Інновації в туризмі

РЕФЕРАТ

Курсова робота 35 сторінок, 16 джерел .

Актуальність теми — полягає в тому, щоб дослідити поняття інновації, класифікацію, значення інновації в туризмі та влив інновацій на туризм.

Об'єкт дослідження — інновації в туризмі.

Ціль роботи — вивчити поняття інновації в туризмі й вплив інновацій на туризм.

Метод дослідження — описовий Термін «інновація» (від анг. innovationнововведення) характеризує якісні зрушення в процесі виробництва.

Сфера інновацій всеосяжна, вона не тільки охоплює практичне використання науково-технічних розробок і винаходів, але й включає зміни в продукті, процесах, маркетингу, організації. Інновація виступає як явний фактор зміни, як результат діяльності, втілений у новий або вдосконалений продукт, технологічні процеси, нові послуги й нові підходи до задоволення соціальних потреб .

Туризм постійно розвивається, незважаючи на різні перешкоди політичного, економічного й соціального характеру. Туристський бізнес у багатьох випадках є ініціатором і експериментатором в освоєнні й впровадженні сучасних передових технологій, безупинно змінює форми й способи пропозиції й надання послуг, відкриває й освоює нові можливості.

ІННОВАЦІЯ,, ІННОВАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ШННОВАЦІЇ

ІНФОРМАЦІЙНІ ІННОВАЦІЇ, ПРИНЦИПИ ІННОВАЦІЇ

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО — МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІННОВАЦІЇ В ТУРИЗМІ

1.1 Поняття «інновація», функції інновацій, класифікація інновацій

1.2 Суть і основні принципи інновацій у туризмі

1.3 Інноваційний процесс

1.4 Інноваційна діяльність у туризмі

1.5 Ринок інноваційної продукції

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА РОЗВИТОК ТУРИЗМУ

2.1 Розвиток інформаційних технологій. Глобальні розподільні системи.

2.2 Способи поширення інноваційних продуктів

2.3 Застосування інформаційних інновацій у туризмі

РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ТУРИЗМІ

3.1 Глобалізація економіки і її вплив на розвиток туризму

3.2 Ділове партнерство СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Курсова робота присвячена вивченню поняття інновацій в туризмі.

Задачі курсової роботи :

1. Розкрити поняття інновації.

2. Виявити основні принципи інновації в туризмі.

3. Визначити суть іновації в туризмі

4. Розкрити вплив інновацій на туризм У літературі «інновація» інтерпретується як перетворення потенційного науково-технічного прогресу в реальність, що втілюється в нових продуктах і технологіях.

Відповідно до міжнародних стандартів інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до соціальних послуг. Інновація може бути розглянута як у динамічному, так і в статичному аспекті. В останньому випадку інновація представляється як кінцевий результат науково-виробничого циклу.

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що й приводять до позитивних зрушень, що забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні

Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції й послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних розв’язків виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення й поширення нововведення й до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес Термін «інновація» став активно використовуватися як самостійно, так і для позначення ряду родинних понять: «інноваційна діяльність», «інноваційний процес», «інноваційний розв’язок» і т.п. У літературі налічується безліч визначень. Наприклад, за ознакою змісту або внутрішньої структури виділяють інновації технічні, економічні, організаційні, управлінські й ін. Виділяються такі ознаки, як масштаб інновацій (глобальні й локальні); параметри життєвого циклу (виділення й аналіз усіх стадій і подстадий), закономірності процесу впровадження й т.п.

Будь-які винаходи, нові явища, види послуг або методи тільки тоді одержують суспільне визнання, коли будуть прийняті до поширення, і вже в новій якості вони виступають як нововведення, тобто інновації.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО — МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ІННОВАЦІЇ В ТУРИЗМІ

1.1 Поняття «інновація», функції інновацій, класифікація інновацій.

Інновації й інноваційна діяльність традиційно представляються як напрямок науково-технічного прогресу (високотехнологічної його складовій) і як процес, пов’язаний із впровадженням результатів наукових досліджень і розробок у практику. Однак зміст поняття «інновація» більш широкий. Сфера інновацій всеосяжна, вона не тільки охоплює практичне використання науково-технічних розробок і винаходів, але й включає зміни в продукті, процесах, маркетингу, організації. Інновація виступає як явний фактор зміни, як результат діяльності, втілений у новий або вдосконалений продукт, технологічні процеси, нові послуги й нові підходи до задоволення соціальних потреб. [2, стор. 28].

Термін «інновація» (від анг. innovationнововведення) характеризує якісні зрушення в процесі виробництва. Незважаючи на те, що поняття «інновація» є широко вживаним, дотепер не існує загальноприйнятого його визначення. Різні автор, в основному закордонні (П. Друкер, Н. Мончев, Є. Мэнсфилд, І. Перлаки, М. Портер, Й. Шумпетер і ін.), трактують його залежно від об'єкта й предмета дослідження — як результат і як процес.

Так, у сучасному словнику іноземних слів інновація — це кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

В оксфордском тлумачному словнику поняття «інновація» роз’ясняється в такий спосіб: «Будь-який новий підхід до конструювання, виробництва або збуту товару, у результаті чого новатор або його компанія одержують перевагу перед конкурентами». [2,стор 12]

Термін «інновація», у сучаснім його розумінні, першим став застосовувати Й. Шумпетер, який підкреслював, що інновація — це істотна зміна функції вироблення, полягає в новім з'єднанні й комерціалізації всіх нових комбінацій, заснованих на використанні нових матеріалів і компонентів, впровадженні нових процесів, відкритті нових ринків, впровадженні нових організаційних форм.

Нововведення (інновації) можливі у всіх сферах діяльності людину. Виходячи з різноманітних можливостей, інновації різняться по сфері додатка, масштабам поширення й по характеру. По сфері додатка інновації підрозділяються на науково-технічні, організаційно-економічні, соціально-культурні й державно-правові. По масштабах поширення розрізняють глобальні, національні, регіональні, галузеві й локальні (на підприємстві, компанії) інновації. По характеру вони можуть бути еволюційними й радикальними. [2, стор. 30].

Основні функції інновацій:

— вони втягують у виробництво нові продуктивні сили, сприяють підвищенню продуктивності праці й ефективності виробництва, скорочують різного роду витрати;

— підвищують рівень життя кожної людину й суспільства в цілому за рахунок різноманітності і якості виробленої продукції й послуг, задоволення потреб населення;

— допомагають привести у відповідність структуру виробництва зі структурою потреб, що змінилися, сприяють підтримці рівноваги між попитом та пропозицією, між виробництвом і споживанням;

— є результатом застосування творчих можливостей і знань конкретної особистості, людського інтелекту, що, у свою чергу, стимулює подальший ріст творчої діяльності [2, стор. 37].

Для успішного керування інноваційною діяльністю необхідно ретельне вивчення інновацій. Насамперед, необхідно вміти відрізняти інновації від несуттєвих видозмін у продуктах і технологічних процесах (наприклад, естетичні зміни — кольору, форми й т.п.); незначних технічних або зовнішніх змін у продуктах, що залишають незмінними конструктивне виконання, що й не виявляють достатнє помітного впливу на параметри, властивості, вартість виробу, а також вхідних у нього матеріалів і компонентів; від розширення номенклатури продукції за рахунок освоєння виробництва, що не випускалися колись на данім підприємстві, але вже відомих на ринку продуктів, з метою задоволення поточного попиту й збільшення доходів підприємства. Новизна інновацій оцінюється по технологічних параметрах, а також з ринкових позицій. З обліком цього будується класифікація інновацій.

По типу новизни для ринку інновації діляться на:

· нові для галузі у світі;

· нові для галузі в країні;

· нові для даного підприємства (групи підприємств).

По місці в системі (на підприємстві, у фірмі) можна виділити:

· інновації на вході підприємства

· інновації на виході підприємства (виробу, послуги, технології, інформація й ін.);

· інновації системної структури підприємства (управлінської, виробничої, технологічної).

Залежно від глибини внесених змін виділяють інновації:

· радикальні(базові);

· поліпшуючі;

· модифікаційні(частки).

У Науково-дослідному інституті системних досліджень (РНИИСИ) розроблена розширена класифікація інновацій з урахуванням сфер діяльності підприємства. За цією ознакою виділяються інновації:

· технологічні;

· виробничі;

· економічні;

· торгівельні;

· соціальні;

· в області керування.

1.2 Суть і основні принципи інновацій у туризмі

Вивчення тенденцій і закономірностей комплексного освоєння інновацій, планування позитивних результатів і керування ними — складна методологічна проблема в сфері туризму, зв’язана насамперед із класифікацією нововведень. У якості значимих для визначення суті інновацій у туризмі виділяють наступні класифікаційні ознаки:

— джерело ідеї (потреби туристів, відкриття, винаходу);

— вид інновації (інфраструктура туризму, турпродукт, способи й засобу розподілу турпродукта/послуги, керування, фактори виробництва);

— ступінь новизни

— широта впливу, масштабність, связность (локальні, глобальні, системні);

— інвестиційне наповнення (некапіталомісткі, капіталомісткі) [3, стор. 121].

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що й приводять до позитивних зрушень, що забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні. Так, ідея створення й реалізація туристських проектів, що навіть не приносять спочатку істотному прибутку, може дати поштовх розвитку туризму й тим самим активно сприяти створенню додаткових робочих місць і зростання доходів населення.

Інноваційний процес у туризмі досить специфічний. Він одержує, як правило, своє визнання, з одного боку, через туристський ринок і ступінь задоволеності клієнта, а з іншої сторони, в основному завдяки прийняттю спільних розв’язків туристськими організаціями, органами керування галуззю в регіоні, органами місцевого самоврядування й громадськими організаціями, діяльність яких пов’язана з туризмом, а також завдяки оцінці галузі місцевим населенням. Тільки така взаємодія всіх елементів (суб'єктів і об'єктів) інноваційного процесу може привести до появи істотного синергетичного ефекту, вираженого в якості росту (розвитку) сфери туризму. Комплексність і трансформируемість відкриттів, коли впровадження нового в одній області дає ефект (і можливо, більш сильний) в інш, що становить їхню сутність у галузі, тому потребують науково обґрунтованої організації й керуванні[3, стор. 122].

До основних принципам інновацій у туризмі відносять:

1. Принцип науковості, що полягає у використанні наукових знань і методів для реалізації інновацій, відповідних до потреб туристів.

2. Принцип системності. Розроблювальна стратегія інноваційного розвитку сфери туризму в регіоні повинна враховувати фактори й умови, необхідні для задоволення потреб людей у відпочинку; ресурсні можливості регіону (економічні, фінансові, кадрові й інші); соціальний вплив на суспільство; фактори зовнішнього середовища.

3. Принцип відповідності інновації потребам туристів. Пропонуються тільки ті нововведення, які дійсно потрібні клієнтові, а не ті, які може зробити й впровадити туристська організація.

4. Принцип позитивності результатів, що полягає в попередженні нерозумного, не продуманого створення й впровадження нововведення, яке може бути небезпечно, по-перше, для туриста; по-друге, для конкретного підприємства; по-третє, для біосфери й суспільства в цілому.

5. Принцип іманентності інвестиційним процесам. Для проведення необхідних досліджень, розробки й матеріалізації інновацій використовуються інвестиційні ресурси, ефективність яких визначається ступенем значимості й масштабністю нововведень.

6. Відповідність інноваційної діяльності і її результатів (нововведень) рівню розвитку суспільства.

7. Принцип зв’язности. Процес нововведення закінчується появою на ринку продукту, який повинен на певному етапі свого життєвого циклу викликати потреби (стимулювати ідею) створення наступного нововведення й забезпечувати фінансову підтримку цього процесу.

8. Принцип безпеки. Будь-яке нововведення повинне гарантувати відсутність шкоди для людини й навколишнього його середовища [3, стор. 124].

1.3 Інноваційний процес

Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції й послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних розв’язків виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення й поширення нововведення й до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.

Терміни «інновація» і «інноваційний процес» близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов’язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Творці інновації керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, яке буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки й нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу й у міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки й винаходу є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їх комерційної реалізації для задоволення певних запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна й виробнича застосовність. [2,стор 85]

Отже, інновації повинні:

· мати новизну;

· задовольняти ринковому попиту;

· приносити прибуток виробникові.

Поширення нововведень, як і їх створення, є складовою частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньорганізаційний, простий межорганизаційний і розширений. Простий внутрішньорганізаційний інноваційний процес припускає створення й використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не ухвалює безпосередньо товарної форми. При простому межорганизаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес проявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника — піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі суб'єкти: виробник і споживач нововведення. Якщо нововведення — технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному господарюючому суб'єктові.

Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:

1) створення нововведення і його поширення;

2) дифузія нововведення.

Перша фаза — це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація досвідченого виробництва й збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі громадсько-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками й споживачами.

1.4 Інноваційна діяльність у туризмі

Інноваційна діяльність — комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, які приводять до інновацій. Діяльність є інноваційної, якщо в неї приносяться нові знання, технології, приймання, підходи для одержання результату, який широко затребуваний у суспільстві. Інноваційну діяльність підприємства можна визначити як спільну роботу всіх працівників, спрямовану на створення й впровадження нововведення. Інноваційна діяльність носить системний характер, систему утворюють суспільство й суб'єкти інноваційної діяльності. 8, стор 31]

Основні напрямки інноваційної діяльності в сфері туризму й гостинності:

— випуск нових видів туристського продукту, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.;

— використання нової техніки й технології у виробництві традиційних продуктів;

— використання нових туристських ресурсів, що раніше не використовувалися. Унікальний приклад — подорожі туристів на космічних кораблях;

— зміни в організації виробництва й споживання традиційного туристського, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.; новий маркетинг, новий менеджмент;

— виявлення й використання нових ринків збуту продукції (готельні й ресторанні ланцюги).

Основу інноваційної діяльності у всіх секторах економіки становить реалізація досягнень науково-технічного прогресу. Сказане повною мірою ставиться й до сфери соціально-культурного сервісу й туризму. 8, стор 56]

Науково-технічна революція не тільки стала матеріальною основою формування масового туризму. Вона вплинула на інноваційну діяльність у соціально-культурний сервіс і туризм через високі технології, до яких належать нові матеріали, мікропроцесорна техніка, засоби інформації й зв’язки, біотехнології.

Поява полімерних, композитних і інших нових матеріалів привело до появи нових видів одягу й взуття, нового спортивного й іншого спорядження, нової тари й упакування і т.д. Нові матеріали стали матеріальною основою екстремального туризму, сприяли розвитку водного, гірського й ряду інших видів туризму.

Поява сучасних засобів інформації й зв’язку вплинула на суспільне виробництво й побут людей. Сучасну туристську діяльність і роботу туристських фірм не можна представити без Internet. Сучасна аудио-відеотехніка суттєво змінила технологію менеджменту. Керування переводиться в режим реального часу і т.д.

Таким чином, інноваційна діяльність у сфері туризму спрямована на створення нового або зміна існуючого продукту, на вдосконалювання транспортних, готельних і інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно-управлінської діяльності.

1.5 Ринок інноваційної продукції

Суб'єкти інноваційного ринку — це держава, підприємства, організації, установи, університети, фонди, фізичні особи (учені й фахівці).

Об'єкти інноваційного ринку — це результати інтелектуальної діяльності, представлені:

в упредметненій формі (у вигляді встаткування, агрегатів, досвідчених установок, інструментів, технологічних ліній і т.д.);

у неупредметненій формі (дані науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт у вигляді аналітичного звіту опису, що узагальнює, способу, конструкторської й технічної документації);

у вигляді знань, досвіду, консультування в сфері консалтингу, маркетингу, проектного керування, інжинірингу й інших науково-практичних послуг, пов’язаних із супроводом і обслуговуванням інноваційної діяльності. 1, стор178]

Загальноприйнятим у світовій практиці є узагальнення всього спектра економічних відносин із приводу купівлі іпродажу результатів наукової, інноваційної діяльності й надання послуг у цій сфері в понятті «технологічний обмін» або «передача (трансфер) технологій». В основі такого підходу лежить сучасне розуміння сутності технології, яка містить у собі як технічні засоби, систему відповідних навичок і знань, так і фінансові, матеріально-технічні, кадрові й інформаційні ресурси, виробничу культуру, систему адекватного керування, соціальне й природне середовище, у якому реалізується технологічний процес, а так само систему соціально-економічних наслідків (насамперед, екологічних).

Ринок інновацій характеризується рядом відмітних особливостей:

він традиційно є новим для вихідної на ринок організації (у силу новизни розробленого продукту доводиться мати справу з незнайомими споживачами);

він є нееластичним, внаслідок обмеженого впливу цінової політики на обсяг збуту;

він характеризується обмеженою кількістю покупців і продавців.

Попит на інноваційну продукцію може виходити із властиво наукового співтовариства, промисловості або від суспільства в широкім його розумінні.

У багатьох випадках створення нової технології не спричиняє попиту, оскільки характерною рисою для неї є високий ступінь ринкової й технологічної невизначеності.

Ринкова невизначеність полягає у відсутності інформації щодо характеру й ступеня задоволення тієї або іншої потреби ринку за допомогою нової наукомісткої продукції. У випадку появи на ринку принципово нової продукції важко передбачити реакцію споживача через його непроінформованість про свої запити.

Ринкова невизначеність обумовлена наступними умовами:

споживач ще не знає, якою мірою нова продукція може задовольнити його потребу (або в якому ступені нові продукти краще вже існуючих);

поведінка споживача піддається впливу багатьох факторів і не може бути передбачуване навіть у випадку покупки нової продукції;

у випадку визнання споживачем гідностей нової продукції виникає проблема її сумісності з іншою продукцією, уже використовуваної споживачем;

важко передбачити швидкість, масштаби поширення нововведення й насичення їм попиту, визначити ємність потенційного ринку й наміру конкурентів.

Технологічна невизначеність полягає у відсутності у виробника впевненості в тому, чи зможе продукція задовольнити усвідомлені запити потенційних споживачів.

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА РОЗВИТОК ТУРИЗМУ

2.1 Розвиток інформаційних технологій. Глобальні розподільні системи

Цінність інформаційних технологій обумовлена створюваними ними можливостями збору, аналізу й передачі інформації: куди завгодно, миттєво й з мінімальними витратами. Ці технології доповнюють інтелектуальні можливості людини точно так само, як технології промислової революції доповнювали мускульну енергію. Електричне висвітлення допомогло подовжити робочий день, залізниці й авіація дозволили людям і товарам значно легше й швидше переміщатися з однієї території на іншу. Впровадження Інтернету дозволило одержувати найбільші економічні вигоди у всіх сферах економіки.

Активний розвиток сфери інформаційних технологій почалося після поширення наприкінці 1960; х рр. універсальних обчислювальних машин («мейнфреймов») і винаходу в 1971 р. мікропроцесора. За останні 40 років глобальні обчислювальні потужності збільшилися в мільярд раз. ДО 2010 р. процессинговая потужність звичайного комп’ютера буде в 10 млн раз перевищувати потужність комп’ютера 1975 р., однак коштувати в реальних цінах він буде набагато менше.

Інтернет став належним чином функціонувати тільки після винаходу Всесвітньої павутини в 1990 р. і браузера в 1993 р. Число користувачів Інтернету перевищило 1 млрд 20 млн і продовжує активно рости. В Інтернету є багато загального з телеграфом, винайденим в 30- е рр. XIX в. Телеграф теж привів до різкого падіння витрат на зв’язок і збільшенню інформаційних потоків в економіці. Але впровадження телеграфного зв’язку не привело до зміни традиційного економічного мислення, як це відбувається в епоху розвитку Інтернету. [10 стор 122]

Інформаційні технології - це тільки одна з галузей, що відбуваються нині науково-технічних революцій, які можуть забезпечити набагато могутнішу «довгу хвилю», ніж їх попередники. Неминуче перетинання телекомунікаційних і інформаційних проблем і засобів їх розв’язку. Найбільшою мірою це ставиться до Інтернету як найбільш масштабному інформаційно-телекомунікаційному засобу.

У сучасному світі учасниками телекомунікаційних систем є: 1) оператори зв’язку, які фактично забезпечують інфраструктурні можливості з повним набором універсальних послуг; суверенітет над національним сегментом інтернета належить тій країні, на території якої він розміщається; 2) постачальники послуг доступу до Інтернету, глобальних розподільних систем; це провайдери — власники певної частини передавальних технологій, що й розподіляють їх серед споживачів і постачальників інформації; 3) постачальники інформації - власники інформаційно-торговельних порталів, серверів; 4) користувачі.

Сучасні телекомунікаційні системи й комп’ютери скорочують час і витрати на зв’язок, границі держав не впливають на їхнє застосування, вони сприяють прискоренню поширення знань у світовому масштабі.

Нові технології в області телекомунікацій з’являються безупинно, і кожна з них розширює ринок послуг. Переважна більшість цих нововведень можна охарактеризувати двома властивостями — мобільність і висока швидкість передачі даних. В 2000 р. до стандартної абревіатури в Інтернетадресах www (world wide web) додалася нова — wap (wireless application protocol) — протокол бездротового зв’язку, що дозволяє переглядати інтернет-сайти на екрані мобільного телефону. Однак одним з істотних недоліків цього протоколу є те, що телефон на час доступу в мережу займає лінію, змушуючи користувача платити за дорогий стільниковий час. На сьогоднішній день з’явилася телекомунікаційна технологія GPRS (General Packet Radio Service) — пакетна передача даних у стільникових мережах. По одному каналу може працювати велика кількість абонентів, користувач же платить тільки за передані дані. Одним з найважливіших застосувань GPRS стане так званий технологічний моніторинг. Вбудовані у всілякі комунальні лічильники, банкомати, автомобільні сигналізації, автомати роздрібної торгівлі та інші обладнання GprsТермінали будуть не тільки миттєво збирати телеметричну інформацію, але й генерувати стільниковим операторам величезний трафік. 12 стор 68]

Інформаційні технології мають чотири характерні риси:

мають всепроникаючий характер;

сприяють більш ефективній роботі ринків шляхом спрощення й розширення доступу до інформації, ліквідації бар'єрів для нових учасників, тим самим допускаючи на ринок безліч покупців і продавців, знижуючи операційні витрати до нульової оцінки;

мають глобальне поширення, завдяки чому величезна кількість знань може зберігатися, пересилатися й ставати надбанням людей у будь-якій крапці земної кулі;

прискорюють інноваційний процес, дозволяючи простіше й дешевше обробляти величезні обсяги інформації й скорочуючи час, необхідне для розробки нової продукції.

У світі зараз три постачальники стандартів інформаційних технологій — США, Європа і Японія. Верховенство США в цій області зрозуміло — у цій країні перебувають майже всі провідні інформаційно-технологічні компанії миру. Їхньої угоди один з одним і норми Федеральної комісії з комунікацій (FCC) визначають тенденції розвитку Іт — Галузі на кілька років уперед. Японія застосовує й удосконалює переважно американські стандарти, а Європа прагне до самостійності. Їй це вдалося в області стільникового зв’язку й програм для бізнесу. Останнім часом на роль експортера стандартів в області інформаційних технологій почав претендувати Китай.

Україна поки не може запропонувати миру новий ІтСтандарт або перспективну технологію, яка могла б відразу захопити значну частину ринку, хоча в області розробок інформаційних технологій є конкретні успіхи. Що являє собою «електронний уряд»? Громадяни будь-якої країни змушено спілкуватися з державними службами по різних питаннях. Будь-який уряд має кілька десятків різного роду відомств. Навіть при найпростіших операціях (одержання ліцензії, продаж нерухомості, оформлення спадщини й ін.) доводиться звертатися в кілька відомств, кожне з яких вимагає заповнення різних форм і особистої присутності громадянина. Завдяки інформаційним технологіям стає можливим корінна перебудова державних служб. Шлях до «електронного уряду» можна підрозділити на чотири етапи. На першому державні відомства створюють сайти з однобічним зв’язком, що передбачають розміщення інформації про себе. На другому етапі ці сайти стають інструментами двостороннього спілкування із громадянами, практично, крім телефонних дзвінків і напрямок листів по питаннях, що цікавлять. На третьому етапі сайти нададуть можливість здійснення офіційного, що й піддається кількісному виміру вартісного обміну (продовження терміну дії ліцензії, сплату штрафу або запис на курси навчання). Такі сайти за допомогою елементів онлайнового самообслуговування забезпечують заміну тієї роботи, яку колись виконували державні службовці. Останній, четвертий етап припускає наявність порталу, що інтегрує весь комплекс послуг уряду, що й забезпечує доступ, до них виходячи з потреб і функціональних аспектів, а не з існуючої структури департаментів і відомств. Просте ім'я для входу в систему й пароль дозволять користувачеві спілкуватися з будь-яким підрозділом уряду.

Прийнята «Стратегія співробітництва країн СНД у сфері інформатизації» припускає створення автоматизованої системи міждержавного інформаційного обміну. Україна цілком може не тільки експортувати свої інформаційні технології в країни СНД, але й стати лідером світового ринку інформаційних технологій. Обсяги експорту програмного забезпечення з України будуть рости швидкими темпами й у перспективі можуть перевищити 1 млрд дол. США в рік.

Комп’ютери й Інтернет сприяють повній реорганізації бізнесу — від закупівлі засобів виробництва й продажу продукту до децентралізації керування й аутсорсинга (передачі ряду функцій стороннім організаціям). Інформаційні технології дають можливість торгувати деякими, що раніше не перебували в торговельному обороті послугами точно так само, як матеріальними товарами.

Зараз спостерігається нестача статистичних даних, за допомогою яких можна було б виміряти дійсний економічний ефект від використання інформаційних технологій. Статистика недостатньо пристосована для виміру обсягу виробництва в XXI в. Робити виміри завжди було сутужніше всього в сфері послуг, а інформаційні технології й Інтернет тільки збільшили цю проблему, оскільки більша частина вигід від їхнього застосування ухвалює форму більш високої якості продуктів, зручностей і більш досконалого обслуговування споживачів. Інформаційні технології дозволяють простіше й з меншими витратами пропонувати персоніфіковані товари й послуги. Однак офіційна статистика не може врахувати вигоди, пов’язані з більш широким вибором, який є в споживачів у цей час. Показники ВВП не контролюють і нематеріальний виграш від росту задоволеності споживачів.

Усі технологічні революції сполучені не тільки з вигодами, але й з ризиками. Будь-який технологічний прогрес приводить до скорочення робочих місць і професій, але на зміну їм з’являється ще більше нових. Впровадження інформаційних технологій збільшує попит на спеціальності, що вимагають певної кваліфікації й гарного утвору. Економіка усе більше стає залежною від знань.

Усі викладені тенденції розвитку інформаційних технологій будуть безпосередньо впливати на організацію туристського бізнесу й на впровадження інновацій у сфері туризму.

2.2 Способи поширення інноваційних продуктів

Для того щоб інноваційні продукти знаходили широке застосування, їх передають зацікавленим особам і організаціям. Передача інноваційних технологій являє собою переміщення науково-технічних досягнень усередині країни або за її межі. Як правило, у технологічний обмін бувають залучені чотири сфери людської діяльності - наука, техніка, виробництво й керування. Здійснюється передача як на комерційній, так і на безоплатній основі.

У сфері туризму є численні випадки придбання й продажу технологічних процесів, прав на використання розроблених туристськими компаніями нововведень економічного, технологічного й фінансового характеру, тому працівникам туристського бізнесу необхідно мати виставу про те, як відбувається передача інноваційних технологій.

Комерційна передача. Основними формами передачі технологій на комерційній основі є:

* патентні угоди — торговельна угода, по якій власник патенту уступає свої права на використання винаходу покупцеві патенту;

* ліцензійні угоди — торговельна угода, по якій власник винаходу або технічних знань надає іншій стороні дозвіл на використання в певних межах прав на інтелектуальну власність;

* ноу-хау — надання технічного досвіду й безпатентних секретів виробництва, що мають комерційну цінність, що й включають відомості технологічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру;

* інжиніринг — надання технологічних знань, що включають широкий комплекс заходів щодо підготовки техніко-економічного обґрунтування проектів, консультування, нагляд, проектування, випробування й обслуговування. [13 стор 156]

У міжнародній практиці основною формою науково-технічного обміну є продаж ліцензій. Ліцензійні угоди встановлюють вид ліцензії (патентна, безпатентна), характер і обсяг прав на використання технології (проста, виняткова, повна), виробничу сферу, територіальні границі й строк використання предмета ліцензії, а також порядок оплати.

2.3 Застосування інформаційних інновацій у туризмі

Незважаючи на швидкий розвиток інформаційних технологій, телекомунікацій і електронної торгівлі, більшість туристських організацій тільки в середині 1990; х рр. стали активно використовувати Інтернет у своїй діяльності.

Інтернет дозволяє туристським організаціям, без більших витрат одержати доступ до більших груп споживачів з метою передачі конкретної інформації про пропоновані продукти й про організацію їх продажів; надійно поширювати повну й докладну інформацію про свою діяльність; швидко й ефективно ухвалювати заявки клієнтів і робити бронювання необхідних послуг; скоротити витрати на виробництво й поширення друкованої продукції;

прискорити й спростити взаємодія з партнерами на ринку.

У момент продажу туристська послуга — не більш ніж інформаційний продукт про послуги, які будуть надані клієнтові. Зараз конкурентна боротьба серед учасників туристського ринку крім ціни і якості обслуговування розвертається навколо довіри клієнта до надаваної його інформації.

Традиційно постачальники туристських послуг (готелю, ресторани, транспортні компанії, музеї й ін.) взаємодіяли із клієнтами через посередників: туроператорів, турагентства, готельні мережі, комп’ютеризовані мережі бронювання. Сьогодні з’явилися віртуальні посередники — сайти готелів, авіакомпаній, туристських фірм. Це дозволяє туристові безпосередньо, без участі туристських фірм, одержувати інформацію й замовляти послуги в будь-якій комбінації виробників і посередників.

Із загальної маси послуг, що здобуваються через Інтернет, три чверті припадає на Сполучені Штати, де понад 60% туристів використовують Інтернет для пошуку підходящих турів. Результати проведених досліджень підтверджують, що в туристській галузі попит сильно залежить від вартості й оперативний пошук необхідної інформації часто відіграє вирішальну роль, тому усе більше споживачів віддають перевагу пошуку й замовлення квитків і готелів саме в мережі Інтернет будь-якому іншому джерелу інформації. В 2004 р. обсяг продажів туристських послуг у США з використанням онлайновых технологій значно зріс і склав 54 млрд дол. США, або 23% усіх угод. Найбільший дохід принесла онлайновая продаж авіаквитків — 23,3 млрд дол. США, на другому місці - бронювання місць у готелях (11,6 млрд дол. США). Обсяг мережних послуг росте як у великих віртуальних турагентствах, так і на сайтах туроператорів. Згідно з дослідженнями, розробка й впровадження нових онлайновых технологій приведе до подальшого збільшення кількості бронювань туристських послуг в Інтернеті, а обсяг продажів через веб-сайти туроператорів до 2010 р. може скласти 60% (в 2006 р. 56%).

Якщо на європейському ринку в 2002 р. обсяг продажів туристських послуг в онлайновом режимі склав 7,6 млн євро (3,4% у загальному обсязі продажів), то в 2006 р. — 10% цього обсягу. На першім місці перебуває Великобританія — 38% від загальних туристських операцій; за нею ідуть Німеччина — 22%; Франція — 12%; Фінляндія, Ісландія й Скандинавські країни — по 11%. В інших країнах Європи обсяг онлайновых операцій становив 8 -9%. 12 стор 86]

Використання онлайновых операцій дозволяє туристській фірмі придбати нову аудиторію й охопити послугами значно більші території, а також одержати значну економію часу при роботі із клієнтами. Однак у Україні продажу турів поки здійснюються при особистому візиті покупця в туристську фірму. Повний переклад українського турбизнеса на онлайновые технології зараз нереальний у зв’язку з відсутністю чіткого законодавства в цій сфері, низьким рівнем розвитку ринку, недостатньою досвідченістю споживачів, неможливістю оплатити послуги кредитною картою й відгородити клієнта від різного роду шахрайств.

Аналіз показує, що споживачі не роблять покупок в онлайновом режимі по наступних причинах: віддають перевагу послугам туристської компанії; уважають, що інформація в Інтернеті є неповною; не довіряють віртуальним агентствам; не знають надійних туристських сайтів і не вміють ними користуватися.

Розвиток передових технологій поступово починає витісняти друковані видання, заміняючи їх публікацією інформації й реклами в Інтернеті або іншими формами.

Більш ефективні можливості пошуку потрібної інформації в Інтернеті, нові портативні бездротові обладнання, що дають вихід у мережу, розширення кількості і якості інформації про туристські центри й усіх послугах, що мають відношення до подорожей, передвіщають величезні зміни в туристському бізнесі й електронної комерції. Кількість користувачів Інтернету буде стрімко зростати, тому що використання телекомунікаційних систем дозволяє туристові самостійно планувати поїздку: скласти маршрут, замовити й оплатити готель, екскурсії, квитки на літак, поїзд або круїз і ін. Для того щоб полегшити одержання інформації про подорожі й туризм користувачами Інтернету, Internet Corporation for Assigned Names and Numbers (ICANN) розв’язала виділити новий домен спеціально для туристського бізнесу «.travel», який впроваджується в цей час.

Особливою формою використання інформаційних технологій у туризмі є електронні системи бронювання.

РОЗДІЛ 3. ІННОВАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ В ТУРИЗМІ

3.1 Глобалізація економіки і її вплив на розвиток туризму

У туристському бізнесі активно використовуються можливості Інтернету, розвивається торгівля послугами в онлайновом режимі.

Однак у процесі глобалізації туристської діяльності з’являються й серйозні проблеми. Надмірна стандартизація характеристик споживання й моделей пропозиції послуг у цілому ряді країн впливає на місцеву культуру. Тому тенденціям до інтернаціоналізації й уніфікації протистоять тенденції збереження унікальності й національної самобутності.

У багатьох країнах ведеться розробка й реалізація цільової стратегії маркетингу по освоєнню й збереженню екологічної системи й специфічних особливостей навколишнього середовища, пам’ятників культури.

Процеси глобалізації супроводжуються різким загостренням конкурентної боротьби, ростом числа злиттів і поглинань туристських компаній. У сферу туризму впроваджуються промислові компанії, банки, асоціації й об'єднання. Багато учасників ринку скорочують діяльність у традиційні для себе областях і зосереджують зусилля в сфері туризму й подорожей, що вважається більш прибуткової. На туристських ринках з’явилися конгломерати.

Так, американської компанії по нерухомості Cendant, присутність якої зафіксовано більш ніж в 100 країнах, туристський бізнес приносить 32% доходів. Компанія займається нерухомістю під брендом Century 21 (у середньому щохвилини продається або купується один об'єкт), є власником корпорації по оренді машин Avis (парк нараховує більш 700 тис. машин, кожні дві секунди орендується машина) і світовим лідером готельної франшизы й тайм-шера. В 2001 р. компанія придбала глобальну розподільну систему Galileo і п’яте по величині віртуальне агентство Chep Tickets, що забезпечило їй доступ до авіаційних перевезень і надало можливість активно використовувати нові перспективні можливості туристської індустрії.

В 2004 р. компанія стала власником найбільшого у світі консолидатора по бронюванню готелів в Інтернеті - Flairview Travel. Іншими великими придбаннями стали віртуальні турагентства Orbitz і E-bookers, що дозволило Cendant посісти друге місце у світі за обсягом онлайновых бронювань. В 2005 р. завершилося придбання великого консолидатора по бронюванню готелів Gullivers Travel Associates (GTA), у базі якого презентовано понад 20 тис. готелів у більш ніж 100 країнах миру.

Керівництво туристською діяльністю зосереджене в спеціальному підрозділі компанії - Cendant Travel Distribution Services Division. У цьому підрозділі зібрані різноманітні бренди туристського бізнесу й розподільних систем:

* розподільний і обслуговуючий бізнес готелів (Neat Group, Thor, Trust and Wizcom);

* віртуальні турагентства (Cheap Tickets, E-bookers.com, Hotelclub.com, Orbitz, Ratestogo.com);

* міжнародна компанія туристських технологій і програмного забезпечення (Travelwire);

* керівництво міжнародним провайдером далеких повітряних подорожей і консолидатор туристського продукту (Travel 2, Travel 4);

* глобальне онлайновое керування корпоративними поїздками (Orbiz for Business, Travelport);

* фірми із продажу готельних послуг, організації туристських поїздок (Gullivers Travel Associates, Octopustravel.com, Travel Bound, inc).

Інший приклад. У цей час німецький конгломерат Preussag здійснює три види діяльності: постачання й морські перевезення; промисловість (енергетика, будівництво, металургія) і туризм. Preussag поєднує більш 500 компаній, включаючи TUI Group, Thomson Travel Group і Nouvelles Frontieres.

TUI Group скупила в Туреччині значна кількість готелів, придбала 75% компанії Gulet Tourism. У середині 1990; х рр. TUI Group стала виходити на ринки країн Східної Європи, у тому числі країн СНД.

В 1998 р. почалося «вторгнення» у Польщу — компанія пропонувала якісне наземне обслуговування в багатьох регіонах миру. У зв’язку із загостренням конкуренції багато польських туроператорів змушені були перекваліфікуватися в турагентов.

Світ живе в епоху змін, що ведуть до глобальної інтеграції, обумовленої впровадженням наукомістких технологій, створенню світової інфраструктури.

Глобалізація проявляється не тільки в інтенсифікації фінансових і товарних потоків, але й у зміні самих суб'єктів, що оперують на ринках. У результаті централізації капіталів ці суб'єкти стають могутніше й крупніше, починають перебудовувати схеми керування: створюють організаційні, телекомунікаційні, транспортні, фінансові мережі, які підсилюють взаємозалежність учасників бізнесу.

Глобальний характер економіки виражається в тому, що в останні десятиліття національна приналежність економіки втрачає колишню чіткість. Тепер інтелектуальний і фінансовий капітал може надходити з будь-якого джерела, продукція може проводитися в будь-якій крапці миру, а кінцевий продукт з’являтися й реалізовуватися на будь-яких ринках.

Характерна риса сучасності - висока швидкість змін як у глобальному масштабі, так і в рамках окремої компанії. Під впливом агресивного й рухливого зовнішнього середовища компанії змушено змінювати свою структуру, стандарти й технології керування, розмежовувати основні й другорядні функції.

Проявляється тенденція перетворення наукових знань в інновацію — одержання результату, придатного для прикладної реалізації. Тому однієї з основних статей витрат компанії, багато в чому визначальної її конкурентні переваги, стають інвестиції в розробки й дослідження. Усе інше — маркетинг, логістику, виробництво, постачання й навіть фінанси — компанії починають передавати спеціалізованим фірмам і одержувати на ринку у вигляді послуг.

У традиційній економіці компанія несе певні витрати, пов’язані зі споживанням відчутних (праця, сировина) і невловимих (інформація й ін.) ресурсів. Від 50% і більш витрат компаній у розвинених країнах становлять невловимі для виробництва витрати — витрати, пов’язані із взаємодією з іншими організаціями (пошук інформації, обмін нею з партнерами, регулярний моніторинг дій конкурентів і ін.). Тому в компаніях традиційної економіки головною діючою особою став «людей зі зв’язками», що вміє завдяки особистим контактам взаємодіяти з найменшими витратами часу й засобів. Оскільки витрати на взаємодію усередині компанії значно нижче, чим при роботі зі сторонніми постачальниками, компанії намагаються поєднуватися зі своїми контрагентами, створюючи вертикально-інтегровані холдинги. Для захисту від конкурентів компанії прагнуть створити різні бар'єри, що утрудняють вихід конкурентам на новий ринковий простір, підвищити їхні витрати на взаємодію.

У зв’язку з розвитком нових технологій такі бар'єри стали руйнуватися. Цьому сприяють стандартизація продукції, ділових процесів, форматів спілкування й передача даних і поширення інформації через Інтернет. У результаті сократились витрати на координацію дій компаній і на взаємодію між ними. Почався процес революційних змін у взаєминах між усіма суб'єктами економіки.

З’явилася тенденція переходу компаній до керування нематеріальними активами, інтелектуальним капіталом; від стійких зв’язків — до створення альянсів; від довголітнього вибудовування репутації - до просування бренда; від виховання слухняних виконавців — до пошуку талантів.

Фактори, що визначають успіх компанії:

* Експертиза

* Інтелектуальна власність

* Репутація

* Бренд

* Гарні виконавці

* Таланти

* Стійкі зв’язки

* Гнучкі альянси Сьогодні туристські послуги пропонують близько 150 країн миру, кожна з яких має свій характерний образ і може позитивно впливати на усе більш різноманітний попит і мотивацію поїздок туристів. Ефективному розвитку туризму сприяє формування різноманітних сегментів і ніш міжнародного ринку. Індустрія відпочинку перетворюється в лідируючу галузь світової економіки.

Характерною рисою процесу глобалізації в туристській галузі є застосування новітніх інформаційних і телекомунікаційних технологій, які сприяють підвищенню ефективності й удосконалюванню роботи компаній, поліпшенню обслуговування клієнтів, прискоренню всіх оперативних процедур, створенню нових маркетингових методик і розподільних каналів. 16]

3.2 Ділове партнерство

Однієї з розповсюджених форм ділового партнерства є стратегічні альянси, які в секторі послуг створюються набагато частіше, чим у сфері виробництва. Наприкінці минулого століття 29% ділових альянсів створювалося в сфері продажів і маркетингу, 25% - у сфері виробництва продукції, 17% - в області досліджень і розвитку.

Головною умовою стратегічного альянсу є співробітництво між підприємствами з метою підвищення конкурентоспроможності учасників. Стратегічні альянси можуть мати різні форми — від договору про співробітництво до спільного підприємства. Партнерство здійснюється шляхом узгодження ефективних стратегічних напрямків діяльності, обміну, що представляють взаємний інтерес ресурсами (технології, професійні навички й ін.) і інформацією.

Компанії поєднуються для досягнення певних мет, зберігаючи незалежність; компанії спільно контролюють виконання поставлених завдань і ділять переваги, отримані в результаті об'єднання; вносять свій внесок в одну або більш сфер стратегічної діяльності (технології або продукти).

Такі альянси не є застиглими конструкціями — вони змінюються залежно від ситуації на ринку: часто спостерігаються випадки виходу учасників із цих альянсів, переходу з одного об'єднання в інше й створення нових альянсів.

Процеси ділового партнерства торкаються й сфери туризму. Задовольнити, потреби клієнтів, можна лише використовуючи ресурси багатьох компаній. Жоден виробник туристських послуг (засобу розміщення, транспортні компанії, індустрія розваг, туристські фірми) не в змозі поодинці надавати все різноманіття послуг, а також забезпечити комплексний розвиток центрів, відвідуваних туристами.

Ділове партнерство в туризмі приводить до різних форм співробітництва:

* для боротьби з конкурентами;

* об'єднання з учасниками бізнесу з інших сфер діяльності;

* створення «клубів» для спільної роботи з реалізації специфічного туристського продукту на ринках інших країн;

* для спільного перевезення туристів;

* створення франчайзінгових мереж;

* впровадження інновацій.

У зв’язку зі специфікою роботи на туристських ринках стали з’являтися альянси, що добре знають специфіку окремих регіонів. В 2001 р. був заснований «Універсальний туристський альянс» (Universal Tourism Alliance — UTA), членами якого на сьогоднішній день є вісім туристських компаній з Болгарії, Чехії, Єгипту, Фінляндії, Греції, Італії, Мальти й Словаччини. Завдяки багаторічному досвіду співробітництва на російському ринку, усі члени UTA знають специфіку роботи й гарантують високий рівень обслуговування. Усі члени альянсу підтримуються національними урядовими організаціями. 15 ]

ВИСНОВКИ

Термін «інновація» (від анг. innovationнововведення) характеризує якісні зрушення в процесі виробництва Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції й послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних розв’язків виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення й поширення нововведення й до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну, що й приводять до позитивних зрушень, що забезпечують стійке функціонування й розвиток галузі в регіоні

У якості значимих для визначення суті інновацій у туризмі виділяють наступні класифікаційні ознаки: