Токсикодермія

Реферат на тему:

Токсикодермія

Токсикодермія (toxicodermia) — розповсюджене запалення шкіри, яке розвивається під дією подразника через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, при введенні в вену, під шкіру чи в м’яз. Кількість екзот і ендогенних подразників алерготоксичної дії збільшується в зв’язку з розвитком промисловості (підприємства побутової хімії, фармацевтичної, харчової промисловості). Більшу групу складають лікарські препарати, похідні хініна, новокаїна і його аналоги, антигістамінні препарати, вітаміни В1, В6, В12.

Медикаментозні дерматити можуть бути простими вплив на шкіру більших концентрацій саліцилової кислоти, перманганата калія) і алергічними (але частіше виникають токсикодермії (при введенні медикаментів п/ш, в/м, в/в). Медикаментозний дерматит може бути фіксований, завжди при прийомі медикамента розвиватися на один і тих самих місцях. При токсикодермії висипка розміщується симетрично. І таких хворих відмічають висип у вигляді численних яскраво-червоних, округлих, обмежених плям величиною до нігтя, локалізуються на розгинальних поверхнях кінцівок, грудях, животі. Плями зливаються і сильно сверблять. Перебіг тривалий (тижні, місяці).

Саліцилові препарати (саліпірин, аспірин) спричиняють висипання: еритематозно — набряклі плями, пухирі, пустули, петехії. Зникнення їх супроводиться лущенням.

Від хініну та його похідних — еритематозні плями типу скарлатинової екзантеми або пухирі типу кропив’янки. Надмірний висип супроводиться гарячкою, підвищенням температури до 39оС, розлади ШКТ головним болем, безсоння, сверблячка.

Сульфаніламідні препарати спричиняють у чутливих людей висип на шкірі, слизових рота, статевих органах у вигляді окреслених яскраво-червоних набряках плям з темнішим центром, на фоні якого утворюються пухирі, які супроводяться болем.

Антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин) — спричиняють поширений гострий висип з запаленим синюшно-червоним центром і яскраво-червоним обвідком завширшки 2−3 мм. Іноді в центрі розміщується пухир величиною від горошини до голубиного яйця. Локалізується на тулубі, кінцівках, нерідко навколо анального отвору.

Токсикоз-алергічний дерматит, викликаний бромом і йодом може проявлятися у вигляді вугрів, а від прийому амідонірина — у вигляді фіксованих на одному і тому самому місці різко ограничених набряко-еритематозних участі в буровато-червоного або фіолетового-синюшного кольору (фіксована лікарська еритема).

Діагноз ґрунтується на даних анамнезу та клінічній картині. Допомагає лабораторне обстеження з допомогою серологічних проб і алергологічних методів.

Лікування: Негайно припинити застосування лікарських речовин. Десенсибілізуюча терапія в/в 10% р-ну хлористого кальцію або 20% гіпосульфату натрію по 120 мл щоденно (10−20) вливань. Сечогінні, проносні, надмірне пиття.

Токсичний епідермальний некроз — синдром Лайелла. Описаний англійським дерматологом Lyell в 1956 р. на основі спостережень 4 хворих з тяжким загальним станом і бульозним пораженням шкірного покриву і слизових оболонок, подібним з опіковою хворобою ІІ степеня. До кінця 70-х років в світовій літературі було описано більше 300 спостережень цієї хвороби, яка в останні роки має тенденцію до частих випадків в усіх вікових групах населення.

Частіше всього захворювання виникає після прийому сульфаніламідних, піразонових (анальгін), саліцилових препаратів, антибіотиків, барбітуратів, аміназина, противотуберкульозних препаратів. Описані випадки синдрома Лайелла солями золота, фенолфталеїном.

Крім токсико-алергічного впливу лікарств, в розвитку захворювання важливе значення мають хронічні вогнища інфекції (холецистит, тонзиліт, гайморит, синусит, флебіт).

Клініка: Протікання синдрома Лайелла має 4 фази: продрамальну, еруптивну, кризиса, фазу виздоровляння. Захворювання виникає через 10−20 днів, а іноді через 10 годин після прийому лікарського препарату. Розвивається гостро, раптово і скоро прогресує. Лише при легкому перебігу хвороби може розвиватися поступово на протязі 2−3 днів.

Продромальна фаза характеризується підвищенням температури до 38оС, ознобом, серцебиттям, загальною слабістю, безсонницею, головною і м’язево-судинними болями, тошнотою, рвотою, поносом, біль в області рота.

Дальше виникає еруптивна фаза, характеризується пораженням різних участків шкірного покрива, складок. Появляються висипання у вигляді еритматозних, пухирчастих, везикульозних, папульозних, петехіальних елементів, які зливаються між собою. Скоро на еритематозному фоні виникають великі пухирі, як долоня з прозорим серозним наповненням. Пухирі легко розриваються і утворюються великі зливні мокнучі ерозії яскраво-червоного кольору. Кругом пухирів і навіть далеко різко позитивний симптом Нікольського: епідерміс при найменшому дотику легко відторгається і піднімається. Клінічна картина подібна з дифузним опіком ІІ степеня. Можливі відторгнення нігтьових пластинок і дифузне випадіння волосся на голові. Одночасно відмічаються зміни зі сторони верхніх дихальних шляхів, ШКТ, очей. Появляється світлобоязнь, помутніння роговиці, втрата зору. Загальний стан різко погіршується tо підвищується до 39о-40оС, виражений больовий синдром.

Масивне пораження шкірного покрива і слизових оболонок супроводжується іноді гнійним розплавленням лімфатичних вузлів, задіті внутрішні органи, гіпертрофія серця, крововилив в легенях. Набряк і абсцес мозку.

При нерозпізнаному синдромі Лайелла чи пізно поставленому діагнозі може наступити летальність від 7 до 30 днів. Рахують, що летальність вданий час спостерігається у 70%-90% хворих.

При виздоровленні епітелізаціях поражених частин шкіри проходить повільно на протязі 1,5−2 місяців. Можливі рецидиви захворювання.

Лікування повинно бути комплексним і індивідуальним з приміненням тих самих методів, що і при тяжких опіках.

Хворий повинне бути ізольований в окремий бокс з стерильною білизною і індивідуальними середниками догляду. Палата повинна стерилізуватись ультрафіолетовими променями. Назначають глококоротикоїдні гормони. При великому пораженні шкіри і слизових оболонок назначають наркотичні анальгетики. Для профілактики вторинної інфекції і попередження сепсіса потрібно назначити антибіотики широкого спектра дії. При тяжкому стані необхідні в/в капельні вливання на протязі 24−48 годин. Використовують трансфузії крові і плазми. Назначають багато пити, рідку і протерту їжу, багато вітамінами, білками. При затрудненому ковтанні назначають поживні клізми. В комплексній терапії хворих важливе значенні має догляд за шкірою. Пухирі звільняють від ексудата шляхом прокола їх стерильною голкою від шприца, після чого проводять обробку шкіри дезинфікуючими водними розчинами анілінових красок з послідуючою присипкою стерильним тальком 5−6 раз в день. Періодично приміняють креми з глюкокортикоїдними гормонами. Зовнішнє лікування, особливо при поширеному пораженні шкіри проводять відкритим способом. При пораженні очей приміняють гідрокортизонові краплі.

Профілактика, обережне поводження з медикаментами.

Використання література:

" Дифинренциальная диагностика кожных болезней". Проф. А. А. Студницина.

«Руководство по детской дурематовенерологии».

Ю.К. Скрипник, Ф. А. Зверькова, Г. Я. Шаранова, А. А. Студницин.