Герасимов Сергій Аполлінарійович

Герасимов Сергій Аполлінарійович

Годы життя: 1906 г. — 1985 г.

Герасимов — радянський режисер, сценарист. Народний артист СРСР. З 1948;го навчався у Ленінградському художньому училище. У 1928 закінчив Ленінградський державна інституція сценічного мистецтва. У кіно — з 1924. Дебютував як актор в ф. «Ведмедики проти Юденича «(1925), у якому грав роль шпику. Перші роки акторської діяльності Р. відбувалися у майстерні «ФЕКС «(Фабрика ексцентричного актора). Знімався у фільмі режисером Р. Козінцева і Л. Трауберга в ролях: Чиновника («Шинель », 1926), Медокса («З. У. Д. », 1927), Журналіста («Новий Вавилон », 1929), Голову сільради («Одна », 1931), і навіть в ф. режисер Ф. Ермлера — Меншовик («Уламок імперії «, 1929) і Зс. Пудовкіна — 2-ї бонза («Дезертир », 1933) і др. В майстерні «ФЕКС «Герасимов пройшов школу ексцентричність актора. У межах своїх перших ролях показав себе як актор переважно гротескового плану, майстер гострого, графічно чіткого малюнка образу. Надалі, не залишаючи повністю акторської роботи, Герасимов займався переважно режисурою, у багатьох своїх ф. виступаючи як і сценарист. Велике місце у творчої біографії Герасимова займала педагогічна робота, керував акторської майстерні на кіностудії «Ленфільм » .Режиссёрским дебютом Герасимова був фільм «Двадцять два нещастя «(1930, що з З. Бартеневым); потім він посаду. ф. «Серце Соломона «(1932, сцен. Герасимов що з М. Кресиным), «Люблю чи тебе «(1934, сцен. Р.). Ці перші роботи молодого режисера знайшли його цікавою для суспільства до сучасної тематиці, проблемам сов. моралі, життя і побуті радянської молоді. У педагогічної практиці по вихованню киноактёров й у режисерською роботі Р., спираючись на досвід реалістичної прози, шукає власні шляху до киноискусстве. Своеобразие обдарування Р. виявилося повною мірою у його першому звуковому ф. «Семеро сміливих «(1936, сцен. Герасимов що з Ю. Германом). Р. працював над цим ф. з вихований у його майстерні колективом молодих акторів (Т. Макарова, П. Алейников і др.).Уже у цьому фільмі Герасимов показав себе режиссёром-педагогом, які втілюють свої плани через углублённую роботи з акторами. У ф. «Семеро сміливих «створено колективний портрет сов. молоді, розкрито характери у повсякденній життєвої практиці. Глибоке насичення життя сов. «молоді, документальна достовірність її зображення, високий цивільний пафос разом із гранично докладним розповіддю про характер кожного героя — всі ці риси були і фільму «Комсомольськ «(1938), поставлений Герасимов за своїим сценарієм, написаним разом з 3. Маркиной і М. Витухновским. Цей фільм розповідав, як і нелёгком праці і побут й зростають загартовуються характери молодих будівельників, комсомольців 30-х рр., закладывающих новий місто в далеку тайге. Значит, роботою Р. в передвоєнному кіно був ф. «Учитель «(1939; Держ. ін. СРСР, 1941).Автор сценарію і режисер З. Герасимов, гол. операт. У. Яковлєв, худий. У. Семенов, комп. У. Пушков, гримёр А. Анджан, текст пісень До. Смирнова. У ролнх: Б. Чирков (Степан Лаутин), Т. Макарова (Горпино Шумиліна), П. Волков (голова колгоспу Іван Фёдорович), В. Померанцева (Парасковія Василівна), Л. Шабаліна (Марія), У. Телегіна (Степанида Лаутина), М. Катерининский (секретар райкому Ремизов), М. Сунозов (комбриг Худяків), І. Назаров (дід Семен), А. Матвєєва (Настя Фалалеева), З. Онуфрієв (Єгор Фалалеев), А. Куркулів (Кузьма Фалалєєв), З. Шинневич (секретар осередки ВЛКСМ).Придавал велике значення спадщини русич. і світової культури для духовному розвитку сучасної людини, Р. посаду. ф. «Маскарад «(1941, сцен. Р.), стоїть дещо осібно у його творчості. Картина, воссоздающая романтичний пафос драми Лермонтова, трактувалася режисером як трагедія обманутого довіри, вона відрізнялася високої режисерською і акторської культурою (Арбенін — М. Мордвинів). Однією із отже, акторських робіт у цьому ф. було виконання Р. ролі Неизвестного. Но сучасна тема як і залишилася основний для Герасимова Режисер так визначає своє ставлення до завданням кінематографії: «У нашому розумінні сучасна тема в кіномистецтві — це постановка і идейно-художественное вирішення тих питань, які безпосередньо впливають в розвитку нашому житті, затвердження і навіть поглиблення політики Комуністичної партії і Радянського держави «(«30 років Радянської кінематографії «, рб., 1950, з. 173).

В роки Великої Вітчизняної війни Р. брав участь у створенні Бойового кино-сборника № 1 (1941), посаду. ф. «Непереможні «(1943, що з М. Калатозовым) і «Велика Земля «(1944), які розповідають про героїчну боротьбу совєтського люду на фронті й у тилу.

В 1944—46 Герасимов очолював Центр, студію документ, ф. У 1944 Герасимов повертається до педагогічної роботі, він керує об'єднаної режисерською і акторської майстерні у ВДІКу. Працюючи зі студентами, Р. дедалі більше стверджується на думці про близькості мови сучасного кіно до рідної мови реалистич. прози. Р. здійснив відносини із своїми учнями, у вигляді своєрідного киноспектакля, постановку роману А. Фадєєва «Молода гвардія «(Театр-студія киноактёра). За підсумками в цьому спектаклі Р. посаду. в 1948 фільм (1я і 2я сірий., Держ. ін. СРСР, 1949). Автор сценарію і реж. З. Герасимов, гол. операт. У. Рапопорт, худий. І. Степанов, композитор Д. Шостакович. У ролях: Т. Макарова (Кошова), У. Хохряков (Проценко), Є. Ануфрієва (бабуся Віра), М, Яроцкая (Тюленина, мати), Л. Фенин (Тюленин, батько), У. Іванов (Олега Кошового), І. Макарова (Любов Шевцова), З. Гурзо (Сергій Тюленин), Б. Битюков (Іван Земнухов), М. Мордюкова (Уляна Громова), З. Бондарчук (Валько), Р. Романов (Іван Туркенич), Л. Шагалова (Валерія Борц), М. Іванова (Клавдія Ковальова), У. Тихонов (Володимир Осьмухин), Р. Мгеладзе (Жора Арутюнянц), Л. Горін (Віктор Петров), А. Чемодуров (Сергій Левашов), Р. Юматов (Анатолій Попов), Є. Моргунов (Євген Стахович), До. Лучко (тітуся Марина), А. Пуитус (дядько Коля), Про. Іванова (Надія Тюленина), М. Крепкогорская (Вырикова), Т. Носова (Валентина Філатова), У. Авдюшко (Співробітник обкому), Р. Шаповалов (Соликовский), Ю. Єгоров (Рейбанд), Л. Семенова (Дама), Аза Калашнікова (Дівчинка) Є. Гришко (Ніна Іванцова), А. Панова (Шевцова, мати) А. Денисова (Громова, мати), У. Уральський (Громов, батько) 3. Воркуль (Рыбалова), А. Харитонова (Людмила Осьмухина) З. Комаров (Лікар), А. Антонов (Фомін), Р. Шпігель (Фенбонг) З. Бокарёв (Брюкнер), А. Файт (Полковник), Є. Тетерин (Лейтенант), У. Высоковский (Офіцер СС), І. Гайдамак (Офіцер), Про. Смирнов (Єфрейтор), Б. Магалиф (Солдат), А. Карасёв (Денщик), А. Розанов (фон Венцель).Монументальный формою, суворий по мистецтв. колориту ф. малює героїчну боротьбу комсомольського підпілля, керованого партією більшовиків. З епічної широтою передаючи події, достойні романі Фадєєва, ф. створив велику галерею образів сов. патріотів, показавши їх лише у героич. справах, але, передусім, в усьому багатстві їхньої духовної життя. Глибина психологич. характеристик, широта образного підтексту, точність передачі трагич. атмосфери подій — усе це зробило ф. етапним твором у розвитку реалистич. методу сов. кіномистецтва. Кинороман «Молода гвардія «так ж, як і роман Фадєєва, був однією з перших творів, углублённо що розглядали події 2й Першої світової через психологію людей. Р. показав героїзм сов. молоді як природний прояв нового радянського характеру.

Совместно з киноработниками КНР Р. створив док. ф. «Освобождённый Китай «(1950; Держ. ін. СРСР, 1951), в 1952 посаду. ф. «Сільський лікар «людей нової сов. села. У 1956 за сценарієм Р. поставлений ф. «Дорога правди «(реж. Я. Фрід), в 1958 ф. «Пам'ять серця «(реж. Т. Лиознова). Наприкінці 50х рр. Р. створив одне з отже, творів сов. кіно того периода—ф. «Тихий Дон «(3 серії, 1957—58) за мотивами однойменного роману М. Шолохова. Ф. вирішене у сфері народної драми, він передає високу правду людських характерів, рождённую в зіткненнях революційної борьбы. Автор сценарію і реж. З. Герасимов. Гол. операт. У. Рапопорт, гол. худий. Б. Дуленков, комп. Ю. Лєвітін, художники з костюмів До. Урбетис, М. Быховская. У ролях: Д. Ільченко (Пантелей Прокопович Мелехов), А. Філіппова (Іллівна), П. Глєбов (Григорій), М. Смирнов (Петро), Л. Хитяева (Дарія), М. Архангельська (Дуняша), А. Благовестов (Степан Астахов), Еге. Быстрицкая (Ксенія), А. Жуков (Мирон Григорович Шулік), А. Денисова (Луківна), 3. Кирієнко (Наталя), Б. Новиков (Дмитро), А. Карпов (дід Грншака), Є. Максимова (Кошова), Р. Карякін (Михайло Кошовий), У. Хмара (Машутка Кошова), А. Шатов (Листницкпй, батько), І.Дмитрієв (Листницкий, син), У. Шатуновский (Штокман), А. Титов (Котляров), У. Дахарченко (Зыков), М. Васильєв (Христоня), Д. Капка (дід Сашка), З. Юртайкин (Валет), П. Любешкин (Мартін Шаміль), П. Черков (Бунчик), М. Мурах (Подтёлков), Б. Мурах (Кривошлыков), М. Тямин (Генерал), До. Бубнов (Фомін), фільму (1я сірий.) присуджено премію через колір на Мкф. у Брюсселі, 1958, 3й серії ф. присуджена Велика ін. на XI Мкф. в КарловиВари, 1958, 1я ін. і премія за режисуру на 1 м Всесоюзному кінофестивалі у Москві, 1958. Правдиво втіливши засобами кіномистецтва образи і классич. роману, Р. у своєму ф. з виняткової мистецтв, достовірністю передав і напряжённую духовне життя героїв «Тихого Дону », і своєрідність побуту.

Г. продовжив роботу над жанром киноромана; в 1962 він закінчив двосерійний ф. «Люди і звірі «, охоплюючий події эпич. масштабу життя й безлічі людей, є їх учасниками. Ф. розповідає про важкому шляху колишнього сов. офіцера, що залишилися після фашистського полону по закордонах і повернеться після длит. відсутності там. Ф. піднімає важливих проблем совр. моралі. Р. грав у цьому ф. роль неохайного емігранта князя Львова Щербацкого. Характерную особливість творчості Р. як сценариста і режисера становить вміння глибоко досліджувати внутрішній світ людини, створювати докладні психологич. портрети знає своїх героїв, у трагічному повсякденні, «прозі життя «розкривати поезію праці та побуту сов. людей. Герасимов— режисер по перевазі «акторський », свої плани він розкриває через актёрское творчість, усі його ф. відрізняє ретельна роботу з акторами, цілісність ансамблю, увагу до емоційного підтексту дії та її атмосфері. Творч. діяльність режисера, актора сценариста Р. поєднує з великою педагогия. роботою у ВДІКу, де зараз його веде объединённую режиссёрскую й акторську майстерню, керує кафедрою режисерського і акторського майстерності. До його учнів режисери і актори: З. Бондарчук, Л. Кулиджанов, Т. Лиознова, І. Макарова, М. Мордюкова, М. Рибников, 3. Кирієнко, Ж. Болотова і мн. ін. Є також мистецтв. керівником творчого об'єднання мийок. кіностудії їм. Горького. Р. виступає як і драматург — він автор п'єс «Учитель «(1939) і «Наші дні «(1940) і епізодично як театр, режисер. Др. фільми: актор — 1926 — «Чёртово колесо «(Фокусник); 1927 — «Братик «(Шофер), «Чужий піджак «(агент Скальковський); 1932 — «Три солдата «(Командир сталевого полку); 1935 — «Кордон «(кравець Яків); 1938— «Виборзька сторона «(Есер). Режисер і сценарист —1931 — «Ліс «(реж.); 1941— «Стара гвардія «(реж.), Бойовий к.сб., N «і 1, новела «Зустріч пройшла з Максимом «(реж.), «Чапаєв на нас «(сцен.); 1943— «Киноконцерт до 25летию Червоною Армією «(сцен. і реж. совм. сдр.); 1954 — «Надія «(сцен. і реж.); 1958 — «Пам'ять серця «(сцен.); 1959— «Каже супутник «(сцен. і реж. совм. з Вовком, Дорманом і Оганисяном); 1961— «Кар'єра Дмитра Горіна «(художнього керівника фільму), «У Крутого Яру «(художнього керівника фильма).

Список литературы

Для підготовки даної праці були використані матеріали із сайту internet.