Система фізичного виховання в дошкільних установах

Система фізичного виховання в дошкільних установах є єдністю мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, спрямованих на зміцнення здоров’я і усебічний фізичний розвиток дітей. Вона одночасно є підсистемою, частиною загальнодержавної системи фізичного виховання, яка окрім вказаних компонентів включає так само установи і організації, що здійснюють і контролюючі фізичне виховання. Кожна установа залежно від його специфіки має свої конкретні напрями в роботі, що відповідають в цілому державним і загальнонародним інтересам.

Метою фізичного виховання є формування у дітей основ здорового способу життя.

Цель, завдання, засоби фізичного виховання в дошкільних установах

В процесі фізичного виховання здійснюються оздоровчі, освітні і виховні завдання.

Серед оздоровчих завдань особливе місце займає охорона життя і зміцнення здоров’я дітей, і усебічний фізичний розвиток, вдосконалення функцій організму, підвищення активності і загальної працездатності.

Зважаючи на специфіку віку, оздоровчі завдання визначаються в конкретнішій формі: допомагати формуванню вигину хребта, розвитку зведень стопи, зміцненню зв’язково-суглобового апарату; сприяти розвитку усіх груп м’язів, особливо м’язів-розгиначів; правильному співвідношенню частин тіла; вдосконаленню діяльності серцево-судинної і дихальної системи.

Крім того, важливо підвищувати загальну працездатність у дітей враховуючи особливості розвитку дитячого організму, завдання визначаються в конкретнішій формі: допомагати правильному і своєчасному окостенінню, формуванню вигинів хребта, сприяти правильному розвитку терморегуляції. Удосконалювати діяльність центральної нервової системи: сприяти урівноваженості процесів збудження і гальмування, їх рухливості, а також вдосконаленню рухового аналізатора, органів чуття.

Освітні завдання передбачають формування у дітей рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей; ролі фізичних вправ в його життєдіяльності, способах зміцнення власного здоров’я. Завдяки пластичності нервової системи у дітей рухові навички формуються порівняно легко. Більшість їх (повзання, біг, ходьба, ходьба на лижах, катання на велосипеді та ін.) діти використовують в повсякденному житті як засіб пересування. Рухові навички полегшують зв’язок з довкіллям і сприяють її пізнанню: дитина, повзаючи сам, наближається до тих предметів, які його цікавлять, і знайомиться з ними. Правильне виконання фізичних вправ ефективно впливає на розвиток м’язів, зв’язок, суглобів, кісткової системи. Рухові навички, сформовані у дітей дошкільного віку, складають фундамент для їх подальшого вдосконалення в школі і дозволяють надалі досягати високих результатів в спорті. В процесі формування рухових навичок у дітей виробляється здатність легко опановувати складніші рухи і різні види діяльності, що включають ці рухи (трудові операції). Об'єм рухових навичок за віковими даними знаходиться в програмі. У дошкільнят необхідно сформувати навички виконання стройових, загально розвиваючих вправ, основних рухів, спортивних вправ. Крім того, слід навчити дітей грати в спортивні ігри (городки, настільний теніс) і виконувати елементи спортивних ігор (баскетбол, хокей, футбол і так далі). У цьому віці набуває важливого значення засвоєння первинних навичок особистої і громадської гігієни (миття рук, турбота про костюм, взуття і так далі). Отримані знання дозволяють дітям займатися фізичними вправами більше усвідомлено і повноцінніше, самостійно використати засоби фізичного виховання в дитячому саду і сім'ї.

Виховні завдання спрямовані на різнобічний розвиток дітей (розумове, моральне, естетичне, трудове), формування у них інтересу і потреби до систематичного зайняття фізичними вправами. Система фізичного виховання в дошкільних установах будується з урахуванням вікових і психологічних особливостей дітей.

Перші сім років життя дитини характеризуються інтенсивним розвитком усіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, у тому числі і типологічними особливостями основних нервових процесів (сила, урівноваженість і рухливість). Але ці особливості складають лише основу для подальшого фізичного і психічного розвитку, а визначальним чинником з перших місяців життя є довкілля і виховання дитини. Тому дуже важливо створити такі умови і так організувати виховання, щоб було забезпечено бадьорий, позитивно емоційний стан дитини, повноцінний фізичний і психічний розвиток.

Фізичне виховання сприяє здійсненню естетичного виховання. В процесі виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, відчувати естетичне задоволення, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів. Діти також опановують трудові навички, пов’язані з устаткуванням приміщення (облаштування ями з піском для стрибків в довжину, заливка катка і так далі).

Метою фізичного виховання є формування у дітей навичок здорового способу життя. Для вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку використовуються: гігієнічні чинники, природні сили природи, фізичні вправи та ін. Повноцінне фізичне виховання досягається при комплексному застосуванні усіх засобів, оскільки кожне з них по-різному впливає на організм людини. Гігієнічні чинники (режим зайняття, відпочинку, живлення, сну і так далі) складає обов’язкова умова для вирішення завдань фізичного виховання.

Вони підвищують ефективність дії фізичних вправ на організм тих, що займаються. Наприклад, зайняття фізичними вправами краще сприяє розвитку кісткової і м’язової системи. Чистота приміщень, фізкультурного інвентаря, іграшок, одягу, взуттю служать профілактикою захворювань. Гігієнічні чинники мають і самостійне значення: вони сприяють нормальній роботі усіх органів і систем. Наприклад, регулярне і доброякісне живлення позитивно впливає на діяльність органів травлення і забезпечує своєчасну доставку іншим органам необхідними поживними речовинами, тобто сприяє нормальному зростанню і розвитку дитини. Повноцінний сон забезпечує відпочинок і підвищує працездатність нервової системи. Правильне освітлення попереджає виникнення захворювання очей. Дотримання твердого режиму дня привчає до організованості, дисциплінованості і так далі. Природні сили природи (сонце, повітря, вода) посилює позитивний вплив фізичних вправ на організм, і підвищують працездатність людини. В процесі зайняття фізичними вправами на повітрі при сонячних випромінюваннях або у воді (плавання) виникає позитивні емоції, підвищуються функціональні можливості окремих органів і систем організму (більше споживається кисню, посилюється обмін речовин і так далі). Природні сили природи можуть використовуватися і як самостійний засіб. Вода застосовується для очищення шкіри, механічної дії.

На тіло людини. Повітря з лісів, садів, парків, що містить особливі речовини фінтоціди, сприяють знищенню мікробів, збагачує кров киснем, благотворно впливає на організм людини. Сонячні промені сприяють відкладенню вітаміну Д під шкірою, вбиває різні мікроби і охороняє людину від захворювання РАХІТ. Для різнобічного впливу на організм слід приймати усі природні сили природи, доцільно поєднуючи їх.

Фізичні вправи — основний специфічний засіб фізичного виховання того, що робить на людину різнобічна дія. Вони використовуються для вирішення завдань фізичного виховання: сприяють здійсненню розумового, трудового, а також є засобом лікування при багатьох захворюваннях.

Рухи, фізичні вправи вважаються специфічним засобом фізичного виховання. Рухова активність — біологічна потреба організму, від міри задоволення якої залежить здоров’я дітей, їх фізичний і загальний розвиток.

Під фізичними якостями і здібностями ми розуміємо такі якості і здібності, які характеризують його фізичний стан, це — передусім стан його морфо функціонального розвитку: конституція його організму і фізіологічні функції останнього. До числа ознак, що характеризують конституцію організму, відносяться, зокрема, такі показники його статури, як зростання, вага, коло тіла та ін. Серед різноманітних фізіологічних функцій людського організму особливо слід зазначити рухову функцію, яка характеризується здатністю людини виконувати певний круг рухів і рівнем розвитку рухових (фізичних) якостей.

Ця тема розглядається в тісному зв’язку з наступним, а саме з періодизацією виховання фізичних якостей. Обговорення імен повинне супроводжуватися розглядом і аналізом ілюстрованого матеріалу (графіків, діаграм), що відбиває особливості розвитку координаційних здібностей, уміння зберігати стійку позу (рівновага), міру розвиненості загальної витривалості, швидкісно-силових якостей у дітей різного дошкільного віку. Виявлено, що в проявах загальної витривалості, сили, у збереженні рівноваги і деяких інших здібностях періоди найбільш інтенсивного розвитку у хлопчиків і дівчаток не співпадає. Це свідчить про статеві відмінності в темпах розвитку фізичних якостей.

Нервова система дітей дошкільного віку відрізняється великою пластичністю, на основі чого у дитини легко утворюються нові умовні зв’язки. Цю властивість необхідно використати для формування в ранньому віці різних рухових навичок, а також навичок самообслуговування. Проте організм дошкільника ще мало чинить опір несприятливим умовам середовища: у дітей легко виникає шлунково-кишкові, простудні і інші захворювання.

Теорія фізичного виховання враховує психофізіологічні особливості дітей дошкільного віку: можливості працездатності організму, виникаючі інтереси і потреби, форми наочно-дієвого, наочно-образного і логічного мислення, своєрідності переважаючого виду діяльності у зв’язку з розвитком якої відбуваються найголовніші зміни в психіці дитини і готується «перехід дитини до нового вищого ступеня його розвитку».

Упродовж дошкільного дитинства здійснюється безперервний розвиток фізичних якостей, про що свідчить показники загальної фізичної підготовленості дітей. У дошкільнят від 5 до 7 років станова сила збільшується удвічі: у хлопчиків вона зростає з 25 до 52 кілограм, у дівчаток з 20, 4 до 43 кілограм. Покращуються показники швидкості. Час бігу на 10 метрів з ходу скорочується у хлопчиків з 2, 5 до 2, 0 секунд, у дівчаток з 2, 6 до 2, 2 секунд. Змінюються показники загальної витривалості. Величина дистанції, яку долають хлопчики зростає з 602, 3 метра до 884, 3 метра, дівчатка з 454 метра до 715, 3 метра.

В той же час учені стверджують, що максимальні темпи приросту фізичних якостей по роках не співпадають. Більш високі збільшення показників швидкості відзначаються у віці від 3 до 5 років, спритності від 3 до 4 років, силових здібностей від 4 до 5 років. У віці від 5 до 6 років виявлені деякі уповільнення силових показників. Необхідно враховувати це при організації цілеспрямованої роботи по розвитку фізичних якостей дошкільнят.

На розвиток фізичних якостей дошкільника роблять вплив різні засоби і методи фізичного виховання. Ефективним засобом розвитку швидкості є вправи спрямовані на розвиток здібності швидко виконувати рухи. Діти освоюють вправи краще всього в повільному темпі. Педагог повинен передбачити, щоб вправи не були тривалими, одноманітними. Бажано їх повторити в різних умовах з різною інтенсивністю, з ускладненнями або навпаки, зі зниженням вимог.

Для виховання у дітей уміння розвивати максимальний темп бігу можуть бути використані наступні вправи: біг в швидкому і повільному темпі; біг з прискоренням по прямій, по діагоналі. Корисно виконувати вправи в різному темпі, що сприяє розвитку у дітей уміння прелагать різні м’язові зусилля співвідносний з наміченим темпом. Для розвитку уміння підтримувати темп рухів упродовж деякого часу ефективним засобом є біг на короткі дистанції: 15, 20, 30 метрів. При навчанні швидкому початку руху застосовується біг з прискоренням по сигналах; старт з різних початкових положень. Ці вправи включаються в уранішню гімнастику, фізкультурне зайняття, вправи, рухливі ігри на прогулянці.

Особа — це цілісна психологічна структура, що формується в процесі життя людини на основі засвоєння або громадських форм свідомості і поведінки. У ній виражена сила індивідуалізованих загальних спрямувань, потреб і цілей, творче начало готовність і уміння створювати нове.

Дошкільний вік — це період первинного складання особи, період розвитку особових механізмів поведінки. Головна мета розвитку особистості - реалізація дитиною свого «Я», а також переживання себе в якості соціального індивіда — успішно може вирішуватися в процесі зайняття фізичними вправами в дитячому саду. Рух, навіть найпростіший, дає їжу дитячій фантазії, розвиває творчість, яка є вищим компонентом в структурі особи, є однією з найбільш змістовних форм психічної активності дитини, яку учені розглядають як універсальну здатність, що забезпечує успішне виконання різноманітних видів діяльності. Найважливіша особливість творчості дошкільника насиченість яскравими, позитивними емоціями, завдяки чому воно має велику привабливу силу і веде до розвитку нових мотивів діяльності, що формують евристичну особу.

Рухова творчість розкриває дитині моторні характеристики власного тіла учить відноситься до руху як до предмета ігрового експериментування. Основний засіб його формування — емоційно забарвлена рухова активність, за допомогою якої діти в уявну ситуацію, через рухи тіла вчаться виражати свої емоції і стани, шукати творчі композиції. Створювати нові сюжетні лінії, нові форми рухів.

Особливу значущість у формуванні рухової творчості дошкільнят мають ігрові рухові завдання, рухливі спортивні ігри, спортивні розваги які завжди цікаві дітям вони мають великий емоційний заряд, відрізняються варіативною складених компонентів, дають можливість швидко здійснювати рішення рухових завдань. Діти вчаться придумувати руховий зміст до запропонованого сюжету, самостійно збагачувати і розвивати ігрові дії, створювати нові сюжетні лінії, нові форми руху. Це виключає звичку механічного повторення вправ, активує в доступних межах творчу діяльність по самостійному осмисленню і успішно застосуванню знайомих рухів в нестандартних умовах. Поступова колективна творчість, організовувана дорослим, стає самостійною діяльністю дітей.

Важлива характеристика особи її спрямованість, система провідних мотивів в поведінці. Мотив — спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреби людини, що відбивають вимоги внутрішнього середовища організму або зовнішніх умов життя і спонукають його до активності. Рухова діяльність сприяє формуванню однієї з важливих потреб людини — в здоровому способі життя. Вона є відношенням людини до власної діяльності, що підтримує і зміцнюючи його здоров’я. Здоров’я дитини, з якою в смисловому відношенні пов’язаний термін: здоровий спосіб життя, — показник рівня розвитку суспільства, в якому він живе.

Потреба в здоровому способі життя необхідно формувати з дитинства, коли організм пластичний і легко піддається діям довкілля. У дітей зміцнюється бажання бути здоровим, вирости красивим, активним, уміти обслужити і поводитися так, щоб не завдати шкоди собі і іншим. За допомогою дорослого дитина усвідомлює: для того, щоб бути здоровим, треба щодня виконувати фізичні вправи, загартовуватися, робити зарядку, дотримуватися режиму дня, є здорову їжу, стежити за чистотою довкілля і приміщення, а також дотримуватися правил гігієни.

На зайнятті фізичними вправами діти отримують елементарні уявлення про будову власного тіла, функції і призначення внутрішніх органів і систем організму. Через систему спеціальних вправ і ігор діти знайомляться з ознаками здоров’я (правильна осанка, хода), вчаться захищатися від мікробів, уникати небезпечних місць, при необхідності робити собі і іншим елементарну допомогу. Чим швидше дитина усвідомлює необхідність свого безпосереднього залучення до багатств фізичної культури, тим швидше у нього сформується важлива потреба, що відбиває позитивне відношення і інтерес фізичній стороні свого життя.

У дошкільному віці починає складатися самооцінка — найбільш складний продукт розвитку свідомості дитини, особи самої себе, що проявляється в оцінці. Основними чинниками формування самооцінки визнаються: власна активність особи, оцінка навколишніх людей, уміння правильно оцінювати дії інших. На ранніх етапах формування самооцінка дошкільника є відображенням оціночних суджень оточення, передусім дорослих. Формування самооцінки в процесі рухової діяльності припускає: привертання уваги дитини до художнього образу, «картини світу» природи, що оточує його; до здатності створювати власний художній образ — «образ красивого тіла»; красивій руховій поведінці навколишніх дорослих. Більшою мірою цьому сприяє захоплююча рухова діяльність, пов’язана з чіткою установкою на результат (ігри — драматизації, спортивні і рухливі ігри, спортивні вправи, ігри — естафети). Дитина оцінює своє «Я» по безпосередніх зусиллях, які він приклав для досягнення поставленої мети. У зв’язку з розвитком самооцінки розвиваються такі особові якості, як самоповага, совість, гордість.

Рухова діяльність активізує моральний розвиток особистості дитини. Передусім вона сприяє формуванню таких позитивних особових якостей, як співчуття, прагнення до надання допомоги, дружньої підтримки, почуття справедливості, чесності, порядності. Це яскраво проявляється в іграх і ігрових вправах, виконання яких ставить дитину перед необхідністю вступити в контакт з однолітком, надати допомогу у виконанні рухового завдання, знайти оптимальні варіанти узгоджень дій. Вихователь намагається показати залежність загального результату від виконання кожною дитиною певних дій, від доброго і справедливого відношення до товаришів (допомогти товаришеві, якщо він не може виконати правила гри, використати ввічливі форми пропозиції послуг, зауважень). Наявність ігрового моменту сприяє підтримці у усіх дітей інтересу до виконання загального рухового завдання, без чого не можливо досягти уміння бачити іншого, діяти з ним. Взаємна відповідальність забезпечує дитині можливість самоствердження, розвиває упевненість, ініціативність, формує почуття товариства.

Таким чином, зайняття фізичними вправами — важливий чинник формування особи дитини дошкільника.