Інноваційний розвиток в системі економічної безпеки

Не зважаючи на те, що саме інноваційний розвиток задекларований більшістю країн світу, і Україна тут не вилучення, як єдиний та безальтернативний шлях сталого (збалансованого, прогресивного та безперервного) розвитку, та, відповідно, значний інтерес до нього з боку економістів-теоретиків та практиків, науковців різних напрямків та бізнесменів, політиків та фінансистів багато питань все ще залишається недостатньо висвітленими як в теоретико-методологічному так і практичному напрямах. Одним із таких питань можна назвати визначення залежностей між такими двома базовими категоріями як економічна безпека та інноваційний розвиток. економічний безпека інноваційний Так, для рівня підприємств, як показано в роботі [1, c. 55] визначається, що «процеси впровадження інновацій у господарську діяльність підприємств напряму пов’язані з додатковими економічними ризиками, які призводять до зниження загального рівня показників економічної безпеки підприємства. З іншого боку, відсутність інновацій у діяльності підприємства сама виступає фактором неабиякого ризику та загроз для підприємства».

Автор не заявляє про стовідсоткове вирішення таких проблем, в той же час, робить спробу формування власного підходу до оцінки інноваційності розвитку саме з точки зору необхідності забезпечення економічної безпеки держави й інших суб'єктів господарювання в рамках комплексної квазідинамічної моделі оцінки рівня безпеки.

Інноваційний розвиток. Пошук цільової функції. Загальне визначення інновацій, яке дане в Законі України «Про інноваційну діяльність» [2] наступне: інновації - новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоздатні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери, а, відповідно, інноваційна діяльність — діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

В той же час, із даного визначення не в повній мірі зрозуміло на якому етапі розробки «конкурентоздатних технологій, продукції або послуг» й «організаційно-технічних рішень» вони перестають бути проектами і становляться дійсно конкурентоздатним товаром, так і обмеження використання інноваційного продукту лише для поліпшення «структури та якості виробництва» також не в повній розкриває значення інновацій. Для прояснення звернемося до роботи [3, с. 20], де з посиланням на класичні роботи австрійської економічної школи та Й. А. Шумпетера зазначається, що інновація являє собою історичне явище, що визначає необоротну зміну способу виробництва товарів…Якщо замість зміни величини факторів ми змінимо функцію виробництва, то матимемо саме інновацію. Крім того, в роботі [3] наголошується, що необхідно відрізняти можливість здійснення інновацій від їх практичної реалізації: «процвітання не виникає лише як результат винаходів або відкриттів — воно є наслідком процесу практичного розгортання інновацій» (Й. Шумпетер). Тобто інновація руйнує стару структуру купівельної спроможності населення та формує нову, причому на більш високому рівні, що є основою для реального зростання соціальних стандартів [3, c. 22].

Економічна безпека. Пошук цільової функції. В загальному, визначення економічної безпеки можна навести як похідну від національної безпеки, а саме як стану захисту як виключно економічних інтересів держави, суспільства і особи, так і інших інтересів, які не є економічними, але певним чином пов’язані з економічною сферою життєдіяльності. Безумовно, одним із основних економічних інтересів держави, суспільства та особу можна визначити рівень добробуту. Відповідно до інших, пов’язаних з економікою інтересів, можна віднести екологічні, соціальні, демографічні, політичні та багато інших інтересів (при цьому, ступінь їх зв’язку з економікою, в більшості випадків, визначається ваговими коефіцієнтами).

Найбільш важливі та актуальні загрози національним економічним інтересам та, відповідно, основні напрямки державної політики щодо їх запобігання та нейтралізації наведені в Стратегії Національної безпеки [4].

Таким чином, основний висновок даної роботи полягає в відсутності прямого зв’язку між інноваційним розвитком та забезпеченням економічної безпеки. В той же час зазначимо, що опосередковано такий зв’язок є і достатньо вагомий. Так, успішна та ефективна реалізація інноваційної політики дає суттєве зростання добробуту (нову виробничу функцію), яке може бути використане і на підвищення соціальних стандартів і на забезпечення економічної безпеки.

Список використаних джерел

• 1. Лобунська С. В. Підходи щодо формування показника інноваційної спроможності в загальній системі економічної безпеки підприємства / С. В. Лобунська // Вісник економіки транспорту і промисловості. — № 39. — 2012. — С. 55−59.
• 2. Закон України «Про інноваційну діяльність» [Електронний ресурс] // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2002. — № 36. — С. 266. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/40−15
• 3. Макаренко І. П. Національна інноваційна система України: проблеми і принципи побудови / І. П. Макаренко, П. М. Копка, О. Г. Рогожин, В. П. Кузьменко; за наук. ред. І. П. Макаренка. — К.: Інститут проблем національної безпеки, 2007. — 520 с.
• 4. Стратегія національної безпеки України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/287/2015