Ознаки дислексії та дисграфії у дітей з загальним недорозвиненням мовлення

Процес становлення читання і письма складний. У ньому беруть участь чотири аналізатора:

• -мовноруховий, який допомагає здійснювати артикулювання, тобто наша вимова;
• -мовнослухоий, який допомагає зробити відбір потрібної фонеми;

зоровий, який підбирає відповідну графему;

— руховий, за допомогою якого здійснюється переказ графеми в кінему (сукупність певних рухів, необхідних для запису).

Всі ці складні перешифровки здійснюються в тім'яно-потиличної-скроневій ділянках головного мозку і остаточно формуються на 10−11-му році життя[8, с.356].

Виходячи з вищесказаного ми бачимо, що процес письма і читання є багаторівневим, і тільки при злагодженій роботі всіх аналізаторів, при синхронності певних структур головного мозку буде забезпечено успішне оволодіння письмовою мовою.

У тих випадках, коли робота якогось аналізатора грубо порушена (зір, слух), на допомогу приходять складні системи навчання, розроблені в дефектології та успішно застосовуються, які використовують компенсаторні можливості інших аналізаторів[8, с.356].

Важливо також пам’ятати, що ми володіємо принаймні трьома видами слуху. Перший слух — фізичний. Він дозволяє нам розрізняти шум листя і дощу, річний грім, дзижчання бджоли, писк комара, а також урбаністичні звуки: гул авіалайнера, перестук коліс поїзда, шурхіт шин автомобіля … Другий різновид — музичний слух. Завдяки йому ми можемо насолоджуватися мелодією улюбленої пісні і прекрасною музикою великих композиторів. Нарешті, третій вид — мовний слух. Можна мати хороший музичний і дуже хороший мовний слух. Останній дозволяє розуміти мову, вловлювати найтонші відтінки сказаного, відрізняти один звук від іншого. При нерозвиненості мовного слуху не розрізняються схожі співзвуччя, звернена мова сприймається спотворено.

Поряд з мовним (фонематичним) слухом люди володіють особливим зором на літери. Виявляється, що просто бачити навколишній світ (світло, дерева, людей, різні предмети) недостатньо для оволодіння письмом. Необхідно мати добрий зір на літери, що дозволяє запам’ятати і відтворити їх обриси.

Затруднення читання і вимови в даному випадку не є наслідком слабкого інтелекту або відсутності можливості навчання. Причина цього криється у будові півкуль головного мозку. У звичайних людей задня частина лівої півкулі дещо більше, ніж права. У хворих на дислексію обидві півкулі розвиваються однаково. Тут варто сказати кілька слів про спеціалізації півкуль. Ліва півкуля відповідає за обробку вербальної інформації, аналітичне мислення, буквальне розуміння слів, послідовне мислення, математичні здібності, контроль за рухом правої половини тіла. Права ж — за обробку невербальної інформації, паралельну обробку інформації, просторову орієнтацію, музикальність, метафори, уяву, художні особливості, емоції, містику, секс, мрії і контролює рух лівої половини тіла[15,с.287].

Анатомічними особливостями центральної нервової системи пояснюються відомими лікарями факти непоганих здібностей до малювання у стражджаючих на дисграфію.

Така дитина насилу освоює письмо, але отримує схвальні відгуки вчителя малювання. Так і повинно бути, тому що в цієї дитини більш «давня», автоматизована область правої півкулі жодним чином не змінена. Негаразди з мовою не заважають цим дітям «пояснюватися» за допомогою малюнка (як в давнину — у вигляді зображення на скелях, бересті, глиняних виробах)[14, с.67].

Величезне значення для оволодіння процесами письма і читання має ступінь сформованості всіх сторін мовлення. Тому порушення або затримка у розвитку фонематичного сприйняття, лексико-граматичних сторін, звуковимови на різних етапах розвитку є однією з основних причин дисграфії і дислексії.

Має роль і спадковий чинник, коли дитині передається недосформірованность мозкових структур, їх якісна незрілість. У цьому випадку в результаті ускладнення коркового контролю при оволодінні письмовою мовою дитина може відчувати приблизно ті ж труднощі, що і батьки у школі.

Буває, коли порушення читання і письма можуть бути викликані двомовністю в сім'ї. Останнім часом, в силу великих змін в географії суспільства, коли багато хто змушений покидати свій будинок, вивчати другу мову, ця причина стає все більш актуальною.

Необхідно мати на увазі наступне: всі помилки, які можна віднести до дисграфії і дислексії, специфічні, типові й носять стійкий характер. Якщо у дитини при читанні і листі зустрічаються помилки, які можна віднести до специфічних, але вони рідкісні, від випадку до випадку або взагалі одиничні, то це, швидше за все, результат перевтоми, неуважність. Тут необхідно подальше спостереження.

Для своєчасного виявлення дітей, що мають порушення писемного мовлення, вчитель повинен бути знайомий з проявами цих порушень. Але необхідно пам’ятати, що ці знання дають учителю можливість тільки вчасно звернути увагу на проблеми дитини, порадити батькам звернутися до логопеда, але ні в якому разі не дають право самостійно робити висновок, тим самим наражаючи і дитини, і батьків зайвої занепокоєння, цілком можливо — і необгрунтованого[11,с.145].

Існує кілька видів порушень письма і читання, кожному виду відповідають і свої помилки.

• -змішання букв при читанні і листі по оптичному подібністю: б — д; п — т; Е — З, а — о; д — в і т.д.
• -помилки, пов’язані з порушенням вимови. Відсутність якихось звуків або заміна одних звуків на інші в усному мовленні відповідно відображається і на листі. Дитина пише те ж, що й говорить: сапка (шапка).
• -змішання фонем за акустико-артикуляційною подібністю, що відбувається при порушеннях фонематичного сприйняття. При цій формі дисграфії особливо важко дітям дається лист під диктовку. Змішуються голосні о — у, е — ю; приголосні р — л, й — ль; парні дзвінкі і глухі приголосні, свистячі і шиплячі, звуки ц, ч, щ змішуються як між собою, так і з іншими фонемами. Наприклад: тублу (дупло), лебідь (любить).
• -ми часто радіємо, коли дитина побіжно читає в дошкільному віці, а це при недостатньо сформованої фонетико-фонематичний стороні може призвести до помилок на письмі: пропуск букв і складів, недописання слів.
• -часті при дисграфії помилки персеверації (застрявання): «За гатою росла мамина» (За хатою росла малина), антиципації (передбачення, попередження).
• -великий відсоток помилок через невміння дитини передавати на письмі м’якість приголосних.
• -злите написання прийменників, роздільне — приставок також є одним із проявів дисграфії.

Ще раз варто нагадати, що якщо ці помилки одиничні, то причини треба шукати в іншому. Не є дисграфічними помилки, допущені через незнання граматичних правил.