Аполлинэр Гільйом

Аполлинэр Гільйом

Б. Песис.

Аполлинэр Гільйом [Guillaume Apollinaire, 1881−1918] — псевдонім Вільгельма Аполлінарія Костровецкого, французького поета і критика.

А., на початку літературної кар'єри котрий стояв близько до представників французького символізму, згодом одне із найкрупніших представників лівого мистецтва мови у Франції, приєднався до кубистам і футуристам. Подібно багатьом буржуазним революціонерам мистецтво, А надзвичайно хисткий і безпринципний у політичні погляди. Поет, якого вважали естетичним терористом, здатним руйнувати музеї та навіть — викрадати пам’ятники мистецтва (в 1911 А заарештований по нелепейшему обвинуваченням у крадіжці «Джиоконды»), поет, який написав: «Люди майбутнього, пам’ятаєте мене — я жив у добу, коли закінчувалися королі», издевавшийся над буржуазної публікою (постановка драми А. «Соски Тирезия», що отримала обурення глядачів), до того ж час всіляко намагався демонструвати власну благонадійність і домагався ордена Почесного легіону. Ця нестійкість призвела до того, що під час війни А., колись осмеивавший вояччину, звернув свої футуристские гасла бадьорості і зі «мотлохом і рутиною» на служіння імперіалізму, вимагаючи як перемоги над Німеччиною, а й «відшкодувань».

Нужно відзначити, що це пат-ріотичний підйом супроводжувався, за словами біографа А. — Ф. Супо, — «психічної розгубленістю» і занепадом творчих сил. У період розквіту, А активним діячем як у сфері літератури, а й у області живопису, з представниками якої (Пікассо, Анрі Руссо) він був близьким. А., изложивший у своїй книжці «Живописцы-кубисты» [1912] принципи мальовничого кубізму, сам відчув у собі вплив цієї зі школи і намагався перенести її прийоми на мистецтво слова.

Не вдовольняючись порушенням канону у сфері синтаксису, метри й словника, А. виганяє зі своїх віршів пунктуацією, вдається до друкарським хитруванням та інших. прийомів, завдання яких — дати в поезії властиве мальовничому кубізму многопланное відчуття об'єкта. Такі «каллиграммы» і «ідеограми» А., у яких намагається зробити вірші виразними як поетично, а й графічно.

Лучшие книжки А. («Alcools», «Calligrammes») виявляють справжнього ліричного поета із певною схильністю до сатири. А. мав значної, властивій учня символістів ерудицією, до котрої я кілька іронічно ставилися його ліві друзі і його вороги, вважаючи її одній з причин «розсудливості» А.

От шаблонового футуризму А., испытавшего у собі вплив як Рембо (див.), але і Гейне (див.) і Бодлера (див.), відрізняє його зв’язку з літературою минулого. Навіть своїми каллиграммами і идеограммами А. зобов’язаний як новаторським тенденціям, а й знайомству з поезією александрийцев. А. справив значний впливом геть новітню французьку поезію до її представників — сверхреалистов (див.), що саме назву своєї школи, а й принцип «сверхреалистской» імпровізації запозичували у А.

Список литературы

I. Найважливіший твори: сборн. віршів — «Алкоголь» (Alcools), 1913.

«Каллиграммы» (Calligrammes), 1918.

«Имеется» (Il y a), 1924.

романы і новели — «Що Розкладається чарователь» (L'enchanteur pourrissant), P., 1921.

«Ересиарк і К-о» (L'Hérésiarque et C-ie), P., 1922.

«Убийство поета» (Le poète assassiné), P., 1927, та інших.

II. Ефрос А., Три силуету, «Сучасний Захід», № 4, П. — М., 1923.

Эйхенгольц М., Сучасна французька поезія, «Преса й революція», № 4, М., 1924.

Lalou René, Histoire de la littérature française contemporaine, P., 1922.

Duhamel G., Les poètes et la poésie, P., 1922.

Billy A., A. vivant, P., 1923.

спец. номер журн. «Esprit Nouveau», окт., P., 1924.

Soupault Ph., G. A. ou Reflets de L’incendie, Marseille, 1927.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із російського сайту internet.