Збірник творів

САТИРА П’ЯТА Улісса Ось що ще попрошу я тебемені повідати, Тіресій: Хай, хоч би яким мені засобом поправити розтрату маєтків? Ну ти смієшся?. Тіресій Лукавець! Та хіба не досить Повернутися в Ітаку своєї слабкості і батьківських пенатів Знову побачити?.. Улісс Нікого ти ще обманював брехнею! Бачиш, що наг що й жебрак повертаюся, як ти передбачив мені. Ні запасу в моїх комор, ні худоби. Без багатства ж І чеснота і рід дешевше сіна морського! Тіресій Геть натяки! Якщо ти бідності справді боїшся, 10 Слухай, як можеш багатство нажити. Наприклад: не надішле чи Хтось чи дрозда, чи ще тобі рідкість іншу; Ти із нею біжи до старого, накопившему багато маєтків. Ранній плід саду чи домашнє, що є краще, Нехай навіть він, почетнейший лар, і покуштує колись, ніж лари. Якби його хоч клятвопорушник, чи низького роду, окроплений Кровию братньої, з швидких рабів, — якщо захоче, Щоб ти йшов у проводирок його, не смій відмовитися! Улісс Як? щоб із Дамою ганебним пліч-о-пліч йшов? Я під Володаря кілець Був не такий: там в першості з найбільшими сперечався! Т і р е сек. і і 20 Ну, так чи бідний! Улісса Усі може знести велике серце! Не то я зносив! Але ти продовжуй. Де я міг би Золота купу дістати, де багатство? Скажи, віщун! Т і р е сек. і і Що сказав, то скажу і знову! Лови завещанья І обирай старих! Якщо ж іншої культури й зірветься З вудки, хитра рибка, приманку скусив рибалку. Ти надій не втрачай і готуйся на промисел знову. Якщо тяжба між двох заведеться, важлива ль, чи немає, Хто із супротивників сильний багатством, рідних немає, Ти за цього й в заступники, нехай і нахабно й зухвало 30 Чесно тягне в суд. Будь відповідач хоч краща з громадян, Але якщо син в нього так дружина — для неї не вступайся! «Публій поважний! — скажи чи — Квінт! (оскільки прозвання — Знатності ознака — приємні вухам!) — мене прив’язало Лише уваженье до; а справи і право мені знайомі. Краще нехай вирвуть очі мені, чому дозволю, щоб суперник Хоч шкарлупкою горіха скривдив тебе. Будь покійний! Ти не будеш у втраті; не дам над тобою познущатися!» Після проси, щоб йшов він додому і чи берег б здоров’я. Сам клопочи, хоча б рдеющий Пес розколював злобливо 40 Статуї зовсім мовчазні чи з распученным брюхом Фурій плював б снігом сивим на високі Альпи! «Ну, посмотри-ка! — тут скаже інший, толкнувши сусіда. — Ось трудолюбец, ось друг-те який! ось прямо турботливий!» З цією величезні риби і держава сама собою повалять У «тенета твої, та й у садок! Та якщо хворый У своїй хаті багатому є син, те що відвернути подозрснье Неодружених багатіїв, догоджай і поползай, в надії Бути хоч другий у завещанье, у разі коли хлопчик Рано вирушить до Орку. Тут рідко станеться дати промах! 50 Якщо хтось просить тебе прочитати його завещанье, Ти відмовся і таблички рукою відіпхни, але сторонкою Сам потихеньку поглянь тим часом: що у першої табличці У рядку другий, і тільки чи призначений спадкоємцем, чи Багато разом; усе це швидше пробіги ти очима. Часто переписувач з нічних сторожів, завещанья писав, Так проведе, як для крука лисиця! І Коран цей спритний Буде потім реготати над ловцем заповітів, Назикой! У л і з з У исступленье пророчий чи жартуєш в загадки? Т і р е сек. і і Про Лаэртид! що сказав я, він чи немає, неодмінно! 60 Дар прорицанья мені дано самим Аполлоном великим! У л і з з Якщо можна, проте, скажи мені: що за байка? Т і р е сек. і і Колись юний герой, страх парфян, з рнеева роду, Славою наповнить свою і землі і море. Тоді Дочка за Корану свою видасть заміж Назика, з страху, Щоб багатий Коран від нього не зажадав боргу. Отже що зробить зять. Він тестю подасть завещанье З проханням його. Назпка противитися буде. Але візьме, нарешті, і прочитає подумки, і побачить, Що йому заповідають одне: про небіжчика плакати/ 70 Ось моя порада: коли дідом недоумкуватим Хитра жінка чи відпущеник править, потрібно Бути заодно; ти хвали їх йому, щоб тебе розхвалили! Буде корисне то! Але вірніше опанувати голового: Можливо, здуру вірші він пише погані, стар-те? Ти їх хвали. Якщо ж блудник він — не чекай, щоб просив: догоджаючи Потужному, сам ти вручи Пенелопу йому. У Л II З З Невже, Думаєш ти, спокусити настільки сором’язливу, чисту можна, Ту, що з прямого шляху розбестити женихи не зуміли? Т і р е сек. і і Діва немає — йшла молодь, що скупа великі подарунки, 80 Та, що ні стільки любові, скільки кухні хорошою шукала. Саме тому п чиста Пенелопа; якщо від старця Вкусит вона барышок і розділить з тобою хоч раз, — Ти не відженеш її, як пса від засмальцьованої шкіри. Ось послухай, що у Фивах сталося. Бабуся лукаво Там заповідала, щоб тіло її, помащене олією, Сам спадкоємець на голих плечах відніс па цвинтарі. Вислизнути його й по смерті хотіла потім, що Занадто до живої приступав він. Дивися і ти: береться, Щоб не випустити зовсім особисто від недоречним стараньем! 90 Хто норовливий, буркотливий, тому балакучість прикра. Втім, в повному обсязі ж мовчати! Стій, як Давши, лицедій усім відомий, Скромно схилившись головою п з боязким, шанобливим виглядом. На послуги чи швидкий: подує чи вітер, нагадай, Щоб свою голову, настільки дорогоцінну всім, поберіг він І накрив чимось; хоч не пишно запропонуй обпертися І плечем подслужись, а балакучий він — уважно слухай. Лестощі він любить — хвали, що він не скаже: досить! Дуй то вуха своєї похвалою, як хутро раздувальный. Якщо; своїм смертю позбавить тебе він від рабства юо буд уСЛЫШИШь ти раптом наяву: «Заповідаю Улиссу Чверть наследства!"—воскликни тоді: «Про люб’язний мій Дама! І тебе ми маємо! Де такого змогла знайти чоловіка!..» Сам зарыдай, і зле, щоб сльози у власних очах видалися: Це, щоб сховати в очах мимовільне радість. Пам’ятник зроби багатий і пишно влаштуй погребенье, Так щоб довго дивувалися багато часу хвалили сусіди. Якщо ж твій співспадкоємець старий, п в задишці п в кашлю, Ти запропонуй, не хочете взяти плі будинок, чи інше, Краще у частині твоєї, яку призначить він ціну! по Але захоплює мене Прозерпина!.. Живи і чи счастлив!