Забезпечення техногенної безпеки на підприємстві

ВСТУП техногенний аварія безпека На даний час на Україні одну третину всіх техногенних аварій становлять аварії, що відбуваються в промисловому комплексі. Хімічна небезпека в Україні пов’язана із наявністю об'єктів, що використовують небезпечні хімічні речовини, із забрудненням довкілля та утворенням відходів. Зараз у промисловому комплексі Україні функціонує близько тисячі об'єктів, на яких зберігаються або використовуються у виробничій діяльності небезпечні хімічні речовини.

На території України, і, зокрема, Харківщини, знаходиться велика кількість підприємств харчової промисловості. Переважна більшість з них використовує в якості холодоагенту в холодильних установках таку небезпечну хімічну речовину, як аміак. При виникненні аварій та створенні аварійних ситуацій на таких об'єктах можливі великі матеріальні збитки, обумовлені впливом на конструкції будівель небезпечних факторів, недовипуском продукції, простоєм обладнання, сповільненням планів виробництва, корегуванням в роботі підприємств по транспортуванню та обертанню сировини тощо.

ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“» м. Харків являє собою підприємство ІV категорії хімічної небезпеки, на якому обертається аміак, і є небезпека при його викиді створити загрозу персоналу об'єкту, населенню Ленінського району м. Харкова. Через знаходження даного об'єкту в межах щільної забудови в одному з центральних районів м. Харкова актуальною задачею є прогнозування й розробка заходів щодо забезпечення належного рівня техногенної безпеки.

Задачі, поставлені при виконанні дипломної роботи:

— виявлення причин можливих аварій в технологічному процесі;

— запропонування заходів щодо забезпечення належного рівня техногенної безпеки;

— прогнозування наслідків можливих аварій;

— проведення розрахунку сил та засобів для ліквідації наслідків найбільш вірогідної аварійї;

— з'ясування заходів безпеки при виконанні рятувальних робіт.

1. ОПЕРАТИВНО-ТАКТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА техногенний аварія безпека ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“» м. Харків знаходиться на відстані 2-х кілометрів від ДПРЧ-3 по вул. Кацарська, 24/26.

Маршрут прямування: по вул. П. Шлях 40, ліворуч по вул. Дмитрівська, ліворуч до вул. Кацарська, 24.

На території знаходяться:

Виробничий корпус ділиться на 4 основних прилягаючих друг до друга будівлі.

1.1 Головний виробничий корпус Будівля 4-х поверхова, цегляна, перекриття залізобетонне, покрівля залізна по дерев`яній обрешітці, горищне перекриття змішане (дерево, залізо). Перегородки цегляні. Опалення парове, місцеве. Освітлення змішане (лампи накалювання, світильники денного освітлення). Вентиляція приточно-витяжна. Будівля ІІІ ступеню вогнестійкості.

В будівлі розташовані:

1-й поверх — цукерно-шоколадний цех, 2-й поверх — цукерно-шоколадний цех, 3-й поверх — іриско-цукерний цех, 4-й поверх — карамельний цех.

Підвал — на весь корпус площею 90 м², має 1 вихід. Площа одного поверху 1455 м², площа даху 1455 м².

Будівля обладнана пожежною сигналізацією — теплові сповіщувачі по 150 одиниць на поверху, приймальна станція на прохідній. (ППС-3 м) Пожежні крани: 1-й поверх — 1ПК, 2-й поверх — 1ПК, 3-й поверх — 3ПК, 4-й поверх — 4ПК, діаметр 51 мм, головки «Богдан». Знаходяться вогнегасники ВВ-5 по 3 шт. на поверх.

Вдень 600 осіб обслуговуючого персоналу, вночі - 20.

1.2 Склад готової продукції

Будівля 4-х поверхова, цегляна, перекриття залізобетоні, покрівля залізна по дерев`яній обрешітці, опалення парове, освітлення змішане (лампи накалювання, світильники денного освітлення). Перегородки цегляні. Будівля ІІІ ступеню вогнестійкості.

В будівлі розташовані:

1-й поверх — начальник охорони, конторські приміщення, прохідна, 2−4 поверхи — склад готової продукції.

Площа поверху 657 м².

Підвал відсутній. Будівля обладнана 3 пожежними кранами по 1 на поверх з головками «Богдан» діаметром 51 мм. Знаходяться вогнегасники ВВ-5 по 3 шт. на поверх. Будівля обладнана пожежною сигналізацією — теплові сповіщувачі по 40 одиниць на поверх, приймальна станція на прохідній. (ППС-3 м)

30 осіб в денний час, вночі немає.

1.3 Шоколадний цех Будівля 4-х поверхова, збірна залізобетонна, цегляна, перекриття залізобетонне, покрівля рубероїдна без горища, опалення парове, освітлення змішане (лампи накалювання, світильники денного освітлення). Перегородки цегляні. Будівля ІІІ ступеню вогнестійкості.

В будівлі розташовані:

1-й поверх — пресове відділення, побутові приміщення, контора, 2-й поверх — вальцовачне відділення, 3-й поверх — формоване відділення, 4-й поверх — варочне відділення, відділ сушки бобів.

Площа одного поверху 612 м².

Підвал — на весь корпус площею 612 м², горище відсутнє.

Будівля обладнана пожежною сигналізацією — теплові сповіщувачі 500 одиниць, і димові по 3 одиниці на поверх, приймальна станція на прохідній. (ППС-3м) Пожежні крани: 1-й поверх — по 2 на поверх, діаметр 51 мм, головки «Богдан». Знаходяться вогнегасники ВВ-5 по 2 шт. на поверх.

1.4 Етикетний склад Будівля 4-х поверхова ІІІ ступеню вогнестійкості, цегляна, перекриття залізобетонне, покрівля шиферна, металевий коньок. Перегородки цегляні.

В будівлі розташовані:

1-й поверх — какао-розмольна станція, 2−4-і поверхи — склади етикеток.

Опалення парове. Освітлення змішане лампи накалювання та денного освітлення.

Етикет зберігається на дерев’яних піддонах.

Площа поверху 375 м². Площа горища 372 м².

Сигналізація — теплові сповіщувачі по 60 шт. на поверх, приймальна станція на прохідній. (ППС-3м).Знаходяться вогнегасники ВВ-5 по 2 шт. на кожний поверх.

Обслуговуючий персонал: вдень — 3, вночі - 1. Пожежні крани-відсутні.

2. Заводоуправління.

Будівля 3-х поверхова ІІІ ступеню вогнестійкості. Цегляна, перекриття дерев’яні, покрівля шиферна по дерев’яній обрешітці. Перегородки цегляні, дерев’яні, змішані.. Освітлення змішане лампи накалювання та денного освітлення. Перегородки цегляні.

1−3-і поверхи — конторські приміщення.

Площа поверху 223 м². Підвал відсутній.

Пожежні крани по 1 на поверх діаметром 51 мм, головки «Богдан». Знаходяться 2 вогнегасники ВВ-5.

Обслуговуючий персонал: вдень — 60 осіб, вночі - немає.

3. Побутовий корпус.

Будівля 2-х поверхова IV ступеню вогнестійкості, цегляна, перекриття залізобетонне окрім горища (дерев'яне), покрівля залізна по дерев`яній обрешітці, опалення парове, освітлення змішане (лампи накалювання, світильники денного освітлення). Перегородки цегляні.

В будівлі розташовані: 1-й поверх — компресорна, конторські приміщення, їдальня площа складає 1254 м². 2-й поверх — побутові приміщення, мед. частина, площа складає 1254 м². 3-й поверх — службово-виробничі відділення лабораторія, червоний куток, АТС, площа поверху складає 701 м².

Підвал площею 146 м² має 1 вихідний люк. Горище площею 553 м².

Пожежна сигналізація — теплові сповіщувачі по 400 шт. на поверх, приймальна станція на прохідній. (ППС-3 м) Пожежні крани 1 ПК на 2-у поверсі, головки «Богдан», діаметром 51 мм.

Обслуговуючий персонал: вдень — 800 осіб, вночі - 100 осіб.

4. Електропідстанція.

Будівля 2-х поверхова ІІ ступеню вогнестійкості, цегляна, перекриття залізобетонне, покрівля рубероїдна без горища, опалення парове, освітлення змішане (лампи накалювання, світильники денного освітлення). Перегородки цегляні.

В будівлі розташовані: 1-й поверх — силові трансформатори 1-й- 1,5 т мастила, 2-й-1,7 т мастила, 3-й- 1,2 т мастила, обслуговує оператор. 2-й поверх — тех. приміщення.

Площа поверхів 176 м². Підвал відсутній. Пожежна сигналізаціявідсутня, пожежні крани відсутні. Знаходяться 2 вогнегасники ВВ-5.

5. Літографічний корпус.

Будівля 3-х поверхова ІІІ ступеню вогнестійкості, цегляна, перекриття дерев’яні, покрівля шиферна по дерев’яній обрешітці. Перегородки цегляні, дерев’яні, змішані. Освітлення змішане (лампи накалювання та денного освітлення). Перегородки цегляні.

1-й поверх — механічний цех, пожежне депо, буд. цех, літографія, клеєварня. 2-й поверх — літографія. 3-й поверх — побутові приміщення 66 м кв.

Площа поверху 839 м². Підвал 342 м² має 4 виходи. Горище 839 м².

Пожежна сигналізація — теплові сповіщувачі по 100 шт. на поверх, приймальна станція на прохідній. (ППС-3 м). Є ПК по 4 на кожен поверх, діаметр 51 мм, головка «Богдан». Знаходяться вогнегасники ВВ-5 по 2 шт. на поверх.

6. Товарно-гоферний цех.

Будівля одноповерхова ІІ ступеню вогнестійкості, залізобетонна, з металевими фермами, покрівля шиферна. Виготовляє гофрокартон. Перегородки цегляні.

Підвал затоплений водою. Горище відсутнє. Освітлення електричне змішане.

На даний час не працює. Вогнегасників немає. Пожежні крани відсутні. Сигналізація відсутня. Площа 184 м².

7. ГРП (Газорозподільний пункт середнього тиску.)

Будівля одноповерхова ІІ ступеню вогнестійкості, цегляна, перекриття залізобетонне, покрівля вкрита руберойдом. Площа 20 м².

Освітлення — лампи накалювання. Пожежні крани відсутні.

8. Пакгауз.

Будівля одноповерхова І ступеню вогнестійкості, збірна металева, дах металевий. Будівля призначена під складське приміщення, в ньому відбувається тимчасове зберігання продукції.

Продукція зберігається на піддонах. Площа 270 м². Освітлення — лампи накалювання. Підвал відсутній. 1 вогнегасник ВВ-5.

Пожежна сигналізація — теплові сповіщувачі по 30 шт. на поверх.

Обслуговуючого персоналу вдень 10 осіб при завантаженні вагона.

9. Електроцех.

Будівля 2-х поверхова ІІ ступеню вогнестійкості, залізобетонна, перекриття залізобетонне, покрівля рубероїдна. Опалення парове, освітленне змішане (лампи накалювання, світильники денного освітлення). Перегородки цегляні.

В будівлі розташовані: 1-й поверх — побутові приміщення, майстерня електроцеха. 2-й поверх — побутові приміщення, ремонтні майстерні, служби КИП і автоматики. Підвал відсутній. Площа поверху 72 м².

Пожежні крани відсутні, пожежна сигналізація відсутня, Знаходяться вогнегасники 2 ВВ-5. Обслуговуючий персонал вдень — 20 осіб, вночі - 4 особи.

10. Сушка тари.

Будівля І ступеню вогнестійкості - навіс, металеві ферми, покрівля шиферна. Під навісом зберігається метал. Освітлення електричне.

Площа навісу 444 м². Площа підвалу 444 м².

Обслуговуючий персонал в день — 3 особи, вночі - нікого нема.

11. Котельна.

Одноповерхова будівля ІІ ступеню вогнестійкості с 2-х поверховою пристрой кою, цегляна, перегородки цегляні, покрівля металева по дерев`яній обрешітці на залізних фермах.

Котельна опалює приміщення фабрики, виробляє технологічний пар для технічного процесу, паливо — газ. Освітлення електричне.

Прибудова:

1-й поверх — побутові приміщення. 2-й поверх — конторські приміщення.

Площа котельної с прибудовою — 1-й поверх — 595 м², 2-й поверх — 45 м².

Підвал відсутній. Пожежні крани 1 ПК при вході - діаметр 51 мм, головка «Богдан». Знаходяться 3 вогнегасники ВВ-5.

Обслуговуючий персонал вдень — 18 осіб, вночі - 3 особи.

12. Склад сировини Будівля одноповерхова ІІ ступеню вогнестійкості з прибудовою 2 поверху, цегляна, перекриття залізобетонне, покрівля вкрита руберойдом, опалення відсутнє, освітлення — лампи накалювання. Перегородки цегляні.

1-й поверх — склад спирту 500 л, есенції, цукру, протирочне відділення і бункер безтарного зберігання цукру на 50 т. 2-й поверх — бункер безтарного зберігання цукру.

Площа 1-й поверх — 670 м² порожній., 2-й поверх — 105 м².

Є пожежна сигналізація — теплові датчики по 25 шт. на поверх. Підвал відсутній. Пожежні крани відсутні. Знаходяться 4 вогнегасники ВВ-5.

Обслуговуючий персонал: вдень — 10 осіб, вночі - нема.

14. Гараж.

Будівля одноповерхова ІІ ступеню вогнестійкості, цегляна, перекриття залізобетонне, покрівля вкрита руберойдом, освітлення — лампи накалювання. Перегородки цегляні.

В гаражі знаходяться два легкових автомобіля ГАЗ — 2410, ВАЗ — 2105, площа 66 м². Знаходяться 2 вогнегасники ВВ-3.

15. Паточна.

Будівля одноповерхова ІІІ ступеню вогнестійкості, цегляна, покрівля шиферна по дерев`яній обрешетці, опалення парове, освітлення — лампи накалювання. Перегородки дерев`яні штукатурені. В будівлі знаходиться вагова майстерня, кімната відпочинку водія, поточний бак на 20 м³. Площа 118 м². Підвал площею — 118 м². В підвалі знаходиться насос, баки з патокою 2 т.

Пожежні крани відсутні. Знаходиться вогнегасник ВВ-5 1 шт.

Обслуговуючий персонал вдень — 10 осіб, вночі - 1 особа.

На об'єкті є в наявності аміак в кількості 2-х тон. Місто зберігання: в компресорній, задіяне в системі охолодження холодильників.

Мається перелік документів на випадок ліквідації аварії. У співробітників маються протигази ІП-8 в кількості 6 шт., костюми Л-1 та громадські протигази ІП-5. В приміщенні компресорної цілодобово чергують 2 чоловіка (оператори холодильних установок).

Є в наявності ДПД в кількості 28 осіб.

На озброєні ПТВ, мотопомпа МП-800а, вогнегасники.

Головний електрощит розташовано в електропідстанції.

Кількість обслуговуючого персоналу на підприємстві:

Вдень 800 осіб, вночі 200 осіб.

Протипожежне водопостачання забезпечується від пожежного водоймища ємністю 250 м³, розташованого на території об'єкту.

Є артезіанська свердловина, що для цілей пожежегасіння не пристосована.

В основних виробничих корпусах мається внутрішній протипожежний водопровід (28 пожежних кранів), для підвищення тиску в ПК необхідно зв’язатися з черговим оператором компресорного цеху (чергує цілодобово). На підприємстві пожежні гідранти відсутні.

Задвижка заглушена.

Також можливо використовувати пожежні гідранти по:

вул. Кацарська: ПГ-18/К-200, ПГ-20/36/К-200, ПГ-31/К-200 (загалом 3 ПГ).

вул. Дмитрівська: ПГ-4/К-150 (загалом 1 ПГ).

вул. Ярославська: ПГ-2/2/К-100 (загалом 1 ПГ).

вул. Чоботарська: ПГ-36/К-300 (загалом 1 ПГ).

При необхідності евакуація людей та матеріальних цінностей здійснюється в безпечне місце на ДП «Харківська аптечна база» по вул. Ярославська 5.

2. АНАЛІЗ ТЕХНОГЕННОЇ НЕБЕЗПЕКИ

2.1 Опис технологічного процесу виробництва Проаналізуємо технологічний процес підприємства задля того, щоб виділити можливі небезпечні процеси, апарати, явища, речовини.

1. Виробництво напівфабрикату пралінової маси.

Для виробництва праліне використовується наступна сировина:

· цукор;

· какао терте;

· какао масло;

· кокосове масло;

· горіхи;

· молоко сухе цільне;

· обезжирене молоко;

· суха молочна сиворотка.

У меланжер завантажують за вагою горіхи і розтирають, потім додають цукор та другі компоненти за рецептом. При цьому жир завантажують в кількості 2/3 від рецепту та змішують протягом 10−15 хв. Змішана суміш шнеком подається на трьохвалкову мельнику. Потім порошок по транспортеру подається на п’ятивалкову мельнику для повторного вальцювання. Отриманий порошок подається на другий меланжер, туди ж додається остання кількість жиру та відмінається протягом 15 — 20 хв. В кінці відмінки додають ароматичні речовини. Готову пралінову масу вивантажують шнеком на таці та подають на виробництво.

2. Виробництво пралинових цукерок або типу праліне.

Глазуровані шоколадною глазур’ю цукерки прямокутної продовгуватої форми. Корпус зроблений з праліне.

Для виробництва пралінових цукерок використовується наступна сировина: цукор, какао терте; масло какао, кокосове масло, горіхи, молоко сухе цільне, обезжирене молоко, суха молочна сиворотка, вафлі.

Підготовка сировини до виробництва. Сировина повинна відповідати вимогам діючих нормативно — технічної документації, медико-біологічним вимогам та санітарним нормам якості продовольчої сировини та харчових продуктів. Підготовка сировини до виробництва здійснюється згідно з «Технологічною інструкцією з підготовки сировини та напівфабрикатів до виробництва» та «Інструкцією по упередженню потрапляння зайвих предметів в продукцію» з дотримання санітарних норм та правил.

Підготовлення корпусу з праліне. Приготовану пралінову масу завантажують в мішальну машину. Додають дроблені вафлі, горіх згідно рецепту та гарно змішують. Підготовлену масу транспортером завантажують до воронки лінії ШПФ, звідки маса похилим шнеком подається в давильну головку для формування джгутів. Сформовані джути проходять скрізь холодильну камеру, де температура складає 14+2єС (термометр біметалевий, вимірюванням −30…+50єС). Потім гільотиновим ножем джути ріжуть на окремі корпуса цукерок, після цього корпуса проходять скрізь холодильну камеру, де температура складає 10+2єС для останнього застигання корпусу (термометр біметалевий, вимірюванням −30…+50єС).

Глазуровання цукерок. Застивши корпуса завантажуючим транспортером подають на глазуровочну машину. Температура глазурі 30+2 ^оС (термометр манометричний жидкосний, вимірюванням 0…+ 100 ^оС). Глазуровані цукерки по транспортеру проходять скрізь холодильну камеру, де температура складає 10+2 ^оС (термометр жидкосний, вимірюванням — 20 … + 30 ^оС). Охолоджені глазуровані цукерки збирають на картонні листи та по транспортеру подають на загортковий напівавтомат ЕУ-5.

Обгортання, упаковка, маркірування, транспортування та зберігання. На загорткових напівавтоматах ЕУ-5 цукерки загортають в етикетку, розфасовують у гофре-короба та маркирують згідно ДСТУ 4135−2002. упаковані цукерки транспортером подають в склад готової продукції, де зберігаються при температурі 18+3 ^оС та відносній вологості повітря не більш 75%.

3. Виробництво шоколаду Шоколад звичайний з добавками та без добавок, десертний добавками та без добавок випускається загорнутим в формі плиток масою 25 г, 50 г, 100 г.

Для виробництва шоколаду використовується наступна сировина: цукор, какао терте; какао масло, арахіс, горіхи, молоко сухе цільне, сухе обезжирене молоко, фосфатиди, ароматизатори.

Розглянемо технологічний процес виробництва шоколаду.

Підготовка сировини до виробництва. Сировина повинна відповідати вимогам діючих нормативно — технічної документації, медико-біологічним вимогам та санітарним нормам якості продовольчої сировини та харчових продуктів. Підготовка сировини до виробництва здійснюється згідно з «Технологічною інструкцією з підготовки сировини та напівфабрикатів до виробництва» та «Інструкцією по упередженню потрапляння зайвих предметів в продукцію» з дотримання санітарних норм та правил.

Приготування шоколадної маси. Змішування рецептурних компонентів здійснюється в меланжері. Згідно з робочою рецептурою відвішується рецептурна кількість сировини та завантажується в наступній послідовності: з початку какао терте, ½ частини какао масла, цукор. Суміш перемішують протягом 10−15 хв. до однорідної маси. Подрібнення шоколадної маси здійснюється на трьохвалковому та п’ятивалковому млині. Первинно подрібнена на трьохвалковому млині маса після вальцювання має порошкоподібний стан. Для досягнення потрібного ступеня подрібнення шоколадна маса подається на п’ятивалковий млин для повторного вальцювання. Після вальцювання шоколадна маса подається в мікс-машину, де додають останню кількість какао-масла та фосфатиди. Тут суміш добре перемішується протягом 10 — 15 хв. після цього шоколадна маса через «292" — установку перекачується в конш-машину для конширування. Контирування шоколадної маси проводиться у чотирьох коритних оброблюючих машинах. Шоколадну масу для звичайного шоколаду без добавок та з добавками конширують 24 години при температурі не більш 70^оС. Шоколадну масу з молоком конширують 5−6 годин при температурі не більш 50^оС. В кінці конширування додають ароматизатори. Ступень подріблення звичайного шоколаду без добавок та з добавками не менше 92%. Продовження обробки десертного шоколаду без добавок в коритній конш-машині складає 72 години при температурі не більш 70^оС, де при енергичному перемішуванні відбувається гомогенізація шоколадної маси, пом’якшується в’язкий смак шоколаду, знищуються литючи кислоти (оцетна). Ступень подріблення десертного шоколаду з добавками не менше 96%.

Формування шоколаду. Шоколадну масу з конш-машини перекачують скрізь сито (діаметр ячейки 2 мм) в темперовочну машину, де інтенсивно перемішують та охолоджують до температури 30+1 ^оС (логометр, вимірюванням — 50 … + 50 ^оС, термометр електроконтактний, вимірюванням 0 … + 70 ^оС). Якщо шоколад з добавками, сюди додають різні добавки по рецепту (горіх, вафлі, арахіс та інші). Потім масу перекачують до отливальної головки формувального агрегату. Готова шоколадна маса при температурі 30+1^оС відливають у форми. Температура форм 30+1^оС (терморегулятор ТРЦ-02 з вимірюванням -50 … -150^оС, ціна шкали 1^оС). Форми з шоколадною масою проходять скрізь трясостіл, при цьому заповнюються всі виїмки знищуються пухирці повітря. Потім форми з шоколадною масою проходять через охолоджуючу камеру з температурою 8+3^оС (термометр рідинний малометричний, вимірюванням -30 … — 50^оС). Готовий шоколад через вібраційну машину вибивається на транспортер та подається на загорточні машини.

Загортання та упаковка шоколаду проводиться згідно ДСТУ 3924−2000.

2.2 Небезпека речовин та матеріалів, що обертаються в техпроцесі

Цукор — С₁₂ Н₂₂ О₁₁, горюча порошкообразна речовина. Мол. вага 342,3, уд. вага 1588 кг/м³, температура плавлення 160 ^оС, при температурі кипіння розлягається. Взвішений в повітрі пил дуже вибухонебезпечний. Нижня межа вибуху фракції 140 мк 8,9 г/м³; фракції 17 мк 15,0 г/м³ .температура само спалахування 525 ^оС, мінімальна енергія запалювання 30 мДж. Осівший пил пожежонебезпечний; температура спалахування 350^оС. Гасити водою, піною. Самим ефективним засобом гасіння палаючого пилу є розпилена вода з змочувачами та повітряно-механічна піна. Забороняється використовувати компактні струмені, так як об'єм приміщення може заповнитися пилом та привести до вибуху пилеповітряної суміші від джерела запалювання. При об'ємному гасінні ефективніше застосовувати газові вогнегасильні склади та високо кратну піну. Також можна використовувати технологічний пар та димові гази. Треба мати на увазі, що вуглекислота не гасить тліючи матеріали, в цьому випадку необхідно гасити тліючи джерела розпилеою водою зі змочувачем.

Картон гофрований — горючий прокладочний матеріал. Вологість 5,7%. Вага 1 м² 0,67 кг; коефіцієнт теплопровідності 0,66 ккал/м*г*град; теплоємкість 0,36 ккал/кг· К; показник загоряння більш 2,1. температура спалахування 258^оС, температура самоспалахування 427^оС. Придатний до теплового самозаймання; температура тління 258^оС. Запобігати дій джерел нагріву з температурою вище 100^оС. Гасити водою, піною.

Папір — товщина від 6 до 300 мк; вага 1 м² від 8 до250 г. Матеріал горючий. При зберіганні в кіпах здатен до теплового самозаймання, температура самозаймання 100 ^оС. При дії азотної кислоти та других сильних окислювачів схильний до хімічного самозаймання. При зберіганні в кіпах охороняти від джерел нагрівання з температурою вище 100^оС. Гасити водою, піною.

Мастило компресорне — горюча в’язка рідина.

Мастило МС-20 93,995, присадка ЦИАТИМ 339 6,0, присадка ПМС- 200 А, 0,005, нижня концентраційна межа розповсюдження полум’я 200С, верхня — 241С.

Мастило МС-20 93,495, присадка ЦИАТИМ 3384,0, присадка ПМС-200 А 0,005, присадка ПМС 0,5, присадка ДФ-12,0, НКМРП — 207С, ВКМРП — 244С.

Мастило генераторне — горюча рідина, молекулярна маса 300, щільність 1030 кгм. Температура спалахування 112−182С. Температура самоспалахування 410−435 С.

Мастило циліндрове — горюча в’язка рідина. Щільність 927 кгм³. Температура спалахування — 197С. Температура самоспалахування — 350С. Граничні температурі розповсюдження полум’я: нижня — 170С, верхня — 210С.

Аміак — газ, що не має забарвлення, із задушливим різким запахом і ядучим смаком.

Зріджений аміак при температурі вище -33,4^оС при атмосферному тиску (0,1мпа) переходить у газоподібний стан.

Густина аміаку в рідкому стані - 0,682 г/см³. Густина пароподібного аміаку — 0,77 кг/м³. За умови інтенсивного випаровування аміаку у рідкому стані його температура може знизитися до -65^оС.

Аміак добре розчиняється у воді: в одному об'ємі води розчиняється, при кімнатній температурі, близько 700 об'ємів газоподібного аміаку.

Подача води на поверхню рідкого аміаку може привести до його інтенсивного закипання та утворення аерозольної суміші, яка включає до свого складу, крім пари, краплі аміаку розміром 10−30 мкм. Дана аерозольна хмара має більшу густину, ніж навколишнє повітря. Основним фактором, що визначає рух хмари, є сила тяжіння. Якщо, біля місця викиду аміаку мається улоговина чи вибалка, то більша частина хмари може розповсюджуватися уздовж них, навіть якщо напрямок вітру не збігається з напрямком улоговини. Це пояснюється тим, що аерозольна хмара холодна і має більшу густину ніж газоподібний аміак. Але по мірі нагрівання хмара буде пересуватися в основному в напрямку вітру.

Контакт аміаку зі ртуттю, хлором, йодом, бромом, кальцієм, оксидом срібла і деякими іншими хімічними речовинами може призвести до утворення вибухових сполук.

Рідкий і газоподібний аміак, а також його водний розчин вступає в хімічну реакцію з алюмінієм, лужними та лужноземельними металами з утворенням, залежно від умов, нітридів або амідів металів. Як результат, на металевих поверхнях особистих засобів захисту, що мають контакт з аміаком, можуть утворюватися раковини та інші пошкодження.

Рідкий аміак — важко горюча речовина. Газоподібний аміак є горючим газом. Вибухонебезпечна концентрація аміаку в повітрі - 15−20%, у кисні - 13,5−79%. Температурні межі розповсюдження полум’я (розсіяні): нижній — мінус 65,5^оС, верхній — мінус 56,1^оС. Температура самоспалахування аміаку 650^оС. Гасити водою. Аміак відзначається задушливою та нейротропною дією.

Високі концентрації аміаку викликають сильне виділення сліз та біль в очах, порушення дихання, нестримні приступи кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання, затримку сечі, слабкість у м’язах, судоми, порушення кровообігу та обмінних процесів у корі головного мозку, значно зменшують здатність тканин засвоювати кисень. Аміак також має курареподібну дію.

2.3 Аналіз можливого виникнення джерел небезпеки Джерелами неебезпеки при роботі виробничих ліній є:

— теплота тертя частин машин та станків, що швидко обертаються, при недостатній змазці, іскри удару у випадку порушення взаємного положення рухомих та нерухомих деталей механізмів;

— теплові прояви електричного струму при механічному пошкоджені ізоляції кабелів електродвигунів станків та різних пил, а також при перевантаженні цих електродвигунів;

— іскрові розряди статичної електрики та блискавки;

— теплота нагріву транспортерів та приводних ременів при прослизуванні.

Ще одним джерелом запалення являється перегрів підшипників. При невідповідності електрообладнання діючим вимогам також є загроза виникнення джерела запалення. У вигляді електричних іскор і дуг (при коротких замкненнях, через мірного перегріву двигунів, контактів, а також апаратів при перевантаженні) також виникають джерела запалення.

Також на фабриці можливе виникнення вибуху в приміщенні помелу цукру.

3. АНАЛІЗ РОБОТИ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО НАГЛЯДУ З ПОЖЕЖНОЇ ТА ТЕХНОГЕННОЇ НЕБЕЗПЕКИ, ЦИВІЛЬНОГО ЗАХИСТУ Перевірки об'єктів повинні плануватися рівномірно протягом року. Після проведення комплексних перевірок, встановлюється контроль за виконанням запропонованих заходів.

У місцевих органах державного нагляду з пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту складаються річні плани-графіки перевірок об'єктів. Це планування може здійснюватись у журналі обліку ПНО та ОПН.

За змістом перевірки поділяються на комплексні, контрольні та оперативні (цільові).

При комплексних перевірках розглядаються всі питання діяльності об'єктів.

У ході контрольних перевірок розглядається ступінь усунення порушень, виявлених за результатами комплексних перевірок.

Метою оперативних (цільових) перевірок є тільки ті питання, з яких отримані завдання від керівництва центрального, територіальних та місцевих органів державного нагляду з техногенної безпеки, перевірки аварійних ситуацій, а також ті, що проводяться за сигналами і скаргами населення.

Комплексні та контрольні перевірки здійснюються за планом, а цільовіодноразово. Перевірки діяльності об'єктів можуть проводитись із залученням спеціалістів інших органів нагляду та контролю, науково-дослідних установ, представників місцевих органів виконавчої влади і громадськості, у тому числі громадських інспекторів.

Періодичність комплексних перевірок планується залежно від обставин у районі та регіоні розташування об'єкта, але не менше одного разу на рік. Комплексні перевірки проводяться бригадним методом, спільно з працівниками органів Державної інспекції техногенної безпеки.

З метою контролю за виконанням рішень (приписів, постанов) уповноважених осіб органів державного нагляду з техногенної безпеки, готовності до дій в умовах надзвичайних ситуацій підприємств, установ та організацій, утримання в постійній готовності на ПНО локальних систем виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій і локальних систем оповіщення населення, що проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цих об'єктів проводяться контрольні перевірки.

Керівники територіальних та місцевих органів державного нагляду з техногенної безпеки здійснюють контроль за своєчасним виконанням планів робіт. Про виконання заходів у планах робляться відповідні відмітки. Позапланова робота обліковується додатково.

Місцеві органи державного нагляду з техногенної безпеки постійно здійснюють контроль за повнотою обліку ПНО та ОПН, вносять зміни до журналу обліку ПНО та ОПН.

У ході підготовки до перевірки об'єктів необхідно:

— відповідно до чинного законодавства повідомити керівництво (власника) об'єкта про початок проведення перевірки, її мету, завдання і обсяги;

— ознайомитися з матеріалами попередніх перевірок та виявленими недоліками;

— підготувати нормативно-правові документи за напрямком перевірки;

— ознайомитися з нормативними документами організації або підприємства, що перевіряється;

— оформити відповідні документи для відрядження, а за необхідності - спеціальний допуск встановленого зразка.

Перевірка об'єкта проводиться після представлення керівництву підприємства. Робота, спеціально уповноваженої особи органу державного нагляду продовжується з особою, визначеною керівником (власником) підприємства.

Для здійснення перевірки необхідно ознайомитися з основними правилами техніки безпеки і промислової санітарії, дотримання яких при огляді об'єктів дозволить уникнути нещасних випадків. Огляд території здійснюється тільки в супроводі відповідального представника об'єкта.

Основні питання, які підлягають розгляду при перевірці ПНО або ОПН:

— проведення паспортизації ПНО та реєстрація в Державному реєстрі ПНО, що веде Державний департамент страхового фонду документації;

— результати проведення ідентифікації ПНО;

— наявність декларації безпеки ОПН та результатів експертизи;

— наявність договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності суб'єкта господарювання за шкоду, яка може бути заподіяна пожежами та аваріями на ОПН;

— ступінь виконання заходів, викладених у матеріалах за результатами попередніх перевірок;

— наявність аварійно-рятувальних підрозділів, положення про них;

— відповідність фактичного стану об'єкта проектній та технічній документації;

— накази і розпорядження щодо забезпечення виконання заходів у сфері техногенної безпеки, призначення відповідальних посадових осіб за організацію їх виконання;

— стан виконання постанов органів державного нагляду з техногенної безпеки щодо обмеження, тимчасової заборони експлуатації об'єкта;

— наявність та зміст планів локалізації та ліквідації аварій;

— стан організації виконання заходів щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру;

— готовність до дій в умовах надзвичайних ситуацій;

— накопичення, збереження і цільове використання матеріальних ресурсів, призначених для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

— додержання вимог будівельних норм і правил у частині інженерно-технічних заходів щодо цивільного захисту;

— наявність та утримання в постійній готовності на ПНО локальних систем виявлення загрози виникнення НС та локальних систем оповіщення населення, передусім того, що проживає у зонах можливого ураження, та персоналу цих об'єктів;

— наявність і готовність до використання за призначенням у разі виникнення надзвичайної ситуації засобів колективного та індивідуального захисту населення, майна цивільного захисту, їх утримання та ведення обліку.

4. РОЗРОБКА ТА ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ З ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВИНИКНЕННЯ НС В ході написання дипломної роботи під час планової перевірки був проведений аналіз стану техногенної безпеки ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“» м. Харків.

Під час перевірки перевірялись такі основні питання:

Стан виконання актів перевірок стану цивільного захисту та техногенної безпеки за попередній період, приписів посадових осіб.

Стан реалізації заходів державної політики у сфері цивільного захисту та техногенної безпеки, а також:

— розроблення та затвердження положень, посадових інструкцій та інших організаційно-розпорядчих документів, що стосуються заходів забезпечення цивільного захисту та техногенної безпеки на об'єктах, здійснення постійного контролю за їх дотриманням;

— організація навчання персоналу діям у разі виникнення аварійних ситуацій та аварій;

— організація спланованих заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

— планування та організація евакуаційних заходів на випадок загрози або виникнення надзвичайної ситуації;

— наявність режимів радіаційного захисту на об'єктах, які потрапляють у зону можливого радіоактивного забруднення;

— проведення ідентифікації та паспортизації відповідно до Положення про паспортизацію потенційно небезпечних об'єктів (наказ МНС від 18.12.2000 р. № 338);

— проведення ідентифікації та декларування об'єктів підвищеної небезпеки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 р. № 956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки»;

— наявність та стан технічної документації на технологічне обладнання, наявність дозволів на експлуатацію обладнання підвищеної небезпеки;

— створення матеріальних (об'єктових) резервів для запобігання та ліквідації надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру і їх наслідків;

— забезпеченість засобами радіаційного та хімічного захисту відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.10.2009 р. № 1148 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1200 „Порядок забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту“», технічний стан цих засобів;

— стан поводження (перевезення, зберігання, утилізації, захоронення тощо) небезпечних хімічних речовин;

— наявність планів локалізації і ліквідації аварійних Ситуацій та аварій;

— розробка спеціальних заходів протиаварійного захисту відповідно до ПЛАС;

— впровадження, експлуатація та технічне обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення населення у разі їх виникнення, стан їх готовності;

— стан готовності органів управління аварійних сил реагування та диспетчерських служб об'єктів до дій при загрозі та виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

— створення відповідно до чинного законодавства аварійно-рятувальних служб та необхідної для їх функціонування матеріально-технічної бази;

— наявність угоди на обслуговування з державною аварійно-рятувальною службою;

— впровадження та утримання у робочому стані засобів зв’язку, аварійно-рятувальної техніки та обладнання і використання їх за призначенням;

— стан готовності щодо інформування органів, які відповідають за дії з локалізації та ліквідації аварії, про аварійні ситуації, які пов’язані з небезпечними речовинами і можуть завдати шкоди життю та здоров’ю населення і навколишньому середовищу, та плани взаємодії з ними;

— наявність та стан готовності до використання за призначенням захисних споруд цивільної оборони (цивільного захисту);

— фінансування витрат у порядку та обсягах, необхідних для повного і якісного забезпечення вимог техногенної безпеки;

— наявність постійно оновлювального запасу відповідних медичних препаратів, сучасних антидотів та інших фармацевтичних препаратів.

Основну увагу приділялось стану додержання вимог Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях, затверджених Наказом МНС від 15.08.2007 р. № 557.

На базі даних перевірки для забезпечення належного рівня техногенної безпеки об'єкті слід передбачити наступні заходи:

— організувати роботу об'єктової комісії з питань ТЕБ та НС, розробити для неї положення (пп. 11, 12 ПКМУ від 09.01.14 р. № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту»);

— привести до встановлених вимог забезпеченість працюючого персоналу та населення згідно з номенклатурою і нормами забезпечення засобів радіаційного та хімічного захисту (ПКМУ від 19 серпня 2002 р. № 1200 «Про затвердження порядку1 забезпечення населення і особового складу невоєнізованих формувань засобами радіаційного та хімічного захисту»);

— розробити та затвердити план попередження надзвичайних ситуацій, у якому не визначено можливі аварії та інші надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру, спрогнозувати наслідки, визначити заходи щодо їх ліквідації, терміни виконання та сили і засоби (п. 100 ПКМУ від 25серпня 2004 р. № 1112 «Деякі питання розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві»);

— розробити та затвердити план видачі засобів радіаційного та хімічного захисту (п. 13 ПКМУ № 1200);

— розробити план евакуації згідно вимог законодавства (п. 36 ПКМУ від 26 жовтня 2001 р. № 1432 «Про затвердження Положення про порядок проведення евакуації населення у разі або виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»);

— обладнати об'єкт системою раннього виявлення надзвичайних ситуацій (п. 4.1. Наказу МНС України № 288 від 15.05.2006 р. «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у випадку їх виникнення»);

— після закінчення встановлених термінів зберігання здійснити лабораторні випробування засобів РХЗ (п. 6.1.8. Наказу МНС України № 330 від 16.12.2002 р. «Про затвердження інструкції з тривалого зберігання засобів радіаційного та хімічного захисту»);

— перевірити герметизацію та гідроізоляцію захисних споруд (п. 4.2. ДБН А.3.1−9-2000 «Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд цивільної оборони та їх утримання»);

— провести ремонт інженерно-технічного обладнання щодо можливості переводу його у будь-який час на експлуатацію в режимі воєнного часу (п. 4.2. ДБН А.3.1−9-2000);

— захисну споруду обладнати автоматичною пожежною сигналізацією та технічними засобами пожежогасіння (п. 4.8. ДБН А.3.1−9-2000);

— щоквартально проводити перевірку захисної споруди на герметичність (п. 4.6.5. Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях за наказом МНС України від 15.08.2007 р. № 557);

— позначити підхід до захисної споруди показниками напрямків руху до неї (п. 4.6.6. Наказу МНС України від 15.08.2007 р. № 557);

— провести освітлення у вході до захисної споруди (: п. 4.6.6. Наказу МНС України від 15.08.2007 р. № 557);

— влаштувати таблички біля вхідних дверей розміром 50×60 см із зазначенням місць зберігання ключів, відповідальної особи, її адреса і телефон, а також номера споруд згідно інструкції (п. 4.5.13. Наказу МНС України від 15.08.2007 р. № 557);

— на дверних полотнах вказати напрямки закриття та відкриття клинових затворів і штурвалів (Наказ МНС України від 15.08.2007 р. № 557);

— забезпечити телефонним зв’язком з диспетчерською службою та репродуктором, підключеним до районної або місцевої радіотрансляційної мережі (п. 4.6.12. Наказу МНС України від 15.08.2007 р. № 557);

— завести журнал вступних інструктажів з питань техногенної безпеки (п. 4.4.1 Наказу МНС України від 15.08.2007 р. № 557);

— розробити та затвердити щорічний та перспективний план ремонту захисної споруди (п. 2.5. Наказу МНС України від 09.10.2006 р. № 653 «Про затвердження інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час»);

— привести у належний стан відповідно до діючого законодавства санітарно-технічні системи захисної споруди: вентиляцію, опалення, водопостачання та каналізацію (п.п.2.2.1.-2.2.4. Наказу МНС України від 09.10.2006: № 653);

— розробити нічний графік накопичення матеріального резерву (п. 14 ПКМУ від 29 березня 2001 р. № 308 «Про порядок створення, використання матеріального резерву для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру та їх наслідків»);

— відкоригувати документацію, яка повинна знаходитися в захисній споруді, а саме: Опис обладнання та Майна, Схеми зовнішніх і внутрішніх інженерних мереж із вказівкою вимикаючих пристроїв, План захисної споруди з зазначенням пристроїв для сидіння і лежання та шляхів евакуації, План приведення захисної споруди у готовність, Інструкції з експлуатації фільтровентиляційного та іншого інженерного обладнання, Правила користування приладами, Журнал експлуатації фільтровентиляційного обладнання, Журнал результатів оглядів та контрольних перевірок фільтрів-поглиначів ФП, фільтрів ФГ-70, приладів регенерації і підпору повітря, Формуляр фільтровентиляційного агрегату, Порядок провітрювання захисної споруди. Щорічний акт огляду санепідемстанцією ємностей для питної води, Експлуатаційні схеми систем життєзабезпечення з вказівкою вимикаючих пристроїв, Список сигналів оповіщення цивільної оборони, Список телефонів міста, району, підприємства, Щоквартальна довідка про перевірку захисної споруди на герметичність, Правила поведінки у захисній споруді, Інструкції щодо використання засобів індивідуального захисту, Список особового складу формування з обслуговування споруди, його функціональні обов’язки і дії за сигналами і командами цивільної оборони, Проектна документація пристосування захисної споруди для використання у господарських, культурних та побутових потребах (п. 4.5.5. Наказу МНС України від 15.08.2007 р. № 557).

5. РОЗРАХУНОК СИЛ ТА ЗАСОБІВ ДЛЯ ЛІКВІДАЦІЇ НАСЛІДКІВ МОЖЛИВОЇ АВАРІЇ

5.1 Прогнозування хімічної аварії

На ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“» технологічна аварія, яка призведе до вибуху, викиду аміаку з можливим зараженням місцевості чи виникненням пожежі, може статися внаслідок порушення технології виробництва та правил експлуатації обладнання і встановлених правил безпеки.

На об'єкті відсутні активні вибухонебезпечні речовини, але в технологічному процесі використовується аміак, який може вибухнути при сприятливих для цього умовах. Вибухи можуть статися в приміщенні компресорної, з руйнуванням споруд і виникненням великої пожежі.

Виберемо одну з найбільш небезпечних дільниць, а саме — компресорний цех і проаналізуємо обстановку, яка може скластися.

В компресорному цеху внаслідок аварії можливе витікання аміаку, шляхом миттєвого викиду з резервуара або виходу і довготривалого випаровування. Витікання аміаку можливе в обвалування або на відкритий простір. Одним з результатів може бути виникнення пожежі, іншим — випаровування і утворення газової хмари.

При утворенні газової хмари можливий рух і розсіювання її, в іншому випадку можливий вибух. В наслідок руху газової хмари за напрямком слідування буде проходити токсичне зараження місцевості. У випадку вибуху пройде руйнування будівель і споруд з наступним горінням в завалах, пожежа сховища з аміаком і самого компресорного цеху.

На виробництві аміак може знаходитися в газоподібному або рідкому стані. Тому, у випадку викиду газоподібного аміаку утворюється первинна хмара або у випадку миттєвого (1−3 хв.) переходу в атмосферу частин рідкого аміаку, може утворитися вторинна хмара за рахунок наступного випаровування аміаку з поверхні. Виходячи з цього, масштаб зараження, визначається за первинною і вторинною хмарами при викиді рідкого аміаку, який зберігається під тиском в ізотермічних ємностях.

Аміак при аварії надходить з резервуару — характер розлиття рідкого аміаку по підстеленій поверхні: «вільний», метеорологічні умови: температура повітря — 20^оС, швидкість вітру — 1,0 м/с, ступінь вертикальної стійкості повітря — «інверсія».

Кількість працюючих на фабриці на одній зміні 400 осіб, на час аварії 90% працюючих знаходилося у цехах 10% на території. На фабриці сталася аварія з руйнацією системи охолодження в компресорній, в якій знаходився рідинний аміак в кількості 2 тони. Аміак витік в обвалування розміром 5×8 м. Працівники об'єкту забезпечені протигазами на 30%.

Місце: житлова зона знаходиться на відстані 100 м, щільність населення 3000 осіб/км². На час аварії вдома знаходилося 85%, на вулицях 25%.

Погода: Температура повітря +20°С, швидкість вітру 1,0 м/с, напрямок вітру 45°. Час доби — денний, стан атмосфери інверсія.

Метою прогнозування є попереднє та оперативне визначення хімічної обстановки при викидах та розливу НХР, яка утворюється у наслідку аварій на технологічних ємностях та сховищах при транспортуванні автомобільним, залізничним, трубопровідним та іншими видами транспорту, а також при руйнуванні хімічно — небезпечних об'єктів (ХНО).

1. Визначаємо властивості речовини з довідникової літератури.

Аміак NH₃ молярна маса — 17,03 кг/кмоль; густина в скрапленому стані 681,4 кг/м³; граничнодопустима концентрація 0,02 мг/л; летальна концентрація при вдиханні на протязі 5−10 хв. 3,5 мг/л; концентраційні межі поширення полум’я 15−28%; температура самоспалахування 650^оС.

2. Визначаємо кількість аміаку, що витік з ємності:

т, (5.1)

де _р — щільність аміаку, кг/м³. де _р = 681,4 кг/м³;

V_НХР — об'єм найбільшого резервуару сховища, м³.

т.

3. Товщина шару рідини при вільному розливі на підстилаючій поверхні приймається, виходячи з умов розтікання у обвалуванні, але не менше ніж h = 0,05 м по всій площі розливу. При розливі у обвалуванні, товщина шару визначається в залежності від об'єму скрапленого газу та геометричних розмірів обвалування. Визначаємо товщину шару розлитого аміаку по формулі

м. (5.2)

Визначаємо еквівалентну кількість газу у первинній хмарі по формулі:

т, (5.3)

де k₁ = 0.01 — коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР;

k₃ = 0,04 — коефіцієнт, який дорівнює відношенню порогової токсидози хлору допорогової токсидози іншого НХР;

k₅ =1 — коефіцієнт, що враховує ступінь вертикальної стійкості атмосфери;

k₇ = 1 — коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря, швидкість випаровування та розповсюдження НХР;

G — кількість розлитої речовини.

т.

5. Визначаємо еквівалентну кількість газу у вторинній хмарі:

т. (5.4)

де k₂ = 0,025 — коефіцієнт, який враховує випаровування НХР при відсутності вітру та температурі +20°С;

k₄ =1 — коефіцієнт, який враховує швидкість вітру;

k₆ = 1 коефіцієнт, який залежить від часу, що минув від початку аварії;

h — товщина шару розлитої рідини;

— густина пару;

т.

6. Тривалість вражаючої дії аміаку визначається часом його випаровування з площі розливу. Визначаємо час випаровування розлитого аміаку:

год., (5.5)

с, або 0,38 год.

7. Визначаємо глибину зони хімічного зараження первинною хмарою методом лінійної інтерполяції з використанням даних по табл. 5.1.

Таблиця 5.1 _ Глибини зон можливого зараження НХР, км

Визначаємо глибину зони можливого зараження НХР при фіксованій еквівалентній кількості НХР, близької до еквівалентної кількості газу у первинній хмарі G_е1:

G_е1 = 0,54 т;

G₁ =0,01 т — для якої Г_(0,01) = 0,38 км.;

G₂ =0,05 т — для якої Г _(0,05) = 0,85 км.;

(5.6)

км.

8. Визначаємо глибину зони хімічного зараження вторинною хмарою, таким же чином використавши таблицю 3.1. для G_е2 :

G_е2 = 0,0198 т;

G₁ =0,1 т — для якої Г_(0,1) = 1,25 км;

G₂ =0,5 т — для якої Г _(0,5) = 3,16 км;

км.

9. Визначаємо глибину зони зараження при спільній дії первинної та вторинної хмари:

км (5.7)

де Г^/ та Г^// відповідно найбільший та найменший з розмірів Г₁ та Г₂

км.

10. Для визначення глибини зони зараження що сформувалася на момент часу, який минув з початку аварії розраховують Г :

км, (5.8)

де — час від початку аварії (початку виходу НХР), год.;

V_пер — швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря при заданій швидкості вітру v i ступеня вертикальної стійкості повітря, км/год.

Визначаємо глибину переносу хмари аміаку за 0,38 годин, виходячи з стану інверсії. Швидкість приземного вітру v = 1 м/с або 3,6 км/год. Швидкість переносу переднього фронту зараженого повітря

км/год.,

км.

11. Визначаємо останню глибину

км. (5.9)

12. Зона хімічного зараження являє собою сектор. Площа зони хімічного зараження S визначається по формулі:

км (5.10)

де f⁰ — кутові розміри зони можливого зараження, град., залежить від швидкості приземного вітру.

При швидкості вітру 0,6−1,0, м/с кутовий розмір f⁰, приймається 180⁰.

км².

13. Час підходу хмари аміаку до найближчих будинків залежить від швидкості переносу хмари повітряним потоком і визначається по формулі:

год. (5.11)

де L — відстань від джерела зараження до об'єкта, км.

год.,

що приблизно дорівнюється 1 хвилині.

14. Площа зони зараження S на визначений час _вип обчислюється по формулі:

км², (5.12)

де: k₈ — коефіцієнт, що залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря, при інверсії приймається рівним k₈ = 0,081.

.

15. Результати розрахунку площі хімічного зараження використовуються для прогнозування можливих втрат людей.

Очікувані втрати людей N_п у зоні ураження визначаються по формулі :

осіб, (5.13)

де k_e — коефіцієнт, що враховує евакуацію населення, k_е < 1;

k_n — коефіцієнт, що враховує умови перебування людей (відкрито, у квартирах, в укриттях) k_n<1;

k₃ — коефіцієнт, що враховує забезпеченість населення (що працюють на об'єкті) індивідуальними засобами захисту, k₃<1;.

Коефіцієнти k_e, k_n, k₃ можливі втрати у відсотках від числа N визначається по таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 _ Можливі втрати від НХР, %

При визначенні можливих втрат людей приймається наступна структура втрат людей в осередку ураження:

* 25% - ураження людей легкого ступеня;

* 35% - ураження людей середнього і важкого ступеня;

* 40% - ураження людей зі смертельним результатом.

За результатами прогнозу приймаються рішення по обсягу необхідної медичної допомоги населенню, а також оцінюється індивідуальний і соціальний ризик хімічної ураження.

Прогнозування можливих втрат людей на об'єкті:

осіб.

Оскільки у цехах (тобто у простіших сховищах) знаходилося 90% працівників заводу, тобто 360 осіб, з них отруєння можуть отримати 35%, що складає 126 осіб. На території фабрики відкрито знаходиться 10%, тобто 40 осіб, з них 65%, або 26 осіб можуть отримати отруєння різного ступеню. Всього отруєння легкого ступеню можуть отримати 38 осіб, отруєння середнього та важкого ступеню (яким потрібна госпіталізація) можуть отримати 53 особи, отруєння, що приведе до загибелі людей, може отримати 61 особа.

16. Прогнозування можливих втрат людей по місту:

осіб. (5.14)

З них: отруєння легкого ступеню може отримати 28 осіб, отруєння середнього та важкого ступеню може отримати 39 осіб, отруєння, що приведуть до загибелі 43 осіб.

Розрахунок розмірів вибухонебезпечної зони.

— визначення густоти пару:

кг/м³. (5.15)

кг/м³.

— визначення радіусу вибухонебезпечної зони:

м. (5.16)

м.

Висновок: У разі аварії на фабриці, пов’язаної з витіканням рідинного аміаку з технологічних ємностей може утворитися зона хімічного зараження глибиною майже 1 км, площа якої складе 1,6 км². У загазовану зону може потрапити персонал заводу, а також населення міста. Загалом може отруїтися більше 1000 осіб. Крім того може утворитися вибухонебезпечна зона з радіусом 9,24 м. Для зменшення наслідків можливої аварії необхідно підготувати відповідні служби, до її ліквідації, у тому разі і пожежно-рятувальні підрозділи.

Розрахунок сил і засобів, необхідних для локалізації аварії

Завданням пожежно-рятувальних підрозділів під час ліквідації аварій з викидом НХР є обмеження зони хімічного зараження за допомогою водяних завіс, які встановлюються на шляху розповсюдження хмари НХР.

1. Згідно Рекомендацій (Наказ МНС № 733) витрати води для нейтралізації 1 тони аміаку становлять 2 тони.

2. швидкість випаровування:

. (5.17)

3. Потрібні витрати води для нейтралізації аміаку, якій випаровується:

. (5.18)

4. Приймаємо для створення водної завіси стволи «А» з турбінними насадками НРТ-10. Потрібна кількість стволів:

(5.19)

Таким чином, для постановки водяної завіси на шляху розповсюдження хмари аміаку достатньо подати один ствол «А». Для зменшення необхідності додаткових маневрів стволом приймаємо два стволи «А» з насадками НРТ-10, розташовані симетрично обвалуванню.

5. Тривалість постановки водяної завіси:

(5.20)

(5.21)

6. Потрібна кількість особового складу:

(5.22)

7. Потрібна кількість відділень на основних пожежних машинах:

. (5.23)

Висновки: Для постановки водної завіси потрібно подати 2 ствола «А» з насадками розпилювачами НРТ-10, для забезпечення їх роботи потрібно 7 відділень на основних пожежних машинах, що відповідає виклику № 3 згідно з розкладом виїздів гарнізону.

ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка» розташована в районі виїзду ДПРЧ-3 м. Харків.

На озброєнні частина знаходяться основні пожежні автомобілі:

— два автомобілі АЦ-40 (130) (модель 63Б).

— автомобіль АРА — 01 (ГАЗ 2705)

В резерві знаходяться:

два автомобілі АЦ-40 (130) (модель 63Б);

Чисельність працівників ДПРЧ-3 — 51 чоловік.

За розкладом залучення сил та засобів на гасіння пожежі та ліквідування надзвичайних ситуації на ПАТ «Кондитерська фабрика «Харків'янка» прибувають:

— ДПРЧ-3 АЦ-40(130)63Б, АЦ-40(130)63Б

— ДПРЧ-6 АД-30(131)

— ДПРЧ-6 АЦ-40(130)6ЗБ, АЦ-40(130)63Б

6. БЕЗПЕКА ПРАЦІ

Для забезпечення захисту органів дихання особового складу, що залучений до ліквідування наслідків викиду аміаку, потрібно використовувати фільтруючі протигази марку та час захисної дії яких визначається з таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 _ Орієнтований час захисної дії коробок промислових протигазів, у годинник

Марка протигазної коробки, що необхідна при роботі в зоні загазованості парами аміаку «А», колір протигазової коробки фільтруючого протигаза — Коричневий.

Тривалість перебування людини в ізолюючих засобах захисту шкіри приймається в залежності від ступеню захисту тіла виходячи з умов таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 _ Тривалість перебування людини в ізолюючих засобах захисту шкіри

При виконанні робіт з ліквідації пожеж (аварій, що пов’язані з наявністю аміаку), необхідно дотримуватись вимог Правил безпеки праці в МНС України (Наказ МНС № 312), Методичних рекомендацій особовому складу (Наказ МНС № 733), Настанови по газодимозахисній службі. При отриманні повідомлення про аварію на об'єкті з наявністю аміаку необхідно направити до місця медичну допомогу.

Керівник аварійно-рятувальних робіт (КАРР) має право прийняти рішення щодо проведення робіт з ліквідації аварійної ситуації після:

— оцінки оперативної обстановки;

— отримання інструктажу або письмового дозволу від посадової особи, якій підпорядкований об'єкт.

— забезпечення особового складу спеціальними засобами захисту і надання першої медичної допомоги потерпілому від дії аміаку;

— узгодження маршрутів руху, визначення бойових позицій та порядку розгортання оперативних розрахунків;

— відключення електросилових установок, розміщених в зоні аварії та ізоляції інших можливих джерел займання аміачно-повітряної суміші;

Під час проведення оперативних дій необхідно врахувати, що у напрямку розповсюдження хмари на відстані від 50 до 100 м від відомого фронту хмари створюються зони високої концентрації аміаку, що викликає миттєву задуху;

Для проведення робіт в зоні з підвищеною концентрацією аміаку залучається мінімальна необхідна кількість особового складу. З метою скорочення часу перебування особового складу у зараженій зоні, слід використовувати спеціальні струбцини для закріплення пожежних стволів за елементи конструкцій споруд та апаратів.

Роботу особового складу в зараженій зоні доцільно організувати у три зміни. Перша зміна проводить роботу у зараженій зоні; друга зміна знаходиться в повній оперативній готовності для надання необхідної допомоги зміні, яка працює; третя зміна відпочиває в безпечному місці. Час чергування змін визначає КГП виходячи з реальної ситуації.

Маршрут руху робочих груп не повинен проходити через зони з розлитим аміаком. Робота в зоні розлитого аміаку не допустима.

Вхід до зараженої зони повинен здійснюватись тільки через контрольно-перепускні пункти, які мають очолювати особи середнього або старшого начальницького складу. Для запобігання обмороження рідким аміаком, начальник бойової ділянки повинен забезпечити неможливість попадання особового складу до зони пролиття аміаку.

Під час проведення оперативних дій в зараженій аміаком зоні, начальник бойової ділянки повинен суворо вести облік перебування бойової обслуги в зараженій зоні, роблячи позначки в спеціальному журналі з зазначенням поіменно членів бойової обслуги, виду та тривалості виконання робіт.

Всі працівники повинні мати індивідуальні засоби захисту.

Для захисту органів дихання під час ліквідації аварії необхідно використовувати ізолюючий протигаз.

Запас кисню для виходу із зони входу визначається з урахуванням даних прогнозу розповсюдження аміачної хмари залежно від можливості збільшення зони зараження під час проведення оперативних дій.

При роботі у костюмах, що передбачають захист ізолюючих протигазів, враховуючи високі агресивні властивості аміаку щодо алюмінію, лужних та лужноземельних металів, необхідно забезпечити постійний контроль індивідуальних засобів захисту органів дихання. При появі корозії на металевих елементах дихальних апаратів слід вжити заходів щодо негайного вводу особового складу з зони зараження;

За умови роботи в зараженій зоні груп на автотехніці, ресурси засобів захисту органів дихання повинен розраховуватись, виходячи з умов виходу із зони своїм ходом при відмові роботи двигуна.

Дегазація особового складу повинна проводитися у такій послідовності:

— особовий склад виводиться на заздалегідь визначений майданчик, що добре провітрюється свіжим повітрям та вишиковується в одну шеренгу обличчям до напрямку вітру;

— звільняється від одягу, а потім від ізолюючих протигазів;

— дегазація особового складу повинна проводитися у приміщеннях з температурним режимом, що задовольняє санітарно-гігієнічні норми, встановлені гігієною особового складу;

— шкіряний покрив обмивається проточною теплою водою з використанням миючих засобів;

— спеціальний одяг піддається дезактивації шляхом промивання зовнішньої сторони проточною водою, а внутрішньої продуванням теплим повітрям;

Припинення надходження аміаку може бути забезпечене такими способами:

— перекриттям лінії надходження аміаку до аварійного обладнання за допомогою запірної арматури;

— відключенням аварійного відрізку магістрального трубопроводу за допомогою перекриття засувок до і після пошкодженого відрізку з одночасним припиненням його подачі насосами;

— перекачкою рідкого аміаку з аварійної до резервної ємності;

— шляхом перетиснення аміакопроводу за допомогою аварійно-рятувального інструменту АРІ-2 чи подібних пристроїв;

— присипкою землею місця виходу газоподібного аміаку.

Локалізація пролиття рідкого аміаку забезпечується:

— відводом рідкого аміаку до викопаних котлованів із наступною перекачкою до резервних ємкостей;

— створення обвалування, яке перешкоджає розтіканню;

— поглинанням пористими речовинами та матеріалами при незначних пролиттях (азбесту, фільтросперитом та ін.);

— покриттям місця розливу сферичною тканиною.

Обмеження розповсюдження аміачної хмари забезпечується:

— припиненням надходження аміаку до зони аварії;

— локалізацією пролиття рідкого аміаку;

— розсіюванням хмари з використанням потужних повітряних струменів, для створення яких можна використовувати вітрові машини типу ВМВ3, автомобілі газоводяного гасіння АГВГ-100 без подачі води;

— створенням теплових завіс за допомогою перегрітої пари за умови її наявності на виробництві;

— випалювання пролиття аміаку з додаванням легкозаймистих рідин (на 70−80 об'ємних частин аміаку необхідна суміш, що складається з 10−15 об'ємних частин бензину та 10−15 об'ємних частин води);

— водяними завісами для осаджування аміачної хмари, улаштованими навколо місця аварії на відстані, що включає потрапляння води на розлитий аміак (попадання води на поверхню рідкого аміаку може призвести до його бурхливого закипання.

ВИСНОВКИ При виконанні дипломної роботи мною було проаналізовано стан із забезпеченням належного рівня техногенної безпеки на ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“» м. Харків.

Було проаналізовано техногенну небезпеку технологічного процесу та речовин, що обертаються, проведений аналіз роботи органів державного нагляду з пожежної та техногенної безпеки на об'єкті.

З метою забезпечення належного рівня захисту від виникнення аварій в хлді перевірки об'єкту були розроблені та запропоновані для виконання заходи. Складено документи, такі як акт та припис, задля до виконання. Запропоновані заходи сприятимуть забезпеченню належного рівню техногенного захисту, попередженню виникнення НС, а при виникненні аварії - сприяють створенню умов щодо мінімізації наслідків.

В дипломній роботі був зроблений прогноз наслідків хімічної аварії при розгерметизації ємності з аміаком. З метою локалізації наслідків аварії проведений розрахунок сил та засобів пожежно-рятувальних підрозділів для осадження хмари аміаку шляхом постановки водяних завіс.

Були з’ясовані питання безпеки праці працівників ДСНС під час ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного або характеру на об'єкті, розглянуто питання екологічної безпеки та особливості надання допомоги потерпілим при хімічній аварії.

Враховуючи те, що об'єкт дипломної роботи розташований в густонаселеному місті Харкові майже в його центральній частині, я вважаю, що результати, отримані в дипломній роботі, щодо аналізу можливих аварій та запропонування шляхів зниження ризику їх виникнення є актуальними не лише для цього об'єкту, але й для всіх подібних хімічно небезпечних об'єктів Харківщини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Кодекс цивільного захисту України від 02.10.2012 року № 5403-VI.

2. Кодекс про адміністративні правопорушення.

3. Закон України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» від 18.01.2001 р. № 2245-ІІІ.

4. Постанова Кабінету Міністрів України від 15.02.1999 р. № 192 «Про затвердження Положення про організацію оповіщення та зв’язку у надзвичайних ситуаціях».

5. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.03.2001 р. № 308 «Про затвердження Порядку створення і використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру та їх наслідків».

6. Постанова Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 р. № 368 «Про затвердження Порядку класифікації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру за їх рівнями».

7. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.02.2012 р. № 306 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки».

8. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.01.2014 р. № 11 «Про затвердження Положення про єдину державну систему цивільного захисту».

9. Наказ Держспоживстандарту України від 11.10.2010 р. № 457 «Класифікатор надзвичайних ситуацій» ДК 019:2010.

10. Наказ Комітету по нагляду за охороною праці України 17.06.99 р. № 112 «Положення щодо розробки планів локалізації та ліквідації аварійних ситуацій і аварій».

11. Наказ МНС України від 18.12.2000 р. № 338 «Про затвердження Положення про паспортизацію потенційно-небезпечних об'єктів».

12. Наказ МНС України від 27.03.2001 р. № 73 «Методика прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті» (спільний наказ МНС України, Міністерства аграрної політики, Міністерства економіки, Міністерства екології і природних ресурсів).

13. Наказ МНС України від 23.04.2001 р. № 97 «Про затвердження порядку здійснення підготовки населення на підприємствах, в установах та організаціях до дій при виникненні надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру»

14. Наказ МНС України від 20.09.2004 р. № 63 «Про затвердження Порядку здійснення державного нагляду за станом цивільного захисту та техногенної безпеки потенційно-небезпечних об'єктів та об'єктів підвищеної небезпеки».

15. Наказ МНС України від 28.02.2006 р. № 98 «Про затвердження методики ідентифікації потенційно небезпечних об'єктів».

16. Наказ МНС України від 15.05.2006 р. № 288 «Про затвердження Правил улаштування, експлуатації та технічного обслуговування систем раннього виявлення надзвичайних ситуацій та оповіщення людей у випадку їх виникнення».

17. Наказ МНС України від 09.10.2006 р. № 653 «Про затвердження інструкції щодо утримання захисних споруд цивільної оборони у мирний час».

18. Наказ МНС України від 07.05.2007 р. № 312 «Про затвердження Правил безпеки праці в органах і підрозділах МНС України».

19. Наказ МНС України від 15.08.2007 р. № 557 «Про затвердження Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях».

20. Наказ МНС України від 05.10.2007 р. № 685 «Організація управління в надзвичайних ситуаціях».

21. Наказ МНС України від 03.12.2007 р. № 833 «Про затвердження Норм визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою».

22. Наказ МНС України від 13.10.2008 р. № 733 «Про затвердження Рекомендацій щодо захисту особового складу підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України під час гасіння пожеж та ліквідації наслідків аварій за наявності небезпечних хімічних речовин (аміак, хлор, азотна, сірчана, соляна та фосфорна кислоти)).

23. Наказ МНС України від 16.12.2011 р. № 1342 «Про затвердження Настанови з організації газодимозахисної служби в підрозділах Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту МНС України».

24. Наказ МНС України від 25.05.2012 р. № 575 «Статут дій у надзвичайних ситуаціях органів управління та підрозділів Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту».

25. Наказ МНС України від 12.12.2012 р. № 1400 «Про затвердження Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій».

26. ДНАОП 1.3.00−1.01−88. Общие правила взрывобезопасности для взрывопожароопасных химических, нефтехимических и нефтеперерабатывающих производств.

27. НАПБ Б.03.002−2007. Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою.

28. Методичні вказівки до виконання дипломної роботи за напрямом підготовки 6.170 201 «Цивільний захист» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр». Х.: НУЦЗУ, 2015.

29. Організація аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Конспект лекцій. Укладачі: В. А. Гузенко, О.І. Камардаш, І.М. Неклонський, В.О. Самарін. — Х.: НУЦЗ України, 2010.

30. Справочник спасателя. Книга 6. Спасательные работы по ликвидации последствий химического заражения. М., ФЦ ВНИИ ГОЧС, 2006 р.

31. Тактика ліквідації надзвичайних ситуацій: Практикум./ Укладачі: В. А. Гузенко, О.І. Камардаш, І.М. Неклонський, В.О. Самарін. — Х.: НУЦЗУ, 2012. — 122 с.

32. Аветисян В. Г., Адаменко М.І., Александров В. Л., Кулаков С. В., Куліш Ю.О., Сенчихін Ю.М., Ткачук Р. С. Тригуб В.В. Рятувальні роботи під час ліквідації НС, ч.I. Посібник. Київ, Основа.- 2006 р.

33. Камерер Ю. Ю., Харкевич А. Е. Аварийные работы в очагах поражения. — М.: Энергоатомиздат, 1990 р.

34. Клубань В. С, Петров А. П, Рябиков В. С. Пожарная безопасность предприятия промышленности и агропромышленного комплекса. М; 1987.

35. Михайлюк О. П., Олійник В.В., Михайлюк А. О. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки: Навчально-методичний посібник. — Х.: УЦЗУ, 2007. — 190 с.

36. Михайлюк О. П., Сирих В. М. Теоретичні основи пожежної профілактики технологічних процесів та апаратів.- Задачник. Харків.- ХІПБ МВС України, 1998. — 119 с.

37. Оперативний план пожежогасіння ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“».

38. План ліквідації наслідків аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних речовин на території Харківської області.

39. ПЛАС на ПАТ «Кондитерська фабрика „Харків'янка“».

40. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2014 році.