Калькуляция собівартості методом підсумовування затрат

Калькулювання собівартості способом підсумовування затрат.

Розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат Аналізуючи відбиті в обліку господарські операції з списанню на виробництво матеріальних, трудових і, можна стверджувати, що обліку загальновиробничих і загальногосподарських витрат і контролю по них має приділятися особливе внимание.

До общепроизводственным відносять витрати на управлінню виробничими структурними підрозділами (цехами) та його обслуговування. До складу загальновиробничих входять такі види затрат.

1. Витрати утримання і експлуатацію устаткування, включающие:

— амортизацію виробничого устаткування й транспортних засобів, закріплених за цехом (крім амортизації легкових авто у, яка входить до складу загальногосподарських витрат за змісту апарату управління предприятием);

— витрата енергії на приведення на дію устаткування й транспортних засобів; Витрати помешкання і зміст виробничого устаткування, включаючи зарплату робочих, обслуговуючих устаткування, з відрахуваннями у позабюджетні соціальні фонди зі своїми зарплаты;

— витрати на внутризаводскому переміщенню вантажів (матеріалів, напівфабрикатів, готової продукции);

— знос інструментів загального назначения;

— решту витрати, приміром з змісту! робочих мест.

2. Цехові витрати, включающие:

— зарплату цехового персоналу з відрахуваннями у позабюджетні соціальні фонды;

— амортизацію, рем «онт і змістом основних засобів цеха;

— знос МБП;

— Витрати охорону праці та техніку безпеки; недостачі і причини тих матеріальних цінностей при зберіганні в цехах; - втрати з «т простоїв з вини цехи і т. п. Загальновиробничі витрати враховують на рахунку 25 за статтями стосовно перерахованому вище від їхнього складу у межах кожного цеху основного і допоміжного виробництва. До общехозяйственным відносять витрати на управлінню підприємством загалом. У до їхнього складу входять такі види витрат. 1. Витрати за змістом апарату управління, включающие:

— зарплату апарату управління з відрахуваннями у позабюджетні соціальні фонды;

— командировочні расходы;

— по що у о-телеграфные витрати; - амортизація та витрати утримання легкових авто у; - Витрати зміст обчислювальних центрів — і т. п. 2. Загальногосподарські витрати, які включають: — зарплату персоналу, не ставиться до апарату управління, з відрахуваннями у внебвэджетные соціальні фонди; амортизацію, помешкання і утримання і споруд загальнозаводського характеру; - знос МБП; - Витрати винахідництво і рационализацию;

— Витрати підготовку кадрів т. п.

3. Деякі види податків, зборів і відрахувань, включаемые в собівартість продукції (робіт, послуг), зокрема земельний налог.

4. Общезаводские непродуктивні витрати, включающие:

— недостачі і причини тих матеріальних цінностей та готовою продукції при зберіганні їх у загальнозаводських складах;

— втрати від простоїв з вини цехів тощо. п. Загальногосподарські витрати враховують на рахунку 26 за статтями стосовно до цього переліку. Обидва рахунки (25 і 26 $ немає сальдо і щомісяця закриваються шляхом розподілу витрат між видами вироблену продукцію, виконаних робіт і наданих послуг. Списання загальновиробничих витрат на собівартість продукції (робіт, послуг) здійснюється з використанням рахунків 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжні виробництва» записью:

ДЕБЕТ 20 (23) КРЕДИТ 25. Для списання загальногосподарських витрат підприємство розробки облікової політики може вибрати одне із двох варіантів: щомісяця на рахунки з обліку виробничих витрат (в дебет рахунків 20 і 23) або на рахунки обліку реалізації (в дебет рахунки 46). У цьому робиться одне з двох наступних проводок:

ДЕБЕТ 20 (23) КРЕДИТ 26 або ДЕБЕТ 46 КРЕДИТ 26.

Особливу увагу підприємців викликає вплив накладних витрат на собівартість окремих видів продукції для аналізу конкурентоспроможності продукції і на рентабельності виробництва. Галузевими інструкціями передбачаються різні способи розподілу загальновиробничих витрат між окремими видами продукции:

— пропорційно нарахованої заробітної плати робочих за видами продукції (робіт, послуг) ;

— пропорційно сумі прямих витрат за виробництво продукції (робіт, послуг). У багатьох галузей розподіл загальновиробничих витрат між окремими видами продукції виробляється пропорційно зарплаті виробничих робочих. Відомість розподілу загальновиробничих витрат має такий вигляд. |Дебет |База распределения|Общепроиз водственные | | | |витрати | |Рахунок |Замовлення |Зарплата |Відсоток |Сумма, руб. | | | |виробничих | | | | | |рабочих, руб. | | | | | | | | | | | | | | |.

Через війну розподілу суми на замовлення записують їх у картки аналітичного обліку провадження у статті «Загальновиробничі расходы».

За асиметричного розподілу загальногосподарських витрат може використовуватися хоча б варіант розподілу, як і загальновиробничих витрат, тоді як облікову політику підприємства передбачено розрахунок повної виробничої собівартості випущеної продукції, виконаних і зданих замовнику робіт і услуг.

При скороченою методиці її розрахунку (лише у сумі виробничої цехової собівартості) загальногосподарські витрати можна розподіляти і списувати відразу на реалізовану продукцію, роботи й послуги (тобто відразу в дебет рахунки 46). Такий вариант-возможен й за наявності для підприємства кількох видів деятельности.

Є думка, що й, відповідно до облікову політику, загальногосподарські витрати списуються відразу на реалізовану продукцію (роботи, послуги), то ці витрати годі й розподіляти між зробленими продукцією, роботи будівельників і послугами, а списати однієї сумою. На думку, це думка некоректно. Незалежно від цього, який рахунок списуються загальногосподарські витрати, необхідно визначати фактичну собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). Це дозволить підприємству розрахувати прибуток, отримувану від кожної виду продукции.

Можна рекомендувати одне із наступних трьох способів розподілу загальногосподарських витрат між окремими видами продукцш- 1: — пропорційно до чисельності працюючих; - пропорційно фонду оплати праці; - пропорційно вартості основних средств.

З іншого боку, якщо підприємство здійснює різні види діяльності, прибуток за яких оподатковується з різних податковим ставками, розподіл загальногосподарських витрат виробляється пропорційно розміру виручки, отриманої від кожної виду деятельности.

У синтетичному обліку суми виробленого розподілу відбивають по дебету рахунки 46 і кредиту рахунки 26 (в журналі-ордері № 10/1 відомості № 15 «Обороти за кредитами рахунки 26 протягом місяця» при журнально-ордерній формі обліку). При віданні бухгалтерського обліку з допомогою персональних комп’ютерів бажано, щоб форми щомісячних звітів були до описаним у цій статье.

Підсумовування витрат за производство.

Калькулювання собівартості продукції способом підсумовування витрат є основним в видобувних галузях, енергетиці (під час обліку витрат з процесам і виробничим ділянкам чи цехах), у машинобудуванні (при обліку витрат з частинам виробів чи машинокомплектам і вузлам). Фактична собівартість одиниці виробленої продукції визначається шляхом підсумовування витрат з процесам технологічного циклу, або машинокомплектам у межах калькуляционных статей і розподілу отриманих сум на фактичне кількість випущеної продукції. Під підсумовуванням витрат за виробництво розуміється следующее.

Коли витрати кожного цеху відбито у відомостях № 12 і підраховані підсумки з кожної відомості, підсумки всіх цехових відомостей № 12 підсумовують і зводять в журнал-ордер И «10. Це дозволяє визначити загальний обсяг витрат підприємства у процесі виробництва за месяц.

Інформація журналу вкрай важлива, оскільки це дозволяє будувати висновки про рентабельності виробництва (робіт, послуг), про рівень встановлюваних підприємством цін, конкурентоспроможність готової продукції. З даних журналу зручно аналізувати склад парламенту й суму. Журнал-ордер № 10 складається з кількох розділів. Перший розділ журналу називається «Недоліки виробництва». У цілому цей розділ переносяться підсумкові рядки відомостей № 12 і № 15 у межах дебетуемых рахунків (20, 23, 25, 26, 28, 31 і 89), у своїй суми за кредитами рахунків однакові з сумами відповідно до даними за рахунками 02, 10, 12, 13 тощо. п. Характерна риса першого розділу журналу-ордера № 10 -можливість розподілу витрат за такі два вида:

— з економічних елементам (суми за кредитами рахунків 02, 05, 10, 12, 13, 69, 70 та інших.) ;

— у межах комплексних витрат (суми по дебету рахунків 20, 23, 28,31,89}.

Головним у цьому розділі вважається підсумок з економічних елементам, бо за журнально-ордерною формі обліку саме дані журналів-ордерів (тобто обертів за кредитами рахунків, по витраті ресурсів) є основою записів в Головною книзі, відомості ж (тобто обертів по дебету рахунків) вважаються вспомогательными.

Другий розділ журналу-ордера № 10 «Розрахунок витрат за провадження з економічним елементам» дозволяє відкоригувати підсумки першого розділу журналу на суми, які збільшують і які зменшують зазначені підсумки, тобто визначити обсяг витрат без внутризаводского обороту (наприклад, під час виготовлення МБП цехами власного виробництва, при наданні транспортних послуг та інших.) .

Третій розділ журналу-ордера № 10 «Розрахунок собівартості товарної продукції» розшифровано за статтями калькуляції і об'єднує виконаний обсяг робіт, списаних цілком із рахунки 20 «Основне виробництво» і лише частково із рахунку 23 «Допоміжні виробництва», якщо продукція (послуги) допоміжних цехів відпускалася на сторону.

Журнал-ордер № 10 має продовження як журналу-ордера № 10/1, який містить перелік тієї ж кредитуемых рахунків, але враховує ще й операції, які стосуються дебету будь-якого рахунки, крім виробничих рахунків. У остаточному підсумку у ньому фіксується загальна сума оборотів по кредиту рахунків матеріальних, трудових і, як і є згодом основою записи обертів за Головну книгу.

Оцінка незавершеного производства.

Після підсумовування витрат за виробництво протягом місяця бухгалтерія переходить розрахуватися (калькулюванню) собівартості випущеної продукції (робіт, послуг). Але спочатку слід оцінити залишки незавершеного производства.

Продукція (напівфабрикати), не пройшла всіх стадій обробки, передбачених технологічним процесом, і навіть незакінчені роботи, не прийняті замовниками, називаються незавершеним виробництвом, а витрати, які стосуються ним, — витратами незавершеного производства.

До незавершеного виробництву теж належать готові вироби, не прийняті відділом технічного контролю (ВТК) або прийняті ВТК, але з здані складу, в повному обсязі укомплектована продукція, і навіть повністю закінчена виготовленням продукція, котра ще не пройшла випробувань, передбачених технологией.

У незавершене виробництво не включають матеріали і куплені напівфабрикати, не розпочаті обробкою. У багатьох галузей промисловості неможливо забезпечити роздільне свій відбиток у обліку витрат продукції, закінчену виготовленням і що залишилася в незавершеному виробництві. Винятком є продукція видобувних галузей в промисловості й теплоэлектроэнергетики, де незавершене виробництво відсутня або носить стабільного характеру. На підприємствах, де постійно є перехідні залишки незавершеного виробництва, визначення витрат, які стосуються випущеної продукції, ці залишки щомісяця оцінюють. Тоді собівартість випущеної продукції визначають з такого розрахунку: до залишків незавершеного виробництва початку місяці додають витрати протягом місяця, віднімають повернуті і списані суми, і навіть залишки незавершеного виробництва на кінець місяця. Тому важливо вірно знайти залишки незавершеного виробництва та оцінювати. Від цього в чому залежить достовірність калькуляції собівартості випуску продукції і на реальність фінансових результатів від продукции.

Усі підприємства мають проводити інвентаризацію незавершеного виробництва перед упорядкуванням річного звіту, але раніше 1 жовтня, та, крім цього у терміни, певні в облікову політику. Підприємства багатьох галузей таку інвентаризацію проводять щомісяця чи раз на квартал. Результати інвентаризації оформляються інвентаризаційними відомостями, у яких відбивається стан незакінченої продукції. У межинвентаризационный період залишки незавершеного виробництва визначають за даними оперативного урахування їхніх руху на натуральних измерителях. Ведення такого обліку доручається працівників планово-диспетчерских служб цехів й українські підприємства. Він триває на підставі первинних документів з обліку вироблення і здавальних накладних під час передачі деталей і напівфабрикатів до інших цехи чи склад.

Залишки незавершеного виробництва оцінюють однієї зі наступних методов:

— по фактичної виробничої собівартості (за виключення з неї витрат на. підготовку й освоєння виробництва, збитків шлюбу, інших виробничих расходов);

— по нормативної чи планової виробничої собівартості; по условно-переменным видатках (зарплаті й витраті матеріалів) ;

— за вартістю які у виробництві сировини, матеріалів і полуфабрикатов.

Отже, оцінка вартості незавершеного виробництва здійснюється через інвентаризацію для одержання достовірних даних бухгалтерського обліку, що у розрахунку фінансового результату діяльності підприємства за звітний період (що більше залишок незавершеного виробництва, тим нижче собівартість випуску продукції і на вище прибуток, і наоборот).

Інвентаризаційна комісія, затверджена керівником підприємства, у процесі інвентаризації визначає (розраховує) два показника, які стосуються залишкам незавершеного виробництва: об'єм і вартість витрачених матеріалів і витраченого часу (оплаченого праці) відповідно до технологічним картам. Достатність цих двох статей витрат пояснюється наявністю по іншим статтям калькуляції відсоткових відносин і до кожної з цих двух.

Виявлені при інвентаризації надлишки і недостачі оцінюють відповідно до облікову політику. Надлишки відносять з прибутку записью:

ДЕБЕТ 20 КРЕДИТ 80, але в суму нестач роблять проводку:

ДЕБЕТ 84 КРЕДИТ 20.

Розглянемо приклад оцінки залишків незавершеного провадження у фактичної виробничої себестоимости.

Пример

Цифри прикладу умовні Витрати підприємства на виготовлення вироби «А» в незавершеному виробництві склали: витрати матеріалів — 500руб, витрати покупних напівфабрикатів — 100 крб., транспортно заготівельні витрати 10%, поворотні відходи — 2%. Нарахована заробітна плата сумі ЮООруб, відрахування у позабюджетні соціальні фонди — 38,5% Загальновиробничі видатки становлять 80% стосовно нарахованої заробітної плати, а загальногосподарські витрати — 90%. Потрібна розрахувати фактичну собівартість незавершеного провадження у виробу «А». Розрахунок подано у вигляді наступній таблиці |Статті калькуляції |Сумма, руб | |1. Матеріали |500 | |2. Куплені напівфабрикати |100 | |3. Транспортно-заготівельні витрати |60 | |(10%) | | |4. Поворотні відходи (- 2%) |-12 | |Усього матеріальних витрат |648 | |5. Заробітну плату робочих |1000 | |6. Відрахування у позабюджетні социальные|385 | |фонди (38,5%) | | |7. Загальновиробничі витрати (80%) |800 | |8. Загальногосподарські витрати (90%) |900 | |РАЗОМ фактична виробнича |3733 | |незавершеного виробництва | |.

Калькулювання собівартості продукции.

Після підсумовування витрат за виробництво протягом місяця з оцінкою залишків .незавершеного виробництва бухгалтерія переходить до калькулюванню собівартості випущеної продукції, виконаних і зданих замовнику робіт і наданих услуг.

Калькулювання собівартості випущеної продукції (робіт, послуг) виробляється шляхом наступного расчета:

Фактична виробнича собівартість випущеної продукції = Залишок незавершеного виробництва початку місяці + Витрати на виробництво протягом місяця — Витрати підготовку й освоєння виробництва — Втрати від шлюбу — Залишок незавершеного виробництва наприкінці месяца.

Такий розрахунок проводиться у разі кожній статті калькуляції і кожному виду продукції (робіт, услуг).

Якщо випускати продукцію протягом місяця не проводився, то витрати протягом місяця плюс залишки незавершеного виробництва початку місяці становитимуть обсяг, незавершеного виробництва наприкінці месяца.

На суму випущеної продукції (робіт) наступного місяця робляться записи по счетам:

ДЕБЕТ 40 КРЕДИТ 20 — відбито фактична собівартість здано іншої складу готової продукції сумі фактичні витрати чи ДЕБЕТ 46 КРЕДИТ 20 — відбито фактична собівартість зданих замовнику робіт (послуг) у сумі фактичних затрат.

Підставою для зазначених записів за рахунками є: накладні здавання готової продукції з цехів складу, акти приймання-здавання робіт (послуг) замовнику. Собівартість одиниці виробленої продукції розраховується як постатейно, і по загальному підсумку шляхом ділення суми кількості продукції або обсяг работ.

Запис операцій із кредиту рахунки 20 «Основне виробництво» в дебет рахунків 40 «Готова продукція» і 46 «Реалізація продукції (робіт, послуг)» виробляється у журналі-ордері № 10/1.