Наведіть конкретні приклади розробок ресурсозберігаючих технологій у виробництві в'яжучих

Лужні цементи — гідравлічні в’яжучі у вигляді тонкодисперсних сумішей, або окремих речовин (твердої та рідкої фази) в складі 2-ох базових компонентів: алюмосилікату аморфної нестабільної кристалічної с-ри (твердий компонент); сполук лужних металів, твердих або рідких.

Лужним в’яжучим являється рідке скло. Як кремнеземисті матеріали застосовують кварцові піски, кварц, пиловидний кристалічний кремнезем, природний та штучний аморфний кремнезем, як лужні - соду, поташ, сульфат натрію, їдкий натрій та їдкий калій. Усі способи виробництва розчинного скла поділяють на сухі і мокрі. Сухі способи ґрунтуються на плавленні сировинної шихти при високій температурі з наступним її охолодженням і розчиненням. Розплав лужного силікату під час охолодження на повітрі застигає і перетворюється на твердий моноліт — силікат-брилу. Під час охолодження в холодній протічній воді утворюється дрібнозернистий продукт — гранулят. Його здатність розчинятися з утворенням розчину лужного силікату різної концентрації й стала причиною того, що таке скло назване «розчинним». Серед сухих способів виробництва розчинного скла найпоширенішими є карбонатний і сульфатний. Карбонатний спосіб ґрунтується на взаємодії при високих температурах карбонатів натрію і калію з кремнеземом: на.

.

а сульфатний — на взаємодії сульфату натрію з кремнеземом при наявності вугілля:. Вугілля вводять у шихту для відновлення сульфату натрію в сульфіт, який повніше реагує з кремнеземом. Вріння силікат-брили за сульфатним способом складніше, ніж за карбонатним.