Інтерактивні методи навчання як засіб розвитку читацького інтересу молодших школярів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ КИЇВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ БОРИСА ГРІНЧЕНКА Кафедра початкової освіти та методик гуманітарних дисциплін

ІНТЕРАКТИВНІ МЕТОДИ НАВЧАННЯ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЧИТАЦЬКОГО ІНТЕРЕСУ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ КУРСОВА РОБОТА зі спеціальності 6.01.01.02

" Початкова освіта"

Виконала: Калієвська Ліана Валеріївна, студентка IV курсу, ПОб-1−10−2.6 з. групи Науковий керівник: старший викладач, Сухопара Ірина Геннадіївна КИЇВ

Зміст

• Вступ
• Розділ І. Теоретичні аспекти вивчення проблеми
• 1.1 Проблема в педагогіці та методиці
• 1.2 Сутність базових понять
• 1.3 Характеристика інтерактивних методів навчання
• Розділ ІІ. Методика впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання в початкових класах
• 2.1 Інтерактивні вправи, завдання, ігри для розвитку читацького інтересу молодших школярів

Вступ

Духовне відродження українського народу неможливо уявити без живодайного впливу художньої літератури на формування національної самосвідомості, бо саме література є одним із активних чинників суспільного виховання — совісті, моралі загальнолюдських цінностей, інтелігентності.

Зміни в усіх сферах нашого життя безпосередньо впливають і на літературну освіту школярів. Інакше й бути не може, адже література — це відображення в художньому стилі життя людини та суспільства з усіма складнощами і проблемами. Однак, щоб література здійснювала свою виховну роль, треба виробити у людині вміння читати художні твори, належним чином сприймати дійсність, відображену в художній формі, сформувати прагнення брати приклад з позитивних героїв.

Сьогодні стоїть завдання побудувати навчально-виховний процес таким чином, щоб розвивати в учнів пізнавальний інтерес, вміння самостійно поповнювати свої знання, орієнтуватися в потоці наукової і політичної інформації. Зрозуміло, що це не може бути досягнуто без правильно організованої і серйозно поставленої роботи учнів з перших днів навчання з книгами із доступного кола читання, без виховання в дітей бажання і звички у вільний час звертатись до книги, читати ті, які підходять саме конкретній дитині, а не комусь іншому. Тільки тоді книга дозволить читачу «доторкнутися» до минулого і майбутнього, прийняти його чи відкинути, трансформувати в особистісне переживання.

Питання ролі інтересу в навчанні і шляхів його формування є предметом педагогічних і психологічних досліджень, які здійснювали Б.Г. Ананьєв, Л.І. Божович, С.Л. Рубінштейн, О.І. Киричук, Г.І. Щукіна. Проте, наукових праць, спеціально присвячених проблемі читацьких інтересів майже немає. Тому дана проблема у психолого-педагогічній літературі потребує ще свого розвитку.

читацький інтерес інтерактивна технологія У методичних пошуках ефективності уроку читання є великі резерви: варіативність його побудови, застосування емоційно привабливих елементів (ігрового сюжету, девізів, оцінка форми уроків), використання музики, образотворчого мистецтва і краєзнавчого матеріалу, заохочення дітей до використання короткочасних проектів та ін. Але особливе місце в наш час належить інтерактивним методам навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня. Мета такого навчання — створення комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.

Розкриття сутності інтерактивних технологій було предметом дослідження багатьох науковців, які вважають інтерактивні підходи найбільш ефективними. Аналіз публікацій стосовно використання інтерактивних технологій надає можливість зазначити. Що цій проблемі присвячено значну кількість досліджень. Зокрема, О. Пометун аналізує можливості використання інтерактивних технологій навчання під час проведення занять на сучасному рівні [Пометун О.І. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: наук. — метод. посібник / О.І. Пометун, Л. В. Пироженко; за ред.. О.І. Пометун. — К.: Видавництво А.С.К., 2004. — 192 с.]., С. Кашлєв розглядає інтерактивне навчання як інноваційне педагогічне явище і пропонує теоретичне обґрунтування особливостей використання у педагогічному процесі інтерактивних методів навчання [Кашлев С. С. Технология интерактивного обучения / С. С. Кашлев. — Мн.: Белорусский вересень, 2005. — 196 с. — (Педагогика, обращенная в завтра)]. Інтерактивні технології як складову навчально-виховного процесу також досліджували Л. Ампілогова, О. Комар, В. Мельник, Л. Павлова, Л. Пироженко, М. Скрипник, В. Місяцев, О. Леонтьєв, Г. Висотський. За допомогою спілкування, діяльність організовується і збагачується. У свою чергу, в спільній діяльності формується потреба в спілкуванні.

У сучасній загальноосвітній школі широко впроваджуються інтерактивні методи та форми роботи з учнями молодшого шкільного віку. Однак не усі учителі початкових класів методично правильно застосовують їх.

Тема «Розвиток читацького інтересу молодших школярів засобами інтерактивних методів навчання» є актуаотною сьогодні, коли соціологи, батьки, вчителі відзначають, що учні стали менше читати, частина з них вважає читання «непродуктивною тратою часу», пропонує процес читання якось механізувати, надає перевагу екранізованим версіям творів.

Об'єктом дослідження — процес взаємодії учня з дитячою художньою книжкою, спрямований на розвиток читацьких інтересів.

Предмет дослідження — розвиток читацьких інтересів в учнів молодшого шкільного віку засобами інтерактивного навчання.

Мета дослідження ;

Відповідно до мети дослідження були визначені наступні завдання дослідження:

· Визначити психолого-педагогічні основи формування читацьких інтересів в молодшому шкільному віці.

· З’ясувати найбільш ефективні форми і методи організації самостійного дитячого читання в сучасній школі.

· Провести експериментальне дослідження з метою визначення рівня сформованості читацьких інтересів учнями молодшого шкільного віку.

Розділ І. Теоретичні аспекти вивчення проблеми

1.1 Проблема в педагогіці та методиці

Сучасне інформаційне суспільство рухається шляхом розвитку творчого мислення людини. Творча людина може успішно адаптуватися в суспільстві, протистояти негативним обставинам, знаходити позитивні виходи зі складних життєвих ситуацій, вона здатна до самореалізації своїх можливостей, саморозвитку. Але суспільна потреба у вихованні людини, яка творчо мислить, не знаходить повного відображення у шкільній практиці. Тому виховання творчої особистості, людини з творчим мисленням має особливу актуальність і є одним із головних завдань системи освіти.

Завдання сучасної української освіти полягає, насамперед, у формуванні особистості з гнучким розумом, із швидкою реакцією на все нове, з повноцінними, розвинутими потребами подальшого пізнання та самостійної дії, з добрими орієнтувальними навичками й творчими здібностями.

Стратегічним завданням реформування змісту освіти, окреслених у Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), постає залучення дітей до літератури, надбань народної творчості, до здобутків українського і світового письменства [Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ століття): [затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листоп. 1993 р.]. — К.: Райдуга, 1994. — 81 с.].

Сучасна національна школа ставить за мету, насамперед виховання високо розвинутих, глибоко моральних, соціально активних громадян нашої країни, для яких уміння і бажання вчитися мають стати стійкими якостями особистості. Головна увага звертається на таку важливу проблему початкової ланки школи, як формування в учнів інтересу до книжки, міцних навичок усвідомленого читання, вдосконалення підготовки дитини до самостійного вибору книжки. У сучасних умовах, коли юне покоління потребує більш високого рівня освіченості та загальної культури, велике й неперехідне значення має книжка.

Інформаційна складова сучасного розвитку суспільства по-новому поставила проблему книжки, її виховної ролі. Актуальність цих проблем повертає нас до спадщини творців української духовності, до національної книжки, яка виступала гуманітарною силою, високим ідеалом духовного відродження.

На думку В. О. Сухомлинського, школа може бути життєдайним джерелом для дитини лише за умови наявності в ній чотирьох культів: культу Вітчизни, культу людини, культу книги і культу рідного слова [Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори в 5 — ти т.: т.3. — К.: Рад. шк., 1977. — С.7−279.204ст].

Науково-педагогічні праці Василя Сухомлинського («Вчити вчитися», «Етюди про комуністичне виховання», «Моя педагогічна система», «Мовчазне читання і письмо у початкових класах», «Могутній вихователь», «Найперший друг», «Серце віддаю дітям») сповнені ідеями, роздумами, рекомендаціями щодо використання книжки як засобу виховання молодших школярів у навчально-виховному процесі загальноосвітньої школи. «Однією з істин моєї педагогічної віри — є безмежна віра у виховну силу книжки. Школа — це насамперед книжка. Виховання — насамперед слово, книжка і живі людські відносини. Книжка — це могутнє знаряддя, без неї я був би німим або недорікуватим; я не міг би сказати юному серцю і сотої частини того, що йому треба сказати і що я говорю. Розумна, натхненна книжка нерідко вирішує долю людини» , — наголошував Василь Олександрович у статті «Моя педагогічна віра» [Сухомлинський В.О. Могутній вихователь: з виступу В. О. Сухомлинського на Республік. нараді з питань літератури для дітей // Рад. освіта. — 1969. — 26 квіт. (№ 34). ст 74].

У наш час місце книги в житті підростаючого покоління змінюється, оскільки на їх використання впливають як інформаційні технології, так і телебачення. Найчастіше як джерело інформації замість книг учні використовують персональний комп’ютер. Але всім давно відомо, що знання, фантазія, логіка думки і міркувань, любов до рідної мови, уміння логічно й образно розмірковувати виховуються лише читанням. Уміти читати, бути читачем — це високе мистецтво, йому треба наполегливо вчитися. Дитяча художня книга — це особливий світ, який юний читач осягає і розумом, і серцем. Дуже важливо, щоб книга увійшла в життя дитини якомога раніше, тому що вона є незамінною у виробленні уваги, зосередженості, у вихованні душевності, моральності тощо.

Від початкової школи значною мірою залежить, чи полюблять діти читання, чи можливо залишаться байдужими до літератури. Саме у молодших школярів треба сформувати читацькі інтереси та закласти міцний фундамент етичної культури особистості. Навичка читання — це основа, яка в майбутньому дозволить нарощувати духовний та інтелектуальний потенціал особистості. Щоб душа дитини відгукнулась на художній твір, задзвеніла чарівною музикою, треба, як зазначив В. О. Сухомлинський, «зуміти торкнутися її струн. «

Сучасні діти — це діти нового середовища, і вони не розуміють мови старих ідеалів високої моралі. Їх життя треба наповнити живим і дієвим сенсом, багатством емоцій.

Зміст і методика предмета «Читання» мають величезний потенціал для морально-етичного, естетичного виховання, мовленнєвого, інтелектуального і творчого розвитку дітей засобами художнього слова. Хоча уміння читати розвивається на всіх уроках і життєвих ситуаціях, однак лише на уроках читання воно є об'єктом цілеспрямованого, системного опрацювання, що дозволяє умінню стати повноцінною навичкою, яка є інструментом неперервної освіти людини упродовж життя.

У процесі залучення дітей молодшого шкільного віку до читання ми маємо підготувати вдумливого читача, який буде емоційно включеним до процесу навчання, спроможний до діалогу з автором художнього твору, до активного обговорення проблем, що торкнулися його душі у процесі читання.

Отже, як зазначалося, основне завдання сучасної літературної освіти — це формування уважного читача з розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Щоб сформувати у молодших школярів читацьку компетенцію необхідно вирішити такі завдання:

Ш зацікавити учнів читанням;

Ш розвивати цей інтерес до створення постійної потреби у читанні;

Ш навчити вибирати літературу, враховуючи вікові та особистісні інтереси;

Ш створити належні психолого — педагогічні умови для сприйняття, розуміння

та оцінки прочитаного;

Ш формувати навички аналізу художнього твору;

Ш організовувати дослідницьку роботу школярів;

Ш розвивати усне та писемне мовлення учнів;

Ш працювати над постійним удосконаленням естетичного смаку школярів.

Якщо комплексно підходити до вирішення цих завдань, то у справі формування справжнього читача можна досягнути бажаних успіхів.

Практика показує, що читацький інтерес успішно розвивається там, де навчання не зводиться до викладу готових істин, а активізує пізнавальну діяльність дітей, ставить їх перед необхідністю шукати відповідь на певне запитання. Завжди пожвавлюють навчальний процес і активізують клас ігрові моменти на уроках читання.

Аналіз сучасної педагогічної літератури свідчить, що зміни неможливі без застосування на уроках інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками тощо.

Особистісний підхід до навчально-виховного процесу передбачає певну переорієнтацію свідомості вчителя, погляду на особистість учня та на себе як цінність та самоцінність. Тоді навчально-виховний процес набуде особистісного спрямування. А всі зміни в системі освіти повинні розглядатися в контексті удосконаленого уроку, навчання на якому має підпорядковуватися не повідомленню матеріалу й перевірці знань, а виявленню досвіду учнів щодо викладеної вчителем інформації.

Потребує зміни і режисура уроку. Важливо, щоб на ньому учні не тільки слухали розповідь учителя, а й співпрацювали з ним, висловлювали свої думки, ділилися інформацією. Завдання вчителя — пропонувати свою точку зору з позиції наукового знання, а не змушувати учня схилятися до своєї думки; розвивати критичне мислення школярів, тобто навчати здатності самостійно аналізувати інформацію; формувати вміння бачити помилки у твердженнях товаришів; аргументувати свої думки, змінювати їх, якщо вони неправильні, прагнути пошуку оптимальних рішень; обирати свою позицію стосовно тих чи інших питань тощо.

Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу (уроку), то зобов’язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності. Сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми.

Така діяльність — один із ефективних засобів підвищення інтересу молодших школярів до художніх творів на уроці читання. Сутність інтерактивних методів полягає у тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається і навчає. Це навчання у взаємодії і співпраці, в якому і вчитель, і учні є суб'єктами навчання. Основний принцип інтеракції: постійна взаємодія учнів між собою, їх співпраця, спілкування, співробітництво.

Використання інтерактивних методик на уроці у порівнянні з традиційними методиками має низку переваг, а саме:

Ш навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів;

Ш за однаковий проміжок часу збільшується обсяг виконаної роботи;

Ш збільшується результативність у засвоєнні знань і формуванні умінь;

Ш у дітей формується вміння співпрацювати;

Ш формуються мотиви навчання;

Ш розвиваються гуманні стосунки між дітьми.

Інтерактивні технології потребують певної зміни у житті всього класу, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога. Починати необхідно з поступового використання технологій — і вчителеві, й учням треба до них звикнути. Спочатку проводиться з учнями особливе організаційне заняття і розробляються разом з ними правила роботи у класі. Діти налаштовуються на сумлінну підготовку до інтерактивних занять. Використовуються спочатку прості інтерактивні технології: роботу в парах, роботу в малих групах, «мозковий штурм» тощо.

Для ефективного застосування інтерактивних технологій, зокрема, для того, щоб охопити весь необхідний обсяг матеріалу й глибоко його вивчити, педагог повинен старанно планувати свою роботу: дати завдання учням для попередньої підготовки — прочитати, продумати, виконати самостійні підготовчі завдання. Організована таким чином робота над сприйманням художнього тексту веде до покращення навичок читання, викликає інтерес до цієї діяльності. Водночас в учнів розвиваються морально-естетичні відчуття, їхні творчі здібності. Адже навчання молодшого школяра має бути цікавим, радісним і одночасно забезпечувати глибоке засвоєння програмового матеріалу.

На одному уроці можна використовувати одну-дві інтерактивні вправи, а не цілий комплекс. Під час виконання цих вправ необхідно дати учням час подумати над завданнями, щоб вони виконували його вдумливо, а не механічно або «граючись». Важливо провести спокійне глибоке обговорення за підсумками інтерактивної вправи.

Для здійснення контролю за ходом навчання на підставі інтерактивних технологій учитель має попередньо добре підготуватися: глибоко вивчити і обміркувати матеріал, у тому числі і додатковий: різноманітні тексти, приклади, ситуації, завдання для груп тощо; ретельно планувати й розробляти заняття, визначити хронометраж, ролі учасників, підготувати питання і можливі відповіді, виробити критерії оцінювання ефективності заняття; заохочувати учнів до вивчення теми шляхом добору найцікавіших випадків, проблем; оголошувати очікувані результати (мету) заняття і критерії оцінювання роботи учнів (Додаток К); передбачати різноманітні методи привернення уваги учнів, налаштувати їх до занять, підтримувати дисципліну, необхідну для нормальної роботи. Цьому, зокрема, можуть сприяти різноманітні вправи-розминки, розподіл ролей у групах тощо.

Використання інтерактивних методів навчанні веде до фахового зростання самого вчителя. Варто зробити перший крок, і після декількох старанно підготовлених уроків учитель зможе відчути, як змінилося ставлення до нього учнів, сама атмосфера у класі, що послужить додатковим стимулом роботи з інтерактивними технологіями.

1.2 Сутність базових понять

Формування нового образу мовної освіти тісно пов’язане з проблемою розвитку читацьких інтересів школярів, що має міжпредметний характер.

Окремі аспекти порушеної проблеми відображені в наукових працях М. Бахтіна, М. Вашуленка, Л. Виготського, Н. Волошиної, Т. Донченко, О. Ісаєвої, В. Острогорського, Є. Пасічника, М. Рибникової, О. Савченко, Н. Скрипченко, Б. Степанишина, В. Сухомлинського, К. Ушинського, Г. Шелехової та ін. У роботах цих авторів читання розглядається як засіб активізації пізнання учнів, обґрунтовуються основні вимоги до читання як одного з видів мовленнєвої діяльності, визначається роль виразного читання, позакласного читання в розвитку інтересу до книги, читацької самостійності, розкриваються особливості сприймання прочитаного тексту, шляхи виховання юних читачів і т. ін.

Разом із тим аналіз фахової літератури, спостереження за практикою навчання філологічних дисциплін свідчать, що проблема розвитку читацьких інтересів учнів у сучасних умовах інформаційного суспільства, з одного боку, недостатньо відображена в наукових працях (відсутня достатня кількість відповідних навчально-методичних рекомендацій), а з іншого — є особливо актуальною нині, коли бурхливо розвиваються телекомунікаційні та комп’ютерні технології.

В «Українському педагогічному словнику» інтерес (від. лат. Interests — має значення, важливо) розглядається як «форма виявлення пізнавальної потреби, яка забезпечує спрямованість особистості на усвідомлення мети діяльності й тим самим сприяє орієнтації, ознайомленню з новими фактами, більш повному і глибокому відображенню дійсності. Суб'єктивно інтерес виявляється в емоційному тоні, якого набуває процес пізнання, в увазі до суб'єкта. Задоволення інтересу викликає нові інтереси, які відповідають більш високому рівню пізнавальної діяльності». [Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. — Київ: Либідь, 1997. — 376 с. с.147]

В цьому ж словнику є визначення й читацького інтересу дітей — краще ставлення до творів певного змісту й видів літератури. Його визначають багато факторів: умови громадського життя, соціальні ідеали, культурний рівень суспільства, стан літератури, вік дитини, її життєвий досвід, освітній кругозір тощо. Вивчення й виховання читацького інтересу вимагає великого педагогічного такту, всебічного врахування особливостей дитячої психіки. [Гончаренко Семен. Український педагогічний словник. — Київ: Либідь, 1997. — 376 с. с.361]

Отже, читацький інтерес — форма вияву пізнавальної потреби, що спрямовує особистість на усвідомлення цілей читання, а це, у свою чергу, сприяє ознайомленню з новими для учня художніми чи науковими книгами, спонукає до свідомої діяльності з книжковою продукцією. Читацький інтерес — важливий чинник формування духовно багатої мовної особистості.

Інтерес до читання, з одного боку, є складним психічним утворенням, що характеризується ситуативною чи стійкою мотивацією, скерованістю уваги, емоційно-пізнавальною активністю, а з іншого — формою вияву задоволення читацькою діяльністю.

Логічно серед показників читацьких інтересів у школярів можна виділити наявність внутрішніх мотивів, які спонукають учня до читання літератури, потреб і здібностей читати книжки за власними уподобаннями, уважне й зацікавлене ставлення до книжкової продукції, знання крилатих висловів, широкий читацький кругозір.

Потрібно зазначити, що більшість дослідників трактують загальне поняття «інтерес» як основну умову розвитку людини, складний комплекс психічних процесів (емоційних та інтелектуальних), які спонукають її до свідомої діяльності. Враховуючи це, у виробленні читацьких інтересів на заняттях потрібно спиратися на модель особистісно орієнтованих технологій, спрямованих на розвиток не лише логічного мислення (лівої півкулі головного мозку), а й образного (правої півкулі головного мозку), власне, такий двопівкульний підхід до навчання української мови використовується в практиці роботи словесників нечасто, відтак учні не читають книжок (особливо класичну літературу), не можуть повною мірою адекватно сприйняти підтекстову інформацію художніх фрагментів, це, у свою чергу, є однією з причин того, що багато школярів виявляють пізнавальну інертність, байдужість, мають недостатній рівень мовленнєвого розвитку, відчувають труднощі у висловленні власної думки, у творчому вживанні мовних засобів залежно від типу, стилю мовлення.

Цілісний підхід до розвитку читацьких інтересів передбачає комплексний вплив на взаємопов'язані психічні процеси учня (мислення, мовлення, сприймання, пам’ять, увагу, уявлення) за допомогою мистецтва слова. Такий шлях потребує опори на зв’язок свідомого та інтуїтивного в навчанні, викликає бажання пізнати нову інформацію, активізує мовленнєво-мислительну діяльність, розвиває чуття мови, стилю, що так необхідно для становлення мовної особистості.

У розвитку читацького інтересу молодших школярів важливе місце посідає використання інтерактивних методів навчання. В наш час ці методи — одні з найвпливовіших, адже — це новий, творчий, цікавий підхід до організації навчальної діяльності учнів.

Інтерактивні методи навчання (англ. inter — взаємний і act — діяти, тобто здатний до взаємодії, діалогу) — способи організації активної взаємодії учнів і вчителя у навчальному процесі з метою досягнення визначених дидактичних результатів. Якщо виходити з підходів до класифікації методів, запропонованих Я. Голантом в 60-х роках XX ст., який розділяв методи залежно від участі учнів у навчальній діяльності на пасивні та активні, то інтерактивні методи можна розглядати як різновид активних, що відрізняється від них характером комунікації між учасниками навчання. Пасивні методи передбачають, що учень виступає у ролі «об'єкта» навчання, повинен засвоїти і відтворити матеріал, переданий йому вчителем, текстом підручника тощо — джерелом правильних знань. Активні методи стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Учень виступає «суб'єктом» навчання, виконує творчі завдання, вступає в діалог з учителем. Це самостійна робота, проблемні та творчі завдання, питання від учня до вчителя і навпаки, що розвивають творче мислення. Сутність інтерактивних методів навчання полягає в тому, що навчання відбувається шляхом взаємодії всіх тих, хто навчається і навчає. Це співнавчання (навчання у взаємодії та співпраці), в якому і вчитель, і учні є суб'єктами навчання. Основний принцип інтеракції: постійна взаємодія учнів між собою, їх співпраця, спілкування, срівробітництво, на відміну від активних та «пасивних» методів, коли спілкування відбувається між учнями і вчителем. Учитель у такій моделі навчання — лише організатор і координатор інтерактивної взаємодії. На відміну від активних методів навчання, які будуються на односторонній взаємодії (її організовує і постійно стимулює учитель), інтерактивні методи принципово змінюють схему взаємодії учасників навчального процесу. [Енцклопедія освіти/ Акад. пед. наук України; головний ред. .В. Г. Кремень. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 1040с. с.357]

У ході інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, вчаться спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення.

1.3 Характеристика інтерактивних методів навчання

Інтерактивна модель навчання

Мета здійснення інтерактивного навчання — діалог не заради взаємодії дітей, а взаємодія заради вияву та реалізації їхніх індивідуальних особливостей.

Основними формами інтерактивної роботи є навчальна взаємодія усіх учнів у парах і мікрогрупах.

Інтерактивна робота має свої принципи:

§ одночасна взаємодія (всі учні працюють в один час);

§ однакова участь (кожному учневі надається однаковий час);

§ позитивна взаємодія (група виконує завдання за умов успішної роботи кожного учня);

§ індивідуальна відповідальність (кожен учень має своє завдання).

Інтерактивне навчання має свої переваги й недоліки:

Особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що вихованці навчаються ефективній роботі в колективі. Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-орієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі та потенціалу.

Методи інтерактивного можна поділити на дві великі групи: групові і фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (2−6 осіб), другі - спільну роботу та взаємонавчання всього колективу.

Групові методи:

1. Робота в парах. Учні працюють в парах, виконуючи завдання.

Парна робота вимагає обміну думками і дає змогу швидко виконати вправи, які у звичайних умовах є інколи місткими або неможливими (обговорити подію, твір, взагалі інформацію, зробити підсумок уроку, взяти інтерв'ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед колективом про результати.

2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи, навпаки, виокремлення несхожих думок.

3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде у наступну, ще один у попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї.

4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над вправою протягом певного часу (2−3 хвилини), обов’язково доходять до спільного розв’язання, потім об'єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об'єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення.

5. Карусель. Учні сідають у два кола — внутрішнє і зовнішнє.

Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу — для дискусії (відбуваються «попарні суперечки», при чому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані).

6. Робота у малих групах. Найсуттєвішим є розподіл ролей:

" спікер" - керівник групи (стежить за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), «секретар» (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), «посередник» (стежить за часом, заохочує групу до роботи), «доповідач» (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи). Можливим є виокремлення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію.

7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі

класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки.

Фронтальні методи:

1. Велике коло. Учні сидять у колі і за чергою за бажанням висловлюються з певних питань. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення.

2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко за чергою висловлюються з цієї проблеми, передаючи один одному уявний «мікрофон» .

3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола:

відповідь учня — це продовження незакінченого речення («можна зробити такий висновок.», «я зрозумів, що. «).

4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні за чергою висловлюють абсолютно всі думки з цієї проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань.

5. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу.

Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми (наприклад, кожна первинна група аналізує один вірш Т. Шевченка, після переформування перша нова група повинна узагальнити тематику всіх опрацьованих віршів, друга — ідейне навантаження, третя — образи, четверта — форму).

Понад 2400 років тому Конфуцій сказав:

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам 'ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Дещо змінивши слова великого китайського педагога, можна сформулювати кредо інтерактивного навчання.

Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу й чую, я трохи пам 'ятаю.

Те, що я чую, бачу й обговорюю, я починаю розуміти.

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю, я набуваю знань і навичок.

Коли я передаю знання іншим, я стаю майстром.

Мета введених на сучасному етапі інтерактивних методів навчання полягає у тому, щоб навчальний процес відбувався за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання, де і учень, і вчитель є рівноправними, рівнозначними суб'єктами навчання. Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор і спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє формуванню навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого колективу.

Розділ ІІ. Методика впровадження інтерактивних методів навчання на уроках читання в початкових класах

2.1 Інтерактивні вправи, завдання, ігри для розвитку читацького інтересу молодших школярів

Мотивація

Мета етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона психологічно готує учнів до її сприйняття, налаштовує їх на розв’язання певних проблем. Без виникнення мотивів учіння і мотивації навчальної діяльності не могло бути ефективного пізнання. Матеріал, поданий під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку. Мотивація допомагає також викликати в учнів цікавість до теми уроку, налаштувати їх на ефективний процес пізнання, викликати власну зацікавленість, психологічно підготувати учнів до сприйняття теми уроку.

Для цього можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, зацікавленість до знань та процесу сприймання. Це може бути короткочасна розповідь учителя, бесіда, використання наочності, нескладна інтерактивна технологія.

Мотивація має займати не більше 5% часу заняття. З інтерактивних вправ можуть бути використані такі:

Ш «Вилучи зайве» ,

Ш «Роз'єднай слова» ,

Ш «Криголам» ,

Ш «Банани» ,

Ш «Мікрофон» ,

Ш «Задом наперед» ,

Ш «Скринька скарг» .

(Додаток М)

Пропоную розглянути детальніше інтерактивну вправу «Криголам» :

1. Доберіть вірш, який можна намалювати, показати за допомогою рухів, жестів і який безпосередньо стосується змісту уроку.

2. Розпочніть урок з цього вірша, прочитайте його за допомогою малюнків покажіть рухами.

3. Запропонуйте учням повторити цей «криголам» за вами. Створіть мотиваційну ситуацію та підтримуйте мотиваційні фактори в учнів.

Урок читання, 4 клас.

Тема. «Музика природи у поезії Павла Тичини» .

Всією душею, всім своїм серденьком

Люблю тебе, рідний краю, земленько рідненька.

І вас, ріки повноводні, маленькі струмочки.

Гарна, велика країна моя,

Є в ній озера, річки і моря,

Гори високі, степи та ліси,

Скільки багатства і скільки краси!

П. Тичина

Вправа «Мікрофон»

1. Поставте учням запитання.

2. Запропонуйте учням будь-який предмет, який буде виконувати роль уявного мікрофона.

3. Надавайте слово тільки тому, хто отримує «мікрофон» .

4. Дайте вказівку, щоб учні говорили лаконічно і швидко.

5. Не коментуйте і не оцінюйте відповіді.

6. Створіть мотиваційну ситуацію та підтримуйте мотиваційні фактори в учнів.

Урок читання, 4 клас.

Тема. «Літературні казки» .

— Які літературні казки ви читали?

— Назвіть авторів цих казок.

Оголошення, представлення теми

Другий етап інтерактивного уроку — оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.

Мета — забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повинні досягти і чого від них чекає учитель.

Без чіткого і конкретного визначення та усвідомлення учнями навчальних результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках з використанням інтерактивних технологій, учні можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом.

Формулювання результатів інтерактивного уроку має відповідати таким вимогам:

· забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності: чого повинні досягти учні на уроці і чого від них чекає вчитель;

· висвітлювати результати діяльності учнів на уроці: «Після цього уроку ви зможете…» ;

· чітко відображати рівень засвоєння знань учнів, розвитку навичок і вмінь, емоційно-ціннісної сфери учня, яка забезпечує формування переконань, характеру, вплив на поведінку тощо;

· результати мають бути сформульовані за допомогою дієслів, наприклад: знання — пояснювати, визначати, порівнювати тощо; уміння і навички — дискутувати, дати власну оцінку, аргументувати тощо; ставлення — сформувати та висловити власне ставлення до., пояснити своє ставлення до.; бути лаконічним, абсолютно зрозумілим для всіх: учнів, учителя, присутніх.

Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати — 90% успіху. Для того щоб почати з учнями спільний процес руху до результатів навчання, потрібно:

· назвати тему уроку або попросити будь-кого з учнів прочитати її;

· якщо формулювання теми містить нові слова або проблемні запитання, звернути на це увагу;

· запропонувати комусь із учнів оголосити очікувані результати за записом, зробленим заздалегідь на дошці, пояснити необхідне, якщо йдеться про нові поняття, способи діяльності тощо;

· нагадати учням, що перевірка якості навчальних досягнень відбуватиметься наприкінці уроку;

· пояснити, як ви будете оцінювати їхні досягнення в балах.

Цей етап уроку має займати не більше 5% часу заняття.

Доречно використати такі інтерактивні вправи:

Ш «Дешифрувальник» ,

Ш «Морський бій — 1» ,

Ш «Мікрофон» .

(Додаток Й)

Пропоную детальніше розглянути таку вправу як «Дешифрувальник» :

1. Визначте ключове слово уроку.

2. Зашифруйте його за допомогою цифр.

3. Дайте завдання учням розшифрувати і оголосити тему уроку.

Урок читання, 2 клас.

Тема. Чому совість у людині - головне? В. Нестайко «Руденький» .

Завдання: Розшифруйте назву оповідання В. Нестайка — 782 360 545.

Надання необхідної інформації

Мета етапу — дати учням достатньо інформації, щоб потім на її основі виконувати практичні завдання. Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашнього завдання. Для того щоб зекономити час, можна подати інформацію в письмовому вигляді для попереднього (домашнього) вивчення. На самому уроці вчитель може ще раз звернутися до неї, особливу увагу звернути на практичні поради, якщо є потреба, прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування.

Ця частина уроку займає близько 10−15% часу.

Під час повідомлення необхідної інформації доречними будуть інтерактивні вправи:

Ш «Мозковий штурм» ,

Ш «Карусель» ,

Ш «Кути» ,

Ш «П'ять слів-три слова» ,

Ш «Інтерв'ю за три кроки» ,

Ш «Гронування» ,

Ш «Кубування» ,

Ш «Системний оператор» ,

Ш «Діаграма Вена» ,

Ш «Морський бій — 2» .

(Додаток КА)

Ці інтерактивні вправи дають змогу зосередити увагу учнів на процесі пізнання, виявити їхні помилки, дати їм змогу відчути свої сили та більшу впевненість, зустрічаючись з новим матеріалом («Я вже щось знаю»); зібрати інформацію про те, як можна було б використати знання учнів щодо теми уроку.

Розглянемо детально вправу «Інтерв'ю за три кроки» :

1. Об'єднайте учнів у групи по 4 чоловіки.

2. Запропонуйте учасникам кожної групи об'єднатися у пари.

3. Кожен учасник проводить інтерв'ю із своїм партнером по парі.

4. Учні в парі міняються ролями.

5. Пари знову об'єднуються в групи по 4 чоловіки. Кожен учень розповідає своїй групі, що нового і цікавого він дізнався від свого партнера.

Урок читання, 4 клас.

Тема.Ю. Ярмиш «Паличка-рятівниця» .

Ш Прочитайте уважно заголовок оповідання.

Ш Як ви гадаєте, про що розповідається в оповіданні?

Вправа «Мікрофон» :

Урок читання, 2 клас.

Тема. Усна народна творчість. Малі фольклорні форми.

Завдання: згадати й прочитати напам’ять одну з малих фольклорних форм.

Передаючи символічний «мікрофон», охочі висловлюються швидко, чітко, не обговорюючи інших повідомлень і не перебиваючи один одного.

Інтерактивна вправа

Інтерактивна вправа — центральна частина заняття, яка має займати близько 50−60% часу. Її мета — засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов’язковою є така послідовність і регламент проведення інтерактивної вправи:

1. Інструктування (2−3 хвилини).

2. Об'єднання в групи або розподіл ролей (1−2 хвилини).

3. Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (5−15 хвилин).

4. Презентація результатів виконання вправи (З-15 хвилин).

На четвертому етапі інтерактивного уроку можна застосувати таку інтерактивну вправу як «Займи позицію» .

Технологія «Займи позицію» .

1. Оголошення учням дискусійного питання. Прохання до них щодо визначення їх власної позиції з цього питання.

2. Вивішення плакатів з такими позиціями: «Так», «Ні», «Не знаю, немає конкретної позиції».

3. Прохання до учнів стати біля плакату з назвою його позиції.

4. Відбір 2−3 учнів з кожної із груп для аргументування їх точок зору.

5. Пропозиція до всіх учасників змінити своє розміщення щодо плакатів,

якщо виступаючі переконали його у правильності їхньої і, відповідно, хибності власної позиції.

Урок читання, 3 клас.

Тема. Вавилонська вежа.

Організаційна підготовка — 2 хвилини.

Учитель дає можливість пригадати, що «Вавилонська вежа» — це біблійна легенда. З цієї легенди історично склалися різні висновки:

різноманітність мов на землі;

могутність Вавилонської держави;

міцність віри в Бога;

неминуче покарання за людську погорду. Завдання цього уроку — проаналізувати ці висновки і, можливо, дійти до єдиної думки.

На протилежних стінах класу розміщено 3 плакати.

" Вавилонська вежа" - легенда про виникнення різних мов.

" Вавилонська вежа" - легенда про погорду як найбільший людський гріх.

" Вавилонська вежа" - легенда-згадка цро часи, коли на землі панував мир, вселюдське розуміння і злагода.

Діти, займаючи певну позицію, утворюють групи. З хвилини обговорюють свій вибір у групах.

2−4 учні від кожної групи обґрунтовують свою думку, цитуючи твір. У процесі обговорення допускається перехід до іншої групи, а в результаті обговорення весь клас може дійти єдиної думки або так і залишитися на різних позиціях.

Підбиття підсумків (рефлексія)

Методика проведення рефлексії на уроці має наступні етапи:

1. Припинення діяльності (з можливістю продовження роботи).

2. Відновлення послідовності виконаних дій (навіть незначних).

3. Вивчення відтвореної послідовності дій з точки зору їх ефективності, продуктивності, відповідності поставленим завданням.

4. Виявлення і формулюванні результатів рефлексії:

§ предметна продукція діяльності (ідеї, пропозиції, закономірності, відповіді на запитання);

§ способи, які використовувалися чи створилися в ході діяльності;

§ гіпотези щодо майбутньої діяльності.

Технологія проведення підсумкового етапу:

І стадія:

§ використовуйте відкриті запитання як? чому? що?;

§ виражайте почуття;

§ наполягайте на описовому характері коментарів;

§ говоріть про реально зроблене.

ІІ стадія:

§ запитуйте про причини: чому?, як?, хто?;

§ заглибтеся у відповіді: чому його немає?, що було б, якби?;

§ шукайте альтернативні теорії;

§ доберіть інші приклади;

§ наведіть думи незалежних експертів.

ІІІ стадія:

§ домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо подальших дій.

Цей етап займає 20% часу уроку.

Урок читання, 3 клас.

Тема. Вавилонська вежа.

Хід рефлексії.

1. Вислуховування коротких коментарів спостерігачів, які оцінюють аргументи, активність та дотримання правил проведення дискусій як групами, так і окремими учнями.

2. Взаємооцінювання.

3. Самооцінювання.

2.2 Розробки уроків із використанням інтерактивних методів

УКРАЇНСЬКЕ ЧИТАННЯ

3 клас

Розділ. Байки

Тема. Езоп. Двоє приятелів і ведмідь

Мета: продовжувати ознайомлення дітей із жанром байки; дати уявлення про першого байкаря Езопа; вчити працювати над змістом байки, написаної прозою; вдосконалювати вміння аналізувати вчинки героїв; підбирати фразеологізми до епізодів твору; розвивати навичку читання, мовлення учнів; створити в класі такий мікроклімат, який би сприяв вільному висловлюванню думок всіх учасників навчального процесу; збагачувати словниковий запас дітей; виховувати почуття дружби, бажання прийти на допомогу тим, хто цього потребує.

Обладнання: О. Я. Савченко. Читанка, репродукція картини Дієго Веласкеса «Езоп», аудіозапис тексту байки, таблиця «Прислів'я», вислів Я. А. Коменського, індивідуальні картки з фразеологізмами, чисті аркуші паперу, прості олівці.

Тип уроку: традиційний, з використанням інтерактивних технологій.

Хід уроку

I. Привітання

II. Створення емоційного мікроклімату у класі

Спочатку краса і ніжність, (сідають дівчатка)

А потім сила і мужність, (сідають хлопчики)

На сьогоднішньому уроці українського читання ми візьмемо за девіз ось такий вислів:

" Вважай нещасним той день або ту годину,

коли ти не засвоїв нічого

і нічого не додав до своєї освіти" .

Я.А. Коменський

Як потрібно працювати, щоб для всіх нас хвилини уроку виявилися щасливими?

(Працювати активно, зосереджено, швидко; бути уважними; спочатку думає голівка, а потім говорить язичок; не перебивати товариша; чітко відповідати на запитання тощо)

III. До читання

Артикуляційна зарядка

а) цокання язиком;

б) рухи язиком (провести кінчиком язика по краю зубів, витягнути язик трубочкою і т.д.);

в) вправи на дихання:

вдих — видих (із затримкою дихання; 3−4 рази);

вдих — видих зі звуком [в];

скоромовка (на одному видиху):

Вовк ведмедя розбудив:

Вже весна, гуляти йди!

Виліз велетень з барлогу ;

Вовк втікає в ліс від нього.

IV. Повідомлення теми і мети уроку

На уроці ми познайомимося з першим байкарем, опрацюємо його байку «Двоє приятелів і ведмідь»; будемо вчитися давати характеристику героям, аналізувати їх вчинки, добирати фразеологізми до окремих епізодів твору та до байки в цілому; попрацюємо над вдосконаленням навички читання.

V. Вступна бесіда

Пригадайте, що таке байка? Допоможе вам анаграма.

каБай — велинекий, тішенайчас нийвірвашо іртв чальповгоно тузміс. У кахбай в раобзі теинар, слинро, нирізх мепредтів жезонобра дейлю.

Чим байка відрізняється від інших творів?

(Байка — це здебільшого віршований твір, який чогось навчає, від чогось застерігає; у байці є висновок, з якого можна зрозуміти, що схвалюється, а що засуджується. Цей висновок називається мораллю.)

Твори якого українського байкаря ми читали?

(Байки Леоніда Глібова)

Хто пам’ятає, з творами якого російського байкаря ми ознайомилися у третьому класі?

(З байками Івана Крилова)

А чи знаєте ви, хто був першим байкарем?

Ім'я першого байкаря відоме світу давно — це Езоп. (Показую репродукцію портрета). Якщо вірити переказам, він був рабом і жив на о. Самос у Давній Греції. Греки вимовляли його ім'я інакше, ніж ми — Айсопос. Вони розповідали, що Езоп був за походженням не греком, дуже негарним на вигляд: у нього було велике черево, здорова голова, а на спині горб. Але цей бридкий раб відзначався неабияким розумом. Про мудрість Езопа складали легенди, які свідчили про те, що був він далеко розумніший за своїх сучасників. Отримавши волю, подорожував по Греції, Вавілонії, Єгипту.

Писав байки, де героями були тварини, наповнював свої оповіді повчаннями та мораллю. В образах тварин висміював недалеких і темних людей, їхні недоліки.

За однією з легенд, був несправедливо звинувачений, засуджений до смерті і скинутий зі скелі.

VI. У ході читання

1. Первинне сприймання твору. Читання за звуковим орієнтиром.

Прийом «Лови помилку!»

(У тексті допущено 1−2 помилки, які діти повинні знайти)

2. Перевірка первинного сприймання. Тест-опитування (За А. Кушніром)

(Учитель читає по 1−2 речення, а діти на аркушах простим олівцем ставлять відповідно плюс (+), якщо все правильно, чи мінус (-), якщо допущена помилка.)

1) Трьом приятелям випало одного разу йти з села до міста.

+ 2) Невдовзі дісталися лісу. Звідки не візьметься ведмідь.

3) Один з приятелів, ледь його забачивши, кинувся до високого дерева і вмить заховався за товстим стовбуром.

— 4) Другий ішов попереду й розглядався по боках.

+ 5) А коли помітив звіра, було вже пізно.

+ 6) Чоловік упав додолу та прикинувся неживим, бо знав — ведмідь не чіпає мертвих.

+ 7) Ведмідь підійшов до чоловіка, тихенько нахилився над головою, обнюхав і подався своєю дорогою.

— 8) Підвівся чоловік радісний, що врятувався від ведмежих обіймів.

+ 9) А приятель усе те бачив з дерева і коли оговтався, зліз із дерева, підійшов та й каже: «Дуже радий, що ти врятувався» .

+ 10) Розкажи, що тобі шептав на вухо бурмило?

11) Сказав, що ти — дуже хороший товариш.

+ 12) Адже друзі пізнаються в біді.

3. Перевірка тесту

Рольова гра «Вчителі - учні»

(Діти обмінюються аркушами. Учитель повторно читає речення, колективно дається правильна відповідь, «учителі» виправляють помилки у роботах «учнів», ставлять оцінку. Кожна правильна відповідь оцінюється 1 балом).

4. Словникова робота

Вкупі - разом;

невдовзі - незабаром, через деякий час;

упав додолу — упав на землю;

затамував подих — перестав дихати; ледь дихав;

нажаханий — наляканий;

оговтався — прийшов до тями, заспокоївся;

бурмило — ведмідь;

скрута — важкий, небезпечний час;

чимдуж — дуже швидко;

має слушність — має рацію, правий.

Які ще слова незрозумілі?

5. Відпрацювання навички читання

Вправа 1 (1−3 рази)

" Очі, губи, для себе, для товариша, для вчителя"

" Очі" - у процесі читання вздовж рядка корпус і голова нерухомі, учень стежить очима, поступово опускаючи погляд униз по сторінці.

" Губи" - читають мовчки, артикуляція беззвучна.

" Для себе" - читають пошепки.

" Для товариша" - читають голосніше, щоб чув лише той, хто сидить поряд.

" Для учителя" - читають голосно.

Вправа 2

" День — ніч" (Аналогічна вправа «Зачіпка — кидок»)

Вправа З

" На старт! Увага! Марш!"

(Робота в парах. По команді вчителя діти починають читати заданий уривок твору. Хто швидше прочитає, той піднімає руку або встає із-за парти.)

Вправа 4

" Старт — фініш"

(«Старт» — перше слово речення, «фініш» — останнє. Учні повинні швидко знайти його. Хто перший знайшов, той зачитує все речення.)

Старт — «підвівся», фініш — «обіймів» ;

Один з приятелів … вершечок.

Сказав … шкуру.

І чоловік … мертвих.

Обнюхав … дорогою.

Двом … до міста.

І він … в біді.

VI. Хвилинка відпочинку

" Прокинься і співай!"

Мелодійний спів заспокоює нервову систему.

Якщо тягнути на одній ноті звук [і] з посмішкою на обличчі - відпочиває мозок.

Звук [а] позитивно впливає на щитовидну залозу. Для серця найкраще наспівувати «о-і-о-і» .

VII. В ході читання (продовження)

6. Повторне читання байки

Читання «естафетою». (Естафетна паличка — слова «читай, будь ласка» .)

7. Читання діалогом (на с.55)

8. Аналіз твору

У якому жанрі написаний твір?

Хто є автором?

Що ви знаєте про Езопа?

Хто вам сподобався, а хто ні? Чому?

Яка тема твору?

Доберіть заголовок відповідно темі.

(Пригода у лісі. Зустріч з ведмедем.)

Яка головна думка твору?

У яких словах байки виражена головна думка?

(Друзі пізнаються в біді)

До якого жанру усної народної творчості можна віднести цей вислів?

(Це приказка)

Який інший заголовок можна дібрати відповідно головній думці? У цьому нам допоможуть прислів'я.

Завдання: вибрати прислів'я, яке найточніше передає головну думку байки, обґрунтувати свій вибір.

Людина без друзів — що дерево без коріння.

Нових друзів май — старих не забувай.

Як прийде туга, пізнаєш друга.

В лиху годину пізнаєш вірну людину.

Дружба — найбільший скарб.

Друг боягуз — гірше ворога.

Дайте характеристику обом героям.

На кого б ви хотіли бути схожими?

Якого друга хотіли б мати?

Що засуджується в байці?

Яка мораль байки?

Розгляньте ілюстрацію у підручнику. Який епізод байки зображений? Зачитайте.

8. Метод «Мозкова атака»

Яким, на вашу думку, повинен бути справжній друг?