Проектирование і розрахунок водопропускних труб

ЗМІСТ стр.

Запровадження. 2.

1. Вихідні дані й стисла характеристика району проектування. 3.

1.1. Вихідні дані. 3.

1.2. Клімат. 3.

1.3. Гидро-геологические умови. 3.

1.4. Рельєф. 3.

2. Гідравлічні розрахунки отворів водопропускних труб. 5.

2.1. Визначення площі водо-зборів. 5.

2.2. Визначення максимального витрати від зливового стоку. 5.

2.3. Визначення максимального витрати від снігового стоку. 6.

2.4. Визначення пропускну здатність труби при безнапорном режимі. 7.

2.5. Розрахунок отворів труб з урахуванням акумуляції води у споруди. 8.

2.6. Визначення висоти насипу земполотна над трубою і довжини труби. 10.

3. Проектування поверхового водовідведення дільниці траси а/д. 12.

4. Розрахунок елементів віражу та її конструктивні схеми. 13.

Література. 14.

Малі водовідвідні споруди влаштовуються у місцях перетину автомобільної дороги з струмками, ярами чи балками, якими стікає вода від дощів чи танення снігу. Кількість водопропускних споруд залежить від кліматичних умов і рельєфу, а вартість їхнього перебування становить 8−15% від вартості автомобільної дороги з удосконаленим покриттям. Тому вибір правильний вибір типу, і раціональне проектування водопропускних споруд яких багато важать зниження вартості будівництва автомобільної дороги. Більша частина водопропускних споруд, споруджуваних на автомобільних дорогах, становлять труби. Водопропускні труби — це штучні споруди, призначені для пропуску під насипами доріг невеликих постійних чи періодично діючих водотоків. Не змінюють умов руху автомобілів, оскільки з їхньою можна розташовувати за будь-яких поєднаннях плану і профілю дороги. Вони мало чутливі до зростання тимчасової навантаження і динамічним ударам, вимагають меншої витрати матеріалу будівництва і менших витрат за утримання і ремонт, допускають вищі швидкості течії води в спорудженні проти мостами, а тому в різних розмірах пропускну здатність їхня вища. Для збільшення водопропускной здібності поруч із одноочковыми трубами застосовуються і многоочковые. Труби не стискують проїжджу частину і узбіччя, і навіть не вимагають зміни типу дорожнього покриття. З іншого боку, труби будуються повністю збірними з залізобетонних і бетонних елементів невеличкий маси, що дозволяє користуватися кранами малої вантажопідйомності. Труба складається з середині, вхідного і вихідного оголовков. Середня частина труби зазвичай розділена на ланки, встановлені на фундамент, який би в секції, чи грунтову подушку. Між секціями влаштовують наскрізні деформаційні шви задля унеможливлення тріщин чи інших ушкоджень труби від впливу нерівномірної опади. Нижню частина отвори чи дно труби оформляють як лотка, якому надають подовжній ухил з урахуванням ухилу лода дома устрою труби. Схил труби забезпечують шляхом ступенчатого розташування її секцій. Труби під насипами можна класифікувати за такими ознаками: V характером перебігу води; V формою поперечного перерізу труби; V за конструкцією вхідний частини труби; V за матеріалом труб. За характером перебігу води розрізняють труби напірні, безнапорные і полунапорные.

> в напірних трубах вода заповнює все перетин трубы.

> в трубах безнапорных потік протягом усього труби має вільну поверхность.

> в полунапорных трубах вхідний перетин труби затоплено, але в іншому протязі потік має вільну поверхню. За формою поперечного перерізу труби бувають круглі, овальні, трапецеидальные, прямокутні, трикутні. По конструкції вхідний частини розрізняють труби: V з портальним оголовком; V з раструбным оголовком;

V з воротниковым оголовком; при воротниковом оголовке труби зрізано у площині укосу насипу, тож їх іноді називають трубами зі скошеними оголовками; V з коридорним оголовком; V з обтічним оголовком. По матеріалу труби бувають залізобетонні, металеві, дерев’яні, бетонні, кам’яні і др.

Вихідні дані й стисла характеристика району проектирования.

1 Вихідні данные.

1. Район проектування — Воронезьку область. 2. Інтенсивність руху на двадцятилітню перспективу — по курсовому проекту № 1. 3. Топографічна карта — по курсовому проекту № 1. 4. Подовжній профіль — по курсовому проекту № 1.

2 Климат.

Воронезьку область лежить у III-ей дорожно-климатической зоні — зоні з великим зволоженням грунтів в окремі періоди року. Для району прокладання автомобільної дороги характерний клімат з невідь що холодної взимку і надзвичайно теплим влітку, що це випливає з дорожно-климатического графіка (рис 1.1).

Літо тепле: середньодобова температура найбільш спекотного місяці (липня) становить +20,4?С; зими не холодні зі середньодобовій температурою найбільш холодного місяці (січня) -9,2?С. Негативні температури повітря бувають з 17 листопада до березня, а розрахункова тривалість періоду негативних температур Т=179 сут.

Абсолютний максимум температури повітря на року сягає +35?С, мінімум -32?С. Отже, амплітуда температури становить 67? С. Річна середня добова амплітуда температури повітря буває червні (13,2?С), а максимальна у лютому (30,2?С).

Протягом року випадає 696 мм опадів; кількість опадів на рідкому і змішаному вигляді 612 мм протягом року; добовий максимум 112 мм. Середня за зиму висота снігового покрову становить 25 див, а число днів із сніжним покровом до 142 сут (період 04.12 — 29.03).

Для аналізованого району взимку переважають вітри північного і західного напрямів. Влітку переважають вітри південного і південно-східного напрямів (рис 1.2). Середня швидкість вітру на січень дорівнює 3,22 м/с. Максимум з середніх швидкостей по румбам на січень — 6,8 м/с. Середня швидкість вітру впродовж липня дорівнює 3,55 м/с. Максимум з середніх швидкостей по румбам впродовж липня — 4,4 м/с.

3 Гидро-геологические условия.

По характером і ступеня зволоження проектований район належить до 1-му типу місцевості: поверховий стік забезпечений; грунтових вод не впливають на зволоження верхньої товщі; грунту сірі, лісові слабоподзолистые, у північній частини зони — темно-сірі лісові і чорноземи оподзоленные і выщелоченные. У районі дороги грунти представлені супесями.

4 Рельеф.

Ймовірна смуга прокладання дороги перетинає грядовые пагорби рельєфу заввишки менш 80 м (з перепадом висот 40 м) і річка без заплави й заболочування. Пагорби без рослинності і мають стійкі схили. Це дозволяє оцінити рельєф як рівнинний слабопересеченный, тобто важких ділянок і тому для проектування слід сприймати основні розрахункові скорости.

Гідравлічні розрахунки отворів водопропускних труб.

1 Визначення площі водосборов.

Для визначення розрахункового витрати необхідна за процесі технічних пошуків виконати необхідні топографо-геодезичні праці та обстеження. Основними вихідними даними є план басейну з характеристикою його площі, довжини головного лода, середнього ухилу лода, схилів. З іншого боку необхідно встановити характер поверхні басейну: рослинність, грунтовий покров.

Басейном називається ділянку місцевості, від якого вода під час випадання дощів і сніготанення стікає до проектованого водопропускному спорудженню. Для визначення площі басейну необхідно установити межі його за карті чи місцевості. Кордоном басейну з одного боку завжди є саме дорога, з другого боку — водораздельная лінія, яка відокремлює даний басейн від соседних.

Басейн малих водопропускних споруд на автомобільних дорогах знімають, зазвичай, за картою. При визначенні кордонів басейну спочатку встановлюють найближчі до водопропускному спорудженню точки перегину місцевості на трасі (опуклі переломи). Ці точки будуть початком і кінцем водораздельной лінії. Інші точки водораздельной лінії визначають аналогічно, у своїй враховують, що вододіл йде завжди перпендикулярно горизонталям від нього вода повинна стікати в протилежні стороны.

За відсутності необхідних карт чи коли водозбори виражені неясно, і навіть при площі басейну щонайменше 0,25 км² слід виробляти зйомку водо-зборів в натуре.

Якщо місцевість відкрита пересічена і лінії вододілів ясно виражені, застосовують зйомку зарубками. І тут на характерних точках водораздельной лінії встановлюють віхи в такий спосіб, щоб їх можна було із двох чи навіть кількох точок траси. У цих точках встановлюється інструмент, який орієнтують в напрямі траси дороги. Послідовно візуючи на виставлені віхи, вимірюють кути між напрямом траси, прийнятої за базис, і визирными променями на віху. На кожну віху мають бути зроблені погляди щонайменше ніж із двох точок траси. На плані, орієнтуючись на напрям траси, проводять визирные лінії. Якщо через рельєфу й у рослинності лежить на поверхні басейну не можна виконати зйомку зазначеним методом, застосовують обхід по вододілам. У цьому відстань між віхами визначають стрічкою чи крокоміром, а кути повороту по румбам чи азимутах, измеренными буссолью чи гониометром.

Якщо вододіл плаский і не ясно виражений лежить на поверхні, басейн знімають ходами по тальвегам до вододілу. Вимірявши довжини ходів і визначивши їх напрями, становлять план бассейнов.

Площа басейну, окресленого за картою, визначається планиметром, палеткой чи розбивкою басейну на найпростіші геометричні фигуры.

У цьому курсовому проекті площа водозбору визначалася по виданої топографічної карті (див. додаток) методом розбивки окресленого у ньому басейну на квадрати зі сторонами 100 м з подальшим підсумовуванням. Площа водозбірного басейну, F = 1,64 км².

Розрахунок максимальних витрат ведеться за ливневому стоку і стоку талих вод. За розрахунковий приймається більший з них.

2 Визначення максимального витрати від зливового стока.

Для визначення максимального витрати зливового стоку (Qл) необхідні такі дані: 1. Зливової район для заданої області, що визначається по рис. XV.2 [1]. Воронезької області відповідає 6 зливовий район; 2. Площа водозбірного басейну, приймається за картою, F, км2, F = 1,64 км²; 3. Довжина головного лода, визначається за картою, L, м, L = 1820 м; 4. Середній ухил лода, і, ‰, і = (57,92−51,16)/1820 = 4 ‰; 5. Схил лода у споруди, iсоор, ‰, iсоор = (52,10−51,16)/320 = 3 ‰; 6. Можливість перевищення паводка для труби Донецькій залізниці III категорії — 2%.

Витрата зливового стоку, Qл, м3/с, визначається за такою формуле:

де ачас — інтенсивність зливи годинниковий тривалості залежно від зливового району й ймовірності перевищення максимальних витрат розрахункових паводків, мм/мин. По табл. XV.2.

[1] ачас = 0,89; kt — коефіцієнт переходу від інтенсивності зливи годинниковий тривалості до інтенсивності зливи розрахункової тривалості, залежить від довжини водозбору L й середнього ухилу лода і, %. По табл. XV.3 [1] kt = 1,39;

F — площа водозбору, км2, F = 1,64 км²;

? — коефіцієнт втрат стоку, залежить від виду та характеру поверхні басейну. По табл. I [2] стор. 23? = 0,25;

? — коефіцієнт редукції (зменшення), враховує неповноту стоку, тим більший, що більше водозбір. Коефіцієнт редукції? залежить від площі басейну і обчислюється по формуле:

Тоді витрата зливового стоку за такою формулою (1) равен:

3 Визначення максимального витрати від снігового стока.

Максимальний витрата талих вод для будь-яких басейнів (Qт), м3/с, визначається по формуле:

де k0 — коефіцієнт дружности повені; n — показник ступеня залежить, котрий як і k0 залежить від рельєфу і кліматичних умов і визначаються по табл. II [2] стор. 23.

За наведеною таблиці k0 = 0,02, а n = 0,25;

F — площа водозбору, км2;

?1 — коефіцієнт, враховує зниження максимальних витрат у заволожених місцинах. У разі басейн не заболочений, тому ?1 приймаємо рівним 1;

?2 — коефіцієнт, враховує зниження максимальних витрат у залесенных басейнах. Визначається ?2 по формуле:

де Ал — залесенность водозбору, Ал =0,5, тоді з формулі (4).

?2 =0,7; hр — розрахунковий шар сумарного стоку тієї ж ймовірності перевищення, як і шуканий максимальний витрата, мм. Визначається по формуле:

де h0 — середній багаторічний шар стоку, мм, визначається по рис. XV.3 [1]. Для Воронезької області h0 = 40 мм; kр — модульний коефіцієнт для розрахункового расхода.

Розмір коефіцієнта kр залежить від величини коефіцієнта асиметрії Cs, який у часи чергу залежить від коефіцієнта варіації Cv. Розмір коефіцієнта Cv визначається за картою коефіцієнтів варіації шару стоку половодий. По рис. XV.4 [1] Cv = 0,5. Цю величину для басейнів площею менш 200 км² множать на коефіцієнт визначається по табл. I [2] на стор. 7 слова й рівний 1,25. Тоді Cv = 0,63.

Коефіцієнт асиметрії Cs для рівнинних водо-зборів приймається равным:

Величина коефіцієнта kр визначається по кривим модульних коефіцієнтів верств стоку для відповідної ймовірності перевищення по рис. XV.5 [1]. kр =2,6.

Тоді формулі (5) hр = 104 мм, а, по формулі (3):

4 Визначення пропускну здатність труби при безнапорном режиме.

Безнапорный режим характеризується незатопленным вхідним отвором і клубною роботою труби неповним перерізом, який відповідає условию:

де H — підпор перед трубою, м; hтр — висота труби робочий діаметр тунелю, м.

Приймаємо найбільш максимальний витрата визначення діаметра труби, т. е. зливовий витрата рівний 4,24 м3/с. Приймаємо по обраному витраті діаметр труби (1,5 м) і швидкість води не вдома (3,9 м/с) по табл. IV [2] стор. 26.

Критична швидкість Vкр, м/с, визначається по формуле:

де Vс — швидкість стиснутому сечении, м/с.

Критична глибина hкр, м, визначається по формуле:

де g — прискорення вільного падіння, м/с2.

Вода стислому сечении hс, м:

Підпор води перед трубою визначається за такою формулою, H, м:

де? — коефіцієнт швидкості, який приймає для конічного ланки 0,97.

Зробимо перевірку обраної труби на висоту підпора труби за такою формулою (7):

Зробимо перевірку пропускну здатність обраної труби. Пропускна здатність труби Qc, м/с3, при безнапорном режимі визначається по формуле:

де ?з — площа стиснутого перерізу в трубі, м2, що визначається з мал. I [2] стор. 13 з співвідношення hc/d = 0,38. У цій графіку видно, що ?/d2 = 0,29. Отже, ?з = 0,65 і з формулі (12):

Вибираємо одноочковую трубу діаметром 1,5 м.

5 Розрахунок отворів труб з урахуванням акумуляції води у сооружения.

Акумуляція враховується завжди розрахунку по переважному ливневому стоку. Через війну акумуляції води перед трубою утворюється ставок. Час проходження води через трубу збільшується в порівнянню з тривалістю паводка, унаслідок чого відбувається зниження розрахункового сбросного витрати в спорудженні Qс проти максимальним паводочным витратою Qр, що зумовлює значного зменшення отвори труби. Розрахунок проводиться у разі ливневому стоку із дотриманням умови Qc? Qт, де Qт за такою формулою (3) одно 1,9 м3/с, а Qc за такою формулою (1) одно 4,24 м3/с. Умова виконується. Порядок визначення розрахункового сбросного витрати в спорудженні з урахуванням акумуляції наступний: 1. Обчислюється обсяг стоку W, м3, по формуле:

де ачас — інтенсивність зливи годинниковий тривалості залежно від зливового району й ймовірності перевищення максимальних витрат розрахункових паводків, мм/мин. По табл. XV.2.

[1] ачас = 0,89;

? — коефіцієнт редукції, визначається за такою формулою (2).? = 0,5; kt — коефіцієнт переходу від інтенсивності зливи годинниковий тривалості до інтенсивності зливи розрахункової тривалості. По табл. XV.3 [1] kt = 1,39.

2. Визначається крутість схилів m1 і m2.

3. Для низки значень H (з інтервалом 0,5 м) у вигляді таблиці обчислюються обсяги ставка акумуляції Wпр, м3, по формуле:

де H — максимальна глибина в зниженою точці живого перерізу при розрахунковому рівні підпертих вод, м; m1, m2, iл — крутість схилів лода та її уклон.

До того ж розрахунковий витрата Qс по формуле:

де Qл — максимальний витрата дощових вод, м3/с, визначається за такою формулою (1);

Wпр — обсяг ставка акумуляції перед спорудою, м3, обчислюється за такою формулою (14);

W — обсяг зливового стоку, м3, розрахована за такою формулою (13);

Kr — коефіцієнт, враховує форму розрахункового гидрографа паводка.

Для немуссонных районів дорівнює 0,7.

Крапка 1.

Крапка 2.

Крапка 3.

Таблиця 2.1. Визначення розрахункових сбросных витрат що за різних величинах H.

|Номер |H, м |H3, м3 |Wпр, м3 |Wпр/Kr?W |Qс, м3/с | |точки | | | | | | |1 |0 |0 |0 |0 |4,24 | |2 |0,5 |0,125 |1224 |0,05 |4,03 | |3 |1 |1 |9792 |0,38 |2,6 |.

4. За даними гідравлічних характеристик типових труб (табл. IV [2] стор. 26) будують графік пропускну здатність Qтр = f?(H) труби даного отвори та режиму перебігу і графік Qс = f?(H) за даними таблиці 2.1. Зазначений розрахунковий сбросной витрата з урахуванням акумуляції Qс й розмір підпора H відповідають точці перетину двох графіків Qс і Qтр.

Для труб діаметра 1,5 і 2 м величина підпора нижче припустимого, т. е. труби працюють у безнапорном режимі. Залишаємо трубу діаметра 1,5 м.

6 Визначення висоти насипу земполотна над трубою і довжини трубы.

Мінімальна висота насипу по верхової бровки приймається з формули, Hнас (хв), м:

де hтр — висота труби робочий діаметр тунелю, м, hтр = 1,5 м;

? — товщина стінки труби, м,? = 0,14 м;

? — мінімальна товщина засипки над ланками труби, принимаемая всім типів труб на автомобільних і Харківського міських дорогах рівної 0,5 м (починаючи з верхи труби до низу дорожнього одягу) [3]; hд.о. — товщина дорожнього одягу, м, hд.о. = 0,8 м.

Довжина труби при постійної крутизну укосів насипу, L, м:

де Bзп — ширина земляного полотна, м, для III категорії Bзп = 12 м;

Hзп — висота земляного полотна, м, по повздовжньому профілю Hзп = 3,25 м; m — закладення укосу, m = 1,5; sin? — кут перетину осі дороги з віссю труби, sin 900 = 1.

Проектування поверхового водовідведення дільниці траси а/д.

Проектоване земляне полотно зводять сухих місцях з забезпеченим швидким стоком поверхневих вод, а грунтових вод розташовані глибоко, тому приймаємо бічні канави трикутного перерізу глибиною щонайменше 0,3 метрів від землі. Крутість укосів таких канав 1:4 і менше, що забезпечує автомобілям можливість безпечного з'їзду з насипу. З ПК 23+00 по ПК 28+00 кюветы годі й влаштовувати, оскільки насип досить висока. З ПК 28+00 по ПК 33+10 влаштовуються кюветы паралельно бровки земляного полотна, тобто із ухилом 15‰.

Призначимо глибину води в кюветі 0,9 м. Визначимо площа перерізу потоку ?, м, по формуле:

де m1, m2 — закладення укосів; h — глибина води в кюветі, м.

Знайдемо змочений периметр кювету ?, м, по формуле:

Тоді гідравлічний радіус R, м:

Розрахуємо середню швидкість потоку v, м/с, при глибині 0,9 м по формуле:

де n — коефіцієнт шорсткості (приймаємо для укріпленого грунту рівним 0,03 по табл. VII. 1 [1]); і — подовжній ухил (і =0,015).

По табл. XIV. 18 і XIV. 19 [4] отримана швидкість адресований зміцнення кювету грунтом завтовшки 10 см.

Визначимо витрата води Q, м3/с, на ПК 28+00 по формуле:

Знайдемо розрахунковий витрата води для кювету Qк, м3/с на ПК 28+00 за такою формулою повного стоку з огляду на те, що загальна площа водозбору для цієї ділянки дорівнює 0,1 км² (по карте):

Приймаємо кювет трикутною форми з ухилом 15‰, довжиною 510 м, глибиною 0,9 м. Призначаємо зміцнення кювету — укріплений грунт завтовшки 10 см.

Розрахунок елементів віражу та її конструктивні схемы.

Під час проходження кривою особливо несприятливі умови створюються для автомобіля, двигающегося по зовнішньої смузі проїзній частині, яка за двухскатном профілі має поперечний ухил від центру кривою. Якщо збільшення радіуса кривою, необхідне забезпечення стійкості автомобіля проти заносу, по місцевих умов неможливо, то влаштовують односкатный поперечний профіль — віраж з ухилом проїзній частині і узбіч до центра кривою. З огляду на можливість ожеледиці, ухили віражів зазвичай призначають до 60‰.

Пристрій віражів передбачено усім кривих у плані для доріг I категорії при радиусах менш 3000 метрів і дорогах інших категорій при радиусах менш 2000 метрах 4.14. [5]. У нашій радіуса, рівного 1000 м, поперечний ухил віражу відповідно до табл. 8 [5] стор. 9 приймається 30‰.

Перехід від двухскатного до односкатному профілю віражу (відгін віражу) здійснюється протягом перехідною кривою, а у її відсутності — на прилеглому прямому ділянці шляхом поступового обертання спочатку зовнішньої половини проїзній частині навколо осі дороги (до отримання односкатного профілю з ухилом, рівним уклону двухскатного профілю), та був обертанням всієї проїзній частині навколо її внутрішнього крайки до необхідної величини поперечного ухилу виража.

Поперечний ухил узбіч на віражі приймають однаковим з ухилом проїзній частині. Перехід узбіч від ухилу при двухскатном профілі до уклону проїзній частині виробляють протягом 10 метрів на початок відгону виража.

Найменша довжина відгону віражу визначається з умови, щоб додатковий подовжній ухил зовнішньої крайки проїзній частині не перевищував для доріг I-II категорії 5‰, III-V категорії в рівнинній і пагорбів 10‰, у гірській місцевості 20‰. Мінімальна довжина відгону Lотг, м, може бути оцінена по зависимости:

де b — ширина проїзній частині, м, для дороги III категорії b = 7 м; iдоп — припустимий додатковий подовжній ухил, ‰, для дороги III категорії iдоп = 10‰; iв — ухил віражу, ‰, iв = 30‰.

По табл. 11 [5] стор. 11 мінімальний радіус перехідною кривою, у якому виробляється відгін віражу дорівнює 100 м (R = 1000 м). Приймемо радіус перехідною кривою рівним 200 м.

За завданням дана дорога третьої категорії на яку ширина проїзній частині дорівнює 7 м, ширина узбіччя — 2,5 м, поперечний ухил — 20‰, ухил узбіч — 30‰.

Тоді точки 1 і п’яти (див. креслення) мають оцінку за 10 метрів до відгону віражу рівну 49,50 м. Крапки 2 і трьох мають оцінку — 49,50+0,03?2,5 = 49,56 м. Позначка осі дороги — 49,56+0,02?3,5 = 49,63 м.

На початку відгону віражу точка 5 матиме оцінку рівну 49,56 м.

На кінці відгону віражу точка 4 матиме оцінку — 49,63+0,03?3,5 = 49,74 м, а точка 5 — 49,63+0,03?6 = 49,81 м.

1. М. М. Кудрявцев, У. Є. Каганович. Пошук і проектування автошляхів. М.: Транспорт. 1980 г.-296 с.

2. Методичні вказівки із проектування й розрахунку водопропускних труб. р. Ростов-на-Дону. 1992 р. -27 с.

3. СНиП 2.05.03−84. Мости і труби. М.: Держбуд СРСР. 1986 г.-200 с.

4. Проектування автошляхів: Довідник инженера-дорожника /.

Під ред. Р. А. Федотова. -М.: Транспорт, 1989. -437 с.

5. СНиП 2.05.05−85. Автомобільні дороги. М.: Держбуд СРСР. 1986 г.;

53 с.

Міністерство Спільного і Фахового Освіти Російської Федерации.

Ростовський державний будівельний университет.

Курсової проект дисциплине.

Проектування автомобільних дорог.

Проектування і розрахунок водопропускних труб.

Расчетно-пояснительная записка.

111 774 РПЗ.

Виконав студент групи Д-327.

Стрижачук А. В.

Руководитель:

Сидоренко М. Н.

Ростов-на-Дону.

1999 г.

———————————- [pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

Рис 2.4. Акумуляція води перед сооружением.

1:150.

1:85.

L.

і = 4‰.

В.

H.

[pic].

[pic].

0,29.

0,38.

Рис 2.3. Графік до розрахунку круглих сечений.

hc/d.

0,8.

0,6.

0,4.

0,2.

?/d2.

0,7.

0,6.

0,5.

0,4.

0,3.

0,2.

0,1.

[pic].

[pic].

Рис 2.2. Перебіг води в трубі при безнапорном режиме.

Рис 2.1. Криві модульних коефіцієнтів верств стока.

hвых.

hт.

hкр

hc.

H.

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

0,63.

2,6.

P=2%.

Сs=2Cv.

Cv.

1,0.

0,5.

kр

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

H3.

Qc.

d = 1,5 м.

d = 2 м.

Qc = f?(H).

1,7.

Рис 2.5. Графо-аналитический спосіб розрахунку труб з урахуванням аккумуляции.

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].

[pic].