Логістичні канали та логістичні ланцюги

Розподільча логістика охоплює весь комплекс задач по управлінню матеріальним потоком на ділянці постачальник — споживач, починаючи від моменту постановки задачі реалізації та закінчуючи моментом виходу поставленого продукту зі сфери уваги постачальника. При цьому основну питому вагу займають задачі управління матеріальними потоками, що розв’язуються в процесі просування вже готової продукції до споживача.

Склад задач розподільчої логістики на мікроі на макрорівні різний. На рівні підприємства, тобто на мікрорівні, логістика ставить і вирішує наступні задачі: розподільчий логістика матеріальний ланцюг.

• * планування процесу реалізації;
• * організація отримання й обробки замовлення;
• * вибір виду упаковки, ухвалення рішення про комплектацію, а також організація виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;
• * організація відвантаження продукції;
• * організація доставки та контроль за транспортуванням;
• * організація післяреалізаційного обслуговування.

На макрорівні до задач розподільчої логістики відносять:

• * вибір схеми розподілу матеріального потоку;
• * визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, що обслуговується;
• * визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, що обслуговується, а також ряд інших задач, пов’язаних з управлінням процесом проходження матеріального потоку по території району, області, країни, чи материка всієї земної кулі.

Матеріальний потік виходить або з джерела сировини, або з виробництва, або з розподільчого центра. Надходить або на виробництво, або в розподільчий центр, або кінцевому споживачу (рис. 1).

В усіх випадках матеріальний потік надходить у споживання, яке може бути виробничимчи невиробничим.

Споживання виробниче — це поточне використання суспільного продукту на виробничі потреби в якості засобів праці та предметів праці.

Споживання невиробниче — це поточне використання суспільного продукту на особисте споживання та споживання населення в установах і підприємствах невиробничої сфери.

На всіх етапах руху матеріального потоку в межах логістики відбувається його виробниче споживання. Лише на кінцевому етапі, що завершує логістичний ланцюг, матеріальний потік попадає в сферу невиробничого споживання.

Логістичний ланцюг може завершуватися й виробничим споживанням. Наприклад, рух енергоносіїв. Потік вугілля, що направляється з вугільного розрізу, завершується при надходженні у виробниче споживання на ТЕЦ чи промисловому підприємстві.

Виробничим споживанням може закінчуватися потік знарядь праці, наприклад, виготовлених на машинобудівному заводі верстатів.

До виробничого споживання відноситься також процес перетворення матеріального потоку в розподільчому центрі. Тут здійснюються такі операції, як підсортування, упакування, формування партій вантажу, збереження, комплектування. Комплекс цих операцій складає процес виробництва в сфері обертання.

На всіх етапах руху матеріальний потік є предметом праці учасників логістичного процесу. На стадії руху продукції виробничо-технічного призначення це можуть бути неопрацьовані сировинні матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби тощо. На стадії товароруху матеріальний потік являє собою рух готових товарів народного споживання.

Постачальник і споживач матеріального потоку в загальному випадку являють собою дві мікрологістичні системи, зв’язані так званим логістичним каналом, чи інакше — каналом розподілу.

Логістичний канал — це частково упорядкована безліч різних посередників, що здійснюють доведення матеріального потоку від конкретного виробника до його споживачів.

Множина є частково упорядкованою доти, поки не зроблено вибір конкретних учасників процесу просування матеріального потоку від постачальника до споживача. Після цього логістичний канал перетворюється в логістичний ланцюг (рис. 2).

Рис. 2. Перетворення логістичного каналу в логістичний ланцюг: а) при реалізації продукції через мережу посередників; б) при реалізації продукції через агентську фірму

Наприклад, ухвалення принципового рішення про реалізацію продукції через агентську фірму і, таким чином, відмова від безпосередньої роботи зі споживачем, є вибором каналу розподілу. Вибір же конкретної агентської фірми, конкретного перевізника, конкретного страховика і т.д. — це вибір логістичного ланцюга.

Логістичний ланцюг— це лінійно упорядкована безліч учасників логістичного процесу, що здійснюють логістичні операції по доведенню зовнішнього матеріального потоку від однієї логістичної системи до іншої.

На рівні макрологістики логістичні канали та логістичні ланцюги є зв’язками між підсистемами макрологістичних систем. У залежності від виду макрологістичної системи канали розподілу мають різноманітну будову.

У логістичних системах із прямими зв’язками канали розподілу не містять яких-небудь гуртово-посередницьких фірм. Такі посередники є в гнучких і ешелонованих системах.

При виборі каналу розподілу відбувається вибір форми товароруху — транзитної чи складської. При виборі логістичного ланцюга — вибір конкретного дистрибютора, перевізника, страховика, експедитора, банкіра тощо. При цьому можуть використовуватися різні метод експертних оцінок, методи дослідження операцій тощо.

Варіанти каналів розподілу товарів народного споживання наведені на рис. 3.

Рис. 3. Варіанти каналів розподілу виробів народного споживання

Можливість вибору логістичного каналу є істотним резервом підвищення ефективності логістичних процесів.

Розглянемо канали розподілу, за якими товари з кінцевого виробництва через систему розподільчих центрів попадають у кінцеве споживання (рис. 4.).

На даній схемі зображені два виробництва, А и В, що випускають однакові товари. Це означає, що кожний з розподільних центрів може вибирати постачальника з більш вигідними для себе умовами постачання. У свою чергу, виробництво може вибирати різні канали розподілу. Наприклад, з виробництва, А товар може потрапити до кінцевого споживача по одному з наступних чотирьох маршрутів: 8; 1—6; 1—7—5; 2—5. Очевидно, що якщо виробництво, А вийде на ринок і самостійно зв’яжеться з кінцевим споживачем (маршрут 8), те первісна вартість товару зросте лише на суму витрат, зв’язаних з доставкою, тому що посередники (розподільні центри) будуть виключені з ланцюга. Однак у цьому випадку споживач змушений буде купувати в одного постачальника велика кількість однакового товару, що швидше за все для нього неприйнятно.

Рис. 4. Структурна схема каналів розподілу товарів народного споживання (ТНС)

Другий маршрут 1—6 незручний з тих же причин. Розподільчий центр № 1 розташований у місці зосередження виробництва і, як правило, закуповує й продає великі партії однорідного товару. Ця категорія посередників також не формує різноманітного асортименту. Різноманітний торговий асортимент формує гуртовик (розподільний центр № 2), розташований у місці зосередження споживання. Цей посередник спеціалізується на наданні максимального сервісу кінцевому споживачу. Таким чином, канал 1 — 7 — 5 забезпечує найбільший сервіс споживачу, але при цьому включає двох посередників, тобто вартість товару буде найбільш високою.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

• 1. Азаренкова Г. М. Фінансові потоки в системі економічних відносин: Монографія. — X.: ВД «ІНЖЕК», 2006. — 328 с.
• 2. Альбеков А. У., Федько В. П., Митько O.A. Логистика коммерции. — Ростов н/Д.: Феникс, 2001. — 512 с.
• 3. Бажин И. И. Логистика: Компакт-учебник. — X.: Консум, 2003. — 239 с.
• 4. Бауэрсокс Дональд Дж., Клосс Дейвид Дж. Логистика: интегрированная цепь поставок: Пер. с англ. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2001. — 640 с.
• 5. Власова Н. О., Пономарьова Ю. В. Формування ефективної закупівельної політики підприємств роздрібної торгівлі: Навч. посіб. — X., 2003. — 144 с.
• 6. Гаджинский А. М. Логистика: Учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Информационно-внедренческий центр «Маркетинг», 2000. — 375 с.
• 7. Гаджинский А. М. Практикум по логистике. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Дашков и Ко, 2003. — 205 с.
• 8. Голиков Е. А. Маркетинг и логистика. — М.: Дашков и Ко, 1999. 412 с. 9. Гордон М. П., Карнаухов С. Б. Логистика товародвижения. — М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. — 208 с.
• 9. Джонсон Д. С., Вуд Д. Ф., Вордлоу Д. Л., Мэрфи П. Р. мл. Современная логистика: Пер. с англ. — 7-е изд. — М.: Вильямс, 624 с.
• 10. Дыбская В. В. Управление складами в логистической системе. — М.: КИА-центр, 2000. — 110 с.
• 11. Залманова М. Е., Новиков O.A., Семененко А. И. Производственно-коммерческая логистика: Учеб. пособие. — Саратов: Саратовский гос. техн. ун-т, 1998. — 76 с.
• 12. Захаров К. В., Циганок А. В., Бочарников В. П., Захаров Ф. К. Логистика, эффективность и риски внешнеэкономических операций. — К.: ИНЭКС, 2000. — 237 с.