Реальный сектор економіки: чинники та тенденции

Реальный сектор економіки: чинники та тенденції.

Российская економіка в 1999;2001 роках характеризується виключно на високі темпи зростання. Економічний підйом протікає і натомість сприятливою зовнішньоекономічної кон’юнктури, і внутрішньої соціально-економічної стабільності. Фактичні темпи зростання реального сектора економіки значно перевищили рівень планованих показників, належних у основу бюджету на 2001 рік. За попередніми підсумкам 2001 року приріст ВВП становив 5,5% до рівня 2000 року, інвестицій у основний капітал — 8,7%, валової продукції промисловості - 4,9%. Зростання виробництва товарів підтримується розвиненою упродовж свого реформ инфрастуктурой ринку послуг. Комерційний вантажообіг транспорту проти 2000 роком збільшився на 3,1%, оптової торгівлі - на 6,5% і обсяг послуг зв’язку — на 15,1%.

Развитие сектора послуг, орієнтованого на споживчий ринок, характеризується прискоренням темпи зростання проти попереднім роком. У 2001 року приріст товарообігу роздрібної торгівлі становив 10,8%, а обсягу платних послуг населенню -1,8%. Через війну, індекс зростання споживчого ринку на 2001 року на 7,6% перевищив докризовий рівень 1997 года.

На тлі економічного підйому проявилася яскраво виражена асиметрія зростання виробництва, доходів населення і ще кінцевого попиту, яка дозволяє однозначно оцінити економічна ситуацію. Якщо 1999 — 2000 роках розширення попиту домашніх господарств, стримувалося низькому рівні платоспроможного попиту населення, то 2001 року змінилася, майже 2/5 приросту ВВП пояснюється зростанням кінцевого споживання населення. Позитивне впливом геть пожвавлення попиту 2001 року справила підвищення реальної зарплати на 19,8%, реального розміру призначених пенсій — на 22,6%. Рівень бідності протягом року знизиться до 27,2% від кількості населення проти 30,2% 2000 року. Проте, попри активну соціальну політику основні параметри, що характеризують рівень життя, залишаються істотно нижчий показників 1997 року. У 2001 року реальні доходи населення становили приблизно 83,2% від рівня 1997 року.

Рисунок.

.

Анализируя стійкість стану російської економіки, слід підкреслити, зміна структури внутрішнього попиту протікало і натомість випереджаючого зростання валового накопичення та інвестицій у основний капітал. Мотивація до розвитку та сприяє розширенню виробництва формувалася під впливом кон’юнктурних чинників зовнішнього й внутрішнього ринків. При високої дохідності виробництва та експортних операцій із 1999 року відновилася тенденція до підвищення частки валового національного заощадження в ВВП. У 2001 року питому вагу заощадження в ВВП становив 36,4% проти 30,5% 1999 року і 23,7% 1997 року. Зростання доходів гарантував виконання зобов’язань зі своєчасного фінансуванню бюджетних витрат і за обслуговуванням державного боргу перед без позапланових запозичень на внутрішньому і зовнішньому фінансові ринки.

Особенностью економічного підйому 2000;2001 років був випереджаюче зростання внутрішнього попиту порівняно з зовнішнім попитом. За попередніми даними 2001 року частка внутрішнього попиту ВВП підвищилася до 86,2% проти 79,6% 2000 року. З одного боку, в результаті майже дворазового стискування імпорту проти докризисным рівнем 1997 року, розширилося простір для інтенсивному розвиткові вітчизняного виробництва та зростання доходів виробників товарів та послуг. З іншого боку, сприятлива кон’юнктура світових та зростання доходів економіки стимулювали збільшення масштабів споживчого й інвестиційного попиту. У 2000;2001 роках підвищенням інвестиційної активності пояснюється майже ¼, приросту фізичного обсягу ВВП.

Рисунок.

.

Несмотря на позитивну динаміку зростання, вони виявляються явно недостатніми для поведінки активної промислової політики. Ситуація у інвестиційної сфері поглиблюється тим, що економіка потребує у збільшенні масштабів інвестицій, а й у визначенні стратегії залучення інвестицій у галузі, традиційно відчувають брак конкурентоспроможних потужностей. При уповільнення темпи зростання доходів підприємств відтворюються сформовані пропорції. З огляду на традиційно високу концентрацію доходів всередині экспортноориентированного сектори й відсутність механізмів міжгалузевого переливу капіталу, найвідчутнішими, виявляються обробні галузі, у яких почало бракувати конкурентоспроможних потужностей.

Расширение внутрішнього попиту 2000;2001 роках спиралося на інерційне зростання виробництва досить вузького сегмента галузей національної економіки та орієнтувалося для підвищення рівні використання й залучення у виробництві резервних виробничих потужностей. Відсутність суттєвих зрушень у введенні нових виробничих потужностей сутнісно позбавила змоги послідовно реалізувати політику імпортозаміщення й диверсифікувати експортні потоки. Якщо уповільнення темпів фізичного обсягу експорту до кінця 2000 року можна пояснити кон’юнктурними чинниками світових ринків сировини, то інтенсивний ріст імпорту протягом 2001 року пов’язані з суто внутрішніми проблемами. Низька конкурентоспроможність галузей, орієнтованих внутрішній попит стає бар'єром по дорозі підтримки високих темпів економічного розвитку і виступає чинником надмірної залежності російської економіка від сировинного експорту.

Ухудшение цінової кон’юнктури світових ринків сировини наприкінці 2001 року зумовили посилення тенденції до їх зниження вартісного й фізичного обсягів експорту. Загальний обсяг експорту товарів у поточного року становить 104 млрд. дол., чи 98,6% від рівня минулого року. Через війну, за даними Мінекономрозвитку РФ, чистий експорт у 2001 року становив 94,2% від рівня минулого року. Для російської економіки, це дуже тривожна сигнал, оскільки скорочення чистого експорту, зазвичай, веде, уповільнення темпів економічного зростання. Формування цієї тенденції протікає і натомість таких негативних процесів, як зниження доходів підприємств, підвищення витрат виробництва внаслідок інтенсивного зростання цін тарифів продукції і житлово-комунальні послуги природних монополій і прискорення темпи зростання заробітної плати проти продуктивністю праці.

Автор Про. Изряднова.