Допомога у написанні освітніх робіт...
Допоможемо швидко та з гарантією якості!

Правове забезпечення безпеки українсько–російського державного кордону

РефератДопомога в написанніДізнатися вартістьмоєї роботи

Також з набуття державної незалежності Україною було вжито комплекс заходів з метою договірно-правового оформлення спільного державного кордону з Російською Федерацією, зокрема, упродовж 1996;2002 років проведено делімітацію сухопутної ділянки українсько-російського державного кордону. За результатами делімітації кордону було укладено Договір між Україною і Російською Федерацією про… Читати ще >

Правове забезпечення безпеки українсько–російського державного кордону (реферат, курсова, диплом, контрольна)

Правове забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону

У статті проведено аналіз правового забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону. Розглянуто національні правові акти, а також міждержавні з Російською Федерацією договори та угоди, що регламентують порядок охорони та захисту спільної із Російською Федерацією ділянки державного кордону. Наголошено, що з набуття Україною державної незалежності державою було вжито послідовних і комплексних заходів, з метою врегулювати питання українсько-російського державного кордону. Установлено, що зазначена діяльність у цій сфері була організована українською державою на підставі усталених принципах міжнародного права щодо поваги до суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів. Доведено, що правова неврегульованість на міждержавному рівні між Україною і Росією нагальних питань спільного державного кордону створює суттєву загрозу національній безпеці України у сфері безпеки державного кордону.

Питання правового забезпечення безпеки державного кордону набули актуальності з проголошенням Україною державної незалежності. Виникла нагальна потреба врегулювати питання спільних ділянок державного кордону України із суміжними країнами: Республікою Польща, Словацькою Республікою, Угорською Республікою, Румунією, Республікою Білорусь, Російською Федерацією та Республікою Молдова. кордон договір національний правовий Акцентуємо увагу на тому, що українською владою з самого початку існування української держави послідовно здійснювались комплексні заходи, з метою врегулювати питання договірно-правового оформлення спільних із суміжними країнами ділянок державного кордону, дотримання режиму кордону та зміцнення прикордонної безпеки. Особливу увагу при цьому надавалось питанням правого забезпечення українсько-російського державного кордону. Це зумовлено тим, що ділянка українсько-російського державного кордону є найбільшою за протяжністю ділянкою державного кордону України, що складає 2295,04 км. Зазначимо, що державний кордон з Російською Федерацією (далі - РФ) має як сухопутну (1974,04 км.) так і морську (321 км.) ділянки. На сьогодні зазначені ділянки державного кордону не оформлено у правовому відношенні, зокрема: не проведено демаркацію сухопутної ділянки кордону з РФ; не визначено межі суверенітету держав у Азовському і Чорних морях, а також Керченській протоці; не врегульовано на міждержавному рівні питання режиму українсько-російського державного кордону, реадмісії осіб, протидії протиправній діяльності на кордоні тощо.

По суті, Росія залишилась єдиною суміжною з Україною державою з якою не врегульовані на міждержавному рівні питання проходження спільного державного кордону. Це прогнозовано може призвести до виникнення прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на українсько-російському державному кордоні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що питання законодавчого забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону є предметом досліджень багатьох вітчизняних науковців, а саме: О.В.Ананьїна, А. Л. Боднаря, М. М. Литвина, О. Г. Мельникова, В. Ю. Мишаковського, Л. В. Осовалюка, В. К. Плешка, А.С.Сіцінського, В.С.Сіцінського, М. О. Трюхана, П.А.Шишоліна та ін.

Не зменшуючи значення наукового доробку вищезазначених учених, слід констатувати на необхідність комплексного наукового дослідження питань правового забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону, з урахуванням сучасних викликів та загроз національній безпеці України.

Мета статті - провести аналіз правового забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону.

Аналіз законодавчого та нормативно-правового забезпечення безпеки державного кордону дозволив встановити, що з набуття державної незалежності новітня українська держава спрямовувала зусилля на врегулювання питання спільного державного кордону із суміжними державами на підставі усталених принципів міжнародного права. З’ясовано, що за роки незалежності Україною було здійснено ряд суттєвих кроків щодо законодавчого та нормативно-правового врегулювання питань безпеки державного кордону на всій його протяжності, зокрема, першими національними законодавчими актами з питань державного кордону України були такі:

  • — Декларація про державний суверенітет України, яка прийнята Верховною Радою Українською РСР 16 липня 1990 р. Декларацією було визначено, що: «Верховна Рада України проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах» [1];
  • — Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р., який визначав: «Державний кордон Союзу РСР, що відмежовує територію України від інших держав, та кордон між Українською РСР і Білоруською РСР, РРФСР, Республікою Молдова за станом на 16 липня 1990 року є державним кордоном України «[2, с. т 5];
  • — Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р., у положеннях якого визначено поняття державний кордон України як «…лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України — суші, вод, надр та повітря нового простору» [3, ст. 1];
  • — Закон України «Про Прикордонні війська України» від 4 листопада 1991 р., (Закон втратив чинність на підставі Закону № 661−15 від 3 квітня 2003 р., де Прикордонним військам України було визначено завдання «…забезпечення недоторканності державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах України, а також охорона виключної (морської) економічної зони України» [4, ст. 1].

Зазначені законодавчі акти української держави були спрямовані на реалізацію стратегічних завдань у сфері безпеки державного кордону, а саме:

  • 1) законодавче закріплення та підтвердження існуючого за радянські часи державного кордону між СРСР та Угорською Республікою, Словацькою Республікою, Республікою Польща та Румунією державним кордоном незалежної України із зазначеними суміжними державами;
  • 2) правове врегулювання питань спільних ділянок державних кордонів між Україною і колишніми радянськими республіками, які стали незалежними державами після розпаду СРСР, зокрема, Російською Федерацією, Республікою Білорусь та Республікою Молдова;
  • 3) укладення міждержавних договорів і угод між Україною і суміжними країнами про режим спільних ділянок державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань;
  • 4) врегулювання на міждержавному рівні питань пропуску осіб та транспортних засобів, впровадження господарської діяльності у прикордонних районах, охорони довкілля тощо;
  • 5) створення прикордонно-представницького апарату для врегулювання конфліктних ситуацій та прикордонних інцидентів на кордоні та організація його діяльності.

З метою врегулювання питань державних кордонів між колишніми республіками Радянського Союзу, Україною було ініційовано укладання Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 р. У положення цієї Угоди зазначається: «Высокие Договаривающиеся Стороны признают и уважают территориальную целостность друг друга и неприкосновенность существующих границ в рамках содружества. Они гарантируют открытость границ, свободу передвижения граждан и передачи информации в рамках Содружества» [5].

Також українська сторона вживала послідовних комплексних заходів, щодо законодавчого закріплення спільних ділянок державного кордону із суміжними країнами — учасницями Співдружності Незалежних Держав. Особлива увага при цьому приділялась питанням правового оформлення українсько-російського державного кордону, а саме:

  • — Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою від 22 листопада 1990 р. зазначає, що: «Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність Української Радянської Соціалістичної Республіки і Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки в нині існуючих у межах СРСР кордонах» [6];
  • — Угода між Україною і Російською Федерацією про подальший розвиток міждержавних відносин від 23 червня 1992 р., [7] законодавчо закріпила наміри сторін до відкритості спільного державного кордону та встановлення безвізового порядку його перетинання.
  • — Угода між Україною та Російською Федерацією про спільне використання та охорону прикордонних водних об'єктів від 19 жовтня 1992 р., [8] встановила порядок користування прикордонними водами та об'єктами інфраструктури, що розташовані на українсько-російському державному кордоні.

Зазначимо, що керівництво української держави постійно зосереджувало свої зусилля на правовому врегулюванні питань спільного з РФ державного кордону. Це зумовлено тим, що українсько-російський державний кордон упродовж тривалого часу активно використовується численними міжнародними злочинними угрупованнями для незаконного переміщення через кордон зброї, вибухових речовин, засобів терору, незаконної міграції та торгівлі людьми, контрабанді товарів, незаконної переправи через кордон наркотичних засобів та прекурсорів, а також вчинення інших протиправних дій на кордоні. Отже, діяльність транскордонних злочинних угруповань на спільній ділянці державного кордону між Україною і Російською Федерацією завжди представляла потенційну загрозу національній безпеці України.

Тому, з метою забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону, українською стороною було започатковано переговорний процес та укладено міждержавні правові акти з Російською Федерацією, а саме:

  • — Угода між Україною і Російською Федерацією про співробітництво і взаємодію з прикордонних питань від 3 березня 1994 р., [9] якою встановлено порядок взаємодії держав з питань охорони спільного державного кордону та створено інститут Прикордонних представників України і Російської Федерації, до компетенції яких було віднесено питання врегулювання прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на спільному кордоні;
  • — Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про пункти пропуску через державний кордон між Україною і РФ від 8 лютого 1995 р., [10] якою визначено 53 пункти пропуску через українсько-російський державний кордон та закладено правові основи для будівництва, облаштування та ритмічного функціонування пунктів пропуску та прикордонної інфраструктури через спільний державний кордон;
  • — Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про транзит через територію України військових формувань Російської Федерації, які тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова від 25 листопада 1995 р., [11] якою передбачено можливість перетинання державного кордону та переміщення через територію України осіб, що входять до складу військових формувань Російської Федерації, які тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова;
  • — Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31 травня 1997 р., [12] у положеннях якого визначено, що Україна і Росія поважають територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів. Країни будуть розвивати міждержавні відносини на основі принципів взаємної поваги суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, а також мирного врегулювання спорів, шляхом незастосування сили або загрози силою;
  • — Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 р.,[13] у якій передбачено, що громадяни держави однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати та пересуватися територією держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють у цій державі, по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство.

Також з набуття державної незалежності Україною було вжито комплекс заходів з метою договірно-правового оформлення спільного державного кордону з Російською Федерацією, зокрема, упродовж 1996;2002 років проведено делімітацію сухопутної ділянки українсько-російського державного кордону. За результатами делімітації кордону було укладено Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 р., [14] де невід'ємною частиною цього договору став Протокол-опис проходження лінії українсько-російського державного кордону. Зазначимо, що у положеннях зазначеного міждержавного правового акту, за наполяганням російської сторони було виключено норму про проведення наступного етапу договірно-правового оформлення державного кордону — демаркацію. Отже, упродовж тривалого часу російська сторона блокувала переговорний процес зі створення спільної українсько-російської демаркаційної комісії та започаткування практичних робіт з демаркації кордону. Лише завдяки активним політико-дипломатичним зусиллям України 17 травня 2010 р. вдалося підписати Угоду між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордону [15], а з 2 квітня 2012 р. розпочато польові роботи щодо виносу лінії державного кордону на місцевість.

З метою забезпечення і розвитку соціальних, культурних, господарських та інших зв’язків, створення сприятливих умов для перетинання кордону громадян України і Росії, що проживають у прикордонних районах було укладено Угоду між Урядом України та Урядом Російської Федерації про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних районів України та РФ від 21 квітня 2006 р. [16].

Аналізуючи питання правового забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону відмічаємо вагомий вклад Державної прикордонної служби у процес підготовки та укладення міждержавних договорів з питань спільного з РФ державного кордону.

Також, в умовах неврегульованості на міждержавному рівні питань забезпечення режиму та безпеки українсько-російського державного кордону, між прикордонними відомствами України і РФ укладено міжвідомчі протоколи, що дозволяють вирішувати нагальні питання спільного державного кордону, зокрема:

  • — створено інститут прикордонних представників та їх апарат, до обов’язків якого належить врегулювання прикордонних інцидентів та конфліктних ситуацій на українсько-російському державному кордоні;
  • — визначено порядок взаємодії та оперативної співпраці між органами охорони кордону Державної прикордонної служби та територіальними органами Прикордонної служби ФСБ Росії з питань протидії злочинним проявам на спільному;
  • — організовано на постійні основі обмін інформацією між прикордонними відомствами України і РФ про обстановку на українсько-російському державному кордоні та тенденціях її розвитку;
  • — створено консультаційні пункти у пунктах пропуску на спільному кордоні, що забезпечують ритмічний пропуск осіб і транспортних засобів через кордону.

Водночас не зважаючи на суттєвий прогрес вирішення питань правового забезпечення безпеки сухопутної ділянки українсько-російського державного кордону, на міждержавному рівні між Україною і Російською Федерацією не узгоджено нагальні питання спільного державного кордону, а саме:

  • 1) не проведено демаркацію кордону та не позначено кордон на місцевості;
  • 2) відсутні базові міждержавні договори, що регламентують питання дотримання режиму державного кордону, співробітництво та взаємодопомогу з прикордонних питань;
  • 3) не врегульовано низку майнових, фінансових та господарських питань на кордоні з Росією;
  • 4) не забезпечено ефективних механізмів реадмісії осіб, затриманнях за порушення українсько-російського державного кордону.

Отже, правова неврегульованість на міждержавному рівні між Україною і Росією нагальних питань спільного державного кордону створює суттєву загрозу національній безпеці України у сфері безпеки державного кордону.

Аналізуючи питання щодо правового врегулювання морського кордону між Україною і Російською Федерацією у Азовському і Чорному морях, а також Керченській протоці, дозволило нам встановити, що українською стороною було ініційовано перед російською стороною питання щодо встановлення державного кордону в Азовському та Чорному морях, а також в Керченській протоці відповідно до принципів та норм міжнародного права та рішень Міжнародного Суду ООН з цієї проблематики. Однак, Росія всіляко блокувала переговорний процес з питань Азово-Керченського врегулювання, позиція якої полягала у тому, що за часів існування Радянського Союзу ніякого кордону в Азово-Керченській акваторії не існувало. Тому, з метою правового врегулювання питань встановлення морського кордону між Україною і Російською Федерацією у Азовському і Чорному морях, а також Керченській протоці у 1996 р. було створено Спільну українсько-російську комісію з питань Азово-Керченського врегулювання. Основними завданнями комісії було визначено питання щодо проведення делімітації морської ділянки українсько-російського державного кордону, а також підготовку проектів договорів про розмежування Азовського і Чорного морів, а також Керченської протоки.

Зауважимо, що Російська Федерація у форматі переговорного процесу всіляко намагалася реалізувати власні політичні амбіції, сутність яких полягала у завуальованих територіальних претензіях до нашої держави. Так, російською стороною неодноразово наголошувалось на необхідності передавання всіх глибоководних транспортних артерій в Азово-Керченській акваторії Україною Росії. Відтак, за підсумками 36 раундів переговорів цей процес практично заблокований, враховуючи той факт, що останній раунд переговорів між сторонами відбувся в березні 2011 р. у Києві.

На сьогодні питання співробітництва між Україною і РФ в акваторії регламентовано положеннями базового Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 р., [17] який визначає, що Азовське море та Керченська протока історично є внутрішніми водами України і Російської Федерації, при цьому Азовське море розмежовується лінією державного кордону відповідно до окремої угоди. Отже, питання Азово-Керченського врегулювання між сторонами не узгоджено.

Підсумовуючи вищенаведене зазначимо, що з набуття державної незалежності Україною здійснювались комплексні заходи щодо врегулювання питань договірно-правового оформлення спільних із суміжними країнами ділянок державного кордону, дотримання режиму кордону та зміцнення прикордонної безпеки. Але, проведений аналіз дає підстави стверджувати, що не зважаючи на суттєві зусилля української сторони, Російська Федерація залишається єдиною сусідньою державою України, з якою досі не укладено необхідні договори з питань договірно-правового оформлення сухопутної ділянки кордону; розмежування морського кордону у Азовському і Чорному морях і Керченській протоці; дотримання режиму державного кордону і координації спільних зусиль з протидії транскордонним злочинам у прикордонній сфері. Правова неврегульованість на міждержавному рівні між Україною і Росією нагальних питань спільного державного кордону створює суттєву загрозу національній безпеці України у сфері безпеки державного кордону.

Перспективою подальших розвідок даної проблематики, є на наш погляд аналіз сучасної нормативно-правової бази з питань забезпечення безпеки українсько-російського державного кордону.

Список використаних джерел

  • 1. Декларація про державний суверенітет від 16 липня 1990 р. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/55−12.
  • 2. Закон України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 р., [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1543−12.
  • 3. Закон України «Про державний кордон України» від 4 листопада 1991 р., [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1777−12.
  • 4. Закон України «Про прикордонні війська України» [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1779−12.
  • 5. Угода про створення Співдружності Незалежних Держав від 8 грудня 1991 року / Угоду із застереженнями ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 1958;XII від 10.12.91, [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ua/MU91039R.html.
  • 6. Договір між Українською Радянською Соціалістичною Республікою і Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою від 19 листопада 1990 року / Договір ратифіковано Постановою ВР № 495-XII від 22.11.90. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=643011.
  • 7. Угода між Україною і РФ про подальший розвиток міждержавних відносин від 23.06.1992 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU92140U.html.
  • 8. Угода між Україною та РФ про спільне використання та охорону прикордонних водних об'єктів від 19.10.1992 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643700.
  • 9. Угода між Україною і Російською Федерацією про співробітництво і взаємодію з прикордонних питань від 03.08.1994 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU94436.html.
  • 10. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про пункти пропуску через державний кордон між Україною і РФ. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643257.
  • 11. Угода між Урядом України та Урядом Російської Федерації про транзит через територію України військових формувань Російської Федерації, які тимчасово знаходяться на території Республіки Молдова від 25 листопада 1995 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU95303.html.
  • 12. Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 31.05.1997 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/643006.
  • 13. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/643083.
  • 14. Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http: //www.zakon.rada.gov.ua.cgi-bin/laws/main.cgi.
  • 15. Угода між Україною і Російською Федерацією про демаркацію українсько-російського державного кордон від 17 травня 2010 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643365.
  • 16. Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом РФ про порядок перетинання українсько-російського державного кордону жителями прикордонних районів України та РФ від 21.04.2006 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/643705.
  • 17. Договір між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 24 грудня 2003 року. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.uazakon.com/documents/date_1g/pg_inwyxg.htm.
Показати весь текст
Заповнити форму поточною роботою