Основні принципи та правила транспортної іммобілізація. 
Транспортна іммобілізація при пошкодженнях голови

Необережність при перекладанні і транспортування викликає різкі болі та зміщення уламків. Піднімаючи потерпілого, потрібно утримувати руками відламки і витягати кінцівку по довжині для меншого їх зсуву.

Транспортна іммобілізація дозволяє зменшити вплив на пацієнта несприятливих наслідків перелому.

Призначення транспортної іммобілізації: запобігання подальшого зміщення кісткових уламків, зменшення больового синдрому, створення можливості для транспортування потерпілого.

Надання першої допомоги вимагає дбайливого ставлення до уламків, щоб не допустити їх подальшого розбіжності і зміщення. Необхідно створити фіксацію суглобів відразу після пошкодження шляхом шинування всієї кінцівки.

Принципи транспортної іммобілізації: забезпечення нерухомості всієї кінцівки, швидкість і простота виконання.

Транспортну іммобілізацію треба по можливості виробляти у функціонально вигідному положенні. Шину треба накладати до підняття хворого прямо на одяг або використовуючи м’яку підкладку.

Способи транспортної іммобілізації:

Аутоіммобілізація — бинтування ушкодженої нижньої кінцівки постраждалого до здорової або верхньої кінцівки до тулуба.

Іммобілізація за допомогою підручних засобів (імпровізованими шинами) — використання палок, дощок, шматків фанери, лиж, картону, парасольки та ін. як жорсткий предмета, до якого фіксують пошкоджену кінцівку.

Іммобілізація за допомогою стандартних транспортних шин — найкращий спосіб транспортної іммобілізації.

Для попередження ускладнень під час транспортування постраждалого слід перевозити у певному положенні відповідно до виду травми. Дуже часто правильне положення рятує життя пораненого та, як правило, сприяє найшвидшому одуженню.

Найчастіше постраждалих транспортують у лежачому положенні з декількома варіантами, що залежить від характеру травми або захворювання. Транспортують поранених у лежачому положенні на спині, на спині із зігнутими колінами, на спині з опущеною головою та припіднятими нижніми кінцівками, на животі, на боку у фіксовано-стабілізованому положенні.

У лежачому положенні на спині транспортують постраждалих з пораненням голови, пошкодженнями черепа та головного мозку, хребта та спинного мозку, переламаними кістками таза та нижніх кінцівок. У цьому ж положенні необхідно транспортувати усіх хворих, в яких травма супроводжується розвитком шоку, значною крововтратою або непритомністю, навіть короткочасною, хворих з гострими хірургічними захворюваннями та пошкодженнями органів черевної порожнини (апендицит, защемлення грижі, проривна виразка і т.д.).

Постраждалих та хворих, що знаходяться у непритомності, транспортують у лежачому положенні на животі, з підкладеними під лоба та груди валиками. Таке положення необхідне для попередження асфіксії. Значну частину хворих можна транспортувати у сидячому положенні, а деяких тільки у сидячому та напівсидячому положенні.

При транспортуванні у холодну пору року потрібно прийняти заходи для попередження охолодження постраждалого. Особливу увагу у цьому відношенні потребують поранені з накладеними артеріальними джгутами, постраждалі, що знаходяться у непритомному та у шоковому стані, з відмороженнями.