Анализ про причини і наслідків найбільших ядерних катастроф

МУРМАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНИВЕРСИТЕТ.

Кафедра физики.

Реферат на тему:

«Аналіз про причини і наслідків найбільших ядерних катастроф».

за курсом «Ф і СНКМ».

Виконав: студент групи АТП — 312.

Ершенко М. Ю.

Перевірив: професор кафедри физики.

Власова З. В.

Мурманск.

1. Запровадження. — стор. 3.

2. Хронологія найбільших ядерних катастроф. — стор. 3.

3. Хронологія подій у день аварії на Чорнобильською АЕС. — стор. 5.

4. Аналіз причин чорнобильську трагедію. — стор. 7.

5. Наслідки аварії. — стор. 10.

6. Ліквідація наслідків. — стор. 11.

7. Евакуація населення. — стор. 13.

8. Уроки у майбутнє. — стор. 16.

1.

Введение

.

днем народження атомної промисловості вважатимуться 12 квітня 1943 р. коли підписано постанова уряду про створення Москві Лабораторії № 2 АН СРСР, згодом що стала Інститутом атомної енергії. Перша у світі атомна електростанція було побудовано й уведено в експлуатацію 27 червня 1954 у місті Обнінську Калузької области.

Перша АЕС у Обнінську мала потужність 5МВт., але вже початок 1989 року було побудовано 46 енергоблоків АЕС загальної потужністю 35,4 ГВт. Разом про те, частка АЕС у загальному обсязі виробленої електроенергії становить близько 12%, що, проте, дозволило СРСР вийти за цим показником на 3 місце у мире.

2. Хронологія найбільших ядерних катастроф.

На початку 1986 р. у світі існувало 417 атомних реакторів і 120 ще будувалося. Внесок АЕС у вироблення енергії у країнах становив для Франції - 70%, Бельгії - 66%, Південна Корея — 53%, Тайваню — 48,5%. Крім ядерних реакторів було 326 дослідницьких ядерних установок, реактори встановлено на криголамах, супутниках, підводні човни. Природно, така величезна концентрація ядерного потенціалу не міг призвести до виникненню позаштатних ситуацій, тим паче, що досвід експлуатації об'єктів, використовують ядерного палива, накопичувався з роками, причому у що свідчить під час аналізу цих самих аварійних ситуацій. Тут можна навести чимало прикладів надзвичайних ситуацій, відбувалися як ми країни, так і поза рубежом.

Вперше людство побачило атом діє в 1945 р, коли США скинули на Хіросиму і Нагасакі атомні бомби. Загинула третину населення цих міст, радіація викликала в багатьох лейкози. Люди вмирали і продовжує вмирати досі пор.

Ряд випробувань ядерної зброї Сполучені Штати на острові Бікіні в 1946;1958 рр. призвели до того, у результаті вибуху зникли з землі 2 сусідніх острівця, а сам острів став непридатний для жизни.

У 1957 р. заводі Селлафильд (Уиндскайл) в Англії з регенерації палива стався вибух. Через війну забруднення загинули 13 людина, більш 260 занедужали гостру й хронічної променевої болезнью.

У 1966 р. хто в Іспанії зіштовхнулися 2 американських військових літака з ракетами на борту. Одному довелося скинути 4 атомні бомби. На щастя, вибуху був, але натомість викидів загинули посіви сільськогосподарських культур, довелося вивезти 1,5 тис. т грунту для захоронения.

У 1979 р. на АЕС Тримайленд м. Гаррисбург, Пенсільванія, також відбулася велика авария.

У у Радянському Союзі історія таким катастрофам пов’язана, переважно з експлуатацією виробничого об'єднання «Маяк».

ПО «Маяк» було створено з урахуванням промислового комплексу, зведеного 1945—1949 рр. Тут у 1948 р. пустили перший промисловий атомний реактор, в 1949 р. — перший радіохімічний завод, виготовлені перші зразки цієї зброї. Нині в виробничу структуру ПО «Маяк» входять ряд виробництв ядерного циклу, комплекс по поховання високоактивних матеріалів, сховища і могильники РАТ. Багаторічна діяльність ПО «Маяк» нагромадила величезного кількості радіонуклідів і сильному забруднення районів Челябінської, Свердловській, Курганської і Тюменської областей. Через війну скидання відходів радіохімічного виробництва у відкриту річкову систему Обского басейну через р. Теча (1949—1951 рр.), і навіть внаслідок аварій 1957 і 1967 рр. в довкілля було викинуте 23 млн. Кі активності. Радіоактивне забруднення охопило територію України у 25 тис. км2 з населенням більш 500 тис. людина. Офіційні даних про десятках містечок і сіл, які піддалися забруднення внаслідок скидів радіоактивних відходів у р. Теча, з’явилися в 1993 г.

У 1957 р. внаслідок теплового вибуху ємності з РАТ стався потужний викид радіонуклідів (церий-144, цирконий-95, стронцій-90, цезій-137 та інших.) із сумарною активністю 2 млн. Кі. Виник «Восточно-Уральский радіоактивний слід» довжиною до 110 км (внаслідок наступної міграції до 400км) і до 35—50 км. Загальна площа забрудненій території, обмеженою изолинией 0,1 Ки/км2 по стронцию-90, становила 23 тис. км2. Близько 10 тис. людина з 19 населених пунктів у зоні найсильнішого забруднення з великий затримкою було евакуйовано і переселены.

Зона радіаційне забруднення на Південному Уралі розширилася внаслідок вітрового розносу радіоактивних аерозолів з пересохлої частини технологічного водойми № 9 ПО «Маяк» (оз. Карачай) в 1967 р. У цей час у цьому резервуарі перебуває близько 120 млн. Кі активності, переважно з допомогою стронцію-90 і цезію-137. Під озером сформувалася лінза забруднених підземних вод обсягом близько чотирьох млн. м3 і площею 10 км². Існує небезпека проникнення забруднених вод до інших водоносні горизонти і винесення радіонуклідів в річкову сеть.

За даними радіаційного моніторингу, випадання цезію-137 з атмосфери околицях, розміщених у зоні впливу ПО «Маяк», протягом 1994 р. був у 50—100 разів більше, ніж у в середньому у країні. Високим залишається рівень забруднення місцевості цезієм-137 в заплаві р. Теча. Концентрації стронцію-90 у річковій воді й у донних відкладеннях в 100—1000 разів перевищує фонові значення. У каскаді промислових водойм в верхів'ях Течі міститься 350 млн. м3 забрудненій води, що є власне низкоактивными відходами. Сумарна активність твердих і рідких РАТ, нагромаджених ході діяльності ПО «Маяк», сягає 1 млрд. Кі. Зосередження величезної кількості РАТ, забруднення поверхневих водойм, можливість проникнення забруднених підземних вод відкрито гідрографічну систему Обского басейну створюють виключно високий рівень радіаційного ризику на Південному Урале.

Але найбільшою і найбільш страшної ядерної катастрофою за історію освоєння людством енергії атомного розподілу є катастрофа на Чорнобильській АЕС ніч із 25 на 26 квітня 1986 года.

Чорнобильська АЕС лежить у в східній частині великого географічного регіону, так званої белорусско-украинским Поліссям, на березі річки Прип’яті, що у Дніпро, у 18-ти кілометрах від районного центру — міста Чорнобиля. А роботи з спорудженню станції були розпочаті січні 1970 года.

3. Хронологія подій у день аварії на Чорнобильської АЭС.

День 25 квітня 1986 року в 4-ом енергоблоці Чорнобильської АЕС електростанції планувався як і зовсім звичайний. Передбачалося зупинити реактор на планово-попереджувальний ремонт. Але перед заглушением ядерної установки потрібно було провести ще й деякі експерименти, які намітило керівництво ЧАЭС.

Перед зупинкою було заплановано випробування однієї з турбогенераторів як вибігу з навантаженням потреб блоку. Суть експерименту залежить від моделюванні ситуації, коли турбогенератор може залишитися без своєї рушійної сили, тобто без подачі пара. І тому розробили спеціальний режим, відповідно до яким при відключенні пара рахунок інерційного обертання ротора генератор що час продовжував виробляти електроенергію, необхідну потреб, в частковості для харчування головних циркуляційних насосов.

25 квітня 1986 року розвивалася наступним образом:

1 годину 00 хвилин — відповідно до графіка зупинки реактора на планово — попереджувальний ремонт персонал розпочав зниження потужності апарату, працював на номінальних параметрах.

13 годин 05 хвилин — при теплової потужності 1600 МВт отключён від мережі турбогенератор № 7, входить у систему 4-го енергоблоку. Електроживлення потреб (головні циркуляційні насоси та інші споживачі) перевели на турбогенератор № 8.

14 годин 00 хвилин — відповідно до програмою випробувань відключається система аварійного охолодження реактора (САОР). Оскільки реактор неспроможна експлуатуватися без системи аварійного охолодження, необхідно було зупинити. Проте диспетчер «Київенерго» назву врегулювання глушіння апарату. І реактор продовжував працювати без САОР.

23 години 10 хвилин — отримано дозволу зупинку реактора. Почалося подальше його потужності до 1000—700 МВт (теплових), як і передбачалося програмою випробувань. Але оператор — не впорався зі управлінням, у результаті потужність апарату скоротився майже нанівець. У такі випадки реактор повинен глушиться. Але персонал похвалитися не порахувався з цим вимогою. Почали підйом мощности.

У 1 годину 00 хвилин 26 квітня персоналу, нарешті, вдалося підняти потужність реактори й стабілізувати її в рівні 200 МВт (теплових) замість 1000—700, закладених у програмі испытаний.

У 1 годину 03 хвилини і одну годину 07 минут—к шести працюючим головним циркуляционным насосам додатково підключили ще два, щоби підвищити надійність охолодження активної зони апарату після испытаний.

Підготовка до эксперименту:

1 годину 20 хвилин (приблизно — по математичну модель) — стрижні автоматичного регулювання (АР) вийшли з активної зони на верхні концевики, і оператор навіть допомагав цьому із допомогою ручного управління. Тільки таким чином вдалося стримати потужність апарату лише на рівні 200 МВт (теплових). Але якою ціною? Ціною порушення якнайсуворішого заборони працювати на реакторі без певного запасу стержней—поглотителей нейтронов.

1 годину 22 хвилини 30 секунд—по даним роздруківки програм швидкої оцінки стану, в активної зоні перебувало тільки шесть-восемь стрижнів. Ця величина приблизно вдвічі нижча гранично-допустимої, і знову реактор вимагалося заглушить.

1 годину 23 хвилини 04 секунды (оператор закрив стопорно — регулюючі клапани турбогенератора № 8. Подача пара нею припинилася. Почався режим вибігу. У час відключення другого турбогенератора мусила спрацювати ще одна автоматична захист по зупинці реактора. Але персонал, знаючи це, завчасно відключив її, щоб, очевидно, мати можливість повторити випробування, якщо перша спроба не удастся.

У ситуації, яка виникла у результаті нерегламентированных дій персоналу, реактор потрапив (по витраті теплоносія) до такого стану, коли навіть невеличке зміна потужності призводить до збільшення объёмного паросодержания, в багато разів більшого, аніж за номінальною потужності. Зростання объёмного паросодержания викликав поява позитивної реактивності. Коливання потужності остаточному підсумку могли призвести до подальшому її росту.

1 годину 23 хвилини 40 секунд (начальник зміни 4-го енергоблоку, зрозумівши небезпека ситуації, наказав старшому інженеру управління реактором натиснути кнопку найефективнішою аварійного захисту (АЗ-5). Стрижні пішли вниз, проте за кілька секунд пролунали удари, і оператор побачив, що поглиначі зупинилися. Тоді він знеструмив муфти сервоприводов, щоб стрижні потрапили у активну зону під впливом власної тяжкості. Але більшість стержней-поглотителей і залишилося серед верхньої половині активної зоны.

Введення стрижнів, як показали пізніше спеціальні дослідження, розпочатий після натискання кнопки АЗ, при создавшемся розподілі потоку нейтронів за висотою реактора виявився неефективною й що також міг призвести до появі позитивної реактивности.

Стався вибух. Не ядерний, а теплової. У результаті названих причин в реакторі почалося інтенсивне пароутворення. Потім стався криза тепловіддачі, розігрів палива, його руйнацію, бурхливе кипіння теплоносія, куди потрапили частки зруйнованого палива, різко підвищився тиск у технологічних каналах. Це спричинило тепловому вибуху, развалившему реактор.

4. Аналіз причин Чорнобильської трагедии.

Аварія такого типу, яка відбулася на Чорнобильською АЕС, як і малоймовірна, як і гіпотетичні аварії. Причиною трагедії стало непередбачувана поєднання порушень регламенту та режиму експлуатації енергоблоку, допущених обслуживавшим його персоналом. У результаті цих порушень виникла ситуація, у якій проявилися деякі які були до аварії, і устранённые нині недоліки РБМК. Конструктори і керівники атомної енергетики, які здійснювали проектування експлуатацію РВПК-1000, не допускали, отже, і не враховували можливість такої кількості різних відступів від встановлених і обов’язкових виспівати правил, передусім тих осіб, яким безпосередньо доручалося ознайомитися з безпекою ядерного реактора.

Зупинка реактора 4-го енергоблоку планувалася днем 25 квітня, отже, до іспитів готувався інший, не нічний персонал. Саме днем на станції розташовані керівники, основні фахівці, і, отже, є можливість здійснити більш надійний контролю над ходом експериментів. Але тут сталася «неув'язка». Диспетчер «Київенерго» не дозволив зупиняти реактор в намічене на ЧАЕС час, позаяк у єдиної енергосистемі бракувало електроенергії тому, що у інший електростанції несподівано ладу энергоблок.

Якість програми випробувань, котра була належним чином підготовлена й узгоджена, виявилося низьким. У ньому було порушено ряд найважливіших положень регламенту експлуатації. Поза тим, що у програмі, сутнісно, були передбачені додаткові заходи для безпеки, нею наказувалося відключення системи аварійного охолодження реактора (САОР). Таке взагалі робити не можна. Однак зробили. І мотивування була. У результаті експерименту мало статися автоматичне спрацьовування САОР, що завадило б завершення випробувань як вибігу. У результаті чимало годин 4-й реактор експлуатувався самотужки дуже важливого елементу системи безопасности.

25 квітня у 8 годин відбувалася перезмінка, общестанционное селекторну нараду, який зазвичай ведуть директор або його заместитель.

Того разу повідомили, що у 4-му блоці йде роботу з неприпустимо малим з погляду правил безпеки числом стержней-поглотителей.

Вже вночі це призвело до трагедії. І це вранці, коли всі розпорядження вимагали терміново зупинити реактор, керівництво станції дозволило продовжувати його эксплуатацию.

Тут мали втрутитися та припинити дії представники групи Держатоменергонагляду, що працювала на ЧАЕС. Але саме цей день жодної особи з співробітників оцієї організації був, окрім керівника, який заходив короткий час, яка встигла і з’ясувати, що відбувається, що планують 4-му енергоблоці. А далі все працівники нагляду, виявляється, у час у наказовому порядку було відправлені в поліклініку, де їх весь день проходили медкомісію. Отже, 4-й енергоблок лишився позаду і без захисту із боку Госатомэнергонадзора.

Після аварії фахівці старанно проаналізували попередню роботу Чорнобильською АЕС. На жаль, картина виявилося настільки райдужною, як її представляли. Тут й раніше допускалися грубі порушення вимог ядерної безпеки. Тож з 17 січня 1986 року по дня аварії тому ж 4-му блоці 6 раз без достатніх підстав виводилися із роботи системи захисту реактора. З’ясувалося, що з 1980 по 1986 роки 27 випадків відмови від роботі устаткування взагалі розслідувалися і залишився без відповідних оценок.

На ЧАЕС був навчально-методичного центру, немає ефективну систему професійнотехнічної освіти, що підтвердилося подіями ночі із 25-ма на 26 квітня. У час аварії на 4-му енергоблоці було чимало «зайвих» людей. Крім тих, хто був безпосередньо задіяним у проведенні випробувань, тут виявилися та інші працівники станції, зокрема з попередньої зміни. Вони залишилися з власної ініціативи, бажаючи самостійно повчитися тому, як зупиняти реактор, проводити випробування. Слід зазначити, що у системі Міненерго СРСР не існувало й тренажёра на підготовку операторів РБМК.

У цієї галузі особливе значення мають професійні іспити. На ЧАЕС вони приймалися замало компетентної комісією. Керівники, які мають її очолювати, самоусунулися від своїх обов’язків. Не все ладилося і з виробничою дисциплиной.

Випробування на турбогенераторі № 8 підготували погано. Точніше, злочинно погано. Тим більше що одне і те час було заплановано абсолютно різні завданнями і методикам проведення іспиту турбіни — на вібрацію і «на выбег».

Зухвале порушення правил техніки безпеки під час проведення експерименту призвело до виникнення необоротних процесів ядерного розпаду у четвертому енергоблоці. Зупинимося докладніше на фізичних засадах які відбувалися на реакторі процессов.

Зниження потужності реактора, як було зазначено, почалося 1 годину 00 хвилин 25 квітня. Далі ця процес зупинили на вимогу диспетчера енергосистеми. І продовження роботи з зниження потужності знову почалося 23 години 10 минут.

Розглянемо, які небезпечні процеси відбувалися активної зоні ті 22 години. Насамперед, слід зазначити, що під час ланцюгову реакцію утворюється цілий спектр хімічних елементів. При розподілі ядер урану з’являється йод, має період піврозпаду близько сьомої. Потім він перетворюється на ксенон-135, у якого властивістю активно поглинати нейтроны.

Ксенон, що перепадав іноді називають «нейтронным отрутою», має період піврозпаду близько 9 годинників та є постійною в активної зоні реактора. Але у нормальної роботі апарату він частково вигорає під впливом тієї ж нейтронів, тому практично кількість ксенону зберігається однією уровне.

При зниженні потужності реактори й відповідно ослабленні нейтронного поля кількість ксенону (рахунок те, що його вигорає менше) збільшується. Відбувається зване «отруєння реактора». У цьому ланцюгова реакція сповільнюється, реактор потрапляє у глибоко предкритическое стан, відоме під назвою «йодної ями». І вона не пройдено, то є «нейтронний отрута» не распадётся, ядерна установка мусить бути зупинена. Потрапляння апарату в «йодну яму» відбувається за провалі потужності реактора, що сталося на 4-му енергоблоці ЧАЕС 25 квітня 1986 года.

Ксенон понизив потужність апарату, й у підтримання її «дихання» знадобилося вивести ринок із активної зони дуже багато стрижнів СУЗ, які теж поглинають нейтрони. Отже, прагнення персоналу, попри що, провести експеримент перейшло лише в протиріччя з вимогами регламенту, що, зрештою, і став головна причина вибуху реактора Чорнобильської АЕС станции.

5.Последствия аварии.

Вибухи у 4-му реакторі ЧАЕС зсунули з його місця металоконструкції верхи реактора, зруйнували все труби високого тиску, викинули деякі регулюючі стрижні і палаючі блоки графіту, зруйнували розвантажувальну бік реактора, подпиточный відсік і частину будинку. Осколки активної зони і випарних каналів впали на дах реакторного і турбінного будинків. Була пробито і лише частково зруйнована дах машинного залу другої черги станции.

Практично всі паливо, маса якого становить близько двохсот тонн, було викинуте з реактора. Невелика частина палива, яке безпосередньо брало участь у вибуху, миттєво випарувалося, інше паливо як фрагментів паливних елементів і збірок було розкидано навколо реактора, головним чином бік проваленим північної стіни, але і південної боці поза будинком реактора де-не-де валялися паливні складання, а одна навіть зависла на проводах ЛЕП. Певний кількість, лише кілька десятків тонн, впала знову на реактор і став плавитися від власного тепловыделения. Річ у тім, як і без ланцюгову реакцію відпрацьоване ядерне паливо протягом кількох тижнів виділяє досить тепла, щоб розплавити і, і оцінили оточуючі конструкції. Це паливо проплавило отвір в покрученому вибухом підставі реактори й протекло в суміші з розплавленим бетоном і піском під реактор, в так званий басейнбарбатер, що й застигло, перетворившись на стабільний мінерал, під назвою «чернобылитом «(він також — «слонова нога », він також — ПММ, паливомісткі массы).

8 з 140 тонн палива, містять плутоній та інші надзвичайно радіоактивні матеріали (продукти розподілу), і навіть осколки графітового уповільнювача, теж радіоактивні, полетіли вибухом в атмосферу. З іншого боку, пари радіоактивних ізотопів йоду і цезію були викинуті лише у час вибуху, а й поширювалися під час пожежі. Через війну аварії повністю зруйнована активна зона реактора, пошкоджено реакторне відділення, деаераторна етажерка, машинний зал і кілька інших споруд. Були знищені бар'єри і системи безпеки, які захищають довкілля від радіонуклідів, які у облученном паливі, і незабаром стався викид активності з реактора. Цей викид лише на рівні мільйонів кюрі на добу, тривав протягом десяти днів із 26.04.86 р. по 06.05.86 р., після чого впав у тисячі разів й надалі поступово зменшувався. За характером перебігу процесів руйнації 4-го блоки і по масштабам наслідків зазначена аварія мала категорію запроектної і ставилася до 7-ому рівню (важкі аварії) за міжнародною шкалою ядерних подій INES.

Подальше поширення радіоактивних продуктів відбувався за північно-західному і західному напрямах. Пройшовши територію СРСР 26−27 квітня, вони Польщі, Фінляндії та Швеції (27−29 квітня) — Центральної Європи. Сильні дощі 30 квітня і одну травня зумовили радіоактивні випадання мови у Франції, Австрії, Угорщини та Чехословаччини. Потім забруднені повітряні маси досягли Голландії, Великобританії, перетнули територію Югославії, Італії та Греції. Підвищення радіаційного фону відзначалася в КНР, Японії, Індії, Канаді та. Загальна площа зон з рівнем забруднення Cs137 15 кюри/км.кв і більше становить понад 10 тыс.кв.км (близько 6400 кв. км у Білорусі; 2400 — у Росії; 1500 на Україні). На території зони містяться близько 640 населених пунктів (116 тисяч человек).

6. Ліквідація наслідків аварии.

Аварія на Чорнобильською АЕС породила ціле пасмо проблем. Перш всього, потрібно було з’ясувати: не виникне внаслідок розплавлювання і стекания палива ланцюгова реакція? Важливо було організувати великомасштабну радиометрическую розвідку, причому у районі ЧАЕС, а й у великих територіях навколо. Треба було дбати про безпеку які перебували ще у роботі 1-го і другого енергоблоків. Отже, були визначено такі основних напрямів на початковий період ліквідації аварії: оцінка стану енергоблоків ЧАЕС і радіаційної обстановки на станції і прилеглої території; захист персоналу станції та населення від радіаційних поразок; локалізація аварії, і зменшення радіаційного на населення і навколишню среду.

Надвечір 26 квітня прийняли необхідні рішення, почалася підготовка до евакуації міста Прип’яті. 27 квітня у 1 ночі зупинили реактори першого і другого енергоблоків. Почалися роботи з ліквідації наслідків аварии.

Першочергове завдання із наслідків аварії було здійснення комплексу робота, спрямованих припинення викидів радіоактивні речовини. З допомогою військових вертольотів осередок аварії забрасывался теплоотводящими і фільтруючими матеріалами, що дозволило значно скоротити, та був й узагалі ліквідувати викид радіоактивності в довкілля. Такими матеріалами були різні сполуки бору, доломіт, свинець, пісок, глина. З 27 квітня, по 10 травня, на об'єкт було скинуто близько 5000 тонн цих матеріалів. Внаслідок цього, шахта реактора було покрито сипучої масою, що припинило викид радіоактивних речовин. Також почалася знижуватися температура в кратері блоку, чому сприяла і подача рідкого азоту у просторі під шахту реактора. Після цього було почалися роботи з очищенні найзабрудненіших радіоактивними викидами ділянок території ЧАЕС. Найбільш забрудненими виявилися покрівельні покриття 3-го енергоблоку. Там потрапили осколки реакторного палива, шматки графітової кладки, уламки конструкції. Саме тут створювався радіаційний фон, який дозволить розпочати роботу всередині станції, здійснювати заходи щодо поховання 4-го енергоблоку. Більшість цієї роботи було виконано вручну. Очищали дах переважно військовослужбовці. Попри те що, що їхнє робоче зміна тривала від 20 секунд до 1 хвилини, чимало їх, безсумнівно, зазнали колосальному впливу радіаційного излучения.

Після очищення даху 3-го енергоблоку, почалися роботи із зачищення території станції й прилеглих районів. Частина її виконувалася спеціальної технікою з дистанційним управлінням, але частини робіт використовувалися люди, знову на основному военнослужащие.

Ділянки ЧАЕС забруднені дрібними викидами і радіоактивної пилом, очищувалися спеціальної адсорбирующей плівкою. Після розпорошення на поверхні, вона зупинялася, схоплюючи пилюку і інший сміття, та був згорталася і вивозилася для поховання. Широко застосовувалася пожежна і військову техніку, з допомогою якої обмивалися стіни і «дахи будинків. Не відмовлялися від можливості звичайних зборів із території радіоактивного бруду. Її счищали бульдозерами, скреперами, вивозили і захоранивали. Потім ці ділянки покривалися бетоном, асфальтом та інші видами покриттів. Ділянка соснового лісу, яким пройшов радіоактивний слід (так званий «рудий ліс»), був майже повністю зрубано, і вивезений для поховання. Радіоактивна вода, затопившая подреакторные приміщення, була откачана в спеціально приготовлені ёмкости. Щоб запобігти радіоактивного зараження грунтових вод, було побудовано відповідні гідротехнічні споруди під корпусом 4-го енергоблоку. Водночас велися роботи з радіаційного контролю і дезактивації радіаційних плям не більше тридцятикілометровій зони від місця аварії. А роботи з дезактивації тривали до жовтня-листопада 1986 року, після чого радіаційний фон упав настільки, що у експлуатацію знову запровадили першу чергу атомної станции.

Для безпеці роботи ЧАЕС, прийнято рішення закрити ушкоджений реактор спеціальним укриттям. До району 4-го енергоблоку, при ліквідації аварії згрібали всю радіоактивну бруд, радіоактивні осколки і конструкції, заздалегідь розраховуючи влаштувати цьому місці могильник радіоактивних відходів. Проект отримав інженерне назва «Укриття», але широкому загалу він понад відомий під назвою «Саркофаг». Суть проекту в тому, щоб залити ушкоджений реактор шаром покритих в певних місцях свинцем металевих конструкцій заповнених бетоном. Особлива складність у проекті представляла стіна 3-го енергоблоку суміжна з 4-му енергоблоком. Раніше обидва реакторних цеху з'єднали між собою різними комунікаціями і теплопостачальним обладнанням. Нині між енергоблоками зведено стіна з свинцю, сталі та бетону звана «стіною біологічного захисту». Після цього її установки розпочато роботи з дезактивації третього енергоблоку. Під час будівництва «Саркофага» було укладено близько тисяч кубічних метрів бетону, змонтовано понад 6 тисяч тонн різних металоконструкцій. Отже, у жовтні 1986 року «Укриття» щільно запечатало лише доступне раніше 4-му енергоблоком ЧАЕС. У той водночас «Укриття» в повному обсязі герметично. Вона має спеціальні вентиляційні канали для охолодження реактора, забезпечені спеціальними фільтрами, великий комплекс діагностичного і радіометричного устаткування, систему активної ядерної захисту, задля унеможливлення виникнення ланцюгову реакцію у колишньому реакторі. Отже, була забезпечена надійна консервація зруйнованого реактора, предотвращен вихід аерозолів в довкілля, забезпечена ядерна безпека объекта.

7.Эвакуация населения.

Вже за годину радіаційна обстановка в Прип’яті була зрозумілою. Жодних заходів у разі аварійної ситуації передбачається був: люди й не знали, що робити. За всіма інструкціям та наказам, що є вже 25 років, виведення населення з небезпечної зони мали б приймати місцеві керівники. На момент приїзду Урядової комісії можна було вивести ринок із зони всіх людей навіть пішки. Але не взяв він відповідальність (шведи спочатку вивезли людей із зони своєї станції, а потім почали з’ясовувати, що викид стався в них).

У суботу 26 квітня всі колії Чорнобиля були залиті водою і якимось білим розчином, все біле, все, все узбіччя. У місті було багато міліціонерів. Вони не робили — гуртувалися біля об'єктів: пошта, Палац культури. А люди гуляють, скрізь дітлахи, спека стояла, люди прийшли на пляж їдуть, на дачі, порибалити, сиділи в річці, біля ставка-охолоджувача — це штучне водосховище біля АЕС. У Прип’яті минули всі уроки до шкіл. Ніякої точної, достовірну інформацію був. Тільки чутки. Вперше про евакуації Прип’яті заговорили у суботу ввечері. На першій годині попівночі дали вказівку — за 2 години скомплектувати документи для вивезення. 27 квітня було передано повідомлення: «Товариші, у зв’язку з аварією на Чорнобильською АЕС оголошується евакуація міста. Мати при собі документи, необхідні речі й, наскільки можна, пайок на 3 дня. Початок евакуації у 14:00. «.

Уявіть собі колону у 1000 автобуси з запаленими фарами, що йде по шосе у два деяких обласних і вывозящую з ураженої зони багатотисячне населення Прип’яті - жінок, старих, дорослих покупців, безліч новонароджених немовлят, «звичайних «хворих і тих, хто став жертвою опромінення. Колони евакуйованих рухалися захід, убік села Поліського, Іванівського районів, що прилягають до земель Чорнобильського району. Сам Чорнобильський район було пізніше — 4−5 травня. Евакуація було проведено організовано і суто, мужність і стійкість виявили більшість эвакуируемых. Усе це так, але лише цим обмежуються уроки евакуації? Як розцінити безвідповідальність, виявлену всім дітям, коли добу евакуації не оголошували, не забороняли дітям бігати і надворі. А школярі, які, щось відаючи, грали у суботу на перервах? Невже не міг сховати їх, заборонити перебувати надворі? Хіба хтонибудь засудив б керівників над таку «перестраховку », навіть коли б була зайвої. Але це методи були зайвими, вони були конче необхідні також. Чи дивно, що у таких умовах приховування інформації ряд людей, поддававшись чуткам, кинулися йти у тій дорозі, що вела через «Рудий ліс ». Свідки розповідають як у тієї дорозі, вже «светившейся «на повну силу радіації, йшли жінки з дитячими колясками. Хай не було, але сьогодні зрозуміло, що механізм прийняття відповідальних рішень, що з захистом здоров’я людей, не витримав серйозної перевірки. Незліченні узгодження та ув’язування призвели до того, тобто майже добу знадобилося, щоб прийняти належне рішення про евакуацію Прип’яті, Чернобыля.

У Київські лікарні почали надходити перші хворі з Прип’яті. Це були переважно молоді парни-пожарные і працівники АЕС. Усі вони скаржилися на головний біль і слабкість. Головний біль була такою сильна, що нередкостью й такі картини: стоїть двометровий хлопець, б'ється головою об стіну у відповідь: «Так мені легше, так голова менше болить ». Багато лікарів поїхали до віддалених районів евакуації посилення медперсонала.

Політика замовчування правди вражає. Нижче мені хочеться привести ще одне погано споживач, піддаючись логічному осмисленню, але мав місце факт.

З’ясувалося, що радянські спецслужби був у курсі те, що після катастрофи у зоні підвищеної радіоактивної зараженості буде заготовлено близько 3,2 тисячі тонн м’яса і 15 тонн олії. Прийняте ними рішення важко назвати інакше, ніж преступное:

" …М'ясо підлягає переробці на консерви з додаванням чистого м’яса. …Олія реалізувати після тривалого збереження і повторного радіометричного контролю через мережу комунального харчування " .

І Держагропром СРСР прийняв решение:

Таємно. Додаток до п. 10 протоколу № 32. При переробці худоби із зони, розташованої на слід викиду Чорнобильською АЕС з’ясувалося, що коли частина вироблюваного м’яса містить радіоактивні речовини (РМ) у кількості, що перевищують допустимі норми… А, аби запобігти великого сумарного накопичення РМ в організмі від вживання брудних продуктів питания,.

Міністерстві охорони здоров’я СРСР рекомендує максимально розосередити забруднене м’ясо країною… Організувати переробку на м’ясокомбінатах більшості областей Российской.

Федерації (крім р. Москви), Молдавії, Республік Закавказья,.

Прибалтики, Казахстану, Середньої Азии.

Голова Держагропрому СРСР Мураховський В.С.

Виявляється, КДБ все тримав під медичним наглядом. Спецслужбам було відомо, що з будівництві ЧАЕС використовується бракованное югославське устаткування (і той самий шлюб поставлявся на Смоленську АЕС). Протягом кількох років до катастрофи в доповідних записках КДБ символізував помилки у проектуванні станції, виявлені тріщини, розшарування фундаменту… Останнє «внутрішньо «попередження стосовно можливої аварійної ситуації датоване 4 лютого 1986 року. До катастрофи залишалося три месяца…

8. Уроки на будущее.

Минуло вже 17 років, але чорнобильська аварія досі відгукується луною на тих, котрі пройшли пекло ліквідації її наслідків. Завдано непоправної шкоди біосфері, від радіаційне забруднення стали непридатними від використання на багато років величезні території. З 200 тис. ліквідаторів 20 тис. вже померло, інші страждають на гіпертонію, виразками кишечника, захворюваннями очей, остеохондрозом та інших. Ось він страшний підсумок людського безрассудства.

Правильно говорить стара російська прислів'я: «Доки грім не вдарить — мужик не перехреститься». Як грім з ясного неба, спіткала людей Чорнобильська трагедія, болем відбилася у серце кожного жалісливого людини. Сподіватимемося, що извлечёт уроки з цих подій, щоб забезпечити наших дітей й онукам безпечне будущее.

Були складено і реалізовані плани з підвищенню безпеки АЕС з реакторами РБМК і зведені заходи щодо підвищення надёжности і безпечності діючих і споруджуваних атомних станцій з реакторами РБМК і ВВЕР. З урахуванням аналізу причин аварії переглянута нормативно-технічна документація по АЕС, внесено певні зміни у загальних положень забезпечення безпеки атомних станцій та правила ядерної безпеки, уточнені діючі заходи та розробляють нові стандарти технічні умови обладнання, вироби, матеріали, прилади й кошти автоматизації, що їх на атомні станції. Розроблені та здійснюються заходи з підвищення технічного рівня, надёжности і забезпечення якості изготавливаемого устаткування АЕС, вдосконаленню його конструкцій і технології виробництва. Проведено перепідготовка і атестація експлуатаційного персоналу всіх діючих атомних станцій. Тематика навчання розроблена з урахуванням аналізу причин аварії на Чорнобильської АЕС і необхідність підвищення рівня знань оперативним персоналом вимог щодо ядерної, радіаційної та пожежною безпеки. Внесено зміни і доповнення в технологічні регламенти та інструкції по експлуатації АЭС.

Атомна енергетика, відчувши важкий урок Чорнобиля, продовжує розвиватися, максимально забезпечуючи безпека продукції та надёжность!

Використана литература:

1. Ігнатенка Є. І. Чорнобиль: події та уроки. — М.: Думка, 1989. — 176 с.

2. Иллеш А. У., Пральников А. Є. Репортаж з Чорнобиля. — М.: Думка, 1988. — 169 с.

3. Медведєв Р. Чорнобильська зошит // Новий світ, 1989, № 6, з. 3 — 108.

4. Шашарин Р. Чорнобильська трагедія // Новий світ, 1991, № 9, з. 165 — 179.

5. Матеріали із електромережі Internet.