Пасивно-оборонні реакції комах

Щоб уникнути хижаків, основними пасивно-оборонними реакціями є завмирання, втеча, укриття в сховищах і інші доцільні поведінкові прийоми.

Для того, щоб швидко втікти від ворога і залишитися неушкодженими, багато комах мають напрочуд доцільні пристосування. Серед них — органи руху, які часто настільки досконалі і так гармонійно пов’язані з усім організмом, що забезпечують неймовірні результати. Так, жук-ковалик наділений сильними грудними м’язами і спеціальним механізмом на нижньому боці грудей, завдяки чому в разі небезпеки він високо підкидає себе в повітря. Жук довжиною в 1 см підстрибує на висоту близько 10 см. При цьому він видає гучне клацання, що відлякує хижаків. А відстань, на яку стрибає в таких випадках блоха, в 350 разів перевищує довжину її тіла. У перерахунку на зріст людини — це стрибок на висоту 600 м!

Багато комах здатні в разі небезпеки завмирати або, як прийнято говорити, прикидатися мертвими. Наприклад, якщо потривожити жучка яблуневого довгоносика, він миттєво складає ніжки, падає з гілки на землю і якийсь час лежить там нерухомо. Цей рефлекс відмирання викликаний важливим для життя жучка інстинктивним захисним механізмом. Падіння з дерева забезпечує швидше, ніж пересування за допомогою лап, вислизання від ворога. А сіре забарвлення нерухомо лежачого зі складеними ніжками маленького довгоносика, робить його непомітним з грудочками грунту. Існує навіть родина «жуків-маскувальників», які володіють подібними захисними здібностями, але відрізняються особливою швидкістю прояву рефлексу відмирання.

Рефлекс відмирання характерний і для сонечка. І хоча воно є активним мисливцем за попелицями, регулюючи кількість шкідників рослин, але при цьому сама чудово захищена від нападів будь-яких хижаків. Важливим способом її самозахисту є здатність прикидатися мертвою. Якщо цьому жучку загрожує небезпека, він, притискаючи до тіла вусики та ніжки, падає на землю і лежить там нерухомо. Як тільки небезпека минула, жучок миттєво оживає. Але якщо загроза залишається, сонечко виділяє жовтувату рідина, неприємну на запах і смак, яка відлякує ворога. І тоді її строкате забарвлення служить підтвердженням того, що яскраво забарвлений жучок отруйний і в їжу не годиться.

Захисне пристосування цвіркуна.

Політ ворога цвіркунів — кажана зовсім безшумний. Почути його наближення і врятуватися зможуть лише ті, кому дана здатність вловлювати ультразвукові сигнали. Як же врятуватися нічному цвіркуну під час полювання кажанів? Звичайно, можна було б ховатися вночі в укритті, не трапляючись на шляху цих хижаків. Але тоді цвіркун не був би нічним. І все-таки він наділений необхідним пристроєм для порятунку — крихітним одноклітинним, але надзвичайно чутливим рецептором. Цей мініатюрний живий «прилад» вбудований в нервову систему цвіркуна. Він реагує на частоту звуку, що видається летючою мишею для її орієнтації в просторі. Рецептор цвіркуна, що приводиться в дію цією частотою, випромінює імпульси — сигнали тривоги, які змушують комаху стрімко віддалятися від джерела звуку. Такий унікальний рецептор володіє ще однією властивістю, що здивував ентомологів. Виявляється, що він вмикається тільки тоді, коли цвіркун знаходиться в польоті і стає вразливим для нічних хижаків. А в той час, коли комаха знаходиться в безпеці - відпочиває, харчується, піклується про потомство, — рецептор «мовчить», не турбуючи даремно свого власника. Варто тільки цвіркуну злетіти і стати потенційною жертвою летючих мишей, як одноклітинний живий «прилад» знову готовий відреагувати на ультразвукові сигнали хижака, підняти тривогу і врятувати комаху. Тут проявляється ідеальна доцільність і витонченість захисних механізмів і пристроїв комахи. Богомолу для уникнення зустрічі з кажанами, поряд з прекрасним зором дані і особливі органи слуху. Вони розташовані на грудях між ногами і служать для сприйняття ультразвуку. У богомолів деяких видів, крім ультразвукового органу слуху, існує друге вухо, яке сприймає набагато більш низькі частоти. Функція його поки нез’ясована.