Озокеритолікування. 
Методики парафінолікування та озокеритолікування

Озокерит і його властивості.

Озокерит як корисна копалина відомий давно. Свою назву озокерит отримав у 1833 році за пропозицією Глокера.

Озокерит — грецьке слово, яке означає «пахнучий воском». Дійсно, озокерит після відповідної очистки нагадує своїм зовнішнім виглядом бджолиний віск. Місце походження озокериту, яке має промислове значення, в Україні розміщене в місті Бориславі. Озокерит отримують шляхом переробки озокеритовмісної руди, яка добувається в шахтах, розміщених в місцях залягання озокериту. Для медичних цілей використовується озокерит, який отримують шляхом водної виварки руди.

Озокерит складається із суміші твердих, високоплавких вуглеводнів з добавками рідких і газоподібних вуглеводнів.

Хімічний склад озокериту: церезин — 69−80%, парафін — 3−7%, мінеральні масла, нафтові смоли — 8−10%, асфальтени — 0,5−5%, механічні домішки 3−8%.

Що стосується структури озокериту, то оскільки озокерит являє собою складну суміш, як було відмічено вище, він не має чітко вираженої кристалічної структури. Основна його маса — тверді вуглеводні - церезіни, які мають дрібнокристалічну структуру, внаслідок чого церезіни мають здатність добре розчинятися в маслах і міцно утримувати їх, створюючи однорідну стійку композицію.

Колір озокериту світло-зелений, жовтий, бурий або чорний/ залежить від вмісту в ньому смол і асфальтенів.

В порівнянні з гряззю і парафіном озокерит володіє великою теплоємкістю і теплоутримувальною здатністю, меншою теплопровідністю. Так, озокерит утримує тепло 31,25 хв., парафін -19,83 хв., грязь — 7,5 хв.