«Ліберальна ера» в політичному житті Канади. 
Премєрство П. Трюдо

У квітні 1963 р. до влади повернулися ліберали на чолі з популярним політиком Лестером Пірсоном (1963 — 1968), що започаткувало т. зв. «ліберальну еру» (1963 -1984). Своєрідною формулою політичного життя країни стало твердження: «ліберали при владі - це норма». Слабким місцем такої системи, однак, було те, що Канада вступила у тривалий період парламентаризму меншості, коли жодна з провідних політичних партій не могла самостійно сформувати уряд більшості. Унаслідок квітневих виборів 1963 р. ліберали здобули 129 місць, консерватори — 95, Партія соціального кредиту (ПСК) — 24 і Нова демократична партія (НДП) — 17. Саме остання політична сила під керівництвом Томаса Дугласа (утворена у 1961 р. на базі ФКС), що сповідувала соціал-демократичні цінності, стала традиційним союзником лібералів у наступні роки.

Не маючи більшості у парламенті, кабінет Л. Пірсона, однак, ініціював прийняття низки важливих соціальних рішень. Зокрема, затверджено 40-годинний робочий тиждень, двотижневу відпустку і новий мінімум заробітної плати. Важливе значення для країни мало ухвалення нового пенсійного плану, запровадження медичної програми «Medicare», створення системи позик для студентів. Уряд заснував Канадську економічну раду — дорадчий орган, що складався із представників фінансово-промислових груп, аграріїв та профспілок. Це свідчило про посилення регулюючої ролі держави в соціальній та економічній сферах. Одночасно із соціальним реформуванням, у 1964 р. започатковано військову реформу, спрямовану на об'єднання піхоти, військово-морських та військово-повітряних військ у єдині збройні сили Канади.

На особливу увагу заслуговує ухвалення у 1965 р. нового канадського прапора, щодо вигляду якого розгорнулися запеклі дебати. Монархісти (здебільшого консерватори) наполягали, аби залишити британський «Юніон Джек». Квебекські політики домагались, аби на прапорі була квітка лілії - символ франкомовної провінції. Натомість, Л. Пірсон із своїми прихильниками прагнув, аби з нового канадського прапора зникли старі колоніальні символи. Зрештою, перемогло компромісне рішення і новий прапор було затверджено у формі полотнища з трьох вертикальних смуг: червоної, білої та червоної. У центрі білої смуги зображено червоний кленовий листок — символ канадської єдності, адже цукровий клен росте й у Квебеку, і в Онтаріо. Червоний і білий кольори символізують нації-засновниці Канади: англійців (червона ланкастерська троянда) та французів (біла лілія). 15 лютого 1965 р. новий прапор був уперше піднятий над канадським парламентом.

В економічному плані 1960;і pp. для Канади були цілком успішними («золоті шістдесяті'7). Рівень безробіття опустився до найнижчого показника за останні десять років. Завдяки НТР прискорилися темпи зростання промислового виробництва. Позитивно на економіці відбилося відкриття нових родовищ корисних копалин та автоматизація сільськогосподарського виробництва. У сільському господарстві намітилася тенденція до скорочення кількості зайнятих. Якщо у 1951 р. там працювало 18,4% працездатного населення, то в 1971 р. лише 6,3%. Відбулися зміни і в структурі зайнятості - збільшилася частка інженерно-технічного персоналу, працівників сфери послуг. У побут людей швидкими темпами входили науково-технічні досягнення. Завдяки закордонним інвестиціям розвивалося автомобілебудування: французька фірма «Пежо» заклала завод у Квебеку, а шведська «Вольво» — у Новій Шотландії.