Аналіз адаптивності підприємств будівельної галузі України

Постановка проблеми. Комерційні підприємства наразі змушені здійснювати свою діяльність в умовах жорсткої конкуренції та політичної і економічної кризи. Вплив негативних факторів зовнішнього середовища має місце абсолютно у всіх галузях народного господарства, в тому числі і в будівельному секторі економіки [1]. Оскільки підприємства будівельної галузі, беручи безпосередню участь у створенні основних фондів, мають вагомий вплив на економіку країни в цілому, дослідження питань здатності таких підприємств пристосовуватися до змін в їх середовищі функціонування набувають особливої актуальності в сучасних реаліях економіки України.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематиці функціонування та розвитку підприємств будівельної галузі присвячені роботи багатьох науковців: Асаула А. М., Верхоглядової Н.І., Вечерова В. Т., Дружиніна А, Залуніна В.Ф., Іванілова О., Калугіна Ю.Б., Конащука В. Л., Млодецького В. Р., Опєкунова В.О., Орловської Ю.В., Полякова І.С., Радкевича А. В., Симіонова Ю.Ф., Торкатюка В.І., Тяна Р. Б., Цуцаєва О. Т, Шутенка Л. М. та ін. будівельний економічний адаптивність Проте питання аналізу адаптивності будівельних підприємств України залишається недостатньо висвітленим і потребує подальшого дослідження.

Постановка завдання. Аналіз адаптивності підприємств будівельної галузі з врахуванням сторін функціонування підприємств: виробничої, фінансової, трудової, інвестиційно-інноваційної.

Виклад основного матеріалу дослідження. Розглядаючи основні тенденції будівельного ринку України необхідно зауважити наступне [1]:

• * у січні 2015р. підприємствами України виконано будівельних робіт на суму 2,1 млрд.грн. Індекс будівельної продукції у січні 2015р. порівняно з січнем 2014р. становив 63,3%;
• * будівництво будівель скоротилось на 32,6%, у т.ч. нежитлових — на 54,2%. Водночас будівництво житлових будівель зросло на 0,9%. Будівництво інженерних споруд зменшилося на 40,6%;
• * нове будівництво, реконструкція та технічне переозброєння склали 85,2% від загального обсягу виконаних будівельних робіт, капітальний і поточний ремонти — 6,8% та 8,0% відповідно;
• * підприємствами 5 регіонів країни (м. Києва, Дніпропетровської, Харківської, Полтавської та Донецької областей) виконано 61,5% загального обсягу будівництва;
• * за 2014р. в Україні прийнято в експлуатацію 9741,3 тис. м 2 загальної площі житла, з яких 202,7 тис. м 2 (або 2,1% загального обсягу житла) відповідно до Порядку (Порядок прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 № 95 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15.04.2013 за № 612/23 144). Значну частину (53,0%) загального обсягу житла прийнято в експлуатацію у будинках із двома й більше квартирами, 46,7% - в одноквартирних будинках та 0,3% - у гуртожитках;
• * загальна площа прийнятого в експлуатацію житла за 2014р. порівняно з 2013р. зменшилась на 2,1%, при цьому без урахування площі, прийнятої відповідно до Порядку, збільшилась на 27,0%;
• * за рахунок коштів державного бюджету за 2014р. прийнято в експлуатацію 32,7 тис. м 2 загальної площі житла (0,3% від загального обсягу), що на 34,1% менше рівня 2013р;
• * серед інших об'єктів соціальної сфери за 2014р. прийнято в експлуатацію: загальноосвітні навчальні заклади на 2,6 тис. учнівських місць, дошкільні навчальні заклади на 1,7 тис. місць, лікарні на 207 ліжок, амбулаторно-поліклінічні заклади на 3,5 тис. відвідувань за зміну, будинки відпочинку та пансіонати на 1,4 тис. місць тощо;
• * за 2014р. прийнято в експлуатацію ряд виробничих об'єктів і потужностей, серед яких 4 нафтові й 5 газових свердловин з розвідувального й експлуатаційного буріння, магістральні газопроводи протяжністю 33,7 км, місцеві трубопроводи для транспортування газу — 1113,3 км, лінії електропередачі - 295,1 км, трансформаторні понижуючі підстанції напругою 35 кВ і вище потужністю 185,2 тис. кВ*А, електростанції напругою 1012,3 МВт тощо;
• * збудовано магістральні залізничні другі колії протяжністю 216,6 км, трамвайні колії - 2,1 км, шляхопроводи та естакади надземні - 1860 пог. м, мости залізничні та пішохідні - 58,0 пог. м, та 96,0 пог. м відповідно, перевантажувальні комплекси морських портів — 940 пог. м, причали річкових портів — 191 пог.м.;
• * на підприємствах харчової промисловості прийнято в експлуатацію потужності з виробництва 114,1 млн.умов. банок рибних консервів, 0,6 тис. т швидкозамороженої плодоовочевої продукції, 13,1 тис. т соків фруктових та овочевих, 11,3 тис. т хлібобулочних виробів, 416 т тортів і виробів кондитерських, 14,9 тис. т виробів сухарних, печива та здобних хлібобулочних виробів довготривалого зберігання та 224 т какао, шоколаду і виробів кондитерських з цукру, 1,4 тис. т макаронних виробів, 2,0 тис. т сичужного, плавленого та кисломолочного сиру, 32,9 тис. т кисломолочних продуктів, 7,6 тис. т масла вершкового, 859,2 тис. т нерафінованої олії, 563 тис. т рафінованих жирів та олії, а також з переробки 10,0 тис. т м’яса та 16,4 тис. т рибної продукції тощо;
• * прийнято в експлуатацію будівлі для потреб сільського господарства, зокрема, приміщення для утримання великої рогатої худоби, свиней та овець — на 10,5 тис., 15,4 тис. та 0,1 тис. скотомісць відповідно, а також птиці - на 11,2 млн. птахомісць, птахофабрики яйцевого та м’ясного напряму — відповідно на 2,9 млн.кур.несуч. та 7,3 млн. голів м’ясної птиці, тваринницькі комплекси по вирощуванню та відгодівлі молодняку великої рогатої худоби та свиней — на 0,3 тис.шт. молодняку та 94,7 тис. голів, комплекс по вирощуванню овець — на 0,6 тис. вівцематок. Також прийнято в експлуатацію елеватори, насіннєсховища та сховища для картоплі, овочів і фруктів — на 833,1 тис. т, 5,2 тис. т та 77,3 тис. т одночасного зберігання відповідно, елеватори для зберігання оліє-насіння — на 55,4 тис. т одночасного зберігання, теплиці під склом площею 16,5 тис. м 2, зерноочисні й зерноочисно-сушильні пункти — на 3868,3 тис. т та інші.

Переходячи до питання економічної адаптивності підприємств будівельного сектору економіки, відмітимо, що під економічною адаптивністю підприємства розуміємо категорію, яка характеризує його здатність як відкритої системи пристосовуватися до змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі для забезпечення бажаної ефективності діяльності [2].

Основним показником, характеризуючим ефективність діяльності підприємства є рентабельність його діяльності.

Так на рис. 1 наведено показники рентабельності операційної діяльності підприємств будівельної галузі і рентабельність операційної діяльності підприємств по Україні в цілому за 2010;1013 рр.

Найбільша рентабельність операційної діяльності як для підприємств України в цілому, так і для підприємств будівельного сектору економіки спостерігається в 2011 році (5,5% та 0,2% відповідно). В 2012 та 2013 роках простежується падіння рентабельності для підприємств України (на 0,5% та 1,1% відповідно) досягаючи значення в 3,9%. Операційна ж діяльність будівельних підприємств характеризується збитковістю (-0,1% та -0,4% в 2012 та 2013 роках відповідно). Така тенденція може пояснюватися економічною та політичною кризою в країні та свідчить про значну вразливість підприємств будівельного сектору економіки та їх низьку економічну адаптивність в цілому.

Розглянемо наступні основні сторони функціонування підприємств:

• * виробнича;
• * інвестиційна;
• * трудова;
• * фінансова.

Виробнича сторона охоплює сферу безпосереднього виробництва товарів, робіт і послуг.

Інвестиційна — сферу інвестиційної діяльності підприємства Трудова — особливості використання трудових ресурсів на підприємстві.

Фінансова — сферу фінансової діяльності підприємства. [2].

Для аналізу виробничої сторони діяльності розглянемо показники ВВП. На рис. 2 наведені дані з виробництва валового внутрішнього продукту по Україні і в будівельному секторі економіки за 2010;1013 рр.

Динаміка виробництва валового внутрішнього продукту по Україні з 2010 по 2013 рік є позитивною. Однак слід відмітити, що в темпи збільшення ВВП знизилися в 2012 та 2013 роках і склали 6,2% та 1% відповідно в порівнянні з 21,5% зростання в 2011 році. Виробництво ж валового внутрішнього продукту в будівельній галузі характеризується незначним зростанням лише в 2011 році (на 771 млн.грн. порівняно з 2010 роком). В 2012 та 2013 роках спостерігається падіння показника (на 7,9% та 6,7% відповідно). Це свідчить про низьку економічну адаптивність виробничої сторони функціонування будівельних підприємств.

Аналізуючи інвестиційну сторону діяльності розглянемо показник капітальних інвестицій. Капітальні інвестиції - інвестиції у придбання нових і тих, які були у використанні, або виготовлення власними силами для власного використання матеріальних і нематеріальних активів, витрати на капітальний ремонт та модернізацію [3]. На рис. 3 представлена інформація щодо розміру капітальних інвестицій в Україні і в будівельному секторі народного господарства за 2010;1013 рр.

Капітальні інвестиції в Україні збільшуються в 2011 та 2012 роках на 37,5% та 13% відповідно. В 2013 році спостерігається падіння показника на 25 964 млн. грн. В будівельній галузі динаміка капітальних інвестицій є позитивною з 2010 по 2013 роки (зростання на.

2065 млн. грн., 10 040 млн. грн. та 1423 млн. грн. в 2011, 2012, 2013 роках відповідно). Вищевикладене свідчить про високу адаптивність інвестиційної сторони функціонування будівельних підприємств.

Аналізуючи трудову сторону діяльності підприємств розглянемо кількість зайнятих в будівельній галузі і по Україні в цілому. Зайнятими вважаються особи у віці від 15 до 70 років. На рис 4. наведена динаміка зайнятості за 2010;2013 рр.

Як для України в цілому, так і для підприємств будівельної галузі зайнятість має спадаючу тенденцію. Проте темпи зниження кількості зайняти в Україні є меншими ніж темпи зниження кількості зайнятих в будівельному секторі економіки (5,6%, 2%, 2,3% та 10,8%, 6%, 9,8% для 2011, 2012, 2013 років відповідно). Це свідчить про низьку адаптивність трудової сторони функціонування будівельних підприємств.

Для аналізу фінансової сторони діяльності підприємств розглянемо показник загальної ліквідності, який показує, яку частину поточних зобов’язань підприємство спроможне погасити, якщо воно реалізує усі свої оборотні активи. За допомогу цього показника традиційно оцінюють платоспроможність підприємств. На рис 4. наведена динаміка коефіцієнту загальної ліквідності за 2010;2013 рр.

Вважається, що показник ліквідності підприємства повинен бути більше 1,5 для нормального функціонування підприємства, оскільки у суб'єкта господарювання повинен бути деякий обсяг виробничих запасів для продовження господарської діяльності після сплати всіх поточних зобов’язань. Коефіцієнт загальної ліквідності як для підприємств України в цілому, так і для підприємств будівельного сектору економіки є меншим за нормативне значення продовж 2010;2013 років. Середнє значення коефіцієнта для підприємств України за аналізований період перевищує аналогічне значення для галузі будівництва на 10%. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок про низьку адаптивність фінансової сторони функціонування будівельних підприємств.

Висновки. В статті проведено дослідження основних показників будівельних підприємств за останні 5 років. Представлений аналіз підприємств будівельної галузі з врахуванням сторін їх функціонування: виробничої, інвестиційної, трудової, фінансової. За результатами аналізу можна констатувати низьку економічну адаптивність підприємств будівельного сектору економіки в цілому та в розрізі виробничої, трудової та фінансової сторін функціонування.

Подальші дослідження доцільно присвятити порівнянню економічної адаптивності підприємств різних галузей економіки.

Література

• 1. Офіційний сайт Державного служби статистики України [Електронний ресурс]. — Режим доступу: www.ukrstat.gov.ua.
• 2. Турко М. О. Теоретичні підходи до визначення категорії «економічна адаптивність підприємства» / М. О. Турко // Економічні науки: Вісник Хмельницького національного університету. — 2014. — № 6. — Т. 1. — С. 38−41.
• 3. Статистичний щорічник України за 2013 рік/ [за ред. О.Г. Осауленка]. — К.: Державний комітет статистики України, 2014. — 534с.
• 4. Статистичний щорічник України за 2012 рік/ [за ред. О.Г. Осауленка]. — К.: Державний комітет статистики України, 2013. — 552с.
• 5. Статистичний щорічник України за 2011 рік/ [за ред. О.Г. Осауленка]. — К.: Державний комітет статистики України, 2012. — 559с.
• 6. Статистичний щорічник України за 2010 рік/ [за ред. О.Г. Осауленка]. — К.: Державний комітет статистики України, 2011. — 536с.