Фішарт Йоганн

Фишарт Йоганн

Фишарт Йоганн (Johann Fischart, 1546 чи 47 — прибл. 1590) — німецький поет і сатирик епохи Реформації. Р. Страсбург. Навчався в Вормсе у поета і педагога Каспара Шейдта, потім зробив велике подорож, навчався у Парижі, Страсбурзі, Сиене, в 1574 у Базелі отримав ступінь доктора прав. З 1575 до 1580 жив у Страсбурзі в становищі вільного літератора; в 1580 переїхав до Шпейер, де до 1583 практикував як адвокат, був суддею в Форбахе (Лотарингія).

Ф. дебютував отруйними віршованими памфлетами, спрямованими проти католицького чернецтва («Der Barfüsser Sekten und Kuttenstreit», «Von St. Dominici des Predigermünchs und St. Francisci Barfüsers artlichen Leben», 1571, та інших.). Своєю вершини антикатолицька сатира у творчості Ф. досягла в памфлеті «Bienenkorb des heiligen römischen Immenschwarms» (Вулик святої римської церкви, 1579) — вільна обробка однойменного твори нідерландського сатирика Марникса ван Альдехонде (див. «Нідерландська література») — й у віршованому памфлеті «Die Wunderlichst unerhörtest Legend und Beschreibung des… vierhörnigen Hütleins» (Опис четырехрогой шапочки, 1580) — нещадної сатири, спрямованої проти єзуїтів. Сатира зображує хитрощі князя пітьми Люцифера, на загибель людей що створює орден єзуїтів. У комічної поемі «Flöhaz Weiber Traz…» (Цькування бліх, 1573), який розповість про боротьбу жінок і блохами, Ф. віддає данина популярним в XVI в. мотивів гробианизма.

В прозаїчної «Das Philosophisch Ehzuchtbüchlin…» (Філософська книжечка про шлюбної життя, 1578), написаної по Плутарху і Эразму, Ф. в бюргерско-протестантском дусі вихваляє нього й залежить сімейне щастя. З гуманістичних джерел почерпнуто та її гумористичне похвальне слово подагрі (Podagrammisch Trostbüchlin, 1577), примыкающее до численним гумористичним панегирикам, найпоширенішим у європейській гуманістичної літературі епохи Відродження. У розлогому вірші «Das Glückhafft Schiff von Zürich (Щасливий цюрихський корабель), описывающем поїздку цюріхських громадян свято стрілків до Страсбургу, Ф. радить поглиблення дружніх перетинів поміж обома протестантськими містами. Перу Ф. належить також кілька віршів на духовні і світські теми, віршована є обробка народної книжки про Эйленшпигеле (Eulenspiegel Reimensweis, 1572) та інших. Проте особливо видатне твір Ф. — це її вільна обробка першої книжки комічного роману Рабле — «Гаргантюа і Пантагрюель» (Die Affentheurlich naupengeheurliche Geschichtklitterung von Thaten und Rahten… Gargantoi und Pantagruel, 1575), у якій Ф. помітно посилює гротескний елемент оригіналу. У названий творі сатира на католицизм узгоджується з широкої сатирою різні пороки на той час. Проте Ф. не піднімається до гуманістичного вільнодумства Рабле. Його сатира обмежена рамками протестантського світогляду.

В висновок слід підкреслити видатне мовне майстерність Ф. Маючи широкої начитаністю, багатим життєвим досвідом, Ф. створює мову колоритний, гнучкий та багаті. Він живить пристрасть до гротеску, створює вигадливий стиль, з вибагливою грою слів, несподіваними оборотами — нанизуванням чужорідних понять тощо.

Список літератури

I. Твори Фишарта, вид. Kurz H. (3 Bde, Lpz., 1866—68), Hauften A. (3 Bde, Stuttgart, 1893—95), обрані твори (Dichtungen), вид. K. Goedeke, Lpz. (1880).

II. Hauffen A., J. Fischart, 2 Bde, 1921—22.

Leitzmann A., Fischartiana, Jena, 1924.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.