Вплив розвитку промисловості на зайнятість населення

Постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Промисловість відіграє вирішальну роль в економіці України, а її діяльність є ключовим фактором соціально-економічного розвитку. Результати діяльності промисловості позначаються на поточному економічному стані, оскільки в процесі виробництва задіяні інші галузі, що дозволяє створити робочі місця, а отримана зарплата збільшити сукупний попит. Проблема розвитку промисловості та вплив її на рівень зайнятості потребує додаткових досліджень.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню розвитку промисловості та його впливу на економічний розвиток держави присвячені праці багатьох науковців, зокрема, А. Гриценка, О. Гулевича, О. Кацук, А. Колота, Е. Лібанової, А. Никифорова та ін. Але не зважаючи на це, проблема державного регулювання зайнятості в промисловості, вплив безробіття на економічні процеси залишається не достатньо вивченою.

Метою статті є дослідження впливу розвитку промислового виробництва на рівень зайнятості в галузі.

Виклад основного матеріалу. Основа радянської української економіки базувалась на промисловому виробництві розвиток і існування якого неможливе було без розгалуженої наукової та науково-дослідної структури, існування обов’язкових винахідницьких та раціоналізаторських лабораторій на кожному виробництві, видавництва наукової літератури. Галузеві вищі та середньо спеціальні учбові заклади, як і система професійно-технічної освіти, забезпечували постійний приплив освічених кадрів які мали постійне працевлаштування, гарантовану мінімальну зарплатню, відсутність конкуренції.

Такий підхід на деякому відрізку існування тієї держави слугував запорукою економічного розвитку та соціальної стабільності, відсутності безробіття. Однак час викрив безвихідь шляху радянської економіки і в першу чергу через неефективність промислового виробництва, низьку продуктивність праці, випуск продукції, яка не мала попит. На сьогодні можна зробити висновок, що попри офіційне ствердження про відсутність безробіття, насправді, країни колишнього Союзу, мали приховане безробіття за рахунок дешевої робочої сили, штучного забезпечення низького прожиткового мінімум та підтримки системи зрівнювального підходу до оплати праці. Економіка Союзу була побудована на нерозривності економічних зав’язків між галузями та підприємствами, які утворювали єдиний народногосподарський комплекс. За часів «перебудови» була надана можливість самим здійснювати господарсько-економічну діяльність, стало наочно видно конкретні ознаки неефективності існуючої «соціалістичної економіки». З моменту розпаду Союзу почалися розриватися традиційні зв’язки не лише між підприємствами, а і між цілими галузями, почалось скорочення виробництва, а деякі підприємства змушені були закритися, що призвело до визволення великої чисельності трудових ресурсів [1].

Україна отримала у спадок від колишнього Союзу енергоємне виробництво з низькою продуктивністю праці, неефективну структуру економіки, в якій промислове виробництво займало левову частку і на сьогодні продовжує впливати на її соціально-економічний розвиток.

На 2014 рік частка промисловості в ВВП складала 20%, зайнято 16% від усього зайнятого населення. Згідно даних Єврокомісії, одне робоче місце в переробній промисловості ЄС створює 0,5−2 робочих місць в інших секторах [2].

Аналіз структури промисловості частка окремих галузей промисловості у загальному випуску виробництва становила: видобувна — 10,8%, харчова — 21,2%, постачання енергії, газу — 24,6%, машинобудування — 7,2%, металургія — 16,6%, хімія — 3,5%, деревообробна, целюлозно-паперова — 3,1%, легка промисловість — 0,8%, кокс та продукти нафтопереробки — 3,3% [3]. Треба постійно пам’ятати, що зменшення частки як окремих галузей так і в цілому промислового виробництва в економіці безпосередньо негативно впливає на загальний рівень безробіття країни.

Зростаюче економічне падіння пов’язане не лише з розривом звичних торговельно-економічних зав’язків, а із старою матеріально-технічною базою промислового виробництва, відсутність державних замовлень, скорочення або закриття НДІ через брак коштів, зменшення інноваційної складової у виробництві, що призвело до зменшення конкурентоспроможності. Ціла низка приватизованих підприємств пішла «під ніж», державні підприємства продовжують залишитися не ефективними через проблеми із залученням інвестицій і такі процеси негативно впливають на скорочення ринку праці.

Маємо приклад приватизованих підприємств, що спромоглися залучити інвестиційні кошти для розвитку промислового виробництва, для наповнення інноваційної складової своєї продукції пішли двома шляхами: розробкою власного інноваційного продукту або закупівлі новітніх технологій. Проте в обох випадках і модернізація виробництва і застосування новітніх технологій призводить до вивільнення, тобто скорочення працюючих. І таким шляхом йде увесь цивілізований світ. Однак від моменту запровадження новітніх технологій, перебудови виробництва існує деякий час і тому виробництва які йдуть сучасним шляхом повинні бути і соціально відповідальними, а саме передбачати перенавчання або розробляти програми адаптації вивільнених працівників.

Враховуючи, що промислове виробництво розсерджено по території України не рівномірно та більш сконцентровано у східній частині країни де переважала Донецька область, частка якої в загальному обсязі виробництва становила на 2013 рік — 20,9%, Дніпропетровська — 19,9%, Луганська — 8,2%, Запорізька — 5,9%, Харківська — 4,7% саме в цих областях відбувалося максимальна зайнятість населення і відповідно більш низький рівень безробіття у порівнянні з іншими регіонами. Таке нерівномірне розосередження промислових підприємств по території України має негативний вплив на забезпечення населення робочими місцями, а саме в східних регіонах, населення яких вже багато часу має позитивний досвід трудової міграції тим самим зменшуючи навантаження на виплати з безробіття.

Ці надходження позитивно впливають на економічну ситуацію в західних регіонах, а саме кошти залишаються на місцях та вкладаються у розвиток малого та середнього бізнесу.

За останні роки отримала великий розвиток туристична галузь, яка в свою чергу потребує розгалуженої інфраструктури, застосування енергозберігаючих та відновлювальних технологій, відповідального ставлення до оточуючого середовища. Такий підхід до розвитку своїх територій позитивно впливає не лише на економічний стан, а і на імідж країни в цілому. Активно розвиваюча туристична галузь потребує не лише грошових інвестицій, а і трудових ресурсів, що підвищує зайнятість в регіоні. Така самоорганізація населення створює робочі місця не лише для себе, а і залучає до ринку праці трудові ресурси з інших регіонів для розвитку допоміжних сфер: будівництво доріг, осель, туристичних об'єктів, обслуговування, тощо.

Інша картина спостерігається у промисловому секторі, за останнє десятиріччя вплив якого неухильно зменшується на національну економіку. Так, частка промисловості в ВВП скоротилась з 27% у 2006 році до 20% у 2014 році. Таке падіння промислового виробництва у східних регіонах безпосередньо негативно вплинуло на ринок зайнятості, внаслідок чого були вивільнені великі трудові ресурси які поповнили ряди безробітних (рис 1.). Крім безпосереднього звільнення найманих робітників, широко застосовується скорочення чисельності робочих днів, часткова зайнятість, відправка людей у не сплачуванні термінові або безстрокові відпустки, що є прикладом прихованого безробіття.

Рис. 1. Частка зайнятого населення в промисловості у 2005;2014 рр., % від загальної кількості [3].

Безпосередній негативний вплив на загальну картину економічної стабільності спричинив конфлікт на Донбасі. Відбувся розрив єдиної економічної системи з якої викреслена велика промислова територія. Сучасні реалії існування Донбасу, саме політична криза та війна спричинили занепад в першу чергу самого регіону. За останніми даними головного управління статистики в Донецькій області, промислове виробництво (без зони проведення АТО) за два місяці 2015 року впало в 2,2 рази у порівнянні з відповідним періодом минулого року [4].

Військовий конфлікт на Донбасі безпосередньо спричинив подальше зростання безробіття, яке спостерігалося в регіоні на протязі останніх років та було тоді пов’язане із скороченням промислового виробництва, майже у всіх галузях, через економічний спад у світі, що спричинило зменшення світових цін на сировину (а саме, на сталь), здороження іноземних фінансових ресурсів, скорочення внутрішнього та зовнішнього попиту на промислову продукцію.

Внутрішня міграція населення із тимчасово окупованих населених пунктів потребує значних коштів для облаштування переселенців, надання пакету соціального захисту не лише для потенційних робітників, але й для непрацездатних та дітей; для створення нових робочих місць. Економічна криза і ведення військових дій на сході практично унеможливлює надання переселенцям робочих місць, при тому, що частка населення на місцях само потерпає від безробіття і це створює осередки соціальної напруги в регіонах.

Наслідки економічної кризи пов’язані із військовим конфліктом на Донбасі можна поділити на дві групи — короткострокові та довгострокові.

До короткострокових можна віднести:

• — збитки від закриття підприємств;
• — збитки від руйнування підприємств та інфраструктури;
• — розрив економічних зав’язків з підприємствами на тимчасово окупованих територіях.

До довгострокових можна віднести:

• — економічні санкції проти країни-агресора Росії, майже повне припинення торговельно-економічних відносин пов’язаних з товарами та послугами, як на державному так і на підприємницькому рівні;
• — залежність підприємств від експорту до Росії;
• — відсутність державної програми диверсифікації ринків збуту;
• — неможливість у короткостроковий термін переорієнтувати асортимент товарів та послуг на інші світові ринки;
• — закритість міжнародних фінансових ринків через політичну нестабільність;
• — непривабливість економіки для капітальних інвестиції;
• — в умовах нестабільності велика вартість іноземних фінансових ресурсів.

Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Виходячи із сучасних реалій існування економіки України в умовах кризи, пов’язаною з тимчасовою втратою Криму, військових дій на Сході, які негативно вплинули на усі аспекти життєдіяльності країни і в першу чергу на зростання безробіття, необхідна розробка нової стратегії відтворення економічного розвитку. Цю стратегію необхідно спрямувати на відтворення високотехнологічного та імпорт-замінного виробництва на конкурентних засадах орієнтованого в першу чергу на внутрішній ринок. Такий підхід сприятиме позитивним структурним перетворенням в економіці країни, забезпечуючи на цій основі стратегічні передумови сталого розвитку економічного зростання.

Література

• 1. Науменко Д. Промисловий сектор України: Аналіз і останні тенденції [Електронний ресурс] / Д. Науменко, J. Radeke, R. Kirchner. — 2014. — Режим доступу до ресурсу: http://www.ier.com.ua/ua/publications/policy_briefing_series/?pid=4521.
• 2. Антоненко Г. Чи потрібна Україні промислова політика? [Електронний ресурс] / Антоненко Галина. — 2015. — Режим доступу до ресурсу: http://ces.org.ua/wp-content/uploads/2015/07/ces_industrial_policy_20 150 810_ukr.pdf.
• 3. Державний комітет статистики України. — [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/
• 4. Купріянова І. Як занепад Донбасу позначиться на економіці України? [Електронний ресурс] / Інна Купріянова — Режим доступу до ресурсу: http://www.dw.com.