Інститут Польської Культури у Лондоні та інші установи й організації

Інститут Адама Міцкевича організував навчальні поїздки 150 британських кураторів, менеджерів культури, митців, журналістів. Під час цих візитів закордонні гості могли ознайомитися з польськими пропозиціями. У ході роботи учасники могли вибрати, що вважали найбільш цікавим, що вони хотіли провести чи показати у власних закладах. Щоб підсилити ефективність підготовчої роботи, до неї було залучено згадуваного нами вище Уоллі Олінса [4, с. 1−2].

В результаті тривалої праці було підготовлено 328 проектів, що були реалізовані на території Великої Британії. З них: 140 музичних заходів, 70 презентацій візуального мистецтва, 25 театральних постановок, 22 демонстрації фільмів, 18 виставок, що представляли архітектурний образ Польщі і 53 інших, що включали конференції, лекції, семінари, обговорення тощо. Найбільше заходів пройшло у столиці Великої Британії Лондоні (143), а далі у порядку зменшення — Белфаст (37), Единбург (20), Кантербері (12), Ліверпуль (10) [1, с. 123].

Кшиштоф Білінські подає аналіз анкетування британських співробітників сфери культури, що були партнерами польської сторони в організації і проведенні Року Польщі у Великій Британії. Респонденти високо оцінили художній рівень, кількість відвідувань заходів, якість підготовки та проведення. Учасники опитування не висловлювали негативних вражень і найчастіше давали загальну оцінку «чудово», або «вище середнього». Більше того, всі опитувані відзначили, що «завдяки заходам проведених у рамках Року Польщі у Великій Британії вдалося наблизити знання щодо Польщі та поляків» [1, с. 123].

Проте, висока позитивна оцінка дана заходам людьми, що професійно займалися культурою не означала, що ідеї, які планувалося донести шляхом проведення Року Польщі у Великій Британії, досягнули цільової аудиторії - широких верств британського суспільства. В дослідженні, проведеному Інститутом Громадських Справ, подані цифри, що лише близько 1% населення Сполученого Королівства взяло участь у заходах, організованих Інститутом Адама Міцкевича. Це, знову ж таки, не може трактуватися як ситуація, в якій величезна кількість населення знали про заходи і хотіли взяти у них участь, але не змогли в силу яких-небудь причин, тому що лише 8% британців, взагалі, чули про проведення Року Польщі у їх країні. Тобто, 9/10 громадян нічого не чули не лише напередодні організації заходів, але й після їх проведення та висвітлення у засобах масової інформації [2, с. 5]. Ще одне дослідження, проведене 2010 року для потреб туристичного бізнесу, показує, що 72% мешканців Великої Британії зізнаються, що «нічого або майже нічого не знають про Польщу» [5, с. 6].

Як згадувалося вище, у рамках Року Польщі у Великій Британії було реалізовано більше трьох сотень проектів, що може, на перший погляд, видатися значною цифрою, яка повинна була гарантувати досягнення позитивного ефекту. Але, майже половина з організованих заходів стосувалася презентації музики, переважно класичної і джазової. Відповідно, люди, які цікавилися іншими видами мистецтва — кіно, театр, архітектура, дизайн, поп-музика тощо — не мали багато можливості ознайомитися з кращими досягненнями польських майстрів.

Також слід звернути увагу на те, що близько половини заходів відбулося у столиці Великої Британії - Лондоні. З одного боку, це легко пояснити: надзвичайно насичене культурне життя в столиці Сполученого Королівства вимагало такого потужного акценту на польських заходах, щоб привернути до них увагу у вирі стрімкого життя міста. А з іншого боку — це обмежило можливості долучитися до надбань польської культури мешканців інших британських міст.

Таким чином, тактику зміщення акценту на столицю можна оцінювати як результативну, з точки зору концентрації зусиль у місті, де протікає більшість подій мистецького життя, і, якщо не прозвучати у Лондоні - то, це означає, не прозвучати взагалі. Але, можна розцінювати і як провальну, оскільки коефіцієнт корисної дії польських заходів у мистецьки перенасиченому Лондоні був, апріорі, низький. А в той же час, це відтягнуло ресурси від периферії, де кожен додатковий захід міг прозвучати значно ефектніше і ефективніше. польша британія репутація брендінг Рік Польщі у Великій Британії був чудовою можливістю представити польську культуру. Проведення всіх заходів було організовано і скоординовано належним чином, зроблений відповідний анонс запропонованої програми, забезпечене відповідне фінансування, а залучення до співпраці Уоллі Олінса ще більше підвищило ефективність всього комплексу виконаної роботи.

Вузька географічна та тематична спрямованість спричинила те, що заходи Року Польщі у Сполученому Королівстві не прокотилися широкою інформаційною хвилею у британському суспільстві. Проте, не пройшли повз увагу еліт, експертів та діячів у сфері культури.

Даючи відповідь на питання, наскільки допоміг Рік Польщі у Великій Британії втілити у життя концепцію національного брендінгу Республіки Польщі, мусимо констатувати факт, що можливості такого великого комплексу культурно-мистецьких заходів не були використані із належною ефективністю. В цілому, заходи, що були проведені у рамках Року Польщі у Великій Британії швидше консервували історичний образ Республіки Польщі у громадській думці як країни із багатою історією і культурою, ніж розбивали цей стереотип «країни, що дивиться у минуле». Не будемо заперечувати той факт, що Рік Польщі відіграв свою роль у мистецькому житті, але при всіх докладених зусиллях і витрачених ресурсах, аналізований нами комплекс подій, або (як показали соціологічні дослідження) не мав істотного впливу на британське суспільство, або ж сприяв формуванню того зовнішнього іміджу Польщі, що був діаметрально протилежним образу, створення якого планувалося концепцією національного брендінгу.