Розділ 1. Учнівські спостереження як невідємна частина при викладанні біології в 7 класі

Метод спостереження, його роль і місце під час організації навчального процесу з біології.

Спостереження є одним з основних методів наукового пізнання, що ґрунтується на безпосередньому та опосередкованому сприйманні природних явищ та процесів. Спостереження — це цілеспрямоване безпосереднє чуттєве сприймання предметів та явищ природи. Дослід (експеримент) — це вивчення у штучних умовах процесів, які відбуваються в живих системах.

Спостереження — процес складний: можна дивитись, але не побачити, спостерігати одне явище, а помітити інше. В природних умовах спостереження перетворюється на справжнє мистецтво. Спостереження можна вважати науковим методом дослідження лише у тому разі, коли воно не обмежується тільки констатацією фактів та зображенням їх, а стає основою наукового обґрунтування природи досліджуваних явищ.

Як і кожний метод наукового дослідження, спостереження характеризується своїми особливостями. Позитивним є те, що воно дає фактичний матеріал про природний перебіг явищ та процесів. Втім слід вказати на певний суб'єктивізм інтерпретації отриманої інформації, а також доступність лише вибіркової перевірки. Основним недоліком даного методу є пасивна позиція дослідника (чекає, доки явище матиме місце, або вже фіксує його наслідки) [18, 6].

Як зазначають О.Ф. Козіна і О. М. Степанян, в методиці викладання, біології існують різні класифікації спостереження, як практичного методу навчання, зокрема:

1) за організаційними формами — індивідуальні, групові й фронтальні.

Фронтальні спостереження здійснюються усім класом за однаковим завданням під безпосереднім керівництвом вчителя. Під час бесіди діти осмислюють і конкретизують об'єкти та цілі спостережень, актуалізують опорні знання та уміння, визначають задачі й складають плани.

Кожне завдання перед розв’язанням повторюється вчителем або учнем («За чим будете спостерігати? … Далі простежте за…» та ін). Це зорієнтовує дітей на систематичне зіставлення проміжних результатів із кінцевими цілями спостереження. Обговорення етапів і наслідків дозволяє вчителеві здійснювати поточний контроль за спостереженням і корегувати його.

Крім того, словесне вираження результатів сприймання вголос одним учнем, а про себе — іншими, дозволяє кожній дитині усвідомити зміст, порівняти власний результат із результатами однокласників, при потребі придивитись, прислухатись, звернути увагу на окремі деталі. Загальний висновок за такими спостереженнями формулюється вчителем (якщо складний) і повторюється учнями або робиться школярами самостійно.

Під час групових спостережень завдання виконується групами по 2−4 учні. Групи можуть складатися із учнів з однаковим і різним рівнем підготовки. Такі групи не стабільні. Їх склад рухомий і визначається «зоною актуального розвитку» дітей на кожному конкретному етапі навчання. Обов’язковим при створенні групи є врахування інтересів учнів та їх взаємин. Залежно від навчальної ситуації, дидактичної цілі використання методу спостереження у процесі навчання можливе застосування різних варіантів методики організації групових спостережень, а саме:

• — в групах діти з однаковою підготовкою (групи гомогенні). Завдання за змістом однакові для всіх груп. Підготовка до безпосереднього сприймання здійснюється фронтально. Далі діти ведуть спостереження групами, коментують і обговорюють їх разом. Учитель контролює всі групи, але значну увагу приділяє слабшим учням. Загальний висновок робиться фронтально.
• — групи гомогенні за складом. Завдання для груп різні за змістом. Дидактична мета цих спостережень — конкретизувати теоретичні знання, уточнити і розширити сформовані уявлення. Рівень самостійності дітей у такій ситуації зростає, тому вчитель диференціює завдання через зміст і міру своєї допомоги. Наслідки спостережень обговорюються фронтально. Діти роблять висновки, показують свої об'єкти спостережень, коментують етапи спостережень, їх послідовність.
• — групи, гетерогенні за складом. До них входять учні з різною підготовкою. Методика організації може бути подібна до попередніх варіантів. Різниця у тому, що «сильні» учні допомагають «слабшим» [16, 17].

Індивідуальні спостереження виконуються кожним учнем самостійно. В основному вони ведуться під час виконання домашньої роботи. В індивідуальних завданнях найповніше враховуються індивідуальні особливості, рівень розвитку та підготовки, пізнавальні інтереси молодших школярів.

2) за тривалістю виконання — короткочасні або довготривалі (на уроці, під час екскурсій, наприклад, при виявленні ознак конкретного об'єкта) та довготривалі (в позаурочний час — під час вивчення динаміки в природі: ріст і розвиток рослин і тварин, сезоні зміни — фенологічні спостереження).

Короткочасні спостереження потребують незначного відрізку часу на уроці або вдома при виконанні домашніх завдань. Метою цього виду є сприймання ознак, властивостей конкретних об'єктів.

Довготривалі спостереження проводяться в позаурочні години. Об'єктом їх виступають процеси, явища, події, які розвиваються, змінюються протягом певного часу. Ознаки, які характеризують такий об'єкт, проявляються в різні періоди (або через деякий час) його розвитку. До цієї групи належать спостереження за умовами життя тварин; за впливом різних умов існування на ріст і розвиток тварин; змінами, які відбуваються з конкретними об'єктами природи протягом різних пір року.

• 3) за характером — комплексні (сезонні) та локальні або вибіркові (за конкретним природним об'єктом — за рослиною, твариною).
• 4) за характером попередньої підготовки — безпосередні (фіксування природних тіл і явищ, що потрапили в поле зору), опосередковані (попередня підготовка спеціального обладнання, відслідковування необхідного об'єкта).
• 5) залежно від пов’язаних з ними методів навчання — ілюстративні (показ таблиць, картин) і дослідницькі (фенологічні спостереження, проведення дослідів).
• 6) за часом проведення — випереджувальні, опорні, розширювальні.

Випереджувальні спостереження проводяться ще до засвоєння нових знань. Їх результати є чуттєвою основою формування уявлень у наступних темах. Цей вид спостережень застосовується до тих об'єктів, які не можливо сприймати безпосередньо на уроці, або вони вимагають тривалого часу. Випереджувальні спостереження ведуться учнями в позаурочний час з учителем чи самостійно. Вони виступають основним методом на вступному уроці-екскурсії до певного розділу.

Опорні спостереження організовуються вчителем у процесі засвоєння нових знань (уявлень, понять, встановлення залежностей, способів діяльності та ін). Фронтальна форма організації діяльності учнів є домінуючою в процесі їх здійснення.

Розширювальні спостереження застосовуються після засвоєння теоретичних знань. Вони необхідні для конкретизації, розширення і поглиблення сформованих елементів змісту. Слід наголосити, що такі спостереження носять дедуктивний характер, тобто спочатку актуалізуються теоретичні положення, а потім здійснюються спостереження з метою засвоєння емпіричних знань, які його пояснюють, деталізують, конкретизують, доводять правильність. Цей вид використовується на підсумкових уроках-екскурсіях, у домашніх роботах і може здійснюватись індивідуально, групами або фронтально. [17,16].

7) за характером пізнавальної діяльності - репродуктивні й творчі.

Репродуктивні спостереження спрямовані на сприймання й відтворення зовнішніх ознак, властивостей, частин тіл і явищ (форми, кольору, розмірів, відстані, розташування у просторі і т. ін.) та зовнішніх зв’язків.

Творчі спостереження є способом розв’язання проблеми. Перед учнями ставиться проблемне питання. Вони не можуть на нього дати відповідь, але в них є знання та уміння для її пошуку. Проблемна ситуація створюється шляхом зіставлення фактів, здобутих під час спостереження, з відомими знаннями. У більшості випадків зміст проблеми зводиться до встановлення певних закономірностей, причинно-наслідкових, структурних або функціональних зв’язків на основі результатів спостережень як у природних, так і в лабораторних умовах. Такі проблеми розв’язуються учнями під керівництвом вчителя чи самостійно за аналогією.

Таким чином, метод спостереження, як спосіб взаємопов'язаної діяльності вчителя (управління) та учня (учіння), має різні характеристики.

У процесі організації будь-якого з даних видів спостережень потрібно дотримуватися таких дидактичних вимог:

• — урахування вікових особливостей, психологічного рівня розвитку учнів, тобто спостереження повинні бути посильні для дітей;
• — організація активної пізнавальної діяльності в процесі спостереження;
• — показ практичного значення спостережень;
• — проводити спостереження треба систематично, послідовно;
• — особливу увагу слід звертати на місцеві природні умови, рослини, тварини, тобто дотримуватись краєзнавчого принципу;
• — фронтальне ознайомлення з прийомами спостереження: фіксування і вивчення об'єкта в сумі його суттєвих і несуттєвих ознак > виділення істотних ознак > фіксування > інтерпретація > висновок;
• — послідовність у виробленні уміння спостерігати (тренування на моделях, тренувальні вправи на приборах, розпізнавання умовних знаків і позначень, графічне зображення явищ, що спостерігаються, та їх компонентів, самостійне спостереження і фіксування, висновки і узагальнення отриманих результатів);
• — виділення суттєвих ознак предмета чи явища;
• — чітко обумовлені способи фіксації спостережень у щоденниках спостережень та календарях природи;
• — певна підготовка батьків (яку допомогу дорослі можуть надати; їх зацікавленість, увага до дослідження, яке проводить дитина, і до його результатів);
• — систематизація змісту спостережуваного;
• — керівництво учителем діяльністю дітей.

Однією з найбільш важливих складових частин досліджень є експериментальні дослідження через спостереження [2, 5].

Експериментальні дослідження — один з основних способів одержання нових наукових знань, в основі якого лежить експеримент — науково проведений дослід або спостереження природних явищ та процесів.

Метою проведення експерименту-спостереження може бути перевірка теоретичних положень (підтвердження робочої гіпотези), а також більш узагальнене вивчення теми наукового дослідження Інколи виникає необхідність проведення пошукових експериментальних досліджень. Вони обумовлені тим, що іноді виникають труднощі при класифікації всіх факторів, що впливають на процес, який досліджується.

У структурі спостережень виділимо основні етапи:

• 1. Підготовчий:
  • — визначення об'єкта спостережень;
  • — виявлення у спостерігачів об'єму та рівня знань про обраний об'єкт;
  • — постановка мети і завдань для спостережень.
• 2. Процес спостереження:
  • — цілісне сприйняття об'єкта, явища, природного процесу;
  • — встановлення причинно-наслідкових зв’язків.
• 3. Підведення підсумків спостережень:
  • — узагальнення та обробка результатів;
  • — звіт;
  • — фотозвіт (відео);
  • — рекомендації щодо результатів спостережень.

Спостереження є важливим елементом практики. Воно первинне відносно теорії, вважається основою теоретичного знання, критерієм його дійсності. Особливого значення набуває спостереження при вивченні екстремальних умов, які не можуть піддаватися теоретичному дослідженню.

Спостереження є складним комплексним методом наукового пізнання. [15, 13].