Розділ 3. Аудит обліку праці та її оплати

Організація і методика аудиту нарахування оплати праці на підприємстві

Результативність аудиторських процедур, проведених у ході перевірки розрахунків з оплати праці, багато в чому залежить від правильного визначення послідовності дій аудиторів. Для цього їм необхідно поставити ряд завдань, які дають можливість охопити перевіркою роботу всіх підрозділів та окремих рпацівників підприємства, яку беруть участь у здійсненні розрахунків з оплати праці або що мають пов’язану з цим процесом інформацію. Основні завдання аудиту оплати праці: — контоль організації обліку робочого часу й вироблення (виконаного обсягу робіт) на підприємстві; - перевірка обгрунтованості нарахування заробітної плати співробітникам підприємства; - перевірка роботи розрахункового відділу бухгалтерії з погляду правильності визначення сум нарахованої заробітної плати й утримань із неї; - перевірка вірогідності даних бухгалтерського обліку операцій з оплати праці. Вирішення кожного з поставлених завдань потребує від перевіряючого розгляду певного кола питань. Ще до початку роботи, з метою вибору оптимальної методики перевірки, аудитори повинні чітко знати, які документи будуть основними джерелами контролю. Основними джерелами аудиту розрахунків з оплати праці можуть бути:

накази по підприємству про прийняття на роботу (про звільнення) ;

листки по обліку кадрів;

особисті картки працівників;

табелі обліку робочого часу;

наряди на вірядні роботи;

рапорти про вироблення;

складська документація про оприбуткування продукції;

акти приймання виконаних робіт;

розрахункові й платіжні відомості;

касові документи;

відомості нарахувань й утримань по окремих группах працівників;

відомості (книги) обліку депонованої заробітної плати;

журнал-ордер № 5;

головна книга й баланс;

готова продукція на складі.

При виконання перевірки розрахунків з оплати праці найчастіше використовуються такі прийоми контролю:

взаємна перевірка;

нармативна перевірка;

техніко-економічні розрахунки;

логічна перевірка;

арифметична перевірка;

перевірка кореспонденції рахунків бухгалтерського обліку. Виходячи з наведеного переліку використовуваних прийомів, можна сміливо стверджувати, що на цій ділянці контрольних робіт переважає документальна перевірка. Фактичний контроль використовується в основному для підтвердження обгрунтованості нарахування заробітної плати за виготовлення певного обсягу продукції.

На початковому етапі аудиторської перевірки з’ясовується правильність записів в особистих справах працівників, наявності трудових книжок, штатного розкладу, правильності використання тарифних сіток, ставок, розцінок та надбавок при обчисленні заробітної плати; оформлення документів, на підставі яких нараховувалася заробітна плата (табелів обліку використання робочого часу, нарядів, контрактів, розрахунково-платіжних відомостей, відповідних записів у обліку). При перевірці обгрунтованості, визначення фонду оплати праці, перш за все, аудитором з’ясовується дотримання підприємством законодавчих та нормативних актів з нарахування заробітної плати, а також використання внутрішньогосподарських документів з оплати праці. Аудитором аналізується доцільність і прогресивність форм і систем оплати праці. Під час аудиторської перевірки встановлюється правильність посадових окладів і ставок з погляду віднесення підприємства до відповідної групи щодо оплати праці. Дотримання відповідності посадових окладів і ставок встановлюють шляхом їх порівняння зі штатним розкладом, нормативами за групами підприємств та розмірами реалізації продукції. Метою аудиторської перевірки обгрунтованості визначення фонду оплати праці є виявлення резервів скорочення витрат на оплату праці та раціональність використання коштів.