Автомобильная промисловість Японии

Запровадження. 3.

1. Автомобільна промисловість Японії. 5.

2. Японські компанії автомобільну промисловість. 11.

Заключение

17.

Список використаної літератури. 19.

АВТОМОБІЛЬНА ПРОМИСЛОВІСТЬ — одне з провідних галузей японської экономики.

Після першого Першої світової автомобілебудування у Японії переважно працювали копіюванням американських зразків і технологій. На середину 30- x рр. країни було ухвалено Закон, яким все розташовані на території Японії підприємства ставали власністю Японії. У результаті, американські компанії змушені були звернути своєї діяльності у Японії. Автомобільна промисловість Японії дедалі більше відставала світового рівня. Розрив в технологічно до рівня різко зріс у роки війни, коли зарубіжний досвід став взагалі недоступен.

Після поразки Японії на другий світової війни, у роки окупації, розвиток автомобільну промисловість було штучно загальмоване запровадженням різноманітних заборон та, зокрема випуск продукції, із боку штабу окупаційних військ. І хоча у 1949 р. вони були зняті, а підприємства автомобільну промисловість вилучити з списку які підлягають демонтажу і вивезенню з репарацій, тим щонайменше кінець 40-х рр. розцінюють як період боротьби за виживання автомобільну промисловість Японии.

До того ж чималих збитків галузі цей час наносив імпорт іноземних автомобілів. Офіційно до 1949 р. було заборонено, але автомашини ввозилися американцами.

У певною мірою розвиток національного автомобілебудування стримувалося і тих, що у 40-х рр. у керівництві Японії був єдиного думки про перспективи галузі. Банк Японії фінансові кола оцінювали капіталовкладення в автомобілебудування як малоперспективные.

З цим підходом були фахівці Міністерства зовнішньої торгівлі, і промисловості (МВТП). Вони вважали, що ця галузь має стати «локомотивом промислового розвитку». МВТП рекомендувало обмежити імпорт автомобілів і сформувати власну базу на підйом отрасли.

У цьому рефераті йтиметься про автомобілебудуванні Японії компаніях основывающих цю галузь машинобудування Японии.

1. Автомобільна промисловість Японии.

26 червня 1950 р. почалася війна у Кореї. Задля більшої бойових дій Сполучені Штати почали закуповувати у Японії сталь, автомобілі, фармацевтичну продукцію, текстиль й багато іншого. Лише у перший місяць після війни для цієї закупівлі було витрачено 9,4 млрд. єн (21,1 млн. дол.). «Благодатний дощ після посухи», «Бум закупівель в автопромисловості з допомогою корейського народу» — такими і подібними їм заголовками рясніли японські газети. За 8 місяців Сполучені Штати закупили 11 920 автомобілів у сумі 9,8 млрд. єн (27,2 млн. дол.). «Тойота» збільшила щомісячний випуск з 700 до 1000 автомобілів. «Якби не війна у Кореї, — констатували японські економісти, — автомобільна промисловість країни навряд чи змогла у майбутньому розвинутися так швидко й мощно».

Американські спецзаказы дозволили автомобільним компаніям «Тойота», «Ніссан» і «Исудзу» стати однією з провідних промислових компаній країни. Прибули росли, і з ними капиталовложения.

Велику роль підйомі автомобільну промисловість зіграла «Програма відновлення американських автомобілів». Вона діяла з 1945 р., коли відразу після демобілізації армії США до Японії почали свозиться автомобілі з усього Тихоокеанського театру бойових дій. Новий потужний поштовх програмі дала війна у Кореї, коли щомісяця відновлювалася до запланованих 4 тисяч автомобілів. Це дозволило б відкрити близько тридцяти тисяч робочих місць, до півтора десятка компаній займалося ремонтом американської техники.

Уряд взяла під жорсткий розвитку галузі. Зміцнивши фінансове становище в рахунок замовлень армії США, оновивши устаткування, автомобільна промисловість Японії початку бурхливо розвиватися. По інвестиціям остаточно 50-х рр. посідала друге місце серед інших галузей, а 60-х вийшла первое.

У 60-х роках рр. в найбільших японських автомобільних компаніях почалася корінна перебудова організаційно-виробничою структури. Створювалася джерело якої в підрядах система взаємодії з жорстким плануванням на всі етапи. Нині деякі автомобільні виробництва, у Японії мають треті, четверті і навіть п’яті щаблі субпідряду. На перший погляд, це громіздка піраміда, але він працює чітко, без зривів завдяки жорсткому плануванню й контролю над роботою і станом кожного ланки субподрядной системи. У результаті кожна компанія такий піраміди отримала можливість встановлювати місячні, тижневі і навіть денні графіки виробництва та відвантаження продукції. І це, своєю чергою, забезпечило максимально ефективну завантаження устаткування як у головних підприємствах, і на підприємствах субпідрядників. У результаті перебудови були значно знижено витрати виробництва, а конкурентоспроможність була підвищена до світового уровня.

Першим спробував впровадитися на автомобільні ринки розвинутих країн закінчилися провалом. Хоча ціни на всі японські машини невисокі, їх якість значно відставало від світових стандартов.

На рівні поставили завдання домогтися підвищення надійності японських виробів, насамперед автомобілів, з того, головним знаряддям в конкурентної боротьби у найближчій перспективі стане якість. Це виявилося справою зовсім непростим, і успіх до японського автомобілебудуванню на зовнішніх ринках прийшов лише наприкінці 1960;х років, коли було створено виробнича система, яка забезпечувала оптимальні масштаби виробництва, невисокі витрати й, головне, чудове якість автомобілів з допомогою суворого контролю кожному робоче місце безпосереднім виконавцем, мають до до того ж високу квалификацию.

Автомобілебудування у 60-х рр. справді стало «локомотивом», вытягивающим країни. Темпи зростання кількості виробництва, у нього був вище які вражали світ темпи зростання економіки Японії цілому у роки. З перших кроків, навіть у найскладніші роки, галузь була експорту. Але й внутрішній попит був великим, особливо у другій половині 60- x рр., через це експорт до 70-х рр. не перевищував 20% виробництва. І, тим щонайменше в вартісному вираженні до 1970 р. він становив вже 8,2% усього експорту країни. З вирощених тому році 3179 тис. автомобілів 726 тис. було экспортировано.

70-ті рр. стали тріумфальними для японських автомобільних компаній. Саме тоді заговорили про «японському» етапі у світовій автомобілебудуванні. «Нафтовий шок» 1973 р. викликав зростання ціни бензин. Через війну покупці стали віддавати перевагу малогабаритним, економічним автомобілям, а над такими моделями довгі роки працювали японські конструктори для умови внутрішнього ринку. У покупці місяцями були готові чекати поставок японських автомобілів. Американські дилери їхали до Японії, щоб прискорити відвантаження. Вже 1974 р. Японія обійшла експорту автомобілів Німеччину зі відтоді не поступається перше місце у світі з цього показника. До 1980 р. в вартісному вираженні частка експорту автомобілів у загальному обсягу експорту країни збільшилася до 20%. У основних японських виробників на експорт йшло понад половину випущених автомобилей.

У 1980;х р. Японія вперше преодолела.

10-мільйонний кордон у випуску автомобілів. Того року з конвеєрів їх зійшло 11 043 тисячі штук. Японія вийшла перше місце світі з виробництву автомобілів і утримувала його 15 років. Зараз виробництво автомобілів у самій Японії з ряду причин скоротилося, насамперед зза зростання курсу єни. США знову вийшли перше місце у світі з цьому показнику. Але захоплення особливої стурбованості в керівництва японських компаній. Вони давно, ще з середини1980;х рр., почали перенесення виробництва до інших держав, зокрема й у США.

Японія активно співпрацює у глобальній «Програмі розвитку автомобільну промисловість», у якій беруть участь 7 держав з розвиненою автомобільної промисловістю (США, Японія, ФРН, Франція, Італія, Великобританія, Швеція). На ці країни припадає ¾ обсягу світового виробництва автомобілів, 2/3 продажів нових автомобілів. Всі учасники програми одностайні в думці, що жорсткі торгові обмеження, протекціонізм і ізоляція ринків несумісними з розвитком світового автомобилестроения.

Японські компанії продиктовані тим, внутрішній ринок повинен наповнюватися місцевим виробництвом, забезпечуючи зайнятість, а корінні технологічні секрети повинні зберігатися у країні. Переносячи виробництво до інших держав, вони становлять у себе виготовлення найважливіших вузлів — двигунів, коробок передач. У зв’язку з цим нарощується експорт японськими компаніями комплектуючих для автоскладальних заводів там, і як японских.

Розвиток свого виробництва японські компанії почали усім вже сформованих та кроки потенційних автомобільних ринках. Компанії прагнуть створити виробничі бази у США, Європі, Азії. Вхідні у ці бази підприємства вже повинні поставляти продукцію у свої регіони в відповідно до вимог і попитом на місцях. Передусім японські компанії почали налагоджувати власне виробництво на ємному американському рынке.

Ще 1982 р. з конвеєра заводу компанії «Хонда Норс Америка» в Огайо зійшли перші автомобілі «Хонда Акорд», що відразу завоювали популярність американського ґатунку. Зараз просторах північноамериканського континенту діють вже три автоскладальних заводу «Хонди»: два — до й один — в Канаді, нарощують виробництво моторний коли завод і завод з випуску коробок передач. На 31 березня 1998 р. кумулятивний випуск на заводах «Хонди» в Америці перевищив 7 млн. автомобілів. За 1997 р. «Хонда Норс Америка» справила 813 тисяч автомобілів. 5 найбільших автомобільних компаній Японії планували довести виробництво автомобілів у своїх заводах США до 3 млн. штук на рік уже 1998 г.

За підрахунками економістів, продажу японських компаній на європейському ринку 1999 р. становитимуть близько 2,4 млн. автомобілів при загальному обсязі продажів приблизно 15 млн. автомобілів. Половину з 2,4 млн. становитиме безпосередній експорт із Японії, а іншу — виробництво на трансплантах.

Значну увагу японські компанії приділяють створення власної виробничої бази на Азії, особливо у Китаї, ринок автомобілів якого розцінюють як дуже перспективный.

Зазираючи нове століття, більшість фахівців констатують зміна балансу наснаги в реалізації світовому автомобілебудуванні і рекомендують використовувати наскільки можна японський досвід організації виробництва та управления.

Японське автомобілебудування лідирує у світі з низьким недоліків виробництва. За оцінками зарубіжних фахівців, це лідерство помітно, наприклад, на організації управління складськими запасами. Якби «Дженерал моторз» змогла управляти своїми запасами також ефективно, як «Тойота», то змогла б вивільнити кілька мільярдами доларів, які в неї заморожені на яких складах й у цехах у вигляді незавершеного виробництва, сировини та українських комплектуючих. Працюючи у системі «поставки точно вчасно», японські компанії створюють значні резерви для боротьби у ціновій конкуренції на зовнішніх рынках.

На відміну від великих американських компаній, що намагалися знизити витрати виробництва, нарощуючи число машин серії, японські компанії основну ставку почали робити за впровадження гнучких виробничих систем, що дозволяють однією конвеєрі випускати невеликі серії моделей, з урахуванням персональних запитів покупателей.

2. Японські компанії автомобільної промышленности.

ТОЙОТА МОТОР (Toyota Motor Corp.) — ядро фінансово-промислового об'єднання (кэйрэцу) «Тойота». Створення прообразу майбутнього автомобільного гіганта належать до 1890 р., коли 23-річний Сакити Тойода винайшов дерев’яний ткацький верстат, під назвою іменем Тараса Шевченка. Сакити та її нащадки зуміли потім розширити виробництво, довгий час спеціалізуючись на виготовленні ткацького оборудования.

З 30-х рр. ХХ століття фірма розпочала розробкам перспективних автомобільних технологій. Перший автомобіль — седан моделі «Тойода АА» — був випущений у 1936 р. Наступного рік було створено нова фірма — «Тойота мотор Ко., Лтд.», та ще за рік було відкрито перший на заводі р. Тойота (префектура Айти), став головним б складальним цехом «Тойоти». Після розформування довоєнних дзайбацу, до яких входила «Тойота», компанія пережила серйозна криза, сменившийся різким підйомом, у якому чималу роль зіграв новий підхід до управління фірмою. У 1957 р. «Тойота» початку експортувати свої автомобілі США, а 1962 р. число зібраних машин досягло мільйона. За такі 9 років свого існування фірма випустила ще 9 млн. автомобилей.

У 1982 р. «Тойота мотор Ко., Лтд.» об'єдналася з «Тойота Мотор сэйлз Ко., Лтд.». Через війну злиття утворилася нова компанія — «Тойота мотор корпорейшн». Капітал корпорації сягнув майже 400 млрд. єн, обсяг продажів — 7770 млрд. єн, а кількість персоналу дорівнює тепер приблизно 71 тис. людина. ТМС вийшла третю позицію у світі з рівню виробництва автомобілів (4756 тис. суден за рік), поступившись лише «Дженерал Моторс» і «Форд». На японському ринку «Тойота» — безумовний лідер. Її частка продажів не враховуючи мини-автомашин становить 39,2% від загального обсягу вироблених у країні автомобілів. «Тойота» має сьогодні двома потужними дослідницькими технічними центрами у Японії, трьома в навіть одним у Європі, і навіть цілу низку дизайнерських центрів — і полігонів. Продукція компанії створюється на 12 заводах усередині країни та 40 до її пределами.

«Тойота» є й однією з лідерів серед світових автогігантів в області застосування передових наукових разработок.

Загальний обсяг продажу становить 12 749 млрд. єн, кількість співробітників — 67,9 тис. чол. (березень 1999 г.).

У самій Москві з 1997 р. функціонує представництво компании.

НІССАН МОТОР (Nissan Motor Co., Ltd.) — компанія, заснована 1933 р. є однією з найбільших у Японії у світі виробників широкої гами автомобилей.

Крім виробництва автомобілів, відома як автора низки розробок потреб аерокосмічній промышленности.

Чимало підприємств, орієнтовані головним чином місцеві ринки, винесені межі Японії, зокрема. в Европу.

Річний обсяг продажу — 6580 млрд. єн, кількість працівників — 39,4 тис. людина (березень 1999 г.).

ХОНДА МОТОР (Honda Motor Co., Ltd.) — відома фірма — виробник мотоциклів, автомобілів, двигателей.

У 1998 р. частку мотоциклів доводилося 12%, але в автомобілі — 75% від загального обсягу продажу компанії. З іншого боку, «Хонда» виробляє човнові мотори, міні-трактори, автономні електростанції, мотоблоки для фермерських господарств й інші оснащені бензиновими двигунами механизмы.

У виробництві мотоциклів компанія є абсолютною лідером. З 16,5 мільйона проданих у світі 1995 р. одиниць цього засобів пересування 5,3 мільйона, тобто. мало не третину, припадає на «Хонди». Знаменно, що 4,3 мільйона мотоциклів із маркою фірми випущено на заводах, розташованих поза Японії. На ринку «Хонда» займає третю рядок у списку найбільших виробників автомобілів. А загальний обсяг продажів компанії, у 1998 р. становив 6231 млрд. иен.

Нинішня «Хонда» — це компанія, у якій трудиться, включаючи дочірні фірми за кордоном, близько 97 тисяч жителів. Причому частку зарубіжних філій доводиться 56% від загального обсягу производства.

Фірма була створена 1946 р. механіком Хонда Соитиро. Перший великий комерційний успіх дійшов початкуючою компанії вже через рік. Вона придбала з армійських складів малогабаритні мотори, удосконалила їх і поставила на велосипеды.

У 1949 р. вступив у продаж мотоцикл, оснащений двотактним двигуном обсягом 98 куб. див. Чотири року був випущений мотоцикл з четырехтактным двигуном обсягом 146 куб. див. Перемога в гонках на мотоциклах, що відбулися в 1961 р. в Англії, принесла компанії світову известность.

У 1963 р. «Хонда» випустила свої перші автомобілі — мини-грузовик і спортивну автомашину. Рівно 20 років кількість проданих компанією автомашин досягло 10 мільйонів, а до жовтня 1995 р. їх кількість зросла до 30 мільйонів. Першою з японських компаній «Хонда» налагодила виробництво своїх автомобілів США — це сталося 1982 р. Через десять років фірма стала випускати свої автомашини у Європі — одному з заводів в Великобритании.

Приступивши в 1969 р. до розробки екологічно чистого двигуна, компанія вже двох років створила його. Це була знаменита CVCC (Compound Vortex Controlled Combustion). Тож до грудня 1975 р., коли перші автомобілі, оснащені цим двигуном, надійшли у продаж, «Хонда» виявилася єдиною японської компанією, чия продукція повністю відповідала вимогам американського закону про запобігання забруднення атмосфери. Прагнучи сприяти поширенню екологічно чистих автомобілів, компанія уможливила користування та іншими фірмами патенти двигун CVCC.

Сьогодні у компанії ведуться інтенсивні робота зі створення не отруйної природу вихлопними газами «постбензинового» транспортного кошти. Займаються цим фахівці, які раніше розробляли автомобілі для гонок «Формула-1». Фронт досліджень, і розробок зміщується в галузі створення швидкісних до сфери створення екологічно чистих машин. Вже сьогодні «Хонда» має кількома моделями електромобілів. Дослідна модель «Civic EV» успішно подолала дистанцію в 42,195 км. А створений мотоциклетним відділенням фірми электроскутер «CUV-EX» вже використовуватися як як зразок: він може пройти в одній підзарядки 35 км за умов міського руху, подзарядка його батареї виробляється від домашніх джерел електроживлення, а управління ним мало відрізняється від керівництва звичайним мотоциклом.

У 1995р. витрати «Хонди» на дослідження й розробки склали 220,5 млрд. єн. Це 5,2% від загального обсягу продажу. Маючи безліччю різних науково-технічних центрів як у Японії, і її межами, «Хонда» забезпечує практично повний цикл створення нової товару: від фундаментальних досліджень до його изготовления.

МІЦУБІСІ МОТОРЗ (Mitsubishi motors Corp.) — автомобільна корпорація, що входить у групу Міцубісі й дослідити першу п’ятірку найбільших автомобільних компаній Японії. Має широкий, спектр своєї продукції — від великих багатотонних вантажівок і автобусів до мікролітражних автомобілів. Підтримує тісні виробничі в зв’язку зі американської корпорацією «Крайслер» і німецької «Даймлер-Бенц». Виробляє автомашини на заводах як у Японії, і її межами, зокрема в США.

Річний обсяг продажу — 3513 млрд. єн (березень 1999 р.). Кількість працюючих — 26,7 тис. человек.

ИСУДЗУ МОТОРЗ (Isuzu Motors, Ltd.) — автомобільна фірма, заснована в 1949 р. і яка виробляє автомобілі середнього класса.

Найвідоміша як виробник вантажних автомобілів, джипів. 49% акцій — у розпорядженні американської корпорації «Дженерал моторз». Займає друге місце серед фірм, що спеціалізуються з випуску звичайних вантажівок, і п’ятие — серед виробників малолітражних вантажних автомобілів. Річний обсяг продажів — 1619 млрд. єн, кількість працівників — 13 тис. людина (березень 1999 г.).

ФУДЗІ ХЭВИ ИНДАСТРИЗ (Fuji Heavy Industries Ltd.) — автомобільна компанія, існуюча з 1953 р. і виникла як дочірньому підприємстві «Ніссан мотор». Має довгі традиції виробництва машин які з приводом під торгової маркою «Субару». Займає третє місце з випуску мікролітражних автомобілів. У співпраці компанією «Накадзима Эйркрафт» працює у аерокосмічній галузі. Останнім часом надзвичайно активно нарощує виробничі й торгові потужності як у самій Японії, і до її пределами.

Річний обсяг продажу — близько 1353 млрд. єн, число працюючих — 14,9 тис. людина (березень 1999 г.).

ДАЙХАЦУ МОТОР (Daihatsu motor Co., Ltd.) — компанія, заснована 1907 р. і що входить у промислову групу «Тойота» («Тойота мотор» володіє 51,1% акций).

Основна спеціалізація — виробництво мини-автомобилей, головним чином мини-грузовиков. Одне з провідних виробників над ринком мікролітражних автомобілів Японії. Компанія стала піонером у виробництві электропогрузчиков і мини-каров у Японії. Кількість співробітників — 11,3 тис. людина, обсяг продажу — 891 млрд. єн на рік (березень 1999 г.).

ХИНО МОТОРЗ (Hino Motors, Ltd.) — найбільший виробник вантажних автомобілів, входить у групу «Тойота».

Компанія заснована 1942 р. У сфері інтересів компанії — також малі вантажні і вантажопасажирські автомобілі фірми «Тойота». У стадії розвитку перебувають і з багатообіцяючим китайським рынком.

Річний обсяг продажу — близько 432 млрд. єн, число працюючих — 9,5 тис. людина (березень 1999 г.).

МІЦУБІСІ МОТОРЗ (Mitsubishi motors Corp.) — автомобільна корпорація, що входить у групу Міцубісі й дослідити першу п’ятірку найбільших автомобільних компаній Японії. Має широкий, спектр своєї продукції — від великих багатотонних вантажівок і автобусів до мікролітражних автомобілів. Підтримує тісні виробничі зв’язки України із американської корпорацією «Крайслер» і німецької «Даймлер-Бенц». Виробляє автомашини на заводах як у Японії, і її межами, зокрема в США.

Річний обсяг продажу — 3513 млрд. єн (березень 1999 р.). Кількість працюючих — 26,7 тис. человек.

Заключение

.

Керівництво японських компаній основну увагу приділяє створенню глобальних виробничих систем, які, як вважають, здійснюватимуть понад стабільними, ніж у окремих країнах, і менше піддаються політичним і економічним катаклізмів, здатним виникати в окремої країні. Передбачаються скорочення постачальників, орієнтація на здатних забезпечувати світові стандарти. У розрахунок береться і те, що різні регіони мають переваги у виготовленні тій чи іншій продукції. Міжрегіональна кооперація у виробництві комплектуючих, на думку японських економістів, дасть змогу зменшити витрати виробництва, краще використовувати конкурентні рычаги.

За оцінками японських фахівців, і усередині країни потрібна реорганізація галузі. Необхідно скорочення надлишків потужностей, що почалося. Вважається, що 10 компаній — занадто багато галузі. Скорочення їхньої кількості дозволить раціоналізувати производство.

На 31 березня 1998 р. загальні виробничі потужності у країні оцінювалися приблизно 14 млн. автомобілів на рік. За даними профспілок, в галузі працювали близько 850 тис. людина, їх на складальних підприємствах — 160 тис. і 690 тис. — на заводах, постачальних комплектуючі изделия.

Піка виробництва у країні галузь досягла 1990 р. — 13,49 млн. автомобілів. Потім виробництво трохи зменшилася, й у 1997 р. воно становила вже 10,97 млн. автомобілів, їх легкових — 8,49 млн., вантажних — 2,42 млн. і автобусів — 62 тис. штук.

У 1990;х рр. питому вагу продукції автомобілебудування в ВВП Японії становив приблизно 10%. Це найбільша за обсягом продажу галузь національної обробній промисловості. На ринку щорічно продається 5−6 млн. автомобілів. Сумарний оборот всіх автомобільних компаній країни — близько 25 трлн. єн в год.

З 11 компаній із внутрішнім продажам 1997 р., як і всі повоєнні роки, лідирувала компанія «Тойота мотор» (38,9%), з ним йшли «Ніссан мотор» (20,3%), «Хонда мотор» (10,9%), «Міцубісі моторз» (8,3%), «мазда мотор» (5,9%). На інші 6 компаній («Исудзу моторз», «Фудзі хэви индастриз», «Дайхацу мотор», «Хино моторз», «Судзукі мотор» і «Ніссан дидзэру когё») доводилося 9,0% продаж.

Список використаної литературы.

Автомобільна промисловість, № 7, 1993.

Автомобильная промисловість, № 10, 1994.

Авто-РЕВЮ, № 2 (165), 1998.

Авто-РЕВЮ, № 1 (164), 1998.

Авто-РЕВЮ, № 1 (164), 1999.

Долматовский Ю.О. Автомобіль за 100 років. — М.: Видавництво «Знання», 1986.

За рулём, № 2 (165), 2000.