — погоджена із засновником підприємства їх справедлива вартість;

для безоплатно одержаних — справедлива вартість;

для отриманих в результаті обміну на подібні МШП — балансова вартість переданих МШП;

для отриманих у результаті обміну на неподібні МШП — справедлива вартість отриманих МШП.

Під час підпуску малоцінних і швидкозношуваних предметів зі складу їх оцінюють за індикативною собівартістю, тобто за балансовою вартістю. При передачі МШП в експлуатацію вони списуються з балансу, і наступний їх облік ведуть за місцями експлуатації відповідної особи в кількісній вартості (картковий облік).

МШП надходять на підприємство безпосередньо від постачальників. У цьому випадку основним компонентом первісної вартості буде сума, сплачена постачальникам. Причому оскільки МШП належать до оборотних активів, їх первісну вартість формують безпосередньо на рахунку 22.