Методика проведення занять із словникової роботи

Реалізація взаємозв'язку слова і наочності при вивченні дітьми рідної мови здійснюється через систему відповідних занять.

Ця система складається із занять трьох різновидів:

• — заняття в яких словникова робота здійснюється в процесі ознайомлення з постійно розширюючимся колом предметів і явищ навколишньої дійсності;
• — заняття, де словникова робота спирається на поглиблення знань дітей про навколишні предмети і явища;
• — заняття, що вирішують завдання словникової роботи в процесі узагальнень, формування понять.

У всіх цих видах занять словникова робота здійснюється в тісному зв’язку з розвитком пізнавальної діяльності та використанням наочності. Основні вимоги до організації та методики проведення таких занять є наступні:

• 1. Єдність розвитку словника з розвитком пізнавальних процесів.
• 2. Цілеспрямована організація мовної та пізнавальної активності дітей в процесі заняття.
• 3. Наявність наочності як основи для організації мовної та пізнавальної активності.
• 4. Єдність реалізації всіх завдань словникової роботи на кожному занятті.

Розглянемо, як вирішуються завдання словникової роботи на заняттях, присвячених ознайомленню з предметним світом. Вона реалізується через всі три різновиди занять.

Робота з формування словника починається із занять, присвячених первинному ознайомленню з предметами. Цю роль виконують заняття — демонстрації предметів, їх зображень, дій з ними, а також ігри-заняття типу «Одягнемо ляльку на прогулянку», «Напоїти ведмедика чаєм».

Основна мета цих занять — ввести в мову дітей назви предметів і дій з ними. Вирішити таке завдання можна правильно організувавши сприйняття. Найбільш ефективними методичними прийомами будуть ті, які привертають увагу дитини до предмета, дії, — це несподівана поява і зникнення предмета, рух його, дії з ним.

Назва предмета або дії дається тоді, коли увага дитини зосереджена на ньому. При цьому назви багаторазово повторюються. У наступному моменті заняття слово повинно бути використано в якості сигналу, знака даного предмета. З цією метою створюється пошукова ситуація, задається питання: де предмет? (Де лялька? Де м’яч?) Вловивши активний пошук дитиною зниклого предмета, вихователь показує його знову. Тим самим слово пов’язується із самим предметом, і таким чином він стає «знаним».

Потім педагог викликає активне наслідування — повторення дитиною слова при появі або зникненні предмета.

Закріплення слова здійснюється на заняттях з предметами, де діти за вказівкою вихователя вибирають одні предмети серед інших, приносять їх, показують знайомі предмети, різноманітно діють з ними.

У міру розвитку словника на третьому і четвертому роках життя виникає можливість включення в систему роботи сюжетних ігор-занять, де демонструється ряд предметів, їх призначення, дії з ними. На заняттях такого роду педагог включає дітей в активні дії з різними предметами.

Привертаючи увагу дітей до дій з предметами, вихователь активно домагається називання їх: пропонує повторити, відповісти на питання, заохочує мовців, спонукає говорити дітей разом і порізно.

На заняттях цього виду широко використовуються ігрові прийоми: сюрпризна поява предметів, ігрові дії з ними, а також ігрові аксесуари: «чудовий мішечок» посилка, будиночок, де живуть іграшки, телевізор, в якому розігрується дія. Для успішного освоєння усіма дітьми назв предметів і дій з ними важлива активність кожного, тому, чим молодший вік, тим частіше слід організовувати такі заняття в проводити їх з підгрупами дітей.

Зміст словникової роботи на таких заняттях має бути тісно пов’язаний з розвитком словника дітей у повсякденному житті. Слова, які отримують дошкільнята на заняттях, закріплюються, активізуються в процесі ігор, побутової діяльності, спілкування з дорослими. Слова, що освоюються в побуті, уточнюються, закріплюються на заняттях.

В основу методики занять-оглядів покладена організація активних дій дітей, спрямованих на виокремлення частин у предмета, їх призначення та використання. Ця активна пізнавальна діяльність дозволяє зробити знання про предмет значущими для дитини і забезпечує точне співвіднесення слова до частини предмета. Хід огляду йде від загального сприйняття предмета, його призначення і назви до виділення частин деталей, їх особливостей. Послідовність розділу на частини диктується логікою дій з цим предметом. Так, не можна знайомити дітей з внутрішнім пристроєм шафи, не познайомивши їх з його дверцятами. Основними прийомами керівництва мовною активністю є виразні вказівки вихователя, що організують дію, і точні словесні пояснення у випадках труднощів. Наприклад, заняття з дітьми 3 років. (Додаток А) У міру розвитку дошкільників заняття такого роду ускладнюються за рахунок скорочення рухової активності та посилення опори на зоровий аналізатор, що дає можливість збільшувати число учасників заняття.

Іншим різновидом занять, розвиваючих словник дітей, є заняття з ознайомлення з якостями і властивостями предметів. При проведенні таких занять слід враховувати ряд положень:

• 1. Словникова робота на заняттях спирається на вичленення якостей і властивостей предметів.
• 2. Формування способів обстеження вимагає точних вказівок вихователя (наприклад, натисни для виділення твердості, погладь — для виділення гладкості).
• 3. Наочний матеріал представляється кожній дитині, щоб забезпечити освоєння слів, що позначають якості і властивості предметів, на основі їх виділення і сприйняття.
• 4. Аналіз кожної якості і властивості, найбільш ефективно досягається порівнянням його з протилежними.
• 5. Щоб якості і властивості предметів усвідомлювалися дітьми і освоювалися, необхідно зробити їх значущими.
• 6. Успіх словникової роботи на заняттях такого роду залежить від підбору наочного матеріалу.

Перша частина цього заняття зазвичай присвячується вичлененню якості предмета в ситуації тієї чи іншої діяльності. Метою другої частини є навчання дітей дослідницьким діям, визначенню потрібної якості кожною дитиною. На цій основі вводиться нове слово, що позначає дану якість. У третій частині заняття організовуються вправи дітей у виділенні якості в різноманітних предметах і у використанні нових слів. Знання та навички, отримані дошкільнятами, закріплюються на наступних заняттях і в повсякденному житті. Ускладнення занять цього виду йде по лінії збільшення набору якостей і властивостей, що виділяються. Найбільш різноманітний набір має місце при ознайомленні дітей з різними матеріалами. Методичні вимоги до занять такого змісту залишаються тими ж самими, але складність їх полягає в тому, що якості розглядаються як ознаки тих чи інших властивостей.

Завершальними в системі занять рідної мови з формування слів на основі поглиблення знань про предмети, їх якості і властивості, є заняття в порівнянні предметів. Так як вони спираються на сформовані вміння бачити частини, деталі, виділяти якості і властивості предметів, проводяться головним чином в старшій і підготовчій групах. Метою таких занять у плані вирішення завдань словникової роботи є формування вміння найбільш точно підбирати слова для характеристики виділених особливостей предметів. Успіх занять, їх ефективність залежать від ряду умов:

• — підбору предметів для порівняння. Вони повинні мати достатню кількість порівнюваних ознак.
• — плановості порівняння.
• — відбору прийомів навчання.
• — співвідношення мовної активності вихователя і дітей.

Таким чином, заняття з ознайомлення з частинами, якостями і властивостями предметів і матеріалів дозволяють вводити в мову дітей досить широкий і різноманітний запас слів, що включає різні частини мови: іменники (назви предметів та їх частин), дієслова (назви дій з предметами, використання предметів, дослідницьких дій), прикметники (назви якостей).

Розглянемо третю групу занять, на яких завдання словникової роботи вирішуються в процесі формування видових і родових узагальнень. І видові і родові поняття вимагають виділення істотних ознак та узагальнення по них, але характер цих ознак, їх кількість різні. Так, істотними ознаками для видових узагальнень часто можуть бути зовнішні особливості предметів: частини, форма, величина. Для родових понять істотними можуть бути як зовнішні, так і внутрішні, більш приховані ознаки або групи їх.

У процесі формування видових і родових понять здійснюється введення слів, які точно позначають види і групи предметів, завдяки чому забезпечується точне слововживання, точна назва предметів. Це забезпечує точність і взаєморозуміння в мовному спілкуванні.

Заняття з формування видових і родових понять мають свої методичні особливості, які пояснюються вмістом понять і віком дітей. Заняття з формування видових понять проводяться головним чином з дітьми четвертого року життя. В їх методикою враховується наступне:

• — заняття будується на наочному матеріалі. Набори предметів повинні включати предмети одного виду, що розрізняються за несуттєвими ознаками, і предмети близьких видів;
• — дитина ставиться перед необхідністю вибору предмета з групи східних;
• — необхідність вибору повинна бути зрозуміла дитині.

Для занять такого роду можуть бути використані ігри-заняття з лялькою. Зразок заняття подаємо у (Додатку Б).

Отже, в процесі вище розглянутих занять формується понятійний характер слова у дошкільнят, розвивається їхнє мислення.