Собор і площа Святого Петра в Римі. 
Капела Зигмунта Нававелі у Кракові

СОБОР І ПЛОЩА СВЯТОГО ПЕТРА В РИМІ

У стоп’ятдесятилітній історії спорудження цього ансамблю відображено дві стилістичні епохи — стиль Відродження і барокко, що запанував в Італії в XVII ст. У цій найбільшій церковній споруді світу було розв’язано кардинальні питання, які мали велике значення для дальшого розвитку світової архітектури.

У 1452 р. архітектор Бернардо Росселіно почав складати проект спорудження нової церкви, але на цьому тоді й закінчилось. На початку XVI ст., коли зміцніла папська влада і папа Юлій мав намір зробити Рим столицею світу, знову з’явилася ідея будівництва головного собору католицької релігії. Проект собору належить Браманте, він же — головний будівничий. З 1506 р. розпочалося будівництво собору. На відміну від традиційної базилікальної форми культової споруди Браманте проектує величезну центричну споруду. «Відходить від істини той, хто відступає від ідеї центричного плану», — говорив Браманте. Це — суто ренесансна ідея, що суперечила церковним традиціям. Споруда була композицією великих і малих об'ємів, які групувалися навколо центрального хрещатого в плані простору, перекритого величезним напівсферичним куполом. Ступінчаста композиція і співвідношення її великих і малих частин повинні були надавати собору особливої величі.

Після смерті Браманте в 1514 р. собор будують Рафаель, Перуцці та Сангало, причому па вимогу церковної влади план зрештою набирає базилікального характеру. У 1546 р. будівництво собору було доручено сімдесятидворічному Мікеланджело Буонарроті. Великий митець працював над ним останні 17 років свого життя. Він рішуче повернув споруду до центричного типу, хоча вніс, порівняно з ідеєю Браманте, чимало свого. Композицію собору Мікеланджело зробив компактнішою, ввів на фасадах великі пілястри, об'єднав споруду аттиковим поверхомзамість високих дзвіниць поставив невеликі куполи і замість напівсферичного зробив купол параболічним. Діаметр купола 52 м. Собор разом з хрестом сягав висоти 135 м — розмір для тих часів величезний, можна сказати, фантастичний. Після смерті Мікеланджело папська влада все-таки наполягала на тому, щоб надати споруді базилікальних рис. У 1607−1614 рр. архітектор нового стилістичного напряму — барокко Карло Модерна прибудував західну частину з нартексом, чим надав плану базилікального характеру. При цьому з площі вид на купол було закрито високим аттиком, а самі форми прибудови виявилися настільки немасштабними, що собор здавався меншим, ніж був насправді. Це враження певною мірою було усунуте завдяки вдалому розплануванню площі перед собором у 1656−1667 рр. великим архітектором стилю барокко Лоренцо Берніні.

Берніні віддалив площу від собору і надав їй овальної форми, оточивши двома рядами спарених колон.

Через урочисті величезні двері проходимо до собору. Тут усе сповнене пишністю, від усього віє багатством: величезні пілони прикрашені оздобами, мозаїкою, тут же мармурові надгробки пап, скульптури. Навкруги снують натовпи прочан, туристів, католицького духівництва з усього світу. Проходячи переднє приміщення собору — нартекс, помічаєш в перспективі з правого боку на високому п'єдесталі біля стіни скульптурну групу. Це — один з найславетніших шедеврів світового мистецтва — «Пієта» (плач матері над тілом загиблого сина) Мікеланджело. І тут уся пишність собору, весь шум і метушня відступають на задній план. Ви стоїте віч-на-віч з великим творінням мистецтва. Почуття безмежної скорботи, що його виражає скульптура, змушує забути все, що вас оточує навкруги. Це почуття чудово передав Микола Бажан у вірші, присвяченому цій скульптурі:

І раптом тут, у напівтемній ніші,.

Ледь-ледь осяяна м’яким мигтінням свіч, Велике чудо нам явилося увіч, Як світла чаша роздуму і тиші.

КАПЕЛА ЗИГМУНТА НАВАВЕЛІ У КРАКОВІ

Архітектура епохи Відродження залишила блискучу спадщину в слов’янських країнах Європи — Югославії, Чехословаччині і Польщі. Перлиною польського ренесансу є невелика капела Зигмунта в кафедральному соборі в Кракові. Згодом вона стала зразком для подібних споруд у Польщі, Литві та інших країнах.

Вавельський замок — історичний центр стародавньої столиці Польщі - Кракова. Це гармонійний ансамбль готичних, ренесансних та бароккових споруд, що з’явилися протягом чотирьох століть. Він височить на високому пагорбі над Віслою, у долині якої розкинулися квартали старого міста. До Вавеля веде по-середньовічному вузька вулиця Канонича, що майже вся забудована ренесансними та барокковими будинками XVI-XVII ст. Крутою стежкою піднімаємося до замку, над яким височать вежі кафедрального собору. Через головні ворота — Браму Вазів — виходимо на широкий, вимощений кам’яними плитами двір. Його оточують численні замкові споруди, із східної сторони за господарським корпусом видно королівський палац, збудований у 1502−1533 рр. архітекторами Франциськом Флорентійцем, Бенедиктом з Сандоміжа і Бартоломео Береччі. Окрасою палацу є чудовий ренесансний двір оточений триярусними галереями, з яких верхня утворена топкими колонами, що поставлені одна на одну. Це надає галереї виняткової легкості.

З північної сторони замку стоїть великий готичний кафедральний собор, збудований у 1320−1364 рр. Собор не раз добудовувався і перебудовувався. У наші дні це — складна багатостильова споруда з барокковим завершенням. Кілька капел виходять фасадами у двір замку, і серед них — дивної краси Зигмунтова капела, її побудував у 1517−1533 рр. архітектор Бартоломео Береччі. Капела квадратна в плані, однією стороною виходить на південний неф собору. Композиційне вона повторює схему восьмерика на четверику. Фасад зі сторони двору розчленовано пілястрами з капелюрами, стіни декоровано прямокутними та ромбічними фільонками. Спокійний і простий фасад завершується антаблементом, над яким височить на восьмигранному п'єдесталі купол з високим світловим ліхтарем. Фасади восьмигранника прикрашено орнаментом. Жовто-сірого кольору стіни, позеленілі мідні частини покрівлі та позолота створюють теплу і вишукану колористичну гаму. Форми споруди спокійні, по-ренесансному світлі й урівноважені. Всередині капела прикрашена ліпним орнаментом. У нішах, обрамлених урочистими арками, стоять скульптури й саркофаги польських королів. Великі круглі вікна в восьмерику дають багато світла, що заливає весь внутрішній простір капели, чим створюється сильний контраст з напівзатемненими нефами собору.