Робота в Росії

У 1909 році Старевіч знімає два фільми про життя комах — «Життя бабок «(230 метрів плівки) і «Жуки-скарабеї «(150 метрів). Подивившись ці фільми, директор музею пропонує Старевичу з'їздити до Москви, щоб спробувати знайти краще застосування його талантам. У Москві Старевіч знайомиться з кінопромисловцем Олександром Ханжонковим і розповідає йому, що хоче займатися зйомкою видових фільмів. Ханжонков дарує йому стару кінокамеру і кілька рулонів плівки з єдиною умовою, що Старевич буде передавати йому права на всі зроблені ним фільми. Ханжонков знімає для Старевича квартиру і просить приносити весь відзнятий матеріал особисто до нього, давши строк 5 місяців на зйомку першого фільму. Через 10 тижнів Старевіч приносить йому вже три відзнятих фільми. Після цього Старевичу виділяють окреме приміщення для роботи, надають більш серйозну апаратуру і повну творчу свободу. У 1910 році Старевич вирішив зняти документальний фільм про жуків-оленях, зокрема — битву двох самців-рогачів за самку. Однак з’ясувалося, що при необхідному для зйомки освітленні самці стають пасивні. Тоді Старевич придумав зробити з панцирів рогачів муляжі і зняти потрібну йому сцену покадрово. Знятий ним таким чином фільм «Lucanus Cervus «був першим у світі ляльковим анімаційним фільмом. У тій же техніці Старевич знімає, що вийшов в прокат в 1912 році короткометражний фільм «Прекрасна Люканіда, або Війна вусанів з рогачами «, в якому жуки розігрували сцени, пародіюють сюжети з лицарських романів. Фільм користувався шаленим успіхом у російських і зарубіжних глядачів. Покадрова техніка лялькової анімації була тоді зовсім невідома, тому в багатьох відгуках протягало здивування тим, яких неймовірних речей можна домогтися при дресируванні комах. Наприклад, лондонська газета «Evening News «писала: «Як все це зроблено? Ніхто з тих хто бачив картину не міг пояснити. Якщо жуки дресировані, то дресирувальник їх повинен був бути людиною чарівної фантазії і терпіння. Те що дійові особи саме жуки, це ясно видно при уважному розгляді їх зовнішності. Як би там не було, ми стоїмо обличчям до обличчя з вражаючим явищем нашого століття … «Незабаром після «Люканіда «на екрани виходять подібні по техніці короткометражні анімаційні фільми «Помста кінематографічного оператора «(1912), «Бабка й мураха «(1913), «Різдво в мешканців лісу «(1913), «Веселі сценки з життя тварин «(1913), які увійшли до золотого фонду світового кінематографа.Паралельно з анімацією Старевич починає роботу і над постановкою ігрових фільмів. Він дебютує отримавши найширше міжнародне визнання (Золота медаль на конкурсі фільмів під час Всесвітньої виставки в Мілані) за екранізацію повісті Гоголя «Страшна помста «(1912, фільм не зберігся) і продовжує тему надзвичайно вдалою екранізацією «Ночі перед Різдвом «(1913) з Іваном Мозжухіним — у цьому фільмі вперше було застосовано поєднання в кадрі акторської гри і намальованого «спецефекта «. В роботах Старевича також знаходився фантастичний фільм «Подорож на Місяць «, проте його зйомки були зупинені (збереглася частина відзнятого матеріалу). У цей період Старевич також працює як оператор на фільмах інших постановників — наприклад, саме їм знята комедія Петра Чардиніна «Будиночок у Коломні «(1913).Під час світової війни Старевич поставив кілька фільмів на замовленням Скобелевского комітету. Найвідомішим серед них стала анімаційно-ігрова притча «Лілія Бельгії». До цієї ж групи фільмів відносяться ігрові постановки «Руслан і Людмила «, «Тамань «(не збереглися), «Сашко-наїзник «, «До народної влади «і «Пан Твардовський «.Після Лютневої революції Ханжонков разом з усім художнім і технічним персоналом своєї студії навесні 1917 року їде до Ялти. Старевич відправляється разом з ним і в 1918 році ставить в Криму фільми «Каліостро «, «Сорочинський ярмарок «, «Вій «, «Майська ніч «та інші (в переважній більшості втрачені). Тоді ж він знімає свій останній ігровий фільм «Зірка моря «, екранізацію роману У. Локка «Стелла Маріс «, який сам Старевич вважав своєю найкращою роботою в кіно. Це була єдина картина, яку Ханжонков взяв із собою, їдучи з Росії.