Оцінка вартості об «єкта авторського права — комп» ютерної програми

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Комп’ютерна програма як об'єкт авторського права

1.2. Законодавча база у сфері авторського права РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1. Оцінка об'єктів інтелектуальної власності на прикладі ТОВ «Караван»

2.2. Оцінка вартості об'єкта інтелектуальної власності на прикладі комп’ютерної програми ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП На сучасному етапі розвитку економіки ключовим фактором успіху будь-якої організації є контроль над її активами. Для цього керівництву компанії необхідно володіти інформацією о сьогоднішній та прогнозній ринковій вартості активів та іншої сукупності технологічної інформації. Тільки маючи подібну інформацію в повному обсязі, можна ефективно управляти майновим комплексом підприємства, під яким розуміється сукупність таких дій, як модернізація, реконструкція, ліквідація, купівля, продаж активів у разі прогнозуємої негативної зміни їх вартості та недостатньої їх віддачею.

Цю інформацію можна отримати, провівши оцінку активів як матеріальних, так і нематеріальних, з допомогою незалежних оцінювачів, які використовують у своїй діяльності найновіші методи вартісного аналізу активів.

Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки — виключне право громадянина або юридичної особи на результати інтелектуальної діяльності та прирівняні до них засоби індивідуалізації юридичної особи, індивідуалізації продукції, виконуваних робіт або послуг (фірмове найменування, товарний знак, знак обслуговування та т. п.).

Мета даної роботи — дослідження методології оцінки об'єкта інтелектуальної власності, який вноситься в статутний капітал компанії або створюваний компанією.

Актуальність даної роботи — у зв’язку зі стрімким та поглибленим розвитком інформаційних технологій, використовуючи їх у повсякденному житті, на сьогодні важливо знати вартісну оцінку типових об'єктів інтелектуальної власності.

авторський право комп’ютерний

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАНОЇ ВЛАСНОСТІ

1.1. Комп’ютерна програма як об'єкт авторського права

Інтелектуальна власність (скорочено «ІВ», англ. intellectual property) — у найширшому розумінні означає закріплені законом права на результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, художній, виробничій та інших галузях.

Але більш доцільним визначення інтелектуальної власності через зазначення об'єктів ІВ:

— авторські права (літературні твори, комп’ютері програми, бази даних, карти, фотографічні твори);

— суміжне право;

— право промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, товарні знаки);

— фірмові та комерційні найменування;

— географічні зазначення;

— сорта рослин та породи тварин;

— топографії інтегральних мікросхем;

— комерційна таємниця;

Законодавство, яке визначає права на ІВ, базується на праві кожного володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, які, будучи благом не матеріальним, зберігаються за його творцями і можуть використовуватися іншими особами лише за узгодженням з ними, крім випадків, визначених законодавством.

Розглянемо детальніше авторське право.

Авторське право (скор.: АП, англ. copyright) — набір виключних прав, які дозволяють авторам отримати соціальні блага від результатів своєї творчої діяльності. АП історично виникло внаслідок потреби захистити права авторів літературних творів та творів мистецтва; нині АП поширюється фактично на будь-які результати творчої діяльності, включаючи комп’ютерні програми, бази даних, фільми, фотографії і скульптури, архітектурні проекти, рекламні проспекти, карти і технічні креслення.

Авторське право є ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати лише зовнішню форму вираження об'єкту (твір, малюнок, збірник, фотографія та інше), тобто їх «матеріальне втілення». Авторське право не може використовуватись для захисту абстрактних ідей, концепцій, фактів, стилів та технік, що можуть бути використані у творі. Іншими словами, якщо ви придумали новий та зручний спосіб зав’язування шнурків на взутті, новий спосіб приготування яєчні або новий склад розчину для надування мильних пузирів і видали брошури, у якій було описано ці способи — то авторське право захищатиме лише текст брошур, а не винайдені вами способи та речовину. Детальніше цю базову концепцію авторського права буде проаналізовано нижче.

В основі систематизації комплексу прав, які охоплюється поняттям «авторське право», лежить їх розподіл на майнові та немайнові. Ці два види прав відрізняються один від одного тим, що майнові права автор може передати третій особі, а немайнові права автора є його невід'ємними правами і тому не можуть бути передані будь-кому іншому. Строк тривалості немайнових прав не обмежується, строк тривалості майнових прав встановлюється міжнародними договорами та національним законодавством.

В Україні немайнові АП можуть належати виключно фізичній особі. В англійській мові цей вид прав має назву non-proprietary rights або moral rights. У французькій мові цьому виду прав відповідає droit moral. До немайнових прав належать права:

· бути визнаним автором твору (право авторства);

· дозволяти або забороняти використання твору під справжнім ім'ям автора, псевдонімом або без зазначення імені, тобто анонімно (право на ім'я);

· дозволяти або забороняти оприлюднення твору у будь-якій формі включно із правом відкликати твір у будь-який момент до оприлюднення (право на оприлюднення);

· захищати твір, включно із його назвою від будь-якого викривлення, що може нанести шкоду честі та гідності автора (право на захист репутації).

До майнових прав належать права дозволяти та забороняти:

· відтворювати твір (право на відтворення);

· поширювати екземпляри твору будь-яким способом (право на поширення);

· імпортувати екземпляри твору у цілях розповсюдження (право на імпорт);

· здійснювати публічну демонстрацію або виконання твору (право на публічну демонстрацію або публічне виконання);

· публічно сповіщувати твір для загального доступу шляхом передання у ефір або по кабелю чи за допомогою інших аналогічних засобів або таким чином, що будь-яка особа може мати до нього доступ в інтерактивному режимі із будь-якого місця у будь-який час на власний вибір (право на публічне сповіщення);

· перекладати твір (право на переклад);

· дописувати, домальовувати, аранжувати або іншим способом переробляти твір (право на переробку).

Список об'єктів авторського права:

· Літературний твір

· Музичний твір

· Твір образотворчого мистецтва

· Твір декоративно-прикладного мистецтва

· Твір архітектури

· Твір картографії

· Фотографічний твір

· Складений твір

· База даних

· Комп’ютерна програма

· Аудіовізуальний твір

· Сценічний твір

· Твір в області науки

· Твір у перекладі

· Твір у переробці

Розглянемо детальніше такий об'єкт авторського права, як комп’ютерна програма.

Комп’ютерна програма — це послідовність інструкцій, призначених для виконання пристроєм управління обчислювальної машини. Найчастіше образ програма зберігається у вигляді виконуваного модуля (окремого файла або групи файлів). З цього образу, який знаходиться як правило на диску, виконувана програма в оперативній пам’яті може бути побудована програмним завантажувачем. В залежності від контексту, розглянутий термін належати також й до вихідних текстів програми.

Разом з процедурами та правилами, а також документацією, які відносяться до функціонування систем обробки даних, програми складають програмне забезпечення. В системному програмуванні існує більш формальне визначення програми як розташованих в оперативній пам’яті комп’ютера даних та машинних кодів, які виконуються процесором для досягнення деякої мети. Тут підкреслюються дві особливості: знаходження програми в пам’яті та її виконання процесором.

Процес створення комп’ютерних програм має назву «програмування», а людей, які займаються цим видом діяльності називають програмістами. При розробці програм в них часто проникають помилки. Програма містить помилки, якщо для деяких даних вона дає збій, відмови або неправильні результати.

Процес пошуку та виправлення помилок в програмах має назву «налагодження». Кількість помилок в програмах зазвичай заздалегідь невідомо. Тому й невідома тривалість налагодження програм. Програма (алгоритм) не містить помилок, якщо вона дає вірні результати для всіх допустимих даних.

Запис вихідних текстів програм за допомогою мов програмування полегшує розуміння та редагування людиною. Тому допомагають коментарі, допустимі у синтаксисі більшості мов. Для виконання на комп’ютері готовий текст програми перетворюється (компілюється) в машинний код.

Програми з загальнодоступними вихідними текстами називаються відкритими. Комп’ютерні програми являються об'єктами авторського права. Автори та правовласники програм мають право обмежувати доступ до вихідних текстів програм, які являються їх інтелектуальною власністю.

Деякі мови програмування дозволяють обходитися без попередньої компіляції програми та переводять її в інструкції машинного кода безпосередньо під час виконання. Цей процес називається динамічною компіляцією та він дозволяє добитися більшої переносимості програм між різними апаратними та програмними платформами при збереженні багатьох полюсів компіляції.

Інтерпретовані програми, для яких як правило не застосовується процес компіляції і які інтерпретуються операційною системою або спеціальними програмами-інтерпретаторами, називаються скриптами або «сценаріями».

Вихідні тексти комп’ютерних програм в більшості мов програмування складаються зі списку інструкцій, які точно описують закладений алгоритм. Подібний підхід в програмуванні називається імперативним. Але застосовуються й інші методології програмування. Наприклад, опис вихідних та необхідних характеристик обробляємих даних та надання вибору підходящого алгоритму вирішення спеціалізованій програмі-інтерпретатору такий підхід називається декларативний програмуванням. Також, застосовуються функціональне та логічне програмування.

Більшість користувачів комп’ютерів використовують програми, призначені для виконання конкретних прикладних задач, таких як підготовка та оформлення документів, математичні обчислення, обробка зображень та т. п. Відповідні програмні засоби називають прикладними програмами або прикладним програмним забезпеченням. Управління компонентами обчислювальної системи та формування середовища для функціонування прикладних програм бере на себе системне програмне забезпечення, найбільш важливою складовою якого є операційна система.

1.2. Законодавча база у сфері авторського права Авторське право надає творцям творів щодо результатів їх діяльності ряд прав особистого й майнового характеру; встановлює порядок використання охоронюваних творів; визначає випадки, коли твір можна використовувати без згоди автора; встановлює вимоги до договору, який повинен бути з укладений з автором; встановлює певні гарантії дотримання прав і законних інтересів автора; визначає, що є порушенням авторських прав, і закріплює способи захисту порушених авторських прав. Українське законодавство передбачає такі, описані нижче, способи захисту.

Цивільно-правовий — полягає у відновленні порушених прав та компенсації збитків шляхом звернення з позовом до суду. Відповідно до положень статті 432 Цивільного кодексу України, суд у випадках та в порядку, встановлених законом, може постановити рішення, зокрема, про:

— застосування негайних заходів щодо запобігання порушенню права інтелектуальної власності та збереження відповідних доказів;

— зупинення пропуску через митний кордон України товарів, імпорт чи експорт яких здійснюється з порушенням права інтелектуальної власності;

— вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених у цивільний оборот з порушенням права інтелектуальної власності та знищення таких товарів;

— вилучення з цивільного обороту матеріалів та знарядь, які використовувалися переважно для виготовлення товарів з порушенням права інтелектуальної власності або вилучення та знищення таких матеріалів та знарядь;

— застосування разового грошового стягнення замість відшкодування збитків за неправомірне використання об'єкта права інтелектуальної власності. Розмір стягнення визначається відповідно до закону з урахуванням вини особи та інших обставин, що мають істотне значення;

— опублікування в засобах масової інформації відомостей про порушення права інтелектуальної власності та зміст судового рішення щодо такого порушення. (Стаття 432 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1111-V (1111—16) від 31.05.2007).

Адміністративно-правовий — полягає застосуванні до порушника авторських прав норм адміністративного законодавства, зокрема Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Стаття 51—2 КУпАП (порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності): «Незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності (літературного чи художнього твору, їх виконання, фонограми, передачі організації мовлення, комп’ютерної програми, бази даних, наукового відкриття, винаходу, корисної моделі, промислового зразка, знака для товарів і послуг, топографії інтегральної мікросхеми, раціоналізаторської пропозиції, сорту рослин тощо), привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення прав на об'єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення». (Кодекс доповнено статтею 51—2 згідно із Законом N 4042—12 від 25.02.94, із змінами, внесениим згідно із Законом N 55/97-ВР від 07.02.97, в редакції Закону N 2362-III (2362—14) від 05.04.2001).

Стаття 164—9 КУпАП (незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних): «Розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних, упаковки яких не марковані контрольними марками або марковані контрольними марками, що мають серію чи містять інформацію, які не відповідають носію цього примірника, або номер, який не відповідає даним Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, — тягне за собою накладення штрафу від десяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних.

Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, — тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією цих примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз даних". (Кодекс доповнено статтею 164 — 9 згідно із Законом N 1587-III (1587 — 14) від 23.03.2000, в редакції Закону N 1098-IV (1098 — 15) від 10.07.2003).

Стаття 164—13 КУпАП (порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва): «Порушення законодавства, що регулює виробництво, експорт, імпорт дисків для лазерних систем зчитування, експорт, імпорт обладнання чи сировини для їх виробництва, — тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян». (Кодекс доповнено статтею 164—13 згідно із Законом N 2953-III (2953—14) від 17.01.2002)

Кримінально-правовий — застосовується щодо фізичної, осудної особи, яка досягла віку кримінальної відповідальності, у разі вчинення нею суспільно-небезпечного діяння, що містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Стаття 176 КК України (порушення авторського права і суміжних прав):

«1. Незаконне відтворення, розповсюдження творів науки, літератури і мистецтва, комп’ютерних програм і баз даних, а так само незаконне відтворення, розповсюдження виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення, їх незаконне тиражування та розповсюдження на аудіота відеокасетах, дискетах, інших носіях інформації, або інше умисне порушення авторського права і суміжних прав, якщо це завдало матеріальної шкоди у значному розмірі, — караються штрафом від двохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або завдали матеріальної шкоди у великому розмірі, — караються штрафом від тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувались для їх виготовлення.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені службовою особою з використанням службового становища або організованою групою, або якщо вони завдали матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, — караються штрафом від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до шести років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого та з конфіскацією та знищенням всіх примірників творів, матеріальних носіїв комп’ютерних програм, баз даних, виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення та знарядь і матеріалів, які спеціально використовувалися для їх виготовлення.

Примітка. У статті 176 цього Кодексу матеріальна шкода вважається завданою в значному розмірі, якщо її розмір у двадцять і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, у великому розмірі — якщо її розмір у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а завданою в особливо великому розмірі — якщо її розмір у тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян". (Стаття 176 в редакції Закону N 850-IV (850—15) від 22.05.2003; із змінами, внесеними згідно із Законами N 3423-IV (3423—15) від 09.02.2006, N 1111-V (1111—16) від 31.05.2007). Стаття 203—1 КК України (незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва):

a. Незаконне виробництво, експорт, імпорт, зберігання, реалізація та переміщення дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва, якщо ці дії вчинені у значних розмірах, — карається штрафом від однієї до п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк із конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

b. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або вчинені у великих розмірах, — караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років з конфіскацією та знищенням дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва.

Примітка. Під значним розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у двадцять разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян; під великим розміром слід розуміти вартість дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання чи сировини для їх виробництва, що у сто разів і більше перевищує рівень неоподатковуваного мінімуму доходів громадян".

(Кодекс доповнено статтею 203—1 згідно із Законом N 2953-III (2953—14) від 17.01.2002; в редакції Закону N 2734-IV (2734—15) від 06.07.2005)

Досліджуючи тему, стали зрозумілими певні тонкощі, пов’язані із застосуванням норм права, до яких вдаються деякі автори творів, підприємці, які мають у своєму статутному капіталі нематеріальні активи.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНІ НАВИЧКИ ОЦІНКИ ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

2.1. Оцінка об'єктів інтелектуальної власності на прикладі ТОВ «Караван»

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «Караван» (надалi — Компанiя), створено згiдно рiшення Зборiв засновникiв Протокол № 1 вiд 20.01.03 р. зареєстроване Оболонською районною в м. Києвi державною адмiнiстрацiєю 03 лютого 2003 р., номер запису про включення вiдомостей про юридичну особу до ЄДР 1 069 120 0000 4 901, iдентифiкацiйний код юридичної особи 32 307 835, створено на пiдставi Закону України «Про господарськi товариства», Закону України «Про пiдприємства в Українi», Закону України «Про пiдприємництво» та iнших нормативних актiв. Засновниками Компанiї виступили ТОВ «Вiста» (99%) i Шутий О. М. (1%) Станом на 01.01.2007 100% статутного капiталу Компанiї знаходиться у власностi засновникiв Компанiї. ТОВ «Караван» (Київ) входить в юридично неоформлену групу компанiй «Караван» (ГК «Караван»). Компанія почала свою дiяльнiсть в 2003 роцi, коли було введено в експлуатацiю торгiвельно-розважальний центр «Караван» (ТРЦ «Караван»). ТОВ «Караван» є управляючою компанiєю продуктового гiпермаркета «Караван» в рамках ТРЦ «Караван» в м. Києвi i в м. Харковi, супермаркета «Караван» в м. Харковi, а також майбутнiх продуктових супермаркетiв i гiпермаркетiв «Караван» в iнших регiонах України.

Емiтент не має фiлiалiв та представництв. Особливiстю органiзацiї гiпермаркетiв є те, засновником в них виступає ТОВ «Караван» м. Київ, а операторами гiпермаркетiв є операцiйнi компанiї. Станом на 31.12.2006р ТОВ" Караван" є засновником у: 1) ТОВ" Караван iндустрiальний" - 99% 2) ТОВ" Караван Харкiв" - 99% 3) ТОВ" Караван Харкiв-Плюс" - 99% 4) ТОВ" Караван Чернiвцi" - 99%

Товариство з обмеженою вiдповiдальнiстю «Караван» функцiонує на законних засадах i в своїй дiяльностi керується чинним законодавством та засновницькими документами. Станом на 31.12.2006 року Статутний фонд ТОВ «Караван» сформований у розмiрi 18 500 грн. Заявлений статутний фонд сплачено (сформовано) повнiстю. Статтi Балансу ТОВ «Караван» станом на 31.12.2006 року та показники «Звiту про фiнансовi результати» за 2006 рiк вiдповiдають даним бухгалтерського облiку та спiвставнi мiж собою. Фiнансовий звiт у всiх суттєвих аспектах достовiрно подає фiнансову iнформацiю про Товариство згiдно з нормативними вимогами щодо органiзацiї бухгалтерського облiку та звiтностi в Українi. Товариство станом на 31.12.2006 року має хороший майновий стан, пiдприємство, в цiлому, лiквiдне та фiнансово стiйке, має непоганi показники рентабельностi, але воно залежне вiд зовнiшнiх джерел фiнансування. Аудитор висловлює думку, щодо вiдповiдностi вартостi чистих активiв Товариства вимогам дiючого законодавства. Аналiз аудитора показав, що воно має змогу покращувати фiнансовогосподарський стан та ефективнiсть дiяльностi.

Облiк основних засобiв та нематерiальних активiв ведеться у вiдповiдностi до вимог П (С)БО 7 та 8. Пiдприємство застосовує норми нарахування амортизацiї передбаченi податковим законодавством. Довгостроковi фiнансовi iнвестицiї облiковуються за методом участi в капiталi пiдприємств. Облiк виробничих запасiв ведеться по мiсцях зберiгання та матерiально-вiдповiдальних особах. Облiк, визнання та первiсна вартiсть запасiв здiйснюється вiдповiдно до вимог П (С)БО 9 Запаси. Оцiнка запасiв пiд час їх вiдпуску чи iншого вибуття проводиться за методом FIFO.

Всього за 2006 рiк об'єм реалiзацiї продукцiї, послуг та робiт ТОВ «Караван» становив — 425 500,1 тис. грн. Україна увiйшла до трiйки найпривабливiших країн в свiтi щодо перспектив розвитку торгових мереж. Динамiка розвитку роздрiбної торгiвлi в Українi бiльша нiж темпи зростання ВВП i доходiв нашого населення. На сьогоднi на ринку рiтейлнгу з одного боку вiдбуваються процесi зростання власних нацiональних мереж iз значним iнновацiйним та органiзацiйним потенцiалом, а з iншого боку розпочато велику експансiю iноземних великих торгiвельних мереж, таких як МЕТRО, «Патерсон», «Перекрёсток» (мережа гiпермаркетiв «Карусель»), та iншi. В даний час, асортимент бiльшостi дистриб’юторiв i ринку в цiлому можна вважати сталим, основнi об'єми продажiв забезпечують вiдомi бренди. Ринок продовольчих товарiв характеризується високим рiвнем привабливостi, в першу чергу за рахунок стабiльностi попиту, високої оборотностi при достатньому рiвнi рентабельностi продажiв. Таке положення не могло не привести до виникнення високого рiвня конкуренцiї. Набирає силу процес витiснення дрiбних гравцiв ринку, основними перевагами яких є цiновi. Ситуацiя на ринку формує вимоги, що ростуть, до рiвня маркетингової пiдтримки збуту. За результатами 2004 року оборот ТОВ Караван складав 35,2 млн. дол. США, що в загальному оборотi роздрiбних мереж України складало 1,74%. За 2005 рiк, чистий оборот компанiї збiльшився майже вдвiчi i склав 56,4 млн. дол. США без збiльшення торгових площ, що показує якiсне збiльшення ефективностi роботи команди гiпермаркету «Караван». В 2006р аналогiчний показник склав 70,3 млн.дол. США, що на 25% бiльше нiж у попередньому перiодi i це в основному за рахунок гiпермаркету «Караван» у м. Києвi, так як доля вiдкритого супермаркета i гiпермаркета в м. Харковi в загальному товарообiгу не значна. Фактор сезонностi має незначний вплив i пов’язаний з традицiйним коливанням споживацького попиту, (зокрема у перiод свят), а також у залежностi вiд стану ринку харчових продуктiв (у тому числi пiдприємств харчової промисловостi). Основними споживачами послуг ТОВ «Караван» є населення України, що купує продукцiю через роздрiбну мережу Основнi конкуренти Емiтента: Основними конкурентами є компанiї роздрiбної торгiвлi мережi «Велика кишеня», з високим рiвнем обслуговування покупцiв, професiональним менеджментом, переважно форматом супермаркета, в планах яких також запуск торгових мереж в форматi гiпермаркета. Мережа супермаркетiв «Амстор», якi також розвиваються в напрямку збiльшення торгових площ, ретельним пiдходом до органiзацiї роботи, пiдвищення уваги до якостi продукцiї та займають стабiльнi позицiї на ринках схiдних регiонiв України. У Харковi основним конкурентом буде мережа супермаркетiв «Таргет», яка займає провiднi позицiї на мiсцевому ринку, має власну систему дистрибуцiї, що, як результат, дозволяє утримувати цiни на вiдносно низькому рiвнi. В Днiпропетровську Емiтент буде конкурувати з мiсцевою мережею Варус, яка має три магазини в форматi супермаркету та використовує великий досвiд аналiтичного пiдходу у використаннi торгових площ та формування асортименту.

Істотних проблем, які впливають на діяльність емітента:

ь полiтичнi ризики;

ь нестабiльнiсть законодавчої бази, можливi змiни в оподаткуваннi та кредитно-фiнансовiй полiтицi держави;

ь погiршення загальної економiчної ситуацiї в Українi;

ь загострення конкурентної боротьби, у тому числi через iноземнi торгiвельнi мережi на ринку України;

ь брак квалiфiкованого персоналу;

ь форс-мажорнi обставини.

ТОВ «Караван» зробив оцiнку основних груп ризикiв, якi можуть виникнути на етапах управлiння i експлуатацiї об" єктiв iнвестування. Зроблений нами детальний аналiз, знання незалежних консультантiв допоможуть звести до мiнiмуму iснуючи ризики i, таким чином, забезпечити довготривалу дiяльнiсть Компанiї. Полiтичнi ризики В останнiй час спостерiгається тенденцiя до полiтичної нестабiльностi, але не дивлячись на її затяжний характер, це суттєво не позначається на купiвельнiй спроможностi населення, особливо по продуктовiй группi, яке вже звикло до такої ситуацiї в країнi i не реагує на будь-якi полiтичнi змiни, особливо це стосується продуктової групи товарiв. Економiчнi ризики Сучаснi тенденцiї розвитку економiки гарантують оптимiстичну оцiнку загального економiчного розвитку країни. Ми впевненi, що зможемо забезпечити задовiльний рiвень економiчного ризику (експлуатацiйного, комерцiйного, кредитного, iнвестицiйного, iноземної валюти, iнфляцiйного, фiнансового та iнших ризикiв) для ведення бiзнеса, дякуючи ретельно продуманої нами концепцiї дiлової дiяльностi. Ми впевненi, що економiчне зростання м. Києва, найбiльш розвиненого економiчного центру України, принесе користь через зростаючий обсяг прямих iноземних iнвестицiй в країну i м. Київ в майбутньому буде опереджувти середнi економiчнi темпи розвитку в Українi. Законодавча середа i iнфраструктурнi ризики На сьогоднiшнiй день постiйно змiнюється українське податкове законодавство, становлячись джерелом ризику. Ми намагаємося уважно редагувати органiзацiйну i юридичну бiзнес-моделi, використовуючи при цьому належнi податковi заходи. Виробничо-технологiчнi ризики В кiнцевому випадку, ми знизили ризики технiчних неполадок Гiпермаркета за рахунок забезпечення безперебiйного електропостачання, а також розвитку нашої власної комунальної iнфраструктури. Ми встановили незалежне джерело енергозбереження i забезпечили iнши комунальнi послуги, щоб захистити клiєнтiв всього Торгово-розважального центру вiд будь-яких незручностей, якi можуть виникнути у зв" язку з порушенням функцiонування мiських комунальних служб. Маркетинговi ризики Входження на ринок України iноземних операторiв магазинiв аналогiчних форматiв. Спад купiвельної спроможностi населення внаслiдок змiни макроекономiчних показникiв та дiй держави. Недостатньо високий рiвень розвитку дистрибуцiї товарiв FMCG та особливо промислових товарiв. Основнi ризики є не надто високими, оскiльки, проводячи досить агресивну рекламну компанiю, маючи глибоке розумiння вiтчизняного ринку, високий рiвень сервiсу, Компанiя зможе утримати iснуючих клiєнтiв, а iз розвитком торгової марки та отриманням економiї за рахунок масштабу представленностi — залучити нових. Лiдерство в цiновiй конкуренцiї дозволить збiльшити привабливiсть магазинiв у випадку спаду купiвельної спроможностi.

Стратегiя розвитку Компанiї полягає в розширеннi торгової мережi шляхом будiвництва (здiйснюється компанiями групи) i отримання в оренду торгових площ (нерухомостi). ТОВ «Караван» самостiйно не здiйснює будiвництво, на його долю припадає лише забезпечення устаткуванням майбутнiх гiпермаркетiв. Устаткування знаходиться на балансi ТОВ «Караван» м. Київ i передається в оренду операцiйним компанiям — гiпермаркетам, в яких ТОВ «Караван» є засновником, в зв’язку з цим Компанiя постiйно вiдчуває нестачу оборотних коштiв, яка компенсується як залученням кредитних ресурсiв так i власними коштами. Залученi кошти Компанiя направляє на наступнi цiлi:

· поповнення оборотних коштiв гiпермаркету «Караван» в м. Києвi

· закупiвлю торгiвельного устаткування i пiдготовку торгових примiщень для органiзацiї дiяльностi гiпермаркета i супермаркета пiд брендом «Караван» в Харковi, Днiпропетровську, Одесi, Запорiжжi, Чернiвцях, Ужгородi, Кривом Розi, Сiмферополi, Херсонi, Донецьку, Миколаєвi.

· закупiвлю нового торгового i технологiчного устаткування для Гiпермаркета «Караван» в м. Києвi, що дозволить збiльшити обсяги реалiзацiї продукцiї i збiльшення оборотного капiталу Гiпермаркета «Караван» в м. Києві

Так як об'єкти інтелектуальної власності (нематеріальні активи) включені до статутного капіталу підприємства, то необхідно знати їх вартість. Розглянемо це у наступному пункті цього розділу.

2.2 Оцінка вартості об'єкта інтелектуальної власності на прикладі комп’ютерної програми Оцінка вартості комп’ютерних програм та баз даних може бути проведена в наступних цілях:

— Внесення комп’ютерних програм та баз даних в статутний капітал та визначення майнових часток засновників;

— Забезпечення застави;

— Страхування майна;

— Визначення частки комп’ютерних програм та баз даних в намічених до реалізації інвестиційних проектів;

— Визначення економічного ефекту від використання комп’ютерних програм та баз даних;

— Визначення винагороди авторам комп’ютерних програм та баз даних;

— Визначення ціни ліцензійного договору, предметом якого є комп’ютерні програми та бази даних;

— Постановка програм для ЕОМ та баз даних на баланс організації;

— Визначення розміру збитків, які нанесені порушенням виключних прав власника комп’ютерної програми;

— Купівля, продаж, реструктуризація всього підприємства та ін.

Оцінка вартості комп’ютерних програм та баз даних та їх включення в склад активів підприємства дозволяє:

o Збільшити ринкову вартість підприємства;

o Зменшити податок на прибуток;

o Регулювати обсяг амортизаційних відрахувань та створювати фонди на придбання нових об'єктів інтелектуальної власності (тобто гроші залишаються на підприємстві);

o Визначити розмір частки при вкладі в статутний капітал у формі об'єктів інтелектуальної власності;

o Забезпечити облік усіх активів підприємства;

o Оптимізувати співвідношення активів;

o Визначити вартість об'єктів інтелектуальної власності при їх купівлі-продажу;

o Визначити розмір збитку або розмір компенсації з приводу незаконного використання об'єктів інтелектуальної власності при реорганізації, ліквідації або банкрутстві підприємства.

Оцінка ринкової вартості програмного продукту (БД) включає себе наступні етапи:

1. Збір інформації про об'єкт оцінки. На цьому етапі збираються дані про оцінюваний об'єкт та визначаються пов’язані з ним майнові права.

2. Аналіз ринку аналогічних комп’ютерних програм (БД). На цьому етапі відбувається аналіз даних, які характеризують економічні, соціальні та інші фактори, які впливають на ринкову вартість оцінюваного об'єкта інтелектуальної власності. Під час написання звіту про оцінку збираються необхідні дані про стан ринка аналогічних комп’ютерних програм та закономірностей його зміни.

3. Аналіз найкращого та найефективнішого використання. Висновок про найкращий та найбільш ефективний варіант використання комп’ютерної програми робиться на основі зібраної інформації з урахуванням існуючих обмежень, специфіки та типових способів використання подібних об'єктів інтелектуальної власності.

4. Вибір та застосування методів до оцінки об'єкта. Для визначення ринкової вартості оцінюваної комп’ютерної програми розглядаються різні методи, основані на трьох підходах до оцінки (витратному, порівняльному та дохідному). Відбувається аналіз доцільності їх використання в оцінці даної комп’ютерної програми та вибір найбільш надійних в застосуванні методів, на основі яких визначається її ринкова вартість.

5. Висновок про вартість об'єкта та підготовка звіту про оцінку. На цьому етапі всі результати, отримані на попередніх етапах, зводиться воєдино та викладаються у вигляді звіту, дається висновок про підсумкову ринкову вартість об'єкта оцінки.

Підхід до оцінки — це загальні способи визначення вартості прав на об'єкти інтелектуальної власності, що базуються на основних принципах оцінки. Вибір підходу до оцінки здійснюється в залежності від конкретного сполучення об'єкта оцінки, мети та обраного для цього виду вартості.

Національним стандартом визначено три підходи до оцінки:

витратний підхід;

порівняльний підхід;

дохідний підхід.

Витратний підхід ґрунтується на обліку принципів корисності та заміщення. Він пропонує визначення поточної вартості витрат на відтворення або заміщення об'єктів оцінки в поточних цінах і подальше коректування її на суму зносу, тобто за витратами.

Витратний підхід — єдиний, який можна застосовувати, коли ОПІВ не призначений для одержання доходу або коли через ті чи інші причини ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами. Наприклад, коли ОПІВ є унікальними, що продаються дуже рідко або взагалі не продаються. У разі визначення бази для оподатковування витратний підхід є основним при вирахуванні вартості.

Витратний підхід має істотні обмеження під час оцінки ОПІВ зі значним терміном служби через труднощі з виміром величини морального старіння. Крім того, результати підходу на основі активів відбивають вартість повного права власності, тому при оцінці часткових прав власності необхідне коректування отриманих результатів.

Отже, підхід на основі активів для визначення вартості є, з одного боку, корисним елементом процедури визначення ринкової вартості, а з іншого — єдиним інструментом для певного уявлення про вартісну оцінку унікальних ОПІВ або під час постановки прав на ОПІВ на бухгалтерський облік як нематеріальних активів.

Сутність порівняльного підходу полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом зіставлення цін нещодавніх продажів подібних об'єктів.

Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить простим і прямолінійним, його застосування на практиці пов’язано з безліччю труднощів і умовностей. Передусім наявність таких труднощів зумовлена тим, що немає навіть двох абсолютно однакових ОПІВ. Країна, вид ОПІВ, термін правової охорони, склад авторів, умови фінансування, час продажу — от лише деякі з позицій, за якими, як правило, об'єкти мають відмінності. Причому деякі відмінності можуть змінювати свій внесок відповідно до зміни ринкової ситуації.

Ще однією перешкодою до застосування цього підходу є необхідність враховувати угоди, що відповідають визначенню ринкової вартості, тобто ті, на які не вплинули неринкові чинники. При великих угодах інформація про економічні характеристики й умови продажу часто недоступна або неповна, тому в таких випадках ринковий підхід може лише окреслити діапазон, у якому найімовірніше знаходитиметься величина ринкової вартості. Саме тому оцінку ОПІВ на основі цього підходу варто виконувати обережно. Але за наявності достатньої кількості достовірної інформації про нещодавні продажі подібних об'єктів ринковий підхід дозволяє одержати результат, що максимально близько відбиває відношення ринку до об'єкта оцінки.

Повноцінне використання ринкового підходу може бути лише за наявності в покупця можливості вибору ОПІВ з-поміж інших подібних і з такими ж функціями. При цьому з кількох ОПІВ, приблизно однакового значення й корисності, в покупця має бути змога вибрати той, котрий влаштовує його за переліком таких властивостей: функціональне призначення, прийнятна вартість, тривалість терміну використання, ступінь захищеності, його унікальність та інші характеристики.

Під час передачі прав на об'єкти права промислової власності на ринкових умовах виникають додаткові труднощі. Чим унікальнішим є виробництво або продукція, в яких реалізовано право на об'єкт права промислової власності, тим складніше знайти покупця і, відповідно, тим менше вірогідність повноправних ринкових відносин. І навпаки, чим значніше виробництво й чим більше таких виробництв у світі, тим легше знайти покупців патентів та інших прав, і тем легше використовувати ринковий підхід. Прикладом цього може бути виробництво комп’ютерів, калькуляторів, телевізорів тощо.

Перевагою ринкового підходу є те, що він дозволяє визначити так звану справедливу ціну, що щонайкраще відповідає ситуації на ринку.

Необхідною умовою для застосування ринкового підходу є ефективний ринок і доступ до представницької бази даних продажів аналогічних ОПІВ. На жаль, в Україні ще не сформувався повноцінний ринок ОПІВ, тому використання цього підходу для оцінки прав на ОПІВ на цей час є проблематичним.

В основу дохідного підходу покладено принцип очікування, який свідчить про те, що вартість ОПІВ визначається величиною майбутньої вигоди його власника. Формалізується цей підхід шляхом перерахування майбутніх грошових потоків, що генеруються за допомогою ОПІВ, у дійсну вартість.

Як правило, потенційні покупці розглядають ОПІВ, що приносить дохід, з погляду інвестиційної привабливості, тобто як об'єкт вкладення капіталу з метою одержання в майбутньому відповідного прибутку. Однією з основних особливостей ОПІВ, що приносить прибуток, є та, що він дуже рідко належить одному власникові на правах повної власності. Саме тому під час оцінки ОПІВ зазвичай розглядаються конкретні набори прав власності, що визначають предмет оцінки.

Оскільки в основі дохідного підходу лежить принцип очікування майбутньої вигоди, то істотним моментом є чітке визначення та класифікація цих вигід для однакового їх тлумачення. Вважається, що вигода від володіння ОПІВ передбачає право одержувати всі регулярні доходи під час володіння, а також дохід від продажу ОПІВ після закінчення володіння, якщо це передбачено ліцензійною угодою.

В основу дохідного підходу до оцінки об'єктів інтелектуальної Власності покладено математичний апарат, що досить повно викладений у класичній монографії з оцінки нерухомості Дж. Фрідмана та Н. Ордуея.

Стосовно оцінки вартості об'єктів права інтелектуальної власності зміст дохідного підходу полягає в тому, що вартість будь-якого об'єкта інтелектуальної власності можна ототожнити з капіталом певної величини, здатної генерувати додатковий прибуток або, кажучи точніше, надлишкову додаткову вартість на умовах ефективного використання цього активу. Отже, для розв’язання зворотної задачі необхідно визначити додатковий прибуток за будь-який період, який можна отримати за рахунок еманації нових ідей, принципів, удосконалень в організаційну, технологічну або підприємницьку діяльність підприємства. При цьому додатковий прибуток ототожнюється з прибутком на якийсь капітал, що дорівнює вартості конкретного об'єкта права інтелектуальної власності.

Кожному з підходів відповідає один або кілька методів. Стосовно оцінки прав на ОПІВ зв’язок підходів з методами можна представити в такий спосіб.

Підходи Методи Витратний підхід метод прямого відновлення метод заміщення метод фактичних витрат

метод приведених витрат Порівняльний підхід метод порівняння продажів Дохідний підхід метод прямої капіталізації

метод дисконтування грошових потоків

метод надлишкового прибутку

метод роялті

метод звільнення від роялті

Метод прямого відновлення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим відніманням сум зносу. Відновлювальна вартість активу визначає суму витрат, необхідних для створення нової точної копії оцінюваного активу. Ці витрати мають ґрунтуватися на сучасних цінах на сировину, матеріали, енергоносії, комплектування, інформацію, а також на середньогалузевій вартості робочої сили визначеної кваліфікації.

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення ОШВ з подальшим вирахуванням сум його зносу. При оцінці активу за цим методом використовується принцип заміщення, який стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно заплатити під час купівлі активу з аналогічною корисністю або з подібною споживчою вартістю.

Метод фактичних витрат найчастіше застосовується для визначення балансової вартості прав на ОПІВ для цілей постановки їх на бухгалтерський облік і відображення цієї вартості на балансі в якості майна підприємства на дату постановки цього майна на бухгалтерський облік або на дату введення в експлуатацію.

Розрахунок поточної ринкової вартості об'єкта оцінки методом «приведених витрат» полягає, в загальному випадку, в перерахуванні фактичних минулих витрат на створення та підготовку до використання об'єкта оцінки в поточну вартість, тобто в його вартість на дату оцінки.

Метод порівняння продажів є основним при ринковому підході. За наявності відповідних умов метод дозволяє визначити найточнішу, так звану справедливу ціну. Однак, попри свою простоту, його використання пов’язане з певними труднощами, властивими для порівняльного підходу.

Метод прямої капіталізації доходу застосовується в разі, коли прогнозується постійний за величиною і рівний за періодами прогнозування чистий операційний прибуток, одержання якого не обмежується в часі.

Метод дисконтування грошових потоків належить до методів непрямої капіталізації. В основу методу покладено перший закон фінансів. Співвідношення між дійсною та майбутньою вартістю зафіксовано формулою зростання знижки в майбутніх грошових потоках за методом складного відсотка.

Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відмінність полягає в тому, що за грошовий потік приймається чистий надлишковий прибуток, генерований у періоді t. Тут під надлишковим прибутком розуміють отримано за рахунок використання ОПІВ понад той прибуток, що його отримували в цьому виробництві до використання ОПІВ.

Розрахунок ринкової вартості інтелектуальної власності методом роялті заснований на практиці міжнародного обміну технологіями і є процедурою оцінки, на основі міжнародного досвіду продажу ліцензій.

Метод звільнення від роялті використовується за наявності інформації про угоди з подібними активами або щонайменше даних про ставки роялті, що використовувались в аналогічних справах. Суть цього методу ґрунтується на припущенні, що інтелектуальна власність, яку використовують на підприємстві, йому не належить.

Одним зі значних об'єктів авторського права є програми для ЕОМ. Але методик для оцінки вартості прав на них практично немає.

Якщо програма розроблена для використання у власному виробництві або на замовлення, то її вартість можна розрахувати, ґрунтуючись на підході на основі активів, наприклад, за методом вихідних витрат.

Відповідно до Положення бухгалтерського обліку 16 «Витрати» на собівартість програми можуть бути віднесені:

заробітна плата основних працівників, а також нарахування на заробітну плату;

прямі матеріальні витрати: вартість спожитої електроенергії та носіїв, на які будуть записані програми;

інші витрати: на видаткові матеріали, відрядження основних працівників, послуги сторонніх організацій тощо.

Виходячи з вище викладеного, розглянемо приклад розрахунку вартості комп’ютерної програми, розробку якої вело ТОВ «Караван» на протязі 2 місяців

№ п/п Стаття витрат Сума, грн.

Заробітня плата розробників програмного забезпечення (програмістів) 10 000

Нарахування на заробітну плату 3780

Амортизація програмного забезпечення 100

Амортизація технічних засобів 150

Електроенергія 500

Видаткові матеріали 200

Послуги сторонніх організацій 1000

Разом: 15 730

Хоча й конкретних методик для оцінки вартості комп’ютерних програм майже немає, оцінюючи об'єкти ЕОМ, ми враховуємо витрати під час виробництва (написання коду, розробки дизайну та ін.). На сьогодні, на жаль, багато спеціалістів при оцінці використовують порівняльний метод, дивлячись на вартість ЕОМ на ринку нематеріальних активів.

ВИСНОВКИ Не існує універсального, точного методу визначення вартості комп’ютерних програм, оскільки кожна з них настільки індивідуальна, що неможливо створити математичний алгоритм для достовірного та точного розрахунку вартості цього об'єкта.

Для практичної оцінки вартості комп’ютерної програми фахівці рекомендують використовувати витратний та порівняльний підходи. В даній роботі вартість обчислювалась за допомогою витратного підходу.

В цій роботі розкриті основні поняття та їх сутність у сфері інтелектуальної власності, а саме — авторського права.

Розглянуті питання правової охорони об'єктів інтелектуальної власності в Україні, види відповідальностей за порушення прав на об'єкти інтелектуальної власності та міри покарання, передбачені законодавством.

Розглянута практика входження об'єктів інтелектуальної власності до статутного капіталу підприємства на прикладі ТОВ «Караван».

Розглянуті основні підходи та методи до оцінки об'єктів інтелектуальної власності. Виконані розрахунки оцінки вартості об'єктів авторського права, а саме — комп’ютерної програми.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Авторське право [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki.html. — Назва з екрана;

2. Про авторське право та суміжні права: Закон України від 23 грудня

1993 р. № 3792-XIІ: [Електрон. ресурси]/Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=3&nreg=3792−12.html. — Загол. з екрана.

3. Цивільний кодекс України: від 16 січня 2003 р. № 435-ІV: [Електрон. ресурси]/Режим доступу: http://www.bmr.lg.ua/index.php?option=com.html. — Загол. з екрана.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8074 — Х: [Електрон. ресурси]/ Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=80 731−10. — Назва з екрана.

5. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. № 2341 — ІІІ: [Електрон. ресурси]/ Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=12&nreg=2341−14. — Назва з екрана.

6. Авторське право [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://ru.wikipedia.org/wiki.html. — Назва з екрана;

7. Карпова, Н. Н. Практика оценки нематериальных активов и интеллектуальной собственности [Текст]: учеб. пособие/Г. Г. Азгальдов,

Е. А. Базанчук, Н. Н. Шаранова. — Москва, 2000 г. — 250 с.;

8. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» // Українська інвестиційна газета. — 2001. — № 48(320). — С. 26−29.

9. Цибульов, П. М. Основи інтелектуальної власності [Текст]: навч. посіб./ П. М. Цибульов. — К., 2005. — 74 с.

10. ТОВ «Караван» [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://www.smida.gov.ua/emitents/zvit_menu.php?id=10 087&forma=BUS_TEXT&zvit_type=vat177&kod=32 307 835. — Назва з екрана;

11. Комп’ютерна програма як особливий вид нематеріальних активів [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://www.idportal.org/page-id-584.htm. — Назва з екрана;

12. Оценка стоимости компьютерных программ и баз данных [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://www.idasoft.ru/appraisal/. — Назва з екрана;

13. Процедура оценки стоимости программного продукта или базы данных [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http http://www.idasoft.ru/procedure/. — Назва з екрана;

14. Критерии оценки компьютерных программ и баз данных [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://www.idasoft.ru/process/. — Назва з екрана;

15. Правовая охрана программного обеспечения для ЭВМ [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://www.idasoft.ru/security/. — Назва з екрана;

16. Оценка стоимости компьютерных программ и программного обеспечения [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://ocenka-corp.ru/?id=ocenka_stoimosti_kompjuternyh_programm/. — Назва з екрана;

17. Яку форму правової охорони обрати для комп’ютерної програми? [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://www.idportal.org/page-id-584.htm /. — Назва з екрана;

18. Компьютерная программа как объект защиты авторского права [Електронний ресурс]. — Елетрон. дан. — Режим доступу: http://www.idportal.org/page-id-584.htm /. — Назва з екрана;