Олександр Чеченський

Александр Чеченский.

Неизвестно, яке ім'я йому надали при народженні. Він був зовсім малюком, що його підібрали російські солдати в спорожнілому після набігу гірському аулі Алды. А прийомним батьком чеченському хлопчику став молодий сімнадцятирічний російський офіцер — підпоручик Микола Раєвський — майбутній герой Великої Вітчизняної війни 1812 року. Він тільки дав хлопчику ім'я Олександр — і прізвище — Чеченський, на згадку про батьківщині. Раєвський постарався дати своєму чеченському вихованцю хорошу домашню освіту, що допомогло Олександру згодом діяти за Московський університет і вже успішно його окончить.

Потом почалися роки військової служби. Спочатку Олександр Миколайович Чеченський воював на Кавказі, де за в експедиціях проти персів і турків він 24 року одержав звання підпоручника. Потім вона подав рапорт про переведення в західний бік. Командував гусарською полком, в 1805—1807 роках брав участь у боях з наполеонівськими військами. За відвагу був разом із Багратіоном нагороджений орденом св. Георгія з бантом. А за бій під Гутштадтом був відзначений золотим зброєю — шаблею з написом «За храбрость».

В період війни Росії із наполеонівським навалою в 1812 року загін А. Чеченського у складі кавалерійського корпусу отамана Платова брав участь у знаменитої Бородінської битві. Потім — в партизанських рейдах разом із героєм Великої Вітчизняної війни Денисом Давидовим. І незмінно начальство відзначало в рапортах відчайдушну сміливість А. Чеченського й умілі дії керованого ним загону.

А. Чеченський зі своїми загоном пройшов з боями від Смоленська до Польщі. За взяття Гродно йому було присвоєно звання майора. Потім була облога Дрездена. У рапорті Дениса Давидова начальству повідомлялося: «…Ротмістр Чеченський, командувач 1-му Бугским полком, відзначився, це її звичка». У бою у Рейхенбаума полк А. Чеченського розгромив перевершували підрозділ французів, захопивши в полон полковника, фронтове прапор, багато солдатів. Новий командувач російської армією Барклай-де Толлі, котрий замінив померлого Кутузова, присвоїв А. Чеченському звання підполковника. У визвольних походах російської армії полк відзначився й у історичної «битві народів» під р. Лейпцигом, й у Нідерландах, під час штурму фортець Маячні і Виллемштадт. За бій під Леоном (Франція) А. Чеченський нагородили орденом Анни з діамантами і підвищений чине.

После падіння Парижа полковник А. Чеченський з почту царя поруч із генералами М. М. Раевским і Д. Давидовим брав участь у урочистому ході і параді переможців Єлисейських полях.

По завершенні закордонного походу Олександр Чеченський у чині генерала пішов у відставку. Він одружився з донькою таємного радника Катерині Бычковой. Своїх шістьох дітей він їх назвав Софія, Олександр, Катерина, Микола, Віра, Надежда.

В грудні 1825 року генерал А. Чеченський брав участь у церемонії спорудження на царювання Миколи I. Життя Олександра Чеченського — приклад нерозривного єдності історичних доль народів России.