В. Симоненко — «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства»

Тема В. Симоненко — «лицар на білому коні» в українській літературі. «Лебеді материнства»

Мета: поглибити знання школярів про життєвий і творчий шлях В. Симоненка; проаналізувати його поетичний твір «Лебеді материнства», звертаючи увагу на його ідейно-художній та символічний зміст, жанр, образи; розкрити поняття «ліричний герой»; розвивати вміння учнів зв’язано й грамотно викладати свої думки, почуття, спостереження; робити висновки; збагачувати словник школярів; формувати кругозір, світогляд; виховувати почуття поваги до творчості В. Симоненка, любові до батьківщини, повагу й синівську вдячність матері.

Тип уроку: засвоєння знань і формування вмінь.

Обладнання: портрет В. Симоненка, його твори; газетні й журнальні публікації про нього, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки), магнітофон із записами пісень на слова В. Симоненка.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань школярів Бесіда за питаннями

· Які твори художньої літератури В. Симоненка вам відомі? Чим вони запам’яталися?

· Чому твори Василя Андрійовича є популярними і цікавими для сучасного читача?

· Чим повчальні казки В. Симоненка?

· Чому мати — це святиня для кожної людини?

· Як В. Симоненко у своїх поетичних творах поєднує образ матері і України?

«Мікрофон»

· «Які побажання ви б висловили на адресу В. Симоненка, зустрівшись з ним»?

· «Про що я б запитав у поета, зустрівшись з ним на одному з літературних вечорів»?

ІІІ. Оголошення теми, мети уроку Мотивація навчальної діяльності школярів

ІV. Основний зміст уроку Витязь молодої української поезії, людина короткої, але яскравої, як спалах, долі.

О. Гончар Великі дороги в світ широкий завжди починаються від материнської пісні, співаної над колискою.

В. Симоненко Вступне слово вчителя Звучить магнітофонний запис пісні «Виростай ти, сину» (слова В. Симоненка, музика А. Пашкевича).

Василь Симоненко — це народна совість в українському красному письменстві. Не судилося його таланту розкритися вповні, але те, що він створив, нетлінне. Слово його — справжнє коштовне надбання. Воно сяє всіма мальовничими гранями. Симоненко не думав про літературну славу — вона прийшла до нього посмертно й утвердилася навіки.

Його поезія витримала випробування протягом кількох десятиліть. Чим же бере за живе Симоненко? Простотою, щирістю вислову, глибоким проникненням у душу людини, в її зачарований світ, самобутньою образністю поетичної мови, патріотичним звучанням своєї музи. Він — майстер слова високого класу.

Життєвий і творчий шлях В. Симоненка. (Матеріал для вчителя) Василь Андрійович Симоненко (08.01.1935 — 13.12.1963)

Псевдоніми — В. Щербань, С. Василенко, Симон.

Народився Василь Андрійович Симоненко 8 січня 1935 року в селянській сім'ї в Біївцях Лубенського району на Полтавщині. Дитинство припало на роки війни, було трудним, голодним, зростав Василь без батька, який залишив сім'ю. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба. Допомагали дідусь та бабуся, які любили свого кмітливого внучка. Дідусеві присвятив сердечного вірша «Дід умер» та оповідання «Дума про діда».

Від матері, Галини Федорівни, та від діда Федора малий Василько брав перші уроки життя, уроки доброти, любові, невтомну жагу знань. Дід був неписьменним, не ходив до школи, але самостійно навчився грамоти, багато читав, розповідав онукові про минуле.

Писати хлопець почав ще у шкільні роки, писав вірші для шкільної стіннівки.

До школи була дорога не близька — дев’ять кілометрів. «Як на мої чотирнадцять років, то це не так уже й мало», — читаємо в оповіданні «Дума про діда». Учителька згадує: «У класі Вася виділявся серед учнів, по-перше, своїм бідним одягом, по-друге, своїм розумом. Навіть учителі не читали стільки книжок, як наш найкращий учень».

У 1952 році В. Симоненко вступив на факультет журналістики Київського університету, де водночас із ним навчалися Ю. Мушкетик, В. Шевчук, Т. Коломієць, В. Підпалй, Т. Масенко, С. Тельнюк.

Студентське життя було багате на дружбу, на цікаві особистості, творчі суперечки, на мрії про майбутнє. З грошима було досить сутужно. Щоб якось полегшити своє матеріальне становище, а ще, мабуть, щоб набути газетярського досвіду, практики журналістської роботи, Симоненко працює секретарем в університетській багатотиражці.

У роки навчання В. Симоненко продовжує писати, але з друком своїх творів не поспішає. На перших курсах університету мало хто з однокурсників чув його поезії. Потім він почав активно працювати в університетській літературній студії, де його обрали старостою.

По закінченні університету Василь працює в газеті «Черкаська правда», потім — у «Молоді Черкащини», власним кореспондентом «Робітничої газети». Як журналіст він сміливо втручався у різні сфери життя, різко критикував вияви бюрократизму, неуваги до трудівників, теплим словом відгукувався про добрих людей.

Перша книжка поезій В. Симоненка «Тиша і грім» побачила світ у 1962 році, другу книгу «Зелене тяжіння» опубліковано в 1964 році, вже після смерті поета, яка сталася 13 грудня 1963 року. Навіки зупинилося його молоде серце, що переболіло усіма людськими болями і кривдами. Та остання Симоненкова дорога не зупинилася біля його могили у Черкасах. Адже лишилася ще одна дорога, яка ніколи не зупиниться. Це дорога — у людське безсмертя, де буде звучати Симоненків заповіт.

Можна все на світі вибирати, сину Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Теорія літератури Ліричний герой — умовна дійова особа, внутрішній світ якої (думки, почуття, переживання) відображуються у ліриці. У переважній більшості ліричні вірші від першої особи, а тому часто ототожнюють автора і ліричного героя (ліричне «я»). Проте ці поняття не тотожні, бо, розповідаючи про себе, автор водночас розповідає про свій час, настрої і переживання свого покоління, тобто додає вимисел, найтиповіше, найістотніше з навколишнього середовища.

Ідейно-художній аналіз поезії В. Симоненка «Лебеді материнства»

Виразне читання поезії В. Симоненка «Лебеді материнства», прослуховування твору у музикальному виконанні (магнітофонний запис цієї пісні).

Матеріал для написання твору «Лебеді материнства» (1981)

Мати — найдорожча у світі істота. Їй несе людина болі й радощі, сумніви й успіхи, помилки й гріхи. З нею хочеться порадитись, поділитись турботами, покаятись їй у гріхах. І хіба може бути присутній при цій сповіді хтось третій? Бодай навіть брат, сестра, чи й батько? Ні — з матір'ю на самоті. Такою була для Василя мама, Ганна Федорівна Симоненко-Щербань, людина з щирою поетичною душею, закохана у народну пісню, передала все це синові, виховувала його за мудрими заповідями народної педагогіки. Природа наділила літературними здібностями і саму Ганну Федорівну. Був у неї зошит «Перлини поміж людей», куди збирала вона прислів'я, приказки у рідних Біївцях. Багато серед них придуманих матір'ю поета. І багаті вони на гумор і глибину думок, що тривожили її свідомість. Саме образ мами є основним у творі.

За збірку «Лебеді материнства» В. Симоненку присуджено Державну премію України ім. Т. Г. Шевченка. Мелодійна основа вірша та мотив материнської любові настільки полонили композитора Андрій Пашкевича, що він поклав цей твір на музику.

Тема: відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі.

Ідея: уславлення материнської любові, яка буде супроводжувати її дитину протягом життя; мати, як і Батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини.

Основна думка Можна все на світі вибирати, сину Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Жанр За формою це, власне, колискова пісня. Головне в поезії — побажання синові вирости справжньою людиною, вірним сином України. Мотив вірша — материнська тривога за долю її сина, перед яким відкривається дійсність, виповнена дива та любові, яку охороняють, «мавки чорноброві», та водночас постають і суворі реалії, — від них прагне вберегти дитину материнське серце. Та «приспані тривоги», «чуже поле» — неминучі, і протистояти їм може тільки людина з твердим переконанням, з органічним чуттям родової пам’яті, з великою волею бути самою собою.

Особливості назви поезії

Назва поезії романтична. В. Симоненко знайшов проникливі яскраві образи, щоб передати силу любові до Батьківщини, до рідної української землі. Почуття патріотизму — найсвятіше почуття людини. Кожен з нас любить землю, де він народився, виріс, мову, вперше почуту з уст матері, вулицю, на якій зростав. Любить сильно, щиро. А от знайти слова, щоб виразити свою любов, — важко.

В. Симоненко такі слова знайшов. Він зумів передати у «Лебедях материнства» й інтимність любові до рідної матері, й любов до прекрасної неньки нашої — України у простих, щирих словах.

Композиція Твір побудований як колискова, в якій матір, співаючи, мріє про щасливу долю своєї дитини: щасливе життя, гарну дружину, вірних друзів.

Він умовно ділиться на дві частини. У першій ми відчули материнську ласку й турботу про малого сина (він ще в колисці); у другій — йдеться мова про клопоти, які буде мати вже дитина дорослою людиною (і мавки чорноброві, і диво-наречені, і брати по духу). Але за сином «завжди будуть мандрувати очі материнські і білява хата».

Сюжет Починається вірш зі своєрідної розмови поета з сином про те, що він, підрісши, вирушить у життєву дорогу — з дорогою часто зв’язані зміни в людськім житті.

Поет говорить про зустрічі, які чекають на сина на життєвих шляхах, про майбутнє кохання, друзів, дружину. Все, все може вибирати людина. І шляхи, якими піде. Та завжди з сином будуть «очі материнські і білява хата». Звернемо увагу на епітет «білява хата» — він не тільки передає традиційний білий колір хати, а й наче олюднює її, створює таке враження, неначе йдеться про живу істоту, людину.

Шлях, у який виряджає сина поет, сповнений тривог і небезпек. Та сили юнакові, мужності надає рідна земля, любов до неї.

Завершується поезія «Лебеді материнства» крилатою фразою, що здається створеною не Симоненком менш як тридцять років тому, а в сиву давнину і самим народом, — стільки в ній геніальної простоти, мудрості, глибини почуття й думки:

Можна все на світі вибирати, сину Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Символічні образи поезії.

1) Мати — центральний в духовному Космосі українців починаючи з трипільської доби. В народному уявленні мати завжди ототожнювалася з Батьківщиною. Тому зрада їй вважалась непростимим гріхом, а втрата — катастрофою. Вибір іншої Батьківщини постійно осуджувався, оскільки призводив до самознищення нації.

2) Лебеді — зажди асоціювалися з вірністю, тому не випадково В. Симоненко звертається до них, пов’язуючи їх з материнством.

3) Національна символіка постає надійним оберегом українців, хоч би де вони опинилися, навіть якщо на чужину закинула їх недоля:

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі…

· Тополя (у народних легендах) — це перевтілена дівчина (про це йдеться і в поемі Т. Шевченка «Тополя»)

· Верба — це дерево життя.

Римо-ритмічні особливості поезії.

Вірш нагадує коломійки. Симоненко звертається до двовіршового чотирнадцятискладового рядка, поступово переходячи до дванадцятита тринадцятискладового розміру.

Художні особливості вірша.

Поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син.

Повтор:

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Епітети: «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір'я», «хмільні смеркання», «сиві очі».

Метафори: «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прийдуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть».

Порівняння: «лебеді, як мрії».

Опрацювання змісту поезії за питаннями.

· Як ви ставитеся до своєї мами? За що ви її любите і поважаєте? Чим ви їй зобов’язані?

· Чому сон дитини був казковим?

· Для чого малятам співають колискові?

· Про що співає мати дитині? Що мала на увазі жінка під «приспаними тривогами»?

· Яке значення для кожного із вас має батьківська хата?

· Що називається Батьківщиною? За яких умов людина вимушена залишити її?

· Що вам відомо про лебедів-птахів? Чому на ваш погляд, поезія має таку назву?

· В яку дорогу повинен вирушити син, коли виросте?

· Від чого застерігає мати свою дитину?

· Яке значення у творі приділяється символічним образам? Відповідь обґрунтуйте.

· Чи вважаєте ви себе вже дорослими? Чи готові долати життєві труднощі? Що для цього необхідно?

V. Закріплення вивченого матеріалу жанр вірш симоненко навчальний Проведення тестового опитування

1. Колір лебедів у поезії:

а) білий;

б) рожевий;

в) сірий.

2. Лебеді порівнюються з:

а) хмарами;

б) чаклунством;

в) мріями.

3. Мати не пускала до хати гойдати колиску:

а) досаду;

б) смуток;

в) лихо.

4. Лебеді панували в хаті на стіні:

а) під час темряви;

б) у будь-який час;

в) тільки у дощову погоду.

5. Коли син виросте, то він:

а) вирушить у дорогу;

б) відремонтує батьківську хату;

в) змайструє млин.

6. Мавки чорноброві чекатимуть від дорослого хлопця:

а) ніжності й любові;

б) уваги і грошей;

в) багато позитивних емоцій.

7. В житті, на думку В. Симоненка, кожна людина не може вибирати:

а) друга;

б) дружину;

в) матір.

8. Останній рядок поезії має такий виклад:

а) «Вибрати не можна тільки Батьківщину»;

б) «Та не можна рідну матір вибирати»;

в) «Можна все на світі вибирати, сину…».

9. Поезія В. Симоненка «Лебеді материнства» покладена на музику композитором:

а) М. Лисенком;

б) П. Майбородою;

в) А. Пашкевичем.

10. «Лебеді материнства» за своєю будовою нагадують:

а) стрілецьку пісню;

б) веснянку;

в) коломійку.

11. Образ лебедів у творі асоціюється з:

а) мужністю;

б) вірністю;

в) ніжністю.

12. У народних легендах верба, яка згадується у вірші, означає дерево:

а) життя;

б) добробуту;

в) мужності і наполегливості.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

VІ. Підсумок уроку Без любові до Вітчизни немає справжньої людини. Любити Україну, жити для неї — це означає любити її людей, працювати на їх благо.

Дбати про те, щоб передати їм світ, землю, кращими, як були до нас, щоб озера, ріки були чистими й повноводними, степи, гаї — буйними, зеленими, повітря — чистим. Такий наш гуманістичний обов’язок.

Наші духовно багаті предки споконвіку думали про нас, а ми повинні думати про нащадків, як це ведеться з прадавніх літ у нашого народу. Берегти оту високу духовність, внутрішню красу доброту й самозреченість, характерну для українського народу.

VІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності

VІІІ. Домашнє завдання Вивчити напам’ять вірш В. Симоненка «Лебеді материнства», підготувати ідейно-художній аналіз його поезії «Ти знаєш, що ти — людина».

.ur