Міжнародні транспортні відносини та перспективи України як транзитної держави

КУРСОВА РОБОТА З дисципліни «Міжнародні економічні відносини»

на тему №:116 «Міжнародні транспортні відносини та перспективи України як транзитної держави»

Вінниця 2012

Зміст ВСТУП РОЗДІЛ 1. Сутність міжнародних транспортних відносин: теоретичні аспекти.

РОЗДІЛ 2. Особливості міжнародних транспортних перевезень:

2.1 водних;

2.2 повітряних;

2.3 наземних;

2.4 трубопровідних.

РОЗДІЛ 3. Перспективи України як транзитної держави.

ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ДОДАТКИ

Вступ Актуальність моєї теми дослідження полягає у тому, що теми глобальна економіка і функціонування світового ринку загалом були б неможливими без розвинутого транспорту й системи комунікацій. Саме бурхливий розвиток транспорту в ХХ столітті спричинив поглиблення міжнародного поділу праці й набуття світовим ринком сучасних специфічних рис, коли географічна віддаленість виробника і споживача вже перестала бути вагомим чинником, що перешкоджає економічним зв’язкам. Ринок транспортних перевезень у сучасних умовах трансформувався в ринок логістичних послуг, що є, без сумніву, основною тенденцією його сучасного розвитку.

Транспорт, як галузь народного господарства, характеризується тим, що в процесі його діяльності безпосередньо не створюється кінцевий продукт. Його продукція — це транспортні послуги (з переміщення в просторі та в часі пасажирів і вантажів), що використовуються споживачем лише в момент їх виконання.

Економічною основою сучасного всесвітнього господарства служить інтернаціоналізація виробництва — розвиток таких організаційно-економічних зв’язків, що з'єднують виробництво одних країн із споживанням його результатів в інших країнах. Сучасний етап інтернаціоналізації виробництва породжений науково-технічною революцією, що розгорнулася, у технологіях, джерелах енергії, обчислювальній і комп’ютерній техніці.

Транспорт є однією із стратегічно важливих галузей економіки України, ефективне функціонування якої є неодмінною умовою структурних перетворень економіки, активізації зовнішньоекономічної діяльності, задоволення потреб населення та суспільного виробництва у вантажних та пасажирських перевезеннях. Унікальність транспорту полягає у тому, що, представляючи сферу матеріального виробництва, він одночасно виконує допоміжну функцію інфраструктури обслуговування.

З початком проголошення курсу на формування ринкових відносин в Україні роль транспорту зростає, проте матеріально-технічний стан його та масштаби інвестицій залишалися далеко не оптимальними по відношенню до поточних і особливо перспективних потреб економіки та населення. Причому помітне відставання спостерігалося в усіх видах магістрального транспорту. Досвід ринково розвинутих країн переконує, що транспортні галузі повинні не тільки розвиватися адекватно зростаючим потребам суспільства, але навіть випереджувати їх, тобто мати певний запас резервної потужності на випадок непередбачених потреб, що можуть виникати в екстремальних умовах.

Предмет: міжнародні транспортні відносини та роль Україна в них.

Об'єкт: міжнародні транспортні відносини та значення транзитністі України в них.

Ціль: дослідити міжнародні транспортні відносини та перспективи України як транзитної держави .

Для реалізації поставленої цілі були поставлені наступні завдання:

— розкрити теоретичні аспекти сутності міжнародних транспортних відносин;

— розглянути основні види міжнародних сполучень та показати їх значення для розвитку зовнішньоекономічної діяльності;

— проаналізувати особливості і умови міжнародних транспортних перевезень;

— провести аналітичний огляд видів міжнародних транспортних перевезень;

— розкрити концептуальні основи договорів щодо регулювання міжнародних транспортних перевезень;

— розглянути перспективи України як транзитної держави.

Дана тема є дуже популярною, тому її досліджувало багато вчених, а саме такі як Гуцал А. Ф., Пирожков С. І., Блудова Т. В., Зінько І.Ф., Бегма В. М., Кредисов А.І., Новицький В.Є., Токар Л. П., Антоненко Л. А., Лисецький А. С. та інші.

При написанні роботи застосовувалися такі методи дослідження: монографічний, економіко-статистичний, аналітичний, логічний та інші.

Інформаційною базою для написання роботи послужили: навчальна, наукова, методична література з даного питання, законодавчі акти; статистичні довідники проблемні статті у федеральних засобах масової інформації, електронні ресурси.

Курсова робота складається з 3 розділів, містить 2 таблиці.

РОЗДІЛ 1. Сутність міжнародних транспортних відносин: теоретичні аспекти Сучасний етап розвитку світового господарства характеризується домінуванням сфери послуг як у структурі національного виробництва більшості країн світу, так і у системі міжнародних економічних відносин. Це свідчить, з одного боку, про формування економік нового типу, а з іншого — про перехід до наступного ступеня розвитку світового співтовариства постіндустріального типу суспільства, що характеризується провідними позиціями послуг та інформаційних технологій у системі створення валового національного продукту, зовнішньої торгівлі окремих країн та відповідно міжнародної торгівлі в цілому.

Визначити міжнародні транспортні відносини можна як форму міжнародних економічних відносин, які виникають між суб'єктами світової економіки з приводу переміщення (перевезення) вантажів і людей з одних країн в інші. Транспорт забезпечує міжнародні сполучення, тому можна говорити про те, що він створює продукцію послугового типу, котра має вигляд перевезень чи переміщень вантажів та людей. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ І.М. Школа, В. М. Козменко, О.В./ За ред. І.М. Школи.-К.:КНТЕУ, 2003. С.305

Транспортні послуги, як і будь-яка послуга, мають свої особливості:

1.Транспорт не виробляє нового товару чи продукту, але саме завдяки їх переміщенню з одного місця в інше забезпечується продовження процесу виробництва та обігу, має місце кінцеве споживання вироблених товарів. Переміщення товарів, продукції з місця виробництва до місця споживання і є тією споживчою вартістю, яку створює транспорт, його транспортні послуги.

2. Реалізація транспортних послуг виражається в тому корисному ефекті, який не може виникати, зберігатися і реалізовуватися у відриві від транспорту. Разом з тим виробництво транспортних послуг не відривне від їх споживання. Транспортні послуги задовольняють потреби в момент свого прояву, тобто створення таких послуг збігається з їх споживанням.

3. Транспорт займає особливе місце в міжнародному товарообігу. З одного боку, він є необхідною умовою здійснення міжнародного поділу праці, зовнішньоекономічних зв’язків. З другого боку — транспортна індустрія виступає на світових ринках експортером своєї продукції - транспортних послуг.

4. На транспортні послуги, що надаються у сфері ЗЕД, впливають всі фактори, що характеризують розвиток ринкової економіки. Насамперед це коливання попиту і пропозиції товарів, цін на нафту, валютного курсу, ступінь втручання держави у зовнішньоекономічну діяльність, стан політичних та економічних відносин різних держав тощо.

Загалом прийнято ділити транспорт на водний, сухопутній і повітряний. Водний, у совою чергу, поділяється на морський і річковий, сухопутний — на залізничний, автомобільний і трубопровідний. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ І.М. Школа, В. М. Козменко, О.В./ За ред. І.М. Школи.-К.:КНТЕУ, 2003. С.305

Існують різноманітні способи транспортування вантажів між країнами, при яких необхідно враховувати низку обставин. Умовно їх поділяють за такими блоками:

1) вид вантажу. Інколи можливості вибору обмежені. Вантажі, які швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень складають перевезення масових наливних і навалочних вантажів: сира нафта і нафтопродукти, руда, вугілля, зерно тощо. Серед інших вантажів морської торгівлі виділяють готову продукцію, напівфабрикати, продовольство.

2) відстань і маршрут перевезення. Місце відправлення вантажу та кінцевий пункт перевезення є також визначальними при виборі транспорту. Для внутрішньоконтинентальних перевезеннях використовується залізничний, автомобільний та авіаційний транспорт.

Для перевезення в різні континенти використовується авіаційний та водний;

3) фактор часу. Очевидно, що найшвидший спосіб доставки вантажу — авіатранспорт. Однак він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках, коли необхідно доставити вантаж якнайшвидше. В інших випадках розробляють добре сплановані програми поставок, орієнтуючись на плани перевезень транспортних компаній. Товари слід закуповувати, якщо це можливо, у тих країнах, з яких їх зручніше доставляти.

4) вартість перевезення. Не існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний відсоток вартості транспортних витрат по відношенню до вартості товарів. Здоровий глузд підказує, що це повинен бути невеликий процент, за винятком тих випадків, коли вибір відсутній і можна використати тільки один доступний шлях — повітряний чи сухопутний. У цьому разі повітряні перевезення автоматично прирівнюються до сухопутних перевезень. Невеликі та середні за обсягом партії вантажу можна доставляти і повітрям ,і сушею приблизно за одноковими цінами.

5) безпечність транспортування. Крихке і дороге обладнання найкраще перевозити авіатранспортом, навіть, якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий (запчастини автомашин, конторське автоматизоване та звичайне обладнання, фармацевтичні товари та медикаменти і т. д.) доставляються, як правило, традиційним способом — морем, в основному у контейнерах, хоч коштує це трохи дорожче. Виплата страхового відшкодування вантажоодержувача є лише фінансовою компенсацією і ніколи не відшкодує йому ті незручності, які здатна створити партія вантажу, що прибула у поганому стані. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч.- Ч.І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие для вузов.- М.: Международные отношения, 1997.

Міжнародні перевезення або міжнародні сполучення — це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов’язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн. Здійснюючи міжнародні транспортні операції, перевізники надають власникам вантажу транспортні послуги, що є специфічним товаром міжнародної торгівлі. Міжнародні транспортні послуги продаються і купуються на міжнародних транспортних ринках. Ціни транспортних послуг та інші умови їх надання в одних випадках є предметом переговорів між зацікавленими сторонами, в інших — установлюються самими перевізниками.

До міжнародних транспортних операцій відносять також і перевезення пасажирів між різними державами. Послуги з доставки пасажирів у міжнародних сполученнях продаються і купуються на відповідних транспортних ринках. Важливу роль при цьому відіграють туристичні агентства та інші подібні організації, що мають тісні зв’язки з підприємствами повітряного, морського, річкового, автомобільного і залізничного транспорту.

Таким чином, послуги з перевезення вантажів і пасажирів є предметом купівлі-продажу на різних міжнародних транспортних ринках. Країни, що беруть участь в міжнародних економічних зв’язках, продаючи і купуючи через своїх власників вантажу, транспортні, туристичні й інші організації транспортні послуги, здійснюють їхній експорт і імпорт.

Зміст транспортних операцій у зовнішньоекономічній діяльності визначається характером міжнародних сполучень, які можна класифікувати за низкою ознак які наведені у таблиці 1.1. Міжнародна економіка: навч. посібник / [Козак Ю. Г., Лук’яненко Д. Г., Макогон Ю. В. та ін.] - [вид. 2-ге, перероб. і доп.]. — К.: Центр навчальної літератури, 2004. — 672 с.

Таблиця 1.1.

Класифікація транспортних операцій

Транспортні послуги розрізняються за такими категоріями:

— пасажирські перевезення;

— вантажні перевезення;

— послуги з оренди суден (морських, річкових, повітряних), наземного транспорту з командою та оператором;

— послуги з лагодження та ремонту транспорту;

— маневрові послуги (для залізничного транспорту);

— послуги щодо спуску на воду та буксирування (для морського та річкового транспорту);

— допоміжні послуги (послуги з оброблення вантажів, зі зберігання, упаковки/розпаковки, навігації, лоції, техобслуговування, комісійні платежі тощо). Основи міжнародної торгівлі: Навч. посібник / За ред. Козака Ю. Г., Логвінової НС — К. ЦУЛ, 2005 С. 106 На обсяги міжнародної торгівлі можуть істотно впливати транспортні витрати. Транспортні витрати (витрати на доставку товару від виробника до споживача, що включають вартість фрахту, страхування, навантаження/розвантаження, упакування/розпакування й інші супутні витрати) бувають настільки великими, що роблять експорт і імпорт товарів невигідними, тобто перетворюють товари з «ринкових» у «неринкові». Це призводить до зниження обсягів торгівлі, рівня спеціалізації країн, розмірів виграшу від торгівлі.

Транспортні витрати можуть впливати на територіальний поділ праці. Так, у видобувних галузях транспортні витрати на перевезення готових виробів є нижчими, ніж на перевезення сировини, з якої вони виготовлені. Киреев А. П. Международная экономика: В 2-х ч.- Ч.І. Международная микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие для вузов.- М.: Международные отношения, 1997. С.271−273

З вище сказаного, можна зробити висновок, що міжнародні транспортні відносини є однією з форм міжнародних економічних відносин. Саме від них залежить своєчасна доставка вантажу (пасажирів) у хорошому стані в кінцевий пункт призначення. Транспорт поділяється на водний, сухопутний та повітряний. Сухопутний поділяється на автомобільний, залізничний та трубопровідний, а водний — на морський і річковий. Вибір певного транспорту перевезення залежить від таких чинників: безпосередньо від самого вантажу (вид, вага, габарити); від відстані перевезенню, від ціни та безпечності перевезення.

Розділ 2. Особливості міжнародних транспортних перевезень

2.1 Особливості міжнародних водних перевезень Міжнародні водні транспортні перевезення поділяються на морські та річкові.

Морський транспорт здавна широко використовується людством. Тривалий період корабель рухав вітер, напинаючи вітрила, далі, історично, він перейшов до більш дієвих способів переміщення.

Морський транспорт служить для зовнішньоекономічних зв’язків. Лише у деяких країнах, — таких як Росія, США, Китай, Канада, Бразилія, Франція, — морський транспорт здійснює каботажні перевезення. Цей транспорт перевозить понад 70% зовнішньоторговельних вантажів, він найбільш дешевий, бо експлуатація морських шляхів не вимагає значних витрат на утримання мережі, як в інших видах транспорту. Сучасні морські судна здатні перевозити вантажі будь-яких розмірів та ваги. Світова економіка / А. С. Філіпенко, О. І. Рогач, О. І. Шнирков та ін. — К.: Либідь, 2003. — С. 208−213.

Більша частина вантажообігу морського транспорту припадає на наливні вантажі - нафту й нафтопродукти. Суховантажі мають меншу питому вагу. В їхній структурі переважають основні масові вантажі, потім — генеральні та другорядні масові.

У структурі морського транспорту переважають спеціалізовані судна — танкери, рудовози, рефрижератори, лісовози. Більше половини світового флоту становлять танкери, що пов’язано з розвитком світового нафтового ринку.

Морський флот зосереджений у десятьох найбільших судновласницьких країнах світу: Греції, Японії, США, Великій Британії, Норвегії, Росії, Китаї, Сінгапурі, Німеччині, Ліберії. На їхню частку припадає 70% тоннажу світового флоту. Бадах Ю. Морські торговельні перевезення та їх роль в економіці держав / Ю. Бадах// Вісник КНТЕУ. — 2008.-№ 1.-С.110−117.

У міжнародних морських перевезеннях участь беруть не тільки морські держави, але й «сухопутні», які намагаються мати свій флот. Серед країн, де морські перевезення становлять суттєву статтю доходу, є, зокрема, Греція, Норвегія, Японія. Специфікою регулювання міжнародних морських перевезень є використання, крім норм конвенцій та внутрішнього законодавства, ще й морських звичаїв (національних і міжнародних). Відносини, що виникають у сфері міжнародних морських перевезень, можна поділити на три основні групи. По-перше, це відносини, пов’язані зі здійсненням речених прав на морські судна та вчинення стосовно них різних угод. По-друге, це відносини, що випливають з власне транспортування (договори перевезення вантажів і пасажирів, буксировки, таймчартеру). По-третє, це відносини, пов’язані з ризиком у мореплавстві, тобто такі, що виникають із зіткнення суден, рятування на морі, загальної аварії, морського страхування, обме-женої відповідальності судновласника. Основи міжнародної торгівлі: Навч. посібник / За ред. Козака Ю. Г., Логвінової НС — К. ЦУЛ, 2005

Незважаючи на відносно незначні обсяги перевезень пасажирів і вантажів морським транспортом, цей вид транспорту має певні переваги і можливості для більш ефективного використання. Морський транспорт є одним із найбільш дешевих, а екологічні навантаження на природні комплекси — найменші. Для організації перевезень пасажирів і вантажів використовують природний водний шлях.

Забезпечуючи міжконтинентальні перевезення пасажирів і вантажів, морський транспорт здатний здійснювати перевезення на далекі відстані, флот характеризується практично необмеженою провізною здатністю, на налагодження транспортних шляхів витрачаються незначні капітальні вкладення.

Транспортний флот є головним елементом матеріально-технічної бази морського транспорту. До його складу входять судна різних типів, розмірів і призначення.

Виділяють такі дві форми організації перевезень:

— лінійне (регулярне) судноплавство;

— трампове (нерегулярне) судноплавство. Зінь Е. А. Основи зовнішньоекономічної діяльності / Е.А. Зінь, Н. С. Дука; під ред. Е.А. Зінь — К. Видавництво <�Кондор>, 2009.-432 с.

Лінійне судноплавство — регулярні перевезення між встановленими портами генеральних вантажів за заздалегідь оголошеним розкладом. Розрізняють три типи ліній:

— односторонні - обслуговуються одним судновласником;

— спільні - обслуговуються декількома транспортними компаніями на основі угод між ними чи міжурядових угод;

— конференціальні - перевезення вантажів на океанських напрямах на основі угод конференцій судновласницьких компаній.

Тарифи лінійних перевізників вищі ніж фрахтові ставки при трапових перевезеннях через їх регулярність, що потребує значних витрат на їх утримання.

Міжнародне трампове судноплавство характерне тим, що судна експлуатуються на нерегулярній основі. Вони не закріплюються за визначеними напрямами, а вільно переміщуються з однієї сфери фрахтового ринку в другу залежно від попиту на тоннаж, пропозицій товаровідправників та товароотримувачів здійснити певний обсяг транспортної роботи. Траповими називаються судна, які здійснюють нерегулярні рейси, без чіткого розкладу. Траповими суднами транспортують в основному масові вантажі: деревину, руду, вугілля, зерно, нафтопродукти та інші вантажі, що перевозяться навалом чи наливом. Договір на перевезення вантажів траповими суднами укладається у вигляді чартеру.

Оскільки річкові перевезення багато в чому нагадують морські перевезення, то і особливості у них схожі. Серед позитивних особливостей можна назвати:

— можливість перевозити достатньо великі вантажі (наприклад, супертанкер спроможний перевозити понад 150 тис. тонн за один рейс);

— морський транспорт відносно дешевий;

— морський транспорт дуже сприятливий для запровадження досягнень науки і техніки.

Негативні особливості морських перевезень:

— порівняно низька швидкість руху (13−15 вузлів за годину);

— дещо ризикований вид перевезень (за рік через катастрофи у світі втрачається до 300 кораблів);

— час морських перевезень залежить від роботи морських портів (судна місяцями простоюють в портах на рейді);

— також робота морського транспорту тісно залежить вд роботи інших видів транспорту. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ І.М. Школа, В. М. Козменко, О.В./ За ред. І.М. Школи.-К.:КНТЕУ, 2003. С.305

Основну частину міжнародних морських вантажопотоків складають масові наливні та навалювальні вантажі:

— сира нафта (близько 1000 млн. т за рік);

— нафтопродукти (300 млн. т);

— залізна руда (300 млн. т);

— кам'яне вугілля (270 млн. т);

— зерно (200 млн. т).

За останні роки зростає кількість перевезень таких вантажів, як:

— лісові та сільськогосподарські (особливо зростають перевезення рису, соєвої муки, цукру, олійного насіння);

— руди й мінерали (головним чином, нікелева, хромова, марганцева руди, а також кухонна сіль, гіпс).

Підсумувавши вищесказане, можна дійти до висновку, що водні перевезення більше експлуатуються для перевезення вантажів чим для перевезення пасажирів. Перевезення вантажів саме водним шляхом займає перше місце поміж інших видів транспорту. Серед головних особливості цього виду є те, що він може перевозити досить великі багажі і він є значно дешевший в порівняно з іншими, але в нього великий ризик для перевезення

2.2 Особливості міжнародних повітряних перевезень міжнародний транспортний перевезення договір Авіаційний транспорт має можливість налаштовувати і розвивати звя’зки практично з усіма державами. При міжнародних перевезеннях можуть перевозитися пасажири, багаж, вантаж, пошта. Авіаційні перевезення мають велике значення у міждержавному переміщенні людей.

Міжнародні авіаційні перевезення можуть бути комерційними (здійснюватися цивільними повітряними суднами за плату) і некомерційними. Польоти на міжнародних повітряних лініях за формою їх виконання можна класифікувати на регулярні та нерегулярні.

Регулярні польоти виконуються відповідно до угод про повітряне сполучення між державами заздалегідь опублікованим розкладом, у якому зазначається тип літака, маршрут польоту, проміжні пункти посадок, час вильоту і прильоту в кожний пункт маршруту, частота руху. Зміна цих умов може бути здійснена тільки при взаємній згоді держав, між якими налагоджена система авіаційних перевезень.

Нерегулярні авіаційні перевезення виконуються на підставі спеціальних дозволів на разові польоти і класифікуються на додаткові, спеціальні і чартерні. Додаткові рейси — рейси, що виконують по тих авіалініях, що і регулярні, але за особливим розкладом. Додатковий рейс може бути виконано за умови, що комерційне перевезення не може бути здійснене регулярними рейсами. Соколы И. Эволюция рынка авиационных перевозок и работ авиакомпаний Украины/ И. Соколы // Економіст .- 2004.-№ 11.-С.70−72

Спеціальні рейси виконуються за спеціальним завданням як за маршрутом регулярних рейсів, так і за особливим маршрутом. Як правило, дозвіл на виконання спеціальних рейсів видається за дипломатичними каналами.

Чартерні рейси виконуються у відповідності зі спеціальним контрактом між перевізником і замовником. Нині нерегулярні перевезення складають близько 18% від загального обсягу міжнародних перевезень. Зінь Е. А. Основи зовнішньоекономічної діяльності / Е.А. Зінь, Н. С. Дука; під ред. Е.А. Зінь — К. Видавництво <�Кондор>, 2009.-432 с.

Переваги авіатранспорту:

— найшвидший спосіб переміщення продукту;

— велика маневреність по відношенню до напрямків руху;

— відсутня потреба в побудові доріг, колій;

— величезна сприйнятність до впровадження досягнень науки і техніки;

— незамінний при перевезенні людей на далекі відстані.

Вади авіатранспорту:

— найдорожчий вид транспорту;

— неспроможний перевозити великі об'єми вантажів;

— авіаперевезення недопустимі для переміщення легкозапалювальних і вибухонебезпечних вантажів;

— надзвичайно залежить від погодних умов;

— має велику частку ризику. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ І.М. Школа, В. М. Козменко, О.В./ За ред. І.М. Школи.-К.:КНТЕУ, 2003. С.305

Повітряні перевезення регулюються міжнародними багатосторонніми та двосторонніми домовленостями, як правового, так і організаційного характеру. Вантаж супроводжується індивідуальною авіанакладною на літак. Авіаперевезення можуть здійснюватися, як шляхом об'єднання дрібних вантажів, так і перевезенням однорідного вантажу, а тому авіасудно може бути зафраховане повністю або частково. Плата з, а авіафрахт вираховується за вагою в кілограмах, але якщо об'єм вантажу у 6 разів перевищує відповідну вагу, то плата вираховується за об'ємом. Онопрієнко М.О. Світовий ринок авіаперевезень в умовах глобалізації / М.О. Онопрієнко // Проблеми науки.-2011. — № 2

Географію світового повітряного транспорту визначає мережа аеропортів, у тому числі більше 1500 міжнародних. На цей час загальна кількість перевезених авіаційним транспортом пасажирів перевищує 2,2 млрд осіб. З них 55% припадає на міжнародні і 45% - на внутрішні перевезення. За розмірами річних авіаперевезень лідирують США (приблизно 600 млн осіб), Японія (близько 100 млн осіб) і Велика Британія (понад 65 млн осіб).

Проаналізувавши даний матеріал можна сказати, що повітряний транспорт займає перше місце у міжнародному перевезенні пасажирів. Даний транспорт є найбільш вигідним якщо потрібно переміститись на далеку відстань. Він найбистріше з усіх зможе доставити вас до любого місця, але в нього є два великих мінуса: він є найдорощим (в порівняні з іншими видами транспорту) та дуже велика залежність від погодних умов.

2.3 Особливості міжнародних наземних перевезень До міжнародних сухопутних видів транспорту відносяться залізничний, автомобільний і трубопровідний транспорт. Наймасовішим у використанні серед них є залізничний транспорт.

Залізничний транспорт є найбільш безпечний порівняно з іншим видами транспорту. Він має свої переваги і недоліки.

Переваги залізничного транспорту:

— здатність перевозити великі партії вантажів;

— порівняно малий ризик;

— слабо залежить від погодних умов;

— один потяг може одночасно перевозити різноманітні вантажі в окремих вагонах.

Вади залізничного транспорту:

— надто повільний (порівняно з іншими видами транспорту);

— погано працюють сортувальні станції;

— доволі дорогий вид транспорту;

— прив'язаність до колії;

— порівняно низьке використання досягнень науки і техніки. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ І.М. Школа, В. М. Козменко, О.В./ За ред. І.М. Школи.-К.:КНТЕУ, 2003. С.305

Залізничні перевезення здійснюються шляхом укладання договорів перевезень із залізничними компаніями. Документ, що підтверджує наявність такого договору, називається накладною. Також варто зазначити, що міжнародні залізничні перевезення здійснюються на основі двосторонніх та багатосторонніх домовленостей, які укладаються відповідними міністерствами країн-учасниць домовленості. Тарифи на залізничне перевезення встановлюються в розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу і базуються на внутрішніх тарифах залізниць. При міжнародних перевезеннях розрахунковою валютою тарифів є швейцарський франк. Захарова О. В. Глобальні чинники розвитку потенціалу світової транспортної системи / О. В. Захарова // Економічний часопис — ХХІ.-2011.-№ 9−10.-С.14−17.

Крім залізничної накладної з вантажем проходять товаросупроводжувальні документи, які є необхідними для ввезення в країну імпортера і при перетині транзитних країн.

Розвинутість залізничної системи залежить від довжини залізничної колії. На таблиці 2.1 показана характеристика найбільших за довжиною мереж Довжина залізничної мережі різних країн.

Таблиця 2.1.

Довжина залізничної мережі різних країн

Характерною особливістю цього виду транспорту є наявність великих за довжиною трансконтинентальних доріг. У Європі це Брест (Франція) — Париж — Берлін — Варшава — Москва — Єкатеринбург, Копенгаген — Гамбург — Франкфурт-на-Майні - Мілан — Рим — Реджо-ді-Калабрія, Амстердам — Брюссель — Париж — Мадрид — Кадіс та багато інших, що перетинають континент у різних напрямках. Працює багатофункціональна тунельна дорога під Ла-Маншем, що з'єднала Францію та Англію. Маяковський О. Транспортна галузь: підсумки — 2011 і плани -2012 /О. Маяковський // Дзеркало тижня.-2012.-11 лют. С.-8

Найбільші трансконтинентальні залізниці в Америці: Галіфакс — Монреаль — Вінніпег — Ванкувер, Нью-Йорк — Чикаго — Сіетл — Сан-Франциско, Балтимор — Сент-Луїс — Лос-Анджелес, Буенос-Айрес — Вальпараїсо, Буенос-Айрес — Антофагаста. Споруджується залізниця, яка з'єднає північні райони Америки з південними. В Африці немає таких великих доріг. Виняток становлять дороги, прокладені у широтному напрямі на півдні материка: Лобиту — Бейра та Людеріц — Дурбан. В Австралії відома дорога Сідней — Перт. В Азії триває робота по об'єднанню залізничної мережі континенту: споруджується трансазіатська дорога від Стамбула до Сінгапуру (14 тис. км). В Індії побудована трансіндійська залізниця. У Росії діє Транссибірська магістраль Челябінськ — Владивосток. Паралельно їй прокладені Південносибірська та Сибірська магістралі. Після завершення будівництва залізниці в Китаї, яка з'єднає місто Ош (Киргизстан) з китайською транспортною системою для країн Центральної Азії з’явиться альтернативний російському китайський вихід до портів Тихого океану.

Рівень технічної оснащеності дуже важливий для характеристики розміщення залізничного транспорту. На дорогах США та Західної Європи, Японії діють магістралі зі збільшеною швидкістю руху. Пасажирські поїзди тут курсують зі швидкістю 200−250 км/год. Застосування електричної тяги найбільш поширене в Європі.

У країнах, що розвиваються, технічний рівень залізничного транспорту низький: застосовується різнотипний рухомий склад, здебільшого малопотужні локомотиви, вагони малої вантажності, значне місце належить паровій тязі.

У всьому світі спостерігається тенденція до зниження питомої ваги залізничного транспорту в загальному обсязі вантажота пасажироперевезень. Проте цей вид транспорту ще довго вестиме перед у транспортній системі світу.

Подібно до міжнародних залізничних перевезень здійснюються автомобільні перевезення, котрі мають у своїй основі договори перевезень, укладені з автотранспортними підприємствами, оформляються автотранспортною накладною. Подібність є і установленні тарифів на автомобільні перевезення. Автомобільний транспорт почав розвиватись пізніше за залізничний. Він використовується для перевезень на близькі відстані, але з кожним роком зростає питома вага транспортування на великі відстані. З 30 млн км шляхової мережі світу 20 млн км припадає на автомобільні шляхи. Цей вид характеризується наявністю шляхів з твердим покриттям, станом та розміщенням рухомого складу. Він більш розвинений там, де є розгалужена мережа шосейних шляхів та численний автомобільний парк. Це, перш за все, США, Японія, країни Західної Європи. Автопарк світу налічує понад 500 млн автомобілів.

Переваги автомобільного транспорту:

— достатньо мобільний в порівнянні з морським та залізничним;

— перевезення можуть здійснюватись без перевантажень в експортера до імпортера;

— відсутність жорсткої прив’язаності до колії;

— висока ефективність при невеликих відстанях;

— порівняно дешевий вид транспорту.

Вади автомобільного транспорту:

— не здатний перевозити великі партії вантажів;

— достатньо високий ризик;

— автоперевезення до певної міри залежать від погодних умов;

— швидка зношуваність транспортних засобів. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ І.М. Школа, В. М. Козменко, О.В./ За ред. І.М. Школи.-К.:КНТЕУ, 2003. С.305

Цей вид транспорту є найбільш популярний для перевезення (переміщення) товарів (пасажирів) на невеликі відстані.

За протяжністю автомобільних доріг різко виділяються США. Більш повне уявлення про розвиток автомобільного транспорту дають відомості про розміри автомобільного парку. За кількістю легкових автомобілів, що припадає на 1000 жителів, лідирують країни Західної Європи, США, Канада, Австралія і Нова Зеландія. На 1000 жителів у цих країнах припадає від 330 (Данія) до 500 (Німеччина), 520 (США) і 560 (Італія) автомобілів.

Пасажирообіг автобусних ліній світу перевищує пасажирообіг залізничного транспорту. Значна роль у пасажирообігу належить легковому транспорту. На його частку в економічно розвинених країнах припадає понад 70% пасажирообігу автотранспорту.

Частка автотранспорту в загальному вантажообігу у різних країнах має не однакові показники. Так, у Австралії на автотранспорт припадає більше 50% вантажообігу внутрішнього сполучення усіх видів транспорту. У країнах Західної Європи -45%, у Північній Америці -20%, у країнах, що розвиваються, в Африці, Азії та Латинській Америці -20−35%.

Автомобільний транспорт одержав за останні роки значний розвиток і широко використовується при перевезеннях між державами зовнішньоторговельних вантажів та пасажирів. Для вирішення виникаючих у цій галузі міжнародно-правових питань укладено ряд важливих міждержавних угод.

Загальна і найбільш важлива особливість міжнародного автомобільного сполучення полягає в тому, що автотранспортні засоби однієї країни перетинають державний кордон і слідують по дорогах іншої держави. Тому для розвитку міжнародного автомобільного сполучення та забезпечення його безпеки вводиться встановлення однакових правил дорожнього руху, дорожніх знаків і сигналів. Здійснення перевезення по іноземній території передбачає також отримання відповідної санкції (дозволу) компетентних органів цієї іноземної держави. Одночасно виникає необхідність у врегулюванні митних і податкових питань, а також надання технічної допомоги іноземним автотранспортним засобам. Алієв Е.А. Міжнародно-правові правила автомобільних сполучень і перевезень / / Транспортне право. 2005. № 4. С. 43−49.

Наземний вид транспорту є найбільш масовим з усіх видів транспорту. Щодо залізничного виду транспорту, то це є найбільш безпечним видом транспорту. Йому віддають перевагу так як для переміщення вантажу, так і для перевезення пасажирів. Він може одночасно везти велику кількість різної продукції, що є його однією з переваг щодо інших видів транспорту.

Автомобільний транспорт, як згадувалося вище, є найбільш популярний на відносно невеликих маршрутах перевезення. Цей вид є найбільш масовим поміж інших наземних і не наземному транспорті. Він є у окремих регіонах є у кожного другого жителя певної країни.

2.4 Особливості міжнародних трубопровідних перевезень До сухопутних видів транспорту також відноситься трубопровідний транспорт. Цей вид переміщення має певні особливості, які його повністю відрізняють від іншого роду перевезень. Наприклад, по трубопроводу переміщують тільки рідинні та газоподібні; цей вид транспортування не має рухомої складової серед засобів перевезення, а в русі знаходиться тільки продукція; експортер і імпортер тут постійні; продукція рухається по продуктопроводу безперервно.

З особливостей трубопровідного транспортування випливають переваги й вади даного виду транспорту.

Переваги:

— довготривалість укладених контрактів між експортером та імпортером;

— неперервність надходження товару;

— простота розрахунків;

— переміщення великої кількості продукції;

— незалежність від погодних умов.

Вади:

— надто жорстка залежність імпортера від експортера і навпаки;

— з метою запобігання впливу непередбачуваних ситуацій необхідно створювати запаси продукту в спеціальних резервуарах протягом усього майже трубопроводу;

— висока плата за проходження трубопроводу о транзитних територіях. Школа І.М. Міжнародні економічні відносини: Підручник/ І.М. Школа, В. М. Козменко, О.В./ За ред. І.М. Школи.-К.:КНТЕУ, 2003. С.305

Цей вид транспорту з’явився у XIX ст. Його появу й розвиток спонукала нафтова промисловість. Сумарна протяжність магістральних нафтоі газопроводів у світі нині досягла 2 млн км. Лідирують США і європейські країни, які вирізняються великими розмірами видобутку і внутрішнього споживання нафти, нафтопродуктів і природного газу, а також їхнім експортом. Трубопровідний транспорт має великі перспективи розвитку, пов’язані з постійним зростанням потреб у нафті, нафтопродуктах і природному газі. Спорудження магістральних трубопроводів здійснюється в СНД, Південно-Східній Азії, Китаї, Австралії, Західній Європі, США, Канаді, Північній Африці, Латинській Америці. Захарова О. В. Глобальні чинники розвитку потенціалу світової транспортної системи / О. В. Захарова // Економічний часопис — ХХІ.-2011.-№ 9−10.-С.14−17.

Трубопровідний транспорт — специфічний засіб транспортування нафти, газу, хімічних продуктів від місця їхнього походження до ринків.

Трубопровідний транспорт (нафтопроводи, газопроводи та інші) володіє беззаперечними перевагами — прокладка трубопроводів та перекачування нафтопродуктів у великих обсягах можливі усюди. При цьому забезпечується низька собівартість та повна герметизація транспортування; автоматизація операцій наливу, перекачування та зливу. Даний вид транспорту вимагає менших, порівняно з іншими видами транспорту, капітальних вкладень і поточних витрат.

Використанню трубопровідного транспорту в Україні для здійснення зовнішньоекономічної діяльності приділяється постійна увага. Про це свідчать дані про обсяг експорту транспортних послуг протягом 2000;2006 рр. Обсяги експортних послуг трубопровідним транспортом за вказаний період збільшилися в 1,4 рази і складають майже половину від загального обсягу експорту транспортних послуг з України .

Перспективи подальшого розвитку транспортної системи України та розвитку зовнішньоекономічних зв’язків пов’язані із формуванням міжнародних транспортних коридорів, які складаються із автодорожніх, залізничних, водних інфраструктур, включаючи шляхи сполучення, прикордонні переходи, сервісні пункти, вантажні та пасажирські термінали, устаткування для управління транспортним процесом. Наявні транспортні артерії України стануть, таким чином, частиною мережі міжнародних транспортних коридорів. Це забезпечить покращення міжрегіональних транспортних зв’язків, а також буде сприяти міжнародному транспортному сполученню з участю України.

Розділ 3. Перспективи України як транзитної держави Завдяки своєму географічному положенню Україна впродовж цілого тисячоліття є містком між Європою й Азією, між Північчю і Півднем.

Проте перспективи інтеграції нашої країни у світове господарство і посилення транзитних функцій державі вимагають високої якості, регулярності та надійності транспортних зв’язків, збереження вантажів і безпеки перевезень пасажирів, зростання швидкості та зменшення вартості доставки, тобто високого рівня функціонування українського транспортного комплексу, який за обсягами і тоннажем пасажирських і вантажних перевезень, оформленням транзитних вантажів, а також за наявністю великих магістральних газоі нафтопроводів, міжнародних енергосистем є одним з провідних у Європі.

Відповідно до Закону України «Про державний контроль, за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання», транзит — це перевезення товарів з однієї до іншої іноземної держави територією України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, за винятком випадків, коли право власності чи право володіння та користування товаром уразі такого перевезення на території України в установленому порядку переходить від однієї до іншої особи. Ще є досить цікаве трактування транзиту, згідно Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про порядок державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення», транзит — це переміщення товарів через територію України без будь-якого використання на її території. Баган О. Україна ХХІ століття: геополітичні виклики / Олег Баган // Універсум. — 2011. — № 1−2.

У транспортній системі Української держави, у виконанні нею транзитної ролі важливе значення мають усі складові її транспортного комплексу: автомобільний, залізничний, трубопровідний, водний і повітряний види транспорту. За обсягом транзиту першим є трубопровідний транспорт. За ним йдуть автомобільний, залізничний, морський і повітряний. Кожен з них переживає труднощі перехідного періоду, з більшою або меншою ефективністю долаючи їх. На вантажні перевезення автомобільним транспортом припадає 15% їх загального обсягу. Автомобільний транспорт домінує у вантажних перевезеннях на короткі відстані «від дверей до дверей» (середня відстань перевезення 1 т вантажів — близько 20 км). Він здатний значно диверсифікувати прикордонні перевезення, посилити транзитність держави, забезпечуючи практично повну гарантію щодо збереження вантажу, а також терміновість і надійність перевезень.

З інтеграцією України у світове господарство, з розвитком торговельно-економічних зв’язків з іншими країнами значно зростуть надходження платежів за перевезення вантажів різними видами транспорту, за обслуговування і ремонт рухомого складу, а також від різних зборів. При цьому абсолютного зростання витрат, пов’язаних з транспортуванням іноземних вантажів територією України, слід очікувати як у результаті збільшення фізичного обсягу експорту, імпорту і транзиту, так і внаслідок підвищення тарифів і ставок. Істотно вплине на рівень транспортних витрат у міждержавній торгівлі також стан кон’юнктури ринків транспортних послуг (і насамперед — ціни на перевезення вантажів).

В Україні у 2011 році основу транзитного вантажопотоку складають: нафта та нафтопродукти (29,6% від загальних обсягів), руда залізна та марганцева (24,7%), кам’яне вугілля (16,3%), хімічні та мінеральні добрива (9,9%), чорні метали (6,2%) та хімікати (5,7%) (див. Рис. 3.1).

Щодо залізничного транспорту то у 2011 році в Україні було перевезено 51 млн. тонн транзитних вантажів, що більше показника минулого року на 9,3%.

Вантажообіг у 2011 році склав 51,3 млрд. т-км, що більше ніж у 2010 році на 11,4%.

У загальній структурі перевезень вантажів залізницями України частка транзитних складає 10,9%.

3 вересня 2012 року Кабінет Міністрів України затвердив фінансовий план залізниць України на 2012 рік. Відповідно до фінансового плану залізниць України на 2012 рік загальна сума доходів від звичайної діяльності у 2012 році планується у сумі 57,2 млрд. грн. У тому числі доходи від перевезень передбачені в сумі 48,1 млрд. грн. (від перевезень вантажів — 41,7 млрд. грн., пасажирів — 6,4 млрд. грн.), інші доходи — 9,1 млрд. грн.

Залізнична система є дуже розгалужена (див. додаток А).

Перевезення вантажів морським транспортом за січень — березень 2012 р. порівняно з аналогічним періодом 2011 р. зменшились у 4,2 разу та становило 12,1 тис т. Усі перевезення виконані у напрямку внутрішнього сполучення. Обсяг обробки вантажів на морських причалах Донецької області за січень — березень 2012 р. становив 2037,8 тис т, що на 33,6% менше, ніж у за аналогічний період 2011 р. Експортних вантажів оброблено 1746,9 тис т (на 34,9% менше порівняно з січнем-березнем 2011 р.), транзитних — 260,4 тис т (на 19,7% менше), імпортних — 24,4 тис т (менше на 40,2%), вантажів внутрішнього сполучення — 6,1 тис т (у 3,9 разу менше). Кількість оброблених суден за січень — березень 2012 р. порівняно з аналогічним періодом 2011 р зменшилась на 41,5% і становила 223 одиниці, у т.ч. 218 суден закордонних власників та фрахтувальників (на 38,2% менше показників аналогічного періоду 2011 р.). Гельман В. Я. Уроки украинского / Владимир Яковлевич Гельман // ПОЛИС. — 2005. — № 7. — С. 36.

На Сході України розташовані два порти Азовського пароплавства — у містах Маріуполь та Бердянськ, які, переважно, спеціалізуються на забезпеченні експортних можливостей промисловості регіону та транзитних перевезень різноманітних вантажів, перевалці контейнерів у Росію, Казахстан, Узбекистан. В цілому українські морські порти не повною мірою використовують наявний транзитний потенціал. Зокрема, частка транзиту в українських портах складає 30%, і з 2008 року ця частка постійно знижується (2008 р. — 169, 6 млн. т, 2011 р. — 155 млн. т транзитного вантажу). Реалізація транзитного потенціалу України як фактор зміцнення зв’язків між Європою та Азією/Д.Прейгер, Я. Жаліло, О. Собкевич // Еономіка України.-2012.-№ 4.-С.47−59.

Перевезення пасажирів водним транспортом на даний час є недосить розвинутим. Пасажири віддають перевагу іншим видам транспорту, таким як: автомобільний, залізничний та авіаційний.

Авіаційний транспорт в Україні здобуває все більше і більше прихильників, особливо це стосується іноземних представників. На додатку Б можна прослідкувати, що з 2009 року авіаперевезення пасажирів на міжнародних лініях різко підвищується (2009р -1758 тис пасажирів, 2011;2647,6 тис. пасажирів). Щодо внутрішніх рейсів, то показник майже стабільний: він коливається в межах показника 400−485 тис. пасажирів, але не перевищує 500 тис (крім 2008 року).

На Сході України зосереджені: Міжнародний аеропорт «Донецьк», аеропорт «Маріуполь», Міжнародний аеропорт «Луганськ», Міжнародний аеропорт «Запоріжжя». Провідне місце у регіоні належить реконструйованому в рамках проектів підготовки до ЄВРО 2012 МА «Донецьк». Новий аеровокзал (понад 50 000 кв. м) може обслуговувати 3200 пасажирів на годину. Завдяки появі нової злітно-посадкової смуги та найвищої в Україні аеродромно-диспетчерської вежі (47,55 м) аеропорт може приймати міжконтинентальні рейси. Розпочата розробка стратегії розвитку транзитного аеропорту на базі МА «Донецьк» з перспективою створення на базі аеропорту «хабу» — транспортного вузла, який зв’яже вантажні потоки з Європи до Азії.

Проте сучасний стан авіаперевезень, як пасажирських, так і вантажних, реалізується вельми слабко через високі тарифи. Фактично відсутнє й ефективне внутрішнє міжрегіональне транспортно-транзитне сполучення.

В цілому, за січень-жовтень 2011 р. в Україні авіаційним транспортом перевезено 75 9 тис т вантажів, що на 8,7% більше, ніж за січень-жовтень 2010 р. Вантажообіг авіаційного транспорту становив 309,8 млн. ткм, що на 1,3% більше, ніж за січень-жовтень 2010 р. Авіаційним транспортом перевезено 6,5 млн. пасажирів, що на 23,6% більше, ніж за 10 місяців 2010 р. Кількість пасажирів аеропорту «Донецьк» у січні-квітні 2012 року збільшилась на 34% порівняно з аналогічним періодом минулого року і склала 252,5 тис осіб. Пасажиропотік на внутрішніх рейсах у січні-квітні 2012 р. становив 90,1 тис осіб, а на міжнародних — 162,4 тис. За чотири місяці поточного року аеропорт прийняв 4 813 авіарейсів (з них 2 036 українських, 2 777 — іноземних).

З огляду на європейську орієнтацію зовнішньоекономічних зв’язків Української держави, постала важлива проблема розвитку її транзитно-транспортної інфраструктури, і насамперед — автомагістралей та митних переходів. Ще на початку 2000;х років було збудовано і відкрито понад 80 міжнародних і міждержавних пропускних пунктів, серед яких, зокрема, — «Нові Яриловичі» (пропускна спроможність -1000 автомобілів на добу), «Ягодин 1» (відповідно, 2100), «Устилуг"(600), «Шегині» (1500), «Краковець» (5000) і «Чоп» (3300). Прикордонний з Польщею пункт пропуску «Краковець» став однією з ланок автомобільної магістралі А-4 «Ліссабон — Кавказ». Прискоренню руху зовнішньоторговельних вантажів сприяють спеціально обладнані автомобільні термінали (автопорти), що розміщуються на під'їздах до кордону. Такі автопорти вже діють на українсько-угорському кордоні у районі пункту пропуску «Ягодин». Реалізація транзитного потенціалу України як фактор зміцнення зв’язків між Європою та Азією/Д.Прейгер, Я. Жаліло, О. Собкевич // Еономіка України.-2012.-№ 4.-С.47−59.

Україна — одна з авіаційних держав світу, яких не так уже й багато. Вона має потужні конструкторський і виробничий комплекси, багаті авіаційні традиції, вагомі сучасні надбання щодо розробки і випуску повітряних суден. Літак АНТК «Антонов» «Мрія» і тепер залишається вершиною, яку технічний світ, незважаючи на всі свої новітні «ноу-хау», не може підкорити. У світі немає аналогів літакові «АН-225» «Мрія».

Отже, вигідне географічне положення України на шляху основних транзитних потоків між Європою та Азією, наявність незамерзаючих чорноморських портів, розвинутої мережі залізниць, автомобільних доріг, трубопроводів у широтних та меридіональних напрямах створює всі необхідні передумови для збільшення обсягів транзиту вантажів. Технологічні потужності національної транспортної інфраструктури дають можливість щороку перевозити залізницями, внутрішнім водним та автомобільним транспортом і переробляти в портах понад 60−70 млн. тонн та доставляти трубопровідним транспортом близько 200 млн. тонн транзитних вантажів. Однак фактичні обсяги транзиту становлять лише 200 млн. тонн, тобто наявний транзитний потенціал України використовується на 70%, а на транспорті загального користування (без трубопроводів) — лише на 50%.

Висновки Економічною основою сучасного всесвітнього господарства служить інтернаціоналізація виробництва — розвиток таких організаційно-економічних зв’язків, що з'єднують виробництво одних країн із споживанням його результатів в інших країнах. Сучасний етап інтернаціоналізації виробництва породжений науково-технічною революцією, що розгорнулася, у технологіях, джерелах енергії, обчислювальній і комп’ютерній техніці.

Економічні відносини в системі всесвітнього господарства здійснюються у визначених формах: світова торгівля, вивіз капіталу, міграція трудових ресурсів, міжнародний ринок позичкових капіталів і міжнародна валютна система. Одним із перспективних видів розвитку міжнародних економічних відносин є розвиток світової транспортної системи.