Вільгельм Раабе

Вильгельм Раабе

Раабе Вільгельм (1831—1910) — німецький письменник, відомий спочатку (до 1861) під псевдонімом Якова Корвинуса. Р. у чиновницькій сім'ї. Навчався у Вольфенбюттельской гімназії. Прослухав у Берліні цикл лекцій з історії, філософії й літератури. З 1870 й під кінець життя жив у Брауншвейгу.

Р. зросла з німецьким реалізмом і саме сприяв його розквіту. Творчість Р. відбиває одне із етапів у розвитку німецької буржуазії другої половини ХІХ століття, наляканій революцією 1848 і примирившейся з реакцією. Об'єктивістське зображення дійсності замість колишнього виявлення революційних тенденцій, інтерес до повсякденного життя, зображення реальності в усьому її різноманітті ставили в центр нового мистецтва, зокрема літератури. Творчість Р., цього талановитого письменника-гумориста, позбавлене широкого соціального фону. Письменник з дуже обмеженим обрієм, він обертається тільки у межах дрібнобуржуазного побуту. У центрі біля нього — невеличкий місто з його сумними завулками і вузькими вулицями. У цьому тлі проступають його герої: старі вчені, службовці, дрібні крамарі і ремісники. Найчастіше це — прості, тихі, забиті люди, нерідко дивні диваки, що виявляються героями боротьби з життям («Der Hungerpastor»).

Мировоззрение Р., як чи іншого німецького реаліста Готфріда Келлера, складалося під впливом філософії Фейєрбаха. Р. засвоїв основний вона має сенс — заперечення догматики, внутрішнє звільнення особистості, твердження дійсності в усьому її різноманітті. Це світогляд виявилося в романів і розповідях раннього Раабе («Die Chronik der Sperlingsgasse», 1856; «Ein Frühling», 1858; «Die Kinder von Finkenrode», 1859, та інших.).

Одним із перших творів Р. є «Хроніка Горобиного провулка» (Die Chronik der Sperlingsgasse). Специфічною особливістю художнього методу Р. в цей період є повнота замальовки подій й яскравих образів, їх кольористість і розмаїтість. Однак у реалістичному зображенні окремих подій і вчинків у Раабе немає ні тієї послідовності, яка властива інших представників німецького реалізму, наприклад Келлеру. Реалістичне розповідь Раабе є ще часто перебивається ліричними відступами, спогадами минуле, що безпосередньо з романтизмом у творчості.

Первым великим романом Раабе є «Люди з лісу» (Die Leute aus dem Walde, 1863). Специфічною особливістю і «Хроніки» і першого роману, усе раннього періоду творчості Р., є велика цитация, запозичення з літературних творів, численні посилання літературні зразки, імена літературних героїв тощо. п. Новели Р., де зараз його поступово звільняється з літературних зразків, більш самостійні і більше яскраві. Літературні й історичні джерела стають лише сировиною, яке Раабе переробляє, матеріалом до створення образів. Звільняючись зайвого літературного вантажу, Р. разом про те звільняється і південь від романтичних елементів своєї творчості. У цьому етапі її творчого шляху гострота спостережливості, зображення життя такою, як вона, в усій своїй мальовничості і наочності, досягають у Р. свого вищого краю. Реалізм Р. проявляється тут найяскравіше.

С 1865 відбувається поворот у світогляді і художньому методі Р., який можна сформулювати за тими словами «від Фейєрбаха до Шопенгауэру». Філософія Шопенгауера, отразившая процес занепаду буржуазної у філософській думці, стає філософією героїв Р. Вже «Людей з лісу» за тими словами Улекса відчувається вплив песимізму Шопенгауера, але послідовне і більше глибоке наростання песимістичного настрої намічається в трилогії Р.: «Der Hungerpastor» (1864), «Abu Telfan» (1868), «Der Schüdderump» (1870).

В першій його частині трилогії — у романі «Hungerpastor» — Раабе виводить молодого людини, який потом і кров’ю пробиває собі шлях у життя. Автор підкреслює, що, попри позірна зовнішнє поразка, завдяки внутрішньому спокою чи гумору купуються внутрішнє визволення і перемога. У творі є бадьорий життєрадісний тон. У другому романі «Abu Telfan» спостерігається вже зниження цього тону. Хоча він і йде ще у лінії затвердження життя та співає їй дифірамби, але герой примушений розчаруватися у надії і прітті до зреченню. Останнє твір трилогії — «Der Schüdderump» — пронизане ідеями філософії песимізму. Роман закінчується перемогою зла і загибеллю героїні.

Вместе з цим наростанням песимізму до кінця творчого шляху Р. проявляється в нього і така тенденція до символізації життя («Heimkehr aus der Fremde»). Значне місце у творчості Р. відводиться історичним творам («Die schwarze Galeere», «Ferne Stimmen». 1865) та інших.

Характерной рисою Р. є його гумор. Його реалістичний стиль, то відвертий і простий, то ускладнений, побудований у вона найчастіше на швидкої зміні серйозного і жартівливого.

Список литературы

Sämtliche Werke, 18 Bde, Berlin, 1913—1920.

Литература

про Р. як журнальна, і книжкова дуже великий (особливо протягом останнього десятиліття). Тож тут названі тільки з окремих книжок нього й його творчості. Gerber Р., W. Raabe, Lpz., p. s. а., (1897) (перша монографія про Р.).

Brandes W., W. Raabe, 2 Aufl., Wolfenbüttel, 1906.

Stimmel E., Einfluss der Schopenhauerschen Philosophie auf W. Raabe, Diss., München, 1919.

Spiero H., Raabe. Leben, Werk, Wirkung, 2 Aufl., Darmstadt, 1925.

Heess W., Raabe. Seine Zeit u. seine Berufung, Berlin, 1926.

Grohmann W., Raabe-Problem, Darmstadt, 1926.

Hartmann F., W. Raabe, 2 Aufl., Hannover, 1927.

Fehse W., W. Raabe, Leben, Berlin, 1928.

Его ж, W. Raabes Sendung, Berlin, 1929.

Его ж, Im Spiegel des alten Proteus, Berlin, 1931.

Perquin N., Raabes Motive als Ausdruck seiner Weltanschauung, Amsterdam, 1928.

Mehring F., Zur Literaturgeschichte von Hebbel bis Gorki, Berlin, 1930.

Spiero H., Raabe-Lexikon, Berlin, 1927.

Hagemann L., W. Raabe-Katalog, 2 verm. Aufl., Berlin, 1927.

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.