Вступ. 
Медоносні ресурси місцевості

бджільництво ентомофільний медовий Вирішальне значення в забезпеченні високої продуктивності бджільнитва має багата і стала кормова база. Природні умови України сприятливі для розвитку бджільництва. Великим джерелом медозборів є рослинність лісів — нектароносних дерев і кущів, а також трав’янистих рослин, які на великих площах зустрічаються на луках, заплавах рік та їх приток. Але основною кормовою базою бджільництва в усіх зонах є посіви різних сільськогосподарських культур, а також плодово-ягідні насадження.

Медоносами називаються рослини, з яких бджоли збирають солодкий сік (нектар і падь) для вироблення меду, а також квітковий пилок. Майже всі медоноси належать до одного з п`яти типів на які поділяють за сучасною класифікацією рослинний світ, — це покритонасінні рослини.

Для правильної організації та раціонального використання кормової бази бджільництва велике значення має оцінка місцевості щодо медоносності, тобто визначення медоносних ресурсів.

Медоносні ресурси — це запас нектару, що виділяється квітками медоносних рослин на певній території за сезон. Запас нектару визначають на ділянці, площа якої дорівнює площі кола радіусом 2 км, тобто 125 га.

Дані про медоносні ресурси необхідні при організації пасік, визначенні оптимальних розмірів точка, для правильного розміщення пасік на місцевості, перспективного планування галузі, а також при розробці заходів щодо поліпшення кормової бази бджільництва.

Визначення запасів нектару полягає у виявленні площ медоносних угідь, розрахунку нектарної продуктивності 1 га кожного угіддя і балансу медового запасу місцевості. При цьому велике значення має не тільки кількість квітуючих медоносів, а й тривалість їх цвітіння. Чим різноманітніший видовий склад медоносних рослин й різночасне їх цвітіння, тим довше триватиме медозбір. Найкращі медозбірні умови мають місця з пересіченим рельєфом, де поєднується лісовий, лучний і польовий медозбори.