Соціально-психологічна структура військового колективу

План

• 1. Сутність військового колективу та його особливості.
• 2. Зміст і структура психології військового колективу.

Сучасна військова техніка і озброєння достатньо складні і припускають колективне обслуговування. Наприклад, для нормальної експлуатації танкової техніки необхідний екіпаж, для використання можливостей артилерійської гармати — розрахунок. Тому однією з основних особливостей військово-професійної діяльності є те, що діяльність військовослужбовців завжди носить колективний характер. Це означає, що перемога в сучасному бою досягається лише за рахунок колективних зусиль, за рахунок координації дій всього особового складу. Отже, в своїй професійній повсякденній діяльності офіцер стикається не тільки з окремими військовослужбовцями, але і з ійськовим| колективом в цілому. Розглянемо поняття, особливості і структуру військового колективу. В цьому і полягає актуальність вивчення теми.

Сутність військового колективу та його особливості

Розглянемо, як класифікуються групи і колективи. В ході спільної діяльності люди практично завжди вступають в соціальні спільності — групи.

Групою прийнято називати певне об'єднання людей. Усе людське суспільство складається з безлічі груп, які розрізняються за цілим рядом ознак:

• — за цілями і змістом діяльності. Відповідно до цього критерію виділяють трудові, бойові, навчальні та інші групи;
• — за способом об'єднання, що дозволяє підрозділити їх на виробничі, побутові і т.п.;
• — за формою організації і виникнення групи можуть бути реальними, умовними, організованими, офіційними і неофіційними;
• — за характером і контактністю спілкування, відносин до особи всіх інших членів групи підрозділяються на контактні (первинні) і дистантні (вторинні).

Крім цього, виділяють великі і малі соціальні групи. Великі соціальні групи — це класи, прошарки, політичні групи (партії, професійні союзи, збройні сили), нації та інші (вікові, освітні) спільності і об'єднання.

Малі соціальні групи — це військовий підрозділ, цех, шкільний клас, студентський курс. Подібні групи прийнято називати первинними. Вони відрізняються від великих тим, що в них здійснюється постійне міжособистісне спілкування, контакт, взаємодія. На його основі виникають різноманітні соціально-психологічні (в середині групи) явища, без урахування яких неможливе ефективне керівництво колективом.

Слід зазначити, що група — ширше поняття, ніж колектив. При цьому не всяка група може розглядатися як колектив. Головним критерієм колективу є наявність у групи соціально значущих цілей. Групи, цілі яких виникають тільки із внутрішніх потреб і інтересів групи та не виходять за їх рамки, на відміну від колективу називаються корпораціями.

Колектив — це організована група людей, об'єднана загальними цілями, спільною соціально-корисною діяльністю. Колектив відрізняє також особливий тип відносин — відповідальної соціальної взаємозалежності і товариської співпраці. Саме даний тип відносин обумовлює можливість впливу колективу на окрему особу.

Відомо, що особа формується в праці і спілкуванні з іншими людьми. Проте характер і форми праці визначаються не тільки особливостями макросередовища, яке включає соціально-економічні, політичні і виробничі відносини і багато в чому залежить від рівня науково-технічного прогресу, культури, ідеології і моралі, але і мікро середовищем, як сукупністю умов безпосереднього соціального оточення людини. Таким чином, найближче соціальне оточення людини, колектив, мікросередовище є одними з найважливіших чинників, що роблять вплив на формування особи.

Що входить у поняття найближчого соціального оточення? Перш за все, до найближчого соціального оточення слід віднести членів сім'ї. Сім'я, будучи малою соціальною групою, служить первинним регулятором відносин між дитиною і батьками. Залежно від характеру сімейних відносин спочатку формуються особливості особи дитини. При цьому слід зазначити, що у вихованні дитини важлива участь обох батьків. Дуже часто в неповних сім'ях особа дитини формується неправильно, однобічно. Не випадково аналіз стану військової дисципліни показує, що найчастіше дисциплінарне порушення скоюють військовослужбовці із так званих неблагополучних, зокрема неповних, сімей.

Під час вступу дитини до школи ступінь впливу сім'ї на формування її характеру поступово знижується. Все більше значення для неї набуває те, як до неї відносяться однолітки. Особливо значущими ці відносини стають у старших класах. Саме в цьому віці дитина підпадає під вплив соціального середовища у вигляді різноманітних груп. Одні з них — формальні (навчальні класи, спортивні секції й інші громадські організації) — сприяють розвитку соціально корисних якостей. Інші групи, так звані неформальні, іноді здійснюють сильніший, але не завжди позитивний, вплив на особу.

З вищесказаного можна зробити висновок про те, що молоді люди, що призиваються до лав Збройних Сил, володіють самими різними поглядами і переконаннями, оскільки вони росли в різних сім'ях і відчували різний вплив з боку найближчого соціального оточення. Офіцер зобов’язаний враховувати цей факт при організації виховної роботи з особовим складом.

Незалежно від виду суспільно корисної діяльності, що лежить в основі об'єднання і організації людей, кожний з колективів має не тільки своє специфічне, але і загальне для всіх своїх членів суспільно корисне завдання, певну організаційну структуру, своєрідне поєднання людей, різних за віком і національністю, певний стиль взаємостосунків. Не є виключенням і військовий колектив.

Військовий підрозділ як певна соціальна спільність виникає на базі організаційної структури частини (корабля) і включає ряд підсистем, яким властиві свої соціально-психологічні особливості. Серед таких підсистем є як формальні, так і неформальні групи. До перших відносяться стройові відділення, бойові розрахунки, екіпажі, варти, до других — групи земляків, друзів, любителів музики, спорту і т.п.

Не є секретом і те, що багато командирів зазнають великих труднощів у процесі впливу на неформальні і неофіційні групи. Той самий командир успішно вирішує бойове завдання в полі і не володіє ситуацією в казармі. Це значною мірою обумовлено тим, що управління соціальними групами вимагає певних знань про закономірності їх формування і розвитку.

У зв’язку з цим командир підрозділу зобов’язаний знати і враховувати основні закономірності розвитку малих груп, сприяти перетворенню стихійно виниклих груп на згуртовані автономні групи, стежити за їх розвитком і вживати заходів щодо запобігання їх трансформації в хибний колектив.

Як і будь-який колектив, військовий має свої особливості розвитку. Військовий колектив — високоорганізована група дисциплінованих військовослужбовців, здатних автономно виконувати службові, навчальні, бойові та інші завдання. Ця група може входити до складу підрозділу і називатися первинним колективом, якщо йдеться про бойовий розрахунок, екіпаж або взвод, або вторинним колективом, коли мається на увазі рота або батальйон.

Важливими ознаками колективу є висока дисциплінованість, взаємодія, співпраця, злагодженість у роботі, доброзичливість.

Зв’язки, що поєднують різних за своєю індивідуальністю людей в єдиний колектив, різноманітні і в сукупності служать необхідною умовою для єдності дій.

Один із різновидів зв’язків у середині групи між воїнами полягає у подібності і збігу їх поглядів, думок, позицій, інтересів і переконань. Людей, погляди яких з певних питань близькі або співпадають, називають однодумцями.

Другий різновид зв’язків, що об'єднують воїнів в єдине ціле, формується в процесі їх спільної діяльності, обслуговування колективної зброї, узгодження індивідуальних дій при вирішенні загальних завдань. Ці зв’язки є навичками й уміннями взаємодії і співпраці, які є важливою стороною колективної військової майстерності.

Третій різновид зв’язків ґрунтується на відчуттях, які воїни відчувають один до одного, на взаємних оцінках особи і тієї ролі, яку кожний з них відіграє в житті і діяльності колективу. Переживаючи почуття пошани, довіри і симпатії до своїх товаришів, воїн виявляє прагнення до дружної роботи з ними, піклується про їх потреби, допомагає їм у службі і навчанні. Цей різновид зв’язків у середині колективу одержав назву взаємостосунків або військового товариства, бойової дружби, які спочатку формуються в рамках конкретного військового колективу.

У Збройних Силах України існує велика різноманітність низових (первинних) колективів. У їх структурі і психології багато загального. Всі вони — колективи військові. У той же час, подібно до того, як кожен воїн має свою індивідуальність, так і колективи відрізняються один від одного. Особливості, схожість і відмінність між військовими колективами обумовлюються низкою причин.

Як основна причина виступає різновид (форма, вид, тип) діяльності, тих завдань, для виконання яких даний колектив призначений, тобто його військово-професійні особливості. Оскільки колективна організація і зміст військової діяльності помітно відрізняються залежно від виду Збройних Сил (роду військ, спеціальних військ), то колективи, що до них відносяться (механізовані, розвідувальні, аеромобільні, танкові, артилерійські, авіаційні, військово-морські і інші підрозділи) правомірно розглядаються як такі, що мають вельми значні соціально-психологічні особливості. Виділяється категорія військово-навчальних колективів (курсантські, слухацькі і ін.). Їх психологія визначається, головним чином, навчальною діяльністю і пов’язаними з нею чинниками. У навчальних закладах діють також військово-педагогічні (кафедральні) колективи.

Важливим критерієм диференціації військових колективів є розділення військовослужбовців на ряд службових категорій: офіцерів, прапорщиків, сержантів, солдатів. Оскільки у цих категорій є загальні, специфічні інтереси і проблеми, вони об'єднуються і утворюють своєрідні колективи: офіцерські, сержантські, колективи прапорщиків, окремих військових фахівців (навідників, механіків-водіїв, ін.).

Залежно від характеру діяльності, особливостей особового складу (однорідність — різнорідність) та інших об'єктивних умов військові колективи розрізняються і рядом психологічних ознак. Перш за все це — тип спілкування в середині колективу. В одних колективах ділове спілкування, взаємодія утворюють основу колективної діяльності (перш за все там, де є колективна зброя, бойова техніка, що обслуговується групами воїнів, що тісно взаємодіють один з одним). В інших колективах спілкування можливо, в основному, у проміжках між виконанням завдань, під час відпочинку, а також на навчальних заняттях, оскільки члени колективу зайняті індивідуальною діяльністю. У більшості підрозділів форми індивідуальної і колективної діяльності переплітаються, відповідно і спілкування носить різноманітний характер.

Розрізняються колективи і за своїми якісними характеристиками: за рівнем ідейно-політичної й етичної зрілості, згуртованості, рівнем колективної бойової майстерності (злагодженості), за станом дисципліни, морально-психологічного клімату, досягненнями і результатами діяльності.

У своєму розвитку військовий колектив проходить певні стадії. Найчастіше виділяють три основні стадії розвитку колективу: соціальної єдності, військового товариства і соціальної зрілості.

Перша, початкова стадія розвитку військового колективу характеризується тим, що на даній стадії розвитку військовослужбовці встановлюють різноманітні контакти, які необхідні для успішного виконання службових і суспільних завдань. Ця стадія проходить не завжди легко. Як правило, виникають певні труднощі в об'єднанні колективу. Нерідкі випадки, коли одне невелике угруповання аморальних солдатів стає джерелом нестатутних взаємостосунків і непереборною перешкодою на шляху подальшого розвитку військового колективу. Тому командир підрозділу повинен не тільки контролювати процеси, що проходять на даній стадії, але і брати безпосередню участь в об'єднанні колективу.

На другій стадії, стадії військового товариства, як правило, завершується процес взаємного вивчення, встановлюються позитивні відносини між військовослужбовцями, формується достатньо стабільна структура колективу, яка включає колективну думку і настрій, взаємостосунки і згуртованість, дисциплінованість і колективні звички. Дана стадія створює вельми сприятливі умови для всебічного розвитку особистості воїна.

На цій стадії розвитку військового колективу командир зобов’язаний змінити стиль управління. Якщо на першій стадії офіцер сприймається колективом як зовнішня по відношенню до них сила, то тепер він повинен стати керівником, який поєднує вимогливість із турботою про підлеглих, єдиноначальність із опорою на колектив. Тому при проведенні виховної роботи командир зобов’язаний активно використовувати бойові, службові, спортивні, побутові традиції, які стають звичними нормами поведінки більшості воїнів і сприяють досягненню високих результатів у службі.

Стадія соціальної і бойової зрілості є третьою стадією розвитку військового колективу. На даній стадії досягається єдність волі і дій, знань і переконань, інтересів і ціннісних орієнтацій. Відносини між військовослужбовцями характеризуються наявністю взаємодопомоги, взаємної підтримки, взаємної замінюваності і безконфліктності. У колективі, що досяг даної стадії розвитку, переважає здоровий соціально-психологічний клімат, що благотворно впливає на всебічний розвиток особистості воїна.

Таким чином, закінчуючи розгляд першого питання, можна зробити висновок, що грамотне управління процесами, що відбуваються у військових колективах, сприяє не тільки цілеспрямованому формуванню професійно значущих особистих якостей військовослужбовців, але і забезпечує поступальний розвиток соціальної групи на шляху її перетворення у згуртований військовий колектив.