Гендерна асиметрія навчально-виховного процесу

Освітні установи відбивають гендерну стратифікацію суспільства та культури, демонструючи на своєму прикладі нерівний статус жінок і чоловіків. Педагогічний склад установ початкового й середнього рівня навчання на 90% складається з жінок, а з підвищенням статусу освітньої установи від дитячого дошкільного закладу до університету кількість жінок-педагогів зменшується. Хоча для сучасної системи освіти в цілому характерна фемінізація вищої освіти та науки, серед викладачів вищих навчальних закладів чоловіки становлять дві третини кадрового складу.

Стереотипне зображення чоловіків як активних та успішних, а жінок як невидимок продовжує відтворюватися в підручниках, посібниках і спеціалізованих джерелах, що використовуються в навчальному процесі. Наслідком такої неадекватної репрезентації жінок стає те, що учні самі доходять висновку, що чоловіки є стандартом і саме вони грають найбільш значущу роль у суспільстві. При цьому обмежуються знання учнів із внеску жінок у культуру та сфери суспільного життя, де жінки відіграють значну роль. На індивідуальному рівні стереотипи, що містяться в освітніх програмах, також заохочують на досягнення чоловіків, тоді як жінку навчають моделі поведінки, не пов’язаної з лідерством та управлінням.

Стиль викладання, форми відносин у навчальній аудиторії впливають на гендерну соціалізацію учнів, що веде до недооцінювання жінок, їхнього способу вчитися та демонстрації знань.