Финансовое забезпечення інвестиційного процесу

Финансовое забезпечення інвестиційного процесса

Реферат з дисципліни «Економічну оцінку инвестиций».

Выполнил студент групи 3/38 Труханів О.

Ивановский державний хіміко-технологічний университет Институт управління фінансів України й інформаційних систем Кафедра економіки та финансов Иваново 2004.

Введение

Эффективное розвиток економіки нашої країни залежить від багатьох чинників. У тому однині і інвестиційна активність окремих фінансових установ держави й іноземних представників, і можливість виробничих інститутів активізувати цю активність. Однак у даний момент далеко ще не все організації можуть і належним чином піднести цікаві проекти, які б активізувати потік інвестицій. А самі інвестори зацікавлені у отриманні найбільшого прибутку і економічного і не збираються вкладати гроші у не ефективний проект. Отже, інвестиційний процес — це безперервний пошук найвигідніших і оригінальних рішень. А його фінансування — логічне продовження реалізації найбільш вдалого проекта.

Таким чином, фінансування інвестиційного процесу є хіба що сполучною ланкою під час переходу проекту «від слів до діла». Фінансове забезпечення може здійснюватися в різний спосіб і із джерел. І найбільш ефективного джерела інвестування на кожній оказії індивідуальний. Про особливостях фінансового забезпечення інвестиційного процесу йтиметься у цій роботі.

1. Проблеми, пов’язані з фінансування інвестицій у основний капітал

Можно сформулювати такі проблеми, пов’язані з відповідним фінансуванням инвестиций[1] :

Ограничения банківської системи з довгостроковим ресурсів створюють дефіцит інвестиційних кредитів підприємствам (при відносному поліпшення ситуації з короткотерміновим кредитуванням для поповнення оборотних засобів). На 1 січня 2002 р. довгострокові залучені ресурси банків становили 270,03 млрд. крб. (14,2% сукупних залучених коштів банків).

Низкий рівень капіталізації банківської системи (загальна капіталізація банківської системи приблизно 10 млрд. дол. відповідає бюджету річний інвестиційної програми великої нафтової компанії чи).

Рационирование банками кредитування підприємств також є істотну проблему. У Росії її ризики, пов’язані з непрозорістю фінансового становища компаній, і несумлінним поведінкою позичальника, максимально високі. Доступ до інформації про потенційному заемщике утруднений і вимагають великих витрат. Високий рівень відсоткові ставки, неприйнятний більшість підприємств, орієнтованих на внутрішній ринок, підвищить ймовірність негативної селекції. Через війну асиметрії інформації банки, зазвичай, уникають надавати кредити позичальникам, не які входять у їх холдинг. Отже, для істотного збільшення частки кредитів на економіці потрібно зниження рівня кредитного ризику з допомогою системи моніторингу кредитної історії позичальника. Зокрема, йдеться з приводу створення незалежних кредитних бюро із можливістю для банку ознайомитися з об'єктивної кредитної історією потенційного позичальника, даними про його керівництві, акціонерів, членах ради директоров.

Несбалансированность активів і пасивів банківської системи з рівню ліквідності призводить до високим ризикам ліквідності. Так, зберігаються чималі фінансові розриви за обсягом довгострокових вимог, і залученими терміном більше однієї року засобам. На 1 липня 2001 р. довгострокові зобов’язання (з терміном виконання більше однієї року) становили лише 7% сукупних зобов’язань банков3, до 1 січня 2002 р. їхня частка підвищилася до 14%. Через війну при непоганий динаміці короткострокових кредитів на поповнення оборотних засобів підприємств банки що неспроможні забезпечити достатнє пропозицію інвестиційних кредитів (терміном більше однієї року), що негативно б'є по розвитку реального сектору економіки страны.

Низкая частка кредитів реальному сектору в сукупних банківських активах. Скорочення частки вкладень банків реальний сектор економіки (кредити, вкладення акції та частки підприємствах, в боргові інструменти російських компаній).

Крайне низька частка банківських кредитів на інвестиціях у основний капітал — трохи більше 3,5%.

Неразвитой фондовий ринок, відсутність припливу довгострокових фінансових ресурсів від інституціональних інвесторів внаслідок високих інвестиційних рисков.

Низкий обсяг прямих іноземних інвестицій, який знижується внаслідок не найсприятливішій, передусім, політичної обстановки в стране.

Следовательно, є серйозний розрив можливостями фінансової системи та потребами економіки модернізації виробництва (за даними Мінекономрозвитку, у найближчі 15 років необхідно щорічно залучати на реальний сектор щонайменше 3 трлн. крб. інвестицій. Подолання цього розриву зажадає багато часу, що нафта може негативно позначитися на конкурентоспроможності російської экономики.

2. Основні форми і джерела фінансування інвестиційного процесу

Основными чи типовими формами фінансування проектів, у вітчизняної і світової практиці считаются:

собственное фінансування з допомогою прибутку, амортизаційних відрахувань та інших джерел,.

заемное фінансування з допомогою облігаційних позик, банківських кредитів, позик інших організацій,.

централизованное фінансування рахунок коштів державного бюджета, акционерное фінансування з допомогою вкладів засновників і стратегічних інвесторів,.

лизинговое фінансування з допомогою вкладів лизингодателей.

Финансирование може здійснюватися як і грошової (національної і/або твердої валюти), і у негрошовій формі (товарної, вексельної). Типові форми і джерела фінансування наведені у табл. 1.