Биография спортсменки Маріон Джонс

Биография спортсменки Маріон Джонс

В сезонах 1995;1996 років нічого очікувати ніякого баскетболу, твердо сказала вона тренерам після того, як 3 роки виступала лише з баскетбольних майданчиках. -Я дуже хочу скористатися шансом виграти свою медаль на сучасних Олімпійських іграх, його не можна пропускати, далі - хтозна, як складеться далі життя. Я зроблю все, щоб у збірну, щоб потім не жаліти про упущеному. Потяг до легкої атлетики в Маріон підтримував і його хлопець штовхач ядра Сі Джей Хантер. Вона кидала всі справи і їхала на змагання, щоб хворіти для неї. Хантер переконував Маріон вкласти всю себе у біг, не втомлювався говорити їй, що має стати першою у світі. Але Маріон все-таки припустилася помилки, коли вирішила взяти курс — на Атланту. Вона не простилася остаточно з баскетболом. Навантаження була надмірної. Готуючись до виступу на Всесвітньої універсіаді, вона зламала ногу. А 2 місяці, коли, здавалося, все зажило, перелом повторився у тому місці. Мрії про виступ у Атланті довелося кинути. Вона пропустила Ігри. -Не занадто шкодувала звідси, — розповідає Джоунс. Отримала хороший урок і зрозуміла, як слід поводитися, щоб професійно тренуватися. До того думала, що зможу поєднувати баскетбол з легкої атлетикою. Але це були помилкою. Легка атлетика вимагала повної концентрації та не дозволяла відволікатися на що. І лише на початку 1997 року зірка баскетболу з Північної Кароліни Джоунс зуміла присвятити увесь час спринту і стрибка завдовжки. Змушена була звикати кілька днів до нового тренувальному ритму. Часу була така малий, що деякі аспекти тренувальній програми доводилося ігнорувати, Джоунс робила лише найнеобхідніше — тренувала біг на 100 м. Джоунс прийшла тренуватися до тренеру Тревору Грэхему, він зумів поліпшити механіку її бігу і прибрав із нього всьо зайве. Тревор посадив бегунью на сувору дієту. Вона скинула близько 20 фунтів. В неї залишалися лише 13 тижнів, щоб підготуватися до національного чемпіонату, Джоунс вперше тренувалася як. — Дівчинка зросла очах, говорив тренер з Північної Кароліни Куртіс Фрай. Вона просто стала іншим людиною. Я бачив, як пробігла 800 метрів за 2.10, дивовижний результат для спринтерши. Я бачив, як бігала відтинки з футболістами, і вони перестали із нею змагатися, бо ні витримали її швидкості. Мало хто у легкій атлетиці здатні на. Я дуже хочу залишатися здорової, насолоджуватися своїм спортом й виступати сповна. Якщо мені весь вдасться, то я чекаю від великих виступів в усіх власних видах, говорила Джоунс. Вона знала свої справжні можливості краще за будь-якого тренера, не надто потребувала підбадьорливих словах мудрих наставників. Адже після лише двох тижнів тренувань її показники стрімко поліпшилися. Вистачило кількох занять, щоб він вперше межі одинадцяти секунд. Жодна спортсменка Тревора не трудилася так наполегливо і засвоювала настільки легко нове. Джоунс відразу схоплювала тренерські підказки. Маріон без помилкового сорому погоджувалася, коли оточуючі захоплювалися її талантами. Але за право відвідати чемпіонат світу у Афінах ще було поборотися. У фіналі відбору було від сильних суперниць. 15 червня чемпіонат в Індіанаполісі перед п’ятої спробою в стрибку завдовжки Маріон займала друга позиція, попереду йшла 35-річна дворазова олімпійську чемпіонку Джек ДжойнерКерсі результат 6,91. Джекі вже поступово почав завершувати свою легкоатлетичну кар'єру, почала відігравати в Американської баскетбольної лізі, але йти переможеної їй не дозволяла гордість. Вона збиралася в увосьме перемогти у стрибку завдовжки чемпіонат США. Хоча Маріон 21 рік, а мені уже впродовж 35, все ще вмію битися за себе, говорила Джекі напередодні старту. Маріон хльостко розбіглася, її п’ятий стрибок вийшов не ідеальним, вона збилася з ритму кроків перед відштовхуванням, але полетіла до позначки семи метрів — 6,93! —Маріон швидка, дужа й смілива, в неї природна спроможність до стрибків, це вбивча комбінація, скорботно вимовила Джекі, чотириразова учасниця олімпійських ігор, на п'єдесталі пошани вона стояла сходинкою нижче недавньої школярки, що має було ще попереду. Але головним викликом для Джоунс став біг на 100 м. Коли одна з репортерів поцікавився, не чи відчуває вона новим Карлом Льюїсом, Маріон відповіла: — Льюїс тут жодної при ніж. Пам’ятаєте, що мене також звуть Маріон Джоунс. Я дуже хочу, щоб усе чули це хоча б ще за кілька днів. І все-таки Маріон пішла стопами Льюїса. Попередні забіги на 100 м вона виграла в м’якому, плавному стилі Карла. Вона неодноразово чула, як про неї із захопленням говорили: «Подивіться, це ж новий Карл Льюїс! «— Мені здається, що найшвидша жінка у світі, — оголосила вона перед фіналом. — Я готова на 100 відсотків. Усі вже забули у тому, що у попередні роки Джоунс двічі ламала кістку лівої ноги, перенесла складні операції, залізні скоби довго перебувають у її нозі. У фіналі національного чемпіонату Джоунс навіть трохи розслабилася досягне фінішу, в неї був суперниць. Дворазова олімпійську чемпіонку Гейл Діверс зійшла зі дистанції, пославшись на травму м’язи. Це був цілковитий тріумф. Джоунс перемогла найсильніших суперниць, і шлях до золота чемпіонат світу у Афінах відкрили. Джоунс відмовилася бігти лише з 200 м. У цьому виді, вона мала, їй забракнуло часу для базових тренувань, адже минулої весни Маріон довелося що й закінчувати університет у Північної Кароліні. — Я тепер по-справжньому зрозуміла, як сильно мені вистачало легкій атлетиці, — сказала Маріон після перемог чемпіонат США. — Нині це моє життя, але трохи місяців тому за місці був баскетбол. Маріон, лише з’явившись у Греції, взялася в ролі за п’ять хвилин чемпіонки. Вона стала небагатослівною і дуже впевненою у собі. Вона звикла до з того що навколо все тлумачили про її винятковості й у тому, як за п’ять місяців зуміла перетворитися на однією з найбільш швидких жінок на світі. Маріон краще за інших володіла собою — і оцінювала обстановку. Це на старті фіналу на 100 м. Маріон легко впоралася з фальстартом, хоча серед ревучої публіки дуже важко почути повторний бавовну суддівського пострілу, отзывавшего бігунок тому. І це Мерлін Отти їх дочула і пробігла в самотині 60 метрів. Майже три хвилини вона понуро, повільно поверталася назад. Але головним загрозою для Маріон була 37-летняя Отти, а українка Жанна Пінтусевич, превратившаяся в спринтерського м’язистого термінатора. Вона також збиралася перемогти. Коли вже майже одночасно перетнули фінішну лінію, Маріон думала, що виграла, кинувши своє тіло вперед. Вона відчула, що Жанна якусь мить запоздала.

Я думала, що зможу поєднувати баскетбол з легкої атлетикою. Але це були помилкою. Легка атлетика вимагала повної концентрації та не дозволяла відволікатися на що. Я хочу залишатися доровой, насолоджуватися своїм спортом й виступати сповна. Якщо мені це вдасться, то я чекаю від великих виступів в усіх власних видах. Сподіваюся, що є саме тієї спортсменкою, яка зуміє перевершити рекорд Гріффіт-Джойнер. Не відкрию секрету, сказавши, що задля цього знадобляться ідеальні умови. Мені ще потрібно багато що поліпшити у своїй беге.

Мечтаю через кілька років назвати себе швидкої жінкою історія. У 1989 року Брайан Фітцжеральд — тренер зі старшої школи Рио-Меса, розхвалював заїжджим журналістам свою кращу тоді бегунью на спринтерские дистанції Анджелу Бернхем, яка виграла загальнонаціональні шкільні змагання з результатами 11, 52 і 23, 49. І коли Брайан закінчив розповідати про Анджелі, він раптом зауважив: — Так, до речі, ми маємо іще одна незвичайний дитина. Вона досягне ще більшого. Журналісти не звернули особливої уваги на свої слова тренера і навіть запитали імені цієї дівчинки. Вони до таким заявам. Оптимізм в природі кожного спортивного наставника, що вважає хіба що всіх своїх підопічних великими талантами. Але у випадку з Маріон Джоунс шкільний тренер не помилився. Наступного року 14-річна Маріон показала багатообіцяючі результати — 11, 62 і 23, 70. За рік вона поставляють на світовий рівень добробуту й вже бігла за 11, 17 і 22, 58. Маріон посіла 5-те місце у бігу на 100 метрів за відбірних передолімпійських стартах і 4-те на 200 м, в цій дистанції вона перевищила національний юніорський рекорд, і лише семи сотих секунди забракнуло їй, щоб у збірну. Джоунс помітили і запропонували виступити на Іграх у Барселоні у складі естафети, але вона відмовилася. Маріон не хотіла бути на других ролях, і взагалі вона мала, краще не квапити природний плин подій. Але чого ж Джоунс лаяла себе, коли телетрансляцію з Барселони і бачила, як перемагає естафетна американська команда. Заспокоювало його може лише те, що вона молода і недосвідчена. До того ж легка атлетика була ще неї основною справою, Маріон не без успіху грала в баскетбол, що на той час видавався їй важливіше бігу. У неї було високий баскетбольний рейтинг. Маріон стала одним із кращих юних баскетболісток навіть брала участь у іграх національного чемпіонату. Легкої атлетики важко було встояти проте цієї гри, і швидкість Маріон стала падати. Про неї зневажливо заговорили, що вона бігає, як баскетболістка. Але наближення Олімпіади у Атланті знову розбудило у ній легкоатлетку. — Не раз намагалася остаточно забути про легкої атлетики. Але справжнє кохання будь-коли вмирає, як не намагаєшся від нього відбутися, — пояснювала Джоунс своє повернення до спринту і стрибка завдовжки. — Займаючись баскетболом, я продовжувала ознайомитися з легкоатлетическими чемпіонатами великими змаганнями. І щоразу, спостерігаючи старти з трибун чи з телебаченню, відчувала втрату. Я знала, що мала перебувати там з усіма на біговій доріжці. Настав момент, коли Маріон не могла боротися з собою. Тим більше що настало певне баскетбольне пересичення. У грі їй бракувало самостійності, почуття, що усе залежить тільки від неї однієї. У баскетболі завжди було вказати подрузі за командою на поганий пас.