Кредитування населення в комерційному банку «Аваль»

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. ВАДИМА ГЕТЬМАНА

Кредитно-економічний факультет

Кафедра банківської справи

МАГІСТЕРСЬКА ДИПЛОМНА РОБОТА

на тему :

" КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ «АВАЛЬ» «

Київ 2006

РЕФЕРАТ

Магістерська дипломна робота на тему: «Кредитування населення в комерційному банку АППБ «Аваль» «складається із вступу, 3 розділів та висновків. Робота викладена на 90 сто-рінках, містить 11 таблиць, 28 рисунків, додатки на 25 сторінках. Перелік вико-ристаних джерел літератури містить 80 найменувань.

Об'єктом дипломного дослідження є - банківські продукти кредитуван-ня населення в одному з найбільших банків України — АППБ «Аваль» (м.Київ).

Предметом дипломного дослідження є - портфельний ряд, особливості та умови кредитування населення в АППБ «Аваль», а також порівняння їх з відповідними умовами в інших банківських установах банківської системи України.

Мета дипломного дослідження полягає у розкритті сучасного номенклатурного ряду, загального досягнутого рівня розвитку та конкурентоспроможності банківських продуктів кредитування населення в банківській системі України, дослідження та оцінка конкурентної позиції і перспективних напрямків удосконалення банківських продуктів кредитування населення в комерційному банку АППБ «Аваль».

Основні завдання дипломного дослідження були наступними:

— провести дослідження теоретичних основ банківських операцій з креди-тування населення в комерційному банку, особливостей процесу кредитування населення та ризики банківського кредитування населення і засобів їх зменшення;

- провести аналіз практики кредитування населення в банківській системі України та аналіз послуг в кредитному портфелі банківського кредитування населення в АППБ «Аваль"(м.Київ), який є одним із найбільших банків роздрібного кредитування в Україні;

— класифікувати основні форми та умови кредитування приватних осіб в АППБ «Аваль»;

— сформулювати проблеми з кредитними ресурсами та основні напрямки удосконалення кредитування населення в комерційному банку;

— провести оцінку конкурентних позицій та напрямків розвитку ринкової долі АППБ «Аваль» в підсегментах довгострокового іпотечного кредитування населення, довгострокового кредитування населення на придбання автомобілів, поточного споживчого кредитування населення

- запропонувати методіку оцінки конкурентноздатності банку та привабливості кредитування населення по рейтингу інтегрованого показника подорожчання кредиту для позичальника за рахунок всіх видів платежів (процентні платежі, одноразова та періодична комісія, страхування майна життя та титула права власності на об"єкт кредитування);

За результатами дослідження сформульовані наступні результати, які мають практичну цінність:

— виявлені основних тенденцій та напрямків розвитку кредитування банками населення України;

— проведене класифікаційне структурування основних напрямків кредитування населення в інвестиційному та поточно-споживчому сегментах;

— апробована методика та проведене рейтингування ефективності кре-дитів як з боку населення (через коефіцієнт подорожчання кредиту), так і з боку банку (ефективна ставка доходності з врахуванням витрат на вартість залуче-них кредитних ресурсів);

Одержані результати можуть бути використані для чіткої алгоритмізації розподілу кредитних ресурсів комерційного банку в підсегментах кредитування населення відповідно залученим сегментам джерел кредитних ресурсів.

Рік виконання дипломної роботи — 2005 — 2006. Рік захисту роботи — 2006

ЗМІСТ

ВСТУП РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

1.1 Сутність кредиту як економічної категорії

1.2 Особливості процесу кредитування населення в комерційному банку

1.3 Ризики банківського кредитування населення та засоби їх зменшення РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ АППБ «АВАЛЬ»

2.1 Загальні характеристики діяльності АППБ «Аваль»

2.2 Структура кредитних операцій АППБ «Аваль» з приватними особами

2.3 Основні форми кредитування приватних осіб в АППБ «Аваль»

2.4 Аналіз прибутковості операцій кредитування приватних осіб в АППБ «Аваль»

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ТА ОСНОВНІ НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

3.1 Проблеми та перспективи розвитку сегменту кредитування населення в банківській системі України

3.2 Конкурентна позиція та напрямки розвитку ринкової долі АППБ «Аваль» сегменті кредитування населення ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дипломного проекту полягає в ідентифікації сучасного стану, структури та обсягів кредитування населення комерційними банками України, проведенні класифікації та оцінки ефективності кредитування населення в сегментах інвестиційного та споживчого кредитування, виявленні поточних проблем та перспективних шляхів розвитку сегментів банківського кредитування населення.

Об'єктом дипломного дослідження є - банківські продукти кредитуван-ня населення в одному з найбільших банків України — АППБ «Аваль» (м.Київ).

Предметом дипломного дослідження є - портфельний ряд, особливості та умови кредитування населення в АППБ «Аваль», а також порівняння їх з відповідними умовами в інших банківських установах банківської системи України.

Мета дипломного дослідження полягає у розкритті сучасного номенклатурного ряду, загального досягнутого рівня розвитку та конкурентоспроможності банківських продуктів кредитування населення в банківській системі України, дослідження та оцінка конкурентної позиції і перспективних напрямків удосконалення банківських продуктів кредитування населення в комерційному банку АППБ «Аваль».

Основні завдання дипломного дослідження були наступними:

— провести дослідження теоретичних основ банківських операцій з кредитування населення в комерційному банку, особливостей процесу кредитування населення та ризики банківського кредитування населення і засобів їх зменшення;

- провести аналіз практики кредитування населення в банківській системі України та аналіз послуг в кредитному портфелі банківського кредитування населення в АППБ «Аваль"(м.Київ), який є одним із найбільших банків роздрібного кредитування в Україні;

— класифікувати основні форми та умови кредитування приватних осіб в АППБ «Аваль»;

— сформулювати проблеми з кредитними ресурсами та основні напрямки удосконалення кредитування населення в комерційному банку;

— провести оцінку конкурентних позицій та напрямків розвитку ринкової долі АППБ «Аваль» в підсегментах довгострокового іпотечного кредитування населення, довгострокового кредитування населення на придбання автомобілів, поточного споживчого кредитування населення

- запропонувати методіку оцінки конкурентноздатності банку та привабливості кредитування населення по рейтингу інтегрованого показника подорожчання кредиту для позичальника за рахунок всіх видів платежів (процентні платежі, одноразова та періодична комісія, страхування майна життя та титула права власності на об"єкт кредитування);

Методами дипломного дослідження є - структурний аналіз, первинні статистичні спостереження, групування та статистистичний аналіз хронологічних рядів параметрів.

Інформаційною базою дипломного дослідження були — звітні документи АППБ «Аваль» за 2000 — 2006 роки, статистичні матеріали Національного банку України, Асоціації українських банків, Держкомстату України, періодика.

Практична цінність отриманих результатів дипломного дослідження полягає:

— в виявлені основних тенденцій та напрямків розвитку кредитування банками населення України;

— в класифікаційному структуруванні основних напрямків кредитування населення в інвестиційному та поточно-споживчому сегментах;

— в розробці методики та проведенню рейтингування ефективності кредитів як з боку населення (через коефіцієнт подорожчання кредиту), так і з боку банку (ефективна ставка доходності з врахуванням витрат на вартість залучених кредитних ресурсів);

Застосування розробленої методології дозволило на прикладі дослідження роботи АППБ «Аваль» в сегментах кредитування населення виявити нагальні проблеми як з забезпеченням кредитних ресурсів, так і з необхідністю чітко алгоритмізувати розподіл кредитних ресурсів в підсегментах кредитування населення відповідно залученим сегментам джерел кредитних ресурсів, а саме:

— обсяги беззаставного короткострокового кредитування населення на поточні потреби та на нецільове «карткове» кредитування не повинні перевищувати обсягів відповідної бази кредитних джерел — короткострокових та довгострокових гривневих депозитів фізичних осіб;

— обсяги середньострокового заставного «автокредитування» не повинні перевищувати обсягів відповідної бази кредитних джерел — короткострокових і середньострокових депозитів населення в іноземній валюті;

— обсяги довгострокового іпотечного кредитування населення не повинні перевищувати обсягів відповідної бази кредитних джерел — обсягів довгострокових депозитів населення в іноземній валюті та обсягів довгострокових «єврокредитів» банківської системи Європи за рахунок нових іноземних інвесторів;

Магістерська дипломна робота складається із вступу, 3 розділів та висновків. Робота викладена на 90 сторінках, містить 11 таблиць, 28 рисунків, додатки на 25 сторінках. Перелік використаних джерел літератури містить 80 найменувань.

Рік виконання дипломної роботи — 2005 — 2006.

Рік захисту роботи — 2006.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ З КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

1.1 Сутність кредиту як економічної категорії

За ринкових умов банки та інші фінансові інститути відіграють ключову роль у перетворенні заощаджень домогосподарств та інших секторів економіки на продуктивні види інвестицій. Виконуючи свою посередницьку функцію, ці установи стимулюють збільшення суми заощаджень, що зберігаються в них в виді депозитів. У свою чергу, для збільшення заощаджень і підвищення власної конкурентоспроможності вони постійно шукають найвигідніші види інвестицій для розміщення згаданих заощаджень.

Виходячи з функцій, виконуваних кредитом, виділяють його функціональні границі - перерозподільну й емісійну. Перерозподільна границя показує об'єктивно обґрунтовані межі перерозподілу коштів на основі кредиту. Її кількісна характеристика визначається обсягом кредитних ресурсів суспільного господарства. Емісійні кредити видаються під майбутні витрати, під ще не зроблену продукцію і прямо впливають на сукупну грошову масу.

Кредити розподіляються по терміну використання:

— термінові, надані на визначений у договорі термін (коротко-(до 1 року), середньо-(від1 до 3 лат), довгострокові(понад 3 років));

— до запитання, видані на невизначений термін; за вимогою кредитора повинні бути повернуті у визначене їм час;

— прострочені, термін погашення яких, установлений кредитним договором, пройшов;

— відстрочені кредити, терміни погашення по який були перенесені на більш пізній термін.

Якщо кредити надаються під забезпечення, то вони називаються забез-печеними, чи ломбардними, а якщо без забезпечення — незабезпеченими, чи бланковими.

Банківський кредит — дуже зручна й у багатьох випадках незамінна форма фінансових послуг, яка дозволяє гнучко враховувати потреби конкретного позичальника і пристосовувати до них умови одержання позики (у відмінність, наприклад, від ринку цінних паперів, де терміни й інші умови позики стандартизовані).

Відповідно виділяється пряме банківське кредитування, коли кредитні відносини підприємства споконвічно виникають як відносини з банком, і непряме банківське кредитування, коли первісно виникають кредитні відносини між підприємствами, що згодом звертаються в банк у пошуках способу дострокового одержання коштів комерційного кредиту (за векселем).

Банківський кредит надається суб'єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах раціонального кредитування, передбачених кредитним договором. Основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість .

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника.

Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором.

Основними джерелами формування банківських кредитних ресурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахун-ках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб на депозитні рахунки до запитання та строкові, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів.

До кредитних операцій належать активні операції банку, що пов’язані з наданням клієнтам залучених коштів у тимчасове користування (надання кредитів у готівковій або безготівковій формі, на фінансування будівництва житла та у формі врахування векселів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, операцій репо, фінансового лізингу тощо) або прийняттям зобов’язань про надання коштів у тимчасове користування (надання гарантій, поручительств, авалів тощо), а також операції з купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів і від свого імені (включаючи андеррайтинг), будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми.

Форми кредиту класифікуються за принципами [34]:

1. За джерелами кредитів :

— зовнішнє кредитування;

— внутрішнє кредитування;

2. За строками кредити поділяються на :

— короткострокові - добові, тижневі, до трьох місяців;

— середньострокові - між 1−5 роками;

— довгострокові - понад 5−7 років;

3. За валютою позики :

— у валюті країни-позичальника;

— у валюті країни-кредитора;

— у валюті третьої країни;

— у міжнародній розрахунковій грошовій одиниці (СДР);

4. За забезпеченістю :

— забезпечені (товарними документами, цінними паперами, векселями, нерухомістю тощо);

— бланкові - під зобов ' язання боржника;

5. За суб'єктами кредитних відносин :

— державний;

— приватний;

— кредит міжнародних фінансових організацій;

7. За видом ставки кредита :

— фіксована;

— плаваюча;

— комбінація ставок;

8. За способом погашення кредита:

— з рівномірним погашенням;

— з нерівномірним погашенням;

— з одночасним погашенням;

— з ануїтентним погашенням (відсотки погашаються разом з основним боргом);

9. За технологією реалізації кредиту :

— кредитна лінія ;

— револьверний кредит ;

— консорціумний кредит ;

— кредит «овернайт»;

— кредит «овердрафт»;

Існують різні ознаки класифікації банківських споживчих кредитів населенню. Аналіз засвідчив, що в більшості джерел ознаки, які використовуються в класифікації банківського кредитування населення співпадають з ознаками класифікації кредитів взагалі. Кількість ознак різниться у різних авторів [37], [38], [39], але найбільш розповсюдженими класифі-каційними ознаками споживчих кредитів є наступні (рис. 1.1):

— за об'єктами кредитування;

— за строками кредитування;

— за способом надання;

— за видами забезпечення;

— за методами погашення;

— за методом стягнення процентів;

— за характером кругообороту коштів.

— за суб'єктами кредитування (банківські та небанківські кредитно-фінансові установи)

1. За об'єктами кредитування (напрямами використання) в Україні спо-живчі кредити поділяються на два види:

— на споживчі цілі і нагальні потреби;

— на затрати капітального характеру.

2. За строками кредитування споживчі кредити поділяють на:

— короткострокові (строком від 1-го дня до 1-го року);

— довгострокові (строком понад 1 рік).

Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу. Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.

3. За способом надання споживчі кредити поділяють на цільові і нецільові (на невідкладні потреби, овердрафт та ін.).

4. За забезпеченням розрізняють позики незабезпечені (бланкові) і забез-печені (заставою, гарантіями, поручительствами, страхуванням).

5. За методом погашення розрізняють кредити, які погашаються одночас-но, й кредити з розстрочкою платежу.

6. За методом стягнення процентів кредити класифікують так:

— кредити зі стягненням процентів у момент його надання;

— позики зі сплатою процентів у момент погашення кредиту;

— позики зі сплатою процентів рівними внесками протягом усього строку кредитування (щоквартально, один раз у півріччя, або за спеціально обумовле-ним графіком).

7. За характером кругообороту коштів кредити поділяють на разові і відновлювальні (револьверні). В групу револьверних, як правило, включають кредити, які надаються клієнтам за кредитними картками, або кредити за єдиними активно-пасивними рахунками у формі овердрафту.

8. В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:

— інвестиційні;

— для купівлі товарів та сплати послуг;

— на розвиток підсобного господарства;

— цільові кредити окремим соціальним групам;

— на нецільові споживчі потреби;

— відстрочені кредити у вигляді кредитних карток До інвестиційних відносяться позики на кооперативне житлове будівництво та придбання квартир, індивідуальних житлових будинків, садових будиночків, благоустрій садових ділянок, реконструкцію, капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, дач.

Наступна група обєднує позики для придбання окремих споживчих товарів або сплати послуг, розстрочку платежів за товари довгострокового користування, прокат деяких предметів споживання.

До кредитів на розвиток особистих підсобних господарств відносяться позики на купівлю сільськогосподарської техніки, транспортних засобів, купівлю посадкового матеріалу, фруктових дерев, добрив.

Нецільові споживчі кредити можуть надаватися населенню комерційними банками та ломбардами під заставу майна без зазначення мети використання кредиту. Це може бути кредит на невідкладні потреби, здійснення затрат, що виникають в звязку з особливими або непередбачуваними обставинами (лікування, нещасний випадок, туризм та інше).

Новим в споживчому кредиті є відстрочений кредит у вигляді банківсь-ких кредитних карток. При депозитній формі картки між кредитором та пози-чальником передбачається обумовлене завчасно автоматичне надання кредиту в момент вичерпання залишку коштів на рахунку (овердрафтні кредити). Такі позики можуть погашатися або в процесі надходження на рахунок грошових коштів (вкладів) або спеціальними внесками позичальника.

1.2 Особливості процесу кредитування населення в комерційному банку

Основними класифікаційними признаками сегментів банківського кредитування населення є :

— строковість кредитування (короткострокове та довгострокове);

— забезпеченість повернення кредитів (заставні чи беззаставні);

— контрольованість предмету кредитування (цільові чи нецільові креди-ти);

Короткострокові споживчі кредити надаються громадянам на потреби поточного характеру (придбання товарів широкого вжитку і тривалого користування, транспортних засобів) та на нагальні потреби (лікування, навчання, ве-сілля, народження дитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1-го ро-ку, а довгострокові споживчі кредити на потреби поточного характеру для кредитування покупки автомобілів, моторних човнів, яхт, катерів — до 3−5 років.

Новими видами короткострокових нецільових кредитів є механізм кредитного ліміту через використання платіжних кредитних карток та механізм дострокового рефінансування векселів, виданих підприємствами населенню у розрахунок за придбані у них продукти сільського господарства та тваринництва.

Довгострокові споживчі кредити громадянам на потреби капітального характеру (інвестиційні та іпотечні) надаються на такі цілі [55]:

— будівництво індивідуальних житлових будинків із надвірним будівлями;

— будівництво будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом, і будинків дачного типу, для благоустрою садових ділянок;

— будівництво надвірних будівель для утримання худоби та зберігання сільгосппродуктів, літньої кухні, теплиці, майстерні, навісу тощо;

— будівництво гаражів;

— купівля індивідуальних житлових будинків із надвірними будівлями;

— купівля квартир у житлових будинках;

— купівля будинків дачного типу та будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;

— купівля гаражів;

Короткострокові споживчі кредити громадянам на потреби капітального характеру (інвестиційні та іпотечні) надаються на такі цілі [57]:

— реконструкція та капітальний ремонт індивідуальних житлових будинків, приєднання їх до інженерних мереж, придбання обладнання для інженерного благоустрою будинку;

— реконструкція та ремонт квартир;

— реконструкція та капітальний ремонт будинків дачного типу будинків у сільській місцевості, що не є основним житлом;

Термін користування інвестиційним кредитом встановлюється залежно від об'єкта кредитування, розміру кредиту та фінансового стану позичальника. При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та купівлю житла, не повинен перевищувати 20-ти років, а за іншими видами кредитів — 5-ти років.

Комерційні банки банківської системи України на сучасному етапі виконують наступний перелік операцій кредитування фізичних осіб, обумовлений керівними документами Національного банку України [16]:

а) Кредити на поточні потреби (табл.1.1);

б) Кредити в інвестиційну діяльність (табл.1.2);

в) Кредити вексельного рефінансування;

г) Іпотечні кредити під заставу нерухомості;

Таблиця 1.1 Перелік кредитних операцій поточного кредитування фізичних осіб в комерційних банках України [16]

Таблиця 1.2 Перелік кредитних операцій інвестиційного кредитування фізичних осіб в комерційних банках України [16]

Правове регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і тими, хто надає послуги, здійснюється за допомогою законодавства про захист прав споживачів, що містить сукупність галузевих нормативних правових актів, у яких встановлюються основні права споживачів, визначається механізм реалізації та захисту цих прав, зокрема щодо гарантій, а також встановлюються юридичні наслідки порушення зазначених прав.

1 грудня 2005 р. ВР України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів», яким Закон України «Про захист прав споживачів» викладено в новій редакції. Основною новизною цих змін є те, що нормами зазначеного Закону регулюються відносини із надання споживчого кредиту.

Закон визначає споживчий кредит як кошти, що надаються кредито-давцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції. Споживачем виступає фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника. Продукцією, в розумінні Закону, є будь-які вироби (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Таким чином, споживчий кредит це не тільки кредитування на придбання товару, а й на надання певних послуг.

Нормами ст. 11 Закону врегульовано права споживачів на випадок укладення ними кредитних договорів (зокрема, при здійсненні операцій з кредитування банківських рахунків споживачів), відповідно до яких кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві на придбання продукції, а споживач зобов’язується повернути їх разом із нарахованими відсотками.

Права споживача в разі придбання ним продукції у кредит обумовлюють-ся наступними документами та процесами, встановленими Законом [11]:

1. Договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’я-зується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

2. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у письмовій формі про:

1) особу та місцезнаходження кредитодавця;

2) кредитні умови, зокрема:

а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;

б) форми його забезпечення;

в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов’язаннями споживача;

г) тип відсоткової ставки;

ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;

д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов’язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо);

е) строк, на який кредит може бути одержаний;

є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги;

ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;

з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється;

и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію;

і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

3. Кредитодавець не має права вимагати від споживача відомостей, які не стосуються визначення його платоспроможності та не є необхідними для надання споживчого кредиту.

Персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв’язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов’язання за таким договором.

Не є порушенням положень абзацу другого цієї частини повідомлення кредитодавцем відомостей про споживача Бюро кредитних історій, яке займається збиранням, обробленням, зберіганням, захистом і використанням інформації відповідно до законодавства про формування і ведення кредитних історій.

4. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов’язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця.

Споживач не зобов’язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються:

1) сума кредиту;

2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;

3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;

4) право дострокового повернення кредиту;

5) річна відсоткова ставка за кредитом;

6) інші умови, визначені законодавством.

У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що від-соткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсот-кової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідом-лення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

5. До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими:

1) для надання кредиту необхідно передати як забезпечення повну суму або частину суми кредиту чи використати її повністю або частково для покладення на депозит, або викупу цінних паперів, або інших фінансових інструментів, крім випадків, коли споживач одержує за таким депозитом, такими цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами таку ж або більшу відсоткову ставку, як і ставка за його кредитом;

2) споживач зобов’язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли укладення такого договору вимагається законодавством та/або коли витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача;

3) передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки;

4) встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки.

6. Споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Відкликання згоди оформлюється письмовим повідомленням, яке споживач зобов’язаний подати особисто чи через уповноваженого представника або надіслати кредитодавцю до закінчення строку, зазначеного в абзаці першому цієї частини. З відкликанням згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту споживач повинен одночасно повернути кредитодавцю кошти або товари, одержані згідно з договором.

Споживач також сплачує відсотки за період між моментом одержання коштів та моментом їх повернення за ставкою, встановленою в договорі.

Споживач не зобов’язаний сплачувати будь-які інші збори у зв’язку з відкликанням згоди.

Кредитодавець зобов’язаний повернути споживачеві кошти, сплачені ним згідно з договором про надання споживчого кредиту, але не пізніше, ніж протягом семи днів. За кожний день затримки повернення споживачу коштів, сплачених ним згідно з договором про надання споживчого кредиту понад установлений строк (сім днів), споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка суми, належної до повернення кредитодавцем.

7. Право відкликання згоди не застосовується щодо:

1) споживчих кредитів, забезпечених іпотекою;

2) споживчих кредитів на придбання житла;

3) споживчих кредитів, наданих на купівлю послуги, виконання якої відбулося до закінчення строку відкликання згоди.

8. Споживач має право достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних виплат.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних виплат, встановлених в абзаці першому цієї частини, кредитодавець зобов’язаний здійснити відповідне коригування кредитних зобов’язань споживача у бік їх зменшення.

9. У разі реалізації споживачем своїх прав, передбачених статтями 8 і 10 Закону [11], ці права діють і стосовно кредитодавця, що надав йому споживчий кредит для придбання продукції. Кредитодавець у такому випадку зобов’язаний повернути споживачеві суму вже здійснених ним виплат при розірванні договору купівлі-продажу (виконання роботи, надання послуги) або здійснити відповідне коригування кредитних зобов’язань споживача.

10. Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць; або

2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або

3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п’ять відсотків суми кредиту; або

4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту.

Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Таким чином, нова редакція Закону врегулювала відносини, які скла-даються між кредитодавцем та позичальником (споживачем), що можуть мати місце під час виконання ними взятих на себе зобов’язань відповідно до укладеного кредитного договору. Отже, запровадження норм, які регулюють права споживача в разі придбання ним продукції у кредит створює можливість виникнення в діяльності банків певних ризиків під час укладення та виконання договорів про споживчий кредит із фізичними особами, які не є суб'єктами підприємницької діяльності, що обумовлені нормами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

1.3 Ризики банківського кредитування населення та засоби їх зменшення

Ризик є невiд'ємною ситуативною характеристикою будь-якої дiяльностi кожного суб'єкта бiзнесу. У розрiзi банкiвських кредитних операцiй можна розглядати кредитний ризик — тобто ризик несплати позичальником основного боргу (суми наданої позики) i вiдсоткiв, якi належать сплатi банку за користування кредитом у термiни, визначенi у кредитному договорi. Несплата процентiв за позикою здатна спричинити неотримання прибутку банку вiд кредитної дiяльностi, неповернення ж самого кредиту викликає появу прямих збиткiв та можливу втрату банкiвського капiталу. З огляду на це кредитний ризик активної дiяльностi комерцiйного банку можна розглядати як ймовiрнiсть появи втрат (втраченої вигоди) iз-за ненадання кредиту потенцiйному позичальнику, здатному своєчасно виконати свої фiнансовi зобов’язання.

Кредитний ризик, або ризик неповернення боргу, однаковою мiрою стосується всiх клiєнтiв банку незалежно вiд того, чи позичальником є юри-дична особа-виробник, фiзична особа, а чи iнший банк.

Кредитний ризик при кредитуванні фізичної особи може бути пов’язаний з [55]:

— простроченням платежу через неплатоспроможнiсть позичальника;

— нецiльовим використанням кредиту;

— недостатнім ступенем забезпеченості i видами застави;

— смертю позичальника чи його тривалою хворобою, яка веде до непра-цездатності та неплатоспроможності.

Якщо розглянути умови виникнення ризикiв у банкiвському кредитуваннi фізичних осіб, то можна вiдзначити наступнi основні моменти.

По-перше, даний ризик може бути зумовлений ймовiрною появою збиткiв в результатi:

— нерацiонального вкладення кредитних ресурсiв у ненадiйнi кредитнi проекти, наявностi значної частки даних кредитiв у кредитному портфелi банку;

— недостатнього обгрунтування i достовiрностi прогнозу розвитку ринкової ситуацiї та фiнансової дiяльностi позичальника при наданнi кредиту;

— появи непередбачених обставин, зумовлених полiтичними, економiчними, соцiальними та iншими факторами, що утруднюють повернення кредиту позичальником;

— можливої недоброчесної конкуренцiї з боку iнших банкiв та фiнансово-кредитних iнститутiв тощо.

По-друге, ризик може бути викликаний ймовiрними втратами, котрi сприймаються як непередбачуване зниження суми повернення або й можливе неповернення позики в силу наступних факторiв:

— несподiваних несприятливих змiн умов банкiвської дiяльностi та дiяльностi суб'єктiв кредитування внаслiдок введення нових нормативно-правових актiв;

— недостатнього обгрунтування та достовiрностi вiдмови у наданнi кредиту позичальникам, здатним своєчасно його повернути;

— недостатнього обгрунтування та достовiрностi оцiнки дiлової, фiнансової та кредитної спроможностi клiєнта, його гарантiй i, як наслiдок, надання кредиту позичальнику, не здатному його повернути;

— недоброчесної оцiнки справжньої мети позичальника, здатного на правопорушення.

По-третє, ризик неповернення позичкового боргу залежить вiд стихiйних лих (пожеж, землетрусiв, повеней тощо), впливу кримiнального середовища, в тому числi правопорушень банкiвського персоналу.

Схематично структура кредитного ризику iз-за зовнiшнiх умов можна зазначити як [60]:

1. Ризик, пов’язаний iз позичальником, гарантом, страховиком:

а) об'єктивний (фiнансових можливостей) — нездатнiсть позичальника (гаранта, страховика) виконати свої зобов’язання за рахунок поточних грошових надходжень чи вiд продажу активiв;

б) суб'єктивний — репутацiя позичальника (гаранта, страховика) в дiловому свiтi, його вiдповiдальнiсть i готовнiсть виконати взятi зобов’язання;

в) юридичний — недолiки в складаннi i оформленнi кредитного договору, гарантiйного листа, договору страхування.

2. Ризик, пов’язаний iз предметом застави:

а) лiквiдностi — неможливiсть реалiзацiї предмета застави;

б) кон’юнктурний — можливе знецiнення предмета застави за перiод дiї кредитної угоди;

в) загибелi предмета застави;

г) юридичний — недолiки в складаннi i оформленнi договору застави.

3. Системний ризик — змiни в економiчнiй системi, якi можуть здiйснити вплив на фiнансовий стан позичальника (наприклад, змiна податкового законодавства).

4. Форс-мажорний ризик — землетруси, повенi, катастрофи, смерчi, страйки, воєннi дiї тощо.

Труднощi з погашенням наданих банком позик можуть виникати з рiзних причин. Найбiльш поширеними з них є:

1. Помилки та прорахунки самого банку, котрих вiн припустився при розглядi кредитної заявки, а також пiд час розробки та укладання кредитного договору i подальшого контролю його виконання.

2. Зміна доходних фінансових потоків клiєнта, що отримав позику.

3. Фактори, якi знаходяться поза банкiвським контролем та можли-востями впливу.

Щодо причин неповернення позичальником кредиту, що їх здатен спровокувати банк, називають:

а) необгрунтовано лiберальне ставлення до позичальника при розглядi заявки на отримання кредиту. Тут можуть мати мiсце такi чинники, як:

— надання необгрунтовано великої суми кредиту (кредитiв) одному клiєнту (концентрацiя кредитних ринкiв);

— надання кредитiв позичальникам, котрi пов’язанi системою участi з банкiром або банком (чинник «зв'язаного кредитування»).

б) неякiсне проведення оцiнки кредитоспроможностi позичальника внаслiдок недостатнього професiоналiзму банкiвських спецiалiстiв або вiдсутностi чiткої методики проведення оцiнки фiнансового стану позичальника, передбаченої нормативними актами.

в) помилки в оцiнцi забезпечення позики внаслiдок завищення його реальної ринкової вартостi, лiквiдностi тощо.

г) неповне вiдображення у кредитному договорi умов, що забезпечують iнтереси банку у поверненнi кредиту та плати за нього повною мiрою.

д) вiдсутнiсть контролю за позичальником у перiод користування кредитом та погашення позики (проведення обстежень, перевiрок використання кредиту та стану забезпечення позики, контроль поточної фiнансової дiяльностi клiєнта тощо).

е) надмiрне розширення або швидке збiльшення обсягiв кредитних операцiй:

— надання позик в обсягах, що не вiдповiдають капiталу банку;

— поширення кредитної дiяльностi на регiони та сфери, не знайомi банку або для функцiонування в котрих банк недостатньо оснащений;

Рiвень кредитного ризику значно збiльшується, якщо:

— проблемнi позики виникають раптово та наперекiр очiкуванням;

— в галузi кредитування розробляються та втiлюються новi задачi, кредитнi послуги, котрi не вiдповiдають минулому досвiду банку i не мають базового потенцiалу виконання (що є особливо актуальним у наших умовах, де iнститут кредитних послуг комерцiйних банкiв трансформується та розширюється);

— керiвництво банку не в змозi вжити необхiдних та негайних заходiв управлiння кредитним портфелем з метою уникнення проведення надто ризикованої кредитної полiтики, яка може призвести до фiнансових збиткiв (погiршення можливостей отримання необхiдного та/або додаткового прибутку);

— iснуючий порядок дiяльностi банку або недосконалiсть законодавства заважає прийняттю деяких оптимальних для конкретних ситуацiй заходiв стосовно зменшення ризиковостi кредитних вкладень банку.

Основними причинами виникнення проблемних позик (тобто позик, щодо яких виявляються труднощi з погашанням основного боргу та сплатою процентiв), що залежать вiд клiєнта — фізичної особи, вважають:

а) неотримання доходiв для покриття заборгованостi фiзичними особами-позичальниками.

б) навмисне порушення позичальником умов кредитного договору.

Фактори появи труднощiв з поверненням кредиту, що лежать поза межами контролю банку, об'єднують:

а) погiршення економiчної кон’юнктури, що враховує макроекономiчнi проблеми: спад, криза виробництва, iнфляцiя, стагфляцiя, криза неплатежiв, котрi утруднюють, а подеколи й унеможливлюють отримання доходів фізичною особою;

б) змiну законодавства країни тощо;

в) форс-мажорнi обставини природного характеру.

За результатами оцінки фінансового стану позичальник зараховується до відповідного класу. Також до уваги береться рівень погашання позичальником кредитної заборгованості.

Керуючись даними двома критеріями, банк класифікує кредитний портфель на групи кредитного ризику: стандартні позики, позики під контролем, субстандартні позики, сумнівні позики, безнадійні позики (табл.1.5).

Таблиця 1.5 Класифікація кредитного портфеля банку за ступенем ризику та визначення категорії кредитної операції [13]

З метою захисту своїх iнтересiв, зменшення рiвнiв кредитних ризикiв у процесi активної дiяльностi комерцiйний банк керується як нормативними положеннями, показниками ризику, встановленими iнструктивними документами, так i власними критерiями оцiнки ймовiрних ризикiв, методами та заходами щодо їх зниження, котрi вiдображаються у кредитнiй полiтицi банкiв.

Найпростiшим методом захисту вiд ризику неповернення кредитiв є елементарне нівелювання ризику, якого може дотримуватись банк, надаючи позики надiйним та перевiреним позичальникам. Але повнiстю уникнути ризику у кредитнiй справi, виключити ймовiрну появу втрат практично неможливо. Головною метою постає мiнiмiзацiя ризику, банк не повинен iгнорувати ринок кредитних вкладень з вiдносно високим ступенем ризику, рацiонально та виважено оперуючи капiталом у даному секторi активної дiяльностi. Це дозволить банку не звужувати сферу своєї дiяльностi та бути гiдним конкурентом у системi фiнансових посередникiв.

Лiмiтування кредитiв — це спосiб встановлення сум граничної заборго-ваностi за позиками конкретному позичальнику. Воно здiйснюється шляхом визначення лiмiтiв надання позик, якi уособлюють граничну суму кредиту, котру позичальник має право отримати в банку.

З метою зменшення банківських ризиків Національний банк установлює нормативи кредитного ризику, недотримання яких може призвести до фінансових труднощів у діяльності банку [17]:

— Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контр-агента (Н7) — не більше 25%;

— Норматив великих кредитних ризиків (Н8) — не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку;

— Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9) — не має перевищувати 5 відсотків.

— Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) — не має перевищувати 30 відсотків.

Iз застосування способу лiмiтування кредитiв шляхом встановлення максимальних значень показникiв щодо надання позик випливає iнший метод захисту вiд ризику при кредитуваннi, а саме диверсифiкацiя кредитних вкладень. Цей спосiб захисту передбачає розподiл та розмiщення надаваних грошових засобiв мiж рiзними суб'єктами (юридичними та фiзичними особами). Чим бiльшiй кiлькостi позичальникiв буде переданий у тимчасове користування позичковий капiтал конкретного банку, тим, за iнших однакових умов, меншим буде ступiнь ризику неповернення боргу, позаяк ймовiрнiсть банкрутства одразу багатьох клiєнтiв є значно нижчою од вiрогiдностi банкрутства одного або кiлькох позичальникiв, у яких зосереджена значна частка кредитних коштiв, i тим меншою мiрою банк буде залежний вiд можливостi чи бажання окремого позичальника повернути кредит. Також з цiєю метою банк може застосовувати спосiб зменшення розмiрiв надаваних позик у тому випадку, якщо вiн не має цiлковитої упевненостi у достатнiй кредито-спроможностi потенцiйного позичальника, але при цьому ступiнь та рiвень втрат вiд надання кредиту є порiвнянним з вiдповiдними показниками неотримання доходiв вiд втраченої вигоди.

Зі свого боку банки у процесі кредитування та контролю погашання кредитів формують, грунтуючись проведеною попередньою та поточною класифікацією за групами ризиковості кредитів, страховий резерв на відшкодування можливих втрат за наданими позиками. Даний резерв формується тільки на покриття безнадійної (збиткової) кредитної заборгованості за основним боргом та, окремо, за процентами та комісіями за всіма наданими позиками, в тому числі за врахованими векселями та міжбанківськими позиками, операціями фінансового лізингу. Розмір резерву визначається загальною сумою всіх позик, класифікованих за ступенем ризику та зважених на відповідний кожній групі кредитів коефіцієнт ризику.

Нормативними документами класифіковано наступні абсолютні величини розміру ризику (табл.1.7) [13]:

Таблиця 1.7

Розрахунковий резерв дорівнює сумі добутків «чиста заборгованість, на яку нараховується резерв * коефіцієнт ризику» всіх груп кредитів. Банк формує страховий резерв з двох складових: резерву загального та резерву спеціального. Загальний резерв створюється шляхом відрахувань на стандартні позики, спеціальний — на решту позик за рахунок валових витрат банку (до 40% суми сукупної заборгованості за кредитами) та, за необхідності, відрахувань з прибутку. Безнадійна заборгованість позичальника, визнаного банкрутом, або яка виникла внаслідок його неспроможності погасити кредит у зв’язку з дією непереборної сили (форс-мажору), списується зі спеціального резерву. Звичайно, що кошти резерву використовуються тільки у тому випадку, коли банк упевниться, що кредити ніколи не будуть погашені, і віднесе їх у збитки (погашення безнадійної позики не відбулось протягом трьох років).

Але найголовнiшим методом захисту вiд кредитних ризикiв, визначення необхiдного обсягу позики та можливих шляхiв повернення заборгованостi банку є аналiз та оцiнка кредитоспроможностi клiєнта, його фiнансового стану, прогнозування ризику неповернення кредиту.

Якщо у процесi оцiнки кредитоспроможностi клiєнта банк дiйшов пози-тивного висновку про привабливiсть кредитної угоди, то наступним елемен-том визначення рiвня кредитного ризику даної справи постає залучення достатнього забезпечення кредиту, позаяк будь-якi прогнознi розрахунки, навiть найоптимiстичнiшi, не здатнi передбачити усiх можливих ускладнень з поверненням позики та процентiв пiд час її використання.

Сутнiсть даного методу захисту вiд кредитних ризикiв полягає у тому, що позичальник апрiорно гарантує вiдшкодування суми кредиту та процентiв за ним. До таких гарантiй вiдносять: неустойку, заставу (заклад), поступку вимог та прав, передавання права власностi, гарантiї та поруки, страхування.

Наведенi форми забезпечення повернення кредиту оформлюються спецiальними документами, котрi мають юридичну силу i закрiплюють за кредиторами визначене джерело для погашання позики у разi вiдсутностi коштiв у позичальника при настаннi строку виконання зобов’язань.

Ще одним методом захисту банкiв вiд кредитних ризикiв у своїй дiяльностi та однiєю з можливих форм забезпечення надаваних позик є така галузь, як страхування окремих випадкiв, вiрогiдних у взаємовiдносинах мiж кредитором та позичальником. Даний спосiб широко застосовується практично у всьому свiтi. Страхування операцiй та дiй, пов’язаних з наданням кредитiв, передбачає повне передання вiдповiдальностi та ризику органiзацiї, котра страхує кредит.

Банки самостійно визначають рівень ризику кредитних операцій, оцінюють фінансовий стан позичальників (контрагентів банку) та вартість застави в межах чинного законодавства.

Таким чином, сучасний ринок банківських послуг кредитування населення можна сегментувати з точки зору кредитного ризику як:

а) Високоризиковані та високодоходні кредити на поточні потреби ;

б) Кредити в інвестиційну діяльність середнього ступеня ризику та середньої ставки доходності;

в) Кредити вексельного рефінансування з змінною ставкою доходності обліку векселя, але з великим рівнем ризику непогашення векселя;

г) Низькоризикові низькодохідні іпотечні кредити під заставу нерухомості з можливістю рефінансування іпотечних активів через випуск іпотечних цінних паперів;

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ КРЕДИТУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ АППБ «АВАЛЬ»

2.1 Загальні характеристики діяльності АППБ «Аваль»

Акціонерний поштово-пенсійний банк «Аваль» заснований у 1992 році. У 2002 році банк увійшов у «Топ-100 банків Центральної та Східної Європи» рей-тингового агентства Standard&Poor's. За підсумками 2001;2003 рр. провідні ук-раїнські видання неодноразово визнавали Банк Аваль кращим банком України за найважливішими показниками. У 2004 році звання «Кращий банк України-2003» Банку Аваль присвоїв у своєму щорічному рейтингу кращих банків світу «Awards for Excellence-2003» міжнародний журнал фінансових ринків Euromo-ney.