Амортизація необоротних активів

Зміст

• Вступ
• 1. Економічна сутність і поняття амортизації необоротних активів
• 2. Нормативно-правове забезпечення і методи нарахування амортизації необоротних активів
• 3. Документальне оформлення нарахування амортизації
• 4. Відображення операцій амортизації необоротних активів у бухгалтерському обліку
• 5. Автоматизація обліку амортизації необоротних активів
• Висновок
• Список викориснаних джерел
• Додатки

Вступ

У сучасних умовах інтенсивної інтеграції економіки України у світове господарство і потреби в активізації та нарощуванні обсягів інвестиційної діяльності в державі, важливого значення набуває амортизаційна політика, як фактор формування інвестиційних ресурсів підприємств.

Актуальність даної теми «Організація обліку амортизації і зносу необоротних активів» проявляється ще й в тому, що разом з переходом до ринкової економіки і, як наслідок, утвердженням комерційних засад здійснення господарської діяльності, приватизацією державних підприємств, виникла потреба у виробленні нових підходів до формування фінансових ресурсів підприємств, зокрема в їх системі все більше зростає значення амортизаційних відрахувань.

Найважливішими організаційно-економічними умовами функціонування підприємства є економічна самостійність; забезпечення самоокупаємості, рентабельності та самофінансування; економічна зацікавленість; матеріальна відповідальність за результати господарської діяльності.

Необоротні активи — це матеріальні і нематеріальні ресурси, що належать установі і забезпечують її функціонування і термін корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше одного року. І від того як користуються ними, залежить фінансовий результат підприємства.

Предметом дослідження у курсовій роботі виступає сукупність теоретичних і практичних аспектів обліку та амортизації необоротних активів, а об'єктом — господарська діяльність ТОВ «Агросем», яке займається оптовою торгівлею зерном, насінням та кормами для тварин.

До складу необоротних активів входять: земельні ділянки, капітальні витрати на поліпшення земель, будинки, споруди, передавальні пристрої, робочі, силові машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, прилади, столовий, кухонний і господарський інвентар, обчислювальна техніка, робоча та продуктивна худоба, багаторічні насадження, музейні цінності, експонати зоопарків, виставок, бібліотечні фонди, знаряддя лову, спеціальні інструменти і спеціальні пристосування, білизна, постільні речі, одяг і взуття, тимчасові нетитульні споруди, природні ресурси, інвентарна тара, матеріали довготривалого використання для наукових цілей, авторські і суміжні з ними права, права користування природними ресурсами, майном, об'єктами промислової власності, інші матеріальні і нематеріальні активи довготривалого використання.

Усі вони розділені на три групи:

— основні засоби;

— інші необоротні матеріальні активи;

— нематеріальні активи.

Метою дослідження є вивчення теми зносу (амортизації) необоротних активів зі сторони автоматизованого обліку — що є актуальним в наш час, так як комп`ютерна форма обліку застосовується майже на кожному з підприємств, а ті які ще не дійшли до цієї системи ведення обліку, то їм поки що рекомендується застосовувати саме такий облік, а з часом це стане обов`язковими вимогами, у зв`язку з міжнародними стандартами. Це досить зручно та доступно в наш час.

1. Економічна сутність і поняття амортизації необоротних активів

Для цілей бухгалтерського обліку під амортизацією основних засобів розуміється систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизується, протягом терміну їх корисного використання (експлуатації).

Відповідно до п. 22 П (С)БО 7 об'єктом амортизації є вартість основних засобів (окрім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій) [2, 34].

Вартістю необоротних активів, що амортизується, є первинна або переоцінена вартість таких активів, зменшена на їх ліквідаційну вартість. В свою чергу, ліквідаційна вартість — це вартість, за якою може бути реалізований об'єкт основних засобів після закінчення терміну його корисного використання.

Визначення ліквідаційної вартості є виключно самостійним рішенням підприємства. Підставою для ухвалення такого рішення є прогнозні оцінки можливої вартості, по якій може бути реалізований об'єкт основних засобів з урахуванням його стану після закінчення терміну експлуатації. При цьому враховуються умови і інтенсивність експлуатації основного засобу, а також моральний знос, визначений за технічними характеристиками даного об'єкту.

Термін корисного використання (експлуатації) — це очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи використовуватимуться підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконаний) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Підприємство самостійно визначає термін корисного використання придбаних (виготовлених) об'єктів основних засобів при визнанні таких активами, тобто при зарахуванні їх на баланс. При цьому термін корисного використання об'єктів основних засобів повинен відповідати принципу безперервності діяльності. Цей принцип визначає, що яке-небудь підприємство постійно розвивається і незалежно від обставин завжди переслідує комерційні цілі (не буде ліквідовано в передбачуваному майбутньому). Такий підхід запобігає визначенню терміну корисного використання об'єкта основних засобів, який би був менше потенційного терміну його використання.

При визначенні терміну корисного використання повинно бути враховано:

— очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності і продуктивності;

— передбачуваний фізичний і моральний знос;

— правові або інші обмеження стосовно терміну використання об'єкта і інші чинники.

Таким чином, термін корисної експлуатації відображає наміри керівництва підприємства щодо використання певного об'єкта основних засобів з урахуванням накопиченого досвіду і оцінки ринкової ситуації.

Підприємство має право переглядати термін корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів, враховуючи, що він ґрунтується на попередніх оцінках. Такий перегляд здійснюється у разі зміни очікуваних економічних вигод від використання об'єкта основних засобів. Якщо в результаті аналізу з’ясується, що очікуваний термін корисного використання об'єкта основних засобів істотно відрізняється від попередніх оцінок (унаслідок модернізації устаткування, зміни попиту на продукцію, що виготовляється з його використанням, і т. ін.), необхідно скорегувати суму амортизаційних відрахувань. При цьому нарахування амортизації за новою ставкою при зміні терміну корисного використання починається з місяця, наступного за місяцем такої зміни.

Підприємство також повинне періодично переглядати метод нарахування амортизації основних засобів. У випадку якщо очікуваний спосіб отримання економічних вигод від активу істотно змінився, необхідно змінити і метод нарахування амортизації. Нарахування амортизації за новим методом також починається з місяця, наступного за місяцем ухвалення рішення про зміну методу амортизації.

Нарахування амортизації проводиться підприємствами щомісячно і припиняється тільки на період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації об'єктів основних засобів. На знов введені в експлуатацію об'єкти основних засобів амортизація нараховується з місяця, наступного за місяцем, в якому такий об'єкт став придатним для корисного використання (введений в експлуатацію), і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів.

Нарахування амортизації нематеріальних активів (крім права постійного користування земельною ділянкою) здійснюється протягом строку їх корисного використання, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс).

Нематеріальні активи з невизначеним строком корисного використання амортизації не підлягають. До нематеріальних активів з невизначеним строком корисного використання належать ті, щодо яких підприємством не визначено обмеження строку, протягом якого очікується збільшення грошових коштів (чи їх еквівалентів) від використання таких нематеріальних активів.

Метод амортизації нематеріального активу обирається підприємством самостійно, виходячи з умов отримання майбутніх економічних вигод. Якщо такі умови визначити неможливо, то амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу. Розрахунок амортизації при застосуванні відповідних методів нарахування здійснюється згідно з Положенням (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» .

Крім прямолінійного методу нарахування амортизації підприємство може обрати інший метод амортизації, який краще враховує форму надходження економічних вигод від використання нематеріального активу. Можливі методи нарахування амортизації визначені у П (С)БО 7:

— прямолінійний;

— зменшення залишкової вартості;

— прискореного зменшення залишкової вартості;

— кумулятивний;

— виробничий [6, 196].

При розрахунку вартості, яка амортизується, ліквідаційна вартість нематеріальних активів прирівнюється до нуля, крім випадків:

— якщо існує невідмовне зобов’язання іншої особи щодо придбання цього об'єкта наприкінці строку його корисного використання;

— якщо ліквідаційна вартість може бути визначена на підставі інформації існуючого активного ринку і очікується, що такий ринок існуватиме наприкінці строку корисного використання.

Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому нематеріальний актив став придатним для використання, і припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття нематеріального активу.

При нарахуванні амортизації на нематеріальні активи придбані (створені) за рахунок цільового фінансування одночасно частина доходів майбутнього періоду визнається як інші доходи від звичайної діяльності і відображається у Звіті про фінансові результати за звітний період.

Об`єктом дослідження є ТОВ «Агросем», що знаходиться у м. Луцьк, вулиця Р. Шухевича, 21.

Підприємство ТОВ «Агросем» було створене 11 квітня 2005 року. Виробництвом підприємство не займаеться.

ТОВ «Агросем» відповідно до Статуту є юридичною особою, веде самостійний баланс, має розрахунковий, валютний та інші рахунки в установах банків, печатку зі своїм найменуванням. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах належного йому майна згідно з законодавством. Воно має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем в суді. Основними напрямками діяльності підприємства є оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин.

Досліджуване підприємство має двох бухгалтерів. Які мають свої робочі місця. В спеціальному офісному приміщенні, у кожного є комп`ютерний стіл, крісло та комп`ютер — на якому ведеться облік. Робочі місця бухгалтерів, досить сучасні - що стимулює до праці, та піднімає настрій за рахунок комфорту. В офісі також є два кондиціонери, сейф та сигналізація.

На кожному робочому комп`ютері встановлена програма 1С, ліцензійної версії, які встановлював фахівець.

Незалежно від того, як запускати програму — через меню Пуск/Запуск чи за допомогою піктограми на робочому столі - на екрані з`явиться вікно запуску.

Спадне меню в режиме: / У режимі, що розміщене у верхньому лівому куті вікна, дає змогу вибрати один з режимів: 1С: Предприятие, Конфигуратор, Отладчик і Монитор. Але ми працюємо лише в режимі 1С: Предприятие, пріоритетний за замовчуванням, інші режими залишимо фахівцям для налаштування конфігурації.

У вікні Информационные базы треба вибрати потрібну конфігурацію (у моєму випадку 1С: Бухгалтерия) і натиснути на кнопку ОК або двічі клацнути мишкою (навести курсор мишки на потрібний об'єкт і двічі клацнути на ліву клавішу) на назві бази у списку. Кнопки Изменить, Добавить й Удалить, зазвичай, користувача-бухгалтера не цікавлять-вони призначені для налаштування програми на використання тих чи інших інформаційних баз. Функція кнопки Отмена також не викликає запитаньнатискання на неї приведе до закриття вікна і відмови від запуску 1С. Однак кнопка Помощь заслуговує на більшу увагу. Натискання на цю кнопку приводить до появи вікна підсказок з системою підсказок 1С, яка має декільк рівнів, що доступні для користувача з різних місць програми, і надає найдетальнішу інформацію як про роботу з програмою, так і про використання окремих документів та звітів (зокрема, з погляду бухгалтера).

Врешті-решт після натискання на кнопку ОК на екрані з’явиться заставка програми 1С, у рядку стану якої динамічно відображається процес завантаження. Після нормального завершення процесу завантаження на екрані буде головне вікно програми.

1С є типовою програмою Windows. Тому головне вікно типове для Windows — орієнтованих програм: верхній рядок — заголовок вікна, нижеголовне меню, ще нижче — кнопка панелей інструментів, нижній рядок вікнарядок стану, а простір, що залишився, — деяка аналогія робочого стола Windows (де відкривають вікна журналів проведень, операцій, документів; вікна введення і редагування документів та операцій тощо).

Окрім заголовка, меню, панелей інструментів і рядка стану, у центрі екрана може з`явитися вікно, що містить поради на день (подібно до Microsoft Office). Для користувачапочатківця корисно переглянути стислі поради щодо роботи з програмою, користуючись кнопками Предыдущий и Следуйщий, а потім закрити вікно за допомогою кнопки Закрыть (закрити вікно можна традиційним для Windows способом). Досвідчених же користувачів можуть дратувати нав`язлеві поради програми, які, до речі, є одним з рівнів довідникової системи 1С. Щоб уникнути цих порад, треба вимкнути прапорець Показывать при запуске, розміщений у нижній частині вікна (клацнути на ньому мишкою).

На особливу увагу заслуговує головне меню програми, оскільки за його допомогою звертаються до всіх можливостей, функцій і послуг програми. Структура головного меню традиційна для Windows — орієнтованих программ. Щоб вибирати один з пунктів головного меню, достатньо клацнути на ньому мишкою. У більшості випадків після цього з`явиться спадне меню що містить список доступних команд пункту. Список команд окремого пункту може бути різним залежно від того, який журнал відкрито, який документ редагують або який звіт формують. Якщо команда спадного меню супроводжується піктограмою, то її можна виконати і натисканням на кнопку панелі інструментів з такоюж піктограмою. У разі, якщо команда закінчується трикрапкою, то її вибір викликає появу вікна для введення додаткових параметрів або меню для вибору параметрів. Верхнє головне меню складається з таких пунктів: Файл, Операции, Справочники, Документы, Журналы, Отчеты, Сервис, Окна, Помощь. Кожна з них має спадне меню пунктів команд головного меню. Частина команд має такі ж піктограми, як на кнопках панелей інструментів. Звичайно піктограмами позначають команди, які використовують найчастіше, а відповідні кнопки на панелі інструментів дають змогу швидко їх застосовувати. Команди спадного меню можуть буди розподілені на групи горизонтальними лініями за певними сенсовими ознаками. Команди, що закінчуються трикрапкою, пов`язані з додатковими вікнами для вибору або введення додаткових параметрів. Зокрема, командою Справочники… викликають вікно для вибору довідника зі списку наявних.

У програмах 1С є декілька панелей інструментів; вони мають різну кількість кнопок. Головне їхнє призначення — швидкий доступ до часто уживаних команд програми. Для доступу до команди через головне меню потрібно двічі клацнути мишкою, а поміж клацанням ще й порухати нею (щоб перемістити курсор у потрібне місце). Доступ до цієї ж команди через панель інструментів потребує лише одного клацання мишки.

Набір потрібних панелей користувач визначає самостійно: їх можна задавати і вилучати. Однак набір піктограм і функцій відповідних кнопок задає фахівець під час налаштування конфігурації програми. Панелі інструментів можна розміщувати не тільки у верхній частині головного вікна, а й ліворуч та праворуч, і міняти їх місцями. Ці дії виконують простим переміщенням панелей у потрібне місце (курсор мишки розміщують на потрібній панелі, натискають на ліву клавішу і, утримуючи її, пересувають панель).

2. Нормативно-правове забезпечення і методи нарахування амортизації необоротних активів

амортизація необоротний актив облік

Європейський вибір жадає від України приведення бухгалтерського законодавства й обліку до бухгалтерських норм і принципів Європейського співтовариства. Відомо, що в економічно розвинених країнах необоротні активи відіграють значну роль у господарській діяльності підприємств.

Проблема гармонізації підходів до нарахування зносу необоротних активів є досить актуальною та досліджується науковцями і практиками — економістами понад десять років, з набранням чинності Положень (стандартів) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» і 8 «Нематеріальні активи». Проблемними питаннями залишаються підходи до визначення об'єкта амортизації; вартості, яка амортизується; строків експлуатації необоротних активів; методів нарахування амортизації та пов’язані з цим процесом питання.

Аналіз останніх досліджень та публікацій свідчить, що проблеми обліку та оподаткування амортизації розглядалися багатьма вченими, зокрема: Мельник Т. Г., Гурою Н. О, Коблянською О.І., Бабічем В.В., Довгополою Н., Несторенком М. та ін., проте залишаються невирішеними проблеми оцінки та переоцінки необоротних активів, визначення реального перенесення вартості засобів на вартість новоствореного продукту, що призводить до викривлення фінансового стану підприємства та фінансових результатів його діяльності.

Підґрунтям для визначення основних організаційних моментів ведення обліку на підприємствах та організаціях, у будь-якій країні, є документи нормативно-правового характеру, де закріплені відповідні норми права суб'єктів господарювання.

Основною метою нормативно-правового регулювання бухгалтерського обліку в Україні є встановлення єдиних для всіх підприємств правил його ведення, які гарантують і захищають інтереси користувачів фінансової звітності і визначення перспектив та основних напрямків удосконалення його з урахуванням загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і стандартів.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» нормативно-правове регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти в межах його повноважень [2, 186].

У період з 2000 року по сьогоднішній день Міністерством фінансів було розроблено і затверджено 34 положення (стандарти) бухгалтерського обліку, План рахунків бухгалтерського обліку, Інструкцію про його застосування та інші нормативно-правові документи.

Варто також відмітити позитивний рух у напрямку наближення податкового регулювання нарахування амортизації до бухгалтерського обліку, оскільки у зв’язку із прийняттям Податкового кодексу України податковий метод амортизації більше не застосовується. У ньому також вказуються класифікація груп необоротних активів, методи нарахування амортизації, вартість об'єктів, яка амортизується по кожному об'єкту основних засобів, інших оборотних матеріальних активів, нематеріальних активів. Позитивним в податковій політиці щодо амортизації необоротних активів є те, що встановлено мінімальний строк корисного використання груп об'єктів [10, 133].

Проаналізувавши прийняті нормативні документи з бухгалтерського обліку, зокрема з методики нарахування амортизації, можна виділити чотири рівні нормативного регулювання нарахування амортизації необоротних активів:

— Конституція України; Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»; Податковий кодекс України; інші законодавчі акти;

— П (С)БО 7 «Основні засоби»; П (С)БО 8 «Нематеріальні активи»; П (С)БО 16 «Витрати»; П (С)БО 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»; П (С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість»; інші нормативно-правові акти;

— Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій; Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків; Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів; Методичні рекомендації про застосування регістрів бухгалтерського обліку; інші нормативно-правові акти;

— Наказ про облікову політику підприємства, робочий план рахунків для обліку амортизації необоротних активів та наказ про проведення інвентаризації.

Перших три рівні регулюються на рівні держави і є обов’язковими для виконання усіма підприємствами та організаціями. При чому документи певного рівня не повинні суперечити документам більш вищого рівня.

Документи четвертого рівня формуються безпосередньо на підприємстві. В ст. 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника або уповноваженого органу, а також підприємство самостійно визначає облікову політику та питання, які з цим пов’язані. Так, в наказі про облікову політику щодо нарахування амортизації основних засобів доцільно визначити строк корисного використання (експлуатації) об'єкта інших необоротних матеріальних активів, методи нарахування амортизації та випадки, коли ліквідаційна вартість не використовується при обчисленні амортизації.

Знос необоротних активів формується за такими групами необоротних активів у відповідності до Плану рахунків та Інструкції по його використанню: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи, інвестиційна нерухомість.

Згідно П (С)БО 7 «Основні засоби» та Податкового кодексу України амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого. Нарахування амортизації здійснюється з урахуванням мінімально допустимих строків корисного використання основних засобів, встановлених податковим законодавством (крім випадку застосування виробничого методу).

Амортизація малоцінних необоротних матеріальних активів та бібліотечних фондів може нараховуватися в першому місяці використання об'єкта:

— у розмірі 50% його вартості, що амортизується, та решти 50% вартості, що амортизується, у місяці їх вилучення з активів (списання з балансу) унаслідок невідповідності критеріям визнання активом;

— 100% його вартості.

Згідно П (С)БО 8 «Нематеріальні активи» для амортизації активів може бути вибрано один з методів, що застосовується при нарахуванні амортизації основних засобів. За неможливості визначення умов отримання майбутніх економічних вигод амортизація нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

Довгострокові біологічні активи, справедливу вартість яких на дату балансу достовірно визначити неможливо, визнаються та відображаються за первісною вартістю з урахуванням суми їх зносу і втрат від зменшення корисності. Оцінка та амортизація таких довгострокових біологічних активів здійснюється відповідно до П (С)БО 7.

Метод нарахування амортизації інвестиційної нерухомості самостійно встановлюється підприємством, але не повинен суперечити П (С)БО 32 «Інвестиційна нерухомість».

Отже, процеси економічної глобалізації, гармонізації та стандартизації бухгалтерського обліку загалом, та нарахування амортизації основних засобів зокрема, які відбуваються в міжнародному масштабі, та адаптація вітчизняного обліку до міжнародних стандартів вимагає удосконалення його нормативно-правового забезпечення як на рівні держави, так і на рівні окремого підприємства. При цьому, регулювання зносу необоротних активів здійснюється в розрізі таких груп як: основні засоби, інші необоротні матеріальні активи, нематеріальні активи, довгострокові біологічні активи та інвестиційна нерухомість.

3. Документальне оформлення нарахування амортизації

Амортизацію необхідно розраховувати двічі: в бухгалтерському обліку і для вирахування податку на прибуток. Порядок нарахування і використання амортизаційних відрахувань у бухгалтерському обліку визначено законодавством та П (С)БО 7 «Основні засоби» .

Для узагальнення інформації про нараховану амортизацію та індексацію зносу необоротних активів, що підлягають амортизації, передбачено пасивний контрактивний рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». За кредитом рахунку 13 відображають нарахування амортизації необоротних активів, а за дебетом — її зменшення. Узагальнення інформації про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 «Основні засоби», здійснюють на субрахунку 131 «Знос основних засобів», а узагальнення інформації про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 «Інші необоротні матеріальні активи» , — на субрахунку 132 «Знос інших необоротних матеріальних активів». Аналітичний облік за рахунком 13 ведуть за видами основних засобів та інших необоротних матеріальних активів.

На суму нарахованої амортизації збільшуються витрати підприємства відповідно до виду діяльності та знос основних засобів. Облік амортизації безоплатно одержаних основних засобів можна вести двома способами:

— на основні засоби, одержані безкоштовно, не нараховувати амортизацію і не відносити и у витрати підприємства, а на суму зносу основних засобів щомісяця робити запис: кредит рахунку 10 «Основні засоби» і дебет субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» ;

— нараховувати амортизацію на безоплатно одержані основні засоби і одночасно визнавати дохід від безоплатно одержаних основних засобів на одну і ту ж суму [8, 198].

У бухгалтерському податковому обліку на суму безкоштовно отриманих основних фондів відображають валові доходи. Подальший їх облік не ведуть і амортизацію по них не нараховують.

Категорію «амортизація» можна розглядати не тільки як забезпечення поступового перенесення вартості, а в набагато ширшому розумінні, а саме — як джерело відтворення засобів праці, ступінь їх зносу, а отже, вказувати, на яку суму їх потрібно відтворювати (придбати нові основні засоби на заміну вибулих).

В економічних системах категорію «амортизація» використовують для досягнення різної мети. Можливі щонайменше два варіанти:

— амортизацію показують як поступове перенесення вартості об'єкта на створюваний продукт;

— амортизацію враховують як суму накопичених коштів для капітальних інвестицій.

У країнах з ринковою економікою амортизація розглядається лише як поступове перенесення вартості на новостворюваний продукт. У бухгалтерському обліку в Україні застосовують саме цей варіант. Для обліку амортизації використовують рахунок 13 «Знос (амортизація) необоротних активів». Нарахуваням: дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 97 «Інші витрати» і кредит рахунку 13. Якщо використовувати рахунки класу 8 «Витрати за елементами», при нарахуванні амортизації основних засобів проводки будуть такі: дебет рахунку 83 «Амортизація» і кредит рахунку 13 — нарахована амортизація основних засобів; дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 97, 99 і кредит рахунку 83 — віднесена амортизація на об'єкти обліку. Будемо, чи не будемо використовувати рахунок 83 «Амортизація» — суть від цього не змінюється.

Як видно, в цей час облік амортизації спрощений і для її нарахування потрібно використовувати лише одну (а при застосуванні рахунків класу 8 дві) проводку.

В Україні діє спрощений варіант обліку нарахування амортизації (дебет рахунків, на яких обліковують об'єкти витрат, і кредит рахунку 13), але він позбавляє можливості мати інформацію про суми джерел на капітальні інвестиції за рахунок амортизаційного фонду. Механізм нарахування амортизації зі створенням амортизаційного фонду можна здійснити за допомогою рахунків чинного Плану рахунків. Для цього пропонуємо до рахунку 42 «Додатковий капітал» відкрити окремий субрахунок 427 «Амортизаційний фонд», який буде кореспондувати з рахунком 39 «Витрати майбутніх періодів» .

Тоді кореспонденція рахунків по нарахуванню амортизації зі створенням амортизаційного фонду буде такою:

1. Дебет рахунку 23 «Виробництво» (та інших рахунків) і кредит рахунку 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» — нарахування амортизації основних засобів. Цей запис здійснюється і в цей час.

2. Дебет рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» і кредит субрахунку 427 «Амортизаційний фонд» — створення амортизаційного фонду. Такий запис пропонуємо додати.

У міру оприбуткування придбаних основних засобів зменшують амортизаційний фонд: дебет субрахунку 427 і кредит рахунку 39.

Примітки до річної фінансової звітності включають розділ XIII «Використання амортизаційних відрахувань». У цьому розділі потрібно показувати за звітний рік суму нарахованої амортизації та її використання по каналах:

— будівництво об'єктів;

— придбання (виготовлення) та поліпшення основних засобів;

— придбання (створення) нематеріальних активів;

— погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.

Для складання розділу XIII Приміток до річної фінансової звітності в бухгалтерському обліку є інформація лише про суму нарахованої амортизації за рік (рахунки 83 «Амортизація», 13 «Знос (амортизація) необоротних активів»). Інформація про використання амортизації по каналах капітальних інвестицій практично відсутня.

Отже, для обліку амортизаційного фонду є необхідність ввести окремий субрахунок 427, за дебетом якого відображати використання амортизаційного фонду, а за кредитом — його створення.

Нарахування амортизації здійснюють протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлює підприємство при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняють на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Під час визначення строку корисного використання (експлуатації) слід враховувати:

— очікуване використання об'єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

— фізичний та моральний знос, що передбачається;

— правові або інші обмеження щодо строків використання об'єкта та інші фактори. Строк корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів переглядається в разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизацію об'єкта основних засобів нараховують, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання.

П (С)БО 7 «Основні засоби» наводить визначення термінів:

Амортизація — систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання (експлуатації) необоротних активів.

Вартість, яка амортизується — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їх ліквідаційної вартості.

Знос необоротних активів — сума амортизації об'єкта необоротних активів з початку їх корисного використання.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (ліквідацією).

П (С)БО 7 «Основні засоби» містить п’ять методів нарахування амортизації: прямолінійний, зменшення залишкової вартості, прискорене зменшення залишкової вартості, кумулятивний, виробничий. Дозволяється також використовувати норми і методи нарахування амортизації основних засобів, передбачені податковим законодавством [7, 187].

Метод амортизації підприємство обирає самостійно з урахуванням очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Метод амортизації об'єкта основних засобів переглядають у разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигід від його використання. Нарахування амортизації за новим методом починають з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Нараховують амортизацію щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Нарахування амортизації припиняють, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.

У разі передачі основних засобів в операційну оренду (лізинг), їх залишають у власності орендодавця та обліковують на його балансі, а орендар обліковує основні засоби поза балансом. Амортизацію в цьому разі нараховує орендодавець:

— на суму нарахованої амортизації — дебет рахунку 23 «Виробництво» і кредит рахунку 13 «Знос, (амортизація) необоротних активів» ;

— списання щомісяця витрат виробництва на інші операційні витрати: дебет субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» і кредит рахунку 23.

Використання різних методів нарахування амортизації зумовлює одержання неоднакових сум по роках. Так, у разі прямолінійного методу амортизацію розподіляють рівномірно протягом строку використання об'єкта основних засобів.

Метод зменшення залишкової вартості дає змогу нарахувати більшу суму амортизації в перші роки. Це вигідно підприємству в тій частині, що прискорюється процес відшкодування коштів, внесених у придбання об'єкта основних засобів. Правда, цей метод складніший за прямолінійний в частині визначення річної норми амортизації. Але, якщо вона уже вирахувана, то далі — справа простої арифметики.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості зумовлює нарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта ще в більших розмірах, ніж попередній метод. Про вигідність (невигідність) цього кожне підприємство має вирішувати самостійно.

Кумулятивний метод також забезпечує прискорене нарахування амортизації в перші роки експлуатації об'єкта основних засобів.

Виробничий метод пов’язує суму нарахованої амортизації з інтенсивністю використання об'єкта основних засобів: чим інтенсивніша робота — тим більша сума амортизації.

Податковий метод потрібно використовувати для цілей вирахування розміру податку на прибуток. При його застосуванні амортизаційний строк розтягують на багато років.

Підприємству надано право самостійно вибирати метод нарахування амортизації.

4. Відображення операцій амортизації необоротних активів у бухгалтерському обліку

Під час вирішення цього питання потрібно зробити розрахунки по конкретних даних підприємств. Але слід розуміти, що прискорення полягає не в тому, щоб скоротити термін експлуатації об'єкта, а в тому, щоб швидше накопичити амортизаційні суми. Проте, якщо на підприємстві функціонує багато об'єктів основних засобів, то вибір методу мало змінює загальну суму амортизації, бо по одних об'єктах вона буде більшою, а по інших меншою через різні строки надходження основних засобів.

Ремонт основних засобів здійснюють підрядним або господарським способами. Аналітичний облік ведуть по будівлях і спорудах у розрізі об'єктів, які підлягають ремонту, а по тракторах, комбайнах і автомобілях — по групах основних засобів.

Під час здавання машини в ремонт складають відомість дефектів на ремонт машин, в якій зазначають вид ремонту, виявлені несправності, встановлюють потребу в запасних частинах та інших матеріалах для виконання ремонту та визначають його вартість. У ремонтній майстерні ведуть журнал обліку витрат за видами машин. Наприкінці місяця на підставі даних цього журналу затрати на ремонт списують по відповідних кореспондуючих рахунках.

Для оформлення приймання-здачі основних засобів з ремонту, реконструкції та модернізації застосовують типову форму № 03−2 «Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів» .

Витрати на ремонт можуть визнаватися капітальними інвестиціями, якщо ціна придбання активу відображає необхідність підприємства здійснити витрати для приведення об'єкту до стану, в якому він придатний для використання. Наприклад, у разі придбання будівлі, яка потребує ремонту, витрати на ремонт такої будівлі включають у збільшення її вартості.

Якщо ремонт виконують підрядним способом, то витрати за статтями на його виконання обліковує підрядник, а замовник відображає лише загальну вартість цього ремонту згідно з оплаченими сумами. Господарський спосіб передбачає, що ремонт проводиться підрозділами даного підприємства, яке й обліковує витрати.

Витрати на модифікацію, модернізацію, добудову, реконструкцію об'єктів основних засобів пов’язані з їх поліпшенням, а тому їх відносять до капітальних інвестицій і обліковують за дебетом рахунку 15 «Капітальні інвестиції». їх списують на збільшення первісної вартості основних засобів: кредит рахунку 15 і дебет рахунку 10 «Основні засоби» .

Витрати на проведення ремонту основних засобів списують безпосередньо у витрати того виробництва, де їх використовують. Наприклад, вартість ремонту будівель загальногосподарського призначення відносять на рахунок 92 «Адміністративні витрати», корівників — на рахунок 23 «Виробництво», субрахунок 2 «Тваринництво», аналітичний рахунок «Молочне стадо», вантажних автомобілів, гаражів — на рахунок 23, аналітичний рахунок «Експлуатація вантажного автотранспорту» і так далі.

Кореспонденція рахунків при ремонті наступна: при господарському способі — дебет рахунків 23 «Виробництво», 91 «Загально-виробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут», 94 «Інші витрати операційної діяльності», 99 «Надзвичайні витрати» та інших витратних рахунків і кредит рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 66 «Розрахунки за виплатами працівникам», 65 «Розрахунки за страхуванням»; при підрядному способі — дебет рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 99 і кредит рахунків 63, 68.

У податковому обліку до валових витрат відносять будь-які витрати, пов’язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, збільшують балансову вартість груп 2, 3 і 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 пропорційно сукупній балансовій вартості таких груп та таких окремих об'єктів основних фондів групи 1 на початок розрахункового кварталу.

З метою одержання інформації для контролю та аналізу бухгалтерія здійснює облік витрат на ремонт основних засобів окремо за кожним об'єктом, який ремонтують.

Вибувають об'єкти основних засобів внаслідок їх продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Для визначення об'єктів, які підлягають списанню, та оформлення необхідної документації на списання основних засобів за наказом керівника підприємства або власника створюють комісії. Вони здійснюють безпосередній огляд об'єкта, встановлюють причини списання, визначають можливість використання окремих вузлів, деталей, матеріалів об'єкта, який списують, складають акти на списання основних засобів і подають їх (відповідно) на розгляд правлінню, загальним зборам, керівнику чи власнику підприємства. При цьому комісія використовує відповідні документи: технічні паспорти, відомості бонітування тварин, акти аварії машин та інші. Списання будівель і споруд комісія оформляє актом.

Об'єкти, що вибули, списують за первісною вартістю за кредитом рахунків 10 «Основні засоби» або 11 «Інші необоротні матеріальні активи» і за дебетом рахунків 13 «Знос (амортизація) необоротних активів» — на суму зносу об'єкта, який вибуває, і дебетом рахунку 97 «Інші витрати» — на залишкову вартість об'єкта. Витрати, пов’язані з вибуттям основних засобів, відносять в дебет рахунку 97, а доходи, одержані від вибуття основних засобів, показують за кредитом рахунку 74 «Інші доходи» .

При визнанні необоротних активів, утримуваними для продажу, дебетують субрахунок 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримані для продажу» і кредитують рахунки з обліку необоротних активів 10 «Основні засоби», 11 «Інші необоротні матеріальні активи», 12 «Нематеріальні активи», 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», 15 «Капітальні інвестиції», 16 «Довгострокові біологічні активи», 18 «Довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи», 19 «Гудвіл» .

Доходи від реалізації необоротних активів, утримуваних для продажу, відображають за кредитом субрахунку 719 «Інші доходи від операційної діяльності», собівартість реалізованих необоротних активів, утримуваних для продажу, відображають за дебетом субрахунку 949 «Інші витрати операційної діяльності» .

Бухгалтерська служба контролює продаж та інше вибуття основних засобів відповідно до чинного законодавства та приймає учать у складанні документів. У разі списання об'єктів бухгалтер має контролювати дотримання вимог нормативних документів, щоб не допустити випадків надмірної сплати податків.

Отже, при списанні основних виробничих фондів уникнути податкового зобов’язання з ПДВ можна у таких випадках:

— основні фонди ліквідують у зв’язку із знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили;

— викрадення об'єкта;

— коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розбирання або перетворення основного фонду іншими способами, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися у майбутньому за первісним призначенням.

Обставини першого випадку підтверджують документи про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України; рішення Президента України про запровадження надзвичайних економічних ситуацій в окремих місцевостях України або рішення Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей потерпілими від пожежі, послухи, повені та інших видів стихійного лиха.

Факт викрадення об'єкта підтверджує довідка з міліції та акт списання основних засобів.

Неможливість використання за первісним призначенням підтверджують такі документи: акт на списання основних засобів (форма № 03−3, а у сільському господарстві форма № ОЗСГ-3); акт на списання транспортних засобів (форма № 03−4, а у сільському господарстві форма № ОЗСГ-4); висновок експертної комісії. В актах на списання основних засобів дається висновок комісії та розрахунок результатів списання об'єкта — перелік одержаних цінностей від ліквідації об'єкта.

Акти на списання (форми № 03−3, № 03−4, № ОЗСГ-3 і № ОЗСГ-4) складає комісія, затверджена керівником підприємства. Акти готують у двох примірниках — один для бухгалтерії і другий для особи, відповідальної за зберігання основних засобів. Акт затверджує керівник підприємства. В акті комісія вказує причину списання об'єкта, зазначає неможливість чи недоцільність його подальшого ремонту та використання.

Для більшої гарантії можна додати ще й експертний висновок, який готує експертна комісія. До її складу доцільно включати технічних працівників — інженерів, механіків, енергетиків тощо. До складу комісії по списанню автомобілів, тракторів, комбайнів, нагрівальних котлів бажано запросити представників відповідних державних інспекцій, а по списанню будівель і споруд — представників державних адміністрацій, державних інспекцій з містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства тощо. Можна залучити також незалежного експерта-оцінювача.

5. Автоматизація обліку амортизації необоротних активів

Якими б важливими не були довідники, журнали, документи, та все ж кінцевою метою ведення обліку є складання звітів. Намагання створити винятково повні довідники зі зручним розподілом елементів на групи, акуратне введення документів були б марними, якби унаслідок цього не можна було отримати різноманітні бухгалтерські звіти. За принципом створення і наповнення довідкової бази, введення даних на підставі первинних документів, і після цього одержання потрібних звітів побудовані практично всі програми бухгалтерського обліку.

Стандартні звіти Програма 1С: Бухгалтерия надає користувачам змогу отримати близько двох десятків різних звітів. Якщо до цього додати ще варіанти звітів, які одержують унаслідок задання різних параметрів під час їхнього формування, то можливості аналізу інформації у користувача практично необмежені. Доступ до всіх звітів можна отримати через пункт Отчеты/Звіти головного меню, а до найуживаніших — ще й через панель інструментів.

Розглянемо загальні прийоми формування звітів, види звітів, використання звітів і взаємозв'язок між ними.

Передусім зазначимо, що вибір будь-якого зі звітів викликає діалогове вікно для налаштування параметрів звіту. Виберемо перший звіт зі списку — Оборотно-сальдовую ведомость/ Обігово-сальдову відомість — і на його прикладі розглянемо загальні прийоми роботи. Унаслідок вибору отримаємо діалогове вікно для налаштування параметрів звіту. Обігово-сальдова відомість містить для кожного рахунка інформацію про залишки на початок і кінець періоду та обіги за дебетом і кредитом упродовж цього періоду. Такий звіт є одним з найуживаніших у бухгалтерській практиці. Параметрів у ньому небагато — потрібно вказати період звітності і декілька прапорців, що визначають його вид. У правій частині поля введення початкової і кінцевої дати звітності розміщена кнопка з піктограмою календаря, за допомогою якої можна скористатися календарем. Для вибору стандарт-ного періоду звітності (місяць, квартал, рік) зручніше застосовувати відповідну кнопку Выбор периода/Вибір періоду, яка відкриває вікно вибору періоду. Задамо, для прикладу, як період звітності перший квартал 2009 року.

Прапорці у вікні налаштування параметрів задають на власний розсуд. Зокрема, прапорець Данные по субсчетам/Дані про субрахунки передбачає друкування даних щодо всіх субрахунків, а не лише балансових. Прапорець Данные по валютам/Дані про валюти дає змогу отримати повнішу інформацію щодо валютних рахунків (суму в валюті, а не тільки гривневий еквівалент). Для одержання розгорнутого сальдо потрібно задати прапорець Развернутое сальдо/Розгорнуте сальдо. У цьому випадку у вікні налаштування параметрів буде ще одна закладка для налаштування списку правил, за якими одержуватимуть розгорнуте сальдо. Три кнопки збоку від списку правил дають змогу змінювати ці правила: кнопка «+» — додати новий рядок; кнопка «=» (якщо курсор розміщений у стовпці Ан.1, Ан.2 або Ан.3) — спричинити появу або зникнення того субрахунки, за яким провадять аналітичний облік. Кнопка X вимикає правило під час формування сальдо за балансовим рахунком, відображеним у лівому стовпці [6, 187].

На панелі інструментів вікна налаштування параметрів звіту є дві кнопки, що раніше не траплялися.

Кнопка Открыть настройку/Відкрити налаштування дає змогу відкрити збережене попередньо налаштування параметрів звіту. Для часто уживаних звітів це досить зручна можливість. Обігово-сальдова відомість має простий список параметрів, які налаштовують за лічені секунди, проте є й хитромудріші звіти зі складним для налаштування списком параметрів. Для кожного звіту може бути декілька налаштувань, що відрізняються іменами, тому для конкретного використання треба вибрати потрібне налаштування зі списку збережених.

Кнопка Сохранить настройку/Запам'ятати налаштування забезпечує запам’ятовування активного списку налаштованих параметрів звіту. Налаштуванню доцільно присвоювати зрозуміле ім'я — це спростить його подальше використання. Однак запам’ятовувати треба не кожне налаштування параметрів, а тільки ті, що знадобляться у подальшій роботі.

Нагадаємо, що кнопка Описание/Опис дає змогу отримати корисну інформацію про те, як налаштувати параметри звіту, про сам звіт і його взаємозв'язок з іншими звітами.

Припустимо, що визначений період звітності перший квартал 2012 р., прапорець Данные по субсчетам/Дані про субрахунки задано, а два інші не задані - тоді потрібно натиснути на кнопку ОК або Сформировать/ Сформувати. Як наслідок, відкриється вікно для перегляду сформованого звіту. Якщо звіт створено кнопкою Сформировать/Сформувати, то після виходу з вікна перегляду звіту відбудеться повернення до вікна налаштування параметрів звіту, і можна сформувати звіт з іншими параметрами. Якщо ж звіт створено кнопкою ОК, то після закриття вікна перегляду звіту автоматично закриється і вікно налаштувань параметрів звіту. Вікно перегляду звіту подібне до вікна перегляду документа, і якщо його відкрити, то стануть активними кнопки Печать/Друкувати і Просмотр/Перегляд на панелі інструментів програми. Друкування звітів виконують так само, як друкування документів — за допомогою кнопки Печать/Друкувати. Однак перегляд звіту дещо відрізняється від перегляду документа.

Звернемо увагу на горизонтальну лінію, що відокремлює заголовну частину звіту від табличної. Наявність цієї лінії свідчить про те, що під час вертикального перегляду звіту (якщо звіт не поміщається на екрані), переміщається тільки таблична частина, а заголовна є нерухомою. Це зручно у випадку переглядання громіздких звітів, без цієї можливості було б складно визначити, до якого стовпця звіту належить та чи інша цифра з середини чи кінця звіту. Така ж вертикальна лінія відокремлює код і назву рахунків від решти таблиці. Це означає, що коди і назви рахунків завжди будуть на екрані під час горизонтального перегляду широких звітів. Інші відмінності розглянемо нижче.

Коротко ознайомимося з іншими звітами.

КнопкаЎ свідчить про те, що вибирають одне з кількох можливих значень параметра. Прапорець По субсчетам/За субрахунками означає, що треба відображати інформацію за субрахунками балансового рахунка, а прапорець Группы/Групи задає розподіл субконто по групах з отриманням підсумків по групі.

Звіт Анализ счета/Аналіз рахунка надає інформацію про обіги рахунка з іншими рахунками за вибраний період, а також про сальдо на початок і кінець періоду. Щоб його одержати, потрібно визначити період звітності, номер рахунка і задати значення прапорців Данные по субсчетам/Дані про субрахунки і Данные по валютам/Дані про валюти (ці прапорці описані вище).

Часто треба знати обіг і залишки на рахунку щодо кожної дати певного періоду, наприклад, для аналізу динаміки змін засобів організації, перевірки відповідності введених в інформаційну базу даних з даними, що зазначені в банківських виписках тощо. Таку інформацію можна отримати зі звіту Анализ счета по датам/Аналіз рахунка за датами.

Вікно налаштування параметрів практично таке ж, як і попереднього звіту, а звіт має дещо інший вигляд.