Нові погляди на породоутворювальний процес (синтетичні популяції і ін.)

В останній час чітко простежується тенденція збільшення попиту на високоякісну нежирну свинину, тому в нашій країні переважно використовуються м’ясні генотипи свиней, проходить заміна свиней сального і м’ясо-сального напряму продуктивності на тварин м’ясного типу.

Відомо, що продуктивність визначається спадковими факторами і залежить від породного призначення. Показники спадковості використовуються для селекційного покращення стада. На основі селекційного диференціалу батьків і величини спадковості можна передбачити і відносне покращення продуктивності тварини. Цей шлях вже не забезпечує бажаного ефекту удосконалення, особливо ознак з низькою спадковістю, що значно звужує генетичну варіабельність всередині самої породи і супроводжується зниженням результатів відбору. Протягом довготривалого часу багатоплідність ведучих порід свиней — великої білої, української степової білої знаходяться практично на одному і тому ж рівні - 10−13 поросят на опорос [5].

А. Beпринцев і З. Маштак [4] проаналізували 120 опублікованих науково-дослідних робіт і дійшли висновку, що двопорідні підсвинки дають середньодобові прирости на відгодівлі в середньому на 7%, а трьохпорідні на 14% вище за чистопорідних ровесників. Вони відмічають, що з підвищенням рівня приростів збільшується частка груп помісей, що перевершують початкові форми.

Спираючись на сучасну теорію, можна істотно підвищити рівень гетерозису при промисловому схрещуванні, застосовуючи спеціально відселекціоновані і частково закриті лінії добре вирощених і перевірених плідників, груповий і індивідуальний підбір для спаровування і інші елементи племінної роботи. Генетично регульований гетерозис створюється за допомогою селекційно-генетичних методів і проявляється в усіх випадках схрещування. Останніми роками у свинарстві стали все частіше застосовувати поняття «гібридизація» для позначення системи схрещування, за якою ведеться окремо селекція материнських і батьківських популяцій, створених, як на основі міжпородного схрещування, так і внутрішньопорідного розведення.

Порівняно з простим двопорідним і багатопорідним схрещуванням гібридизація є більше високоорганізованою і складною формою розведення свиней, спрямованою на отримання високого ефекту гетерозису, призначеного для відгодівлі і забою.

Гібридизація дозволяє здолати ряд труднощів при чистопорідному розведенні і промисловому схрещуванні свиней, зокрема, вона може забезпечити високу поєднаність за цілим рядом господарсько-корисних ознак, що не корелюють між собою. За даними G. Tribler [21], вона дозволяє ввести в чистопорідну популяцію, закриту порідними бар'єрами, потрібні гени і дає можливість систематично використовувати гібридні ефекти.

A. Anker [17] відмічає, що за допомогою гібридизації можна продукувати позитивний ефект схрещування, отриманий при вдалих комбінаціях.

Міжпородні (синтетичні) лінії на відміну від порід мають чітке специфічне використання: вони призначені для схрещування з однією або декількома іншими лініями в системі гібридизації для отримання товарного молодняку. Для гібридизації створюють декілька ліній, але після перевірки на поєднання залишають тільки ті з них, які дають найбільший ефект при схрещуванні між собою. Перевірка ліній на поєднання, виявлення їх комбінаційної здатності є обов’язковою умовою для їх наступного використання в системі гібридизації. На це вказують X.Ф. Кушнер [10], А.І. Овсянніков [14], П.І. Корнєєв [8], А. Тіммі [16], В. Г. Козловський [7] та ін у своїх роботах.

Ряд авторів А.І. Овсянніков [14], В.Т. Горін [6], І.Н. Нікітченко [13], А. Анкер [1], відмічають прояв комбінаційної здатності у свинарстві. Умовно вона вважається задовільною, якщо в результаті схрещування у помісей забезпечується проміжне успадкування продуктивності батьківських форм. Специфічна комбінаційна здатність — явище суворо індивідуальне, воно проявляється тільки при певних поєднаннях порід, типів і ліній.

Досвід роботи з міжлінійної гібридизації у тваринництві свідчить про доцільність роздільної селекції материнських і батьківських ліній.

Усі синтетичні лінії повинні стійко передавати свої якості потомству при використанні їх в кросах з іншими генетично відособленими популяціями. Усі ці лінії, використані при схрещуванні, мають бути максимально виражені за фенотиповими якостями і спадково консолідовані. Як правило, рівень генотипової вираженості має бути істотно вище середнього породного.

Схожість тварин в межах синтетичної популяції досягається гомогенним підбором, жорстким бракуванням форм, що не відповідають вимогам, цілеспрямованим вирощуванням ремонтного молодняку і відповідним підбором, що веде до зростання генеалогічної схожості в межах лінії.

П. Ладан, В. Степанов вважають, що програма гібридизації повинна включати:

• а) виведення синтетичних ліній і формування на їх основі заводських м’ясних типів;
• б) вивчення поєднання синтетичних ліній і заводських типів;
• в) визначення адаптаційної здатності нових ліній, типів і гібридів до стресових явищ;
• г) вивчення кількісних показників м’ясної продуктивності.

Вони визначають наступні форми гібридизації:

просту порідно-лінійну, коли матковий склад однієї породи схрещують із спеціально відселекціонованим на ефект гетерозису заводським типом або спеціалізованою лінією (отримують породнолінійні гібриди), або схрещують дві поєднувальні лінії однієї чи різних порід (прості двохлінійні гібриди);

складну міжлінійну гібридизацію, що передбачає отримання трилінійних, чотирьохлінійних і багатолінійних гібридів.

Нині найбільш поширені трилінійні кроси, що дозволяє при простішій організації роботи використовувати гетерозис за репродуктивними, відгодівельними і м’ясними якостями [9].

Сьогодні розробляються різні гібридні програми. Проводиться робота з інтенсифікації галузі на основі постійного прогресу існуючих і створення нових, продуктивніших типів і кросів. Для цього за словами В.Т. Горіна [6] передбачається раціональніше використання племінних ресурсів; підвищення рівня селекційної роботи в племрепродукторах і товарних господарствах; вдосконалення селекційних взаємозв'язків між племінним і товарним свинарством; перехід до виробництва свинини на гібридній основі. Передбачається там, де це доцільно, в локальних системах розведення використовувати як завершальні форми апробовані і створювані нові м’ясні типи.

Таким чином, велику роль в системі гібридизації мають зіграти селекційно-гібридні центри. Вони дозволять забезпечити свинарські комплекси високопродуктивними тваринами, що поєднуються, здатними давати вирівняне гібридне потомство, яке відповідає вимогам технологій виробництва.

Сільськогосподарські тварини не лише продукт природи, але і, передусім, продукт праці багатьох поколінь людей.

З метою поліпшення м’ясних якостей вітчизняних порід, в нашу країну періодично надходить племінний матеріал з інших країн близького та далекого зарубіжжя. З використанням імпортних генотипів селекціонерами України, в останні роки, створені нові породи, типи та лінії свиней спеціалізованого м’ясного напряму продуктивності.

Вченими-селекціонерами продовжується робота в напрямку удосконалення планових порід шляхом створення нових внутрішньопорідних і заводських типів, ліній, родин з використанням зарубіжних генотипів, тобто породоутворення у свинарстві пов’язане із завезенням імпортованих високопродуктивних порід [16].

Використання досить високого генетичного потенціалу сучасних порід можливе тільки за умов розробки та впровадження досконалих технологій виробництва тваринницької продукції, застосування досягнень науки та передового досвіду розведення, годівлі та утримання тварин, механізації виробничих процесів, архітектурно-будівельних рішень для виробництва екологічно чистої продукції.