Результати досліджень. 
Вивчення сортів та схем посадки смородини червоної в умовах східної частини лісостепу України

Технологічні прийоми вирощування

Посадка смородини Для початку потрібно підготувати грунт для посадки. Взагалі, смородина може чудово рости на будь-якому грунті, якщо перед посадкою її добре удобрити. Необхідно простежити, щоб грунтові води не були занадто близько до поверхні грунту, після чого збільшується кількість шару перегною грунту, вносяться добрива, відбувається вапнування. Кількість органічних і мінеральних добрив таке ж, яке необхідно для посадки малини. Смородина не виносить кислий грунт, тому для неї більше підходить грунт з лужною реакцією з pH 7−8. Місце, куди ви зібралися садити смородину, повинно бути цілком очищене від бур’янів. Зверніть особливу увагу на те, щоб поблизу куща не ріс пирій, бур’ян потрібно повністю видалити з кореневищем.

Отже, тепер настав час приступити до посадки смородини. Кущі потрібно розташовувати на відстані півтора метра між рядами і 1.25 метра між кущами в ряду. Також можна спробувати посадити кущі «трикутником» на відстані 30 сантиметрів один від одного. При такому способі посадки помітно збільшення врожаю в кілька разів.

Навесні смородина починає розвиватися рано, тому найкраще садити її восени за два тижні перед морозами. Але якщо ви все-таки вирішили посадити смородину навесні, почніть це якомога раніше, відразу після сходу снігу.

Урожай смородини безпосередньо залежить від якості саджанців, тому при їх покупці зверніть увагу на коріння, які повинні бути довжиною не менше 15 сантиметрів. Пагони ж повинні за розміром перевищувати півметра. Перед самою посадкою секатором потрібно обрізати пошкоджені коріння. Якщо вони підсохли при зберіганні, їх слід опустити у воду на 12 годин.

При посадці необхідно ретельно розправити коріння, уникаючи їх деформації, а вже потім міцно ущільнити землею. Кущі смородини необхідно зволожувати шістьма літрами води при будь-якому рівні вологості грунту, щоб земля добре прилягала до коріння, а коріння не пересихали.

Після посадки слід обрізати надземну частину куща: восени — втеча довжиною 20 сантиметрів, навесні - ще менше так, щоб залишалося не більше чотирьох нирок. Завдяки такому обрізанні смородина росте швидше.

Першим етапом у догляді за смородиною є весняне розпушування грунту. Додатково рихлити грунт необхідно тільки при появі бур’янів і сухої кірки. В цілому, за весь сезон виробляється близько шести-семи розпушувань. Але особливу увагу потрібно приділяти не цьому, а режиму поливу, що особливо актуально для південних територій. Полив смородини ідентичний поливу малини і за термінами, і за способом.

31.04 ±1.

12.05 ±1.

Йонкер Ван Тетс.

28.04.

10.05.

24.04.

2.05.

26.04.

5.05.

26.04 ±2.

6.05 ±4.

Рондом.

3.05.

14.05.

25.04.

3.05.

29.04.

9.05.

30.04 ±5.

8.05 ±3.

Ріст пагонів. Дані досліджень свідчать, що у більшості сортів смородини початок росту пагонів спостерігався наприкінці квітня. Важливим для розмноження сортів здерев’янілими живцями, механізованого збирання врожаю і догляду за насадженнями є раннє закінчення росту пагонів.

Таблиця 3.2 Висота та діаметр стебля смородини червоної в залежності від схеми розміщення дослідне поле ХНАУ ім.В.В.Докучаєва, 2012;2014 рр.

Період спокою. Період спокою у плодових та ягідних культур пов’язаний із зимостійкістю рослин. Знання цієї властивості допомагає встановити можливість акліматизації сортів у даній місцевості. Саме тривалість періоду спокою визначає зимостійкість смородини, особливо за третім та четвертим компонентами зимостійкості.

Результати вивчення періоду спокою дослідних сортів смородини свідчать, що середня тривалість його знаходиться в межах 180−191 днів. Вступ рослин у стан спокою спостерігався в середньому у серпні, а найбільш ранній зафіксовано у третій декаді липня. Вихід сортів смородини зі стану спокою спостерігався в кінці січня — третій декаді лютого.

Смородина — ранньоквітуча рослина, тому є небезпека пошкодження весняними приморозками генеративних органів. У 2013 та 2014 рр. спостерігалися весняні приморозки —3,2С та — 2,8 відповідно під час цвітіння смородини, що викликало пошкодження зав’язі та квіток у сортів. Встановленого пошкодження квіток було дещо менше, ніж зав’язі. Необхідно відмітити, що сорти по-різному пошкоджувалися весняними приморозками. На основі аналізу результатів досліджень можна зробити висновок, що більш стійкими є сорта пізньоквітучі. Із досліджуваних сортів, які слабо пошкоджуються весняними приморозками,із групи ранньостиглих. Ріст та розвиток рослин визначає їх урожайність. Внаслідок вивчення росту прикореневих пагонів та обростаючих гілок встановленого інтенсивний ріст починається через місяць після початку вегетації. На інтенсивність росту пагонів впливає температура, наявність вологи та поживних речовин у грунті. Низька, або висока температура, надлишок чи дефіцит вологи сповільнюють або прискорюють ріст пагонів.

Найбільш інтенсивно ростуть пагони з третьої декади квітня до середини червня. Після цього ростові процеси послаблюються і в кінці липня у більшості сортів закінчуються. У цей час формуються верхівкові бруньки, пагони набувають забарвлення, що характерне для сорту. Більш інтенсивно ростуть прикореневі пагони. їх прирости можуть досягати за сприятливих умов більше 2 см за добу, тоді як приріст обростаючої деревини за добу в цей час не перевищує 1 см.

За результатами наших спостережень та проведених біометричних обліків можна зробити висновок, що сорти смородини відрізняються між собою за наростанням надземної частини і пагоноутворювальною здатністю. Середня сумарна довжина річних приростів куща досягає від 9,4 до 1 м. До сортів які здатні утворювати на кущі велику кількість пагонів заміщення, належить Голландська 2- 5,2 шт. Малу кількість Рондом 2 до Зшт. їх довжина досягає 70 см. Оптимальна схема садіння для більшості досліджень 3×0,5.

Таблиця 3.3 Укоріненість червоної смородини на дослідному полі ХНАУ, 2012;2014 рр.

Площа листкової поверхні. На всі процеси життєдіяльності рослин і формування господарського врожаю впливає величина площі листкової поверхні. Фотосинтез листків є важливим фізіологічним показником, за яким можна визначити реакцію сортів смородини на різні умови зовнішнього середовища та їх адоптивну властивість.

Найбільша площа листкової поверхні на одному гектарі була у Голландській 22,1 тис. м2. Готова утворюють найбільшу асиміляційну поверхню у грунті Рондом, 21,0−21,2 тис. м2/га листкової поверхні. Площу листкової поверхні визначають, насамперед, погодні умови вегетації та рівень агротехніки. Плодоношення і продуктивність сортів смородини.

Самоплідність. Вивчення ступеня самоплідності сортів червоної смородини в умовах Лісостепу України вказує на значну їх відмінність за цим показником. Це пояснюється тим, що не у всіх сортів у межах квітки можливе запилення своїм пилком без участі комах-запилювачів. Згідно із загальноприйнятим групуванням, сорти смородини за ступенем самозапилення поділені на п’ять груп. Досліджувані нами сорти віднесені до трьох груп:

• 1 .Високосамоплідні у 50% Йонкер Ван Тетс.
• 2. Сорти з доброю самоплідністю, у яких зав’язалось ягід у межах 30−50% Рондом.
• 3. Сорти із середньою самоплідністю (20−30%).

Голландська. Для підвищення врожайності смородини, крім самоплідності, важливе значення має перехресне запилення, завдяки якому підвищується кількість життєздатних зародків, збільшується відсоток зав’язування ягід та їх середня маса. Урожайність сортів смородини є головною господарсько-цінною ознакою сорту. Її складовими є такі елементи продуктивності як кількість ягід у гроні, середня маса ягід, щільність плодових утворень на гілках, кількість плодоносних гілок у кущі. Крім того, польова врожайність безпосередньо пов’язана із самоплідністю сорту та осипанням ягід, його адаптаційними властивостями.

Щільність врожаю. Враховуючи відмінності сортів за об'ємом проти куща, показники урожайності у кілограмах з куща не дають повної уяви про потенційні можливості сорту. Показник щільності вржаю ягід змінюватися залежно від погодних умов року. Найбільшу цінність мають сорти зі щільності врожаю ягід понад 2 кг/м³.

Важливим показником потенційної продуктивності смородини є довжина грона, кількість і середня маса ягоди.

Довжина грона у досліджуваних сортів була 9,5−12,5 см, кількість ягід у гроні 6,0−10 шт., а їх середня маса 0,3 г.

Таблиця 3.4 Деякі компоненти продуктивності та технологічності сортів і форм порічок, дослідне поле ХНАУ ім.В. В. Докучаева, 2012;2014рр.

Формування врожаю. Продуктивність насаджень ягідних рослин рослин залежать від цілого комплексу факторів: ґрунтових умов, конструкція, сортових особливостей, освітленості крони, температура і вологість повітря. Біологічною особливістю смородини є плодоношення на однорічному прирості, де зосереджено близько 90% врожаю. У зв’язку з цим маса ягід на 1 і приросту може бути показником потенційної продуктивності:. культури. Встановлено, що на однорічному прирості формується 73,9−8У, 7% врожаю майбутнього року.

Смакові властивості ягід залежить від співвідношення цукрі та кислот, вмісту в них сухих речовин.

Найбільш поширеними хворобами червоної смородини у зоні лісостепу України є борошниста роса, септоріоз, стовпчаста іржі та антракноз. Великої шкоди насадження смородини завдає бруньковий кліщ.

Таблиця 3.5 Стійкість нових сортів смородини чорної та порічок до грибних хвороб і шкідників.