Листок, як орган транспірації. 
Механізм відкривання і закривання продихів

Інтенсивність транспірації у різних органів рослини неоднакова. Інтенсивно випаровують вологу квітки, але за обсягом рідини значно поступаються листку через те що в нього більша поверхня. Головну масу води випаровують листки, тому вони слугують основним органом транспірації. Рослини випаровують значну частину поглиненої води. У випаровуванні беруть участь три структури:

Продихи — пори, через які дифундує вода, що випаровується з поверхні клітин (близько 90% від усієї втраченої води при відкритих продихах).

Кутикула — восковий шар, що покриває епідерміс листків і стебел; через неї проходить вода, що випаровується з зовнішніх оболонок клітин епідермісу (близько 10%).

Сочевички — зазвичай їх роль у випаровуванні води дуже мала, але у листопадних дерев після скидання листки через них втрачається основна маса води. листок транспірація продих Як зазначено вище, епідерміс утворений щільно прилеглими одна до одної клітинами. Єдиними отворами в листках є продихи, через які здійснюється газообмін листка і випаровується вода. Продихи частіше розташовуються на нижній стороні листка (у дерев), але можуть бути і з обох сторін (у трав’янистих рослин). Зазвичай продихові отвори обмежені двома замикаючими клітинами, стінки яких нерівномірно потовщені.

Транспірацію можна охарактеризувати за допомогою наступних показників. Кількість води, яка випаровується рослиною з одиниці листової поверхні в одиницю часу називається інтенсивністю транспірації. Вона може бути виражена в грамах на 1 м² або 1 мм² за одну годину.

При відкритих продихах загальна поверхня продихових щілин складає всього 1−2% від площі листка. Здавалося б, це повинно дуже сильно зменшувати випаровування у порівнянні з випаровуванням з вільної водної поверхні тієї ж площі, що і листок, однак це не так.

Продихи можуть відкриватися и? закриватися. Першии? механізм регулювання роботи продихів — зміна тургору замикаючих клітингідроактивне відкривання продихів. У міру того, як ці клітини осмотично вбирають воду, більш тонка и? еластична зовнішня частина і?х клітинноі? стінки сильно розтягується, а товстіша внутрішня частина, що утворює щілину, розтягується слабкіше, у результаті замикаючі клітини набирають напівкруглоі? форми и? продих відкривається. При втраті води щілина продиху закривається. Підсилення синтезу цукру на світлі замикаючими клітинами збільшує і?х сисну силу и? викликає вбирання води, що зумовлює відкриття продихів. У темноті цукор перетворюється у крохмаль, якии? осмотично малоактивнии?, отже, вбирання води не відбувається и? продихи закриваються.