Соціально-економічна суть, структура і значення комплексу з виробництва будівельних матеріалів в господарстві України

Будівельний комплекс складається з таких основних блоків: виробництво будівельних матеріалів, власне будівництво, будівельне машинобудування, проектно-конструкторські й дослідні роботи в галузі будівництва.

Промисловість будівельних матеріалів — комплекс галузей у складі важкої промисловості, які виготовляють матеріали деталі та конструкції для всіх видів будівництва. Нині виробництво будівельних матеріалів більше ніж наполовину зосереджено в рамках будівельної індустрії, тобто в системі підрядних будівельних організацій. Таким чином, будівельна індустрія і промисловість будівельних матеріалів дуже тісно взаємодіють між собою, формуючи специфічні індустріально-будівельні територіальні сполучення. Сучасне життя суспільства без ефективного функціонування будівельного комплексу просто неможливе. Рівень його розвитку впливає на формування пропорцій і темпів розвитку галузей народного господарства, розміщення продуктивних сил і розвиток регіонів.

Комплекс будматеріалів характеризується дуже розгалуженою галузевою структурою, тобто має велику кількість базових галузей, які в свою чергу також поділяються на декілька підгалузей. Наприклад виробництво цегли складається з виробництва силікатної та глиняної цегли Для опису структури комплексу була складена галузева схема на основі даних з джерела 16. Дана галузева схема відображає його сучасну структура. Варто також зауважити, що кожна з галузей містить по кілька підгалузей, але вони не висвітлені в схемі, оскільки більш глибокий розгляд галузей буде проведено в наступних пунктах роботи.

Рис 1.1. Галузева структура комплексу з виробництва будівельних матеріалів України.

За економічним призначенням продукція комплексу будматеріалів належить до виробництва засобів виробництва (група А) і є основною частиною матеріально-технічної бази будівництва, забезпечує зростання обсягів капітального будівництва та його технічний прогрес на основі впровадження ефективних матеріалів і конструкцій. Ця промисловість має велике значення для індустріалізації будівництва, зниження його вартості, економії металу і деревини, підвищення ефективності капітальних вкладень у народне господарство.

Комплекс будматеріалів тісно пов’язаний з іншими галузями промисловості. Досить тісними є зв’язки з паливно-енергетичним комплексом, який забезпечує енергетичними ресурсами підприємства будівельної промисловості. Загальна вартість палива і енергії у собівартості продукції на ряді підприємств досягає значних показників.

Комплекс будматеріалів споживає продукцію хімічної промисловості(лаки, фарби, пластмаси, полістиролові й кумаринові плити, різні хімічні добавки, смоли, клейкі речовини). Шлаки металургійних заводів та електростанцій використовуються для виробництва цементу, шлакоблоків, ситалу, шлаковати, легких наповнювачів для бетонних і залізобетонних виробів. З розплавленого базальту виробляється мінеральна вата.

Будівельні матеріали та конструкції є важливою складовою вантажообігу транспорту.

Розповсюдженість сировинних ресурсів, дешевизна і вантажомісткість сировини і готової продукції, масовість і повсюдність їх використання обумовлюють одночасне тяжіння виробництва і до сировини, і до споживача.

Частка будівельного комплексу в народному господарстві досить значна. В Україні питома вага в ВВП тільки будівництва становить 8%. Комплекс охоплює майже 10% усіх зайнятих в народному господарстві, з них 6% — в будівництві.

Будівництво — дуже чутливий показник стану економіки країни. Так, фаза підйому в економіці найперше відчувається саме у будівництві, бо швидко збільшуються капіталовкладення в основні фонди. Зростання рівня життя населення відбивається на розширенні житлового й соціально-культурного будівництва. У фазах спаду й кризи темпи падіння обсягів будівництва чи не найбільші серед інших галузей народного господарства. Водночас будівництво може стати важливим регулятором розвитку економіки. Ось, наприклад, в часи «великої депресії» 30-х років президент Рузвельт ініціював на державний кошт нечуване доти за обсягом будівництво шляхів, мостів, соціально-побутових споруд. Це потребувало значної кількості будівельних матеріалів, металевих конструкцій, скла, деревини тощо. З’явився стимул для пожвавлення виробництва. Окрім того, тисячі безробітних отримали роботу; купівельна спроможність населення почала зростати, а це, в свою чергу, стимулювало виробництво товарів легкої й харчової промисловості, розвиток сільського господарства й сфери послуг. Згодом для цих галузей настала нагальна потреба в новому обладнанні — запрацювало машинобудування. Економіка зміцніла, кризу було подолано.

Велике будівництво може стати важливим містоутворюючим фактором. Наприклад, коли в 50-х роках споруджувався Каховський гідровузол, то практично на порожньому місці було збудовано підприємства будівельних матеріалів, житло для будівників, створена виробнича й соціальна інфраструктура (шляхи, електромережі, зв’язок, школи, магазини, лікарні тощо), з’явилися кадри фахівців суміжних галузей. Коли будівництво ГЕС закінчилося, вся ця забудова стала основою для розвитку інших видів виробництва — електротехнічного машинобудування, харчової промисловості. На карті країни з’явилось нове місто — Нова Каховка.

Залежно від призначення будівництво розподіляється на промислове (спорудження заводів, фабрик), гідротехнічне (гідроелектростанції, водосховища, канали), енергетичне (електростанції, електромережі), транспортне (автомобільні, залізничні шляхи, аеропорти, трубопроводи), сільське (спорудження тваринних ферм, елеваторів), житлове.

Україну, по суті, можна розглядати як велетенський будівельний майданчик, придатний до вивчення історії індустріального будівництва. У нас збудовані чи не найбільші в Європі металургійні заводи (наприклад, у Кривому Розі), шахти, електростанції, заводи важкого машинобудування. Країна оперезана густою мережею залізниць, автомобільних шляхів, трубопроводів, ліній електропередач. Збудовано зрошувальні системи. Прискорення урбанізації в другій половині XX ст. спонукало до широкого житлового будівництва у містах. Наші великі й середні міста докорінно змінили свої обличчя, хоч і стали схожими один на одне. Нові умови господарювання, застосування нових технологій в промисловості, розвиток архітектури, безумовно, визначать новий тип забудівлі на початку XXI ст. Очевидно, що час заводів-велетнів вже позаду. Зростання добробуту населення стимулює попит на індивідуальне житло, будинки-котеджі; отже, подальша забудівля міст хмарочосами маловірогідна. Вже зараз у найбільш розвинених країнах ми бачимо розосередження забудівлі великих міст.